Сучасні проблеми зайнятості сільського населення

Сучасні проблеми зайнятості сільського населення

Останні десятиріччя відзначалися погіршенням демографічного стану в сільській місцевості України, так і в її регіонах, у тому числі і в регіоні Українських Карпат, що негативно позначилося на демографічно-трудовому потенціалі села. В цілому для України характерне зменшення населення, а відповідно і кількісних характеристик демографічно-трудового потенціалу за рахунок скорочення природного руху, а для Закарпатської області - за рахунок міграційного руху. Вплив цих видів руху на кількісні і якісні показники демографічно-трудового потенціалу у сільській місцевості доцільно здійснювати на рівні України в цілому та її адміністративно територіальних одиниць. На фоні нашої країни Закарпатська область виділяється переважанням сільського населення щодо міського, у тому числі і стосовно економічно активного населення - основи демографічно-трудового потенціалу у кількісному вираженні.

Економічно активними вважають осіб, зайнятих економічною діяльністю, яка приносить доход (зайняті), та безробітних. Кількість зазначених категорій та їх характеристики розраховують на підставі даних вибіркових обстежень населення (домогосподарств) із питань економічної активності, що впроваджені у практику роботи органів державної статистики з 1995 року, відповідно до рекомендацій Міжнародної організації праці (МОП). Зазначені вибіркові обстеження проводять за місцем постійного проживання населення та охоплюють осіб віком 15-70 років, щодо яких розраховують оцінки показників економічної активності, зайнятості та безробіття.

Таблиця 1. Населення за економічною активністю в сільській місцевості України, в тому числі Закарпатської області

Джерело: [5, с. 115; 6, с. 342; 3, с. 330; 4, с. 324].

Згідно даних таблиці 1 в Україні продовжується тенденція щодо зменшення чисельності населення як в цілому, так і сільського населення, що негативно впливає на кількісні характеристики трудового потенціалу. Дещо кращою у 2012 році (порівняно з 2000 роком) є ситуація на селі щодо економічно активного населення та зайнятості. За аналізований період кількість економічно активного населення зросла на 165,0 тис., зайнятих на 115,2 тис. осіб, або відповідно на 2,4 та 1,8%. Разом з тим на 10,9% зросла кількість безробітних на сільських територіях, яка в 2012 році становила 507,9 тис. осіб. На 5,7% знизився показник економічно неактивного населення, в основному за рахунок зменшення кількості пенсіонерів.

У Закарпатській області у 2012 році поряд із незначним зростанням на 4,2 тис чисельності сільського населення, на 24,4 тис. осіб зросла кількість економічно активного населення на сільських територіях. На 16,8 тис. осіб стало більше зайнятих, що засвідчує затребуваність суб'єктами господарювання потенціалу осіб працездатного віку. До того ж, збільшення сільського населення у віці 15-70 років не засвідчує зростання кількісних і якісних характеристик трудового потенціалу, оскільки згідно даних таблиці на 21,7 тис. осіб відмічено зростання за рахунок економічно неактивного населення у працездатному віці.

Відомо, що сільські території становлять основу сільського господарства, а сфера прикладання праці і зайнятість трудових ресурсів перебувають в залежності від навності земельних ресурсів та їх розподілу по землекористувачах. В сільській місцевості України зосереджено понад 41,5 млн. га сільськогосподарських угідь, з яких 20,6 млн. га складають землі сільськогосподарських підприємств, а 15,8 млн.га - землі громадян [7, с. 146]. Тут налічується 29,3 тис.сіл і селищ сільського типу, де проживають 14,2 млн. жителів, із них 6,1 млн. працездатного віку [7, с. 342].

У Закарпатській області з наявних 451,6 тис. га сільськогосподарських угідь, в сільськогосподарських підприємствах зосереджено 41,4 тис.га, в господарствах населення - 359,9 тис.га, або 79,7% [4, с.102]. У 598 селах і селищах області проживає 788,0 тис.осіб із них - 320,0 тис. працездатного віку [4, с.296, 324].

Як наголошено в розроблених науковцями Національного наукового центру «Інститут аграрної економіки» «Стратегічних напрямках розвитку сільського господарства України на період до 2020 року» розвиток сільських територій формується під впливом процесів земельної та аграрної реформ, формування ринкових відносин в економіці, хронічної нестачі бюджетних ресурсів, недостатньої дохідності сільськогосподарського виробництва та низького рівня доходів сільського населення, наслідків кризових явищ 90-х років минулого сторіччя та світової фінансової кризи 2008-2010 рр., традиційних особливостей ведення господарства та проживання в сільській місцевості й ін. [8, с. 100].

Безумовно, всі вищевикладені складові розвитку сільських територій мають безпосередній вплив на формування і використання трудового потенціалу аграрних формувань, на зайнятість сільського населення. До того ж, у 2012 році, у порівнянні - 2008 роком, при зниженні показника кількості економічно активного сільського населення України на 1,2%, показник кількості зайнятого населення знизився на 2,8%, а рівень безробіття на селі (за методологією МОП) зріс на 1,7 пункта [6, с. 368; 7, с. 348]. За аналізований період у Закарпатській області кількість економічно активного населення зменшилася на 22,0 тис.осіб, а зайнятих - на 38,6 тис.осіб, рівень безробіття зріс на 5,1 пункта.

Отже, проблема зайнятості сільського населення в системі сучасних соціальних та економічних проблем займає провідне місце і безпосередньо впливає на формування попиту на робочу силу і на ринок праці в цілому.

Значний вплив на формування і використання трудового потенціалу, зайнятості трудових ресурсів в сільській місцевості мають трансформаційні процеси в аграрній сфері. Відповідно до змін форм власності змінюються й організаційно-економічні та правові форми господарювання і типи аграрних підприємств. На базі реформованих колективних сільськогосподарських підприємств і різних державно - кооперативних об'єднань створено нові формування ринкового типу з приватною формою власності, зокрема приватноорендні підприємства, господарські товариства, сільськогосподарські виробничі кооперативи, фермерські господарства і різні види об'єднань.

Таблиця 2. Кількість діючих сільськогосподарських підприємств

Джерело: [7]

В регіоні Українських Карпат кількість діючих аграрних підприємств складає 8,9% до всіх підприємств держави, а в Закарпатській області - функціонують 3,0% до аналогічних підприємств України та 34,4% - регіону. Також в області діють незначна частина - 25 утворень приватних підприємств, 7 виробничих кооперативів та 7 державних підприємств. Найбільша частка всіх сільськогосподарських підприємств як в Україні, так і в регіоні, в тому числі і в Закарпатській області, припадає на фермерські господарства (відповідно 72,9; 78,2 і 90,6%).

З утвердженням в аграрному секторі різноукладних виробничих підприємств змінилися місце і форми прикладання праці. Отже, трудовий потенціал і зайнятість сільського населення, за кількісними і якісними характеристиками доцільно досліджувати і за організаційно-правовими формами господарювання.

Слід зазначити, що за роки утвердження незалежності України кількість населення, зайнятого в сільському господарстві, мисливстві, лісовому та рибному господарстві області, різко скоротилося. Зокрема, це помітно за останнє десятиріччя. Якщо в зазначеному виді економічної діяльності у 2003 році було зайнято 230,5 тис. осіб [1, с. 379], то в 2012 році - 131,2 тис. осіб [2, с. 322], або на 99,3 тис. осіб менше. Як засвідчує аналіз, із кількості зайнятого населення області в цілому 37,2 тис. осіб знайшли застосування своєї праці в інших сферах, і зокрема у сфері обслуговування. Порівняно з 2003 роком у 2012 році у сфері торгівлі, ремонту автомобілів, побутових виробів та предметів особистого вжитку, діяльність готелів та ресторанів приріст працюючих склав 26,9 тис. осіб, у сфері надання комунальних та індивідуальних послуг; діяльність у сфері культури та спорту - 6,2 тис. осіб, у сферах державного управління і охорони здоров'я та надання соціальної допомоги - 1,6 тис. осіб.

Із числа вищезазначених осіб, згідно показника рівня зайнятості 53,6%, а це 19,9 тис.зайнятих у сферах обслуговування - мешканці сільських територій [4, с. 325]. Тобто, майже 20,0 тис. осіб сільського населення, які раніше працювали в сільськогосподарському виробництві, у 2012 р. зайняті в галузях обслуговування. Безумовно, зміні прикладання праці, їх зайнятості після реформування колективнихнеобхідність зміни професійної переорієнтації і опанування новими професіями.

Разом з тим, згідно даних статистики, значна частина вивільнених працівників колишніх колективних сільськогосподарських підприємств знайшла застосування своєї праці у новостворених фермерських господарствах та господарствах населення, нарощуючи виробництво сільськогосподарських підприємств, передувала сільськогосподарської продукції (табл. 3).

Таблиця 3. Кількість виробників сільськогосподарської продукції в Закарпатській області.

У 2014 р. 1539 фермерських господарств області господарюють на 11,7 тис.га. сільськогосподарських угідь. Господарства населення (257 тис.), продукують сільськогосподарську продукцію на 359,9 тис.га угідь, що складає 79,7% всіх наявних сільськогосподарських земель.

Таблиця 4. Кількість безробітного сільського населення працездатного віку.

* - у % до відповідної групи населення.

** (за методологією МОП) [2]

Вирішенню питань зайнятості сільського населення сприяла і земельна реформа. Відбулися роздержавлення земель, зміна землевласників і форм господарювання, зміна структури земельних і сільськогосподарських угідь. Докорінна перебудова земельних відносин передбачає раціональне використання сільськогосподарських угідь, ведення земельного кадастру, поліпшення родючості ґрунтів та їх захист, інші заходи в процесі соціально-економічної розбудови сільських територій.

Надалі залишається проблемним питання працевлаштування мешканців сільських районів. Рівень оплати праці аграріїв значно нижчий в порівняні з іншими галузями економіки, і це, наряду з сезонністю, ускладнює доступність до робочого місця, створює непривабливою працю в

сільськогосподарських підприємствах. Як і в попередніх роках, майже єдиним місцем прикладання праці для кожного другого селянина залишається неформальний сектор економіки. Дослідники зазначають, що закріплення селян в особистих підсобних домогосподарства є альтернативним місцем працевлаштування та механізмом сприяння скороченню безробіття. Праця в селянських господарствах закріплює людей на селі, стримує переміщення працівників в інші галузі економіки, забезпечує певний дохід найбільш незахищеним верствам населення та розв'язує низку соціально - економічних проблем [1, с. 216].

Певною мірою погоджуючись, зазначаємо, що підсобні домогосподарства, на нашу думку, не повинні виступати альтернативним місцем прикладання праці селянина та додатковим джерелом постачання сільськогосподарської продукції. Наукові дослідження засвідчують, що ведення особистого господарства не є механізмом ефективного використання трудових ресурсів та не сприяє ефективному функціонуванню національної економіки. Вважаємо, що підсобне господарство селянина, обумовлене національними традиціями та способом життя, практично не взаємодіє з ринком праці та не є відображенням ефективної і раціональної зайнятості населення. Наше бачення значення особистого підсобного господарства підтверджує сучасний стан ринку праці: за даними Державної служби зайнятості України загальна кількість безробітного сільського населення станом на 1 січня 2012 р. склала 521,5 тис.осіб. Названий показник містить динаміку річної плинності, однак у порівнянні з аналогічним показником 2008 року загальна тенденція характеризується зростанням кількості безробітного сільського населення на 123,9 тис.осіб.

Аналіз статистичних даних свідчить про зростання кількості безробітного сільського населення в Україні. Так у 2011 році у порівнянні 2008 роком зростання склало 123,9 тис.осіб., або 31,2%.

Поглиблений аналіз стану безробіття по областях економічного району Українських Карпат засвідчив неоднозначні тенденції, зокрема:

1. У Львівській області у 2009 році відмічено зменшення кількості сільського безробітного населення на 21,1 тис.осіб. В подальшому кількість сільського безробітного населення зростає. В цілому по області зменшення кількості сільського безробітного населення склало 14,6 тис. осіб.

2. Зменшення кількості сільського безробітного населення в Івано-Франківській областісклало 3,8 тис. осіб.

3. В Закарпатській та Чернівецькій областях у 2011 році у порівнянні з 2008 роком кількість безробітного сільського населення збільшилася більше ніж у два рази, відповідно на 21,0 та 14,3 тис.осіб.

Варто зазначити, що у трьох областях економічного району Українських Карпат, а саме Чернівецькій, Івано-Франківській та Закарпатській, чисельність сільського населення більша, ніж міського. Зокрема в Закарпатській області сільське населеннення становить 62,8% (2012 р.) від загальної кількості. Вищенаведене свідчить, що в районі Українських Карпат саме сільське населення найбільш залежне від наслідків економічних реформ.

Економічне зростання останніх років створює передумови для покращення стану зайнятості сільського населення. Однак об'єктивні причини нерівномірності виходу з кризи різних сфер економіки, промисловості та аграрної галузі створюють неминучі диспропорції ринку праці та різнонаправленість розвитку окремих його сегментів. У поєднанні з прорахунками реформування це зумовлює значний рівень вимушеної неповної зайнятості сільського населення. Серед найгостріших проблем на селі є: відсутність мотивації до праці, зубожіння, трудова міграція, безробіття та занепад соціальної інфраструктури.

Заслуговує на особливу увагу явище саме українського безробіття. Сучасний стан економіки України свідчить, що на відміну від розвинених країн, у нас інша природа безробіття: вона виникла не на фоні перевиробництва, а навпаки - при масовому дефіциті. Найбільш працівники аграрного сектору залишаються без роботи через скорочення обсягів виробництва в зв'язку з підняттям цін на паливно-мастильні матеріали та енергоносії, з недопоставками сировини та комплектуючих виробів, порушенням договірних зобов'язань та розривом виробничих зв'язків і, як наслідок, ліквідації нерентабельних підприємств. При цьому, термін «нерентабельні сільськогосподарські підприємства» не в повній мірі відповідає змістовному значенню, тому що майже уся продукція сільського господарства є не «еластичною» за попитом по своїй природі і відповідно ціни на неї регулюються державою, на відміну від вільних цін на сировину, енергоносії, обладнання тощо. Наскорочення зайнятості на селі також вплинуло реформування форм власності, скорочення бюджетних установ та організацій, конверсія оборонної промисловості тощо. Таким чином, протягом останніх років на стан ринку праці на сільських територіях впливали комплексні чинники, які призвели до різкого спаду агроропромислового виробництва та, як наслідок, обмеження розвитку соціально-культурних галузей, зростання прихованого безробіття і вивільнення кадрів. Загострення ситуації на сільському ринку праці актуалізує вирішення питань зайнятості на селі, яка сьогодні є характерною проблемою для всіх регіонів і, зокрема, в Закарпатті, адже саме тут маємо одну з найвищих щільностей сільського населення та просторову обмеженість.

Оскільки метою стратегії розвитку сільських територій України є формування соціально орієнтованої економіки, вирівнювання пропорцій економічного і соціального розвитку сільських територій, зосередженого на інтересах громади села, її кожного селянина, створення у сільських поселеннях належних умов праці та проживання., одними із стратегічних цілей розвитку сільських територій з урахуванням визначеної мети є покращення демографічної ситуації на селі та підвищення ефективності використання трудового ресурсу, рівня життя та соціального захисту населення.

Основними індикаторами розвитку є:

* підвищення сумарного коефіцієнта народжуваності у сільській місцевості та зниження коефіцієнта смертності сільського населення до відповідного показника у міських поселеннях - 13,7 осіб на 1000 жителів.

* зменшення природного убутку сільського населення по-1 рівняно з містом у 2,4 раза та підвищення шлюбності у сільській місцевості до відповідного показника у міських поселеннях - 7,6 шлюбів із розрахунку на 1000 жителів.

* збільшення кількості робочих місць у сільськогосподарських підприємствах не менше, ніж до 1 млн працівників у 2020 році.

* збільшення частки оплати праці в доданій вартості до 40 %.

* підвищення рівня оплати праці в сільському господарстві до середнього по економіці країни.

* підвищення доходів від оплати праці, грошових і загальних доходів домогосподарств у загальних доходах домогосподарств у сільській місцевості [8, с. 102].

Для вирішення даної проблеми, наряду із стимулюванням низки заходів щодо формування нових аграрних відносин на селі, потрібно створення неординарного підходу до праці аграріїв. Насамперед потрібно змінити суспільну думку щодо престижності аграрної праці. Саме впевненість селян у тому, що продукція їх праці буде затребувана та забезпечена належною грошовою винагородою, сприятиме підвищенню зайнятості сільського населення та прискорить формування ефективного ринку праці в усіх галузях сільського господарства і сферах АПК.

Висновки та перспективи подальших досліджень