Інституціоналізація відносин у сфері забезпечення економічної безпеки України

Размещено на http://www.allbest.ru/

Академія митної служби України

ІНСТИТУЦІОНАЛІЗАЦІЯ ВІДНОСИН У СФЕРІ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ЕКОНОМІЧНОЇ БЕЗПЕКИ УКРАЇНИ

В.Ю. Єдинак, к. е. н., доцент кафедри

менеджменту зовнішньоекономічної діяльності

Анотація

економічний безпека інституціональний інститут

Стаття присвячена актуальному питанню економічної безпеки України в частині формування системи інституціональних органів її забезпечення, їх розвитку та повноважень. Здійснено аналіз повноважень базових інститутів забезпечення економічної безпеки в Україні, виявлено недоліки їх діяльності в сфері забезпечення економічної безпеки.

Ключові слова: Економічна безпека, інститут, забезпечення економічної безпеки, держава, органи державної влади.

Annotation

The article is devoted to topical problem of economic security of Ukraine in the part of forming the institutional system of the authorities and their powers. Some powers of basic authority institutions of economic security in Ukraine are analyzed and some disadvantages in the area of economic security are revealed.

Keywords: Economic Security, Institute, Providing the Economic Security, State, State authorities.

Постановка проблеми

Формування та розбудова державності в Україні відбувається вже більше 22 років з моменту проголошення незалежності, однак на сьогодні цей процес не є ще до кінця завершеним. Спостерігаються перманентні процеси вдосконалення законодавчої бази, системи органів виконавчої влади, системних взаємозв'язків між різними гілками влади тощо. Особливо гостро постає питання формування державних інститутів в контексті набуття Україною асоційованого членства в Європейському союзі та подальшої трансформації всієї владної системи. Разом з проголошенням незалежності перед Україною з'являються численні загрози в різноманітних сферах, домінуючими серед яких на сьогодні стали економічні загрози, як внутрішнього, так і зовнішнього характеру. Саме тому забезпечення економічної безпеки України повинно стати ключовим як в діяльності органів державної влади, так і всіх інших суб'єктів господарської діяльності.

Аналіз останніх досліджень і публікацій

Питання економічної безпеки та її забезпечення вже протягом тривалого часу є об'єктом пильної уваги багатьох науковців, як вітчизняних, так і зарубіжних. Вагомий внесок у розробку проблематики економічної та національної безпеки внесли В. Амітан, О. Амоша, О. Білорус, І. Бінько, З. Варналій, В. Геєць, Я. Жаліло, В. Кириленко, Г. Пастернак-Таранушенко, П. Пашко, Р. Покотиленко, В. Шлемко ті ін. Не зважаючи на таку пильну увагу до питання забезпечення економічної безпеки України з боку науковців, не достатнього висвітлення отримали питання конкретних суб'єктів її забезпечення, повноважень та діяльності цих суб'єктів. До того ж розвиток будь-якого явища чи відносин, в тому числі і економічної безпеки та відносин з приводу її забезпечення, рано чи пізно призводять до появи певних нових інститутів, які стають об'єктами наукового пізнання.

Постановка завдання

Метою статті є дослідження діяльності та повноважень окремих інститутів забезпечення економічної безпеки України, їх трансформація та взаємодія.

Виклад основного матеріалу дослідження

Необхідність забезпечення економічної безпеки є об'єктивною необхідністю будь-якої економічної системи, що функціонує в сучасному світі. Не винятком є і економіка нашої країни. За останні 20 років в Україні сформувалося ціле поле різноманітних інститутів забезпечення економічної безпеки. Провідне місце в системі інститутів слід відвести законодавчому закріпленню феномену економічної безпеки. Так, в Конституції України закріплена норма, що захист суверенітету і територіальної цілісності України, забезпечення її економічної та інформаційної безпеки є найважливішими функціями держави, справою всього Українського народу [1]. Таким чином, відбувається законодавче закріплення за державою необхідності забезпечення економічної безпеки та визначення її як головної функції держави. Однак крім такого закріплення, Конституція України не дає відповіді, на кого конкретно в державі повинен покладатися обов'язок із забезпечення економічної безпеки. Деталізацію норм конституційних положень можна зустріти у нормах, схвалених законом України “Про основи національної безпеки України” (далі - закон про національну безпеку), а саме законом визначаються суб'єкти та об'єкти національної безпеки, принципи забезпечення, пріоритетні напрямки та основні загрози, а також повноваження окремих суб'єктів у сфері її забезпечення [2]. Однак, серед норм закону не зустрічається виокремлення в структурі національної безпеки її економічної складової (власне економічної безпеки) та не вказується розподіл повноважень у її забезпечення між окремими суб'єктами забезпечення, що породжує необхідність подальшої законодавчо-правової інституціоналізації відносин у сфері забезпечення економічної безпеки України.

Виходячи з норм та логіки закону про національну безпеку систему органів забезпечення національної економічної безпеки можна представити наступною схемою (рис. 1).

Президент України як глава держави, гарант державного суверенітету, територіальної цілісності України, додержання Конституції України, прав і свобод людини і громадянина, здійснює загальне керівництво у сфері національної безпеки [2]. Таким чином на Президента України покладається найбільш головне завдання - організація та керівництво забезпеченням економічної безпеки, про що зазначено у ст. 106 Конституції України. Реалізацію своїх завдань в сфері забезпечення економічної безпеки Президент України здійснює шляхом виконання своїх повноважень, покладених на нього Конституцією України [1], зокрема:

1) формує систему інституційних органів забезпечення економічної безпеки шляхом утворення, реорганізації та ліквідації за поданням Прем'єр-міністра України міністерств та інших центральних органів виконавчої влади, а також утворює суди у визначеному законом порядку;

2) формує керівний склад інших інституційних органів забезпечення економічної безпеки:

а) призначає за згодою Верховної Ради України Прем'єр-міністра України та припиняє його повноваження;

б) призначає за поданням Прем'єр-міністра України членів Кабінету Міністрів України, керівників інших центральних органів виконавчої влади, а також голів місцевих державних адміністрацій та припиняє їхні повноваження;

в) призначає за згодою Верховної Ради України на посаду Генерального прокурора України та звільняє його з посади;

г) призначає половину складу Ради Національного банку України;

д) призначає на посади та звільняє з посад за згодою Верховної Ради України Голову Антимонопольного комітету України та Голову Фонду державного майна України;

3) впливає на прийняття рішень у сфері забезпечення економічної безпеки шляхом скасування актів Кабінету Міністрів України та актів Ради міністрів Автономної Республіки Крим, а також підписує закони, прийняті Верховною Радою України, та має право вето щодо прийнятих Верховною Радою України законів;

4) здійснює організацію забезпечення економічної безпеки, очолюючи Раду національної безпеки і оборони України та маючи можливість створювати консультативні, дорадчі та інші допоміжні органи і служби;

5) видає укази і розпорядження з питань забезпечення економічної безпеки, які є обов'язковими до виконання на території України.

Рис. 1 Загальна схема взаємодії інститутів забезпечення економічної безпеки України

Основним координуючим органом у сфері забезпечення економічної безпеки України є Рада національної безпеки і оборони України (далі - РНБО), яку очолює Президент. Окрім координаційних функцій РНБО контролює діяльність органів виконавчої влади у сфері економічної безпеки. До складу Ради національної безпеки і оборони України за посадою входять Прем'єр-міністр України, Міністр оборони України, Голова Служби безпеки України, Міністр внутрішніх справ України, Міністр закордонних справ України [1; 2]. Інші члени призначаються за особистим рішенням Президента. Як ми бачимо, головний координуючий та контролюючий орган у сфері забезпечення економічної безпеки України досить слабо представлений керівниками центральних органів виконавчої влади, які відповідають за реалізацію економічних відносин в країні, що, на нашу думку, послаблює ефективність прийнятих у цій сфері рішень. Так, на сьогодні у складі РНБО немає жодного міністра, який відповідає за економічну сферу діяльності держави (наприклад міністр фінансів, міністр економічного розвитку і торгівлі, міністр податків і зборів, міністр аграрної політики та продовольства, міністр промислової політики, міністр соціальної політики), що, в свою чергу, робить неможливою їх участь у прийнятті найбільш вагомих рішень у сфері забезпечення економічної безпеки України. В той же час внутрішня структура апарату РНБО передбачає наявність 4-х департаментів: департаменту державної безпеки та правоохоронних органів, департаменту воєнної безпеки, департаменту економічної та соціальної безпеки та департаменту зовнішньополітичних аспектів національної безпеки.

На наш погляд, сформована система повноважень та компетенції РНБО не дають змоги в повній мірі забезпечувати економічну безпеку України. На користь цього свідчить той факт, що в Україні не існує системних та стратегічних документів у сфері забезпечення економічної та національної безпеки, розробка яких покладається саме на РНБО. Натомість стратегічні плани з національної безпеки сформовані та діють у багатьох країнах, наприклад у Голландії у 2007 р., Великій Британії - у 2008 та 2010 рр., в Польщі - у 2003 та 2007 рр., у Німеччині - у 2008 р., в Румунії - у 2004 та 2007 рр., в Росії у 2009 р. тощо. Зважаючи на те, що економіка країни повинна функціонувати в посткризових умовах, наявність стратегічних документів є вкрай необхідною та нагальною.

З метою впровадження системних економічних реформ, спрямованих на вихід країни із фінансової та економічної кризи, на забезпечення сталого економічного розвитку України, при Президентові створено консультативно-дорадчий орган - Комітет з економічних реформ та Координаційний центр з упровадження економічних реформ. Діяльність Комітету акцентована на розробці та впровадженні Програми економічних реформ на 2010-2014 рр. “Заможне суспільство, конкурентноспроможна економіка, ефективна держава”. Однак, не маючи стратегічних орієнтирів економічної безпеки країни, процес реалізації Програми економічних реформ вбачається нами некомплексним та несистемним. Процес реалізації Програми економічних реформ ускладнюється також необхідністю прийняття цілої низки базових та фундаментальних законопроектів в сфері економічної діяльності та функціонування економічної системи, що потребує багато часу для самого їх прийняття та ще більшого часу для їх імплементації.

Верховна Рада України як вищий орган законодавчої влади в Україні відповідно до Конституції України визначає засади внутрішньої та зовнішньої політики, основи національної безпеки, формує законодавчу базу в цій сфері. Так, на сьогодні в Україні діють закони “Про засади внутрішньої і зовнішньої політики” [3], “Про основи національної безпеки України” [2], “Про Раду національної безпеки і оборони України” [4] тощо. У базовому законі “Про засади внутрішньої і зовнішньої політики” Верховна Рада України визначає принципи та пріоритети державної політики у відповідних сферах, зокрема й у сфері національної безпеки, однак лише обмежується забезпеченням життєво важливих інтересів людини і громадянина, суспільства і держави в соціально-економічній сфері, виокремлюючи при цьому засади внутрішньої політики в економічній сфері. Таким чином створюється враження, що в країні функціонують дві площини: одна - це сфера забезпечення економічної безпеки, інша - це сфера економічної діяльності, які між собою можуть перетинатися, а можуть і ні. Опосередкованим підтвердженням такої тези може слугувати той факт, що, наприклад, у складі Комітету Верховної Ради України VI скликання (2007-2012) з питань національної безпеки і оборони функціонували підкомітет з питань соціальної безпеки та підкомітет з питань економічної та екологічної безпеки, а от уже у складі Комітету Верховної Ради України з питань національної безпеки і оборони VIІ скликання таких підкомітетів не існує. Отже, у підходах до формування державної політики ми спостерігаємо деяке віддалення та розмежування між економічною та національною безпекою, хоча вона є безпосередньою її складовою, та певне нехтування питань забезпечення економічної безпеки на державному рівні.

На наш погляд, необхідним для держави є прийняття базового закону про економічну безпеку, який би встановлював основні параметри безпечного, або допустимого розвитку окремих економічних явищ та процесів, які б не мали негативного впливу на цілісність та поступальність у розвитку економічних відносин та економічної системи, а на базі такого закону здійснювати подальше законодавче врегулювання інших економічних питань.

Кабінет Міністрів України (далі - КМУ) як вищий орган у системі органів виконавчої влади забезпечує державний суверенітет і економічну самостійність України, вживає заходів щодо забезпечення прав і свобод людини і громадянина, обороноздатності, національної безпеки України, громадського порядку і боротьби із злочинністю [2]. Таким чином КМУ шляхом видання нормативно-правових актів (постанов та розпоряджень) безпосередньо реалізує забезпечення економічної безпеки. Однак не маючи чітких орієнтирів забезпечення економічної безпеки, а керуючись тільки пріоритетними напрямами, закладеними у чинному законодавстві, діяльність КМУ у цій сфері вбачається не досить системною та ефективною, про що свідчать негативні процеси в розвитку економіки нашої держави (спад виробництва, високий рівень безробіття, висока частка імпорту товарів тощо).

Національний банк України відповідно до основних засад грошово-кредитної політики визначає та проводить грошово-кредитну політику в інтересах національної безпеки України. Головним завданням Національного банку України в сфері забезпечення економічної безпеки є забезпечення стабільності грошової одиниці України, як підґрунтя для стабільності інших економічних відносин в країні.

Законом про національну безпеку визначено, що міністерства, інші центральні органи виконавчої влади, Служба безпеки України та Служба зовнішньої розвідки України в межах своїх повноважень здійснюють реалізацію концепцій, програм у сфері національної безпеки [2]. Зважаючи на відсутність таких системних та стратегічних документів в сфері забезпечення економічної та національної безпеки, діяльність таких інститутів теж не носить системного характеру, а розподіл повноважень між окремими інститутами не є чітким та достатнім. Так, наприклад, сьогодні проблематикою забезпечення економічної безпеки в структурі профільного Міністерства економічного розвитку і торгівлі України займається тільки один відділ (відділ економічної безпеки та детінізації економіки) в складі департаменту макроекономічного прогнозування. Міністерство фінансів України також мало уваги приділяє вирішенню проблем забезпечення фінансової складової економічної безпеки (фінансової безпеки), а концентрує увагу комплексно на державній безпеці (Департамент фінансів оборони, правоохоронних органів і державної безпеки). Митна безпека та захист митних інтересів, наприклад, покладається на Міністерство доходів і зборів України, в складі якого також відсутні відповідні підрозділи, які б займалися питаннями розробки митних інтересів, митної безпеки та її забезпечення. Отже, ми бачимо, що в системі центральних органів виконавчої влади на сьогодні не існує чітко налагодженого механізму забезпечення економічної безпеки, відсутні зв'язки та взаємодія між такими інститутами з приводу забезпечення економічної безпеки.

Роль місцевих державних адміністрацій та органів місцевого самоврядування у забезпеченні вирішення питань у сфері економічної безпеки є незначною та малоефективною. Місцеві державні адміністрації не мають змогу ефективно діяти в напрямку забезпечення економічної безпеки через відсутність стратегії та плану її забезпечення на загальнодержавному рівні, через що обмежуються розробкою програм забезпечення економічної безпеки на регіональному рівні та їх виконанні. Роль органів місцевого самоврядування нівелюється недостатністю коштів для здійснення такими органами своєї діяльності, не говорячи вже про питання забезпечення економічної безпеки регіону та держави в цілому.

Суди загальної юрисдикції здійснюють судочинство у справах про злочини, що завдають шкоди національній безпеці України.

Прокуратура України здійснює повноваження у сфері національної безпеки України відповідно до Конституції України та Закону України “Про прокуратуру України” [5] шляхом прокурорського нагляду за додержанням і правильним застосуванням законів Кабінетом Міністрів України, міністерствами та іншими центральними органами виконавчої влади, органами державного і господарського управління та контролю. Не зважаючи на те, що забезпечення економічної безпеки є обов'язком держави, однак прокуратура теж спеціалізовано не займається питаннями нагляду за дотриманням законодавства у сфері економічної діяльності держави та забезпечення її економічної безпеки.

Громадяни України через участь у виборах, референдумах та через інші форми безпосередньої демократії, а також через органи державної влади та органи місцевого самоврядування, які вони обирають, реалізують національні інтереси і таким чином впливають на забезпечення економічної безпеки. Однак відсутність ефективного та дієвого контролю за органами державної влади та місцевого самоврядування не дають змоги робити цей процес постійним, а здійснювати його тільки під час волевиявлення на виборах.

Висновки з проведеного дослідження

Отже, розглянувши питання функціонування в Україні окремих інститутів в частині їх повноважень щодо забезпечення економічної безпеки, ми прийшли до висновку, що на сьогодні де-юре існує та функціонує ціла низка державних інституцій, на які покладаються такі обов'язки, однак де-факто ця низка інституцій не формує єдиної цілісної системи забезпечення економічної безпеки України. На наш погляд, необхідно посилити роль Ради національної безпеки та оборони України в питаннях забезпечення економічної безпеки шляхом введення до її складу профільних міністрів з економічних питань (Міністра економічного розвитку і торгівлі, Міністра фінансів, Міністра доходів і зборів), а також включивши до складу профільних міністерств та інших центральних органів виконавчої влади підрозділів РНБО, які б здійснювали контроль за відповідністю прийнятих у цих органах рішень загальнонаціональним та державним інтересам. Однак, реалізація таких норм можлива тільки тоді, коли в країні будуть розроблені відповідні Стратегія національної безпеки та плани її реалізації, а також прийнято закон про економічну безпеку.

Література

1. Контитуція України: закон України від 28.06.1996 р. № 254к/96-ВР // [Електронний ресурс] Режим доступу: http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/254к/96-вр.

2. Про основи національної безпеки України: закон України від 19.06.2003 р. № 964-IV // [Електронний ресурс] Режим доступу: http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/964-15.

3. Про засади внутрішньої і зовнішньої політики: закон України від 01.07.2010 р. № 2411-VI // [Електронний ресурс] Режим доступу: http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/2411-17.

4. Про Раду національної безпеки і оборони України: закон України від 05.03.1998 р. № 183/98-ВР // [Електронний ресурс] Режим доступу: http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/183/98-вр.

5. Про прокуратуру України: закон України від 05.11.1991 р. № 1789-XII // [Електронний ресурс] Режим доступу: http://zakon1.rada.gov.ua/laws/show/1789-12.

Размещено на Allbest.ru