Реалізація інноваційного проекту як цілеспрямована зміна складових елементів регіонального системного утворення

- формування регіональної політики з урахуванням місцевої специфіки, механізмів управління, готовності до інновацій, інноваційної активності, ресурсів та можливостей.

Ще однією актуальною проблемою, яку потрібно розв'язати в умовах побудови інноваційної економіки, є формування ефективного механізму організаційно-економічного та інформаційного забезпечення інноваційної діяльності, що включає обов'язковий моніторинг інноваційних перетворень. Моніторинг, на думку авторів, має сполучати аналіз, оцінку і прогноз економічного, соціального, екологічного, наукового та інноваційного рівнів розвитку регіону з метою підготовки управлінських рішень і рекомендацій, спрямованих на стимулювання і розвиток інноваційної діяльності. Моніторинг як інноваційних процесів, так і загальних процесів структурних змін економіки націлює регіони на ефективне управління цими процесами [2].

Регіональні інвестиційні проекти в сучасній економіці України повинні стати однією з найбільш ефективних форм здійснення економічної політики в регіонах, що дозволяє комплексно розв'язувати проблеми соціально-економічного розвитку територій. Її особливістю є створення таких індивідуальних економічних механізмів, які, спираючись на загальні закономірності, підходи та методики в єдиній системі національної економіки, найбільшою мірою враховували б регіональну специфіку з позиції найбільш ефективного використання ресурсів. Добробут населення - це головний “продукт” розвитку місцевого співтовариства, який матеріалізується в конкретних видах продуктів і послуг, що виражають потреби населення регіону і приносять вигоду в результаті їх виробництва. Тому цілі розвитку пов'язані з тим, щоб виявити потреби місцевого співтовариства в товарах і послугах та розробити стратегічні проекти їх реалізації. Ці проекти потребують вивчення на стадії попередніх досліджень і дозволяють сформулювати цілі розвитку регіону у сфері виробництва товарів і послуг, запропонованих як підприємствами, так і місцевими органами влади.

У ході реалізації заходів з розвитку виникають супутні результати, так звані зовнішні ефекти. Зовнішні ефекти можуть бути і позитивними, і негативними. Прикладом позитивного ефекту може служити утилізація різного роду відходів, яка приносить вигоду не тільки продавцям, але й покупцям цієї послуги. Навпаки, хімічний комбінат, що забруднює атмосферу, створює зовнішній негативний ефект виробництва [5, 119].

З погляду регіональної спільноти, вже на етапі планування інноваційних проектів важливо знати, який вплив можуть справляти прийняті рішення з розвитку на загальну ситуацію в регіоні. Це вкрай складне завдання потребує застосування системного аналізу як дисципліни, що вивчає проблеми прийняття рішень в умовах, коли вибір альтернативи передбачає опрацювання складної інформації різної фізичної природи. Тому має бути сформована методика аналізу та оцінки комплексного інвестиційного проекту, включаючи обґрунтування цільових показників проекту (ключові показники), показників, що характеризують чинники та умови їх забезпечення (параметри змін основних елементів виробництва і витрат на реалізацію проекту), послідовність і основні етапи аналізу, критерії оцінки і спрямованість висновків аналізу.

В. С. Анфілатов, О. А. Ємельянов, О. А. Кукушкін під проектом розуміють сферу діяльності, спрямовану на зміну системи відповідно до поставлених цілей. На думку авторів, під інвестиційним проектом слід розуміти сферу діяльності щодо створення або зміни технічної, економічної чи соціальної системи, а також розробку нової структури управління або програми науково-дослідних робіт.

Інвестиційний проект визначається як справа, діяльність, захід, що передбачає виконання комплексу дій, що забезпечують досягнення певних цілей (отримання певних результатів). Зупинимося на визначенні: проект - це комплекс взаємопов'язаних заходів, призначених для досягнення поставлених цілей протягом обмеженого періоду і за встановленого бюджету.

Автори виділяють основоположні (ключові) поняття в цьому визначенні. По-перше, системність проекту, наявність комплексу взаємопов'язаних заходів. Розробка і реалізація проекту пов'язані з послідовною в часі низкою заходів, математичною моделлю якого може служити мережна модель (графік).

По-друге, часовий інтервал розгляду проекту, так звана тривалість його життєвого циклу. Підходи до визначення тривалості цього інтервалу можуть враховувати комбінацію таких факторів, як термін служби найбільш дорогого проектного обладнання, передбачуваний термін життя проектного продукту (послуги) на ринку, планований час перебування в даному бізнесі, термін повернення кредиту і т. д.

Третім ключовим поняттям є бюджет. Розглядаючи проект з позиції кібернетики, до нього можна застосувати поняття “чорна скринька”, коли відслідковуються тільки вхідні потоки або контакти типу “середовище - проект” і лише вихідні потоки типу “проект - середовище”. На вхід проекту надходять різноманітні потоки ресурсів (фізичних, трудових, капітальних, інформаційних), їх вартісний еквівалент називається витратами. Елементи вихідного потоку - це проектна продукція або послуги, також вимірювані в грошовій формі і звані доходами (вигодами). У бюджет проекту включаються саме ці витрати і доходи із зазначенням запланованого часу їх здійснення.

Нарешті, потрібна чітко сформульована мета проекту, її слід суворо дотримуватися на всіх етапах його життєвого циклу, оскільки її зміна призводить до необхідності відмови від даного проекту і переходу до розробки нового.

Під час розробки, аналізу та експертизи інвестиційних проектів використовується ряд важливих принципів, головні з них такі:

1. принцип альтернативності;

2. моделювання потоків продукції (послуг) та різноманітних ресурсів (у тому числі грошових) у вигляді потоків грошових коштів;

3. розробка та експертиза проекту за рядом обов'язкових розділів, таких як технічний, комерційний, інституційний, екологічний, соціальний, фінансовий (мікрорівень) та економічний (макрорівень);

4. використання прийнятих у світовій практиці критеріїв оцінки ефективності проектів на основі визначення ефекту шляхом зіставлення інтегральних результатів і витрат з орієнтацією на досягнення необхідної норми доходу на капітал та інших показників і зведення при цьому майбутніх витрат і доходів до умов їх сумірності з урахуванням теорії цінності грошей у часі;

5. урахування невизначеності та ризиків, пов'язаних зі здійсненням проекту [1, 286-288].

Системна модель управління проектами дозволяє класифікувати завдання та процедури, можливі під час управління інноваційним проектом і проектно-орієнтованою діяльністю. Системне зображення завдань управління проектами, структурованих за елементами, дозволить забезпечити повноту виконуваних завдань, їх інформаційну взаємопов'язаність і логіку здійснюваних процесів. Завдання зумовлюють використання методів і засобів управління проектом. Системна модель дозволяє визначити методи та інструментарій забезпечення ефективного прийняття рішень на всіх рівнях управління проектом.

Особливістю системного підходу до дослідження процесу управління проектами є використання як чисто кількісних (формалізованих до рівня строгих математичних відносин), так і якісних методів. Оскільки реалізація регіонального інвестиційного проекту призводить до зміни всієї системи під назвою “регіон”, то в даному випадку доцільно використовувати методи багатокритеріальної оптимізації. Методи багатокритеріальної оптимізації застосовуються в задачах багатоцільового характеру, коли призначення системи може бути реалізовано лише за умови досягнення декількох цілей. У багатокритеріальних задачах, як правило, більшість вимог до поліпшення значень показників суперечать одна одній. У такому випадку говорять про антагонізм цілей, і основним завданням стає пошук правила, що задовольняє всі цілі за допомогою компромісного рішення.

Всі існуючі методи багатокритеріальної оптимізації діляться на декілька груп. До основної належать методи, в яких кількісно або якісно оцінюється ступінь важливості кожного показника для досягнення успіху системи управління в цілому. Це дозволяє створювати деякий узагальнений показник і описувати критерій вже відносно нього, тобто здійснюється зведення багатокритеріальної задачі до однокритеріальної, методи розв'язання якої добре відомі [4, 223-226].

З урахуванням вищезазначеного було б доцільно поділити оцінку ефективності інноваційного проекту на комерційну та соціально-економічну, яку щодо регіонального інноваційно-інвестиційного проекту можна назвати регіональною ефективністю. Ця ефективність повинна включати чотири складових - економічну, соціальну, бюджетну та екологічну. Показники для оцінки економічної, соціальної, бюджетної та екологічної складових ефективності інвестиційного проекту можуть відбиратися за двома критеріями: