Конкуренція в ринковій економіці: генезис теоретичних концепцій

Размещено на http://www.allbest.ru/

Державна установа «Інститут економіки та прогнозування НАН України», м. Київ

Конкуренція в ринковій економіці: генезис теоретичних концепцій

В.В. Венгер

к. е. н., старший науковий співробітник

провідний науковий співробітник

відділу секторальних прогнозів та

кон'юнктури ринків

Постановка проблеми. Сьогодні, коли конкурентоспроможність виступає провідним фактором активізації ринкових ініціатив і практично перетворюється на елемент національної ідеї будь-якої країни, тема конкуренції стає надзвичайно актуальною [1, с. 27]. Це пояснюється також тим, що сьогодні, суспільство переживає глибокі трансформації, пов'язані з переходом від індустріальної цивілізації до постіндустріальної та інформаційної, що у свою чергу загострює потребу в переосмисленні традиційних уявлень щодо методології економічного пізнання та обґрунтуванні новітніх підходів, здатних адекватно відобразити різнопланові аспекти господарського поступу в умовах глобальних трансформацій.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Питанням генезису теоретичних концепцій конкуренції приділяється велика увага як у зарубіжній, так й вітчизняній економічній літературі. Зокрема, цій проблематиці присвячено праці таких вчених, як З. Борисенко [2], Дж. Робінсон [3], Дж. Мілля [4], В. Лагутіна [5], А. Маршалла [6], Г. Филюк [1], Е. Чемберліна [7], Й. Шумпетера [8] та ін. Проте, у сьогоднішніх умовах виникає об'єктивна необхідність подальших досліджень стосовно визначення оптимальних способів формування різних ринкових структур, видів та економічних наслідків функціонування кожної з них.

Постановка завдання. На основі викладеного можна сформулювати завдання дослідження, яке полягає в аналізі та узагальненні існуючих теоретичних концепцій конкуренції та їх генезису з метою систематизації різних поглядів на особливості взаємодії конкуренції та монополії на різних етапах історичного розвитку.

Виклад основного матеріалу дослідження. Для конкурентної економіки характерним є функціонування на ринках певних товарів необмеженого кола виробників. Кожен з них у боротьбі за споживача змушений знижувати ціни, підвищувати якість продукції. Для цього їм необхідно постійно вдосконалювати технологію і організацію виробництва, підвищувати кваліфікацію кадрів, розвивати систему реалізації товарів. Це, у свою чергу, стимулює розвиток науки і техніки, сприяє міжнародній співпраці, підвищенню ефективності суспільного виробництва. Відповідно конкуренція, з одного боку, є рушійною силою, могутнім поштовхом розвитку всіх сфер життя суспільства, з другого - вона захищає кожного окремого споживача, забезпечуючи йому широкий вибір товарів і послуг за доступними конкурентними цінами [2, с. 17]. Тобто конкуренція є тим механізмом, який встановлює ціну на рівні, за якого досягається ринкова рівновага і забезпечується оптимальний розподіл ресурсів і доходів [5, с. 29-30].

Відносини конкуренції виникли одночасно з ринковими відносинами, але перші теоретичні положення конкурентної боротьби були сформульовані лише в середині ХVIII ст. Класична політична економія розглядала конкуренцію як природний стан економіки, що сприяє встановленню об'єктивних цін. Засновником теорії конкуренції як цілісної наукової концепції вважають шотландського економіста Адама Сміта. У своїй книзі «Дослідження про природу й причини багатства народів», вперше опублікованій у 1776 р., він показав суть конкуренції як суперництва, завдяки якому підвищуються ціни за скорочення пропозиції і зменшуються ціни у разі її надлишку [9, с. 181].

А. Сміт визначив основний принцип, що лежить в основі конкурентних відносин - принцип «невидимої руки», за яким попит, пропозиція, ціни, прибуток, позиковий відсоток у рамках конкурентної ринкової системи немов керовані «невидимою рукою». Зміни цих елементів ринкового механізму спрямовані на задоволення особистих потреб підприємців, але водночас слугують інтересам суспільства. Учений стверджував, що обмеження конкуренції йде в розріз із цими інтересами, адже дає торговцям «можливість шляхом підвищення їх прибутку понад природний його рівень стягувати у свою особисту користь надмірну данину з інших своїх співгромадян» [9, с. 392]. Відтак, на думку вченого, конкуренція є великим благом для розвитку країни, а монополія являє собою величезне зло.

Зазначимо, що в англійській класичній політекономії, починаючи з часів А. Сміта, сформувалися дві основні концепції: поведінкова і структурна. Загальновідомі коментарі А. Сміта, що стосуються як поведінкових, так й структурних характеристик, визначали домінуючий напрям економічних досліджень протягом ХVIII-ХІХ ст. Проте всі зусилля послідовників вченого або його критиків спрямовувалися, в основному, на те, щоб відкоригувати саме поняття «конкуренція», тоді як теза про економічну ефективність конкурентних ринків ґрунтовній критиці не піддавалася.

Наукові ідеї А. Сміта про роль конкуренції розвинув Д. Рікардо - прихильник концепції економічного лібералізму, яка не допускає державного втручання в економіку, відстоює економічні свободи у різних їх проявах. Він стверджував, що за умов вільної конкуренції інтереси індивіда й цілого збігаються, а режим вільної конкуренції (з певними відступами) є найбільш доцільним, найповніше відповідає інтересам нації.

Відомий послідовник рікардіанської школи, видатний англійський економіст Дж. С. Мілль, досліджуючи проблеми розвитку економіки у руслі ідей класичної школи, наголошував на зростанні впливу конкуренції на економічне життя країни. У праці «Основи політичної економії» (1848 р.) він висловив думку, що конкуренція є єдиним регулятором ренти, прибутків, заробітної плати й ціни [4, с. 394]. Учений зазначав, що конкуренція є, можливо, не найкращим, але необхідним для розвитку економіки стимулом.

Із середини ХІХ ст. трактування конкуренції та монополії в рамках сукупності уявлень, які дістали назву «марксизм», набуло ідеологічного характеру, кульмінацією якого імовірно, слід визнати концепцію «переростання капіталізму вільної конкуренції в монополістичний і державно-монополістичний капіталізм».

У своєму трактаті «Капітал» К. Маркс визначив дві основні форми конкурентної боротьби: внутрішньогалузеву - за вплив і місце на ринку та міжгалузеву - за найбільш прибуткові сфери перекладання капіталу. Він стверджував, що: «конкуренція капіталістів… постійно відволікає від тих сфер, у яких прибуток тривалий час стоїть нижче середнього рівня, і так же постійно приваблює його до тих сфер, у яких вона перевищує середній рівень» [10, с. 401-402]. Він вказував на те, що на внутрішньогалузевому рівні конкурентна боротьба спонукає до підвищення продуктивності праці, застосування досконалішої техніки, збільшення виробництва, зниження витрат. Учений також зазначав, що вільна конкуренція породжує концентрацію й централізацію виробництва й капіталу, що врешті-решт призводить до утворення монополій.

Опоненти марксистської теорії та їх послідовники приблизно до кінця першої чверті ХХ ст. відстоювали ідею «досконалості» вільної конкуренції. Так, особливості конкурентних відносин в умовах концентрації виробництва досліджував один із провідних представників неокласичної економічної теорії, засновник кембриджської школи маржиналізму А. Маршалл. Він був прихильником вільної конкуренції, яка у нього набуває форми свободи виробництва та вільного підприємництва, є системою, що приведе до оптимального поділу праці та високої ефективності економіки.

Досліджуючи питання конкуренції А. Маршалл вказував на її двоїстий характер. Так, за його твердженням конкуренція, буває двох видів - творча і руйнівна. Термін «конкуренція», за його висловом, «віддає надто великим присмаком зла, він став означати певну частку егоїзму й байдужості до благополуччя інших людей» [6, с. 61].

Таким чином, можна констатувати, що А. Сміт і вчені ХІХ ст. розглядали переважно модель так званої вільної, або досконалої конкуренції - децентралізованої, з багатьма незалежними один від одного учасниками ринку, жоден з яких не впливає суттєво на ринкові параметри, має змогу вільно увійти в нього. Проте на початку ХХ ст. на більшості товарних ринків стали домінувати відносини, далекі від моделі досконалої конкуренції. Настала необхідність переглянути принципові положення теорії конкурентних відносин. Певним проривом у цьому процесі став вихід двох праць - американця Едварда Чемберліна «Теорія монополістичної конкуренції» та англійки Джоан Робінсон «Економічна теорія недосконалої конкуренції».

Перший розглядає процес синтезу конкуренції і монополії, результатом якого є монополістична конкуренція. Суть монополії - у контролі над пропозицією. Гарвардський учений трактує кожного продавця монополіста, котрий формує своє коло покупців завдяки диференціації товару, який містить певну ознаку, що відділяє його від товару іншого продавця. За існування такої диференціації покупці об'єднуватимуться з продавцями не випадково і безладно, а на основі вибору, який базується на перевагах [7, с. 93]. Розглядаючи ознаки диференціації товару (упаковку, фірмову марку, рекламу, умови реалізації, репутацію продавця тощо), Е. Чемберлін виділяє тим самим нецінові чинники конкуренції. Диференціація продукту, на його думку, дає змогу невеликим чи середнім торговцям і виробникам конкуренцію з великими суб'єктами господарювання.

По суті, Е. Чемберлін започаткував дослідження конкуренції як динамічного явища. Монополія розглядається ним як нормальний результат конкурентної поведінки фірм, виступаючи як об'єктивна риса ринкової системи.

Найвідоміша у світі жінка-економіст Дж. Робінсон дає критичнішу оцінку відмінній від вільної конкуренції моделі ринку, яку вона називає «недосконалою конкуренцією». На її думку, результат такої конкуренції - виникнення великих об'єднань, які поглинають конкуруючі фірми, а збільшення розмірів одиниці управління обов'язково спонукає до ще більшої несправедливості в розподілі багатства. Це вказує на необхідність вирішення дилеми - ефективність чи справедливість [3, с. 239]. Принциповою для того часу була висловлена англійською вченою думка про можливість за певних умов державного регулювання цін.

Дж. Робінсон пов'язувала монополію не лише з ринком, а й з процесом виробництва. Розглядаючи монополію на ринках чинників виробництва, зокрема праці, вона вводить поняття монопсоні - монополії покупців.

Незважаючи на певні відмінності у підходах до аналізу конкуренції, можна констатувати, що і Е. Чемберлін, і Дж. Робінсон одними з перших обґрунтували сутнісну модифікацію механізму ринку та показали видозміни конкуренції в нових умовах. Проте у їхніх працях не було розкрито зміни, які відбувалися у суспільстві на той час. Виникла лише теоретична можливість констатувати «недосконалість» нової конкуренції порівняно з досконалою конкуренцією у зв'язку з фактором монополізації ринків.

Створення і оприлюднення теорії «недосконалої конкуренції» та теорії «монополістичної конкуренції» стали певною мірою переломним етапом розвитку позитивістських уявлень про конкуренцію і монополію, у рамках яких конкурентні відносини не розглядаються як економічне зло. Подальша еволюція поглядів на типи ринкових структур у рамках традиційних мікроекономічних досліджень зумовила утвердження конкурентного плюралізму. Крім усього іншого, це призвело до того, що у монополії перестають бачити лише «економічне зло». З'являються наукові праці, присвячені дослідженням позитивного впливу монополії на економіку [1, с. 25].

Так, оригінальним положенням збагатив теоретичні основи конкурентних відносин відомий економіст Йозеф Шумпетер. Зокрема, йому належить розробка понять «ефективної конкуренції»та «ефективної монополії». Не всяка конкуренція, на думку Й. Шумпетера, є ефективною для суспільного економічного розвитку. Ефективною він вважає конкуренцію, яка стимулює до введення нових продуктів, нових технологій, нових джерел збагачення, нових форм організації виробництва. Ці нововведення вчений називає інноваціями й зазначає, що найкращі умови для х здійснення мають великі компанії та їх монополістичні об'єднання, оскільки їх монопольний прибуток може бути ефективним способом накопичення коштів для здійснення відповідних інвестицій [8, с. 130].

В цілому, узагальнюючи різні теоретичні погляди та уявлення про конкуренцію та монополію залежно від особливостей методології дослідження в економічній науці можна виділити ряд головних наукових напрямів [1, с. 12-14]:

- класична школа політичної економії. Основними представниками цієї школи вважають Ф. Кене, У. Петті, А. Сміт, Д. Рікардо, Дж. Ст. Мілль та ін. Їх дослідження будувалися на індивідуалізмі, економічному лібералізмі та ідеалізації досконалої конкуренції. Конкуренція і монополія розглядалися як антиподи. Вони вважали, що конкуренція є силою, яка встановлює ринкову ціну на «природному» рівні. У свою чергу, монополія розглядалась не як різновид ринку, а як його повне заперечення. Представниками школи було закладено основи поведінкового та структурного аналізу конкуренції і монополії. Слабким місцем дослідників були абсолютизація принципу вільної конкуренції та дихотомічний підхід до аналізу взаємозв'язку «конкуренція-монополія»;

- історична школа. До основних представників цієї школи належать такі вчені, як Ф. Клейнвехтер, К. Бюхер, Л. Брентано, Л. Поле, Р. Ліфман, Г. Леві, В. Зомбарт, М. Вебер, Д. Піхно, І. Янжул, А. Гурьєв, М. Курчинський, В. Желєзньов, М. Туган-Барановський, А. Ісаєв, І. Гольдштейн, П. Струве, П. Твєрской, В. Кеннінгем та ін. Аналіз конкуренції і монополії проводився дослідниками на основі еволюційно-генетичного методу, історичного аналізу та індуктивного методу пізнання. Монополії вони розглядали як великі господарські об'єднання (трести, синдикати, картелі, концерни), які виникають у результаті зростання концентрації виробництва і загострення конкурентної боротьби, пов'язані з прагненням до зниження ризику і невизначеності. Основним внеском школи є еволюційно-історичний підхід до дослідження конкуренції і монополії, постановка проблеми державного регулювання капіталістичних монополій, захист національних виробників на певній стадії. Слабкою стороною школи вважається описовість, абсолютизація емпіричних досліджень, відсутність зрозумілої та систематизованої концепції конкуренції і монополії, однобічність та непослідовність у оцінці функціональної складової конкурентної поведінки;

- марксистська політична економія та соціал-реформізм. Представниками цього напряму є К. Маркс, Ф. Енгельс, Р. Гільфердінг, В. Ленін, С. Загорський, Є. Варга, В. Сєдов, А. Гінзбург, Ю. Кочеврін, І. Іванов, А. Анікін, С. Нікітін, І. Стародубовська, Ю. Осіпов та ін. Вихідними методологічними принципами аналізу конкуренції і монополії були принцип діалектичного і історичного матеріалізму, економічного детермінізму, класового підходу. У своїх працях вони доводили, що загострення конкурентної боротьби веде до зростання концентрації виробництва, а відтак - до монополізації економіки. Монополії на їх думку - це великі господарські об'єднання, які підкорюють власним економічним інтересам усі інші верстви суспільства. Внесок школи полягає в обґрунтуванні методів матеріалістичної діалектики, єдності історичного і логічного, соціально орієнтованого аналізу. До слабких сторін школи належить абсолютизація конфліктних наслідків, теза про антагонізм класових інтересів, абсолютизація процесів концентрації і ролі великих господарських структур у розвитку капіталізму і його суперечностей;

- неокласична теорія та неолібералізм. Цей напрям розвивали такі відомі вчені-економісти, як К. Менгер, В. Парето, А. Маршалл, А. Пігу, Дж. Кларк, Г. Штакельберг, Дж. Бейн, Е. Чемберлін, Ф. Найт, Дж. Робінсон, Дж. М. Кларк, Е. Мейсон, Дж. Хікс, Дж. Стіглер, К. Ерроу, Ф. фон Хайєк, Й. Шумпетер та ін. Методологічним підґрунтям дослідників слугували індивідуалізм, раціональність поведінки, дедуктивний метод пізнання та маржиналістський аналіз. Саме представниками цього напряму було доведено не реалістичність моделі досконалої конкуренції. Конкуренцію вони розглядали як суперництво «старого» з «новим», а монополію - як тип ринку, що характеризується єдиним продавцем. Дослідження напряму неокласичної теорії та неолібералізму вирізняються від інших наукових шкіл строгим формалізованим аналізом, універсальністю трактування монополії там кількісною оцінкою монопольної влади. Науковцями розроблено та представлено класифікацію ринкових структур. Серед недоліків виділяють абсолютизацію структурних ознак монополії та абстрагування від її соціально-економічної природи;

- представники «старого інституціоналізму» такі, як Т. Веблен, Дж. Коммонс, Г. Мінз, Дж. Гелбрейт, Б. Селігмен, Ф. Перру, Дж. Гобсон та ін. будували свої дослідження на емпіричній основі та за принципом технологічного детермінізму. На їх думку монополія - це велика багатогалузева компанія, яка втілює в собі економічну силу, підпорядковує інших суб'єктів власним економічним інтересам і здатна суттєво впливати на суспільні процеси. Науковці, у своїх дослідженнях робили акцент на провідній ролі великих корпорацій (монопольних і олігопольних фірм) в соціально-економічному прогресі. Основними недоліками їх вчення були абсолютизація ролі великих корпорацій у суспільстві та слабка формалізація аналізу;

- неоінституціоналізм. Основними представниками цього напряму є Р. Коуз, Д. Норт, К. Ерроу, О. Уільямсон, К. Менар, Дж. Б'юкенен та ін. Їх дослідження побудовані на єдності історичного й логічного та контрактному підході до аналізу поведінки фірми на ринку. Монополію вони розглядали як результат взаємозалежності контрагентів і неоднакової їх економічної сили. Переважав прагматизм конкурентної поведінки. Тобто основний акцент робився на поведінковій стороні і контрактній природні монополії. Науковцями введено в аналіз фактор інформації і транзакційних витрат та постановку дилеми «ефективність - монополія». Слабкою стороною неоінституціоналізму є нечіткість розуміння монополії в рамках даного підходу: поступовий відхід від даної проблематики.

Висновки. Концептуальний огляд ідей економістів різних економічних шкіл і напрямів у різні історичні періоди вказує на те, що представники кожного з цих напрямів розглядають конкуренцію та монополію у контексті тих соціально економічних процесів, які переважали в сучасну їм епоху. При цьому кожний методологічний підхід має свої сильні й слабкі сторони та вирізняється оригінальністю поглядів на конкуренцію та монополію, а також містить судження, які й до сьогодні не втратили своєї актуальності. Більше того, сформульовані ними основні положення щодо співвідношення конкуренції та монополії створюють об'єктивні передумови й методологічний фундамент для подальшого дослідження теорії ринкових структур. Більше того, теоретичний аналіз альтернативних напрямів їх розвитку дозволить посилити науковий характер розроблюваної політики державного регулювання з метою досягнення найвищої результативності економіки країни.

Література

конкуренція монополія ринковий економіка

1. Филюк Г.М. Конкуренція і монополія в епоху глобалізації: Монографія. - Житомир: Вид-во ЖДУ ім. І. Франка, 2009. - 404 с. - С. 12-14.

2. Борисенко З.М. Конкурентна політика держави як фактор розвитку економіки України: Моногр. - К.: Таксон, 2004. - 344 с. - С. 17.

3. Робинсон Дж. Экономическая теория несовершенной конкуренции: Пер. с англ. - М.: Прогресс, 1986. - 472 с. - С. 239.

4. Милль Дж.С. Основы политической экономии: в 3 т. / Дж.С. Милль; под общ. Ред. А.Г. Милейковского. - М.: Прогресс, 1980. - Т. 1. - 496 с. - С. 394.

5. Антимонопольна діяльність: Підручник / В.Д. Лагутін, Л.С. Головко, Ю.І. Крегул та ін.; За ред. проф. В.Д. Лагутіна. - К.: КНТЕУ, 2005. - 580 с. - С. 29-30.

6. Маршалл А. Принципы экономической науки: в 3 т. / А. Маршалл. - М.: Прогресс, 1993. - Т. 1. - 416 с. - С. 64.

7. Чемберлин Э. Теория монополистической конкуренции (Реорганизация теории стоимости) / Э. Чемберлин; [пер. с англ.; под ред. Ю.А. Ольсевича]. - М.: Экономика, 1996. - 351 с. - С. 93.

8. Шумпетер Й. Теория экономического развития (Исследование предпринимательской прибыли, капитала, кредита, процента и цикла конъюнктуры) / Й. Шумпетер; [пер. с нем.]. - М.: Прогресс, 1982. - 454 с. - С. 130.

9. Смит А. Исследование о причинах и богатстве народов (книги I-III) / Адам Смит. - М.: Наука, 1992. - 572 с. - С. 181.

10. Маркс К. Капитал. Критика политической экономии: Том третий: Часть первая / Маркс К., Энгельс Ф. - Соч. - 2-е изд. - Т. 25, ч. 1. - М.: Государственное издательство политической литературы, 1961. - 545 с. - С. 401-402.

Размещено на Allbest.ru