Місце держави в становленні глобального конкурентного лідерства

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

МІСЦЕ ДЕРЖАВИ В СТАНОВЛЕННІ ГЛОБАЛЬНОГО КОНКУРЕНТНОГО ЛІДЕРСТВА

О.В. Шморгун

аспірантка кафедри міжнародної економіки,

ДВНЗ «Київський національний економічний

університет ім. В. Гетьмана»

У статті проаналізована еволюція теорій щодо ролі держави як інструменту регулювання економіки та їх практичне застосування у моделях національного економічного розвитку. Розкрито особливості кожної з моделей національного економічного розвитку та їх поведінка на різних стадіях економічних циклів, ефективна робота яких є запорукою становлення глобального конкурентного лідерства країни.

Ключові слова: держава, глобальне конкурентне лідерство, економічні цикли, модель економічного розвитку, скандинавська модель.

Olga Shmorgun

STATE ROLE IN FORMATION OF GLOBAL COMPETITIVE LEADERSHIP

In article evolution of theories about a state role as instrument of regulation of economy and their practical application in models of national economic development is analysed. Features of each of models of national economic development and their behavior at different stages of the business cycles which effective work is pledge of formation of the global country competitive leadership are opened.

Keywords: state, global competitive leadership, business cycles, model of stable economic development, Scandinavian model.

О.В. Шморгун

РОЛЬ ГОСУДАРСТВА В СТАНОВЛЕНИИ ГЛОБАЛЬНОГО КОНКУРЕНТНОГО ЛИДЕРСТВА

В статье проанализирована эволюция теорий о роли государства как инструмента регулирования экономики и их практическое применение в моделях национального экономического развития. Раскрыты особенности каждой из моделей национального экономического развития и их поведение на разных стадиях экономических циклов, эффективная работа которых является залогом становления глобальной конкурентной лидерства страны.

Ключевые слова: государство, глобальное конкурентное лидерство, экономические циклы, модель стабильного экономического развития, скандинавская модель.

Постановка проблеми

Стрімкий розвиток капіталістичної системи, невід'ємною рисою якої є асиметрія глобального економічного розвитку, у ХХ ст. виступив основною рушійною силою в виокремленні країн в окремі групи. Розмежування держав на так звані «класи» ґрунтується на порівняльному аналізі ряду економічних показників, таких як: рівень ВВП, ступінь індустріалізації економіки, індекс розвитку людського потенціалу, рівень прибутку на душу населення тощо.

Порівняння динамік розвитку цих показників різних країн дозволяє зробити висновок про поглиблення диспропорційності розвитку світової економіки на початку ХХІ ст.. Це втілилося у нагромадженні більшої частини світового капіталу на територіях розвинутих країнах, міжнародному поділі праці, зосередженні інноваційних технологій в руках групи провідних країн, зростання рівня бідності в країнах третього світу тощо. Таким чином все очевиднішим стає розмежування між розвинутими країнами - глобальними лідерами та країнами що розвиваються.

Таким чином метою статті э простеження еволюції розвитку теоретичних підходів до визначення ролі держави в становленні глобального лідерства країн та визначенню інструментів її впливу на економіку країни на різних стадіях економічних циклів.

Аналіз досліджень і публікацій

Проблематикою державної ролі в розвитку національних економік займалися такі зарубіжні та вітчизняні вчені як В. Стаффорд, Г. Скаруффі, А. Сміт, К. Маркс, Ф. Енгельс, С. Сісмонді, Дж. Кейнс, П. Самуельсон, Дж. Хікс, В. І. Ленін та інші. В той же час слід відзначити, що нерозкритим в достатній мірі залишається питання поведінки держави як стабілізуючого інституту в умовах зміни світової кон'юнктури та делегування її інструментів впливу на національну економіку.

Виклад основного матеріалу дослідження з повним обґрунтуванням отриманих наукових результатів

Дослідження ролі держави в розвитку та зміцненні економічної могутності країн дозволяє стверджувати, що створення держави як владного інституту є результатом еволюції господарських відносин між людьми. Від так держава стає об'єктом досліджень представників різних наукових економічних шкіл на протязі всієї історії людства.

Першими обґрунтовувати потребу державного регулювання стали меркантилісти (Вільям Стаффорд в Англії та Гаспар Скаруффі в Італії, Томас Мен у Англії, Антуан Монкретьєн у Франції, Антоніо Сєрра в Італії). Представники цієї школи писали про необхідність державного регулювання з метою досягнення світового лідерства шляхом збільшення загального національного багатства через зростання позитивного сальдо зовнішньої торгівлі. На противагу меркантилістам класична школа політичної економії проголосила принцип економічної свободи та лібералізації ринків. Хоча основоположник цієї школи в Англії У. Петті підтримував меркантилістів в питанні необхідності державного регулювання національної економіки.

У ХVІІ ст. фізіократи почали відстоювати позицію лібералізації ринків та впровадження принципу економічної свободи, проте не відкидали можливість існування останніх в гармонії з державним абсолютизмом, який э запорукою відстоювання інтересів та безпеки нації. [9] Згодом А. Сміт у своїх роботах обґрунтовує та розвиває погляди Ф. Кене, проповідуючи лібералізацію господарського життя не нівелюючи важливої ролі держави в суспільному житті. До головних функцій держави вчений відносить: національну безпеку, правосуддя, надання послуг освіти, фінансування державних організацій і установ, регулювання заробітної плати тощо. [1]

У ХІХ ст. продовжили відстоювати позицію основоположників класичної школи такі видатні вчені як Сея, Сеніора, Мальтуса, Мілль, які в своїх працях проповідували ідею невтручання держави в ринкові відносити. Згідно їх доктрина про «природню свободу» регулювання національною економікою має здійснюватися виключно ринковими механізмами.

На противагу теоріям про «природній порядок», «вільну руку ринку» та «природну свободу» К. Маркс, Ф. Енгельс, С. Сісмонді, Дж. Кейнс відстоювали ідею активної участі держави, як регулятивного органу, в ринкових відносинах.

З продовженням розвитку та оптимізації ринкових відносин почали з'являтися нові теорії, щодо обмеження державного регулювання національної економіки. Фрідмен та Хаєк у своїх творах наголошували на тому, що лише вільний ринок та властива йому конкурентна боротьба дозволяє економіці розвиватися, а регулювання здійснюється самими учасниками ринку. [5] Продиктовані динамічно розвиваючою ринковою системою настрої дали змогу міцно вкоренитися цим теоріям в економічні реалії ХХ ст..

Під впливом будуючоїся в 70-ті роки капіталістичної системи виробництва починає формуватися нова концепція, яка отримала назву «неокласичного синтезу». Дана теорія полягала у поєднанні кейнсіанської теорії про важливість державного регулювання економікою з поглядами класиків політичної економії про лібералізацію ринків та їх саморегулювання через самостворені ринкові механізми. Прихильниками цієї концепції були так вчені як П. Самуельсон та Дж. Хікс, які не іделізучи ринковий механізм регулювання економікою, наполягали на необхідності втручання держави в економіку при збільшенні складності економічних зв'язків.

Подальший розвиток та домінування прихильників неокласичних теорій призвело до створення неоліберальної моделі регулювання економічних процесів, що на практиці вилилося у поглибленні глобальних економічних дисбалансів. Криза 2008-2009 рр. продемонструвала недосконалість ринкової системи та не контрольованість конкуренції, що зрештою спричинило обвал економік не лише глобальних лідерів, а й всієї планети.

Противники капіталістичної системи пропонують шлях подолання такої неоднорідності розвитку через соціальну революцію та егалітаризм. [7] Яскравим представником цього напрямку став свого часу В. І. Ленін, перевернушим світове уявлення про важливість адміністративної функції держати та спробувавшого побудувати «державу-утопію» з рівними можливостями та достойним рівнем життя населення.

Таким чином, ХХ ст. стало так званою лабораторією для випробувань раціональності застосування на практиці різних видів економічних систем, як запоруку сталого економічного розвитку. Світові війни, національні та міжнародні кризи, розпад колоніальних імперій, переміщення центрів глобального впливу - все це стало засобом перевірки існуючих систем на міцність та спроможність швидко адаптуватися до нових викликів сучасності.

Таблиця 1.

Еволюція теорій щодо ролі держави як інституту регулювання економіки та її відображення в моделях економічного розвитку країн

глобальний конкурентний лідерство економічний

В силу цих чинників, на початку ХХ ст. на Заході був зроблений революційний переворот в осмисленні та формуванні моделей регулювання національної економіки, основною метою якої було врятувати панування соціально-економічної системи від краху. Англійський вчений Дж. Кейнс, названий «рятівником капіталізму», здійснив переворот в новокласичному напрямку економічної теорії, довівши необхідність втручання держави в ринкові процеси для вчасного попередження кризових явищ та загального збагачення держави.

Так на сьогоднішньому етапі світогосподарського розвитку переважають змішані економічні системи, які різняться національними моделями економічного розвитку. Всього виділяють п'ять основних моделей: американська, німецька, скандинавська, японська та азіатсько-тихоокеанська.

Американська, або, як її ще називають, ліберальна модель притаманна таким країнам як США, Велика Британія, Ірландія та Нова Зеландія. Вона заснована на високому рівні продуктивності праці і орієнтації громадян на досягнення особистого успіху. Держава заохочує підприємницьку активність, збагачення найбільш активної частини населення. Особливість цієї моделі полягає у тому, що: основну ринкової економіки становить приватний сектор як у промисловості так і в сфері послуг; держава займається тими суспільно-важливими функціями, які не приносять швидкого доходу, або не є оптимальними для приватного капіталу; державна регламентація підприємницької діяльності є мінімально; держава сприяє лібералізації інвестиційної системи та низька питома вага державного бюджету в структурі ВВП.

Німецька модель передбачає вирішення соціальних проблем на базі динамічного економічного зростання. Таким чином, для даної моделі соціально-орієнтованого розвитку характерні наступні риси: змішана економіка характеризується більш менш значним державним сектором; здійснюється державне регулювання не тільки макроекономічних процесів, але і окремих сфер діяльності господарюючих суб'єктів; соціальна орієнтація економіки, істотний патерналізм (батьківське відношення) держави реалізується по відношенню до всіх членів суспільства, забезпечуючи таким шляхом гарантії певного рівня задоволення потреб населення в послугах охорони здоров'я, освіти, культури, в житлі; спрямованість регулювання на підтримку вільної конкуренції, зменшення концентрації капіталів в небагатьох руках, створення нових господарських одиниць; регулювання зайнятості населення з орієнтацією на мінімізацію безробіття; велика питома вага держбюджету у ВВП (хоча ФРН знаходиться в середині розвинених капіталістичних країн по цьому показнику); регулювання економіки в основному через кредитно-грошову політику, а не бюджетно-фінансову.

Скандинавська модель відрізняється сильною соціальною політикою, направленою на скорочення майнової нерівності за рахунок перерозподілу національного доходу на користь найменш забезпечених верств населення шляхом високої норми оподаткування. По іншому вона називається моделлю «функціональної соціалізації», сутність якої полягає у тому, що функції держави полягають у забезпеченні високого рівня життя населення, а функції виробництва виконують приватні підприємства. Окрім того, для даної моделі характерний високий рівень соціальних гарантій, який спирається на загальний перерозподіл доходів та рядом інших особливостей: низький рівень безробіття; профспілкова політика солідарності в області зарплати; централізовані переговори по зарплаті; значний державний сектор; важкий податковий тягар.

Японська модель - це модель регульованого корпоративного капіталізму, в якій сприятливі можливості накопичення капіталу сполучаються з активною роллю державного регулювання в сферах програмування економічного розвитку, структурної, інвестиційної і зовнішньоекономічної політики і з особливим соціальним значенням корпоративного початку. Вона відрізняється розвиненим плануванням, координацією діяльності уряду і приватного сектора. Економічне планування держави носить рекомендаційний характер. Планами є державні програми, орієнтуючі і мобілізуючі окремі ланки економіки на виконання загальнонаціональних завдань. Для японської економіки характерне збереження національних традицій при запозиченні у інших країн того, що потрібне для розвитку країни. Це дозволяє створювати такі системи управління і організації виробництва, які в умовах Японії дають великий ефект. Запозичення японського досвіду іншими країнами не завжди дає очікуваний результат (наприклад, кухлі якості), оскільки в цих країнах немає японських традицій.

Японська модель характеризується певним відставанням рівня життя населення (зокрема заробітної плати) від рівня продуктивності праці. За рахунок цього досягається зниження собівартості продукції і різке підвищення її конкурентоспроможності на світовому ринку. Перешкод майновому розшаруванню не ставиться. Така модель можлива тільки при виключно високій самосвідомості, пріоритеті інтересів нації над інтересами конкретної людини, готовності населення йти на певні матеріальні жертви ради процвітання країни. Однією з особливостей японської моделі є соціальна організація суспільства в Японії, що передбачає гармонізацію відносин в суспільстві на всіх його рівнях і у всіх соціальних сферах на основі пошани традицій японського способу життя. На базі цих моральних цінностей склалася своєрідна мотивація трудової діяльності. Саме ця модель демонструє значення соціокультурного і конфесійних чинників в економічному житті суспільства.

Азіатсько-Тихоокеанська модель (Південна Корея, Тайвань, Сінгапур) полягає у рідкісній гармонізації інтересів підприємців та держави, експортній орієнтації економіки та орієнтацією фірм на довготермінову перспективу. Крім цього азіатсько-тихоокеанській моделі притаманний дух колективізму та патерналізму на виробництві, посилений вплив на суспільне відтворення людського фактору, наявність високоінтегрованих форм швидкого економічного зростання (кейрецу, чеболей), в яких держава намагається всіляко підтримати вітчизняні компанії. До середини 90-х років ХХ ст. успіхи країн цього регіону називали “азіатським дивом”. Однак економічна криза кінця 90-х років суттєво вплинула на прогнози подальшого економічного зростання. До недоліків слід віднести прояви злиття інтересів держави та приватних корпорацій, що веде до виникнення природних монополій, закритість внутрішнього ринку, обмеженість соціальних гарантій, доволі велику тривалість робочого тижня.

Слов'янська економічна модель - характерними рисами цієї моделі є те, що нажаль після приватизації великої частки власності держава залишається великим власником у національно-важливих галузях народного господарства, а частка малого і середнього приватного бізнесу залишається порівняно невисокою; зберігається тісний взаємозв'язок політичної влади і приватної власності; відбувається постійний перерозподіл прав власності при активній участі неекономічних чинників; багато підприємств приватизовані формально, знаходяться під контролем держави, та мають ефективного приватного власника - товаровиробника; фінансовий капітал переважає над промисловим. При цьому сформувалися стійкі протиріччя у розподілу доходів і капіталів. Банки, зосередивши у своїх руках основні фінансові ресурси, не вважають вигідним вкладати капітал у виробництво. В той же час керівництво приватизованих підприємств не бажає віддавати контроль над власністю в обмін на інвестиції з боку банків. Компроміс між банками і підприємствами розв'язується шляхом створення фінансово-промислових груп (ФПГ); надзвичайно нерівномірно відбувається перехід до ринкових відносин в різних галузях економіки. Якщо грошово-кредитна сфера розвивається в напрямку розвинених ринкових країн, то в сільському господарстві, в основному, зберігаються колишні, застарілі форми організації виробництва; існують високий рівень криміналізації економічного життя, корумпованості, неповага до закону і недовіра до будь-якої влади; значна частина населення схильна до державного патерналізму (визнання значної ролі держави в перерозподілі доходів населення) і суспільних форм привласнення (безкоштовних освіти, медичного обслуговування тощо).

Проте, варто зазначити, що яку б модель не вибрала країна, вона не здатна гарантувати постійного економічного розвитку в силу циклічності економічних процесів, дослідженої вітчизняним вченим М. Кондратьєвим.[6] У своїх працях дослідник доводить не лише існування економічних коливань, але й неможливість їх уникнення, в силу того, що довге економічне зростання породжує перенасиченість ринку, а зрештою й скорочення темпів росту виробництва. [3]

Таким чином кожному етапу економічного циклу притаманні власні характерні риси. На стадії підойму спостерігається відновлення та розширення основного капіталі, відчутні зміни та перегрупування виробничих сил суспільства, зростання цін і розширення виробництва, загострення конкуренції, інтеграція нових країн до світового господарства, загострення боротьби за міжнародні ринки і створення передумов зовнішньополітичних конфліктів, загострення внутрішньокраїнової боротьби між соціальними силами і створення передумов для внутрішніх конфліктів. На стадії рецесії відбувається падіння цін та ставки відсотка, зменшення темпу зростання виробництва та торгівлі, заморожування зовнішньополітичних та внутрішньокраїнових соціальних взаємин, підвищується інтенсивність заощаджень, кількість технічних винаходів, припинення зростання відсотка на капітал. [10]

При сталості притаманних кожному етапі економічного циклу характерних рис, головною відмінністю у виборі моделі економічного розвитку є її поведінка на різних стадіях хвилі та здатності мобільно реформуватися під тиском нових вимог ринку. Здатність швидко реагувати на ринкові трансформації полягає у делегуванні окремих інструментів економічного регулювання або рикну або державі, в залежності від необхідності. Український вчений С. В. Мочерний у своїй роботі виділяє наступні важелі регулювання ринкових процесів: податки, кредити, банківські відсотки, субсидії (цільові дотації), інвестиції, мінімальний рівень заробітної плати, цінові межі.

Отже існуюча варіативність розподілу регулюючих інструментів між державою та ринком притаманна національним моделям економічного розвитку породжує множинність можливих шляхів реформування системи для зменшення впливу кризових явищ та зростанню економіки. Дане дослідження роботи економічних моделей в за останні десятиліття - за умов економічного зростання та кризи - виявило притаманні кожній з моделей зміни у державному та ринковому виконанні регулюючих функцій на різних стадіях економічної хвилі. (Табл. 2).

Таблиця 2.

Економічні важені впливу на ринкові процеси в залежності на різних стадіях економічного циклу

Результати з Таблиці 2 виявляють певну закономірність передачі управлінських важелів (від ринку до держави та навпаки) регулювання економічних відносин у випадку настання низхідної хвилі економічного циклу. В ході роботи було встановлено, що Східним національним моделям розвитку економіки (Японська та Азіатсько-тихоокеанська модель) притаманний адміністративний стиль управління та переважання державних важелів впливи на всіх стадіях хвилі. Західні ж моделі (Американська та Німецька моделі) характеризуються допущенням значного ринкового регулювання господарськими процесами, які стимулюють підвищення економічної конкуренції, а від так і ефективності бізнесу. Скандинавська ж молодь несе відпечаток як ринкової так і адміністративної економіки - при наявності жорстких та чисельних державних важелів впливу на економічні процеси, продовжують зберігатися умови вільної конкуренції. Слов'янська ж модель на сьогоднішньому етап свого розвитку ще продовжує формуватися, що супроводжується негнучкістю системи до нових викликів сучасності - це матеріально втілюється в збереження ряду важелів регулювання економіки за ринком та державою в незалежності від знаходження економіки на різних стадіях економічного циклу.

Висновки

На сьогоднішньому етапі розвитку людства теоретики всього світу підтримують думку про важливість ролі держави в становленні глобального лідерства країн на світовій арені та шукають шляхи її найбільш гармонізованої взаємодії з корпоративним сектором.

Провівши аналіз існуючих моделей економічного розвитку, стає очевидним, що глобальні лідери мають ряд спільних характерних рис, а саме: панування приватної власності і приватної ініціативи; ринкова економіка грає вирішальну роль в їх розвитку; основними виробниками є крупні об'єднання, контролюючі рух капіталу; державне регулювання економіки стало необхідною умовою економічного зростання, і держава стала активним суб'єктом економіки; спостерігається тенденція до формування соціально-орієнтованих систем; прагнення до відкритої економіки.

Таким чином країни лідери все більше стають соціально-орієнтованими та направленими на сталий економічний розвиток, який у період світової фінансової крихи 2008-2009 рр. продемонстрував свою конкурентоспроможність та став запорукою економічного зростання.

Література

1) А. Сміт Добробут нації. Дослідження про природу та причини добробуту нації / А. Сміт; [пер. З англ.. під ред.. Є. Литвина]. - К.: Port-Royal, 2001. - 590 c.

2) Аніловська Г.Я. Історична еволюція поглядів на економічну роль держави (від зародження капіталізму до кінця ХІХ століття) // Науковий вісник: Збірник науково-технічних праць, вип.13.4. - Львів: УкрДЛТУ. - 2003.- С.158-165.

3) Близнюк Т.П. Теоретичні аспекти теорії довгих хвиль М. Кондратьєва // Наукові праці Донецького національного технічного університету. Серія: економічна. Вип. 89-2. - Донецьк: ДонНТУ, 2005. - С. 186-193.

4) Кириленко В. В. Історія економічних вчень: Навчальний посібник / За ред. В. В. Кириленка. - Тернопіль: „Економічна думка”, 2007. - 233 с.

5) Кузнецова А. В. Два вектора экспансии российских ТНК - Евросоюз и СНГ /А. В. Кузнецова // Мировая экономика и международные отношения. - 2006. - №2. - С. 95-102.

6) Ілляшенко С.М. Інноваційний менеджмент: Підручник. - Суми: ВТД ЇУніверситетська книга, 2010. - 334 с.

7) Столярчук Я. М. Глобальні асиметрії економічного розвитку: монографія / Я. М. Столярчук. - К.: КНЕУ, 2009. - 302, [2] с. - 18-21 стр.

8) Юхименко П. І., Леоненко П.М. Історія економічних ученьНавчальний посібник / К.: Знання-Прес, 2005.- 583 c. [Electronic Resource] // Іnfo-library. - Mode of access: http://www.info-library.com.ua/books-book-74.html

9) Кенэ Ф. Избранные экономические произведения. -- М.: Соцэкгиз, 1960. - 432 стр.

10) Кондратьев Н.Д. Большие циклы конъюнктуры // Вопросы конъюнктуры. - 1925. - Т. 1. Вып. 1. - С. 28-79.

References

1) Smit, A. (2001), Dobrobut natsii. Doslidzhennia pro pryrodu ta prychyny dobrobutu natsii [The Wealth of Nations. An Inquiry into the Nature and Causes of the Wealth of Nations], Port-Royal, Kyiv, Ukraine.

2) Anilovs'ka, H.Ya. (2003), “The historical evolution of views on the economic role of the state (from the birth of capitalism by the end of the nineteenth century)”, Naukovyj visnyk UkrDLTU, vol. 13.4, pp. 158-165.

3) Blyzniuk, T.P. (2005), “Theoretical aspects of the theory of long waves N. Kondratieff”, Naukovi pratsi DonNTU, vol. 89-2, pp. 186-193.

4) Kyrylenko, V. V.(2007), Istoriia ekonomichnykh vchen' [History of economic thought], Ekonomichna dumka, Ternopil', Ukraine.

5) Kuznetsova, A. V. (2006), “Two vectors of the expansion of Russian TNK - The European Union and the CIS”, Myrovaia ekonomyka y mezhdunarodnye otnoshenyia, vol.2, pp. 95-102.

6) Illiashenko, S.M. (2010), Innovatsijnyj menedzhment [Innovative management], Universytets'ka knyha, Sumy, Ukraine.

7) Stoliarchuk, Ya. M. (2009), Hlobal'ni asymetrii ekonomichnoho rozvytku [Global asymmetry of economic development], KNEU, Kyiv, Ukraine.

8) Yukhymenko, P. I. and Leonenko, P.M. (2005), Istoriia ekonomichnykh uchen' [History of economic studies], Znannia-Pres, Kyiv, Ukraine.

9) Kenje, F. (1960), Izbrannye jekonomicheskie proizvedenija [Selected economic work], Socjekgiz, Moscow, Russia.

10) Kondrat'ev, N.D. (1925), “Big cycles conjuncture”, Voprosy konjunktury, vol. 1, pp. 28-79.

Размещено на Allbest.ru