Державне регулювання розвитку залізничного транспорту

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Державне регулювання розвитку залізничного транспорту

Успішний розвиток України в теперішніх умовах неможливий без конкурентоспроможної транспортної галузі. Залізничний транспорт є важливою складовою виробничої інфраструктури економіки України та займає провідне місце в забезпеченні потреб населення та суспільного виробництва в перевезеннях. Саме тому питання ефективного та успішного розвитку залізничного транспорту є актуальними.

Широке коло питань, пов'язаних з визначенням показників ефективності та оптимальної структури управління залізничним транспортом, пошуку моделей розвиткузнайшло своє відображення у працях таких науковців, як: Ю.С. Бараш, М.В. Макаренко, О.М. Ложачевська, Ю.М. Цвєтов та інші [2-5].

Метою статті є дослідження сутності розвитку залізничного транспорту, роль в економіці країни та виявлення проблем його діяльності.

Транспортний комплекс є одним із найважливіших елементів економічної системи кожної держави. За складністю поставлених завдань, за кількістю зв'язків з усіма галузями господарства він не має аналогів на ринку. Транспортний комплекс України у разі використання його потужності в повному обсязі може бути однією із визначальних складових бюджету держави. У вирішенні соціально-економічних проблем країни транспорт відіграє чималу роль. Забезпеченість території добре розвинутою транспортною системою є одним із значущих факторів концентрації населення і виробництва та є важливою перевагою для розміщення виробничих сил. Транспорт, як важлива складова частина економіки, є невід'ємною ланкою між регіонами, галузями та підприємствами. Роль залізничного транспорту в регіоні визначається тим, що він забезпечує просторово-часове й обмінне з'єднання матеріальних потоків, господарських зв'язків і виробничо-економічних систем у процесі соціально-економічного відтворення.

Залізничний транспорт, будучи невід'ємною складовою транспортної інфраструктури, виконуючи свої функції (підтримуюче-стимулуючу, логістично-поєднуючу, екологічну, соціальну, структуроутворюючу, розвиваючу, індикативну) здійснює зв'язок між виробництвом і споживанням, тобто взаємопов'язаний із зовнішнім середовищем [4].

Державне регулювання залізничного транспорту має оперативний характер, оскільки пов'язане з рухом, а тому й механізми регулювання мають постійно враховувати швидкозмінне середовище. Прийняття регулятивних рішень, пов'язаних з розвитком залізничного транспорту, відбувається в умовах випадкових явищ та конкретних ситуацій, тому від управлінців вимагається досвід самостійного знаходження потрібної інформації, здатність приймати ризиковані, але необхідні рішення.

Відзначимо, що поняття «розвиток», сутність якого полягає переважно в якісній зміні, засновано на стимулюванні управління інтенсивного розвитку усієї системи (у нашому випадку - системи залізничної сфери). Тому нагромадження матеріального, фінансового потенціалу без відповідного інформаційного, інноваційного ресурсу приводить будь-яку систему до зростання, і тільки взаємодія цих ресурсів - до розвитку [6].

Державне регулювання розвитку залізничної галузі пов'язане з інтегрованою діяльністю великих і малих виробничих колективів, які мають об'єднувати їх цілі й зусилля для їх виконання. Отже, зрозуміти причини гальмування розвитку залізничного транспорту означає знайти відправну точку підйому його на вищий рівень розвитку.

Поняття «розвиток» розглядається як процес, унаслідок якого відбувається зміна якості явища. Розвиток - це складний і суперечливий процес, під час якого система збільшує свої можливості із задоволення потреб її елементів та інших систем, що перебувають у зовнішньому середовищі стосовно неї [1, с. 127].

Варто нагадати, що залізничний транспорт є не тільки базовою галуззю економіки, він також впливає на все життя держави, сприяючи міжрегіональним та міжнародним культурним зв'язкам, соціальним перетворенням, міжнародному туристичному співробітництву, торгівлі тощо. Розвиток транспортного потенціалу залізничного транспорту входить до числа найактуальніших задач, від вирішення яких залежить позиціонування України на світовому ринку транспортних послуг.

На думку багатьох дослідників залізничної сфери, успішність її розвитку, насамперед, залежить від визначення державою ролі залізничного транспорту в загальній транспортній системі країни, від упровадження державної політики в цій системі, шляхів фінансування соціальних пасажирських перевезень, утримання й розвитку залізничної інфраструктури, створення рівних умов для міжгалузевої конкуренції, вироблення соціального консенсусу тощо.

Фактори, що визначають розвиток транспортного потенціалу залізничного транспорту, можна розподілити на зовнішні та внутрішні. Зовнішні фактори обумовлюються функціонуванням суб'єктів, що належать до зовнішнього середовища залізничного транспорту (підприємства, що здійснюють виробничу, логістичну, науково-дослідну та іншу діяльність) та діями держави щодо підтримки залізничного транспорту. Внутрішні фактори обумовлюються функціонуванням суб'єктів внутрішнього середовища залізничного транспорту (залізниці, промислові підрозділи залізничного транспорту тощо).

В цілому ж економічні вигоди ефективної діяльності залізничного транспорту можна оцінити з позиції національного та міжнародного рівнів.

На національному рівні (в т.ч. на регіональному рівні) заходи оптимізації роботи залізничного транспорту дозволяють успішно здійснювати політику, яка забезпечує інтеграцію на загальнодержавному рівні та відкриту взаємодію всіх процесів розвитку, з метою раціоналізації виробничих та інших господарських процесів;

На міжнародному рівні - дозволяє забезпечити доступ на іноземні ринки, підвищуючи конкурентоспроможність вітчизняних товарів, що створює умови для більш рівної участі в міжнародній торгівлі й потенційних вигодах, які із цієї участі випливають.

Залізничний транспорт має велике значення для України, забезпечуючи значну частину всього вантажообігу країни, виконуючи важливі державні, економічні і соціальні функції. Свідченням цього є те, що, незважаючи на падіння обсягу перевезень і конкуренцію на транспортному ринку, залізничному транспорту вдалося зберегти свій пріоритет у сфері вантажних перевезень - частка перевезення вантажів у 2012 р. становила 97,5% від обсягу 2011 р., зросла з 70,8% в 2008 р. до 72,3% в 2009 р., практично досягнувши рівня 2007 р. - 72,5%, (без врахування трубопровідного транспорту). Вантажооборот залізниць має також домінуючі позиції, що вказує на ступінь впливу ефективності роботи залізничного транспорту на економіку.

Якщо врахувати, що залізничний транспорт здійснює основний обсяг перевезень у низці системоутворюючих, стратегічно важливих галузей, серед яких: вугільна, видобуток і переробка чорних металів, виробництво будівельних матеріалів, з яких залізничним транспортом в середньому перевозиться 23% кам'яного вугілля, 17% залізної й марганцевої рудій, 16% будівельних матеріалів та 10% чорних металів, то можна стверджувати, що залізничний транспорт сприяє забезпеченню стійкого функціонування народногосподарського комплексу й безпосередньо впливає на національну економічну безпеку.

Характерними рисами сучасного стану діяльності залізничного транспорту є високий рівень зношення рухомого складу і матеріально-технічної бази, критичний рівень фінансового стану галузі, а також відкриті питання щодо приватизації, розвитку державно-приватного партнерства, залучення інвестицій, технічних інновацій і технологічної модернізації в галузі.

Сформовану ситуацію можна пояснити деякими причинами. По-перше, практично повною відсутністю державної підтримки. По-друге, недоліком власних засобів залізниць. По-третє, відсутністю (недоліком) зовнішніх джерел фінансування. Скорочуються обсяги будівництва нових шляхів і електрифікації залізниць. Фактор скорочення капіталовкладень у залізничний транспорт є одним з основних погроз безпеки України. Складність залучення зовнішніх інвестицій у розвиток залізничного транспорту порівняно з іншими сферами економіки пояснюється низькою інвестиційною привабливістю цієї галузі, зумовлену відсутністю об'єктивних умов, насамперед, нормативно-правової бази для залучення в галузь у достатньому обсязі приватних інвестицій.

Практично єдиним джерелом фінансування транспорту є власні засоби галузі (прибуток, амортизація). Однак сьогодні, з об'єктивних причин, Українська залізниця не має достатніх власних джерел інвестицій, оскільки продовжує перебувати в межах між верхнім рівнем тарифів, які держава індексує відповідно до темпів інфляції і зростанням цінового тиску з боку постачальників і підрядників, що набагато вище від інфляції; продовжує покривати збитки від пасажирських перевезень з фінансового результату, одержуваного компанією від вантажних перевезень і інших видів діяльності; змушена скеровувати частину власних ресурсів на розвиток некомерційних об'єктів державного значення, таких, як переходи через кордон, підходи до портів, вокзали тощо.

У результаті спостерігається відставання темпів зростання інвестицій в основний капітал на залізничному транспорті від темпів зростання інвестицій по промисловості, загалом. У той же час, за оцінками фахівців, інвестиції в галузь повинні бути, як мінімум, не нижче від середнього рівня по промисловості, а для стійкого розвитку потрібне інвестування випереджальними темпами. Сьогодні потреба залізничного транспорту загального користування в інвестиціях може визначатися на різному рівні залежно від перспектив і цілей розвитку галузі.

Держава не здійснювала фінансування капітальних вкладень в національні залізниці впродовж ряду років. Централізоване фінансування, що пов'язане із домінуючою роллю залізниць у перевізному процесі чемпіонату Європи по футболу Євро - 2012 спостерігається з 2007 року. Зокрема, капітальні інвестиції у розвиток залізничного транспорту у 2008 р. становили 19,7 млрд. грн. (при цьому власні кошти становили понад 5,6 млрд. грн., бюджетні кошти - 4,8 млрд. грн. та інвестиційні ресурси у сумі понад 9,2 млрд. грн.), у 2009 р. загальна сума капітальних інвестицій у розвиток залізничного транспорту становила 7,9 млрд. грн. (або в три 3 рази менше від потреби), у 2010 р. - 8,15 млрд. грн., у 2012 р. - 14 млрд. грн.

Крім зазначених проблем діяльності залізничного транспорту необхідно виділити також невирішені питання щодо задоволення потреб економіки, таких як: невідповідність якості обслуговування вантажовласників та пасажирів європейським вимогам, низька швидкість перевезень, постійне збільшення частки транспортної складової у собівартості продукції, значний ступінь державного регулювання залізничного сектору економіки, тощо.

Результатом зазначених процесів є, в першу чергу, зниження економічних вигід діяльності транспорту як з боку власних інтересів, так і інтересів держави. Це спричиняє не тільки уповільнення темпів економічного розвитку держави, але й унеможливлює на сучасному етапі присутність України на світовому ринку транспортних послуг. Тому, в умовах складних світових економічних процесів, Україні необхідна ефективна політика, яка б враховувала геополітичні, економічні і соціальні особливості функціонування залізничної галузі та її роль у загальнодержавних процесах, а також надала б можливість розвитку галузі, забезпечила її конкурентоспроможність.

Незважаючи на падіння обсягу перевезень і конкуренцію на транспортному ринку, залізничному транспорту вдається зберегти свій пріоритет у сфері вантажних перевезень. Залізниці України забезпечують 57% вантажообігу й 38% пасажирообороту.

Провідне значення для залізничного транспорту України обумовлено двома основними факторами: техніко-економічними перевагами порівняно з іншими видами транспорту та збігом напрямку й потужності основних транспортно-економічних потоків України й світу з географічним положенням українських залізниць.

Підвищення ефективності роботи залізничного транспорту призведе не тільки до розвитку транспортної галузі, а й до покращення показників економіки країни, оскільки він дозволяє одержувати суміжні результати в межах галузей економіки. При цьому, розуміння всієї важливості ефективної роботи залізничного транспорту для національного господарства вимагає не тільки розроблення заходів раціоналізації господарської діяльності залізниць, але й наявності чіткого механізму визначення ступеня впливу та економічних вигід результатів діяльності залізничного транспорту для економіки.

Одним із напрямків розвитку роботи залізничного транспорту пропонується проведення оцінювання економічної ефективності кожного із функціональних підрозділів транспорту, використовуючи визначення ефективності по показникам процесів виробництва.

Ефективний розвиток залізничного транспорту, який складає основу транспортної системи країни, є необхідною умовою для сталого функціонування всіх галузей економіки, забезпечення статусу України як великої транзитної держави, сприянню її соціального і економічного зростання, економічній безпеці та обороноздатності.

Література

залізничний транспорт економіка

1. Акофф Р. О менеджменте / Р. Акофф. - СПб.: Питер, 2002. - 448 с.

2. Бараш Ю.С. Управління залізничним транспортом країни: монографія / Дніпропетровський національний університет залізничного транспорту ім. Лазаряна. - Вид. 2-ге. перероб. і допов. - Д.: Видавництво Дніпропетровського національного університету залізничного транспорту ім. Лазаряна, 2006. - 264 с.: табл.

3. Залізничний транспорт України та Росії: тенденції розвитку та проблеми реформування / [Ю.М. Цвєтов, М.В. Макаренко, М.Ю. Цвєков, О.В. Левченко] - К.: КУЕТТ, 2008. - 277 с.: іл.: Бібліограф.: с. 57-59.

4. Кірдіна О.Г. Аспекти впливу залізничного транспорту на економіку України [Текст] /О.Г. Кірдіна // Вісник економіки транспорту і промисловості - 2010. - №29.- с. 221 - 226.

5. Ложачевська О.М. Управління функціонуванням та розвитком транспортного комплексу регіону: монографія. - К.: НАУ, 2002. - 248 с.

6. Токмакова І.В. Дослідження стійкого розвитку залізничного транспорту [Текст] / І.В. Токмакова // Вісник економіки транспорту і промисловості -2010.-№29.- с. 227-229.

Размещено на Allbest.ru