Детермінанти розвитку підприємництва в сільському господарстві

О.Г. Солтис

Постановка проблеми. За сучасних умов підвищується актуальність ефективного розвитку підприємництва на селі, яке забезпечує досягнення економічних і соціальних цілей суспільного розвитку сільських територій. Вирішення цього комплексного завдання потребує дотримання відповідних вимог до оцінювання підприємницької діяльності як важливої ланки економіки, яка визначає базу соціально-економічного розвитку окремого підприємства, регіону і держави загалом.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Проблему розвитку малого підприємництва в сільському господарстві висвітлено у зарубіжній та вітчизняній економічній літературі, зокрема у працях Х. Ансоффа, Ф. Візера, Дж. Мілля, Й. Шумпетера, В. Левитського, В. Липчука, С. Десницького та ін. Проте динамічні зміни умов проживання та господарювання на селі і в сільському господарстві потребують постійного вдосконалення основних характеристик розвитку методологічних засад і практики функціонування підприємств в сільському господарстві. Зокрема, дедалі більшої уваги потребує вирішення проблем, пов'язаних зі створенням малих агропідприємств, обґрунтуванням стратегій та детермінант їх розвитку [4, 5].

Постановка завдання. Метою роботи є визначення детермінант розвитку підприємництва у сільському господарстві на прикладі Львівської обл. сільськогосподарський підприємництво природний

Виклад основного матеріалу. Підприємництво має особливо важливе значення в регіонах з високою часткою сільського населення; саме до таких регіонів належить Карпатський, зокрема Львівська обл. і більшість, чи практично всі її райони, які однак істотно відрізняються характерними особливостями.

Встановлено, що до основних особливостей Карпатського регіону треба зарахувати такі:

1. Значно вища густота населення порівняно з іншими регіонами держави. У

Львівській обл. на 1 км2 припадає 117 осіб (табл. 1), що в півтора рази більше, ніж у середньому в Україні. Густота населення дуже диференційована в межах досліджуваної області - найвищою вона є в приміській зоні, найнижчою - у гірських і передгірних районах.

2. Основна частка працездатних жителів села зайнята в сільському господарстві, мисливстві, лісовому та рибному господарстві. Спостерігається практично повна монофункціональність сільських територій. Враховуючи певне аграрне перенаселення досліджуваного регіону, особливістю ведення у ньому сільськогосподарського виробництва є низька землезабезпеченість населення області загалом та сільського зокрема. На одного жителя Львівщини припадає 0,26 га або у 2,4 раза менше порівняно зі середніми даними в Україні. Особливо низькою, з погляду придатності для сільськогосподарського виробництва, є землезабезпеченість у гірських районах Карпат.

3. Традиційною для регіону є проблема зайнятості населення, зокрема сільського. Вона посилюється з інтенсифікацією процесів концентрації землі у великих підприємствах та агрохолдингах. Значною мірою ця проблема вирішується за рахунок міграції населення, яка на Львівщині була і залишається традиційно високою і останнім часом набула катастрофічних соціальних наслідків. Беззаперечним є й те, що значно нижчий рівень зайнятості позначився на доходах і витратах на одну особу. Жителі регіону мають значно менші можливості для одержання доходу за рахунок основного джерела - оплати праці, оскільки вона є нижчою за середню в Україні на 11-12 %.

Табл. 1. Соціально-економічні особливості досліджуваного регіону, 2013 р.

Ще однією особливістю ведення сільського господарства в регіоні, зокрема в гірській та передгірній його частинах, є " складність рельєфу, роздрібненість орних ділянок, висота території й вертикальна зональність клімату... вимагають особливої уваги до ефективного і раціонального використання земельних угідь. Інтенсивне ведення землеробства тут значною мірою обмежене" [4, с. 45]. При цьому рівень використання сільськогосподарських земель в досліджуваному регіоні на 47,6 % вищий порівняно із середньонаціональними даними. Розвиток підприємництва безпосередньо пов'язаний з історичними традиціями та звичаями, які склалися на певних територіях, ментальністю місцевих жителів. Саме це й приватновласницькі настрої дозволили зберегти велику духовну і культурну національну спадщину на селі [3, с. 67].

Збірник науково-технічних праць

Сільське господарство досліджуваного регіону характеризується значною зональністю, передусім викликаною відмінностями в природних умовах господарювання. Найбільш вдалим є виділення тут п'яти зон, зокрема: поліської, лісостепової, передгірської карпатської, гірської та приміської. В останній зоні, незалежно від природних умов, сформувалися свої особливі відносини в сільському господарстві та на сільських територіях. Безперечно, що природні умови істотно впливають на розвиток сільського господарства, суб'єктів господарювання та на їх позицію на ринку. Для загальної характеристики стану і перспектив розвитку підприємництва у Львівській обл., передумовою чого є оцінка розвитку сільського господарства і села, використано основні елементи SWOT-аналізу з погляду можливостей розвитку підприємництва (табл. 2).

Табл.2Ј№0Т-налізсільського'гоЈподярстЈаіселЈЛьвівськоїобл.

З метою оцінки позицій сільськогосподарських підприємств у названих раніше зонах використано SW OT-аналіз за методикою, запропонованою групою вчених Львівського національного університету [4, с. 196-200]. При цьому виділено п'ять груп критеріїв та п'ятибальну альтернативну оцінку. Для унаочнення цих позицій застосовано графічний метод профілю (табл. 3).

На підставі проведеної оцінки можна визнати, що основними сильними сторонами сільськогосподарських підприємств у розрізі виділених природних зон є:

* для підприємств, розміщених у зоні Полісся, - забезпеченість трудовими ресурсами, мотиваційна політика, структура управління господарством, відносно добра його організація, тенденції розвитку ринку, трансформація стилю споживання до натуральної і екологічно чистої їжі, управління фінансами;

• для підприємств, розміщених у зоні Лісостепу, - достатня забезпеченість трудовими ресурсами, більші за розмірами господарства, використання сучасних технологій;

• для підприємств, розміщених у зоні Передгір'я, середні розміри землекористування, повна забезпеченість трудовими ресурсами, технічна оснащеність виробництва, традиційна виробнича програма, постійне вдосконалення технології виробництва, тривала співпраця із суб'єктами в галузі, ознайомленість із ринком, товарний асортимент;

• для підприємств, розміщених у гірській зоні, - відсутність умов для функціонування, чим викликано і брак тут сільськогосподарських підприємств.

Табл. 3. Профіль сильних і слабких сторін сільськогосподарських підприємств залежно від географічного положення * (о - поліська зона; ? - лісостепова зона, -передг1рськазона,_й-г1рськазона,_а--прим1ськазона

Основними слабкими сторонами сільськогосподарських підприємств досліджуваного регіону в розрізі зон є:

• для підприємств, розміщених у зоні Полісся, - труднощі в залученні додаткових ресурсів, особливо земельних, монополізм підприємств інших сфер АПК, низька купівельна спроможність індивідуальних покупців, слабка мотиваційна політика;

• для підприємств, розміщених у зоні Лісостепу, - ті ж слабкі сторони, які характерні для зони Полісся;

• для підприємств, розміщених у зоні Передгір'я, - розмір землекористування, технічна оснащеність виробництва, виробнича програма, технології виробництва, обсяг товарної продукції, частка на ринку, співпраця із суб'єктами в галузі;

• для підприємств, розміщених у приміській зоні, - це, передусім, незначні розміри землекористування господарств, зумовлені складністю тут оренди земель, що обмежує динамічний розвиток виробничого потенціалу цих господарств та їх конкурентоспроможність;

• для підприємств, розміщених у гірській зоні, - обмежені можливості ведення сільського господарства, інвестиційно-інноваційні можливості та частка в ринку. Зведену оцінку сильних і слабких сторін сільськогосподарських підприємств Львівської обл. подано в табл. 4.

Табл. 4. Зведена зважена оцінка підприємницьких структур у сільському господарстві Львівської обл. за результатами SWOT-аналізу, балів

Висновки

Отже, оцінюючи регіональні особливості діяльності сільськогосподарських підприємств Львівської обл., з'ясовано, що вони передусім пов'язані з відмінностями природного характеру та сукупністю внутрішніх і зовнішніх чинників діяльності.

Література