Теоретичне узагальнення змісту грошового обігу підприємств

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Теоретичне узагальнення змісту грошового обігу підприємств

Актуальність дослідження визначається необхідністю теоретичного осмислення, обґрунтування та застосування на практиці сучасних методів управління грошовими потоками, що сприятиме підвищенню ефективності управління бізнесом, зробить позитивний вплив на грошовий оборот підприємства (організації).

Серед іноземних авторів, чиї роботи присвячені дослідженню проблем визначення, оцінювання та аналізу грошових потоків підприємства слід відзначити Л.А. Бернстайна, Ю. Брігхема, Л. Гапенскі, Дж.К. Ван Хорна, Б. Коласса, Б. Райана, Ж. Рішара, Д. Стоуна, Д.Г. Сигла, Д. Хана, К.Хітчінга, Е. Хелферта та ін.

Дослідження грошового обігу підприємства здійснювали такі вітчизняні економісти Л. Безгубенко, Д. Боу-Торган, І. Єпіфанова, Ю. Єрешко, О. Коваль, І. Коган, К. Крічевець, О. Мартякова, Н. Перловська, О. Стащук, О. Терещенко, Л. Шик та ін.

Незважаючи на велику кількість праць, присвячених фінансам підприємств, управлінню оборотними активами і капіталом підприємств, проблема управління грошовими потоками на підприємстві в сучасних умовах залишається в недостатній мірі вивченою як з точки зору теоретичних основ, так і в частині практичного застосування. Існуючі підходи до визначення грошового потоку не розкривають його суті з точки зору управління. Управління грошовим обігом часто розглядається у відриві від системи внутрішньофірмового управління підприємством, не враховується його взаємозв'язок з різними напрямками фінансової політики підприємства.

Метою сучасного бізнесу є приріст капіталу, що базується на безперервному кругообігу матеріально-речових ресурсів виробництва, що починається з надходження на склади підприємства сировини і матеріалів. В умовах товарно-грошових відносин створювана в процесі виробництва додаткова вартість надалі виражається в прирості капіталу власника (у грошовій формі). Це зростання первісної вартості грошей, що спрямовуються в обіг, перетворює їх в капітал.

На першому етапі кругообігу грошові кошти авансуються на придбання матеріальних ресурсів, формування фонду оплати праці, оплату інших витрат. У результаті відбувається зміна форм вартості з грошової в товарну. Надалі ці витрати будуть відшкодовані з виручки від реалізації продукції. На другому етапі відбувається продуктивне споживання робочою силою засобів праці для створення матеріальних благ. Рух вартості та зміна її форм з товарної в продуктивну опосередковується грошима у вигляді вкладення їх у матеріально-виробничі запаси і незавершене виробництво. Результатом виробничого процесу є готовий продукт, що включає перенесену вартість (уречевлена праця) і новостворену вартість (додатковий продукт). На третьому етапі товарна форма вартості змінюється на грошову, і формується виручка від реалізації, а також виникають грошові відносини, пов'язані з розрахунками підприємства за реалізовану продукцію, з оподаткуванням і використанням прибутку [1].

В результаті розподілу виручки від реалізації виокремлюють кошти, що відшкодовують раніше здійсненні витрати на придбання основних та оборотних фондів, і формується валовий дохід - та частина вартості валового продукту, яка залишається за вирахуванням частини вартості всього виробленого продукту, що відшкодовує вкладений у виробництво і спожитий у ньому постійний капітал [2]. Це визначення підкреслює виробничий характер валового доходу. Собівартість продукції включає втілену минулою працею вартість і новостворену вартість. Таким чином, валовий виторг за мінусом матеріальних витрат та амортизаційних відрахувань утворює наявний в розпорядженні підприємства валовий дохід.

Сутність валового доходу як фінансової категорії виражається в тому, що в процесі реалізації продукції грошове вираження отримує новостворена вартість. Таким чином, валовий дохід, відображаючи вартість додаткового продукту, є кінцевим результатом господарської діяльності підприємств, відображає ступінь її ефективності [3]. Валовий дохід є основним джерелом фінансових ресурсів не лише підприємства, а й державного бюджету. У процесі розподілу валового доходу формується фонд оплати праці (за мінусом тієї його частини, яка фінансується з прибутку підприємства) і прибуток, а також сплачуються податки. Податок на додану вартість, що припадає на вартість додаткового продукту, а також податок на прибуток підлягають виділенню з валового доходу та сплаті до бюджету. Таким чином, за рахунок валового доходу підприємства формуються доходи працівників, самого господарюючого суб'єкта та державного бюджету.

Саме наявність і величина валового доходу комерційних підприємств створюють передумови для розширеного відтворення економіки країни в цілому. Проте без реального наповнення обігу капіталу грошовими коштами, без надходження виручки від реалізації продукції на розрахунковий рахунок підприємства неможливе ефективне здійснення економічної діяльності [4].

Капітал у процесі свого кругообігу переходить з однієї форми вартості в іншу: з грошової в продуктивну, товарну і знову грошову. Кожна з форм капіталу в процесі кругообігу не існує без інших, і одночасно капітал може бути лише в одній формі, тобто поки грошовий капітал перетворюється на продуктивний, одночасно продуктивний перетворюється в товарний, а товарний - на грошовий. Але в кожен момент часу окремі частини капіталу можуть бути лише в одній формі. Єдність усіх форм капіталу зумовлює безперервність процесу його руху [5]. Постійно повторюваний кругообіг капіталу, взятий не як одиничний акт, а як періодичний процес являє собою оборот капіталу. Суть руху капіталу проявляється у збільшені вартості, створені додаткової вартості. При цьому на кожному етапі кругообігу капітал можна виразити в грошовій оцінюванні.

Отже, вважаємо, що економічна основа грошового обігу визначається:

- безперервністю кругообігу капіталу як основи економічного розвитку суспільства, а, отже, виробничий процес, авансування коштів і відшкодування їх з виручки також має безперервний характер;

- існуванням грошей, передумовами появи яких є перехід від натурального господарства до виробництва товарів та обміну ними, спеціалізація виробників на виготовленні певних видів товарів. Без появи «загального товарного еквівалента», набуття самостійності руху грошей від обігу товарів неможливе існування грошового обігу підприємства.

Грошовий обіг підприємства пов'язаний з рухом товарів і послуг, виконанням зобов'язань перед працівниками, державним бюджетом, кредиторами та іншими особами. Його поява викликана дією економічних законів, об'єктивною «необхідністю виділення у складі економічного базису особливих організаційних відносин, зумовлених фактом існування потреб відтворення в авансування продуктивних витрат і результатів і в оплаті боргових зобов'язань» [6 C.17]. При цьому частина грошового обігу пов'язана із задоволенням постійних поточних потреб, які забезпечують просте відтворення, а інша його частина - з потребами розширеного відтворення, економічного зростання. На стадії розподілу й обміну відбувається відшкодування авансованої вартості й створення доходів. У ході первинного розподілу визначається конкретна величина фонду відшкодування і різних видів доходів, встановлюється частка надходжень грошових коштів їх власникам. Важливим наслідком розвитку перерозподілу, як процесу подальшого відокремлення раніше розподіленої вартості, є забезпечення можливості утворення фінансових фондів і позичкового капіталу в грошовому господарстві економіки країни [7].

Грошовий обіг тісно пов'язаний з такими економічними категоріями як гроші, фінанси, кредит, ціна. Фінанси - це, перш за все, грошові відносини, що виникають у процесі руху вартості суспільного продукту, формування грошових доходів і накопичень у суб'єктів господарювання і держави. Грошовий обіг супроводжує рух фінансових ресурсів, створює передумови для їх появи. Створюваний в процесі виробництва прибуток набуває кількісного вираження у процесі вартісного розподілу, але відповідні йому грошові кошти не відокремлюються на рахунку підприємства. Лише на стадії розподілу прибутку: сплати податків, виплати доходів власникам капіталу з'являються відповідні грошові потоки. Створення фінансових фондів також не завжди пов'язане з рухом грошових коштів, але відсутність грошей робить їх формування безглуздим. Так, наприклад, формування резервного фонду для фінансування реконструкції та модернізації основних фондів підприємства буде економічно доцільним лише за наявності достатньої кількості коштів для його реалізації. В іншому випадку, це буде лише запис на рахунках бухгалтерського обліку і рядком у балансі підприємства без фізичного втілення.

Вартість промислової продукції, робіт і послуг набуває грошового виразу на стадії розподілу й обміну лише за допомогою ціни. Причому величина вартості певного товару, виготовленого окремим товаровиробником, виражається ціною, яка залежить не стільки від індивідуальних витрат окремого товаровиробника, скільки від існуючого в суспільстві рівня витрат на виготовлення тих чи інших товарів, співвідношення попиту і пропозиції на ринку. Тому при реалізації товару його власник може претендувати лише на ціну, обумовлену суспільно необхідним рівнем витрат на виготовлення певного товару. Таким чином, саме ціна визначає ту кількість грошей, яку отримає власник товару, тобто безпосередньо впливає на грошовий обіг підприємства. Значну роль у формуванні грошових доходів господарюючих суб'єктів і ціноутворення на ринку відіграють підприємства торгівлі. Торговий капітал являє собою частину суспільного капіталу і має специфічну формулу обігу: Г-Т-Г'. Різниця між Г і Г' становить прибуток. Передаючи вироблену продукцію на реалізацію, промисловець ділиться з торговцем своїм прибутком, але натомість отримує збільшення оборотності капіталу й скорочення витрат обігу. Саме ціни придбання та продажу товарів визначають наповнення грошового обігу як самого торгового підприємства, так і усіх учасників ринку.

Ще однією частиною суспільного капіталу є позичковий капітал - грошовий капітал, що надається в позику і приносить його власнику прибуток у вигляді відсотка [8]. Формула його руху наступна: Г-Г', де різниця між Г і Г' - позичковий відсоток. Після закінчення часу прирощений позичковий капітал повертається до його власника, для позичальника відсоток, що сплачується є витратами й покривається за рахунок прибутку. Платність і зворотність позики змушують позичальника використовувати її найбільш ефективним і раціональним способом, чим швидше буде здійснений обіг капіталу, тим менше витрати із залучення позикових коштів. Грошова форма кредиту обумовлює його тісний взаємозв'язок з грошовим обігом. У сучасних умовах надання позики в натуральній формі швидше виняток з правила, й надалі сфера її застосування буде неухильно знижуватися. Тому наявність грошових коштів у необхідних розмірах, їх відокремлення від руху товарів, з одного боку, створює основу для виникнення кредиту, а з іншого боку, надає можливості для розширеного відтворення і економічного розвитку суспільства.

Виявивши місце і роль грошового обігу підприємств у системі суспільних економічних відносин, пропонуємо таке його визначення:

Грошовий обіг підприємства - це рух грошових ресурсів у процесі економічної діяльності підприємства, пов'язаний з надходженням виручки від реалізації товарів, робіт і послуг, фінансуванням поточної та інвестиційної діяльності, з розрахунками в готівковій та безготівковій формі за різними зобов'язаннями підприємства.

Сутність грошового обігу підприємств знаходить своє відображення у специфічних функціях:

- опосередкування руху вартості суспільного капіталу - на кожній стадії руху капіталу виникають грошові відносини, пов'язані зі зміною форм власності, з авансуванням грошових коштів в оборотні виробничі фонди й фонди обігу, з формуванням і розподілом фонду відшкодування і валового доходу підприємства.

- стимулювання економічної активності суб'єктів господарювання - в сучасних умовах глобалізації економіки та посилення конкурентної боротьби дефіцит грошових коштів спонукає підприємства скорочувати тривалість їх обертання, вишукувати додаткові можливості залучення грошових ресурсів, а їх надлишок - інвестувати підприємницьку діяльність, розширюючи у тому числі й фінансові можливості інших суб'єктів ринку.

Форма вираження грошового обігу підприємства проявляється в безготівковому й готівково-грошовому оборотах, є об'єктами макро- і мікроекономічного регулювання та управління.

Одним з головних завдань, що стоять на мікрорівні - скорочення тривалості циклу обігу грошових коштів. Основу тривалості одного обороту грошових коштів становить тривалість виробничого циклу. Вона може істотно коливатися залежно від галузевої приналежності підприємства: для торгівлі тривалість одного обороту може становити тижні, для промисловості місяці, а для сільського господарства рік і більше.

На рівні підприємства суб'єктом управління грошовим обігом виступає фінансовий менеджер, який повинен проаналізувати сформовані умови обігу грошових коштів підприємства, виявити резерви прискорення оборотності коштів на всіх стадіях кругообігу. «Сучасне управління грошовим обігом ґрунтується на нормах, нормативах і лімітах, на автоматизованій системі обліку, надходження і обробки фінансово-економічної інформації, фінансовому аналізі й розрахунках». Результатом цього процесу є прийняття фінансових рішень з оптимізації грошового обігу й вивільненні (абсолютному та відносному) на цій основі грошових і матеріальних ресурсів з господарської діяльності підприємства.

Управління грошовим обігом здійснюється в рамках послідовної реалізації фінансової політики підприємства. Зміст фінансової політики багатогранний і включає такі аспекти:

- розробка концепції управління фінансами підприємства, що забезпечує оптимальне поєднання дохідності та підприємницького ризику;

- визначення основних напрямів використання фінансових ресурсів на поточний період (місяць, квартал) і на перспективу з урахуванням планів виробничої і комерційної діяльності, стану і прогнозів макроекономічної кон'юнктури (оподаткування, норм амортизаційних відрахувань основних засобів, грошово-кредитної політики держави тощо);

- практичне досягнення поставлених завдань (фінансовий аналіз і контроль, вибір способів фінансування підприємства, оцінювання інвестиційних проектів тощо).

Серед основних напрямків розробки фінансової політики підприємства слід виокремити такі:

- аналіз фінансово-економічного стану підприємства;

- розробка облікової і податкової політики;

- розробка кредитної політики підприємства;

- управління оборотними коштами, кредиторською і дебіторською заборгованістю;

- управління витратами, включаючи вибір амортизаційної політики;

- вибір дивідендної політики.

Розробка фінансової політики за вказаними напрямами, її реалізація в процесі поточного управління підприємством і здійснення фінансового контролю складають суть фінансового менеджменту як практичної діяльності людини.

Грошовий обіг є дзеркальним відображенням господарських процесів, що протікають на підприємстві, з одного боку, і здійснює прямий вплив на його розвиток з іншого. Сутність грошового обігу проявляється у двох його функціях: опосередкування руху суспільного капіталу й стимулювання економічної активності господарюючих суб'єктів. Грошовий обіг виступає у двох формах: безготівковій та готівково-грошовій, які являють собою сукупність усіх потоків грошових коштів між підприємством та його контрагентами, державою, кредитними, страховими організаціями, співробітниками, що утворюється в процесі здійснення платежів за допомогою грошей, які виступають у функції засобу платежу і засобу обігу. Необхідність дослідження грошового обігу підприємства з точки зору його складових елементів визначила появу поняття «грошовий потік», методів його розрахунку й оцінювання, а також зміну підходів при плануванні господарської діяльності підприємства.

Література

грошовий обіг капітал економічний

1. Павлишенко М. Механізм дії закону єдності товарного і грошового обігу в аграрному секторі / М. Павлишенко // Вісник. - Львів, 2005. - №12. - С. 53-60.

2. Мартякова О.В. Грошові потоки в системі управління фінансово-господарською діяльністю підприємства / О.В. Мартякова // Наукові праці. - Донецьк, 2007. - Вип.32 (126): Серія: Економічна. - С. 158-162.

3. Ващук Н. Граничний, середній і валовий дохід конкурентного продавця / Н. Ващук // Перехідні економічні системи. - Львів, 2003. - Вип.6. - С. 4-5.

4. Голубєва Т.С. Грошові потоки підприємства в ринкових умовах / Т.С. Голубєва // Міжнародна науково-практична конференція «Стратегія інноваційного розвитку підприємств України», 17-20 вересня 2003 р. - К., 2003. - Т.1. - С. 179-18

5. Семенюк Н. Кругообіг оборотного капіталу / Н. Семенюк // Міжнародна науково-практична конференція «Теоретико-методологічні і науково-практичні засади інвестиційного, фінансового та облікового забезпечення розвитку економіки». - Кам'янець-Подільський, 2011. - Ч. 1. - С. 170-171.

6. Бочарова Т.А. Методология организации денежного оборота производственной сферы в системе макроэкономических связей / Т.А. Бочарова // Финансы и кредит. - 2003. - №11. - С. 16-19.

7. Данілов О.Д. Фінансові потоки держави в умовах ринкових перетворень / О.Д. Данілов // Вісник Черкаського університету. - Черкаси, 2009. - Вип. 153: Серія: Економічні науки. - С. 129-134.

8. Щетинін А.І. Гроші та кредит. Підручник. Видання 4-те, перероблене та доповнене. / А.І. Щетинін. - К.: Центр учбової літератури, 2010. - 440 c.

Размещено на Allbest.ru