Інструменти стимулювання реалізації технологій енергозбереження на промислових підприємствах

Размещено на http://www.allbest.ru/

Стаття з теми:

Інструменти стимулювання реалізації технологій енергозбереження на промислових підприємствах

Я.В. Крутогорський, аспірант кафедри обліку і аудиту, ДВНЗ “Донбаський державний педагогічний університет”, м. Слов'янськ



У статті досліджуються проблеми стимулювання впровадження технологій енергозбереження на промислових підприємствах. Як один з варіантів ефективного управління пропонується диференціювати мотиваційний механізм на складові частини. Сутність проблеми полягає у створенні стимулів для керівництва підприємства та персоналу щодо реалізації засад енергозбереження та усвідомлення ними його важливості. Обґрунтовуються компоненти мотиваційного механізму: інноваційно-інвестиційні інструменти; виробничо-господарські інструменти; кредитно-фінансові інструменти; соціально-мотиваційні інструменти; контрольно-облікові інструменти. Визначаються їх функції, принципи, мета, задачі, методи, об'єкти, суб'єкти. Запропоновані поетапні схеми впровадження інструментів стимулювання надають змогу керівництву побудувати ефективну систему управління енергозбереженням на основі міжнародного досвіду розвинутих країн світу.

Ключові слова: енергозбереження, енергоефективність, інструменти енергозбереження, стимулювання реалізації технологій енергозбереження, енергозберігальна політика.



The article deals with the problems of stimulating the implementation of energy saving technologies at industrial enterprises. As one of the options for effective management, it is proposed to differentiate the motivational mechanism into its component parts. The essence of the problem is to create incentives for the management of the company and staff to implement the principles of energy conservation and their awareness of its importance. The components of the motivational mechanism are substantiated: innovative investment tools; industrial and economic tools; financial instruments; social and motivational tools; control instruments. Their functions, principles, goals, tasks, methods, objects, subjects are determined. The proposed phased schemes for the implementation of incentive tools enable management to build an effective energy saving management system based on the international experience of developed countries.

Key words: energy saving, energy efficiency, energy conservation tools, stimulation of implementation of energy saving technologies, energy saving policy.



Постановка проблеми

Глобальна криза, яка виникла в енергетиці України, спричинена відставанням від передового світового рівня енергоефективності економіки, а це пов'язано зі слабким усвідомленням значущості проблеми,  розуміння якої відбулося лише після розпаду Радянського Союзу, оскільки діяльність господарських суб'єктів на той час характеризувалась відсутністю мотиваційних механізмів оновлення енергетичних потужностей і ринкових принципів використання енергоресурсів. Ринкова економіка висунула нові умови, до яких не були готові пострадянські країни, серед них -  підвищення вартості енергоресурсів.

Варто зазначити, що уряд України на законодавчому рівні робить вагомі кроки щодо стимулювання впровадження технологій енергозбереження; залучаються інвестори, як вітчизняні так і зарубіжні; створюються організації, які ведуть просвітницьку роботу в галузі енергозбереження; проходить підготовка кадрів та фахівців з енергоефективності.

Незважаючи на зусилля усіх зацікавлених сторін, рівень енергоспоживання та енергоємності ВВП країни практично не змінився. Проблема полягає у формальному підході до управління як у цілому по країні, так і на окремо взятих підприємствах. Основні чинники недостатньої ефективності впровадження технологій енергозбереження це - брак наукових знань, практичного досвіду з енергомодернізації, незбалансованість та нескоординованості дій управлінських кадрів, недалекоглядність при обранні стратегії підприємства тощо.

Аналіз останніх досліджень. Питаннями дослідження стимулювання реалізації технологій енергозбереження займалось широке коло закордонних та вітчизняних науковців серед них: М. Бернер [1], А. Бєлєнький [3], В. Кравченко [2], А. Лоскутов, Д. Понаровкин, А. Праховник. В. Прокопенко, І. Сотник [4], О. Суходоля [6], А. Тарасова, В.Фролов [5] та інші. Однак, незважаючи на вагомий внесок наукових кіл, реалізація технологій енергозбереження проходить надто повільно у порівнянні із розвиненими країнами, що підтверджується високим рівнем енергоємності ВВП України.

Метою статті є дослідження стимулювання реалізації технологій енергозбереження на промислових підприємствах та визначення основних інструментів у контексті мотиваційного механізмуенергозбереження.



Викладення основних результатів

Стимулюванню впровадження технологій енергозбереження з кожним роком приділяється все більше уваги як з боку держави, так і з боку керівництва підприємств. Однак, сукупний рівень застосування нових технологій низький, що призводить до втрати конкурентноздатності, негативного впливу на довкілля, зниження прибутку підприємства.

Значна увага приділяється законодавчо закріпленому економічному механізму енергозбереження, заходи та пропозиції щодо стимулювання енергозбереження в середині підприємства, носять здебільш ситуаційний характер, що унеможливлює систематизований підхід до впровадження технологій енергозбереження з боку керівництва.

Для більш ґрунтовного та систематизованого управління, автором пропонується диференціювати організаційний механізм енергозбереження на складові частини (важелі), які зображені на композиційно-організаційній схемі (рис.1).

Кожна складова частина має свій зміст, свою специфіку й особливість впровадження тобто свою  методику. Зазначимо, що тільки від глибокого осмислення керівництвом, їх значущості для виробництва, буде забезпечено економічний ефект для підприємства.

підприємство енергозбереження технологія

Рис. 1 - Композиційно-організаційна схема важелів стимулювання енергозбереження



Інноваційно-інвестиційні важелі енергозбереження спрямовані на постійне інвестування у новітні технології, техніку та об'єкти, що пов'язані зі значним використанням енергії при існуючому рівні розвитку науково-технічного прогресу.

Інноваційно-інвестиційний важелі - це інструменти оновлення основного капіталу промислового підприємства, який ґрунтується на новітній конкурентноздатній основі.

Енергозбереження є інновацією для сучасної практики існування підприємства, виходячи з цього, форми та види технологій енергозбереження є інноваційними в загальному сприйманні. Інвестиції у інновації - це визнаний шлях розвитку підприємства, перевірений часом та досвідом закордонних підприємств.

Застосування інноваційно-інвестиційних важелів енергозбереження дозволяє підприємству бути успішним гравцем на ринку, адже визначає стратегічне проектування та пріоритети діяльності на довгий час.

Для реалізації важелів необхідно створення налагодженої та гнучкої системи фінансування, що має розподільчу і контрольну функції. Розподільча функція носить характер забезпечення та диверсифікації капіталу, що інвестується між різними об'єктами вкладень. Контрольна функція забезпечує раціональність витрат коштів та ресурсів підприємства. Система фінансування інновацій з енергозбереження повинна вирішувати завдання швидкого та ефективного впровадження сучасних науково-технічних досягнень, розробок та винаходів.

Основні можливі заходи це - інвестування у новітню техніку, обладнання або виробництво новітньої продукції чи послуги. Для розрахунку коефіцієнту використання інноваційних технологій можливо скористатися формулою

Квіт = •100% , де

Кіт - кількість інноваційних технологій (заходів у виробництві) впроваджених за останні 2 роки;

Кз - загальна кількість використовуваних технологій.

Відсоток дає змогу оцінити питому вагу впроваджених інноваційних виробничих технологій до загальної кількості.

Таким же чином, можливо розрахувати питому вагу інноваційності продукції або послуг до загального об'єму, що виробляється

Кіп = •100%,  де

Кі - кількість видів інноваційної продукції або послуг;

Кз - загальна кількість видів продукції або послуг.

Отримання дивідендів у вигляді економії коштів чи матеріальних ресурсів, прибутків за рахунок інвестування в інновації зумовлює процес реінвестування у наступні проекти, тобто інноваційно-інвестиційний процес є непереривний, здатний забезпечувати себе значним об'ємом вивільнюваних коштів.

Прийняття рішень щодо інвестування в енергозберігальні проекти включає декілька етапів: пошук серед сукупності необхідних рішень, первісний відбір, економічний та фінансовий аналіз, впровадження.

Інвестування інноваційних технічних заходів рекомендовано проводити при існуючій потребі до модернізації чи плановій заміні застарілого обладнання, це знижує загальну собівартість впровадження.

Виробничо-господарські важелі енергозбереження полягають у здатності кадрових та виробничо-господарських ресурсів на основі енерготехнологічних даних забезпечувати розробку та реалізацію енергоефективних заходів.

За допомогою виробничо-господарських важелів енергозбереження проходить: створення необхідних умов для вдосконалення енергоефективності виробництва; модернізація та розвиток матеріально-технічної бази; регулювання виробництва з позицій раціонального використання енергетичних ресурсів; перевірка поточного стану енергоспоживання обладнання, установок і приміщень; підтримка кадрових ресурсів, що пов'язані з енергетичними процесами.

Організація виробничого процесу будується на класичних принципах спеціалізації, паралельності, пропорційності, безперервності, прямоточності, ритмічності, автоматичності, гнучкості, проте пріоритет надається ефективності та раціональності.

Кадрова складова включає у себе: навчання, підготовку, підвищення кваліфікації кадрів зайнятих у сфері енергозбереження, покращення ефективності використання їх розумового потенціалу; розвиток енергозберігального мислення у всього персоналу.

Виробничо-господарський важелі забезпечують участь усіх заінтересованих осіб, з числа колективу підприємства, до планування та проектування нових технологій, обладнання, систем обліку, ремонтно-налагоджувальних робіт з метою розробки пропозицій та впровадження енергоефективних заходів.

Коефіцієнт участі працівників у вирішенні проблем енергозбереження

Кпу = •100%,  де

Чу - кількість працівників, що беруть участь;

Чз - загальна кількість працівників;

допомагає визначити відсоток працівників, що задіяні в енергозберігальній діяльності.

Основні виробничо-господарські важелі енергозбереження:

- забезпечення виробничо-господарськими ресурсами та якісними висококваліфікованими професійними кадрами ;

- використання передових вітчизняних й закордонних технологій, проектів на підприємстві у галузі енергозбереження;

- модернізація та розвиток матеріально-технічної бази; регулювання виробництва з позицій раціонального використання енергетичних ресурсів;

- психолого-педагогічна освітня діяльність з управлінським складом підприємства, кадровими робітниками з метою усвідомлення необхідності  енергозбереження:  курси, лекції, семінари, консультації, тощо;

- проведення конференцій, виставок, різноманітних зустрічей з науковцями, підприємцями, провідними фахівцями задля підвищення компетентності управлінського персоналу й рядових працівників щодо готовності й здатності здійснювати комплекс технологій енергозбереження на виробництві.

Кредитно-фінансові важелі енергозбереження це інструменти фінансової політики підприємства, що являють собою сукупність способів використання кредитно-фінансових ресурсів підприємства. Основні функції - це забезпечення та регулювання кредитно-фінансових відносин між підприємством та зовнішніми інвесторами.

Етапи застосування кредитно-фінансових важелів енергозбереження (рис.2).

I етап. Необхідно мати в наявності бізнес-план, кейс, проект, де чітко прописані: стадії впровадження заходу, запланований економічний ефект, виконавці, підрядники та сумарна вартість проекту.

На основі отриманих результатів енергоаудиту (для великих та масштабних проектів із залученням сторонніх виконавців) чи енергетичного обстеження (проведеного переважно власними кадрами підприємства) та техніко-економічного обґрунтування. Із декількох проектів, за умови обмеженості коштів, необхідно відібрати найбільш економічно ефективний.

ІІ етап. Визначити суб'єктів, тобто виконавців, що відповідальні за кредитно-фінансові процеси.



Рис. 2 - Етапи застосування кредитно-фінансових важелів енергозбереження

Призначити відповідальних осіб за кредитно-фінансові відносини та надати повноваження щодо їх регулювання.

В залежності від типу підприємства, його розмірів, організаційної структури можливі наступні виконавці: керівники чи директора підприємства; фінансова служба; служба енергоменеджменту; бухгалтерія; планово-економічний відділ; відділ зовнішньоекономічних зв'язків підприємства.

ІІІ етап. Оцінити наявні фінансові ресурси енергозберігального призначення із вартістю проекту, провести пошук та обрати джерела фінансування.

За допомогою коефіцієнту, що характеризує питому вагу власних коштів до вартості енергозберігального проекту визначити відсоток необхідних залучених коштів для впровадження проекту.



Кввк =  •100%,

де ГКв - власні грошові кошти енергозберігального призначення;

Веп  -  сумарна вартість проекту.

Розрахунок відсотку надає можливість для більш детального прийняття рішень стосовно вибору джерела та умов фінансування, оскільки відображає ступінь забезпеченості проекту власними грошовими коштами.

Пошук джерел слід проводити аналізуючи умови надання фінансування, рейтинг установи, подібні успішно реалізовані проекти. Основними шляхами пошуку є - ознайомлення з інформацією з інтернет-сторінок організацій; налагоджені контакти керівників з фінансовими організаціями; звернення до державних органів влади, центрів економічного розвитку з метою отримання інформації про можливі організації чи установи щодо фінансування; розсилка та надання проекту або бізнес-плану, подача заявки до обраних установ.

Джерелами, до яких можливо звертатись, виступають:

- міжнародні фінансові організації (Всесвітній банк; Європейський банк реконструкції та розвитку; Європейський інвестиційний банк, NEFCO; USAID; Horizon Capital; InVenture Investment Group та інші);

- державні інстанції (Державне агентство з енергоефективності та енергозбереження; облдержадміністрації; місцеві органи влади);

- донорські фонди (напр. Е5Р, Фонд Чарльза Стюарта Мотта, Фонд імені Гайнріха Бьолля, фонд енергоефективності України),

- програми громадських організацій (напр. UKEEP, USELF, Demo UkrainaDH, ПРООН та ін);

- державні та комерційні банки (Ощадбанк, Укргазбанк, Укрексімбанк та інші);

- лізингові компанії;

- інтернет-платформи типу CoPayCo, “Велика Ідея” для пошуку інвестору чи донору; 

- енергосервісні компанії;

- приватні інвестори.

IVетап. Обрати умови фінансування, заключити договір, впроваджувати проект.

Необхідно провести аналіз запропонованих фінансовими установами умов та обрати у залежності від особливостей та характеристик проекту, а також фінансового стану підприємства можливу форму або форми фінансування для максимальної реалізації проекту.

Форми та інструменти фінансування енергозберігальних проектів: 

- фінансові інвестиції (цінні папери акції та облігації, лізинг, банківські кредити);

- реальні інвестиції (оплата будівництва та модернізації, оновлення основних фондів, людський капітал);

- венчурні інвестиції (розробка нового обладнання, технологій, систем);

- фінансування під частку у бізнесі;

- P2P, краудфандінг;

- отримання грантів, дотацій, податкових знижок та преференцій;

- енергетичний перфоманс-контракт (енергосервісна компанія виконує повний комплекс робіт із впровадження проекту за рахунок власних або із залученням третьої сторони коштів).

V етап. Провести аналіз ефективності проекту, виконувати фінансові зобов'язання.

Після реалізації проводиться економічний та фінансовий аналіз ефективності проекту. Частина зекономлених коштів направляється згідно умов фінансування (інвесторам, кредиторам, ЕСКО). Іншу частину бажано вкладати в наступні енергоефективні проекти, тобто процес повторюється.

Соціально-мотиваційні важелі енергозбереження - це інструменти, які тісно  пов'язані із створенням стимулів до ефективної праці, зацікавленості працівника до особистих здобутків на засадах енергозбереження та у контексті соціальної спрямованості.

Етапи застосування соціально-мотиваційних важелів енергозбереження (рис.3).

І етап.  Суб'єктами реалізації соціально-мотиваційних важелів у першу чергу повинна виступати адміністрація підприємства та керівники функціональних підрозділів, адже саме ці групи управлінців задають політику підприємства, стиль управління з підлеглими, організаційну культуру. Також до складу можуть увійти енергоменеджери, економісти, відділ персоналу, відділ праці й зарплати,  рідше кадровий відділ.

Особливий ефект буде досягнений при створенні ініціативної групи працівників щодо вирішення проблем енергозбереження, адже підбір буде визначатися не за посадовим принципом, а за власним бажанням, можливістю реалізуватися та приносити зміни до кращого. Робота в групі підвищує моральний дух колективу, збільшує знання робітників про енергетичні процеси, спонукає їх інтегрувати ефективні дії та заходи щодо зниження втрат енергії кожного дня.

Рис. 3 - Етапи застосування соціально-мотиваційних важелів енергозбереження

В результаті співпраці, ці кадри будуть відігравати важливу роль у постійному забезпеченні реалізації соціально-мотиваційних важелів, адже праця за власним бажанням значно ефективніше, ніж примусова.

ІІ етап. Персоналу та працівникам, що пов'язані з використанням енергії необхідно донести значущість енергозбереження та їхньої безпосередньої участі у цьому процесі. Це можливо зробити шляхом проведення загальних зборів активу підприємства, виступу авторитетних членів трудового колективу з обґрунтуванням позитивних ефектів від енергозбереження (у вигляді доповіді, слайд-шоу, презентаційного відеоролику).  Важливо проводити суцільну пропаганду переваг енергозбереження на усіх рівнях підприємства, демонструвати реальні успіхи від впровадження технологій енергозбереження.

 Іншим шляхом буде випуск та розповсюдження серед працівників агітаційних буклетів, які містять інформацію про важливість енергозбереження щодо покращення економічного стану підприємства та екології навколишнього середовища, а також інформацію про заходи, які можливо б було  застосовувати як на виробництві, так і в побуті.

Для ефективної реалізації соціально-мотиваційних важелів необхідно оцінити існуючу систему мотивації персоналу, для цього необхідно провести анкетування працівників. Анкетування дасть змогу проаналізувати дію матеріальних и нематеріальних стимулів на уподобання працівників.

ІІІ етап. Для управління об'єктами соціально-мотиваційного процесу необхідне застосування внутрішніх мотивів та зовнішніх стимулів.

До об'єктів управління слід відносити керівників функціональних підрозділів, виробничий персонал, представників ініціативної групи, невиробничий персонал.

Слід пам'ятати, що фінансове стимулювання, тобто заробітна плата не є основним мотивуючим фактором, в принаймні у розвинутих країнах світу.

Для керівників функціональних підрозділів основною мотивацією до енергозбереження є покращення продуктивності праці, зниження витрат, збільшення прибутку, тобто підвищення показників економічної ефективності підприємства.

Для виробничого персоналу важливо бачити результати своєї власної  роботи з покращення енергоспоживання, адже саме ці працівники прямо впливають на режими та роботу агрегатів, установок і обладнання [7].

Представники ініціативної групи у першу чергу мотивуються: своєю причетністю та конкретною відповідальністю за енергозбереження у кожному підрозділі чи будівлі (зняття показань лічильників, контроль облікового енергозберігального обладнання; інформування керівників, про виявленні недоліки);  проведенням просвітницької роботи та підвищенням внаслідок цього власного авторитету серед інших. Наявність таких працівників у кожному підрозділі підприємства спонукає оточуючих також раціонально поводитись з енергоресурсами та піклуватися про навколишнє середовище.

Застосування внутрішніх мотивів буде ефективно за умови поєднання мети й стратегії підприємства з власними прагненнями працівника.

На вибір інструментів мотивації персоналу до енергозбереження впливає безліч факторів, серед яких: особливості підприємства, авторитет керівників, стиль керівництва, рівень компетентності виконавців, особистісної сформованості їх уявлень про енергозбереження та його значущості для промислового підприємства тощо.

За допомогою проведення анкетування, аналізується кожен стимул, що найбільш впливає на мотивацію працівників, за пріоритетністю.

З погляду на це, можливо використання наступних важелів матеріального і нематеріального стимулювання енергозбереження .

Матеріальне стимулювання за економію енергоресурсів у вигляді додаткової заробітної плати, премії, доплати, матеріальних подарунків, пільг, компенсацій.

Нематеріальне стимулювання: врахування потреб персоналу; наявність зворотного зв'язку;  постановка творчих завдань, що дають змогу самовираження у праці; делегування повноважень, збільшення відповідальності; участь працівників у прийнятті рішень; участь в успіху підприємства, збільшенні прибутку; прояв довіри, поваги та підтримки від керівництва; надання можливостібезвідривного навчання за допомогою інтерактивних засобів.

Окремо слід підкреслити такий інструмент стимулювання як проведення змагань серед працівників та підрозділів підприємства на найбільшу економію енергетичних ресурсів або на найкращі пропозиції щодо впровадження технологій енергозбереження.

Доцільним буде і публікація звіту для всіх працівників підприємства про фактичне споживання енергії й можливі  відхилення від запланованих значень, що в подальшому позначиться на економію як для всього підприємства в цілому, так і для його окремих підрозділів, й неодмінно підвищить культуру змагання по досягненню кращих результатів енергозбереження.

ІV етап. Для отримання соціально-економічного ефекту необхідний зворотній зв'язок, тобто об'єкти повинні аналізувати результати своїх дій, які спрямовані на економію енергоресурсів. Після отримання економічного ефекту, суб'єкти повинні переглядати енергетичні цілі та удосконалювати мотиваційні важелі.

Контрольно-облікові важелі енергозбереження - це інструменти обліку та контролю енергоспоживання; реалізації планів та програм енергозбереження; перевірки цільового використання коштів, призначених на енергоефективні заходи; регулювання енергетичних процесів.



Рис. 4 - Етапи застосування контрольно-облікових важелів енергозбереження

І етап. Створення робочої групи, що займається обліком, контролем та аналізом енерговикористання. До складу її можуть увійти енергоменеджери, економісти, енергетики, інженери чи інші фахівці.

ІІ етап. Налагодження енергомоніторингу, впровадження системи збору та передачі інформації у тому числі з вимірювального обладнання.

Може бути представлено у вигляді: ручного збору інформації без спеціалізованого програмного забезпечення; ручного збору інформації із застосуванням спеціалізованого програмного забезпечення; за допомогою автоматизованих систем та спеціалізованого програмного забезпечення.

Збирання та переробка інформації має проводитись за допомогою нових інформаційних технологій, що включають: нові технології комунікацій на основі локальних і розподільних мереж; нові технології обробки інформації на основі спеціалізованих робочих місць; нові технології прийняття рішень на основі засобів штучного інтелекту - баз знань, експертних систем тощо.

Джерелами для збирання інформації є дані лічильників, вимірювального обладнання, фінансові дані (розрахунки за енергоресурси).

Приклад (рис.5).

 

Рис. 5 - Найпростіша схема мережи автоматизованого збору даних енергомоніторингу

ІІІ етап. Аналіз даних проводиться як за допомогою спеціальних програм, так і звичайного софту, напр. Excel.

На цьому етапі використовуються різні методи, такі як регресійний аналіз, кумулятивна сума й інші. Загалом необхідно проводити порівняння запланованих значень енергоспоживання з фактичними; перевіряти відповідність енергоспоживання діючим нормам та технічним вимогам; виявляти причини понад нормованого використання енергії; оцінювати ефективність планів дій з енергозбереження, тобто виявляти основу прийняття рішень для зміни або корегування енергоспоживання.

За допомогою коефіцієнту впровадження заходів можливо розрахувати відсоток заходів, що був реалізований у порівнянні із запланованою загальною кількістю проектів



Квз =  де,

Кр - кількість реалізованих за певний період заходів;

Кп - кількість запланованих у певний період заходів.

За допомогою коефіцієнту визначається фактична здатність організації впроваджувати технології енергозбереження.

У процесі управління енергозбереженням персонал стикається з проблемою інформаційної насиченості, тому для контролю та обліку необхідне використання сучасних засобів обчислювальної техніки й вимірювальних систем, які б в автоматичному режимі проводили збір та аналіз великих масивів інформації щодо прийняття управлінських рішень.

ІV етап. Для корегування та запобігання відхиленням необхідно здійснити: аналіз невідповідностей або потенційних невідповідностей; визначення причин невідповідностей або потенційних невідповідностей; оцінку необхідності вжиття заходів, спрямованих на виключення появи або повторного виникнення невідповідностей; визначення та впровадження відповідних необхідних дій; здійснення записів про коригувальні та запобіжні дії; аналіз ефективності виконаних коригувальних або запобіжних дій.

V етап. Обліково-звітну документацію для керівництва бажано подавати в електронних таблицях з графіками, діаграмами, малюнками у формі періодичних звітів. Електронна таблиця дає змогу акумулювати інформацію на протязі року або іншого періоду, аналізувати споживання енергії і визначати чи мають місце її перевитрати та чи здійснюється економія.

Адміністрація повинна отримувати інформацію, необхідну для оцінки реалізованих заходів, спрямованих на скорочення енергоспоживання як в області окремих технологій, так і в усій організації.



Висновки

Запропонована автором диференціація складових організаційного механізму стимулювання енергозбереження надає змогу для більш сталого та ефективного впровадження технологій енергозбереження. Надані пропозиції щодо розмежування повноважень у відповідності до напрямів функціонування, обрання суб'єктів та об'єктів, встановлення функціональних зв'язків, забезпечують за допомогою інноваційно-інвестиційних, виробничо-господарських, кредитно-фінансових, соціально-мотиваційних та кредитно-облікових важелів впровадження технологій енергозбереження на постійній основі на промислових підприємствах.



Література

1. Бернер М.С. Зарубежный опыт мотивации энергосбережения / М.С. Бернер, А.В. Лоскутов, Д.Б. Понаровкин, А.Н. Тарасова // Энергосбережение. - 2008. - №3.

2. Кравченко В.А. Методика анализа стимулирования труда в инновационной деятельности управленческого персонала / В.А. Кравченко // Бизнес-Информ. - №4(3). - 2009. - С. 25-29.

3. Практичний посібник з енергозбереження для об'єктів промисловості, будівництва та житлово-комунального господарства України. / під ред. А.М. Бєлєнького, В.В. Прокопенко, А.В. Праховника. - Луганськ: Місячне сяйво, 2009. - 696c.

4. Сотник І.М. Економічне стимулювання ресурсозбереження у контексті сталого розвитку / І.М. Сотник // Економіст. - 2010. - № 12. - С. 72-75.

5. Стафиевская В.В. Методы и средства энерго- и ресурсосбережения. Учебное пособие. / В.В. Стафиевская, А.М. Велентеенко, В.А. Фролов. - Красноярск: ИПК СФУ, 2008. - 430 с.

6. Суходоля О. М. Методологічні засади прийняття управлінських рішень у сфері енергоефективності / О.М. Суходоля // Науковий вісник Академії муніципального управління. - Сер. Управління. - 2010. - Вип 3.

7. Энергетический менеджмент. Учебное пособие. / под ред. С.И. Рощиной, П.Н. Захарова, Г.А. Трунина, Р.В. Скубы, О.Л. Гойхер. - Владимир: ВЛГУ, 2014. - 90 с.

8. Berner, M.S. Loskutov, A.V. Ponarovkyn, D.B. and Tarasova, A.N. (2008), “Foreign experience of energy saving motivation”,  Jenergosberezhenie, vol. 3.

9. Kravchenko, V.A. (2009), “Technique of analysis of labor incentives in the innovation activity of management personnel”, Biznes-Inform, vol.4, no.3, pp. 25-29.

10. Bjeljen'kyj, A.M. Prokopenko, V.V. Prahovnyk, A.V. (2009), Praktychnyj posibnyk z energozberezhennja dlja ob'jektiv promyslovosti, budivnyctva ta zhytlovo-komunal'nogo gospodarstva Ukrai'ny[Practical Guide to Energy Saving for the Objects of Industry, Construction and Housing and Communal Services of Ukraine], Misjachne sjajvo, Lugans'k, Ukraine.

11. Sotnyk, I. M. (2010), “Economic stimulation of resource conservation in the context of sustainable development”, Ekonomist, vol.12, pp.72-75.

12. Stafievskaja, V.V. Velenteenko, A.M. Frolov, V.A. (2008), Metody i sredstva jenergo- i resursosberezhenija. Uchebnoe posobie [Methods and means of energy and resource saving. Tutorial], IPK SFU, Krasnojarsk, Russia.

13. Suhodolja, O.M. (2010), “Methodological principles for making managerial decisions in the field of energy efficiency”, Naukovyj visnyk Akademii' municypal'nogo upravlinnja, vol.3.

14. Roshhina, S.I. Zaharov, P.N. Trunin, G.A. Skuba, R.V. Gojher, O.L. (2014), Jenergeticheskij menedzhment. Uchebnoe posobie [Energy management. Tutorial], VLGU, Vladimir, Russia.

Размещено на Allbest.ru

...