Доларизація економіки України

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

ДОЛАРИЗАЦІЯ ЕКОНОМІКИ УКРАЇНИ

А.В. Сомик,

к. е. н., начальник відділу досліджень

грошово-кредитної політики та міжнародних

валютно-кредитних відносин

Центру наукових досліджень Національного банку України

Стаття присвячена проблемі доларизації економіки України. Автором узагальнено негативні наслідки, спричинені високим рівнем доларизації в Україні для монетарної політики та економіки країни. Обґрунтовано чинники, які її спричиняють та запропоновано заходи щодо зниження фінансової доларизації до прийнятного рівня.

Ключові слова: доларизація економіки України, чинники доларизації, режим таргетування інфляції, монетарна політика Національного банку України.

A.V. Somyk, Ph.D. in Ekonomics

DOLLARIZATION OF ECONOMY OF UKRAINE

The article observes the problem of dollarization of the economy of Ukraine. The author summarizes the negative effects of dollarization in Ukraine for monetary policy and economy. The factors of dollarization and measures to reduce financial dollarization are defined by the author.

Keywords: dollarization of economy of Ukraine, factors of dollarization, inflation targeting regime, monetary policy of National bank of Ukraine.

Постановка проблеми та аналіз останніх досліджень

Відповідно до Меморандуму про економічну та фінансову політику, Україна має намір щодо переходу у 2015 році до монетарного режиму інфляційного таргетування [1, с.8]. Наразі в Національному банку України здійснюється відповідна технічна підготовка, затверджено та реалізовується План заходів щодо переходу до режиму інфляційного таргетування.

Світовий досвід свідчить, що однією з передумов успішної реалізації режиму інфляційного таргетування є зниження фінансової доларизації в країні. Це пов'язано з негативними наслідками впливу явища надмірної доларизації на дію монетарного трансмісійного механізму та ефективність монетарної політики щодо досягнення намічених цілей.

В Україні феномен доларизації має глибокі історичні корені. Дослідженню зазначеного питання присвячені праці багатьох вітчизняних вчених: О.І. Береславської, І. І Дяконової, К.Паливоди, В.В. Плачинди, В.П. Марчук, Н.І. Атамась, А.А. Козюка та ін. Водночас, сучасна ситуація в країні вимагає перегляду стану та чинників доларизації, більш глибшого вивчення її наслідків для монетарної політики та економіки України з огляду на наміри Національного банку України щодо переходу до режиму інфляційного таргетування, формування системного бачення заходів зниження фінансової доларизації до прийнятного рівня.

Метою даної публікації є узагальнення чиників фінансової доларизації в Україні, наслідків її впливу та обґрунтування системних заходів щодо зниження її рівня в Україні.

Основні результати дослідження

Доларизація - економічне явище, суть якого полягає у заміщенні конвертованою іноземною валютою національної грошової одиниці внаслідок неналежного виконання нею функцій грошей (засобу обігу, платежу, заощадження та нагромадження). В Україні має місце неофіційна (тіньова) доларизація, внаслідок чого у виконанні функцій грошей поряд з національною валютою неофіційно бере участь іноземна (переважно долар США, рідше - євро, рубль, інші валюти). Основними формами прояву доларизації в Україні є: доларизація кредитів та депозитів, грошової маси, збереження готівки в іноземній валюті за межами банківської системи («на руках» у населення), чистий попит населення на іноземну валюту.

У кризовий та посткризовий період Національний банк України взяв і утримує активний курс на дедоларизацію вітчизняної економіки. Проведений аналіз стану доларизації економіки України показав, що запровадження регулятором комплексу дедоларизаційних заходів дозволило досягнути у 2013 році максимального за останніх 6 років зниження її рівня за усіма показниками, що її характеризують. Проте докризового рівня вдалося досягнути лише за показником кредитної доларизації. Стан доларизації економіки України у 2008-2014рр. характеризується високою волатильністю показників та нестійкістю тенденцій щодо її зниження. Негативним є те, що з початку 2014 року відновилася тенденція щодо зростання доларизації за усіма показниками.

На сьогодні Україна за класифікаційною методикою Міжнародного валютного фонду є країною із «високодоларизованою» економікою: рівень доларизації за показником частки депозитів у іноземній валюті в грошовому агрегаті М2 перевищує 30%. За оперативними даними Національного банку 01.08.2014 року доларизація банківських депозитів становила 42,0%, у т.ч. фізичних осіб - 47,4% юридичних осіб - 32,4 %; доларизація кредитів банків - 43,8%, у т.ч. кредитів, наданих фізичним особам - 42,8%, юридичним особам - 44,1%. За підрахунками опитаних ЛігаБізнесІнформ експертів, обсяг готівкової іноземної валюти на руках у населення становить від 30 до 60 млрд. дол. США.

Отже, проблема доларизації в Україні залишається гострою та зумовлює значні негативні наслідки для монетарної політики та економіки України. Такими наслідками є:

- зниження попиту на національну валюту, що зменшує можливості одержання державою емісійного доходу (сеньйоражу), який є важливим фіскальним ресурсом бюджету;

- створення передумов для розвитку тіньової економіки та обмеження фіскальних можливостей держави;

- зниження незалежності монетарної політики (у використанні інструментів, вибору цілей монетарної політики, режиму валютного курсу та операційного орієнтиру) через значну роль валютного каналу та каналу курсових очікувань у монетарному трансмісійному механізмі, інструменту обмінного курсу та курсової стабільності в оцінці ефективності політики. У доларизованій економіці з режимом обмінного курсу близького до фіксованого процентний інструментарій використовується «по залишковому принципу» для корегування наслідків операцій через валютний канал монетарної трансмісії. В окремі періоди цінова та курсова стабільність стають несумісними цілями в умовах лібералізації руху капіталу, відкритості національної економіки та високих, порівняно зі світовими, внутрішніх процентних ставок. У країнах з високим рівнем доларизації, валютний курс є індикатором макроекономічної стабільності. Центральним банком такої країни тривалий час відкладається назріле (за оголошення цінової стабільності головною ціллю монетарної політики), посилення гнучкості обмінного курсу. У літературі це явище називається «страхом перед плаванням» (fear of floating). Проміжним орієнтиром при цьому залишається курсова стабільність. У регулюванні грошово-кредитного ринку застосовується кількісний підхід, в той час як режим, що базується на ціновій стабільності, а тим більше інфляційному таргетуванні, вимагає застосування процентного підходу, за якого проміжним операційним орієнтиром має стати короткострокова ринкова ставка;

- значний вплив на інфляцію та її волатильність. Емпірично доведеним є факт, що середній рівень інфляції та її волатильність в країнах із високим рівнем доларизації є вищим, ніж в країнах з помірним рівнем. Присутність іноземної валюти в грошовому обігу призводить до ефекту заміщення - вона витісняє національну валюту і в такий спосіб привласнює собі вартість товарів. Це зменшує товарну наповненість національної валюти, тобто призводить до падіння її купівельної спроможності та знецінення. Має місце також явище «імпортованої інфляції», коли зростання інфляції в країнах-виробниках імпортованих товарів переноситься в національну економіку.

- ускладнення зв'язків у каналах монетарного трансмісійного механізму оскільки доларизація вимагає її врахування при моделюванні дії механізму монетарної трансмісії центрального банку;

- зниження ефективності монетарної політики внаслідок послаблення управлінської позиції центрального банку щодо регулювання грошово-кредитного ринку через те, що важливою складовою пропозиції грошей в умовах доларизації є іноземна валюта, для впливу на яку центральний банк має обмежені монетарні важелі управління. У доларизованій економіці відбувається звуження сфери обслуговування економічних процесів національною валютою, а відповідно, і сфери регулювання центрального банку;

- зростання залежності внутрішнього грошового обігу від шоків зовнішнього ринку. В доларизованій економіці збільшується чутливість структури й обсягів грошової маси до коливань обмінного курсу національної валюти, девальваційних очікувань та руху іноземного капіталу. Чим більшою є частка валюти у грошовому обігу країни, тим не безпечнішим для її економіки є валютні коливання;

- обмеження можливостей центрального банку щодо проциклічного регулювання економіки. Наприклад, назріле девальваційне корегування курсу є небажаним, оскільки матиме наслідком значні втрати держави та суб'єктів ринку в умовах надмірної кредитної та боргової доларизації. За девальваційних тенденцій небажаною також буде експансійна політика центрального банку в цілях стимулювання кредитування розвитку економіки;

- обмеження можливостей центрального банку щодо впливу на вартість ресурсів на грошово-кредитному ринку. Центральний банк монетарними інструментами може прямо впливати лише на вартість національних грошей, у той час як вартість грошей в іноземній валюті залежить передусім від кон'юнктури на світових фінансових ринках. Зазначене істотно знижує дієвість процентного каналу трансмісійного механізму та не дає змоги проводити ефективну процентну політику;

- зростання додаткових витрат суб'єктів грошового обігу, пов'язаних із валютообмінними операціями;

- ускладнення прогнозування попиту та пропозиції на гроші. Доларизація істотно змінює функцію попиту на гроші. Особливо цей наслідок відчутний в країнах із високим непродуктивним попитом на іноземну валюту (попиту, не пов'язаного із господарською діяльністю, лікуванням, оздоровленням, відпочинком за кордоном тощо). Пропозиція грошей також стає залежною від зовнішніх та внутрішніх чинників.

- збільшення волатильності валютного курсу, оскільки до попиту на іноземну валюту для зовнішньоекономічних угод додається внутрішній попит, який суттєво реагує на зміни очікувань економічних агентів;

- зростання валютних ризиків та ризиків втрати фінансової стійкості ринку внаслідок наявності нехеджованих зобов'язань та вимог у іноземній валюті. Високий рівень доларизації економіки несе в собі значні валютні ризики девальвації чи ревальвації в умовах відкритості економіки та фінансової лібералізації. Зміна напряму руху капіталу, номінованого в іноземній валюті, посилюватиме волатильність курсу, що може мати негативні наслідки для стійкості фінансової системи. Вразливість зумовлена так званим «балансовим ефектом», який реалізується в умовах волатильності курсу в результаті чого змінюється гривневий еквівалент витрат на обслуговування зобов'язань та доходи від активів у іноземній валюті;

- деформація каналів грошової пропозиції та зростання валютних ризиків центрального банку в умовах відкритості економіки, лібералізації ринку капіталу та режиму обмінного курсу, близькому до фіксованого. Рух капіталу за курсової стабільності деформує канали грошової пропозиції: у окремі періоди валютний канал був в Україні основним каналом грошової пропозиції/вилучення грошей з обігу в силу необхідності проведення валютних інтервенцій із купівлі/продажу іноземної валюти. Це, за недостатньо гнучкого обмінного курсу, зумовлює перекладання валютних ризиків суб'єктів ринку на центральний банк;

- необхідність в утриманні завищеного обсягу міжнародних резервів або залучення зовнішніх кредитів, у тому числі Міжнародного валютного фонду. Зростання ролі золотовалютних резервів країни відбувається внаслідок великого значення курсової стабільності як важливого критерію оцінки ефективності монетарної політики;

- зменшення кредитних ресурсів банків та інвестиційних можливостей фінансової системи через такий прояв доларизації як збереження валютних заощаджень «на руках» у населення;

Проведені дослідження дозволили узагальнити внутрішні та зовнішні чинники, які зумовлюють доларизацію економіки України в сучасних умовах. Основними з них є:

- суспільне напруження, що триває в країні через загострення політичного протистояння в державі, військові операції на сході України, які посилили макроекономічну нестабільність, девальваційні очікування, зростання попиту на іноземну валюту в січні - березні 2014 року, зниження довіри до національної валюти;

- фактична девальвація національної валюти понад 50 % за 7 місяців 2014 року, яка призвела до курсової переоцінки та зростання (у гривневому еквіваленті) депозитів та кредитів банків в іноземній валюті, а також валютної складової грошової маси та державного боргу;

- висока волатильність рівня інфляції у середньостроковому періоді, що спонукає економічних агентів використовувати іноземну валюту в якості засобу нагромадження;

- нерозвиненість фінансових інструментів, номінованих у національній валюті, що звужує інвестиційні альтернативи суб'єктів ринку щодо вкладення коштів, обмежуючи їх валютним та депозитним ринком;

- нерозвиненість фінансового ринку, недостатня його глибина та висока вартість внутрішніх ресурсів, що спонукає суб'єктів ринку залучати ресурси в іноземній валюті на зовнішніх ринках;

- високий рівень тіньової економіки в Україні (понад 40% від ВВП за оцінкою Світового банку), обслуговування якої здійснюється переважно в іноземній валюті;

- значні обсяги приватних грошових переказів в Україну в іноземній валюті українцями-трудовими мігрантами;

- залишкові ефекти недостатньо зваженої боргової та кредитної політики банків у докризовий період в Україні, що призвели до значної зовнішньо-боргової та кредитної доларизації;

- боргова політика Уряду України кризового та посткризового періоду, у наслідок якої відбулося зростання державного зовнішнього боргу та розміщення ОВДП в іноземній валюті;

- висока імпорто-та енергетична залежність країни, яка збільшує попит на іноземну валюту для проведення розрахунків за імпортовані товари;

- непродуктивний попит на іноземну валюту - попит, не пов'язаний із об'єктивними потребами суб'єктів ринку (здійснення експортно-імпортної діяльності, відпочинку, лікування, навчання за кордоном тощо). В Україні він спричинений:

- політичною та макроекономічною нестабільністю та високими девальваційними очікуваннями;

- ментальною поведінкою населення щодо надання переваг іноземній валюті як засобу заощадження та більшої цінності готівкових грошей, аніж перспективи одержання доходу від вкладень та інвестицій;

- низькою фінансовою грамотністю населення, що не дозволяє йому використовувати потенціал вітчизняного фінансового ринку;

- «ефектом гістерезисну» (соціальною пам'яттю про періодичні девальвації у минулому та збереженням побоювань щодо девальвації у майбутньому);

- великий процентний спред (різниця) між ставками за кредитами в національній та іноземній валютах (7,48% станом на 01.08.2014 р.) та менша волатильність (більша стабільність) ставок за кредитами в іноземній валюті. Це знижує попит на кредити у національній валюті з боку суб'єктів ринку на користь іноземної за умов відсутності девальваційних очікувань (курсової стабільності).

- суттєве зниження рівня міжнародних валютних резервів з 25 на початок 2013 року до 14 млрд. дол. США у квітні 2014 року. Це психологічний чинник, який діяв до травня 2014 року (до моменту одержання кредиту за програмою stand-bay МВФ);

- зростання обсягів операцій банків із купівлі-продажу іноземної валюти на міжбанківському ринку, яке мало місце до січня 2014 р., переважна більшість з яких є спекулятивними;

- недосконале вітчизняне законодавство, у якому жорстко не закріплена протекціоністська політика щодо національної валюти та розвитку національних фінансових ринків;

- зовнішні чинники: світові тенденції глобалізації фінансових ринків, лібералізація руху капіталу, інтеграція країн в єдиний економічний простір, розширення та розвиток міжнародної торгівлі та експансивна політика країн-емітентів світових валют відносно країн із слабкою фінансовою системою. Зазначені процеси супроводжуються об'єднання національних грошових систем конвертованими валютами країн-світових лідерів та доларизацією національних економік.

З огляду на зазначені зовнішні чинники, необхідно визнати, що доларизація є об'єктивним процесом якого не можна цілковито уникнути. ЇЇ можна лише послабити зваженою політикою до рівня, який мінімізує негативний вплив на національну економіку та монетарну політику.

З огляду на значні негативні наслідки явища доларизації для економіки та ефективності монетарної політики, необхідним є вжиття рішучих заходів, спрямованих на зниження рівня доларизації до прийнятного для країни рівня за усіма показниками, які її характеризують. Зарубіжний досвід свідчить про те, що активна політика центральних банків та урядів країн щодо дедоларизації економіки є ключовим кроком у підвищенні ефективності монетарної та економічної політики держави.

Світовий досвід переконує, що адміністративні заходи дедоларизації не вирішують кардинально проблему, є низькоефективними та тимчасовими. Ключовими та найбільш ефективними в аспекті досягнення різними країнами цілей фінансової дедоларизації були ринкові заходи центрального банку та уряду, спрямовані на: макроекономічну, цінову та фінансову стабільність у довгостроковому періоді; розвиток та поглиблення фінансового ринку і його інструментів деномінованих у національній валюті та інструментів хеджування; збільшення прозорості та передбачуваності монетарної політики; удосконалення грошово-кредитного регулювання та збільшення інституційної спроможності центрального банку щодо проведення ефективної монетарної політики; збільшення гнучкості обмінного курсу та прозорості валютної політики; перехід на таргетування інфляції; удосконалення та посилення норм пруденційного регулювання; вирівнювання платіжного балансу, розв'язання проблем державного дефіциту та зовнішнього боргу; протекціоністська політика по відношенню до національної валюти, яка спрямована на підвищення довіри та попиту на неї; проведення інституційних та структурних реформ, які дозволяють усунути фундаментальні причини макроекономічних дисбалансів, що зумовлюють процеси доларизації економіки.

Враховуючи національні особливості чиників та процесів доларизації економіки, а також зарубіжний досвід вирішення цієї проблеми, на додаток до раніше вжитих Національним банком України заходів, необхідно продовжити політику (спільно з Урядом України) щодо забезпечення макроекономічної, цінової стабільності та фінансової стійкості. Макроекономічна стабілізація не можлива без стабільної та сильної банківської системи. У цьому аспекті важливим є прийняття та реалізація Національним банком Стратегії розвитку та реформування банківської системи до 2020 року. У аспекті досліджуваної проблеми складовими Плану заходів реалізації Стратегії мають стати заходи щодо фінансової дедоларизації в Україні. Доцільним є визначення чітких критеріїв оцінки успішності процесу дедоларизації. Зокрема, такими критеріями мають стати показники, що характеризують поступове зниження до 2020 року рівня доларизації депозитів та кредитів з 42%до [20%], зниження доларизації грошової маси з 31% до [15%], зменшення обсягів збереження готівкової іноземної валюти «на руках» у населення тощо.

Стратегія розвитку та реформування банківської системи до 2020 року через реалізацію її основних напрямів (монетарна політика, банківський нагляд, фінансова стабільність та ін.) має забезпечити підвищення стійкості та конкурентоспроможності банківської системи. Остання повинна бути у змозі ефективно функціонувати в умовах низькоінфляційного середовища та процентних спредів, недопустимості валютних спекуляцій на ринку та непартнерських відносин з клієнтами банків. У сукупності це призведе до відновлення макроекономічної стабільності, довіри до банківського посередництва, національної валюти та зменшення фінансової доларизації в країні.

Забезпечення цінової стабільності у довгостроковому періоді має знизити невизначеність вартості гривневих ресурсів і, тим самим, збільшити попит на національну валюту. Історичність (довгостроковість) виконання НБУ кількісної цілі монетарної політики щодо показника інфляції та низька його волатильність забезпечать передбачуваність монетарних умов на середньострокову перспективу та позитивно вплине на довіру суб'єктів ринку та дедоларизацію економіки.

У цьому ключі необхідним є виконання Національним банком наміру, визначеного у Меморандумі про економічну та фінансову політику з МВФ щодо переходу на режим таргетування інфляції протягом 12 місячного терміну. У багатьох країнах зазначений крок, поряд із макроекономічною стабілізацією та розвитком фінансового ринку, став ключовим чинником дедоларизації економіки.

З метою визначення сфер відповідальності, засад координації та реалізації режиму таргетування інфляції необхідним є розроблення у найближчій перспективі спільного (НБУ та Уряду) документу (Стратегія/Угода/Меморандум) щодо реалізації режиму таргетування інфляції. Актуальним є оновлення Спільного плану (КМУ та НБУ) щодо переходу до режиму інфляційного таргетування з конкретними заходами та критеріями оцінки ефективності їх виконання, які б гарантували комплексний підхід до забезпечення цінової стабільності. Розробленню зазначених документів має передувати проведення gap-аналізу наявних та необхідних передумов ефективної реалізації режиму таргетування інфляції та розроблення заходів щодо створення засад функціонування цього монетарного режиму в Україні;

Важливим дедоларизаційним заходом є продовження політики плаваючого обмінного курсу, яка на сьогодні дозволила абсорбувати зовнішні шоки, заспокоїти валютний ринок та зменшити попит на іноземну валюту, зберегти обмежені міжнародні резерви країни, ліквідувати практику існування паралельних обмінних курсів, збільшити прозорість щодо визначення офіційного обмінного курсу та зосередитися у майбутньому виключно на головній цілі - забезпеченні цінової стабільності.

У подальшому для збільшення прозорості та передбачуваності політики обмінного курсу, яка є однією з умов дедоларизації економіки, необхідно:

- чітко визначити умови виходу Національного банку на валютний ринок (вид інтервенцій, їх мета, порядок/правила проведення) та оприлюднити зазначені умови одним діючим на постійній основі документом. На сьогодні Національний банк щоквартально оприлюднює лише основні види валютних інтервенцій, які будуть застосовуватися в поточному кварталі, що не додає передбачуваності валютній політиці регулятора;

- запровадити єдиний інструмент проведення валютних інтервенцій - валютні аукціони (досвід Грузії, ін.країн) за ринковим курсом на заміну існуючих 2 видів інтервенцій (1- інтервенцій за єдиним курсом для впливу на загальний попит та пропозицію грошей в Україні відповідно до стану грошово-кредитного ринку та 2- адресних інтервенцій - у разі виникнення нагальних потреб загальнодержавного значення).

У цілях дедоларизації та підвищення ефективності монетарної політики необхідно удосконалити грошово-кредитне регулювання та підвищити інституційну спроможність Національного банку шляхом:

1. Удосконалення підходів щодо регулювання грошово-кредитного ринку. Застосування сучасних інструментів монетарної політики в Україні базується на кількісному підході, у той час як ефективна реалізація політики за режиму таргетуванні інфляції, вимагає застосування процентного підходу (регулювання ринку через процентні інструменти), збільшення ролі процентної політики та процентного каналу монетарного трансмісійного механізму.

2. Підвищення ролі процентної політики Національного банку в регулюванні грошово-кредитного ринку. Політики гнучкого курсоутворення має неодмінно супроводжуватися активізацією процентної політики. Для цього необхідно:

- провести gap-аналіз інструментів та процедур монетарної політики НБУ та країн Євросоюзу, інших країн з режимом таргетування інфляції та активною процентною політикою та привести інструментарій монетарної політики у відповідність до передового світового досвіду. Зокрема, необхідно: офіційно визначити операційний орієнтир (ставку овернайт на міжбанківському ринку), дотримуватися правила «вузького процентного коридору», визначити «основними операціями» (тендери із 7-денною строковістю за якими необхідно проводити основний обсяг операцій з регулювання ліквідності) та «ключові ставки», стандартизувати та спростити інструменти регулювання ліквідності, інше;

- підвищити ефективність процентної політики Національного банку (критерієм якої є незначна волатильність ставки овернайт на міжбанківському ринку) шляхом поступового звуження процентного коридору між кредитною та депозитною ставками овернайт НБУ з нинішніх ±5% до ±1,5% від облікової ставки НБУ. Як свідчить зарубіжний досвід, зменшення волатильності ставки овернайт на міжбанківському ринку позитивно вплине на поглиблення грошового ринку та привабливість ресурсів у національній валюті;

- удосконалити процентні інструменти НБУ таким чином, щоб забезпечити тісне координування відсоткових ставок за активними та пасивними операціями НБУ із офіційною ставкою НБУ. У цілому удосконалення процентних інструментів Національного банку, а також інструменту обов'язкових резервних вимог має бути спрямовано у напрямі зменшення операційних витрат банків, що дасть можливість запропонувати банкам кредити в національній валюті за нижчою вартістю і тим самим збільшити попит на національну валюту;

- забезпечити у середньостроковому періоді утримання облікової ставки на позитивному порівняно з рівнем інфляції. Це дозволить адекватно відображати ціну гривневих ресурсів на ринку та враховувати інфляційну складову в офіційній обліковій ставці, що вплине на підвищення довіри до процентної політики центрального банку та національної валюти;

У цілому гнучкий курс та активна процентна політика дозволить ефективно впливати на наближення ставок за кредитами та депозитами в національній та іноземній валютах, поглиблення ринків капіталу, дедоларизації економіки тощо.

3. Зміцнення спроможності Національного банку щодо розробки прогнозів, у тому числі прогнозування ліквідності банківської системи, прогнозу інфляції, макроекономічні прогнози. Процес прийняття рішень з монетарної політики має бути «заякорений» на власних прогнозах та макроекономічних дослідженнях центрального банку. Зокрема, оприлюднення на офіційному сайті НБУ прогнозу ліквідності (за досвідом ЄЦБ) сприятиме поліпшенню банками управління власною ліквідністю, знизить надмірне покладання банків на посередництво НБУ, стимулюватиме розвиток та поглиблення міжбанківського ринку, збільшення строковості його інструментів, вирівнювання кривої доходності на грошовому ринку та зростання привабливості ресурсів у національній валюті;

4. Збільшення обсягу та диверсифікація якісного складу міжнародних резервів з метою нарощення їх стабілізаційного потенціалу. Належний рівень міжнародних резервів є психологічним чинником зниження негативних очікувань на валютному ринку та дедоларизації в країні;

5. Підвищення операційної та політичної незалежності Національного банку. По мірі стабілізації політичної ситуації та ситуації з державним бюджетом, необхідним буде ініціювання скасування всіх законодавчих норм, що знижують операційну та політичну незалежність Національного банку України (авансові платежі до державного бюджету, покриття ОВДП виконання зобов'язань банків за обов'язковими резервами, викуп НБУ ОВДП тощо);

Важливим дедоларизаційним чинником є прозорість та зрозумілість процесу прийняття рішень регулятором, передбачуваність та довіра до монетарної політики. З метою підвищення ефективності процесу прийняття рішень з монетарної політики за аналогією кращого досвіду країн з інфляційним таргетуванням та відповідно до намірів визначених у Меморандумі про економічну та фінансову політику, доцільним є створення в Національному банку спеціалізованого органу - Комітету з монетарної політики.

На першому етапі Комітет із монетарної політики доцільно наділити консультативно-дорадчими функціями, які полягатимуть у розробленні пропозицій та рекомендацій з питань реалізації монетарної політики суб'єктам ухвалення рішень (Правлінню та Раді НБУ). На другому етапі (у середньостроковій перспективі, після внесення відповідних змін у чинне законодавство щодо функцій Ради та Правління Національного банку) доцільним є трансформація Комітету з монетарної політики у повноцінний орган прийняття рішень з питань монетарної політики, у тому числі щодо зміни усіх інструментів монетарної політики а також розроблення стратегії та Основних засад грошово-кредитної політики Національного банку, проведення відповідних комунікацій із громадськістю щодо питань монетарної політики, встановлення спільно з урядом інфляційного таргету тощо. Такий підхід дозволить посилити персональну відповідальність за прийняті рішення, підвищить ефективність та довіру до монетарної політики Національного банку.

Для збільшення прозорості та довіри до монетарної політики важливими інструментами комунікаційної політики та прозорості прийняття рішень Національним банком мають стати: річний графік засідань Комітету з монетарної політики, Інфляційний звіт, відео та стенограми прес-конференцій, протоколи засідань Комітету із публікацією поіменних результатів голосування та співвідношення голосів. Громадськості має бути доведено чіткі процедури/правила прийняття й оголошення рішень Правління НБУ з питань монетарної політики (графік засідань Правління НБУ, проведення прес-конференцій, розміщення прес-релізів та протоколів, дотримання їх типової структури тощо). Чітко визначені дати та процедури прийняття й оприлюднення рішень Правління НБУ сприяють формуванню очікуваного інформаційного поля для громадськості та учасників ринку. Це нівелює невизначеність, збільшує передбачуваність монетарної політики, дозволяє збільшити довіру до політики центрального банку та впливати на очікування суб'єктів ринку та формує засади для своєчасного та неупередженого розуміння рішень монетарної політики громадськістю;

Іншими заходами щодо збільшення довіри до монетарної політики Національного банку мають стати:

- зосередження на цілі цінової стабільності з метою її забезпечення у довгостроковому періоді та зниження волатильності показників інфляції. Емпірично доведено, що висока волатильність інфляції є більш згубною для розвитку фінансового ринку в національній валюті та процесів дедоларизації, ніж стабільна висока інфляція. Це зумовлено впливом на невизначеність вартості гривневих ресурсів, що впливає на попит на національну валюту. Тому важливим завданням у збільшенні довіри має стати формування та закріплення антиінфляційної репутації Національного банку - дотриманні проголошених кількісної інфляційної цілі на постійній основі у середньостроковому періоді.

- дотримання практики щорічного, завчасного (до 15 вересня) оприлюднення Основних засад грошово-кредитної політики та проведення визначених чинною нормативною базою прес-конференцїї за участю Голови Ради НБУ після схвалення Основних засад та за щоквартальних підсумків їх виконання;

- приведення структури та інформаційного вмісту «Основних засад грошово-кредитної політики» до передової світової практики, у т.ч. необхідно розширити часовий горизонт дії документу (з 1 до 3 років); доповнити кількісними та якісними показниками (критеріями) оцінки ефективності виконання ієрархії цілей Національного банку та реалізації заявлених намірів (заходів); прописати засади підзвітності регулятора перед суспільством тощо;

- створення на офіційному сайті НБУ розділу «Монетарна політика» із вичерпною та систематизованою теоретичною, правовою, статистичною, методичною та звітною інформацією щодо монетарної політики та її інструментів;

- розроблення та оприлюднення відповідно до світової практики низку базових документів:

- стратегічних - «Стратегія монетарної політики» та «Стратегія комунікаційної політики» Національного банку України, Меморандум (КМУ та НБУ), а також оновити Спільний план дій щодо переходу до режиму таргетування інфляції.

- інформаційно-роз'яснюючих - «Монетарна політика Національного банку України» (за аналогією ЄЦБ, Швеції, Польщі, Угорщини), «Функції і операції Національного банку України» (за досвідом Японії);

- правових - on-line-базового документа з інструментів монетарної політики (за досвідом Росії). Сучасні правові засади монетарних інструментів розпорошені за багатьма законодавчо-нормативними актами, окремі складові елементи часто змінюються. Це унеможливлює формування суб'єктами ринку загального уявлення про операційні основи монетарної політики та зумовлює необхідність у створенні зазначеного on-line документа.

Необхідно визнати, що сучасна нормативна база з інструментів монетарної політики НБУ не є усталеною, вона потребує змін та приведення у відповідність діючому режиму, що базується на ціновій стабільності, а тим більше - режиму таргетування інфляції. Після цього буде доцільним розроблення єдиного правового документа «Керівництво з інструментів та процедур монетарної політики Національного банку України» (за аналогією досвіду Європейського центрального банку).

- продовження існуючої практики розміщення «іміджових» виступів керівництва НБУ та звернень до громадян, які б надавали інформацію про ситуацію у грошово-кредитній сфері, здобутки монетарної політики та впроваджуваних реформ. Відкритий діалог керівництва НБУ із суспільством - ключовий інструмент довіри до дій регулятора;

- активна інформаційна присутність Національного банку в медіа-просторі з метою підвищення фінансової грамотності населення щодо: сутності гнучкого курсоутворення, його переваг для економіки; переваг цінової стабільності як цільового пріоритету НБУ. Необхідним є формування у свідомості громадян нового орієнтиру (якоря) стабільності національної валюти та ефективності монетарної політики - цінової стабільності; сутності діючого монетарного режиму; особливостей монетарного трансмісійного механізму в Україні; переваг заощаджень у гривні та надання роз'яснень (обґрунтованих відповідними розрахунками) високих ризиків втрат від панічних рішень щодо зняття вкладень, їх доларизації та збереження «на руках» у населення; переваг заощаджень у банках над збереженням накопичень «на руках» тощо.

Реалізація зазначених заходів дозволить забезпечити суспільство вичерпною систематизованою інформацією для цілісного розуміння засад та практики реалізації монетарної політики в Україні, яке є основою формування довіри до діяльності центрального банку, національної валюти та прискорення процесів дедоларизації економіки. Як свідчить досвід центральних банків, критерієм оцінки довіри до монетарної політики є очікування суб'єктів ринку (девальваційні/інфляційні), які мають відповідати загальному вектору (прогнозам) монетарної політики.

Дедоларизації економіки України сприятиме впровадження заходів, спрямованих на збільшення довіри та попиту на національну валюту:

1.Розвиток та поглиблення внутрішнього фінансового ринку та його інструментів, номінованих у національній валюті, а також інструментів хеджування. Це дасть змогу зменшити залежність економіки та грошово-кредитної сфери від зовнішніх запозичень, створить надійні та стабільні джерела довгострокових фінансових ресурсів і полегшить дію монетарних трансмісійних механізмів. Розвиток фінансового ринку надасть можливість банкам та суб'єктам ринку управляти ліквідністю ефективніше, що вплине на привабливість ресурсів у національній валюті.

З метою розвитку інструментів хеджування Національному банку необхідно рекомендувати банкам активно застосовувати у депозитних та кредитних операціях плаваючі ставки. Зазначена практика застосовувалась на початковому етапі переходу до режиму інфляційного таргетування країн з економікою, що розвивається. Такий інструмент вільний від інфляційних ризиків і дозволяє банкам скоротити процентні спреди, збільшити привабливість депозитних та кредитних операцій у гривні. Інструменти з індексацією інфляції є проміжними інструментами дедоларизації і полегшують перехід від доларизованих активів на активи в національній валюті. Це дозволить розширити спектр альтернативних інструментів.

2. Проведення активної протекціоністської політики по відношенню до національної валюти, спрямованої на підвищення довіри та попиту на національну валюту. Необхідно зазначити, що країни з розвинутою економікою застосовують самі рішучі заходи, спрямовані на обмеження сфери обігу іноземної валюти та підвищення престижу, довіри до національної валюти та розвитку сегменту фінансового ринку в національній валюті. У країнах- емітентах конвертованих валют, приміром, у США існують закони «Про національну валюту», які регулюють сферу функціонування національної валюти та визначають протекціоністську політику держави щодо неї. З метою посилення протекціоністських заходів відносно національної валюти, слід:

- виключити іноземну валюту з переліку прийнятного забезпечення за кредитами рефінансування, що регулюються Постановою № 48 від 6.02.2014 «Про механізм оперативного підтримання ліквідності банків»;

- виключити з покриття обов'язкових резервів, що мають формуватися та зберігатися на кореспондентському рахунку в НБУ облігації внутрішніх державних позик, номінованих в іноземній валюті відповідно до Постанови №371 від 19.09.2013;

- розвивати національну платіжну систему, конкурентну вітчизняну систему безготівкових розрахунків та гривневих платіжних інструментів;

- розширити сферу безготівкових розрахунків завдяки зменшенню граничної суми розрахунків готівкою за товари із 150 тис. грн. до 100, а у перспективі до 10-20 тис. грн. Така практика є світовою. Наприклад, у США ліміт готівкових розрахунків становить 5 тис. дол. США, Франції - 3 тис.євро, Греції - 1,5 тис.євро, Італії - 1 тис. євро, Великобританії - 3 тис. фунтів стерлінгів, Болгарії - 10 тис. дол. США;

- проводити роз'яснювальну роботу (інформаційну кампанію), спрямовану на зміну в свідомості громадськості якорів стабільності національної валюти з курсового на ціновий.

- обмежувати адміністративними заходами непродуктивний попит на іноземну валюту (попиту, не пов'язаного із об'єктивними потребами суб'єктів ринку (здійснення експортно-імпортної діяльності, відпочинку, лікування, навчання за кордоном тощо). Зокрема, у випадку відновлення девальваційного тиску доцільним видається тимчасове введення таких адміністративних заходів: заборона кредитування під господарські та іпотечні угоди, бізнес-плани в яких є прив'язка вартості товару (послуг) до курсу іноземної валюти крім договорів, що укладаються з міжнародними партнерами; заборона продажу готівкової валюти фізичним особам - резидентам за виключенням чітко зазначеного переліку об'єктивних потреб. Останній захід вжито з 01.02.2013 р. центральним банком Узбекистану: придбати валюту населення може лише у безготівковій формі за допомогою пластикової картки. Новий порядок не поширюється на юридичних осіб, нерезидентів та операції з продажу валюти.

3. Розроблення рекомендацій банкам України щодо вжиття заходів у напрямі дедоларизації депозитів та кредитів, зокрема щодо доцільності:

- зниження відсоткових ставок за депозитами в іноземній валюті, що зменшуватиме стимули для їх доларизації;

- зниження ставок за кредитами в національній валюті з метою підтримки розвитку економіки, що призведе до зростання попиту на кредити в національній валюті;

- виділення у рекламній депозитній компанії банків окремої групи клієнтів - заробітчан, працюючих за кордоном, що здійснюють перекази в Україну та розробити окремі (на зразок пенсіонних) депозитні програми з метою розміщення переказаних в Україну коштів на гривневі депозити під дещо вищі відсотки, ніж для звичайних клієнтів. Такий захід матиме позитивну реакцію зазначеної групи клієнтів та поштовхом до дедоларизації надісланих коштів унаслідок переконання у цінності зазначеної категорії вкладників для банківської системи та зацікавленості країни в ресурсах своїх громадян для розвитку України.

доларизація монетарний фінансовий

Висновки

Необхідно зазначити, що політика, спрямована на дедоларизацію економіки буде більш успішною, якщо вона буде мати публічний характер, що передбачає розробку спільної програми (Національного банку та Уряду) щодо дедоларизації вітчизняної економіки, визначення критеріїв оцінки її успішності (на державному рівні) та офіційних процедур моніторингу впроваджуваних заходів.

З метою дедоларизації економіки України, окрім запропонованих заходів на рівні Національного банку України, на державному рівні необхідно: забезпечити політичну та макроекономічну стабільність; збільшити координацію монетарної та бюджетно-боргової політики з метою забезпечення цінової та фінансової стабільності країни у довгостроковій перспективі; дедоларизувати ринок ОВДП; реалізовувати протекціоністську політику щодо вітчизняного товаровиробника, орієнтовану на диверсифікований експорт вітчизняної продукції з високим рівнем обробки та доданою вартістю з метою усунення дефіциту торгівельного балансу; розвиток та поглиблення фінансових ринків, насамперед ринку державних цінних паперів; розвиток фінансових інструментів, номінованих у національній валюті та інструментів хеджування; створення передбачуваного та сприятливого бізнес-клімату; зменшення рівня тіньової економіки; розв'язати проблеми бюджетного дефіциту та зовнішнього боргу, доларизації ОВДП; проведення інституційних та структурних реформ, які дозволять усунути фундаментальні причини макроекономічних дисбалансів, що зумовлюють процеси дедоларизації економіки тощо.

Реалізація комплексу зазначених заходів як на рівні Національного банку України, так і на державному рівні, сприятиме дедоларизації економіки України шляхом створення стимулів для добровільного надання переваг суб'єктами ринку національній, а не іноземній валюті.

Літератури

1. Memorandum of Economic and Financial Policies / Ukraine. Letter of Intent. - Kyiv, April 22, 2014 [online], available at: https://www.imf.org/external/np/loi/2014/ukr/042214.pdf

References

1. International Monetary Fund (2014), «Memorandum of Economic and Financial Policies. Ukraine. Letter of Intent”, available at: https://www.imf.org/external/np/loi/2014/ukr/042214.pdf (Accessed 3 July 2014).

Размещено на Allbest.ru