Оцінка конкурентоспроможності як основа вибору стратегії підприємства

Размещено на http://www.allbest.ru

Размещено на http://www.allbest.ru

Забезпечення конкурентоспроможності підприємств набуває на сьогодні особливого значення, оскільки сам по собі процес виробництва продукції не гарантує довгострокового успіху та виживання суб'єктів на ринку. В ринкових умовах усі його учасники функціонують за законами конкуренції. Конкуренція, як відомо, це економічний процес взаємодії і боротьби товаровиробників за найвигідніші умови виробництва і збуту товарів, це важливий елемент механізму саморегулювання ринкової економіки і водночас конкретна форма її функціонування. Вона відображає зв'язок між виробництвом і реалізацією продукту [1, с. 29]. Отже, з огляду на це на перший план виходить забезпечення конкурентоспроможності підприємств, яка може бути досягнута лише за наявності конкурентних переваг на певному ринку. Конкурентоспроможність, виступає найважливішим механізмом системи ринкових відносин. У ринковій системі господарювання категорія конкурентоспроможності є однією з головних, оскільки в ній концентровано виражаються економічні, науково-технічні, виробничі, організаційно-управлінські, маркетингові можливості як окремого суб'єкта господарської діяльності, так і економіки країни [2, с. 36].

Конкурентоспроможність - це явище, яке досить важко оцінити. Із цим погоджуються більшість дослідників. На сьогоднішній день, як в Україні, так і за кордоном не розроблені ні загальноприйняте поняття конкурентоспроможності підприємства, ні єдина номенклатура її показників, ні загальні методи їх об'єднання в один інтегральний показник, що в кінцевому рахунку створює серйозні проблеми при оцінці конкурентоспроможності та управлінні нею. З іншого боку ця проблема є надзвичайно обговорюваною, оскільки показників, якими пропонується вимірювати дане явище, та методів визначення конкурентоспроможності на сьогоднішній день існує досить багато. Так, питання методів оцінки конкурентоспроможності знайшли своє відображення в працях провідних зарубіжних і вітчизняних учених М. Портера, Ламбена Ж.Ж., Фатхутдинова Р.А, Маліка М.Й. та Нужної О.А., Червен І.І. та Євчук Л.А., Драган О.І., Янкового О.Г., Блонської В.І., та інших.

Серед методів, які виділяються дослідниками та є найбільш використовуваними, можна виділити такі: метод, заснований на теорії ефективної конкуренції; метод, що базується на оцінці конкурентоспроможності товару; метод на основі теорії конкурентних переваг, автором якої є американський вчений М. Портер; метод бенчмаркінгу. У монографії за редакцією Янкового О.Г. крім вищезазначених розглядаються наступні групи методів: матричні, графічні методи, метод, заснований на функціональному підході (полягає у визначенні співвідношення витрати/ціни, завантаження виробничих потужностей, обсягів випуску продукції, норми прибутку), комплексні методи [3, с. 83]. У той же час дослідники цієї проблематики пропонують нові та удосконалюють існуючі методики, при цьому розглядаючи конкурентоспроможність через призму цілей свого дослідження. З огляду на такий стан речей питання оцінки конкурентоспроможності залишаються актуальними та потребують подальшого вивчення. Зокрема, недостатньо дослідженими є особливості визначення конкурентоспроможності сільськогосподарських товаровиробників та вплив їх конкурентної позиції на подальший вибір виробничої стратегії.

Метою статті є удосконалення методичного підходу до оцінки конкурентоспроможності виробників сільськогосподарської продукції, та дослідження впливу їх конкурентної позиції на вибір стратегії підприємства.

Нині виділяється ряд різноманітних підходів до оцінки конкурентоспроможності, що, в основному, базуються на певних показниках, які повинні найбільшим чином впливати на її підвищення. Досить часто можна зустріти твердження про те, що конкурентоспроможність продукції тотожна якості цієї продукції і основним чинником, що впливає на її формування, є саме цей показник. Такої позиції притримуються В.І. Блонська та П.Ю. Яцусь [4], Н.А. Сафронов [5]. У той же час погоджуємось із рядом учених [2; 6] в тому, що при визначенні конкурентоспроможності сільськогосподарської продукції не доцільно використовувати підходи, в основі яких лежить її якість. Це пов'язано з тим, що аграрна продукція має високий рівень диференціації, крім цього, вітчизняна система оцінки якості не є досконалою. Не можна нівелювати вплив якості на формування конкурентоспроможності продукції сільського господарства, проте вважаємо, що в основі цього процесу на теперішньому етапі повинні лежати інші чинники. Таким чином, методи оцінювання конкурентоспроможності повинні враховувати особливості ринку, продукції та галузі, у якій працює підприємство. З огляду на це, вважаємо, що найбільш доцільно оцінювати конкурентоспроможність продукції тваринництва за допомогою системи показників, в основу якої покладені собівартість і ціна.

З іншого боку існуючі методи визначення конкурентоспроможності можна поділити на такі, що дають конкретну кількісну її оцінку та ті, що не дають її, а визначають місце конкуруючого суб'єкта серед інших таких суб'єктів, тобто оцінюють конкурентні позиції суб'єктів на ринку.

Веклич О. вказує, що конкурентоспроможність національних економік потрібно оцінювати за індексом зростання конкурентоспроможності та за індексом поточної конкурентоспроможності [7, с. 67]. Ми застосували цей підхід і до підприємств - виробників сільськогосподарської продукції. Зокрема, конкурентні позиції підприємств визначались у довгостроковому періоді за п'ять років (2008 - 2012 рр.), оскільки конкурентоспроможність оцінює перспективи економічного зростання, та свідчить про здатність суб'єкта до сталого розвитку за визначеними показниками.

Нами проводилася оцінка конкурентоспроможності по підприємствах - виробниках молока за районами Харківської області. Враховуючи особливості умов формування конкурентоспроможності вітчизняної продукції тваринництва, оцінювання здійснювалося за допомогою показників собівартості і ціни. Поєднання рівнів цих показників визначають стратегію суб'єкта конкуренції. Використовуючи графік аналізу конкурентоспроможності на основі конкурентних переваг, запропонований Ж.Ж. Ламбеном [8, с. 345], його було адаптовано до ситуації у галузі тваринництва у Харківській області (рис. 1).

Для побудови графіка було знайдено середню собівартість та ціну реалізації 1 ц молока по області, які прийнято за 1. Горизонтальна вісь на графіку відповідає співвідношенню ціни аналізованого району та середньої по області, вертикальна - собівартості. В результаті утворилося чотири зони в залежності від конкурентних переваг. Графік розділяє межа беззбитковості, при цьому суб'єкти конкуренції повинні намагатися перебувати правіше (нижче) від неї. Позиція підприємств відповідних районів у правому нижньому квадранті відповідає «ідеальній ситуації», у якій поєднуються низька собівартість та висока ціна реалізації. До таких районів у довгостроковому періоді на ринку молока відносяться Ізюмський, Чугуївський, Вовчанський, Дворічанський, Харківський та деякі інші райони.

Рис. 1. Конкурентоспроможність виробників молока у підприємствах районів Харківської області за собівартістю та ціною у довгостроковому періоді (2008-2012 рр.)

Позиціонування у правому верхньому квадранті відповідає так званій «стратегії диференціації», яка передбачає високу ціну реалізації та високу собівартість. Ситуація є цій зоні є двоякою, адже по ній проходить межа беззбитковості та розділяє на дві частини: та, в якій ціна зростає вищими темпами, ніж собівартість, є наближеною до прибутковості (в нашому випадку сюди відносяться Красноградський, Куп'янський райони); та, в якій собівартість зростає швидше, ніж ціна (Первомайський, Кегичівський райони) перебуває на межі збитків.

Позиція в лівому нижньому квадранті вказує на низьку ціну та низьку собівартість молока і відповідає стратегії «лідерства у витратах». Знаходження у цій зоні може бути прибутковим для суб'єктів у випадку, якщо собівартість знижується більш високими темпами, ніж ціна, тобто він знаходиться нижче межі беззбитковості, яка розділяє цей квадрант. У такій зоні знаходяться виробники молока Лозівського та Нововодолазького районів. До протилежної ділянки даної зони, де ціна знижується вищими темпами, ніж собівартість, відносяться Близнюківський, Валківський райони.

Найбільш небажана ситуація, яка відповідає «провальній зоні» - це поєднання високої собівартості та низької ціни реалізації. У цій зоні знаходяться Коломацький, Сахновщинський, Богодухівський, Краснокутський та інші райони.

Для виявлення основних факторів, що діють у кожній зоні та зумовлюють знаходження певних суб'єктів господарювання в них, було розглянуто деякі економічні показники у розрізі окремих підприємств районів. Даний аналіз дозволив виявити можливі стратегічні напрямки розвитку виробництва. Для цього із кожної зони було обрано по одному району та по три підприємства, що є типовими для зони.

Для показників конкурентоспроможності (собівартість одиниці продукції, ціна, окупність витрат) підприємств кожної із зон характерні загальні чинники, що обумовлюють знаходження цих суб'єктів у певному секторі з конкурентоспроможністю. Проте у будь-якому випадку вони зводяться до міри їх впливу на собівартість 1 ц молока. Ціна, яка також визначає положення підприємства на ринку, є наслідком процесів, що відбуваються на етапі виробництва продукції та формування рівня її собівартості (табл. 1).

Аналіз засвідчив, що підприємства, які потрапили до «провальної зони» та зони «лідерства у витратах», як правило, мають низький рівень інтенсифікації та інтенсивності ведення виробництва, що відображається, перш за все, на собівартості одиниці продукції, а також на цінах реалізації, які залежать від якості продукції, яка на цих підприємствах є низькою, кількості реалізованої продукції та інших чинників.

Таблиця 1. Загальні характеристики підприємств зон конкурентоспроможності на ринку молока Харківської області та можливі стратегічні напрямки їх розвитку

Підприємства, що потрапили у «зону диференціації», хоча й мають порівняно високі ціни, не забезпечують високої окупності витрат, оскільки внаслідок недостатнього рівня інтенсифікації та господарювання собівартість є високою, що й виступає причиною невисокої прибутковості, а іноді й збитковості таких суб'єктів.

Найбільш бажана ситуація підприємств «ідеальної зони», які мають порівняно низьку собівартість та високу ціну 1 ц молока. Але ще раз підкреслимо, що така ціна складається внаслідок досить високого рівня виробничих процесів, що формують рівень виробничої собівартості. Варто зазначити, що для кожного окремого підприємства характерні індивідуальні особливості та фактори, що впливають на розвиток даної галузі, проте у цілому їх можна узагальнити та виявити основні стратегічні напрямки розвитку виробництва для кожної зони.

Варіант ліквідації збиткового виробництва молока у підприємствах «провальної зони» та в окремих випадках зони «лідерства у витратах» та зони «стратегії диференціації» не розглядається, оскільки це зумовить подальший спад виробництва даної продукції, рівень якого вкрай низький та становить продовольчу небезпеку для країни в цілому.

Висновки і перспективи подальших досліджень. Оцінювання конкурентоспроможності суб'єктів господарювання є складним та важливим етапом у визначенні стратегічних напрямків розвитку. У той же час досить суттєвим є вибір методу оцінювання конкурентоспроможності та показників, за якими воно буде проводитись. В якості останніх необхідно використовувати ті, які найбільшим чином впливають на підвищення конкурентоспроможності. З цього слідує, що не існує універсального методу її оцінювання. Для кожної галузі та ринку необхідно обирати свій найбільш прийнятний метод та параметри. Для галузі сільського господарства в якості параметрів конкурентоспроможності обрано собівартість та ціну одиниці продукції, оскільки даний ринок наближений до умов чистої конкуренції, а сама конкуренція носить ціновий характер.

Література.

конкурентоспроможність економічний собівартість

1. Драган О.І. Управління конкурентоспроможністю підприємств: теоретичні аспекти. Монографія. / О.І. Драган - К.: ДАКККіМ, 2006. - 160 с.

2. Конкурентоспроможність аграрних підприємств: методологія і механізми : монографія / М.Й. Малік, О.А. Нужна. - К.: ННЦ ІАЕ, 2007. - 269 с.

3. Конкурентоспроможність підприємства : оцінка рівня та напрями підвищення : [монографія / за заг. ред. О.Г. Янкового]. - Одеса : Атлант, 2013. - 470 с.

4. Блонська В.І. Підвищення конкурентоспроможності продукції підприємства як основний фактор ефективності його діяльності / В.І. Блонська, П.Ю. Яцусь // Науковий вісник Національного лісотехнічного університету України. - 2008. - вип. 18.1. - С. 173-177.

5. Сафронов Н. А. Экономика предприятия / Н.А. Сафронов: [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http:www.books.efaculty.kiev.ua/ekpd/1/15/#1

6. Забезпечення конкурентоспроможності і економічного зростання регіонального АПК: монографія / за ред. І.І. Червен, Л.А. Євчук. - Миколаїв, 2005. - 440 с.

7. Веклич О. Екологічний чинник формування конкурентоспроможності національної економіки / О. Веклич // Економіка України. - 2005. - № 12. - С. 65 - 72.

8. Ламбен Ж.Ж. Стратегический маркетинг. Европейская перспектива / Ж.Ж. Ламбен. - СПб.: Наука, 1996. - 589 с.

Размещено на Allbest.ru