Роль малого підприємництва у соціально-економічному розвитку країни

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Роль малого підприємництва у соціально-економічному розвитку країни

Малі підприємства відіграють важливе соціально-економічне значення у розвитку будь-якої цивілізованої держави. За рівнем розвитку даного інституту країни можна судити про її здатність пристосовуватися до мінливого економічного середовища, створювати умови для практичної реалізації здібностей і талантів кожного індивіда, що позитивно позначається на процесах єднання нації, збереженні її національного духу і національної гордості.

Для України, котра перебуває на стадії активної розбудови ринкових відносин створення та розвиток сектору малого підприємництва має стати основою соціальної реструктуризації суспільства, що забезпечує підготовку населення і перехід всього господарства країни до соціально орієнтованої ринкової економіки. За показниками розвитку та рівнем включення у вирішення найважливіших соціальних проблем вітчизняний сектор малого підприємництва значно поступається розвиненим країнам світу. Недостатня увага до питань формування сприятливих рамкових умов розвитку малого бізнесу з боку держави та громадських організацій заважає суб'єктам малого підприємництва в нашій країні функціонувати так ефективно, як це відбувається в західних країнах. Звернення до проблем розвитку малого підприємництва обумовлено його важливим значенням в соціально-економічному житті країни. Сьогодні дуже важливо зрозуміти, як відбувається адаптація сучасних підприємців, які фактори мають вирішальний вплив на розвиток малого підприємництва в Україні і який характер цього впливу.

Різноманітні аспекти, пов'язані з теорією та практикою функціонування інституту малого підприємництва, проблемами його державного регулювання висвітлені у працях таких провідних вчених, як: З.С. Варналій [1], Л.І. Воротіна [2], Т.А. Говорушко [3], О.В. Кужель [4], Р.Р. Ларіна [5], С.К. Реверчук [6] та ін.

Разом з тим, залишаються невисвітленими і тому потребують поглибленого дослідження питання, пов'язані із визначенням ролі малого підприємництва у вирішенні таких актуальних соціально-економічних завдань, як забезпечення високого рівня гнучкості економіки, формування «здорового» конкурентного середовища, впровадження найсучасніших досягнень НТП, подолання структурного й фрикційного безробіття, пом'якшення соціальної диференціації тощо.

Метою статті є визначення ролі малого підприємництва у розв'язанні основних соціально-економічних проблем національної економіки. Для цього потрібно вирішити наступні завдання: охарактеризувати сучасні умови функціонування малого підприємництва в Україні; розглянути економічну сутність, переваги та недоліки цієї форми економічної діяльності; визначити функції малого підприємництва в соціально-економічному розвитку країни.

Трансформація соціально-економічних відносин в Україні, пов'язана з розвитком ринкової економіки, призвела до появи нових суб'єктів господарювання, у тому числі й такої важливої складової ринкової економіки як мале підприємництво. Не дивлячись на складні економічні умови та нестабільність політико-правового середовища, українське суспільство усвідомило необхідність розвитку малого бізнесу. Без створення економічних, соціальних, політичних, правових та інших засад для вільного підприємництва в посткризових умовах Україна не зможе приєднатися до світового економічного простору як рівноправний суб'єкт світових економічних зв'язків. Це зумовлює необхідність вивчення фундаментальних теоретичних, методичних і методологічних аспектів формування інституту цивілізованого підприємництва з урахуванням якісних та кількісних параметрів його розвитку.

До загальних організаційно-економічних причин інтенсивного формування й розвитку малого підприємництва в Україні можна віднести:

1. Суттєві організаційно-технологічні зміни, що призвели до нового співвідношення між великомасштабним і малим виробництвом, зокрема диверсифікація й модернізація великого виробництва, реструктуризація, приватизація, зміни у структурі зайнятості, сприяли зростанню малого підприємництва.

2. Динамізм ринкового середовища, розвиток глобальних ринків, інформаційних систем призводить до нової схеми розподілу праці. Переваги малих організаційних форм дозволяють швидше використовувати вільні місця на ринку, до яких не виявляють інтерес великі корпорації.

3. Підсилення конкуренції між суб'єктами господарювання, що дозволило малому підприємництву повною мірою визначити свої переваги [7, с. 97].

Досліджуючи економічну сутність малого бізнесу в умовах трансформації, можна помітити, що практично повсюдно проходять ототожнення підприємництва з малим бізнесом, широке використання у вітчизняній науці та практиці терміну «мале підприємництво».

В Україні законодавчо визначено у якості вихідного термінологічного поняття використовувати термін «мале підприємництво», зокрема, в Господарському Кодексі України (ст. 42) визначено підприємництво як самостійну, ініціативну, систематичну, на власний ризик господарську діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку [8].

Економічну сутність малого підприємництва доцільно розглядати у єдності наступних двох аспектів:

- по-перше, розкриття економічної сутності малого підприємництва повинно охоплювати його загальні, типові риси, що характеризують його належність до підприємницької діяльності;

- по-друге, мале підприємництво слід аналізувати як специфічний, особливий підвид підприємництва (рис.).

Системний підхід до з'ясування економічної сутності малого підприємництва [9, с. 38]

підприємництво соціальний економічний

Для більш глибокого з'ясування загальновидових ознак малого підприємництва доцільно використовувати підхід, що є загальновизнаним в економічній літературі. Він означає аналіз цього явища в єдності трьох основних аспектів підприємництва:

- як економічну категорію з властивими їй суб'єктами і об'єктами підприємницької діяльності;

- як метод господарювання з притаманними йому рисами;

- як особливий тип економічного мислення.

Як економічну категорію ми розуміємо мале підприємництво як особливий підвид підприємництва, що полягає у створенні і практичній реалізації нового економічного процесу або здійсненні особливого внеску у вже існуючий економічний процес, пов'язаний із підприємницькою діяльністю громадян - фізичних осіб та з функціонуванням малих підприємницьких структур різних форм власності та організаційно-правових форм з метою отримання прибутку за умови особистої зацікавленості суб'єкта підприємництва в ній і необхідності задоволення при цьому певних потреб суспільства.

Суб'єктами малого підприємництва відповідно до Закону України «Про державну підтримку малого підприємництва» від 19.10.2000 р. №2063-ІІІ вважаються фізичні особи, зареєстровані у встановленому законом порядку, та як суб'єкти підприємницької діяльності, а також юридичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності будь-якої організаційно-правової форми та форми власності, в яких середньооблікова чисельність працюючих за звітний період (календарний рік) не перевищує 50 осіб та обсяг річного валового доходу не перевищує 70 млн. гривень [10].

При цьому згідно з п. 7 ст. 63 ГКУ малими (незалежно від форми власності) визнаються підприємства, у яких середньооблікова чисельність працівників за звітний (фінансовий) рік не перевищує п'ятдесяти осіб, а обсяг валового доходу від реалізації продукції (робіт, послуг) за цей період не перевищує суми, еквівалентної п'ятистам тисячам євро за середньорічним курсом Національного банку України щодо гривні [8]. Таким чином неузгодженими в законодавчих актах залишаються питання кількісного критерію віднесення підприємницьких структур до малих.

Об'єктами малого підприємництва виступають малі за кількісними класифікаційними параметрами підприємства, в межах яких здійснюється найефективніша комбінація факторів виробництва з метою максимізації прибутку. Саме нові способи комбінації економічних ресурсів відрізняють підприємця від звичайного господарюючого суб'єкта.

Як метод господарювання мале підприємництво характеризується такими визначальними рисами:

- економічною відособленістю, незалежністю господарюючих суб'єктів у виборі напрямів і методів діяльності, але з обов'язковим урахуванням кон'юнктури ринку та в межах правових норм;

- відповідальність за прийняття рішень, їх наслідки та пов'язаний з цим ризик. При будь-яких найбільш вивірених розрахунках невизначеність і ризик мають місце в підприємницькій діяльності;

- орієнтацією на досягнення комерційного успіху, прагнення максимізувати прибуток, самореалізацію за рахунок втілення своїх знань, навичок, умінь та сміливих ідей. Разом з тим, задовольняючи свої, суто особисті, інтереси отримання високого доходу, підприємець сприяє і досягненню суспільного ефекту.

Як особливий тип економічного мислення мале підприємництво характеризується сукупністю оригінальних поглядів та підходів до прийняття рішень, які реалізуються у практичній діяльності [9, с. 39].

Специфічними ознаками малого підприємництва слід вважати насамперед його кількісні та якісні класифікаційні параметри, які розрізняються в залежності від національних особливостей країн. Крім вищезазначених кількісних ознак (кількість працюючих, обсяг річного обороту), визначених чинним законодавством України, до кількісних параметрів також відносять частку продажу на ринку, обсяг власного капіталу, обсяг основних та оборотних засобів, кількість виробленої продукції, низькі управлінські витрати на одиницю продукції [11 с. 148].

Мале підприємництво, як специфічний підвид підприємницької діяльності, має також якісні особливості, які найкраще проявляються у притаманних йому перевагах і недоліках. Найсуттєвішіпереваги цього підвиду підприємництва можна систематизувати у такому вигляді:

1) економіко-виробничі (гнучкість, динамізм, сприйнятливість до нововведень, швидке насичення ринку, пристосування до мінливості технологій, компактність управлінської команди і багатофункціональність менеджерів, відсутність громіздких управлінських структур, простота інформаційних зв'язків та неформальний характер планування і контролю; невеликий обсяг використання фінансових ресурсів та висока оборотність капіталу; спрощена система збуту);

2) інституціональні (відкритість доступу та легкість входження до цього сегменту підприємництва);

3) соціально-економічні (забезпечення соціальної стабільності, насичення ринку праці новими робочими місцями);

4) соціально-психологічні (подолання відчуження від засобів виробництва та кінцеві результати виробничої діяльності, мотивація до праці, єдність права власності і безпосереднього управління підприємством).

Між тим, поряд із властивими перевагами малому підприємництву притаманні й певні недоліки, як от:

- хронічна нестача фінансових коштів, що пов'язано з низькою долею власного капіталу і необхідністю залучення позичкових коштів;

- обмеженість масштабів використовуваних засобів виробництва, зокрема неадекватність технічного оснащення і забезпечення сировиною порівняно з великими підприємствами;

- надчутливість до коливань економічної кон'юнктури та політичної ситуації, великий ступінь залежності від системи підтримки малого підприємництва;

- значна залежність від окремих великих замовників;

- слабке сегментування власної долі ринку й недостатньо міцні позиції на ньому;

- високий ризик та схильність до банкрутства [9, с. 39; 12, c. 220].

Всі «плюси» і «мінуси» цієї форми економічної діяльності можна проілюструвати за допомогою таблиці (табл.).

SWOT-аналіз сфери діяльності малого підприємництва (МП) в національній економіці

Аналіз функцій малого бізнесу в ринковій економіці показує наступне.

Мале підприємництво більш оперативно реагує на зміну ринкової кон'юнктури, надаючи ринковій економіці необхідної гнучкості. Ця риса малого бізнесу набуває в сучасних умовах особливої значущості з огляду на процеси швидкої індивідуалізації та диференціації споживчого попиту, прискорення науково-технічного прогресу, зростання номенклатури вироблених товарів і послуг.

Крім того, малий бізнес мобілізує значні фінансові й виробничі ресурси населення (у тому числі трудові й сировинні), які за його відсутність не були б використані. Про можливості малого бізнесу в даному відношенні можна судити по досвіду промислово розвинених країн, в економіці яких йому за низкою показників належить помітне, а часом і провідне місце: на малий бізнес тут припадає до 90% всіх підприємств і до 50% валового національного продукту.

Істотний внесок вносить малий бізнес і у формування цивілізованого конкурентного середовища, що має першорядне значення для залучення прямих іноземних інвестицій в економіку України. Малий бізнес є антимонопольним за самою своєю природою, що проявляється в різних аспектах його функціонування. З одного боку, завдяки численній кількості його складових елементів та їх високому динамізмі малі суб'єкти підприємництва у меншій мірі піддається монополізації, ніж великі підприємства. З іншого боку, при вузькій спеціалізації і використанні новітньої техніки мале підприємництво виступає як серйозний конкурент, що підриває монопольні позиції великих корпорацій.

Важливою є роль малого бізнесу у здійсненні прориву по ряду найважливіших напрямів науково-технічного прогресу, насамперед, у галузі електроніки, кібернетики та інформатики. Успіхи малого бізнесу пояснюються низкою переваг перед великим на ринку інновацій: малі фірми стоять ближче до кінцевого споживача; мають, в силу своїх малих розмірів можливість швидко перебудувати свою виробничу програму, максимально враховуючи нові потреби в спеціалізованих та індивідуальних послугах. Характерна особливість малого бізнесу - висока частка витрат на НДДКР.

Результативність НДДКР в малому бізнесі обумовлена ??високою часткою витрат на дослідження, вузької науковою спеціалізацією (концентрація зусиль на розробці одного-двох продуктів, що випали з тих чи інших причин з кола інтересів великих фірм), переважна орієнтація на розробку нових видів продукції, а не технологічних процесів.

Альтернативу великим корпоративним системам формують ризикові підприємства, тобто самостійні дрібні фірми, створювані з метою розробки та освоєння нововведень, які найчастіше виступають першопрохідцями в нових наукомістких галузях. Великі компанії часто рухаються у напрямках, розвіданих і запропонованих дрібними фірмами, поглинаючи їх, диверсифікуючи свою діяльність, використовуючи наукові та технічні розробки невеликих підприємств. Тому потужні корпорації частково фінансують малий бізнес і надають йому інші види підтримки (техдокументація, доступ до обмеженого кола патентів тощо).

Роль малого бізнесу в прискоренні НТП отримала визнання як в діяльності найбільших корпорацій, так і урядів розвинених країн. Ця роль підкреслена підвищеною увагою урядів і конкретними заходами з підтримки малого бізнесу - пільгове фінансування, пільгове оподаткування, виділення значних коштів на створення «технопарків».

Помітний внесок малого бізнесу і у вирішення проблеми зайнятості. По-перше, малий бізнес не тільки створює, прямо і побічно ініціює появу додаткових робочих місць, а й розширює поле ділової активності, залучаючи в трудову діяльність тих громадян, які не володіють високою конкурентоспроможністю на ринку праці. Більш «гнучкі» умови праці, включаючи особливі режими робочого часу, на малих підприємствах роблять їх привабливими для працівників. Набір нестандартних форм зайнятості різноманітний і може включати: неповну зайнятість; понаднормову зайнятість; тимчасову зайнятість на основі трудових договорів, розрахованих на певний термін; випадкову зайнятість, виступаючу способом отримання додаткового заробітку при недостатніх трудових доходах або низькій оплаті праці на основній роботі; зайнятість на основі договорів цивільно-правового характеру; зайнятість в компаніях, що здійснюють лізинг персоналу; вторинну зайнятість, що характеризується наявністю постійного додаткового (другого і т.д.) місця роботи; неформальну зайнятість.

По-друге, оперативно реагуючи на зміну ринкової кон'юнктури, малі підприємства стають учасниками інвестиційного процесу, сприяють якісному поліпшенню робочої сили, формують робочі місця на базі нових технологій.

Наприклад, галузі, специфіка яких передбачає більш масштабну участь малих підприємств у виробничих процесах або наукових розробках (насамперед, наукомісткі галузі з диверсифікованим виробництвом - точне машинобудування, радіоелектроніка, приладобудування, а також мікробіологічна і медична промисловість), вимагають використання праці висококваліфікованої робочої сили, в тому числі дослідників і науковців, що надзвичайно важливо для збереження і розвитку накопиченого інтелектуального потенціалу країни.

У традиційних же галузях є широкі можливості створення дешевих робочих місць для відносно малокваліфікованої робочої сили. Це, перш за все, деревообробна, поліграфічна харчова та переробна промисловість, промисловість будівельних матеріалів.

Слід зазначити, нарешті, роль малого бізнесу в пом'якшенні соціальної напруги, оскільки саме мале підприємництво є фундаментальною основою формування «середнього класу» а, значить, пом'якшення притаманних ринковій економіці тенденцій соціальної диференціації (стратифікації суспільства).

Всі ці властивості малого підприємництва роблять його розвиток істотним чинником сталого соціально-економічного розвитку і складовою частиною реформування економіки України: створення регульованого, соціально орієнтованого ринкового механізму, подолання нинішнього падіння виробництва, стабілізації економіки та забезпечення передумов для швидкого і стійкого економічного підйому. Потрібно пам'ятати, що це можливо лише в умовах існування малого підприємництва в органічній єдності із середнім і великим підприємництвом в умовах проведення активної політики державного сприяння.

Таким чином, сектор малого підприємництва є невід'ємною частиною соціально-економічної системи країни, оскільки забезпечує відносну стабільність ринкових відносин, завдяки своїй гнучкості демонструє оперативне реагування на постійно мінливі умови зовнішнього середовища. Малий бізнес відіграє важливу роль у збільшенні чисельності робочих місць і вирішенні проблем зайнятості населення, тим самим, пом'якшуючи негативні наслідки (структурне та фрикційне безробіття) науково-технічного прогресу та коливань на ринку праці.

Cписок літератури

1. Варналій З.С. Мале підприємництво: основи теорії і практики / З.С. Варналій. - К.: Знання, 2001. - 277 с.

2. Воротін В.Є. Малий бізнес та підприємництво в ринкових умовах господарювання: навч. посіб. / В.Є. Воротін, Л.І. Воротіна, Л.А. Мартинюк, Т.В. Черняк; За ред. проф. Л.І. Воротіної. - 2-ге вид. - К.: Вид-во Європ. ун-ту. - 2002. - 307 с.

3. Говорушко Т.А. Малий бізнес: навчальний посібник / Т.А. Говорушко, О.І. Тимченко. - К.: Центр навчальної літератури, 2006. - 194 с.

4. Кужель О.В. Мале підприємництво в Україні. Збірник нормативно-правових актів / О.В. Кужель, А.К. Кінах, В.В. Костицький. - К.: Інститут законодавчих передбачень і правової експертизи, 1999. - 190 с.

5. Ларіна Р.Р. Малий бізнес в Україні: роль та особливості розвитку в національній економіці: монографія / Р.Р. Ларіна, О.В. Азаров. - Донецьк: Вебер, 2007. - 300 с.

6. Реверчук С.К. Малий бізнес: методологія, теорія і практика / С.К. Реверчук. - К.: ІЗМН, 1996. - 192 с.

7. Рибак О.В. Розвиток малого підприємництва в регіоні: теоретичні засади, проблеми та перспективи / О.В. Рибак // Економічний вісник Донбасу. - 2010. - №2. - С. 96-100.

8. Господарський кодекс України від 16.01.2003 №436-ІV [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/436-15

9. Красота О.В. Мале підприємництво: економічна сутність та роль у подоланні кризи / О.В. Красота // Вісник КНУ ім. Т. Шевченка. Серія «Економіка». -2010. - №7. - С. 37-40.

10. Закон України «Про державну підтримку малого підприємництва» №2063-ІІІ від 19.10.2000 р. [Електронний ресурс] - Режим доступу: http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2063-14.

11. Дмитренко Н. Критерії визначення та місце малих підприємств в структурі ринкової економіки / Н. Дмитренко // Вісник Донецького університету. Серія: економіка і право. Донецьк. - 2007. - Вип.1. - С. 145-150.

12. Шулус А.А. Социальный аудит / А.А. Шулус, Ю.Н. Попов. - М.: АТиСО, 2008. - 620 с.

Размещено на Allbest.ru