Метод моделювання як інструмент дослідження нової економічної людини

Размещено на http://www.allbest.ru/

УДК 1:316.3 +572+ 001+167.168

Метод моделювання як інструмент дослідження нової економічної людини

Оксана Петінова

Анотація

економічний людина мотивація ринковий

В статті автор приділяє увагу розгляду особливостей методу моделювання в контексті методології вивчення нової економічної людини. Акцентується увага на тому, що в умовах формування сучасної глобальної економічної системи актуальною є філософська проблематизація економічного знання, яка вміщує пошук нових форм та методів дослідження і презентації не лише в науковому дискурсі, але й в соціально значимих контекстах. Автор робить висновок про те, що предметна область як універсум розгляду традиційної моделі економічної людини і конструювання моделі нової економічної людини в рамках теоретичних і емпіричних контекстів включає взаємопов'язані економічні, ідеологічні, соціокультурні, психологічні, духовні, політичні, етичні сегменти, що потребують філософського осмислення. Економічна мотивація поведінки людини в системі ринкових відносин пов'язана з екзістенціально-аксіологічними проблемами вибору майбутнього і турботою про сучасне життя з проблемами визначення можливостей розвитку, суспільних цінностей та ідеалів, зміною в кращу сторону соціально-економічного буття. Тобто мова йде про багатофакторну модель, яка включає широкий спектр характеристик та інтегральних індикаторів її життєздатності, але успішно заміщаючи невизначені характеристики реального об'єкта повністю визначеними ідеальними проекціями. Життєздатність моделі залежить від її репрезентативного потенціалу, сполученні з іншими моделями, повноти проникнення в суспільно значимі програми діяльності, які визначають норми соціально-економічної взаємодії між людьми, ступінь соціальної і культурної спадкоємності.

Аннотация

Annotation

Актуальність проблеми. В умовах формування сучасної глобальної економічної системи актуальною є філософська проблематизація економічних знань, що включає пошуки нових форм та методів їх дослідження й презентації не лише в науковому ракурсі, але й у соціально значимих контекстах. Економіка сьогодні - не ізольована сфера знань, а сфера спеціального наукового пошуку. Не дивлячись на сувору точність і формалізованість понятійного апарату, із неї не може виключатися філософські і соціальні асппекти, а людство - перетворитися в абстракцію. Ті, заради кого здійснюються економічні та соціальні зміни в суспільстві, знаходяться в зоні уваги філософії економіки, соціології, соціальної економіки і особливо соціальної філософії та філософії освіти. Основною задачею економічних дисциплін суспільного напрямку є вивчення динаміки економічних зв'язків, економічної стратифікації, механізмів соціального захисту населення, впливу ринкових відносин на соціальну систему та життя суспільства в цілому.

Філософські дослідження спрямовані на вивчення змісту і наповнення новими сенсами базових понять соціально-економічних знань, на аналіз таких соціально значимих і складних для вивчення феноменів, як економічна свідомість, економічна культура, економічна освіта, економічна людина.

Глобальні і локальні зміни, які торкнулися сучасного українського суспільства, актуалізують світогляд, гносеологічну і методологічну функції філософії, стимулюючи дослідження, спрямовані на концептуальні теоретичні узагальнення модернізації системи освіти, де відбувається становлення нової економічної людини з креативним потенціалом мислення, прогресивною ідеологією і економічною культурою. Нова економічна людина - предмет філософських пошуків, пов'язаних з дослідженням соціальних інститутів її формування та освіти. Проблемна ситуація, пов'язана з її становленням, освітою в сучасних соціальних, ідеологічних, господарських, політичних, науково - технічних і культурних контекстах вимагає застосування поліваріантного методологічного інструментарію, виробленого у філософській гуманітарній традиції, економічній теорії, філософській антропології, філософії економіки, філософії освіти, соціальній філософії.

Вивчення нової економічної людини як соціально - економічного феномена в різноманітності предметних і міждисциплінарних зв'язків сприяють взаємозбагаченню наукових дискурсів і виробленню достовірного наукового знання.

Мета: розглянути та проаналізувати особливості метода моделювання як інструменту дослідження нової економічної людини.

Аналіз останніх досліджень та публікацій. Концептуальні аспекти моделювання розкриваються в роботах М. Вартофського (1988); методам і формам наукового пізнання приділяє увагу в своїх наукових доробках А. Кочергін (1990). Детально переваги та недоліки метода моделювання представлені в роботах А. Самарського (2001) та В. Новосельцева (2004) моделюванням економічних та соціальних систем займався А. Шиян. Серед українських науковців логічні основи метода моделювання досліджувались А. Уйомовим (1971). Метод моделювання як метод аналізу політичних процесів застосовується В. Корнієнком, С. Денисюком, А. Шияном. Ці дослідники у вітчизняній науці здійснюють порівняльний аналіз теоретичних моделей та концепцій авторів, що представляють основні напрями розвитку політичного прогнозування. Дослідники доходять до висновку, що метод моделювання поєднує в собі багатоманітність прийомів та способів наукового пізнання і часто передбачає створення не однієї, а цілого ряду моделей, об'єднуючи в собі формалізовані i неформалізовані засоби побудови моделей; аналізуються основні підходи до проблеми вивчення соціально-політичних циклів як основи прогнозування соціальної напруженості в суспільстві (Korniyenko Denisyuk Schiyan, 2009).

Виклад основного матеріалу. Методологія дослідження включає загальнонауковий інструментарій, який застосовується в будь - якій сфері наукового пізнання, незалежно від характеру вирішення завдань. Це дає можливість розширити можливості дослідження і допомагає вивести його на рівень концептуального апарата філософської методології. Одним із загальнонаукових методів, що має необхідний набір властивостей для застосування його в якості інструментарію для реалізації мультидисциплінарних теоретичних програм, є метод моделювання. Саме цьому методу притаманні ясність, розробленість, детермінованість, спрямованість, надійність, економічність та плідність; його застосовують як основний метод в економічній теорії, використовують для моделювання економічних явищ і процесів. В ньому втілюється рефлексивно-симетричне співвідношення теоретичної та емпіричної форм пізнання. За словами А. Кочергіна, моделювання застосовується, коли предмет, що вивчається, чи явище, виявляється недоступним для прямого втручання суб'єкта пізнання або таке втручання з ряду причин є недоцільним (Kotcergin, 1990, p. 50). Робота не з самим об'єктом (явищем, процесом), а з його моделлю дає можливість безболісно, доволі швидко і без особливих затрат досліджувати його властивості та поведінку в будь-яких мисленнєвих ситуаціях (перевага теорії) (Samarskiy, 2001, p. 6).

Моделювання припускає перехід дослідницької діяльності на інший об'єкт чи явище, яке виступає в ролі його замінника Об'єкт - замінник називають моделлю, а об'єкт вивчення - оригіналом чи прототипом. Коли ми говоримо про модель, мова йде про систему, застосування якої при дослідженні деяких предметних властивостей базується на науковому обґрунтуванні висновків за аналогією. При цьому модель виступає як замінник прототипу, який дозволяє отримати про останній певні знання. Значить, для всіх наукових моделей характерно, що вони є замінниками об'єкта дослідження, що знаходяться з останнім в такій подібності (чи відповідності), яка дає можливість отримати нові знання про цей об'єкт (Kotcergin, 1990, p. 51).

Ключовим показником результативності застосування методу моделювання є одержання нових знань. Нові знання і є найважливішою когнітивною складовою будь- якої теорії, в даному випадку - класично-економічної, в якій слідом за А. Смітом була розвинена і використовувалась модель людини економічної, поведінка якої вважається егоїстичною, але при цьому раціональною (Dgadan, 2002).

А. Судохін відносить моделювання до особливих універсальних методів наукового пізнання, підкреслюючи, що до моделювання слід відноситись з тією ж обережністю, що і до аналогії, суворо вказуючи межі допустимих у моделюванні спрощень [7, 29-31]. Як правило, у визначенні моделей (а їх немало), підкреслюється така властивість, як подібність з прототипом чи об'єктом-оригіналом. Наприклад, під моделлю розуміється «така подумки уявна або матеріально реалізована система, яка, відображаючи чи відтворюючи об'єкт дослідження, здатна заміняти його так, що її вивчення дає нам нову інформацію про цей об'єкт» (Sadochin, 2006, p. 19).

У сучасній науці використовують кілька типів моделювання: предметний (використання моделей, що відтворюють певні геометричні, фізичні, динамічні чи функціональні характеристики прототипу);уявний (використання різних уявлень у формі уявних моделей); знаковий (схеми, креслення, формули); комп'ютерний (програми, алгоритми).Моделювання як опосередковане пізнання за допомогою об'єктів - замінників включає побудову абстракцій, умовисновків за аналогією та конструювання наукових гіпотез. Перевага методу моделювання, на думку А. Кочергіна, заключається в тому, що «...це спосіб застосування готових чи спеціально сконструйованих (матеріальних та ідеальних) об'єктів, які опосередковують відношення між суб'єктом, що здійснює процес пізнання і тим фрагментом діяльності, який вивчається. Включення опосередкованих об'єктів-моделей у пізнавальну діяльність дозволяє внести в обіг такі засоби дослідження, які неможливо застосувати до об'єкта-оригінала, але можливо - до об'єкта-моделі» (Kotcergin, 1970, p. 52).

До переваг метода моделювання відносяться такі властивості, як універсальність, високий ступінь адаптивності до інших засобів дослідження предмета. Утворення моделі - це і засіб одержання знань, і самі знання. Універсальність методу моделювання дає можливість його застосовувати до всіх областей і етапів наукового дослідження. Модель не може дати відповідь на всі питання, що цікавлять дослідника. Можливості моделювання збільшуються при умові використання інших методів пізнання. Більш того, використання інших методів є необхідною умовою застосування моделювання (Kotcergin, 1990, р. 56). Моделювання не самодостатнє, воно, як правило, - лише частина досліджень в більш загальному процесі пізнання, коли відбувається узагальнення результатів, отриманих за допомогою багатогранних пізнавальних засобів. Недоліки моделювання пов'язані з тим, що будь-який модельний аналіз звужує спектр можливих пояснень.

Модель відображує деякі існуючі характерні ознаки об'єкта-оригінала. Вона не може бути повністю тотожною оригіналу (інакше втрачається її суть, змістовність), так і значимо відрізнятися від оригінала. Обмеженість будь - якої моделі проявляється в тому, що вивчення деяких сторін оригінала припускає формальну відмову від конструювання інших сторін. Отже, для більш повного відображення реальності для одного об'єкта може бути побудовано кілька моделей, які відображають його сторони або моделі різного ступеня абстракції. Одне і те ж явище може бути висвітлене безліччю моделей в залежності від мети, яку поставили перед собою їх автори (Novoselzev, 2004, р. 122).

Наступним етапом після створення моделі, є вивчення її поведінки в різних умовах («модельний експеримент») та систематизація отриманих знань. Потім здійснюється перенесення знань з моделі на оригінал з урахуванням тих властивостей об'єкта- оригінала, які не були відображені або були змінені при побудові моделі. При цьому результат повинен бути пов'язаний з ознаками подібності оригінала і моделі, а не з їх відмінностями. Моделі адекватні поставленій меті. В подальшому можлива практична перевірка знань про об'єкт-оригінал (верифікація), отримана за допомогою моделей, та їх використання для побудови та розвитку теорії об'єкта.

Адекватність,наприклад, математичної моделі визначається можливістю рішення її за допомогою практичних завдань і результатами її практичного використання. При цьому правильні висновки і рекомендації не обов'язково можна отримати на основі фізично правильної картини об'єкта. Більше тисячі років практичні потреби задовольнялись геоцентричною моделлю світу, яка є неадекватною реальній Сонячній системі. Модель тут розглядається «як елемент єдиних завдань управління об'єктами реального світу» (Novoselzev, 2003, р. 150).

Специфіка економічної реальності знаходиться у тісному зв'язку із соціальним середовищем. У соціально-економічних знаннях в якості обов'язкового методологічного елемента присутні сукупність гіпотез про властивості або людини, або соціально- економічних об'єктів. Для перевірки і верифікації ряду рішень соціальних і економічних завдань, отриманих в рамках предметів соціально-економічного профілю, можливе використання економічної кібернетики, яка виступає в ролі своєрідного «інтерфейсу» між соціально-економічними науками та реальністю (Samarskiy, 2001, р. 19).

Якщо в традиційних сферах знань (фізика, хімія, біологія), як підкреслює А. Кочергін, «моделювання має на меті відобразити внутрішні відношення, що пов'язують людину з одними елементами системи для того, щоб зрозуміти закони системи як чогось цілого, то кібернетичне моделювання націлене на відображення системи як цілого при умові її існування з навколишнім середовищем. Предметом кібернетичного моделювання є відношення в системі «об'єкт - середовище». Сама можливість конструювання моделей зумовлена неоднозначністю зв'язку між субстратно-структурними і функціональними характеристиками системи: одна і та ж функція може бути реалізована різноманітними субстратно-структурними засобами (Kotcergin, 1990, p. 56).

За особливостями уявлення, моделі можуть бути неформалізованими і формалізованими. Серед формалізованих виділяють вербальні, логіко-лінгвістичні і семіотичні моделі, логічні, статистичні та теоретико очевидні, аналітичні, імітаційні. До менш формалізованих відносяться вербальні (вони ж понятійні, концептуальні, лінгвістичні, природно-мовні) моделі. Вербальна модель являє собою словесне описання об'єкта, включаючи характеристики (таблиці, графіки).

Логіко-лінгвістичні і семіотичні моделі формалізовані за допомогою символів, алгоритмів. В основі логічних моделей уявлення знань знаходиться поняття формальної теорії. Знання надаються за допомогою формул, при цьому використовується класична логіка, модельна логіка, нечітка логіка, логіка вищого порядку, тощо. Відомі логічні моделі таких типів: ієрархічна та реляційна. Логічні моделі «широко використовуються для опису систем знань в різних предметних напрямках, наприклад, саме в рамках логічних моделей сформульовано значні соціальні та економічні теорії» (Schiyan, 2001, p. 27).

Окрім цього, існують статистичні та теоретико-ймовірні моделі, що базуються на статистичних і теоретичних методах опису. Статистичне моделювання тісно пов'язане з імітаційним моделюванням, в результаті якого модель об'єкта нерідко «...занурюється у статистичне середовище, в якому імітуються різні ситуації та режими функціонування моделі (моделюючого об'єкта). Хоча, інколи імітаційні моделі можуть реалізовуватись і в детермінованому середовищі» (Schiyan, 2001, p. 28).

Аналітичні моделі застосовуються для характеристик детермінованихсистем, хоча вже з'явились «методи точногоопису нерівновісних середовищ на основі можливого опису, нелінійного аналізу, фрактальної геометрії із залученням стохастичних понять, таких як «дивний атрактор», «структура шуму» та багато інших» (Schiyan, 2001, p. 28).

Найбільш формалізоване логіко-математичне уявлення системи у вигляді програми для комп'ютера - імітаційна модель (заснована на наслідуванні реального процесу), відтворює поведінку складної системи, яка змінюється в часі. Наукові, пізнавальні, евристичні моделювання такого об'єкта, як людина, (властивості, характеристика, поведінка) є надзвичайно складними. Можливість побудови моделі не є гарантією того, що об'єктивно відображає структура, і, навпаки, побудова моделі структури об'єкта теж не дає повної впевненості в тому, що така модель відповідає функціям оригінала в силу того, що модель є більш простою системою. Однак, якщо прийняти до уваги характер спрощення, при якому «зберігається ізоморфізм основних відносин, то слід чекати, що добре змодульована структура буде виконувати відповідні функції. Звідси виходить, що безперечне ототожнення у всіх відношеннях кібернетичної машини, яка моделює мозок, із самим мозком на основі подібності функцій було б помилковим» (Schtof, 1966, p. 112).

Людина, яка є безперечним об'єктом пізнання, розпізнається, хай навіть досконалими, але обумовленими обмеженнями в просторі і в часі, кінцевими способами. Отож, чим більше моделей створюється і приймається до уваги, тим достовірнішими є знання про об'єкт, що моделюється.

Висновки

Предметна область як універсам розгляду традиційної моделі економічної людини і конструювання моделі нової економічної людини в рамках теоретичних і емпіричних контекстів включає взаємопов'язані економічні, ідеологічні, соціокультурні, психологічні, духовні, політичні, етичні сегменти, що потребують філософського осмислення. Економічна мотивація поведінки людини в системі ринкових відносин пов'язана з екзістенціально-аксіологічними проблемами вибору майбутнього і турботою про сучасне життя з проблемами визначення можливостей розвитку, суспільних цінностей та ідеалів, зміною в кращу сторону соціально-економічного буття. Тобто мова йде про багатофакторну модель, яка включає широкий спектр характеристик та інтегральних індикаторів її життєздатності, але успішно заміщаючи невизначені характеристики реального об'єкта повністю визначеними ідеальними проекціями.

Життєздатність моделі залежить від її репрезентативного потенціалу, сполученні з іншими моделями, повноти проникнення в суспільно значимі програми діяльності, які визначають норми соціально-економічної взаємодії між людьми, ступінь соціальної і культурної спадкоємності.

Література

1. Вартофский М. Модели. Репрезентация и научное понимание / М. Вартофский; общ.ред. и послесл. И. Б. Новика и В. Н. Садовского. -- М. : «Прогресс», 1988. -- 507 с.

2. Джадан И. «Homo economicus» vs. «Homoreciprocans». По следам недавнего присуждения Нобелевской премии по экономике [Электронный ресурс] / Игорь Джадан // Русский Журнал. - 2002. - 21 октября. - Режим доступа: http://old.russ.ru/politics/20021021-dj.html.

3. Кочергин А. Н. Методы и формы научного познания: спецкурс / А. Н. Кочергин; Московский гос. ун-т им. М. В. Ломоносова, Ин-т повыш. квалиф. препод. обществ.наук. - М. : Изд-во МГУ, 1990. - 76 с.

4. Корнієнко В. О., Денисюк С. Г., Шиян А. А. Моделювання процесів у політико- комунікативному просторі: Монографія / В. О. Корнієнко, С. Г. Денисюк, А. А. Шиян. -- Вінниця : УНІВЕРСУМ-Вінниця, 2009. -- 185 с.

5. Новосельцев В. Н. Достоинства и недостатки математического моделирования [Электронный ресурс] / В. Н. Новосельцев // Фундаментальные исследования. - 2004. - № 6. - С. 121-122. - Режим доступа:

http://rae.ru/fs/?section=content&op=show_article&article_id=7779712

6. Новосельцев В. Н. Математическое моделирование в геронтологии -- стратегические перспективы [Электронный ресурс] / В. Н. Новосельцев, Ж. А. Новосельцева, А. И. Яшин // Успехи геронтологии. -- 2003. -- Вып. 12. -- С. 149-165. - Режим доступа:

http ://english.ownnet.ru/public/ pdf/149-165 .pdf.

7. Садохин А. П. Концепции современного естествознания: учебн. для вузов / А. П. Садохин. - 2-е изд., перераб. и доп. - М. : ЮНИТИ-ДАНА, 2006. - 447 с.

8. Самарский А. А. Математическое моделирование. Идеи. Методы. Примеры: монография / А. А. Самарский, А. П. Михайлов. - М. : Физматлит, 2001. - 316 с.

9. Уемов А. И. Логические основы метода моделирования / А. И. Уемов. - М. : Мысль, 1971. - 311 с.

10. Шиян А. А. Экономическая кибернетика: Введение в моделирование социальных и экономических систем [Электронный ресурс] / А. А. Шиян. - Режим доступа: http://soctech.narod.ru/Texts/ek.zip.

11. Штофф В. А. Моделирование и философия / В. А. Штофф; отв. ред. В. П. Бранский; Акад. наук СССР. - М.-Л. : Наука, 1966. - 302 с.

Размещено на Allbest.ru