Планування систем формування стратегії ресурсозбереження на підприємствах машинобудування

Размещено на http://www.allbest.ru/

ДВНЗ «Запорізький національний університет»

Планування систем формування стратегії ресурсозбереження на підприємствах машинобудування

аспірант С.В. Пекшин



Анотація

Досліджено фактори та напрямки формування стратегії ресурсозбереження на підприємствах машинобудування. Виокремлено фактори і напрямки зовнішнього і внутрішнього впливу на ефективність ресурсозбереження підприємств машинобудування. Визначено необхідність класифікації процесу ресурсозбереження на підприємствах машинобудування. Запропоновано класифікацію факторів ресурсозбереження на підприємствах машинобудування.

Ключові слова. Ресурсозбереження, класифікація, фактори, чинники, ефективність, зовнішнє і внутрішнє середовище, напрямки, ознаки, зв'язок.



Аннотация

Исследованы факторы и направления формирования стратегии ресурсосбережения на предприятиях машиностроения. Выделены факторы и направления внешнего и внутреннего влияния на эффективность ресурсосбережения предприятий машиностроения. Определена необходимость классификации процесса ресурсосбережения на предприятиях машиностроения. Предложена классификация факторов ресурсосбережения на предприятиях машиностроения.

Ключевые слова. Ресурсосбережение, классификация, факторы, факторы, эффективность, внешняя и внутренняя среда, направления, признаки, связь.



Annotation

Factors and directions of forming of strategy of maintenance of resources are investigational on the enterprises of engineer. Factors and directions of external and internal influence are distinguished on efficiency of maintenance of resources enterprises of engineer. The necessity of classification of process of maintenance of resources is certain on the enterprises of engineer. Classification of factors of maintenance of resources is offered on the enterprises of engineer.

Keywords. Мaintenance of resources, classification, factors, factors, efficiency, external and internal environment, directions, signs, connection.



Як загальна функція механізму формування стратегії ресурсозбереження, економічний аналіз має ту особливість, що він використовується при реалізації ряду інших його функцій, таких, як планування, організація, стимулювання робіт з ресурсозбереження; контроль і оперативне регулювання процесів, пов'язаних з використанням ресурсів.

Від якості аналізу залежить в кінцевому рахунку ефективність виконання зазначених функцій і, відповідно, віддача економічного механізму в частині забезпечення ресурсозбереження в цілому.

По-справжньому змістовний, практично корисний аналіз передбачає всебічне, поглиблене вивчення діяльності різних підрозділів підприємств машинобудування і чинників, які впливають на неї у їх взаємному зв'язку і обумовленості. стратегія ресурсозбереження машинобудування

Виклад основного матеріалу. Системний, комплексний підхід до аналізу ресурсоспоживання підприємств машинобудування досі не знайшов достатньо послідовного обґрунтування та практичного вираження.

Оскільки формування стратегії ресурсозбереження підприємств машинобудування є складним, багатоплановим економічним явищем, аналізу

цього процесу необхідно надати системний, комплексний характер.

Це означає, що аналіз повинен:

- проводитися стосовно всіх рівнів підприємства;

- охоплювати широке коло проблем виробничого споживання ресурсів і висвітлювати як якісні, так і кількісні його аспекти;

- враховувати не тільки економічні, а й соціальні, технічні, технологічні та інші фактори, що впливають на характер, динаміку, тенденції використання ресурсів;

- органічно вписуватися в контекст комплексного аналізу різних сфер виробничо-господарської діяльності підприємств машинобудування.

Інструментом безпосереднього ресурсозбереження підприємств машинобудування є напрямки раціонального використання матеріальних ресурсів.

Конкретизація зазначених напрямків вимагає великої аналітико-дослідницької роботи, включаючи і методи функціонально-вартісного аналізу (ФВА). Тому в системі ресурсозбереження, поряд з іншими функціями, центральне місце займає функція аналізу. По суті, в розглянутому механізмі функція аналізу адекватна аналітичному етапу ФВА.

Функція аналізу концентрує зовнішню і внутрішню інформацію для вироблення конкретних заходів згідно з прийнятими напрямками ресурсозбереження підприємств машинобудування.

На підставі отриманих результатів аналізу здійснюється функція планування, яка відповідає дослідному етапу ФВА.

Результатом функції в режимі планування є конкретні заходи формування стратегії ресурсозбереження підприємств машинобудування, повним чином підготовлені до реалізації на практиці.

У представленій системі важливе місце відводиться функції контролю, в процесі якого здійснюється відстеження запланованого режиму ресурсозбереження фактичним даним.

У разі суттєвих відхилень, відповідні підрозділи підприємства, згідно з

розподілом функцій, вносять необхідні корегування у впроваджувані заходи формування стратегії ресурсозбереження на підприємствах. Динаміка ефективності матеріалоспоживання і рівень матеріаломісткості продукції формуються під впливом численних факторів, рушійних сил, причин того чи іншого процесу, які і визначають його характер.

Підвищення ефективності діяльності підприємств і зниження ресурсоємності товарів можливе в результаті розробки і реалізації організаційно-технічних заходів, комплексно впроваджуючих факторів ресурсозбереження. Класифікація факторів ресурсозбереження представлена у вигляді схеми на рис. 1. В основу їх класифікації покладено розподіл на зовнішні і внутрішні (внутрішньовиробничі) чинники, а також на фактори технічного, технологічного, організаційного та економічного характерів.

Зовнішні фактори включають:

1) державне регулювання ресурсозбереження - державне програмування; податкова система; система ціноутворення; амортизаційна політика; фінансово-кредитна політика.

Значну роль у реалізації державної ресурсозберігаючої політики відіграють програми технічного розвитку галузей і виробництв, створення і впровадження мало- і безвідходних технологій.

Для здійснення даних програм і стимулювання підприємств до раціонального використання матеріальних ресурсів держава використовує певні фінансові важелі. Важливе місце також належить закріпленню в стандартах граничних значень матеріаломісткості продукції.



Рис. 1 Класифікація факторів формування стратегії ресурсозбереження підприємств машинобудування

2) кон'юнктуру ринку:

- пропозиція і ціни на матеріальні ресурси (відіграють важливу роль у формуванні виробничої програми підприємства);

- попит і ціни на продукцію підприємства (зумовлюють асортимент

своєї продукції);

- рівень транспортно-заготівельних витрат (впливають на вибір постачальників);

- конкуренція (впливає при прийнятті рішень у сфері асортименту,

якості, цінової політики).

3) науково-технічний розвиток - виражається в появі:

- нових матеріалів (прокату із заданими властивостями, нових конструкційних матеріалів);

- нових технологій (безвідходних, замкнутого виробничого циклу);

- нової техніки (підвищені коефіцієнти використання матеріалів);

- нових джерел енергії;

- нових знань.

4) загальноекономічні фактори - впливають на стратегію діяльності підприємства в цілому і, як наслідок, на процес використання матеріальних ресурсів. До них відносяться: економічна ситуація в країні, державне регулювання економіки в цілому, стан інфраструктури народного господарства.

5) інші фактори:

- екологічні (забруднення навколишнього середовища, вичерпання запасів корисних копалин);

- природно-кліматичні (вплив температурного режиму, вологості на витрати матеріальних ресурсів при будівництві будівель і споруд, витрата паливно-енергетичних ресурсів, необхідність захисту від несприятливих впливів про кружало середовища);

- політичні.

Внутрішні чинники є нічим іншим, як реакцією на вплив зовнішніх чинників. Однак саме внутрішні фактори визначають безпосередній рівень використання матеріальних ресурсів на підприємстві.

Технічні фактори проявляються на стадії проектування і здійснюють вплив на зменшення витрат окремих видів матеріальних ресурсів на одиницю продукції та підвищення якості і технічних характеристик виробів.

У дану групу входять фактори, пов'язані з удосконаленням конструкцій вже наявної в асортименті підприємства продукції:

1) зниження абсолютної і (або) питомої маси виробу:

- вибір прогресивного типу машин;

- вдосконалення кінематичних схем машин;

- підвищення одиничної потужності, продуктивності машин і устаткування;

- вибір найбільш раціонального матеріалу деталей;

- встановлення оптимальних запасів міцності;

- вибір найбільш раціонального типу заготовок;

- визначення оптимальної геометрії деталей, заміна складних конфігурацій простішими;

- застосування уніфікованих деталей і вузлів;

- підвищення якості, надійності та довговічності машин.

2) підвищення якості споживаних матеріалів - застосування високоміцних марок матеріалів, низьколегованих сталей, економічних профілів прокату, зварних конструкцій із прокату, сортового холоднотягнутого металу, прокату з вакуумної сталі.

3) заміна дорогих і дефіцитних матеріалів - заміна прокату чорних металів алюмінієвими, магнієвими та іншими легкими сплавами; заміна кольорових та чорних металів і сплавів пластмасами; заміна кольорових металів і сплавів металокерамікою; застосування деревопласту, склопластиків і інших замінників; використання вторинних ресурсів.

Технологічні фактори діють на стадії виготовлення продукції, обумовлюючи зниження відходів і втрат матеріалів. До них відносяться:

1) впровадження нового обладнання з поліпшеними технічними характеристиками, модернізація та реконструкція існуючого, спрямовані на підвищення коефіцієнтів використання матеріалів, скорочення відходів і втрат;

2) впровадження прогресивних ресурсозберігаючих технологій - застосування методів точного лиття (замість виготовлення з прокату), гарячого штампування (замість вільного кування), холодної та гарячої висадки (замість зняття стружки); виготовлення заготовок і деталей методом порошкової металургії;

3) впровадження методів зміцнюючої технології - поверхневе загартування; прогресивні методи нанесення покриттів (лакофарбових, металевих, пластмасових);

4) вдосконалення методів виготовлення та обробки деталей - раціональний розкрій матеріалів (застосування фотооптичної розмітки, використання кратних і мірних матеріалів і заготовок); наближення заготовок до форми і розмірів готових деталей; зменшення припусків на обробку;

5) підвищення рівня механізації та автоматизації виробництва. Багато організаційних та економічних факторів впливають на рівень споживання матеріальних ресурсів не прямо, а за допомогою конструктивних, технологічних та інноваційних факторів, тобто можуть проявлятися як у процесі конструювання, так і в процесі виробництва продукції.

Організаційні фактори спрямовані на вдосконалення структури та організації виробництва з метою підвищення ефективності матеріалоспоживання. Вони включають:

1) вдосконалення організації виробництва - підвищення рівня спеціалізації, кооперації і комбінування; комплексне використання сировини; організація збору, сортування та використання відходів;

2) вдосконалення системи нормування витрат матеріальних ресурсів;

3) вдосконалення обліку фактичного використання матеріальних ресурсів;

4) вдосконалення системи забезпечення матеріальними ресурсами:

- методів розрахунку потреби в матеріальних ресурсах, норм запасу;

- контроль якості матеріалів, комплектності поставок;

- усунення втрат при транспортуванні;

- раціональна організація складського господарства і усунення втрат матеріальних ресурсів при зберіганні;

- забезпечення безперебійності виробничого процесу;

5) вдосконалення контролю якості заготовок і продукції з метою запобігання браку;

6) структурні зрушення у випуску продукції;

7) склад, рух та кваліфікація персоналу.

Економічні фактори обумовлюють створення умов, що сприяють раціоналізації процесу використання матеріальних ресурсів на підприємстві.

Фактично це умови успішної реалізації конструктивних, технологічних, інноваційних та організаційних чинників. До економічних факторів належать:

1) система економічного (морального і матеріального) стимулювання працівників:

- стимулювання проектувальників і конструкторів за розробку прогресивних моделей машин, зниження їх маси, підвищення якості та експлуатаційних характеристик, використання замінників дефіцитних матеріалів;

- стимулювання основних і допоміжних робітників, обслуговуючого і адміністративного персоналу за економію матеріалів і паливно-енергетичних ресурсів;

- стимулювання працівників до збільшення використання відходів і вторинних ресурсів;

2) система економічної відповідальності за нераціональне

використання матеріальних ресурсів - підвищення матеріальної відповідальності виконавців за перевитрату сировини, матеріалів, палива, енергії, води, за порушення технологічного процесу, допущення браку в роботі;

3) економічний стан підприємства - в умовах, коли підприємства самостійно розпоряджаються одержуваним прибутком, важливим чинником підвищення ефективності матеріалоспоживання є результативність діяльності підприємства.

У загальному вигляді структурна схема планування систем формування стратегії ресурсозбереження на підприємствах машинобудування складається з наступних елементів (рис. 2).

Успішна виробничо-господарська діяльність дозволяє підприємству приділяти достатньо уваги засобам раціонального і економного використання матеріальних ресурсів (НДДКР, закупівля нової техніки, вдосконалення

технологій, матеріальне стимулювання).

Дії, спрямовані на підвищення ефективності матеріалоспоживання, повинні вживатися, насамперед, у первинній виробничій ланці - на підприємстві.

Більш раціональне використання матеріалів на підприємствах призведе до необхідного результату на рівні народного господарства.

Важливою умовою підвищення ефективності використання сировини і матеріалів, палива і енергії є наявність дієвого господарського механізму ресурсозбереження.

Досвід економічно розвинених країн свідчить, що найбільших результатів в галузі раціонального та економного матеріалоспоживання досягли ті з них, в яких ресурсозберігаюча політика є одним з пріоритетів діяльності держави.



Висновки

Перехід до ресурсозберігаючого відтворення вимагає:

- комплексної раціоналізації використання ресурсів (трудових, матеріальних, фінансових, інтелектуальних, інформаційних);

Рис. 2. Структурна схема планування систем формування стратегії ресурсозбереження на підприємствах машинобудування



- структурної перебудови виробництва з урахуванням реальних потреб внутрішнього і зовнішнього ринків;

- впровадження досягнень НТП, новітніх методів управління;

- аналізу та прогнозування;

- поєднання державно-адміністративних та ринкових методів господарювання, державної та муніципальної підтримки;

- регулювання ресурсозбереження при використанні законодавчо встановлених стимулів і санкцій.



Список використаних джерел

1. Радчук І. М. Сутність поняття «ресурсозбереження» та шляхи його впровадження на підприємстві / І. М. Радчук // Вісник ХДТУ. - 2009. - № 3 (36). - С. 93-96.

2. Дрозд Т.М. Ресурсозабезпеченість підприємства у контексті логістичного підходу/ Т.М.Дроздов // Науковий вісник Ужгородського національного університету.- С. 94- 98

3. Стеценко Б. Конкуренція за ресурси // Цінні папери України. - 2009. - №49. - С. 16-17.

Размещено на Allbest.ru

...