Проблеми формування стратегічного набору в контексті забезпечення сталого розвитку міст України

Размещено на http://www.allbest.ru/

Проблеми формування стратегічного набору в контексті забезпечення сталого розвитку міст України

У статті розкрито сутність стратегічного набору міста. Обґрунтовано необхідність формування стратегічних наборів у містах України. Визначено сутність та основні види стратегій, впровадження яких сприятиме забезпеченню сталого розвитку міст України.

Постановка проблеми у загальному вигляді і її зв'язок з важливими науковими та практичними завданнями. У сучасних умовах регіоналізації економіки та урбанізації суспільного простору зростає кількість проблем у соціальній, екологічній, економічній сферах життєдіяльності міст, що зумовлює необхідність у пошуку нових та удосконаленні існуючих підходів до стратегічного управління сталим розвитком міст. Слід зазначити, що впродовж останнього десятиліття у містах нашої держави активно впроваджуються стратегії, стратегічні плани розвитку міст та інші документи стратегічного характеру, складені переважно на основі практичних розробок іноземних фахівців та з допомогою громадських організацій, однак більшість з них не конкретизують особливості, специфіку та багатогранність міст України, не враховують важливість досягнення містами сталого розвитку, а приклади їх вдалої реалізації є поодинокими [1]. Тому виникає потреба у подальших комплексних дослідженнях у рамках даної проблематики.

Аналіз останніх досліджень, у яких започатковано вирішення проблеми. Значний внесок у розвиток теорії стратегічного управління зробили такі відомі зарубіжні вчені як: І. Ансофф, П. Друкер, Б. Карлоф, Дж. Коул, У. Кінг, Д. Кліланд, М. Мескон, Г. Мінцберг, М. Портер, А. Стрикленд, А. Томпсон, Р. Фатхутдинов, К. Хаттен, Дж. Хіггенс, А. Чандлер, Д. Шендел та вітчизняні - Л. Довгань, Г. Кіндрацька, В. Нємцов, С. Оборська, З. Шершньова. Концептуальні та методичні підходи до формування й реалізації стратегій розвитку міст розроблені у працях Л. Беззубко, О. Берданової, О. Бойко-Бойчука, Р. Брусака, В.Вакуленка, Г. Дробенка, О. Дудкіної, О. Карого, О. Карлової, В.Мамонової, П. Мавка, А. Мельник, Г. Монастирського, І. Парасюка, В. Пархоменка, В. Проскуріна, В. Прошка, Ю. Свірського, В. Тертички, Н. Хумарової, Ю. Шарова, Л. Шевчук, С. Шульц та ін. Проблеми забезпечення сталого розвитку міст, в тому числі й в стратегічних аспектах, досліджували: І. Вахович, Т. Галушкіна, З. Герасимчук, Б. Данилишин, М. Долішній, Ю.П опова та ін. Віддаючи належне науковим здобуткам вчених за вище зазначеними напрямами, слід відмітити недостатність вирішення питання комплексного дослідження проблеми формування стратегічного набору в контексті забезпечення сталого розвитку міст України.

Цілі статті. У статті поставлено за мету обґрунтувати необхідність формування стратегічних наборів у містах України та дослідити основні типи стратегій, впровадження яких сприятиме забезпеченню сталого розвитку міст України.

Виклад основного матеріалу дослідження з повним обґрунтуванням отриманих наукових результатів. Під поняттям “стратегічний набір” ми розуміємо сукупність основної та допоміжних стратегій, що формуються окремо для кожного міста з метою забезпечення його сталого розвитку на основі використання та нарощення його конкурентних переваг. Необхідність формування стратегічного набору зумовлена тим, що в умовах теперішньої практики стратегічного управління недостатньо уваги приділяється розгляду допоміжних стратегій, тобто у містах ухвалюється лише одна стратегія, яка частіше за все немає під собою аналітично-статистичного підґрунтя і на практиці не підкріплюється відповідним потенціалом для своєї реалізації. Більше того, стратегії переважно не спрямовані на використання конкурентних переваг міст, збереження та нарощення їх особливостей, а складені за однотипним шаблоном, без врахування специфіки та багатогранності міст нашої держави.

Окрім цього, існують суперечності щодо сутності та послідовності етапів формування та реалізації цих стратегій. Зокрема, Ю.Шаров [2] пропонує розпочинати цей процес із формування місії та стратегічного бачення. В. Мамонова [3] наводить схему стратегічного планування, у якій першим етапом теж виступає визначення місії міста. Інша група вчених: О. Берданова, В. Вакуленко, В. Тертичка [4, c.65] вважають доцільним перш за все здійснювати оцінку поточної ситуації міста, тобто відштовхуються від наявного потенціалу, існуючих проблем та загроз зовнішнього середовища. Існують у науковій літературі й точки зору відносно паралельного визначення місії, стратегічного бачення міста та оцінки його фактичного стану [5] .

Також слід відзначити суперечливість мотивів визначення стратегічних пріоритетів розвитку міст на практиці, що, насамперед, залежить від ініціаторів розробки стратегій. Скажімо,стратегічні плани, складені у рамках реалізації проекту “Економічний розвиток міст” для 76 міст України за сприяння фахівців агентства USAID [6]:

- по-перше, за своїм змістом переважно не орієнтовані на використання конкурентних переваг міст нашої держави;

- по-друге, відзначаються вузькістю та однотипністю пріоритетних напрямів розвитку міст, які визначаються цими документами;

- по-третє, характеризуються невідповідністю задекларованих стратегічних бачень майбутнього цих міст із шляхами їх досягнення.

Принагідно слід зазначити, що ще більшою проблемою у містах України є відсутність мотивації розробників стратегій до моніторингу та контролю над реалізацією цих стратегій. Як правило, у більшості міст України така співпраця між розробниками стратегій та місцевою владою закінчується на етапі вибору стратегії, коли ж документ є сформованим і переданий на сесію міської ради задля його затвердження, взаємодія між вище переліченими суб'єктами завершується.

Усунення вище згаданих проблем є одним із пріоритетних завдань, поставлених перед органами місцевого самоврядування та іншими допоміжними суб'єктами стратегічного управління (зокрема, бізнесом, громадськістю та наукою), які, на наш погляд, слід залучати на всіх етапах формування та реалізації стратегій.

Безпосередньо роботу над вибором та формуванням стратегічного набору, вважаємо, слід розпочинати із паралельного визначення місії міста та проведення оцінки розвитку міста в розрізі трьох його основних сфер: соціуму, економіки та екології. Проведення такої оцінки необхідне для суб'єктів стратегічного управління, щоб з'ясувати передумови, які має місто для досягнення сталого розвитку. Рівень сталого розвитку міст, у свою чергу, нами запропоновано розраховувати за допомогою інтегральної оцінки й значення інтегрального індексу рівня сталого розвитку міста коливатиметься у межах від 0 до 1. Для визначення діапазонів, які характеризують рівень сталого розвитку міст, вважаємо доцільним застосування пропорцій т.зв. “золотого поділу”, суть якого полягає у співвідношенні, близькому до 0,382: 0,618 [7]. Відповідно:

- проміжок від 0 до 0,382 буде відповідати низькому рівню сталого розвитку міста;

- проміжок 0,383 - 0,618 - середньому рівню сталого розвитку міста;

- проміжок 0,619 - 1 - високому рівню сталого розвитку міста.

Водночас має бути сформованa місія міста, яка в узагальненому вигляді для міст нашої держави буде звучати так: забезпечення сталого розвитку міста для задоволення поточних і перспективних потреб місцевих жителів та інтересів держави в цілому.

Наступним кроком повинне бути формування стратегічного бачення міста. Стратегічне бачення буде визначене, виходячи з конкурентних переваг кожного з міст і відображатиме на віддалену перспективу місце та роль даного міста серед інших. В результаті оцінювання кожної із сфер - економічної, соціальної та екологічної у діапазоні від 0 до 1 за шкалою “золотого поділу” можна буде ідентифікувати рівень використання містом власних конкурентних переваг. При цьому, на наш погляд, конкурентні переваги міста слід розглядати в контексті забезпечення його сталого розвитку і тому для того, щоб досягти високого рівня гармонійності, збалансованості та рівноважності сталого розвитку міст, тобто підтримання взаємозв'язку, цілісності та динамічної рівноваги соціальної, економічної та екологічної сфер життєдіяльності міста необхідно використовувати та нарощувати не лише економічні конкурентні переваги (фінансово-інвестиційний, інноваційний, підприємницький потенціал, транспортну та зовнішньоекономічну активність, туризм), але й сприяти створенню та реалізації екологічних конкурентних переваг та не забувати про важливість розвитку соціуму (насамперед, нарощення трудового, інтелектуального потенціалу, досягнення високого рівня соціальної інфраструктури тощо). Від інтенсивності використання та реалізації тих чи інших конкурентних переваг міста залежатиме те, наскільки розвинені сфери життєдіяльності міста та наскільки узгоджені їхні взаємовідносини.

Поряд з цим при формуванні стратегічного набору необхідно брати до уваги і зовнішні чинники, що допоможе враховувати можливості та загрози від впливу економічного, екологічного та соціального середовища країни безпосередньо на процес забезпечення сталого розвитку кожного конкретного міста. Також необхідно враховувати і економічні, екологічні та соціальні параметри регіонів, у яких розміщені міста, їх особливості, що допоможе суб'єктам стратегічного управління отримати інформацію про те, наскільки легко та можливо їм буде реалізувати наявні конкурентні переваги, що були відібрані для забезпечення сталого розвитку того чи іншого міста та нівелювати певні загрози, які ймовірно перешкоджатимуть реалізації цих конкурентних переваг.

До формування стратегічного набору суб'єктам стратегічного управління слід підходити виважено, оскільки стратегії мають бути взаємопов'язаними та не повинні суперечити одна одній, тобто основна стратегія формується, виходячи із місії стратегічного управління, тому відповідно обирається залежно від рівня його сталого розвитку. В узагальненому вигляді вона є загальним консолідованим планом дій органів місцевого самоврядування, представників громадськості, бізнесу та науки, що спрямований на забезпечення сталого розвитку міста шляхом реалізації його основних стратегічних цілей та задає параметри для вибору допоміжних (підтримуючих) стратегій. Критеріями ж для вибору допоміжних стратегій, як уже було вище зазначено, є результати оцінювання конкурентних переваг по кожній із сфер сталого розвитку - економічної, соціальної та екологічної.

Зважаючи на вище сказане, пропонуємо формувати стратегічний набір на основі вибору наступних основних (вісь Х) та допоміжних (підтримуючих) стратегій (вісь Y), представлених нарис.1.

Рис. 1. Матриця вибору основної та допоміжних стратегій для міст

стратегічний місцевий управління

При цьому слід звернути увагу на такий важливий аспект: не може бути двох ідентичних наборів стратегій для міст. Адже в державі немає двох повністю однакових за всіма параметрами міст, тому й не повинно бути двох ідентичних стратегічних наборів. Скажімо, якщо два міста мають низький рівень сталого розвитку, то основною стратегією для них буде стратегія переходу на засади сталого розвитку міста, однак допоміжні стратегії будуть різними і спрямованими безпосередньо на відображення специфіки, особливостей та збереження унікальності кожного із них окремо.

Виходячи з вище сказаного, виникає потреба у детальному дослідженні сутності стратегій, що у відповідності з рис.1, формують стратегічний набір міста (табл.1).

Таблиця 1. Сутність та види стратегій, що формують стратегічний набір міста

Слід звернути увагу на ще один важливий аспект при виборі основної стратегії сталого розвитку міста та допоміжних (підтримуючих) стратегій - це їх взаємоузгодженість із відповідними стратегіями інших ієрархічних рівнів (національного, регіонального, рівня районів, територіальних громад сіл та селищ).

Дане питання є особливо актуальним для України, коли стратегія сталого розвитку нашої держави перебуває на стадії формування, стратегії сталого розвитку одних регіонів та міст уже прийняті, а інші регіони й міста ще й не розпочинали роботу над розробкою таких стратегій. Окрім цього, у більшості міст України, як правило, не прийнято формувати допоміжні (підтримуючі) стратегії. Все це свідчить про відсутність цілісної консолідованої системи стратегічного управління, яка б об'єднувала стратегії, складені для різних ієрархічних рівнів.

Для виправлення такої ситуації, на наш погляд, необхідно усунути розбіжності в часі та посилити обмін інформацією під час розроблення та реалізації таких стратегій на усіх рівнях. Це, в свою чергу, можна втілити в реальність за допомогою механізмів обов'язкового узгодження (закони, постанови, рішення, прийняті на рівні держави є обов'язковими для діяльності всіх органів управління на нижчих ієрархічних рівнях, а рішення низових органів управління повинні узгоджуватися з нормативно-правовими актами вищих органів управління, а також власними), і механізмів добровільного узгодження, які реалізуються, в основному на принципі партнерства [8].

Відтак, в Україні повинна бути діючою Стратегія сталого розвитку України як основний документ, стратегії сталого розвитку усіх регіонів, міст, районів, селищ та сіл. При цьому допоміжні (підтримуючі) стратегії мають формуватись, виходячи із конкурентних переваг території, та сприяти забезпеченню сталого розвитку відповідної адміністративної одиниці і тим самим доповнювати стратегічні набори кожного ієрархічного рівня. Відповідальність за реалізацію стратегічного набору повиннa бути покладена на органи місцевого самоврядування, діяльність яких мають оцінювати та координувати інші допоміжні суб'єкти: представники громадськості, бізнесу, науки.

Висновки

стратегічний місцевий управління

Підсумовуючи вище сказане, слід зазначити, що формування стратегічного набору має важливе значення для усіх міст нашої держави, незалежно від їх розміру, параметрів соціально-економічного розвитку, екологічної ситуації, географічного розміщення, величини природно-ресурсного, трудового, інтелектуального, інноваційного, фінансового тa іншого потенціалу.

Адже успішний вибір та ефективна реалізація основної та допоміжних стратегій, що в сукупності становлять стратегічний набір, дасть змогу місту зберегти або покращити рівень його сталого розвитку, використовуючи при цьому ті особливості, які підсилюють його унікальність та зміцнюють конкурентні позиції у порівнянні з іншими містами.

Література

1. Середа О. В. Стратегічне управління сталим розвитком міст: автореферат дис. на здобуття наук. ступеня канд. екон. наук. зі спец. 08.00.05 - розвиток продуктивних сил і регіональна економіка / О.В. Середа; Луцький національний технічний університет. - Луцьк, 2013. - 21c.

2. Шаров Ю.П. Стратегічне планування в муніципальному менеджменті: концептуальні аспекти / Ю.П. Шаров. -- К.: Вид-во УАДУ, 2001. -- 302с.

3. Мамонова В. Стратегічне планування в управлінні сучасним містом / В.Мамонова // Управління сучасним містом. - 2001. - № 1-3 (1). - С. 129-135.

4. Берданова О.В. Стратегічне планування / О.В. Берданова, В.М. Вакуленко, В.В. Тертичка. -- Київ: ПАУСI, 2007. -- 149с.

5. Карий О.І. Етапи стратегічного планування розвитку міста: узагальнення існуючих методик / О.І.Карий. - [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://www.nbuv.gov.ua/portal/Soc_Gum/En_re/2010_7_3/8.pdf

6. Офіційний сайт USAID / Україна. - [Електронний ресурс]. - Режим доступу: ukraine.usaid.gov/ua

7. Математическая энциклопедия / гл. ред. И.М. Виноградов. Т.2. - Д-КОО. - М.: „Советская энциклопедия”, 1979. - C.467.

8. Кузьмин В.М. Стратегічне управління соціально-економічним розвитком адміністративно-територіальних одиниць / В.М. Кузьмин: дис. на здобуття наук. ст. канд. ек. наук: спец. - 08.00.05 - розвиток продуктивних сил і регіональна економіка. - Львів: Інститут регіональних досліджень НАН України, 2009. - 243с.

Размещено на Allbest.ru