До питання про державну політику посткризової активізації національної економіки: фінансово-економічний аспект

Размещено на http://allbest.ru

13

Житомирський державний технологічний університет кафедра менеджменту організацій і адміністрування

УДК 354:358.262

До питання про державну політику посткризової активізації національної економіки: фінансово-економічний аспект

Шатило О. А., доцент кафедри, к.держ.упр.

Вступ

Постановка проблеми. Глобальна фінансово-економічна криза, активна фаза якої розпочалася з кінця 2008 р. глибоко вразила вітчизняну економіку. Головного удару зазнали критично важливі галузі національної економіки, які забезпечують наповнення державного бюджету, позитивну динаміку зовнішньої торгівлі та зайнятість населення. Водночас, зумовлене наведеним скорочення валютних надходжень, необхідність виплачувати по зовнішнім зобов'язанням та імпорту енергоносіїв, стрибок спекулятивного ажіотажу на іноземну валюту в комплексі зумовили наскрізне ураження вітчизняної економічної системи та визначили рівень глибини її падіння.

Поряд з тим, наразі як глобальна економіка загалом, так і українська зокрема вже почали поступове посткризове відновлення, яке, однак, ще не набуло стійкого висхідного тренду. Якщо розглядати економіку України, то необхідно зазначити, що ключовим фактором її поступового виходу з кризи є поліпшення ринкової кон'юнктури на критично важливі товарні групи експорту. У той же час, залишається відкритим питання, яким чином буде розвиватися економіка країни надалі, а також, яку роль у цьому процесі буде відігравати державна економічна політика, зокрема її фінансовий аспект.

Аналіз попередніх досліджень і публікацій. Питання формування національної економічної політики розглядається у працях цілої вітчизняних науковців Ю. Бажала, В. Бакуменка, В. Бодрова, В. Гейця, Я. Жаліла, М. Миколайчука, Д. Покришки, І. Розпутенка, В. Юрчишина, де розкриваються питання як макроекономічної політики загалом так і її окремих складових.

Постановка завдання. Метою дослідження є узагальнення фінансово-економічних аспектів державної політики активізації економіки України та оцінка можливостей їх упровадження.

Виклад основного матеріалу

З метою подолання кризових явищ в економіці реалізовувалися ціла низка державних антикризових заходів, що знайшло свій вияв у наступних нормативно-правових актах та програмних документах, які були прийнято у період 2008-2010 рр.: Закони України “Про першочергові заходи щодо запобігання негативним наслідкам фінансової кризи та про внесення змін до деяких законодавчих актів України”, “Про внесення змін до деяких законів України з метою подолання негативних наслідків фінансової кризи”, “Про внесення змін до деяких законів України щодо зменшення впливу світової фінансової кризи на сферу зайнятості населення”, “Про запобігання впливу світової фінансової кризи на розвиток будівельної галузі та житлового будівництва”, Указ Президента України “Про невідкладні заходи з посилення фінансово-бюджетної дисципліни та мінімізації негативного впливу світової фінансової кризи на економіку України”, Постанова Кабінету Міністрів України “Про затвердження Порядку участі держави в капіталізації банків” тощо.

Загалом заходи антикризового спрямування, закріплені окрім інших, наведеними нормативно-правовими актами, які здійснювалися в Україні з кінця 2008 р. можна поділити на три групи:

• заходи з фінансової стабілізації (регулювання фінансового сектора, підтримка банківського сектора, валютне регулювання, покращення структури платіжного балансу);

• заходи макроекономічного регулювання (вплив на реальний сектор економіки, захист та стимулювання національного виробника, підтримка внутрішнього попиту);

• заходи соціальної політики (соціальний захист населення, стримування безробіття).

У той же час, надзвичайно глибоке падіння промислового виробництва в Україні, яке навіть за офіційними даними Державної служби статистики України склало понад 20%, скорочення експорту на 40% внаслідок падіння попиту на зовнішніх ринках, суттєве послаблення курсу національної грошової одиниці до глобальних резервних валют (в окремі періоди кризи - більш як у 2 рази, однак, станом на 2010 р. - знецінення порівняно з докризовим 2008 р. - 40%) [4] засвідчили неефективність зазначених заходів.

Якщо ж спробувати визначити причину їх неефективності, то єдиним обґрунтованим поясненням буде запізнілість, адже, вся державна політика будувалася не на основі реалістичного прогнозу, а по факту розгортання подій, що в свою чергу зумовлювалося слабкістю системи державного прогнозування, яка не дала змогу виявити тривожних ознак наближення кризи, не дивлячись на те, що у світі її ознаки було помічено ще у 2007 р., а достеменна інформація щодо скорочення попиту на глобальних товарних ринках - у середині 2008 р.

Водночас, за даними експертів та міжнародних організацій, наразі глобальна економіка вже досягла дна падіння, отож починає поступовий підйом. Відтак, з метою подолання наслідків фінансово-економічної кризи в Україні, була розроблена та прийнята Державна програма активізації та розвитку економіки на 2013-2014 рр. (далі - Програма) [2] - комплексний документ, що об'єднує собою цілу низку галузевих державних програм економічного та соціального спрямування.

Метою зазначеної програми є запровадження нових підходів до модернізації пріоритетних галузей національної економіки на найближчі два роки для активізації її розвитку, реалізація цілої низки соціальноорієнтованих завдань та низка заходів у сфері дорожнього будівництва. україна економічний банківський криза

Однак, зазначений документ сприймається неоднозначно не лише в громадсько-політичних колах (І.Акімова, Є.Олейніков, В.Суслов), айв експертно-наукових (Я.Жаліло, О.Охріменко, А.Мішин), оскільки до основних його недоліків відносять сприяння консервації існуючої моделі національної економіки та відсутності безумовного й наскрізного домінування інноваційноорієнтованого фактору.

Виходячи з аналізу передбачених програмою заходів, можна частково погодитися з відсутністю безумовного домінування саме якісного відродження національної економіки, водночас, необхідно зауважити, що це є стратегічним завданням розвитку, у той час як аналізована програма є оперативно-тактичним документом посткризового відновлення економіки, яка в загальному передбачає лише вихід економіки на позитивну динаміку.

Згідно зазначеної Програми, до пріоритетних напрямів реалізації в 2013-2014 роках економічної політики віднесено підвищення конкурентоспроможності економіки та покращення інвестиційного клімату, підтримка національного товаровиробника та реалізація політики імпортозаміщення, забезпечення розвитку високотехнологічних секторів економіки, стимулювання перетворень у стратегічних галузях та збільшення обсягу експорту товарів вітчизняного виробництва.

Більш конкретно зазначені напрями розкриваються через завдання державної політики на 2013-2014 рр.:

· забезпечення оптимального рівня інфляції, який не перешкоджатиме економічному розвитку країни;

· стимулювання здійснення інвестиційних операцій в національній валюті;

· забезпечення збалансованості державних фінансів з реальними можливостями національної економіки;

· забезпечення фінансової стабільності; детінізація економіки; зниження адміністративних бар'єрів для розвитку підприємництва;

· зменшення втручання контролюючих органів у господарську діяльність;

· стимулювання реалізації інвестиційних проектів у пріоритетних галузях економіки;

· утворення державного банку розвитку з метою стимулювання та підтримки розвитку пріоритетних галузей економіки, реалізація інвестиційних та інноваційних проектів, залучення довгострокових зовнішніх інвестицій в національну економіку;

· стимулювання інвестиційної активності суб'єктів малого підприємництва тощо.

Окрім того, необхідно зауважити, що наведені напрями державної політики не реалізуються автономно, а є складовими цілісної державної політики, основи якої закладені у програмному документі діяльності Президента України “Заможне суспільство, конкурентоспроможна економіка, ефективна держава” [1], який якраз завершує свою дію у 2014 р., а також закріплені законами України “Про пріоритетні напрями інноваційної діяльності в Україні” та “Про засади внутрішньої і зовнішньої політики”, що додатково підтверджує їх правильність та доречність.

Водночас, з нашої точки зору, значно більшу стурбованість має викликати не домінування інноваційності, а фінансова здійсненність передбачених програмою заходів, що якраз значною мірою залишилося поза увагою наукової та експертної громадськості.

Так, кошторис Програми на два роки складає понад 460 млрд.грн. (дещо менше 60 млрд.дол. США) що, до слова, є неспівмірним з будь-якою іншою державною програмою в Україні.

Власне, з державного бюджету, що є найбільш гарантованим джерелом фінансування, передбачено лише 10% від кошторису програми, ще близько 3% - місцеві бюджети, у той час як на інші джерела (за виключенням кредитів міжнародних фінансових організацій) припадає понад 80% (табл. 1).

Опосередкованим доказом сумнівності фінансової здійсненності заходів програми можуть бути показники валового нагромадження основного капіталу, який показує приріст нефінансових активів, що протягом тривалого часу використовуються в процесі виробництва.

Таблиця 1

Обсяги та джерела фінансування Програми

Джерело: [4]

Величина валового нагромадження основного капіталу оцінюється виходячи із загальної вартості основних засобів, придбаних інституційними одиницями у звітному періоді, а також збільшення невироблених активів, що відбулося в результаті продуктивної діяльності інституційних одиниць [3].

Так, за останні три роки перед кризою - 2006 р., 2007 р. та 2008 р. середньорічний приріст інвестицій в основний капітал становив трохи більше 50 млрд.грн. [4], це при тому, що за програмою у 2013-2014 рр. мають складати не менше 150 млрд.грн. на рік (частина заходів програми спрямована на реалізацію соціальних програм та дорожнє будівництво, що разом складає біля 120 млрд.грн.).

Оскільки саме група “інші джерела” займає левову частку фінансування програми, саме від її здійсненності залежить реалістичність усієї програми загалом.

Складовими елементами цієї групи є самофінансування (власні кошти суб'єктів господарювання), кредитні ресурси та інвестиційні ресурси.

Реалістичність першої складової суттєво обмежується тривалим економічним падінням та низькою рентабельністю промислового виробництва (у 2013 р. трохи більше 3%), вже не кажучи про абсолютні фінансові результати (прибуток за підсумками першого півріччя - 2,5 млрд.грн) [4], що визначає складність фінансової ситуації підприємств. Ми не випадково робимо акцент саме на промисловості, адже абсолютна частина заходів Програми зосереджена у цій сфері економіки.

Водночас, не можна виключати той запас стійкості, який було створено вітчизняною економікою у докризовий період, зокрема і її тіньовою частиною, яка в Україні складає за різними підрахунками до 50%.

Так, за експертними даними у 2008 р. корпоративні фінансові ресурси складали понад 600 млрд.грн. [6, с. 36-38], однак, яка їх частина залишилася в Україні, а скільки було виведено за кордон, або ж витрачено у період кризи підрахувати практично неможливо.

Можливість залучення скільки б то не було значних кредитних ресурсів для фінансування заходів програми також є сумнівною у зв'язку з обмеженими можливостями банківської системи України (табл. 2), яка за 9 місяців 2013 року надала біля 43 млрд.грн. усім кредитоотримувачам, в групу яких входять приватні домогосподарства, фінансові та нефінансові корпорації.

Таблиця 2

Кредитно-депозитні ресурси банківської системи України

* За результатами 9 міс. Джерело: [5]

Окрім того, ситуацію ускладнює ще й небажання фінансових установ надавати довгострокові кредити (понад 5 років), що є визначальним для здійснення інвестицій у промисловості, адже їх часта у структурі кредитного портфелю фінансових корпорацій не перевищує 20% [5].

Окремо варто згадати про російсько-українські домовленості, досягнуті 18 грудня 2013 року щодо надання Україні кредиту у розмірі 15 млрд.дол. США, що належним чином не формалізовані (відсутні міждержавні документи, які б це підтверджували).

Зазначені кошти могли б стати одним з джерел фінансування заходів Програми, однак, за умови значного дефіциту державного бюджету України на 2014 рік, який досягає 70 млрд.грн. можна прогнозувати, що ці кошти, за умови їх надання у повному обсязі, адже їх надходження, окрім зазначеного, ще й значно розтягнуто у часі, будуть першочергово спрямовуватися на покриття бюджетного дефіциту.

Таким чином, можна резюмувати, що потрапляння цих фінансових ресурсів на кредитний ринок є малоймовірним.

Так само як і по двох попередніх джерелах, інвестиційні ресурси також є значно обмеженими і навряд чи зможуть відіграти значну роль у забезпеченні фінансування Програми.

У період економічної кризи спостерігався відтік інвестицій, у тому числі й іноземних з України.

У той же час, у докризовий період, обсяги вхідних іноземних інвестицій коливалися від 5 до 8 млрд.дол. США [4] (за середньозваженим обмінним курсом у 2006-2008 рр. - 25-40 млрд.грн.), близько половини яких спрямовувалися у сфери зі швидким оборотом - операції з нерухомістю, торгівлі та фінансової діяльності.

Однак, стверджувати, що інвестиції, у тому числі й іноземні не можуть у принципі стати потужним джерелом фінансових ресурсів не буде вірним, адже, навіть не враховуючи практично безмежний глобальний ринок інвестицій, достатньо було б принаймні частково активізувати ті фінансові ресурси, які відкрито, у вигляді вихідних інвестицій або ж приховано були виведені з України.

Знову ж таки, оперуватимемо останніми передкризовими даними: станом на кінець 2008 р. прямих іноземних інвестицій з України в економіки країн світу було спрямовано на 6,2 млрд.дол.

США, з них до офшорних зон (Кіпр та Британські Віргінські острови) - понад 90%, з яких, у сфери зі швидким оборотом також понад 90%, тобто фактично розміщені на збереження до кращих часів.

Водночас, значно більшими є фінансові ресурси, вивезені з України нелегально. За експертними даними, обсяги нелегально виведеного капіталу з України складають до 58 млрд.дол. США [7, с. 77], і це лише за період з 2000 по 2007 рр. У той же час, активізувати зазначені джерела неможливо без створення прозорого та прогнозованого середовища для ведення бізнесу, боротьби з корумпованим протекціонізмом поряд зі злиттям політичних та бізнес-інтересів [8], а також вирішення питання з амністією капіталів, принаймні частковою.

Висновки

Узагальнюючи наведене, необхідно зазначити, що державна політика посткризової активізації економіки України в середньостроковій перспективі зосереджена в межах єдиного програмного документу - Державної програми активізації розвитку економіки на 2013-2014 роки. Однак, перевірка цього документу за критерієм фінансової здійсненності показала його нереалістичність.

Зокрема, визначено, що складний економічний стан та мінімальна рентабельність промислових підприємств виключає можливість самофінансування наведених у програмі масштабних заходів, які стосуються саме промислової сфери.

Також є значно обмеженими як кредитні ресурси інституцій фінансового ринку так і інвестиційні, перш за все іноземні, принаймні у коротко- та середньостроковій перспективі, хоча у довгостроковому періоді останні можуть бути активізовані за умови проведення низки системних реформ бізнес-середовища.

Використані джерела інформації

1. Заможне суспільство, конкурентоспроможна економіка, ефективна держава: програма економічних реформ на 2010-2014 роки: [Електронний ресурс]. - Режим доступу: www.president.gov.ua/docs/Programa_reform.pdf.

2. Про затвердження Державної програми активізації розвитку економіки на 20132014 роки; Постанова Кабінету Міністрів України, 27 лют. 2010 р. : Офіційний вісник України. - 2013. - № 24. - С. 11.

3. Про затвердження Методичних рекомендацій щодо складання рахунку капіталу за інституційними секторами економіки: Наказ Державного комітету статистики України від 12 груд. 2008 р. № 498 [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http//www.ukrstat.org/uk/norm_doc/2008/498_2008.htm.

4. Державна служба статистики України: офіційне електронне представництво [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http//www.ukrstat.gov.ua.

5. Національний банк України: офіційне електронне представництво [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http//www.bank.gov.ua.

6. Стратегія інноваційного розвитку України на 2010-2020 роки в умовах глобалізаційних викликів / Авт.-упоряд.: Г.О. Андрощук, І.Б. Жиляєв, Б.Г. Чижевський, М.М. Шевченко. - К.: Парламентське вид-во, 2009. - 632 с.

7. Втеча капіталу з Української економіки: аналіз та оцінка за даними платіжного балансу / С. Шумська // Економічна теорія. - 2008. - № 4. - С. 56-77.

8. Ukrainian Press Release 2013: Transparency International : [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http//www.ti-ukraine.org/en/content/4053.html.

Анотація

УДК 354:358.262

До питання про державну політику посткризової активізації національної економіки: фінансово-економічний аспект. Шатило О. А., доцент кафедри, к.держ.упр., Житомирський державний технологічний університет кафедра менеджменту організацій і адміністрування

Рецензент: Тарасюк Г.М., зав. кафедри менеджменту організацій і адміністрування ЖДТУ,д.е.н., проф.

У статті розкрито ключові елементи державної антикризової економічної політики. Визначено переваги та недоліки Національної програми активізації української економіки на 2013-2014роки.

Ключові слова: національна економіка, економічна політика, антикризова політика, посткризова активізація, фінансове забезпечення.

Аннотация

К вопросу о государственной политике посткризисной активизации национальной экономики: финансово-экономический аспект. Шатило А.А., доцент кафедры, к.гос.упр., Житомирский государственный технологический университет, кафедра менеджмента организаций и администрирования

В статье раскрыты ключевые элементы государственной антикризисной экономической политики. Определены преимущества и недостатки Национальной программы активизации украинской экономики на 2013-2014 гг.

Ключевые слова: национальная экономика; экономическая политика; антикризисная политика; посткризисная активизация; финансовое обеспечение.

Annotation

The public policy of the post-crisis national economy activation: economic and financial aspect. Shatylo O. A., Associate Professor, PhD Public administration Zhitomir State Technological University, Organizations management and administration department

In the paper the key elements of the Ukraine public anti-crisis policy in economy sphere under analyses. The advantages and disadvantages of National program of Ukraine economic activation for 2013-2014 are determined.

Keywords: national economy; economic policy; anti-crisis policy; post-crisis activation; financial provision.

Размещено на Allbest.ru