Євроінтеграційні процеси України та їх вплив на інвестування в АПК

Размещено на http://www.allbest.ru/

ЄВРОІНТЕГРАЦІЙНІ ПРОЦЕСИ УКРАЇНИ ТА ЇХ ВПЛИВ НА ІНВЕСТУВАННЯ В АПК

Л.А. Чеканська,

аспірант, Національний університет біоресурсів і природокористування України, м. Київ

У статті розглянуто становище АПК країни та узагальнено переваги і недоліки участі України в євроінтеграційних процесах та окреслено напрями подальшої аграрної політики.

Ключові слова: сільськогосподарські підприємства, аграрна сфера, євроінтеграційні процеси, державне регулювання, державна підтримка, сільське господарство, співробітництво.

євросоюз вільна торгівля вітчизняний аграрний

The article deals with the situation of the country and agribusiness summarized the advantages and disadvantages of Ukraine's participation in the European integration process and outlines areas of future agricultural policy.

Keywords: farms, agrarian sector, European integration processes, government regulation, government support, agriculture, cooperation.

Постановка проблеми: Розвиток сучасного світу іде еволюційним шляхом лібералізації та глобалізації економіки: це об'єктивний та незворотний процес. Розташування України є таким, що вона близька як до країн Європейського Союзу (ЄС), так і до країн колишнього Радянського Союзу. Україна є транзитною державою між Сходом та Заходом. На теперішній час для України існує проблема визначення інтеграційної стратегії розвитку.

Україна розпочинає шлях асоційованого члена ЄС у один з найважчих періодів своєї історії. З метою подолання системної кризи, консолідації країни, протистояння зовнішній агресії та подолання її наслідків, як ніколи важливо забезпечити максимальний позитивний ефект євроінтеграції для розвитку українського суспільства.

Європейський вибір має стати підґрунтям для загальнонаціонального єднання на основі ідеї модернізації країни. Відновлення гарантій усім, без винятку, жителям України їхніх конституційних прав у повному обсязі - перший украй серйозний іспит України в ролі асоційованого члена ЄС.

Євроінтеграційні процеси стають невід'ємною ознакою та напрямком розвитку аграрного сектора економіки України. У зв'язку з цим, необхідною є розробка аграрної політики, яка б враховувала соціально-економічну, екологічну, демографічну та інші складові, та базувалася б на ознайомленні, вивченні та застосуванні на практиці досвіду ведення сільського господарства у зарубіжних країнах, який викликає закономірно підвищений інтерес. Першочергового значення при цьому набуває взаємообумовлена діяльність держави та господарюючих суб'єктів, спрямована на забезпечення продовольчої безпеки, зокрема, на регіональному рівні, та комплексний підхід при плануванні розвитку територій.

Тому сьогодні виникає необхідність дослідити основні етапи євроінтеграційних процесів України та оцінити їх вплив на розвиток сільського господарства. Це дасть змогу виявити загрози, пов'язані з реалізацією євроінтеграційних намірів, змінах зовнішньої політики, митного законодавства тощо.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Вагомий внесок у дослідження проблематики взаємовідносин Україна - ЄС, питанню розвитку сільського господарства в умовах глобалізаційних процесів та аналіз євроінтеграційних проблем України, у тому числі і з особливостями розвитку галузі сільського господарства зробили такі зарубіжні і вітчизняні вчені як В. Копійка, Н.Антонюк, Н. Мусис, Д. Дайнен, О.Краєвська, Ю. Губені, В. Вардовський, П. Гайдуцький, П. Саблук, О. Шубравська, Г. Черевко, В. Юрчишин. Отримані ними результати дозволяють сформувати систему знань на євроінтеграційну перспективу вітчизняного аграрного сектора економіки

Разом з тим, автори в недостатній мірі розкривають питання впливу трансформацій процесів зовнішньої торгівлі аграрною продукцією в нових умовах зовнішньоекономічної політики держави.

Мета статті. Виявити основні переваги та негативні наслідки для сільськогосподарських товаровиробників при вступі України до ЄС та оцінити їх вплив на розвиток вітчизняного аграрного сектора.

Виклад основного матеріалу. Розвиток інтеграції на європейському рівні є сучасною ознакою прогресивних змін у сільському господарстві та порівняно новим напрямом досліджень вітчизняної аграрної науки. Європейські орієнтири надають аграрному сектору відповідний вектор розвитку та відкривають нові можливості для відродження сільського господарства, створюють додаткові порівняльні переваги на агропродовольчому ринку в умовах глобалізації економіки. Серйозним кроком з позиції поглиблення торговельних відносин між Україною та ЄС має стати Угода про зону вільної торгівлі (ЗВТ), яка сприятиме наближенню вітчизняного аграрного сектора економіки до європейських стандартів, адаптації його до Спільної аграрної політики ЄС та розширенню присутності на українському агропродовольчому ринку нових країн-членів ЄС.

За даними Держстату, у 2013 році прямі іноземні інвестиції у сільське, лісове та рибне господарство зросли на 15%, тоді як в економіку загалом - лише на 5%, і становлять 839,3 млн дол США [3].

Найбільш привабливими для іноземних інвесторів залишається сільське господарство Київщини та Івано-Франківщини. У ці регіони надійшло близько половини (47,8%) інвестицій галузі, у тому числі Київ залучив 20%, Київська область - 15,8%, а Івано-Франківська область - 12%.

Аграрії Дніпропетровщини залучили 6,3%, Харківщини - 5,7%, Львівщини - 5,0% іноземних інвестицій. Обсяги прямих іноземних інвестицій, залучених в аграрний сектор Черкаської та Донецької областей, становлять 3,7% та 3,5% відповідно. Вінниччина та Хмельниччина залучили по 3,1%.

На решту 17 регіонів, припадає лише близько 22% іноземних інвестицій.

Рис. 1. Розподіл прямих іноземних інвестицій в Україну за країнами інвесторами ,%

Основною країною-інвестором є Кіпр, звідки надійшло 376,2 млн дол. США. На другому місці - Німеччина, яка інвестувала в аграрний сектор України 71,5 млн дол. США. За нею - Данія, частка якої становить близько - 66,2 млн дол. США.

Більше половини інвестицій - 56% - спрямовується в рослинницькі галузі, переважно на вирощування однорічних і дворічних культур. У розвиток тваринництва в 2013 році спрямовано 34% прямих іноземних інвестицій [4].

Необхідно зазначити, що у структурі іноземних капіталовкладень головним інвестором в економіку України залишається країни ЄС. Тому інтеграція нашої країни до ЄС є значним кроком вперед, який несе як позитивні зрушення, так і серйозні виклики, серед яких - необхідність забезпечення національного інтересу у сфері продовольчої безпеки та конкурентоспроможності вітчизняного товаровиробника.

Так, за оцінками експертів проєвропейської орієнтації, від впровадження Угоди про ЗВТ між ЄС та Україною остання може отримати чималі вигоди в сфері сільського господарства, зокрема внаслідок:

- зростання експорту української продукції в ЄС;

- розширення доступу на ринки третіх країн через гармонізацію стандартів з ЄС;

- покращення інвестиційного клімату внаслідок пристосування національного законодавства до норм і правил ЄС;

- скасування субсидування експорту сільськогосподарської продукції з ЄС до України;

- поступове збільшення квот на експорт з України до ЄС окремих видів сільськогосподарської продукції.

Ймовірні випробування, яких зазнає Україна після вступу до ЄС:

- посилення конкуренції на внутрішньому ринку, особливо в короткостроковій перспективі, за рахунок усунення тарифних і скорочення нетарифних бар'єрів;

- обмеження доступу українських товарів на європейські ринки під приводом їх невідповідності європейським стандартам і сертифікатам;

- вилучення з режиму вільної торгівлі майже 400 товарних позицій, в основному сільськогосподарських товарів, лібералізація експорту яких на ринки ЄС була б для України найбільш вигідною;

- запровадження з боку ЄС для України дискримінаційної системи тарифних квот на дуже низькому рівні (для більшості видів продукції ці квоти становлять менше 6% від обсягу ринку ЄС із цих видів продукції (зерно, м'ясо тощо);

- скасування вивізного мита на насіння соняшнику, що може позбавити вітчизняні переробні комбінати сировини;

- збереження в ЄС системи багатомільярдних дотацій аграрного сектора, що робить експорт української продукції в ЄС та в третіх країнах неконкурентоспроможним [2].

Для успішного розв'язання завдань євроінтеграції аграрний сектор економіки України має достатньо передумов: багатий природно-ресурсний та експортний потенціал, вагомий людський капітал, поступово зростаючу інвестиційну привабливість, збережений уклад сільського життя та багатовікові традиції ведення сільського господарства. У цьому контексті дослідження та наукове осмислення досвіду формування європейської аграрної моделі сприятимуть проведенню структурних реформ у галузі сільського господарства та підвищенню рівня конкурентоспроможності агропродовольчої продукції на європейському та світовому ринках.

Крім того на даний час постала необхідність у поліпшенні якості інформаційного забезпечення в сільському господарстві, яка зумовлена тим, що, угода з ЄС передбачає серйозні коригування нормативних практик в Україні, зокрема у сферах конкуренції, державної допомоги, державних закупівель, вживання санітарних і фітосанітарних заходів, технічного регулювання, захисту прав інтелектуальної власності, забезпечення сталого розвитку та ін.

Активізацію процесу оновлення та вдосконалення законодавства в сфері державної підтримки сільського господарства необхідно проводити з урахуванням глави 17 розділу 5 згаданої Угоди, яка присвячена сільському господарству та розвитку сільських територій [6].

Глибокий аналіз ключових положень Угоди показує, що основними загрозами для сільськогосподарських виробників у перспективі можуть бути: посилення конкуренції на внутрішньому ринку, особливо в короткостроковій перспективі, обмеження доступу українських товаровиробників на європейські ринки через недотримання стандартів якості.

Оскільки обсяг бюджетної підтримки сільського господарства в ЄС становить 45% сектора валової вартості продукції, а в Україні - всього 6%, то прогнози щодо забезпечення конкурентоспроможності вітчизняної продукції, на думку багатьох науковців, є досить невтішними [1].

Необхідність впровадження зазначених норм суттєво вплине на зміст аграрно-правового інституту державної підтримки сільського господарства і потребує вже у найближчому часі розробки та прийняття спеціальних програм. Так, слушним є пропозиція фахівців щодо прийняття Програми адаптації АПК до роботи в умовах спільного європейського ринку [5].

Органам державної влади спільно з українськими товаровиробниками слід докласти чимало зусиль для поступового наближення до норм і стандартів ЄС у сфері торгівлі сільськогосподарською продукцією та суміжних галузях, наприклад, стандартів і правил оцінки відповідності, санітарних й фітосанітарних правил, прав інтелектуальної власності, сприяння торгівлі, державних закупівель та конкуренції, обов'язкових до виконання положень стосовно пов'язаних із торгівлею енергетичних аспектів, у тому числі таких, як інвестиції, транзит і транспортування.

Хочеться зазначити, що Україна також може стати «хлібним кошиком» Європи, причому щодо виробництва продукції, яка не буде безпосередньо конкурувати з виробниками Франції, Іспанії, Італії та ін., а сприятиме самозабезпеченню ЄС основними продуктами сільського господарства і гарантуватиме продовольчу безпеку ЄС.

Поглиблюючи співпрацю є ЄС, Україна отримає нові стимули для розвитку внутрішнього ринку і поглиблення економічної спеціалізації регіонів. На внутрішнє споживання буде спрямоване аграрне виробництво з його оновленою структурою. Разом з тим розширення зовнішньоекономічних перспектив українського сільського господарства стане можливим завдяки переходу на вирощування більш конкурентоспроможних видів рослин і порід тварин, розширенню сфери застосування передових аграрних технологій, заохоченню сучасного та сталого сільськогосподарського виробництва, обов'язковою умовою якого є захист довкілля, поширенню методів органічного виробництва та використанню біотехнологій.

Висновки. В умовах підвищених економічних ризиків здійснення міжнародної торгівлі з Росією, для вітчизняних аграрії постає велика необхідність адаптації та пошуку нових ринків збуту продукції. Практична реалізація цих намірів сьогодні можлива через підписання Угоди про ЗВТ з ЄС в повному обсязі. Вступ України до ЄС прискорить розробку та реалізацію нової аграрної політики, активізує контроль за її виконанням у системі управління розвитком агросфери, сприятиме залученню внутрішніх і зовнішніх інвестицій, забезпечить участь держави у розробці положень Спільної аграрної політики та правил міжнародної торгівлі продукцією сільського господарства.

Література

1. Гайдуцький П. Україна: проблема інтеграції [Електронний ресурс] / П. Гайдуцький // Національна безпека і оборона - Режим доступу:http://www.razumkov.org.ua/ukr/files/category_journal/NSD_141-142_ukr.pdf

2. Гайдуцький П. Україна - ЄС: проблеми інтеграції [Електронний ресурс] / П. Гайдуцький // Джерело тижня - 7 червня 2013 року. - Режим доступу:http://agroconf.org/content/gayduckiyukraina-es-problemy-integracii

3. Експрес-випуск Державної служби статистики України 14.02.2014 № 88/0/03.5вн-14 // http://www.ukrstat.gov.ua/

4. Лупенко Ю. Аграрний сектор зберігає свою інвестиційну привабливість [Електронний ресурс] / Ю. Лупенко // ННЦ ІАЕ- Режим доступу: // http://www.iae.kiev.ua/presscentre/presrelease/714--2015-950-.html

5. Рекомендації учасників Другого засідання Робочої групи: «Україна -ЄС на шляху до розширеної зони вільної торгівлі» на тему: Потенціал Зони вільної торгівлі між ЄС та Україною для розвитку аграрного сектору економіки [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://www.niss.gov.ua/public/File/2011_table/0609_rekom.pdf

6. Угода про асоціацію між Україною та ЄС і його державами-членами (текст) / Комітет з питань європейської інтеграції Верховної Ради України [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://comeuroint.rada.gov.ua/ komevroint/control/uk/publish/article?art_id=56220&cat _id=45826.

Размещено на Allbest.ru