Дослідження продовольчої безпеки: принципи і підходи щодо оцінки

Размещено на http://www.allbest.ru/

УДК 631.133

Дослідження продовольчої безпеки: принципи і підходи щодо оцінки

Федулова І. В.,

д.е.н., професор кафедри менеджменту, Національний університет харчових технологій

Анотація

У статті розглянуто питання дослідження стану продовольчої безпеки в країні. Для цього проаналізовано існуючі принципи забезпечення продовольчої безпеки на макро- і мезорівні. Розглянуто їх сутність, досвід ви-користання і система показників, що відображують стан продовольчої безпеки в країні відповідно до принципів її забезпечення.

Ключові слова. Продовольча безпека, індикатори продовольчої безпеки, принципи продовольчої безпеки.

продовольчий безпека економічний

Вступ. Продовольча безпека -- це проблема, яку давно намагається вирішити не тільки наша держава, а й зарубіжні країни. Забезпечення продовольчої безпеки України вимагає підтримки відповідного рівня продовольчого самозабезпечення, що передбачає використання державної підтримки вітчизняних виробників сіль-ськогосподарської продукції та використання заходів контролю імпортної проду-кції з метою захисту власних виробників від іноземної конкуренції. Проте, суспі-льству потрібне забезпечення корисним, безпечним для здоров'я і досить дешевим продовольством, а питання їх якості в останні роки набуває особливої актуальності. В цьому контексті дуже важливим є оцінка стану розвитку продовольчої безпеки в країні із визначенням основних проблем, які виникають в процесі її забезпечення на макро- і мезорівні.

Постановка задач. Згідно із Законом України «Про продовольчу безпеку України» визначають такі основні принципи формування продовольчої безпеки [1]: 1) забезпечення інтересів України у системі міжнародної продовольчої безпе-ки в умовах глобалізації та регіональної економічної інтеграції; 2) продовольча незалежність держави; 3) економічна обґрунтованість загальнодержавних потреб, пов'язаних із забезпеченням України продовольством, достатність і стабільність запасів продовольства; 4) своєчасність та адекватність заходів щодо формування продовольчої безпеки реальним і потенційним, внутрішнім і зовнішнім загрозам; 5) фізична та економічна доступність якісних і безпечних харчових продуктів для всіх категорій населення в кількості, необхідній для забезпечення активного і здо-рового життя.

Існують різні погляди сучасних українських та іноземних науковців на виок-ремлення тих чи інших принципів дослідження забезпечення продовольчої безпе-ки країни на мезорівні [2-5]. Узагальнюючі існуючі підходи можна говорити про існування шести основних принципів: самозабезпечення, фізична достатність, економічна доступність, якість, збалансованість, екологічність.

Результати дослідження. Самозабезпечення. Кожна держава повинна забез-печувати населення базуючись на власному виробництві основних продуктів хар-чування. Продовольче самозабезпечення передбачає задоволення основної части-ни потреб у продуктах харчування за рахунок вітчизняного виробництва, яке зумовлює незалежність держави від зовнішніх постачальників в задоволенні по-треб населення. Центром системи самозабезпечення країни є агропромисловий комплекс країни, з її підсистемами: збуту і розподілу; резервів та споживання продовольства: менеджменту; кадрового, інформаційно-консультативного забез-печення; фінансового забезпечення; матеріально-технічного забезпечення; науко-вого забезпечення.

Даний принцип передбачає відсутність залежності від імпорту продовольчих товарів. Для запобігання ситуації залежності держава може нарощувати свій еко-номічний потенціал і підвищувати ефективність агропромислового виробництва.

Особливість є те, що водночас на вітчизняному ринку мають бути представлені й імпортні товари, адже споживач має право вибору, а вітчизняний товар стане конкурентоспроможним лише в тому випадку, коли виділятиметься якістю та сучасністю асортименту. Вважаємо за доцільне наголосити на тому, що якщо при наявності на ринку вибору з вітчизняних та імпортних продовольчих товарів, населення все ж таки надає перевагу вітчизняному виробнику, то це свідчить про високий рівень самозабезпечення країни продовольством.

Фізична достатність. Тобто можливість населення купувати на ринку чи ви-робляти в особистому господарстві життєво необхідні продовольчі товари в кіль-кості та асортименті, що необхідний для задоволення людських фізіологічних по-треб. Під життєво необхідними продовольчими товарами розуміють такі, без яких населення існувати не може, зокрема, які:

1) компенсують витрати енергії організму людини в процесі її життєдіяльності;

2) сприяють природному відтворенню і активному довголіттю населення;

3) дають можливість забезпечити фізіологічно гармонійний розвиток дітей;

4) сприяють профілактиці й лікуванню різних захворювань.

Фізична достатність продовольства передбачає безперебійне його надходження у місця споживання в обсягах, що відповідають платоспроможному попиту та фізіологічним нормам

Економічна доступність. Доступ до продовольчих ресурсів усіх верств насе-лення за рахунок наявного платоспроможного попиту. Визначальним фактором економічної доступності продовольства є рівень економічного та соціального роз-витку суспільства країни. Від нього залежить можливість різних верств населення споживати у необхідному обсязі та асортименті продукти харчування, закуповую-чи їх за ринковими цінами, виробляючи у власних підсобних господарствах тощо. В Україні відбувається постійне поглиблення диференціації доходів населення, так як різниця між крайніми групами з найнижчими та найвищими рівнями дохо-дів досить істотна.

Підвищення економічної доступності продовольства має ґрунтуватися, насам-перед, на зростанні доходів населення, передусім найбідніших його верств та об-ґрунтованих роздрібних цінах на продовольчі товари, а також потужній програмі їх бюджетної адресної підтримки.

Якість. Тобто забезпечення такої сукупності властивостей продукції, яку обу-мовлюють її придатність, задовольнити певні потреби відповідно до призначення. Реалізується через досягнення повноцінного рівня харчування населення за раху-нок споживання високоякісних продуктів харчування. Не дивно, що англомовно-му терміну «food safety» -- нешкідливість харчових продуктів, відповідає вітчиз-няне поняття якості і безпеки харчових продуктів. Якість, як економічна категорія є сьогодні одним із основних чинників конкурентоспроможності продукції аграр-ної сфери, а проблема її підвищення є комплексною, бо включає наукову, техніч-ну, соціальну та економічну сторони.

У даний час не можливе виробництво якісної продукції без використання ви-сокоякісної сільськогосподарської сировини, інноваційних технологій і сучасного обладнання та висококваліфікованих кадрів.

Збалансованість. Збалансоване харчування ґрунтується на тому, що їжа скла-дається з різних харчових речовин: жирів, білків, вуглеводів, вітамінів, жирних кислот, мінеральних солей, мікроелементів тощо. Особливе значення мають неза-мінні речовини, які в організмі людини не утворюються, а потрапляють у нього з продуктами харчування. До таких речовин належать незамінні амінокислоти (яких налічується близько 10) та жирні кислоти (лінолева, ліноленова, арахідова). До групи незамінних речовин відносять також вітаміни, мінеральні елементи, які під-тримують і збалансовують молекулярний склад різних тканин організму людини, компенсуючи їх втрати в процесі життєдіяльності. На основі теорії збалансовано-го харчування розроблено добові норми вживання окремих речовин.

Людство часто не дотримується збалансованого високоякісного харчування і віддає перевагу рафінованій і легкій їжі, збідненій на вітаміни. Для малозабезпе-чених верств населення характерний одноманітний харчовий раціон, тому окремо слід згадати про вітаміни. Всі вітаміни, крім вітаміну D, можна одержати при зба-лансованому харчуванні із звичайних харчових продуктів.

Таким чином, принцип збалансованості передбачає споживання високоякісних продуктів харчування в достатній для ведення активного й здорового життя кіль-кості, з відповідним вмістом макро- та мікроелементів для раціонального харчу-вання.

Оскільки продовольча безпека вимірюється рівнем калорійності добового раці-ону харчування населення, то принцип збалансованості також включає в себе ка-лорійність продуктів харчування. Калорійність показує енергетичну цінність хар-чових продуктів або раціонів харчування: кількість тепла, що його виділяють харчові чи кормові речовини, коли вони окислюються в організмі людини або тварини. Енергія, яку отримала людина витрачається на фізіологічні функції орга-нізму. Енергетичним еквівалентом продуктів харчування є кількість енергії, що виділяється при розщепленні 1 г будь-якої речовини. Безпека харчування та кало-рійність являються основою забезпечення нормально харчування населення.

Екологічність. Ми вважаємо за доцільне ввести ще одну складову в систему принципів продовольчої безпеки країни. Згідно з принципом екологічності все по-винно бути підпорядковано принципу мінімального навантаження на екологію і максимальної «природність» як самого продукту, так і виробництва харчових продуктів. Сировина має вирощуватися без застосування пестицидів і хімічних добрив, з мінімальною механічною обробкою. При виробництві повинні бути ви-ключені шкідливі викиди. Також екологічність передбачає те, що споживання електро- і теплоенергії зводиться до мінімуму за рахунок заходів з енергозбере-ження та використання енергозберігаючих технологій. Особливістю вважається переважне споживання заводом енергії води і вітру. Виробництво відповідно з принципом екологічності на даний момент потребує великого інвестування. Зараз це ніша невеликих фермерських господарств і середніх за розмірами заводів. Але ніша постійно розширюється, оскільки споживачі готові переплачувати за натура-льний продукт без хімії і за ідею збереження природи в первозданному вигляді. Хоча в сучасній Україні це переважно захоплення для заможних людей і дань мо-ді, але щороку собівартість виробництва екологічної продукції знижується і вони стають доступними все більшій кількості споживачів.

На основі розглянутих принципів формується група індикаторів, що характе-ризують певний ступінь забезпечення продовольчої безпеки країни. Для аналізу і оцінки продовольчої безпеки країни і її регіонів необхідно мати чітку систему по-казників, проте існують різні методики визначення цих показників.

Відповідно до методики Продовольчою та сільськогосподарська організацією ООН (FAO) основними індикаторами продовольчої безпеки є споживання проду-кції в розрахунку на одну особу за рік (добу), порівняння фактичного споживання з нормативним (визначеним як забезпечення біологічних потреб людини), спожи-вання енергії продукції, у тому числі жиру, білку, вітамінів, а також ряд інших ін-дикаторів.

Так за методикою, що пропонується FAO, для полегшення інтерпретації, виді-ляють три групи показників. Перша група включає показники, що являються де-термінантами продовольчої небезпеки, тобто показують структурні умови, за яких погіршиться стан продовольчої безпеки, якщо не будуть прийняті адекватні міри, в тому числі екстреної допомоги. У другу групу входять показники, спрямовані на уникнення результату від продовольчої небезпеки, які можуть бути спричинені через недостатнє споживання харчових продуктів або антропометричні невдачі. Третю групу складають показники, що забезпечують інформацію про уразливість продовольчої небезпеки.

Також за оцінками FAO і Всесвітньої організації охорони здоров'я (ВООЗ), середня норма харчування для однієї людини має становити 2300-2400 ккал на добу. Цей показник відрізняється залежно від статі, віку, професії людини, а також природно-кліматичних умов. У випадку, коди цей показник стає нижчим 1800 ккал, тоді проявляється чітко виражене недоїдання, а коли цей показник прохо-дить межу 1000 ккал на добу -- очевидний голод (фізичний брак їжі). Причинами голоду є природні, політичні катаклізми, війни, фінансова криза, скорочення спо-живання через нерівномірний розподіл продовольства.

За даними FAO харчування має бути повноцінним і у структурі харчового ра-ціону норма вмісту білку має бути не меншою, ніж 100 г на добу. Харчування, при якому бракує не тільки калорій, а й білків, насамперед тваринного походження, а також жирів, вітамінів, мікроелементів, називається неповноцінним. Воно обумовлене постійним недоїданням та одноманітністю раціону (у споживанні домінує один вид продукту).

Фактичний середній показник калорійності харчового раціону у світі стано-вить 2700 ккал на добу, в економічно розвинутих країнах -- в середньому на душу населення становить -- 3400 ккал, а споживання білків -- близько 100 грамів на добу. Важливо відмітити, що у розвинутих країнах є соціальні групи зі стійким низьким рівнем споживання, які потребують постійної допомоги з боку держави [6, 7].

В Україні індикатори продовольчої безпеки визначені Постановою Кабінету Міністрів України від 05.12.2007 р. №1379 «Деякі питання продовольчої безпеки», із змінами, внесеними згідно з Постановою КМ № 1041 (1041-2011-п) від 12.10.2011, (було затверджено Методику визначення основних індикаторів продовольчої безпеки) та Законом України «Про продовольчу безпеку України», прийнятого Верховною Радою України від 22 грудня 2011 року [8-10]. Але було б доцільно розподілити їх відповідно із принципами дослідження забезпечення продовольчої безпеки країни. Такий підхід дозволить сформувати повне коло показників оцінки продовольчої безпеки і визначать показники між ними.

Висновки. Окрім основних абсолютних показників аналізу і оцінки продово-льчої безпеки важливими є також похідні індикатори, які найкраще відображують картину продовольчого забезпечення, яка спостерігається в країні. Це у більшості відносні показники, які показують співвідношення між окремими складовими продовольчої безпеки (табл. 2).

Тобто при оцінці рівня забезпечення продовольчої безпеки в країні слід прово-дити розрахунки наведених вище індикаторів, брати до уваги показники соціально економічного характеру, а також макроекономічні показники розвитку країни в цілому і окремих її регіонів. Лише за умови врахування всіх цих факторів можли-во реально оцінити стан продовольчої безпеки в країні та сформувати подальші напрями та орієнтири розвитку країни, а також основні засади державної політики, спрямованої на формування продовольчої безпеки в країні.

Цікавим є не тільки вибір індикаторів для оцінки стану продовольчої безпеки країни, але й взаємопов'язана система їх планування і прогнозування. Оскільки найважливішим є не сама оцінка, а побудова балансу показників за допомогою якого можна оцінити та забезпечити продовольчу безпеку країни.

Размещено на Allbest.ru