Сталий розвиток регіонального господарства

Размещено на http://www.allbest.ru/

СТАЛИЙ РОЗВИТОК РЕГІОНАЛЬНОГО ГОСПОДАРСТВА

Ю.М. Конюхов, науковий співробітник

Науково-дослідного центру Збройних Сил України

«Державний океанаріум»

Анотація

сталий розвиток регіон економічний

У статті досліджено механізми забезпечення сталого розвитку регіонів України. Запропоновані інструменти системи державного регулювання, а саме індикативне планування та прогнозування. Для досягнення стратегічних цілей сталого розвитку регіонів пропонується використання системи стисло середньо і довгострокових тактичних цілей розвитку. Визначено єдину методологія проведення постійного моніторингу економічного і соціального регіонального розвитку з урахуванням впливу життєдіяльності регіону.

Ключові слова: сталий розвиток, соціально-економічний розвиток, інноваційний потенціал регіону, економічний розвиток регіону, кластерная стратегія, інноваційно-орієнтований кластер, принципи сталого розвитку.

Annotation

In the article the mechanisms to ensure the sustainable development of regions of Ukraine. Available tools of state regulation, namely the indicative planning and forecasting. To achieve the strategic goals of sustainable development of the regions are invited to use the system briefly tactical medium and long term development goals. It defines a single methodology for the ongoing monitoring of economic and social regional development taking into account the influence of life in the region.

Keywords: sustainable development, economic and social development, the innovative potential of the region, economic development of the region, klasternaya strategy, innovation-driven cluster principles of sustainable development.

Аннотация

В статье исследованы механизмы обеспечения устойчивого развития регионов Украины. Предложенные инструменты системы государственного регулирования, а именно индикативное планирование и прогнозирование. Для достижения стратегических целей устойчивого развития регионов предлагается использование системы кратко средне и долгосрочных тактических целей развития. Определена единая методология проведения постоянного мониторинга экономического и социального регионального развития с учетом влияния жизнедеятельности региона.

Ключевые слова: устойчивое развитие, социально-экономическое развитие, инновационный потенциал региона, экономическое развитие региона, кластерная стратегия, инновационно-ориентированный кластер, принципы устойчивого развития.

Вступ

Наприкінці XX- початку XXI століття загальносвітове визнання нової наукової парадигми сталого розвитку, під якою у загальному вигляді розуміється стабільний соціально-економічний розвиток, не руйнує своєї природної основи. Парадигма орієнтує державу й українське суспільство на стратегію сталого розвитку, що забезпечує збалансоване вирішення соціально-економічних завдань і проблем збереження сприятливого навколишнього середовища та природно ресурсного потенціалу з метою задоволення потреб не тільки нинішнього, а й майбутніх поколінь. [4]

Особлива роль місцевого (регіонального) рівня забезпечення сталого розвитку науково обґрунтована тим, що на конкретній території концентруються забруднення, які чинять негативний вплив на здоров'я населення, стан природного середовища, умови соціально-економічного розвитку. У сучасній Україні досягнення стійкого збалансованого розвитку регіонів справедливо пов'язується з імперативом послідовною і системною модернізацією, яка передбачає «запровадження новітніх медичних, енергетичних та інформаційних технологій, розвиток космічних і телекомунікаційних систем, радикальне підвищення енергоефективності».

В умовах модернізації важливе значення для наукового обгрунтування та деталізації дослідження економічних процесів отримує регіональна економіка, що представляє собою галузь наукових знань про прояви і розвиток соціально-економічних процесів і явищ в їх безпосередній ув'язці з ресурсними можливостями та економічним потенціалом на окремих територіях. [7]

Метою дослідження є розробка науково-методичних основ формування механізмів розвитку соціально-економічного потенціалу регіону.

Аналіз останніх публікацій

Обґрунтування стратегії економічного розвитку регіонів є достатньо вивченим науково-практичним аспектом державної регіональної політики, що відображено у працях учених, серед яких О.М. Алімов, О.А. Амоша, О.О. Бакаєв, З.С. Варналій, В.В. Волошин, В.М. Геєць, Б.М. Данилишин, М.І. Долішній, В.В. Дорофієнко, С.І. Дорогунцов, В.С. Кравцов, А.С. Лисецький, І.І. Лукінов, Л.Г. Мельник, А.І. Мокій, Я.Б. Олійник, Я.Я. Пушак, Н.В. Танчук, М.А. Хвесик, Л.Г. Чернюк, М.Г. Чумаченко, Л.Б. Шостак та ін.

Незважаючи на достатній рівень вивченості проблеми формування та реалізації стратегії регіонального розвитку, наявність чималої кількості нормативно-правових актів, і досі залишаються невирішеними багато питань. До цього часу наявна територіальна диференціація регіонів України, не завершено реформування адміністративно-територіального устрою, не сформовані механізми стимулювання місцевих громад до прискорення розвитку регіонів, не оптимізовано процеси централізованого регіонального регулювання та підтримки місцевих ініціатив, у т. ч. співвідношення їх інтересів тощо. Усе це засвідчує необхідність постійного вдосконалення існуючих концепцій соціально-економічного розвитку регіонів України.

Виклад основного матеріалу

Сталий розвиток регіону передбачає державне регулювання протікання соціально-економічних процесів. Важливими інструментами системи державного регулювання є індикативне планування та прогнозування (рис. 1), яке передбачає підвищення ролі і значення прогнозів, ринкових інструментів, розробку цільових програм і проектів, стимулювання інноваційного розвитку, раціональне використання ресурсів, інтеграцію інтересів органів влади та господарюючих суб'єктів, превалювання планів рекомендаційного характеру та ін. [3]

Специфіка управління сталим розвитком регіону проявляється в проведенні ними SWOT-аналізу, розробці інтеграційної системи (державної и регіональної політик), заходів з ефективного управління ресурсним потенціалом, складанні індикативних і стратегічних планів і визначенні напрямів їх здійснення, що дозволяє забезпечити розширене відтворення регіональної економічної системи.

Рис. 1 Система індикативного планування

(Авторська розробка)

Найбільш ефективною формою, яка забезпечує виробничу, наукову і соціальну кооперацію, є формування кластерів. Тому підтримка і створення кластерів повинна стати одним з основних напрямів регіональної політики України. Їх створення має стати одним з найважливіших напрямків регіональної політики регіонів, що забезпечує значне підвищення економічної та інноваційної активності і, отже, якість життя населення. Про це свідчить зарубіжний досвід.

В даний час Фінляндія і Норвегія є одними з найбільш успішних країн світу як в економічному, так і соціально-політичному плані. Фінський уряд зміг створити сильні стимули для розвитку суміжних і підтримуючих галузей, що зробило позитивний вплив на формування регіональних і національних конкурентних переваг, стійкості системи від впливу зовнішніх факторів впливу, ставши однією з найсильніших детермінант «конкурентного ромбу» М. Портера. [6]

Останнім часом політика щодо довкілля стала одним з найважливіших чинників сталого розвитку, ефективна природоохоронна політика в Фінляндії, поряд з загальноекономічними перетвореннями, сприяли формуванню в країні одного з найбільш сильних і перспективних екологічних і енергетичних кластерів.

У Фінляндії впродовж останніх років відбувалося постійне поліпшення якості процесу освіти, що сприяло розвитку сфери високих технологій та інновацій. В рамках кластерів інноваційні процеси протікають швидше за рахунок синергетичного ефекту.

Кластерний підхід в організації економічного простору цих північних країн дозволяє утримувати їм свої економічні позиції від істотного впливу зовнішніх негативних факторів. При цьому сталий регіональний розвиток у високорозвинених країнах розглядається виключно з позиції екологічної безпеки та високої якості життя населення.

Економічне забезпечення сталого розвитку регіонів передбачає модернізацію сучасної регіональної політики за рахунок включення в останню елементів кластерних стратегій, оскільки створення інноваційно-орієнтованих кластерів сприяє раціональному використанню природних ресурсів, що є найважливішим чинником забезпечення якості життя населення.

Зростання економіки областей Причорномор'я виключно за рахунок розвитку сировинних і переробних галузей, означає подальше поглиблення екологічної ситуації та зниження якості життя населення. Отже, проведення кластерної регіональної політики дозволить сформувати кластери в різних секторах життєдіяльності південних регіонів: охороні здоров'я, медицині, освіті, екології та енергетиці, сільському і інш. галузях, що дозволить стати на шлях досягнення основних цілей сталого регіонального розвитку стосовно до умов Причорномор'я - економічне зростання і підвищення якості життя населення при збереженні навколишнього середовища. [6]

Є справедливим твердження про те, що основний принцип сталого розвитку - «розвитку без руйнування» - досягається при єдності існування і пропорційному рівні розвитку основних факторів якості життя: економічного, політичного, соціального та екологічного, - такий підхід дозволить забезпечити одну зі складових якості життя населення при оптимізації інших.

У цій ситуації особливого значення набуває завдання узгодження інтересів місцевого, регіонального, державного рівня влади, корпорації, населення. Забезпечення взаємодоповнюваності цих інтересів вимагає інноваційних управлінських рішень, що дозволяють ініціювати системний ефект в економічних, політичних і соціокультурних контекстах.

Стратегічними цілями розвитку Причорноморського регіону в контексті досягнення сталого розвитку з урахуванням особливостей функціонування господарської системи (виражених географічною, природно-кліматичною, соціально-економічною специфікою) є підвищення економічної самостійності, екологічної безпеки та якості життя населення. Досягнення цих цілей є умовою реалізації завдань модернізації на регіональному рівні. [5]

Для досягнення стратегічних цілей рекомендується застосування наступної системи стисло середньо і довгострокових тактичних цілей розвитку:

У короткостроковій перспективі органам влади, місцевому бізнесу і населенню необхідно зайняти осмислену позицію і сформувати програми з розвитку території в контексті підвищення ролі та економічної самостійності регіону. Ключовим принципом реалізації даної мети є його покладання як співвіднесенного і пропорційного проблемам сталого життєзабезпечення населення та забезпечуючого роль Причорномор'я як самостійного суб'єкта в проектному просторі України.

У середньостроковій перспективі необхідне досягнення наступних цілей:

По-перше, інноваційний розвиток енергокористування та енергозбереження. Особливе значення даного напрямку визначається високою вартістю утримання інфраструктур та енергозатратністю діяльності в кліматичних умовах Причорномор'я. Основними проектними векторами виступають: інновації в енергокористування, впровадження технологій енергозбереження, пошук можливостей використання та застосування нових джерел енергії.

По-друге, формування інституційної інфраструктури інноваційної економіки. Важливість цієї мети визначається тим, що дана інфраструктура повинна забезпечити реалізацію принципу системної інновації по відношенню до наявного регіонального соціально-виробничого комплексу. Головним ефектом реалізації мети має стати збільшення питомої ваги в обсязі товарів і послуг, виготовлених у високотехнологічній сфері (однією з таких сфер може стати сільськогосподарська галузь).

По-третє, розвиток сільськогосподарського, рибного комплексу, з перспективою формування кластерів. Зниження показників розвитку цих галузей призводить до збільшення безробіття в регіоні. Сучасна сільськогосподарська, рибальська, рибопереробна, машинобудівна діяльність, оснащена інноваційними технологіями, повинна стати частиною «нової економіки» регіону, екологічно та соціально орієнтованої (за своєю сутністю і специфікою) на відмову від витрачання невідтворюваних ресурсів, забруднення навколишнього середовища. Процес відтворення в даних галузях дає можливість довгострокового планування як розвитку галузі, так і економіки регіону в цілому.

По-четверте, вибудовування мультикультурних комунікацій. На території регіону проживають різні народи. Разом з тим, адміністративно-політична карта далеко не завжди збігається з межами культурно-історичних регіонів і мірою впливу на актуальні соціально-політичні процеси. У цьому контексті принцип транскордонного співробітництва набуває не тільки економічного, але й виразного гуманітарного виміру.

По-п'яте, розвиток людського капіталу, підвищення його мобільності та адаптивності до сучасних технологій і соціально-культурних програм. Реалізація даної мети передбачає мобілізацію і накопичення освітніх та культурних ресурсів на принципах мережевої самоорганізації та інформаційної прозорості. При реалізації даного напрямку проявляється ефект синергії, як результат спільної (мережевої) дії з розширення освітніх, культурних, інформаційних можливостей місцевого населення.

У довгостроковій перспективі необхідне застосування кластерної політики та кластерного підходу до організації регіонального простору. В даний час застосування кластеризації регіональної економіки є не можливим через наявність ряду стримуючих факторів: низька якість бізнес-клімату в регіоні, інформаційної, освітньої системи, кадрового потенціалу і т.д. При проведенні кластерної політики необхідно враховувати масштаб управління регіональним розвитком. Коли масштаб обмежений чотирма роками (передвиборний цикл), то говорити про будь-яку довгострокову стратегію неможливо. Отже, розглядати питання про успішну реалізацію проектів по спеціальному стимулюванню кластерів можна тільки за наявності регіональної стратегії. Розвивати кластер у відриві від розвитку регіону в цілому недоцільно. Стратегія сталого розвитку регіону представлена на рис. 2.

Рис. 2 Стратегія сталого розвитку регіону

Стратегія, з одного боку, забезпечує формування нових ресурсів, товарів і послуг, активізацію інноваційної та інвестиційної діяльності, прояв креативного підходу в діяльності органів управління, удосконалення інфраструктурної складової, збалансованість ринкової кон'юнктури, прийняття ефективних управлінських рішень, стимулювання діяльності підприємницького сектору, з іншого, - сприяє оптимізації процесів взаємодії центру з регіонами. Головним інструментом реалізації зазначеної стратегії може служити індикативне і стратегічне планування і прогнозування, ефективне застосування яких дозволяє забезпечити сталий розвиток регіону, стимулюючи забезпечення гідної якості життя населення. [2]

Висновок

Регіональна стратегія сталого розвитку являє собою комплекс заходів, орієнтованих на досягнення перспективних соціально-економічних цілей, обумовлених наявними ресурсами, потенційними можливостями й обмеженнями їх реалізації. Стратегія сталого розвитку регіонів змінюється в залежності від соціально-економічної та політичної орієнтації держави на конкретному етапі розвитку, складних взаємин центру з регіоном, зовнішньоекономічної ситуації, тобто від системи умов і факторів, що впливають на цільові установки розвитку суспільства в рамках єдиної держави. [1]

У процесі досягнення стратегічних цілей сталого розвитку регіону необхідне проведення постійного моніторингу економічного і соціального регіонального розвитку з урахуванням впливу життєдіяльності регіону на природне середовище. В Україні поки немає єдиної методології проведення подібної оцінки, і методичний інструментарій відрізняється істотним набором.

У контексті сталого розвитку регіону моніторинг доцільно проводити за трьома напрямками, доцільна періодичність його проведення - один рік:

1. Моніторинг конкурентоспроможності регіону на базі наступних економічних і соціальних інтеграцій: економіка (обсяг виробництва продукції на душу населення, зайнятість по галузях економіки, кількість підприємств у сфері підприємницької діяльності та обсяги продукції, виготовленої у сфері підприємництва, на душу населення; ринок праці (рівень безробіття, застійне безробіття, рівень зайнятості населення у віці 15 - 65 років); демографія (чисельність населення, щільність населення на один квадратний метр, відсоток населення у віці до 15 років, 15 - 64 і більше 65 років); освіту (освітній рівень осіб у віці 25 - 59 років).

2. Моніторинг інновацій, який повинен базуватися, насамперед, на його дефініції: оцінці повинні підлягати всі ресурси, використовувані в науково-технічному, інноваційному процесі, можливості використання цих ресурсів і готовність (сприйнятливість) регіональної економіки до нововведень.

3. Моніторинг рівня комфортності проживання населення в регіоні.

Рекомендовані напрямки моніторингу дозволять повністю охопити всі життєво-важливі процеси розвитку Причорномор'я в період його переходу до сталого регіонального розвитку.

Список використаних джерел

1. Долішній М. Актуальні завдання інтенсифікації соціально-економічного розвитку регіонів України / Долішній М. // Регіональна економіка. 2005. № 2. С. 7-15.

2. Карімов Г.І. Регулювання соціально-економічного розвитку регіону з використанням комплексних індикаторів: автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. екон. наук: спец. 08.00.05 «Розвиток продуктивних сил і регіональна економіка» / Г.І. Карімов. Д., 2009. 18 с.

3. Паламарчук М.М. Економічна і соціальна географія України з основами теорії: посібник [для викладачів економічних і географічних факультетів вузів, наукових працівників, аспірантів] / М.М. Паламарчук, О.М. Паламарчук. К.: Знання, 1998. 416 с.

4. Підлісна О.А. Стан та перспективи розвитку регіонів України: методи оцінки ефективності територіальних утворень / О.А. Підлісна // Регіональна економіка. 2007. № 1. С. 104-115.

5. Смирнов В.В. Теоретико-методологические аспекты повышения эффективности социально-экономического развития региона / В.В. Смирнов // Региональная экономика и управление: 2010. № 3 (23).

6. Уэбстер Ф. Теории информационного общества / Ф. Уэбстер. М.: Аспект Пресс, 2004. 400 с.

7. Черняк Ю. И. Разработка системы экономической информации / Ю.И. Черняк // Системы экономической информации. М.: Наука, 1967. С. 21.

Размещено на Allbest.ru