Еволюція розвитку туристичної галузі України

Размещено на http://www.allbest.ru

Размещено на http://www.allbest.ru

Туризм сьогодні вважається одним із перспективних напрямків соціально-економічного розвитку країни, регіонів, міст. Адже туристичне господарство генерує 11 % валового продукту в світі, а туристична індустрія - 4,2 %.

Аналіз ситуації в Україні показує, що туристичне господарство поступово розвивається, хоча не характеризується стабільним зростанням. Так, якщо в 1997 році нашу країну відвідало 337 тис. іноземних туристів, то в 2003 році - 591 тис. осіб, в 2004 році - 436 тис. осіб, в 2011 році - 343 тис. осіб, в 2012 році - 269 тис. осіб, а в 2013 році - понад 300 тис. іноземних туристів. Аналогічне коливання за роками кількості туристів характерне і для внутрішнього туризму. Одночасно, в нашій країні існують всі передумови для розвитку туризму: історичні, географічні, природні, економічні, соціально-демографічні. Відповідно, причинами нестабільності є ряд проблем, які сповільнюють розвиток туризму в Україні та гальмують розвиток туристичної індустрії.

Проблемам розвитку туристичної діяльності присвячено праці таких вчених: Л. Агафонової, В. Кифяка, О. Любіцевої, М. Мальської, Л. Морган, В. Худло, Л. Шульгіна та інших. Історичні аспекти розвитку туризму висвітлено у роботах таких вітчизняних учених, як Т. Дьорова, Л. Дяченко, Т. Ткаченко й інші.

Нині еволюційні погляди на розвиток туристичної діяльності досить неоднозначні, адже немає єдиної періодизації історії туризму. Тому дослідження розвитку туристичної діяльності є досить актуальним та потребує постійного відстеження.

Останнім часом туризм одержав значний розвиток і став масовим соціально-економічним явищем міжнародного масштабу. Швидкому його розвиткові сприяє розширення політичних, економічних, наукових і культурних зв'язків між державами і народами світу.

Масовий розвиток туризму дозволяє мільйонам людей значно розширити знання по історії своєї Батьківщини й інших країн, зробити їх більш стійкими, конкретними, образними, краще зрозуміти хід і значення окремих історичних подій і явищ, познайомитися з визначними пам'ятками тієї або іншої країни і т.д.

З економічної точки зору туризм -- це особливий вид споживання туристами матеріальних благ, послуг і товарів, що виділяється в окрему галузь господарства, що забезпечує туриста всім необхідним: транспортними засобами, об'єктами розміщення, харчування, культурно-побутовими послугами, розважальними заходами.

В окремих країнах туризм стає усе більш вагомою статтею державного доходу і входить у число найбільш перспективних галузей національної економіки.

Історія туризму -- це наука, що вивчає подорожі (походи, екскурсії), починаючи від найпростіших, найбільш елементарних у далекій давнині і дотепер.

Розвиток індустрії туризму має велике значення для підвищення життєвого рівня населення.

Історія туризму у своїх дослідженнях спирається на ряд допоміжних історичних дисциплін -- археологію, нумізматику, палеографію, етнографію й інші і тісно зв'язана з ними.

Туризм в Україні - продукт тривалого історичного розвитку. Як відомо, процес пізнання людиною навколишнього світу тісно пов'язаний з подорожами, походами, мандрівками. Україна має вигідне географічне положення, що зумовлює зростання інтересу місцевого українського населення як до земель своєї батьківщини, так і до навколишніх країн ще з найдавніших часів.

Період переходу до сталого розвитку характеризується зміною філософії виробництва туристичного продукту, світоглядним фундаментом якої є цінності та критерії гуманістичності та екологічності, забезпечення на цій основі стійкого та врівноваженого економічного розвитку підприємств туристичної сфери. Логіку змін у секторі туристичних послуг можна визначити як індивідуалізацію потреб - розширення попиту - диверсифікація пропозиції остаточним формуванням так званого диференційованого туризму в умовах безпечного довкілля і якісного сервісу. Узагальнену систематику розвитку туризму, що базується на дослідженнях зарубіжних та вітчизняних вчених, можна представити таким чином (табл. 1).

туристичний економічний доіндустріальний

Таблиця 1. Систематика розвитку туризму

Нині набуває все більшого поширення періодизація розвитку туристичної діяльності з позицій цивілізаційного підходу, адже основу рекреаційної та туристичної діяльності формують потреби, які постійно змінюються й спрямовані на відтворення, відновлення і розвиток фізичних, психологічних сил людини, її самопізнання та самовідтворення у процесі життєдіяльності.

Згідно з даним підходом, еволюція розвитку туристичної діяльності розгортається за трьома етапами, а саме: до індустріальний, індустріальний та постіндустріальний.

Передумови розвитку туризму сягають далекої давнини, починаючи із 776 р. до н.е., коли щороку на Олімпійські ігри збиралися тисячі вболівальників з Еллади та інших держав Середземномор'я. Таким чином, Греція вважається батьківщиною спортивного туризму. В епоху Римської імперії зародилися форми масового відпочинку, яскравими зразками якого стали ігри та бої гладіаторів, які влаштовувалися правителями й були розвагою для нижчих верств суспільства [9, с. 65]. Нині згадкою про бойові ігрища залишилося давньоримське гасло: «Хліба та видовищ!» [1, с. 100].

На епоху Середньовіччя припадає розвиток паломницького туризму - відвідування святинь, цілющих джерел, храмів і монастирів, зокрема Єрусалиму, Назарету, Константинополя, Мекки та Медини. Паломники були першими мандрівниками, які мали чітко визначену мету свого переміщення. Починаючи з IX ст., прочанство стало різновидом публічного покарання й засобом зняття вини. Засуджені залишали свою Батьківщину та йшли по світу. Мандрівників брали на різні роботи, а замість платні за проживання і їжу господарі просили молитися за них.

Протистояння християнського і мусульманського світів, бажання європейців володіти багатствами Сходу, перерозподіл сфер впливу та завоювання нових територій стали причинами хрестових походів, унаслідок яких пожвавилася торгівля у Середземномор'ї, європейці ознайомилися з новими культурами землеробства, відбулися зміни в побуті. Особливу увагу в часи зародження й розвитку туризму відіграла поява університетів. У XI ст. був створений перший університет Європи - Болонський, потім Оксфорд і Сорбонна. Студенти часто переходили з одного університету до іншого з метою прослухати лекції відомого вченого-богослова [5, с. 7-11].

Ключовими чинниками, які сприяли розвиткові туристичної діяльності за часів доіндстріального суспільства, стали суспільне розшарування населення, поява товарно-грошових відносин (розвиток торгівлі), що сприяло соціально-економічному розвиткові суспільства; задоволенню потреб людини в пізнанні навколишнього середовища; розквіту морських експедицій і Великим географічним відкриттям; розвитку культури та мистецтв - створення видатних пам'яток скульптури, архітектури, відкриття нових земель і місць з унікальним кліматом, цілющими мінеральними джерелами. Появі етнічного туризму сприяла наявність різних релігій, відвідування храмів, знайомство зі святинями, участь у проведенні релігійних заходів; виникнення прочанства, що дало початок зеленому туризму. Зародження науки та дослідження довкілля стало передумовою розвитку культурного, освітнього й оздоровчого видів туризму, адже відбувалися подорожі до цілющих джерел, місцевостей з унікальним кліматом з метою відпочинку, лікування, відновлення фізичних сил і душевної рівноваги; зародження транзитного туризму супроводжувалося будівництвом доріг і закладів гостинності. В епоху Просвітництва туризм як соціальне явище став одним із багатьох шляхів вкладання коштів з метою задоволення потреб у раціональному відпочинку, розвагах, виконанні релігійних призначень, лікуванні та рекреації. «Піонером» туристичної діяльності стала Велика Британія, оскільки саме там відбулася перша промислова революція, де аграрна економіка була заміщена економікою, в якій домінувало машине виробництво. Склад мандрівників того часу був різноманітним, адже подорожі здійснювалися з культурними й освітніми цілями. Я. Каменський у своїх працях розглядав проведення екскурсій для учнів з метою забезпечення наочності та предметності знань, що сприяло появі екскурсій. Ф. Бекон у подорожах вбачав гідний спосіб пізнання і можливість взаємообміну культурами [4, с. 165].

Домінуючим видом виробництва у період індустріального типу суспільства виступає велике промислове виробництво, коли розвивається сфера послуг, зростає частка вільного часу, раціональне використання якого стає актуальною суспільною проблемою. Саме у цей період розвитку цивілізації туристична діяльність почала приносити прибуток, а послуги стали об'єктом купівлі-продажу. З'явився спеціальний термін «турист» - людина, яка може дозволити собі подорож за кордон. Саме за індустріального періоду розвитку цивілізації ринок туристичних послуг стаєоб'єктом державного регулювання. Позитивний вплив на розвиток туризму справило будівництво доріг та розвиток транспорту, що дало змогу зменшувати час подолання відстаней і робити подорожі у далекірегіони швидшими та комфортнішими. Потужно почали розвиватися і набули популярності курорти Італії та Франції, бальнеологічні курорти Швейцарії, басейн річки Рейн. В Україні стаютьвідомими такі рекреаційні центри, як Моршин, Немирів, Поляна, Синяк, Трускавець. Відбулися зміни на виробництві: робочий час скоротився, що призвело до збільшення вільного часу. Це сприяло здійсненню подорожей та залученню до туристичної діяльності працюючих категорій населення. У міжвоєнний період було започатковано масовий туризм. Подорожі стали не тільки розважальними, а ще й пізнавальними, включали історичні місця, пам'ятки культури та мистецтва.

Набували розвитку курорти: Ніцца, Монте-Карло, Баден-Баден, Карлсбад, з'явилися нові: Канни, Сент-Тропез, Сан-Ремо, Майямі. Найпопулярнішими центрами туризму в Україні стали Київ, Одеса, Крим, Кам'янець-Подільський, а також Яремче, Ворохта, Коростів, Гребенів, Славське. У цей час у США створюється перший національний Йєллоунський парк (1872 р.), туристичні центри на Атлантичному узбережжі, курорт Атлантік-Сіті (1824 р.). За часів індустріального суспільства туристична сфера була у процесі становлення, її характеризують такі ознаки: науково-технічній прогрес, поява нових комунікацій, які сприяли розвиткові культурного та освітнього туризму; туризм став видом відпочинку не тільки для заможних верств населення (аристократії, службовців, військових), але й для зайнятих у сфері виробництва через надання державою відпусток; створення туристичних фірм, готелів, закладів харчування та розваг для подорожуючих; підвищену увагу приділено підготовці кадрів.

Третім етапом розвитку цивілізації є постіндустріальний етап, який характеризується високим рівнем життя населення, зміною характеру праці, що викликає появу вільного часу, а процесс задоволення потреб та відпочинку перетворився на складову глобалізаційного процесу [6]. Змінено акценти у мотивації людини, що відображає трансформації від «homo economicus» до «homo sociologicus». Відзначимо, що на становлення та розвиток сфери послуг впливає наявність знань, інформації, інноваційних технологій. У цей період туристичну сферу називають «галуззю вражень», яка перетворилася в одну з найприбутковіших, характеризують її «куркою, що несе золоті яйця», оскільки сфера гостинності є провідним чинником і базою для туризму [8, с. 420]. Характерною рисою постіндустріального розвитку є космонавтика, а для туристичної сфери - зародження космічного туризму, в основі чого є отримання нових вражень та знань.

Саме прагнення людини підкорити космічний простір стало причиною наукових відкриттів, технологічних проривів і є чинником розвитку нового виду туризму - космічного, що є феноменом ХХІ ст. Від космічного туризму (найдорожчого виду відпочинку) споживач отримує іміджевий ефект, що полягає у гордості за свій вчинок та визнанні себе як піонера в космосі. Цей вид можна віднести і до екстремального виду туризму, оскільки підготовка до подорожі вимагає певних показників щодо здоров'я людини, безпеки життя, адже ризик загинути для пасажира космічного корабля оцінюється як 1:250, а літака комерційних авіаліній - 1:2 000 000. У світі близько 10 тис. людей готові заплатити один мільйон доларів за нетривалий політ навколо земної орбіти [2, с. 140-152]. Основними мотивами здійснення космічної подорожі є можливість споглядати вид Землі з космосу, перевантаження, прискорення під час злету, ексклюзивні відчуття та враження, невагомість.

Отже, у сучасному світі людина помітно відчуває потребу в пізнанні чогось нового, зокрема іншої культури, бачення чогось нового, незвичайного, що викликає гострі відчуття, але не завдає шкоди здоров'ю туристів, їхній моралі та суспільним інтересам. До таких подорожей в Україні можна віднести тур «Кримінальна Одеса», відвідання Чорнобильської АЕС - коротка екскурсія, у процесі якої здійснюється відвідування зони зараження, де перевищення радіаційного фону не більше, ніж в 50 разів за допустиму норму. Основними відвідувачами є туристи із США, Австралії, Великої Британії, Японії [4, с. 165]. Актуальними стали тури на Канарські острови, до Індії (Гоа), у дикі джунглі, до Антарктиди, поїздки до Парижу на бал Людовика XIV, у середньовічну Шотландію. Активного розвитку на початку ХХІ ст. набуває зелений (сільський) туризм, коли турист відчуває потребу у відпочинку від індустріально розвинених центрів, що, у свою чергу, стимулює соціально-економічний розвиток сільської місцевості. З пізнавальною й оздоровчою метою активізуються родинний та дитячий види туризму, що обумовлено урізноманітненням потреб.

Спостерігається розвиток корпоративного туризму, що характеризується задоволенням потреб групи співробітників, які здійснюють подорожі з метою пізнання навколишнього середовища та себе як індивіда, своєї команди у нестандартних ситуаціях, що сприяє формуванню корпоративного духу. Поширеними є тури вихідного дня, тренінги професійного спрямування, які сприяють підвищенню рівня професійної компетентності, відбувається нейтралізація напруженості у стосунках у колективі, налагоджуються міжособистісні стосунки у неформальних обставинах. На світовому ринку туристичних послуг нині на корпоративному туризмі спеціалізуються три компанії «American Express», «ВІЧ» і «Carlson Wagonlit Travel».

Інтеграційні процеси в Європі, розвиток транспортної системи й комунікацій дозволяє скоротити час перебування туриста у дорозі та сприяє підвищенню мобілізації людини у просторі, а пізнання навколишнього світу стає пріоритетом суспільного життя. Таким чином, з другої пол. ХХ ст. туризм стає не тільки розкішшю, а ще й потребою для населення в умовах зростання доходів та збільшення часу на відпустки. Основною туристичною практикою щодо відпочинку став пляжний відпочинок. Новими для туристів стали тематичні парки (наприклад, Діснейленд).

Високого розвитку в другій пол. ХХ ст. отримала готельна індустрія. Так, Л.М. Устименко, І.Ю. Афанасьєв зазначають, що у цей час сформувалися певні моделі організації готельної справи.

Перша - модель Рітца, в основу якої покладено європейські традиції й аристократизм. Друга - модель Holiday Inn, створена у США та заснована на гнучкості задоволення потреб клієнтів і додержання високих стандартів при наданні послуг [5, с. 7-11], додержання єдиного стилю та позначень у готелях, наявність гнучкої системи тарифів, холів, конференц-залів, номерів для постійних клієнтів. Нині понад 50% усіх готельних номерів у світі знаходяться під контролем цих готельних ланцюгів. Третя модель - незалежні готельні ланцюги, в основі у яких покладено об'єднання готелей під єдиною маркою з дотриманням визначених стандартів незалежно від країни розташування закладу, зі збереженням окремої фінансово-економічної самостійності.

У другій половині ХХ ст. теоретичне осмислення процесу і методів відновлення психофізіологічних сил людини стали об'єктом спеціального вивчення наукою, яка дістала назву рекреалогії, що є міждисциплінарним розділом науки про відпочинок, оздоровлення, відновлення здоров'я та включає процес фізичного, соціального, психологічного саморозвитку, в процесі якого людина адаптовується до постійно змінного середовища. Галуззю дослідження рекреалогії виступає сфера дозвілля. В.К. Мамутов, О.І. Амоша та Т.М. Дементьєва розглядають рекреалогію як сукупність явищ і відносин, які утворюються у процесі використання вільного часу для оздоровчої, пізнавальної, спортивної та культурно-розважальної діяльності людей на спеціальних територіях, розташованих за межами їх проживання [7, с. 100].

Таким чином, для багатьох країн світу туристична індустрія є найбільш прибутковою, такою, що динамічно розвивається, та основним джерелом отримання доходів до бюджету. Туризм безпосередньо впливає та стимулює розвиток майже всіх галузей економіки, таких як промисловість, торгівля, будівництво, транспорт, сільське господарство, побутове обслуговування, малий та середній бізнес, виступаючи каталізатором соціально-економічного розвитку країни.

Для здійснення ефективного управління процесом розвитку туризму в країні необхідно аналізувати чинники, що впливають на рівень розвитку туристичної галузі та зумовлюють її особливості, які слід враховувати в процесі розробки та реалізації дієвих заходів щодо підвищення економічної ефективності туризму.

Виходячи із вищенаведеного, можна зробити висновок, що для забезпечення сталого розвитку туристичної галузі України в умовах посилення конкуренції, збільшення попиту як на міжнародні, так й на внутрішні туристичні продукти, зростання вимог споживачів до наповнення, різноманітності та якості туристично-рекреаційних послуг дедалі більшого значення для суб'єктів туристичної діяльності набуває необхідність розробки науково-обґрунтованої маркетингової стратегії. Еволюцію туристичної діяльності представлено за етапами розвитку суспільства: на доіндустріальному етапі відбулося зародження туризму, що ознаменувало проведення перших Олімпійських ігор, у первісних формах виникли пізнавальний та освітній, оздоровчий, релігійний і транзитний види туризму. На індустріальному етапі туризм набув массового характеру, дістали розвитку культурний, діловий, рекреаційний, спортивний та оздоровчий його види. Постіндустріальний етап, на якому відбуваються глибинні соціально-економічні трансформації від «homo economicus» до «homo sociologicus», характеризується як туристичний бум. Йому притаманне урізноманітнення вторинних потреб людини щодо саморозвитку та самопізнання. Це обумовлює розвиток усіх видів туризму і появу таких його видів, як екстремальний, космічний, корпоративний, родинний і дитячий.

Література

1. Бобирєва, О.В. Управління діяльністю рекреаційних підприємств: дис. канд. екон. наук: 08.00.04 / О.В. Бобирєва - К., 2003. - 182 с.

2. Ткачук, Л.М. Космічний туризм: реалії та перспективи [Ел. р.] / Л.М. Ткачук // Космические путешествия: наука, образование, практика: материалы Междунар. науч.-практ. конф., 2 декабря 2010 г. / Киевский ун-т туризма, экономики и права, Нац. космич. агентство Украины, Ин-т государства и права им. В.М. Корецкого НАН Украины, Междунар. филос.-космолог. общ-во; редкол.: В.К. Федорченко [и др.]. -К. : [б. и.], 2010. - С. 140 - 152.

3. Туризм України: економічні та організаційні механізми розвитку [Текст] / [Ткаченко Т.І., Костіна О.М., Рачко В.І. та ін.]. - Тернопіль: Терно-граф, 2008. - 976 с.

4. Вишневська, О.О. Феномен туризму у сучасному соціокультурному просторі: монографія / О.О. Вишневська. - Х. : ХНУ ім. В.Н. Каразіна, 2009. - 296 с.

5. Жилінська, О.І. Науково-технічна діяльність в епоху інтернет / О.І. Жилінська // Вісник Київського національного університет ім. Тараса Шевченка. Серія «Економіка». - 2007. - Вип. 97. - С. 7-11.

6. Любіцева, О.О. Ринок туристичних послуг [Електронний ресурс] / О.О. Любіцева. - К.: Альтапрес, 2002. - 436 с. - Режим доступу: http://tourlib.net/books_ukr/lubiceva_rtp11.htm.

7. Мамутов, В.К. Рекреация: социально-экономические и правовые аспекты / В.К. Мамутов, А.І. Амоша, Т.Н. Дементьева. - К. : Наукова думка, 1992. - 142 с.

8. Менеджмент туристичної індустрії: навч. посібник / І.М. Школа, Т.М. Ореховська, І.Д. Козьменко [та ін.]; [за ред. проф. І.М. Школи]. - Чернівці : Книги-XXI, 2005. - 594 с.

9. Смаль, І.В. Рекреація та туризм: короткий тлумачий словник / І.В. Смаль. - Ніжин: [б. в.], 2006. - 80 с.

Размещено на Allbest.ru