Інноваційна діяльність на внутрішньому ринку України в контексті забезпечення конкурентних переваг національної економіки

Размещено на http: //www. allbest. ru/

Київський національний торговельно-економічнийо університет

Інноваційна діяльність на внутрішньому ринку України в контексті забезпечення конкурентних переваг національної економіки

Оксана Василівна Шевчук, асистент кафедри економічної

теорії та конкурентної політики,

кандидат економічних наук

Анотація

Досліджується один з основних сучасних напрямів інноваційної діяльності на внутрішньому ринку поширення корпоративних мереж в економічній системі суспільства. Зроблено висновок, що мережева організація забезпечує синергетичний ефект: економію на масштабах, об'єднання власності, у швидкості виходу на нові ринки, у розподілі ризиків, в об'єднанні ресурсів.

Ключові слова: внутрішній ринок, мережева організація, торговельна мережа, електронна комерція, Інтернет-торгівля.

Summary

This article examines one of the main directions of modern innovative activity on the internal market - spread of corporative networks in the economic system of society. It is concluded that network organization provides a synergistic effect: economies of scale, property association, increases speed of entering new markets, risk sharing and pooling resources together.

Keywords: internal market, network organization, business network, e-commerce, online trading.

Постановка проблеми. Метою економічного розвитку країни є підвищення соціально-економічних стандартів життя людей. У період глобалізації й активного розвитку ринкових відносин роздрібна торгівля стає одним із найважливіших секторів економіки, який належить до найбільш прогресивних видів діяльності. Вона значно впливає на розвиток виробництва, оскільки є однією з небагатьох сфер, що безпосередньо стосується кінцевого споживача і має можливість найбільш оперативно реагувати на будь-які зміни.

Для підприємств-виробників однією з найгостріших проблем в умовах глобальної економіки є вибір каналів просування своїх товарів на ринок, що прямо впливає на всі інші рішення в їх діяльності. Капіталовкладення товаровиробників у власну збутову мережу є менш рентабельними, натомість посередники у сфері товарного обігу є більш гнучкими, мобільнішими, краще орієнтуються в уподобаннях споживачів, ефективніше організовують логістичну і маркетингову мережу.

У розвинених країнах великокомфортна торгівля, як правило, займає домінуючі позиції на внутрішньому ринку, її інтереси враховує промисловість (насамперед, легка і харчова), вона може забезпечувати рентабельну торгівлю якісними товарами за цінами, доступними всім верствам населення.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Проблематикою мережевих процесів, процесом їх формування займалися такі вітчизняні і зарубіжні дослідники, як В. Базилевич, Є. Данилова, А. Інкпен, М. Кастельс, К. Фулоп, А. Азріліян, К. Рамасвані, Хью Пик, Л.-Г. Маттсон, О. Войцехівський, Л. Клементс та ін. інноваційний конкурентний корпоративний мережа

Постановка завдання. Метою дослідження є теоретичне обґрунтування переваг закономірно зростаючої потужності корпоративних торговельних мереж на сучасному етапі інноваційного розвитку ринкових відносин, застосування мережевих технологій, діяльності великоформатних торговельних підприємств на національному і внутрішньому ринках і перспективних напрямів їх розвитку.

Виклад основного матеріалу дослідження. Одним з основних сучасних напрямів розвитку внутрішнього ринку стає поширення корпоративних мереж як форми прояву загального розвитку мережевих структур в економічній системі суспільства [1, с. 83-105]. Поширення мережна організація бізнесу набула в торгівлі, системах зв'язку, ресторанному господарстві, харчовій промисловості, індустрії розваг та ін. Успіхи мережевої організації роздрібної торгівлі можуть слугувати індикатором настання нової ери у сфері організації споживання ери панування великомасштабних роздрібних торговельних мереж, здатних поєднувати достаток товарів і послуг з індивідуальними запитами покупця.

Етимологічно поняття «мережа» означає «сукупність однорідних організацій і установ» [2, с. 801]. У деяких літературних джерелах корпоративна торговельна мережа представлена поняттям «мережевий бізнес», «мережа магазинів», а магазини, що входять до її складу, набувають визначення за допомогою терміна «мережеві магазини».

Російський науковець Є. Данилова визначає мережу як «групу бізнес-одиниць, які працюють разом, націлені на вдосконалення бізнес-процесів, посилення конкурентних переваг і досягнення єдиної мети. Спільною метою утворення мережі є збільшення маркетингового покриття, упізнаваність торгової марки, а, відповідно, підвищення капіталу бренду» [3, с. 21].

Л.-Г. Маттсон визначає торговельну мережу (чи мережеву торговельну компанію) як сукупність магазинів, центральних і регіональних закупівельних центрів і складів, які працюють під єдиною торговельною маркою та забезпечують єдину систему постачання і продажу. Це можуть бути або горизонтальні форми об'єднання між підприємствами роздрібної торгівлі, або вертикальні, коли підприємства роздрібної торгівлі об'єднуються з оптовими фірмами чи підприємствами товаровиробниками [4, с. 185-188]. На думку українського науковця Л. Лігоненко, торговельна мережа в сучасному розумінні це сукупність одноабо різнотипних (форматних) бізнес-одиниць, які здійснюють роздрібну або роздрібно-гуртову торгівлю під однією торговельною маркою, мають єдину стратегію діяльності, центр управління, координації та контролю, власний розподільчий склад» [5, с. 93]. Російський учений А. Н. Азріліян дає визначення мережі магазинів, розглядаючи її як «два і більше торгових закладів, які перебувають під загальним володінням і контролем, продають товари аналогічного асортименту, мають спільну службу закупівлі та збуту і, можливо, аналогічне архітектурне оформлення» [2, с. 801].

Таким чином, особливостями великих торговельних мереж є те, що вони:

• є власниками складських і транспортних структур, що, зрештою, є більш ефективним;

• беруть на себе функції стимулювання споживання, формування асортименту споживчої продукції;

• забезпечують складування, фінансування, страхування, інформування про стан споживчого ринку;

• надають послуги з управління та консалтингу;

• функціонують під єдиними торговельними марками.

Мережева організація забезпечує кумулятивний ефект: економія на масштабі, об'єднання власності, можливість регулярного надання знижок, об'єднання різних видів торгівлі, перевага в дистрибуції, у швидкості виходу на нові ринки, у розподілі ризиків, в об'єднанні ресурсів для забезпечення змін, яких потребує ринок. Очевидно, що це створює конкурентні переваги торговельної мережі.

Історико-економічний аналіз засвідчує, що в Європі магазини стали об'єднуватися в мережі ще у XV-XVII століттях. Компанія «Hudson's Bay Company» заснувала першу мережу роздрібної торгівлі в Канаді 1670 року. У США офіційною датою створення першої роздрібної мережі вважається 1859 рік, коли утворилася в Нью-Йорку структура, відома нині як «Great Atlantic & Pacific Tea Company» [6, с. 8]. Її утворення було наслідком загострення конкурентного середовища, засобом протидії великим торговельним фірмам. У результаті ці магазини отримували більш вигідні умови закупівлі товарів і можливість проведення єдиної торгової політики. Найінтенсивніше поширення мереж магазинів у США припало на першу третину ХХ століття: якщо 1919 року на їхню частку припадало 4% загального обсягу роздрібних продажів, то 1929-го уже близько 30% [7, с. 82].

На сучасному етапі в економічно розвинутих країнах торговельними мережами охоплений майже весь ринковий простір, поділений приблизно порівну між дисконтними мережами, мережами супермаркетів та гіпермаркетів. Наприклад, у ФРН уже на початку 80-х років XX ст. вони контролювали, відповідно, 34, 30,3 і 31,7% ринку. Усі інші роздрібні підприємства (маленькі магазини) займали не більше ніж 4% ринку. У Скандинавських країнах і у Великобританії частка торговельних мереж у роздрібному товарообігу досягає 90%, у Словенії 96% (причому 51% припадає на одну торговельну мережу), в Угорщині на найбільші торговельні мережі припадає 67% роздрібних продажів [8, с. 34]. У Словацькій Республіці 10 мереж роздрібних магазинів контролюють 66,9% ринку, у Чеській Республіці 60,6%. У Румунії, Болгарії та Росії 10 найбільших ритейлерів займають, відповідно, 12,5, 14,3 і 9,5% ринку [9].

Сучасними найбільшими торговельними мережами світу є: «Wal-Mart Stores», «Kroger Go», «Alberton's», «Safeway», «Sepervalu», «Fleming Cos», «Winn-Dixie Stores» (США); «Metro», «Rewe Zentrale», «Aldi», «Edeka/AVA», «Tengelmann» (Німеччина); «Carrefour», «ITM Enterprises», «Groupe Casino», «Auchan», «E. Leclerc» (Франція); «Tesco», «J. Sainsbury» (Великобританія); «Ahold» (Нідерланди); «Ito Yokado», «Daiei», «Jusco» (Японія); «Le Lion Group» (Бельгія); «Loblaw Cos» (Канада) та ін.

Зростаюча потужність торговельних мереж закономірна. На сучасному етапі корпоративні торговельні мережі мають значні переваги. По-перше, за рахунок поширення вже напрацьованих технологій організації торгівлі; по-друге, мережам легше проводити рекламну кампанію, оскільки торговельну марку (бренд) споживачі знають і впізнають; по-третє, великий обсяг продажів дає можливість оптимізувати відносини з постачальниками товарів та ін.

Водночас переваги від роботи з торговельними мережами мають також товаровиробники і постачальники. Ці переваги полягають: 1) у можливості продавати свою продукцію на всій території, де існують торговельні об'єкти мережі (це величезні перспективи для виробників, які співпрацюють із міжнародними торговельними мережами, але і в масштабах країни регіональний постачальник може стати національним, якщо якість його продукції відповідає корпоративним вимогам); 2) можливість представити максимальний асортимент товарів; 3) мінімальні фінансові ризики; 4) значно вищі обсяги реалізації їхньої продукції; 5) налагоджена логістика [7, с. 82-83].

Істотною є також здатність мережі забезпечувати високу якість і поліпшене обслуговування за рахунок наявності регулярних і тісних зв'язків із покупцями. Торгівля в мережі невід'ємна від надання послуг. Зменшується активність суто цінової гри, зростає значущість якості послуг і наявності нових продуктів, професіоналізм співробітників. За правильної організації мережі виникає тенденція до зниження обсягу капіталу, необхідного для постійного зростання продажів [10, с. 121].

Про високу ефективність функціонування торговельних підприємств у рамках корпоративних мереж свідчить той факт, що ринок великоформатної роздрібної торгівлі за фінансовою потужністю посідає одне з провідних місць у світі: його річний товарообіг становить 1/6 частину світового ВВП [11].

Мережева організація торговельного бізнесу в сучасних умовах розвивається на основі широкого використання різних сучасних форматів. Російський дослідник О. Войцехівський визначає поняття «формат торгівлі» як сукупність параметрів, за якими визначається належність торговельного підприємства (як мережевого, так і незалежного) до одного з розповсюджених у світовій практиці видів [12, с. 46]. Такі параметри науковець розглядає як основу для визначення належності підприємства до того чи іншого формату, і поділяє їх на основні і додаткові. До групи основних параметрів входять: площа торгового залу; широта і глибина асортименту; форма обслуговування; сервіс, який надається покупцям; чисельність персоналу; товарооборот за день, місяць, рік. Додаткові параметри включають кількість розрахунково-касових вузлів, площу складських, допоміжних, офісних приміщень; наявність власних товарних марок продавця та 'їхня частка в загальній кількості асортиментних позицій; наявність власного виробництва товарів; режим роботи магазину; рівень цін на базові позиції асортименту.

З такою думкою справедливо не погоджуються українські дослідники, вважаючи, що зіставлення визначення «формат торгівлі» з його змістом виявляє його некоректність і вважають, що застосування терміна «формат» можливе лише щодо торговельного об'єкта, а не торгівлі в цілому [13, с. 59]. Варто погодитися з позицією західних дослідників, які використовують термін «формат магазину» і розуміють його як відпрацьовані десятиріччями стандарти і технологію їх роботи з урахуванням специфічних характеристик, що притаманні відповідним типам магазинів.

Серед основних сучасних тенденцій є розвиток, насамперед, таких форматів магазинів, як супермаркети і гіпермаркети. Переваги таких магазинів очевидні: висока швидкість товарообороту, більш низькі витрати обігу (наприклад, витрати на заробітну плату в супермаркетах нижчі, ніж у звичайних магазинах). Перевагою супермаркетів є самообслуговування покупців на противагу традиційному обслуговуванню через прилавок. Діяльність супермаркетів побудована на схильності споживачів робити великі покупки.

Охарактеризуймо коротко сучасні форми торговельних мереж. Специфічною формою мережевої роздрібної торгівлі є багаторівневий маркетинг (мережеві компанії прямих продажів), які продають, а точніше просувають на ринок конкретну продукцію чи послуги [14, с. 16-25]. До найпоширеніших форм прямих продаж відносять: продаж через паперові каталоги (на споживчому ринку України на сьогодні активно працюють фірми прямого продажу з гарантованою якістю); продаж через телемагазини; продаж через інтернет-магазини; продаж через оголошення в засобах масової інформації, коли придбання товару здійснюється на підставі відповідного купона.

Варто підкреслити, що система прямих продаж досить добре себе зарекомендувала за кордоном. Типовим прикладом є сфера продажу біологічно активних добавок (БАДів) до раціону харчування, які передбачають необхідність відповідної діагностики споживачів, прийом цієї продукції за призначенням лікаря. Якісний і професійний підхід тут до обслуговування споживачів ґрунтується на таких принципах: лікарські консультації, медична кваліфікація співробітників, гарантії покупцю щодо охорони його здоров'я та коштів, на підставі чого компанія й отримує репутацію серйозного ділового партнера на споживчому ринку.

Ефективним і перспективним інструментом розвитку мережевих торговельних структур є система договірних відносин типу франчайзинг [15, с. 40-88; 16, с. 843-858]. Франчайзинг це система договірних відносин щодо інтеграції господарської діяльності великих і малих фірм у сфері розподілу продукції та послуг.

Франчайзинг може розглядатися також і як угода, за якою виробник або одноосібний розповсюджувач продукту чи послуг, захищеної товарним знаком, має ексклюзивні права на поширення на певній території своєї продукції або послуг незалежним підприємцям (роздрібним торговцям) в обмін на отримання від них платежів (роялті) за умови дотримання виробничих технологій та обслуговуючих операцій. Традиційно активно використовується франчайзинг у роздрібній та оптовій торгівлі товарами [17, с. 48]. Велика фірма (франчайзер) дає можливість невеликим торговельним організаціям одержувати додаткову вигоду від численних знижок, використовувати марку торговельної фірми і при цьому зберігати свою фінансово-господарську незалежність.

У США бурхливому розвитку франчайзингу на споживчому ринку сприяв прийнятий 1946 року Закон про товарні знаки. Надання права іншим підприємствам на використання своїх товарних знаків під контролем і захистом закону дозволяв власникам без значних додаткових витрат розширювати межі свого бізнесу [18, с. 524-526].

Розвиток торговельних форматів сприяє появі ще однієї форми торгової мережі торговельних центрів. В умовах загострення конкуренції на внутрішньому ринку важливою домінантою виступає здатність торговельних центрів задовольняти потреби сім'ї в торговельному обслуговуванні і розширювати побутово-розважальний сегмент кінотеатри, комп'ютерні, дискочи боулінг клуби, дитячі комплекси тощо [10, с. 123].

У сучасних умовах важливе значення має інформатизація внутрішнього ринку. Завдяки масовій комп'ютеризації змінюється вся філософія торгівлі. Відбувається перехід від торгового обслуговування великих груп споживачів до персоніфікації продажу. Електронна комерція стає перспективним напрямом розвитку сучасного вітчизняного ринку. Охоплюючи дедалі більше галузей економіки та сфер суспільного життя, процеси, пов'язані з поширенням світового Інтернет-простору, не обійшли і внутрішній ринок.

Діяльність мережевих структур на внутрішньому ринку все більше базується на широкому використанні сучасних інформаційних технологій і глобальної мережі «Інтернет». Яскравим прикладом цього є створення і запровадження у Дюссельдорфі компанією «Metro Group» елементу магазину майбутнього (Future Store) «розумного візка», який можна вважати ключовим моментом до створення майбутніх змін, які відбуваються в роздрібній торгівлі. Екран візка, в який, як у банкомат, споживач вкладає видану магазином картку, полегшує вибір покупок, умонтований сканер видає інформацію про товар, рахує вартість зроблених покупок з урахуванням знижок. «Бортовий комп'ютер» керує споживачем, рекомендує певні товари, вказуючи на місце їх розташування, чи пропонує альтернативу, дає тематичну рекламу тощо [10, с. 124].

Електронна комерція набуває розвитку у зв'язку з упровадженням електронного обміну даними, електронної пошти, надійних розрахунків за кредитними картками та інших інструментів. Інтернет використовується торговельними підприємствами для забезпечення внутрішнього зв'язку і продажу товарів та послуг. Електронна комерція це будь-яка угода, здійснена через мережу пов'язаних між собою комп'ютерів, по завершенню якої відбувається передання права власності чи права користування товаром чи послугою. Вона здійснюється вже понад 30 років, а перший продаж через мережу «Інтернет» відбувся лише 1995 року. Тому Інтернет-торгівлю (електронну торгівлю) можна вважати складовою електронної комерції. Тут торговельний майданчик переноситься з приміщення на електронні інформаційні носії і виводиться на монітор термінала покупця. У ролі товару виступає не сам товар, а інформація про нього і зобов'язання продавця про те, що в нього дійсно присутня та чи інша продукція, яка відповідає поданому опису, і зобов'язання про доставку товару до місця, вказаного покупцем.

Важливою складовою розвитку електронної торгівлі є створення веб-сайта. Веб-сайт виконує роль своєрідного електронного ринку товарів і послуг, який об'єднує в єдину мережу продавців і покупців, сприяє прийманню та опрацюванню замовлень споживачів [10, с. 247].

Інтернет-торгівля забезпечує індивідуальний підхід до задоволення потреб покупців: споживачі замовляють тут товари всі 24 години на добу незалежно від того, де вони перебувають; споживачі не залишають будинку чи офісу, отримують великий обсяг даних порівняльного характеру про продукцію та ціни на неї; споживачі не спілкуються безпосередньо з продавцем і тому не підпадають під його психологічний вплив.

Необхідно в нормативно-правовому порядку визначити питання організації роботи Інтернет-магазинів, особливо слід упорядкувати процеси формування і виконання електронних замовлень на товари та послуги. Роль Інтернет-торгівлі зростає за наявності широкого товарного асортименту, коли споживач повинен вибрати потрібний йому товар із багатьох варіантів функціонально однорідних товарів. Через електронну торгівлю сьогодні добре продаються товари, що не вимагають контакту з покупцем: книги, аудіо, відео, інтернет-картки, картки мобільного зв'язку, комп'ютери і комплектуючі та ін.

Наслідком розвитку електронної комерції на внутрішньому ринку є: розширення ринків збуту для продавців і нові можливості вибору для покупців; створення рівних умов доступу до товарів для споживачів різних географічних зон; підвищення прозорості споживчого ринку щодо ціни, якості продукції та умов збуту і постачання; скорочення витрат у сфері товарного обігу. Очевидно, що електронна комерція ніколи не замінить звичайну торгівлю, але вони будуть гармонійно співіснувати.

В умовах глобалізації спостерігається тенденція до укрупнення торговельних мереж. Доцільно звернути увагу на значне зростання частки товарообороту найбільших торговельних мереж, так звану концентрацію капіталу. Найпоширенішою формою концентрації торговельного капіталу є злиття і поглинання, тобто об'єднання капіталу різних видів і форм бізнесу. У сучасній світовій практиці злиття торговельних мереж з метою 'їх укрупнення можна вважати однією з генеральних тенденцій розвитку мережевих структур на внутрішньому ринку.

Нарешті, диверсифікація капіталу наявна тоді, коли підприємства на внутрішньому ринку об'єднуються під загальним фінансовим контролем більш потужних компаній. Ідеться про об'єднання підприємств торгівлі і сфери послуг та інших галузей економіки.

Висновки з проведеного дослідження

З огляду на об'єктивний характер процесу активізації мережевих процесів формування мережевих структур у сфері виробництва і споживання споживчих товарів потрібно розглядати як новий інноваційний процес інтеграції та концентрації підприємств. Висока динаміка абсолютних і відносних характеристик формування і розвитку мереж у сфері виробництва і реалізації споживчих товарів пояснюється кумулятивним впливом таких процесів: посиленням глобалізаційних процесів, які загострюють конкуренцію на внутрішніх і глобальному споживчих ринках; посиленням процесу інформатизації споживчого ринку; лібералізації торгівлі тощо.

Мережева організація забезпечує синергетичний ефект: економію на масштабах, об'єднання власності, можливість регулярного надання знижок, об'єднання різних видів торгівлі, перевага в дистрибуції, у швидкості виходу на нові ринки, у розподілі ризиків, в об'єднанні ресурсів для забезпечення змін, яких потребує ринок.

Список використаної літератури

1. Хью Пик. Супермаркет: организация и управление : пер. с англ. / Хью Пик ; ред. Д. В. Павлов. М. : Сирин, 2001. 265 с.: ил., табл.

2. Новый экономический и юридический словарь / под ред А. Н. Азрилияна. М. : Институт новой экономики, 2003. 880 с.

3. Данилова Е. В. Управление маркетингом в условиях сетевой экономики / Е. В Данилова // Маркетинг и маркетинговые исследования. 2005. № 2. С. 20-23.

4. Маттсон Л.-Г. Взаимоотношения и сети / Л.-Г. Маттсон // Маркетинг = The IEBM encyclopedia of marketing : энциклопедия / пер. с англ. под ред. М. Бейкера. СПб. : Питер, 2002. С. 181-190. (Бизнес-класс).

5. Лігоненко Л. О. Споживчий ринок України: методологія дослідження та регулювання : монографія / Л. Лігоненко. К. : Київ. торг.-екон. ін-т, 2007. 378 с.

6. Современный супермаркет : учеб. по соврем. формам торговли / А. Белогородов, О. Войцеховский, М. Дорошева и др. ; при участии компании SIGEL Group. [3-е изд., перераб. и доп.]. М. : Жигульский, 2003. 334, [1] с.: цв. ил., портр., табл.

7. Яцун Л. М. Тенденції розвитку роздрібної торгової мережі / Л. М. Яцун, Г. С. Винокурова // Економічний часопис. 2009. № 22/2. С. 79-87.

8. Костусєв О. Тенденції розвитку конкурентного середовища на ринках послуг оптової та роздрібної торгівлі та проблеми відносин економічної залежності / О. Костусєв, В. Талах // Конкуренція : Вісник Антимонопольного комітету України. 2008. № 1. С. 32-39.

9. Огляд української роздрібної торгівлі: Берез. 2012 р. [Електронний ресурс] : [сайт] Режим доступу : http://www.Dragon Capital. Назва з екрана.

10. Дідківська Л. І. Тенденції розвитку роздрібних торговельних мереж та їх вплив на конкурентне середовище / Л. І. Дідківська // Актуальні проблеми економіки. 2006. № 8. С. 119-125.

11. Мельник Д. Звездные сети [Электронный ресурс] : [сайт] 2011. Режим доступа до журн. : http://www. companion.ua. Название с экрана.

12. Войцеховский О. Что такое магазин самообслуживания / О. Войцеховский // Маркетинг и реклама. 2002. № 5-6. С. 44-48.

13. Кавун О. Типи торгових мереж та їх класифікація / О. Кавун // Науковий вісник Полтавського університету споживчої кооперації України. 2007. № 2 (22). С. 57-63.

14. Клементс Л. Сетевой маркетинг изнутри = Inside network marketing: правда и мифы о самом популяр. бизнесе / Леонард Клементс ; пер. с англ. А. Мясникова. М. : Фаир-Пресс, 2002. 390 с., [1] с.: ил. (Библиотека MLM).

15. Корольчук О. П. Франчайзинг (теорія, методологія, практика) : монографія / О. П. Корольчук. К. : Київ. нац. торг-екон. ун-т, 2006. 206 с.

16. Фулоп К. Франчайзинг / К. Фулоп // Маркетинг = The IEBM encyclopedia of marketing : энциклопедия / пер. с англ. под ред. М. Бейкера. СПб. : Питер, 2012. С. 843-858. (Бизнес-класс).

17. Разумнова И. И. Американский средний класс в условиях регулируемой экономики / Разумнова Ирина Илларионовна // США. Канада: экономика, политика, культура. 2010. № 4. С. 15-29.

18. Панкратов Ф. Г. Коммерческая деятельность : учеб. для студентов вузов, обучающихся по специальности «Коммерция» / Ф. Г. Панкратов, Т. К. Серегина. 5-е изд., перераб. и доп. М. : Изд.-книготорговый центр «Маркетинг», 2012. 578 с.

Размещено на Allbest.ru