Формування підходів до оцінки впливу інфляційних очікувань на рівень достатності капіталу банків

Размещено на http://www.allbest.ru/

УДК 338

ФОРМУВАННЯ ПІДХОДІВ ДО ОЦІНКИ ВПЛИВУ ІНФЛЯЦІЙНИХ ОЧІКУВАНЬ НА РІВЕНЬ ДОСТАТНОСТІ КАПІТАЛУ БАНКІВ

FORMING OF GOING IS NEAR ESTIMATION OF INFLUENCE OF INFLATIONARY EXPECTATIONS ON LEVEL OF SUFFICIENTNESS OF CAPITAL OF BANKS

Є.В. Шепель, Викладач кафедри банківської справи Одеського національного економічного університету, м. Одеса



Анотація

У статті проаналізовано рівень капітальної бази вітчизняної банківської системи. Виявлено основні тенденції до достатності капіталу банків. Проведено порівняльну характеристику вимог міжнародних стандартів до достатності капіталу банків (Базель І, Базель ІІ, Базель ІІІ).

Доведено потребу у застуванні трьох методів оцінки достатності капіталу банків (нормативний, внутрішній, експертний) для визначення впливу інфляційних очікувань на рівень капітальної бази банків.

Ключові слова: банківський капітал, достатність капіталу банку, міжнародні стандарти до капіталу банків, методи оцінки достатності капіталу банків.

The of level of capital base of the domestic banking system is analysed in the article. Basic of tendencies are educed to sufficientness of capital of banks. Comparative of description of requirements of international standards is conducted to sufficientness of capital of banks (Basel And, Basel ІІ, Basel ІІІ).

It is well-proven requirement in застуванні three methods of estimation of sufficientness of capital of banks (normative, internal, expert) for determination of influence of inflationary expectations on the level of capital base of banks.

Keywords: bank capital, sufficientness of capital of bank, international standards to the capital of banks, methods of estimation of sufficientness of capital of banks.



Банківський капітал на усіх етапах розвитку банків виступає одним із індикаторів, що засвідчує стабільність та стійкість розвитку банківської системи. Його економічна вартість зумовлює визначення параметрів для забезпечення економіки власне грошової масою, яка реалізується через пропозицію кредитних ресурсів.

У силу свого особливого статусу і ролі, які банки відіграють в економіці держави, їх діяльність значно суттєво регламентується регулюючими органами, що знаходить відображення у визначенні каналів формування та показниках оцінювання достатності рівня капіталу банків. На сьогодні, основним джерелом капіталізації банків залишається власне отриманий ними прибуток. Другим за значимістю чинником зростання капіталу банків виступає залучення субординованого боргу. Зазначене джерело капіталізації використовується великими банками з високим міжнародним рейтингом.

Одним із таких індикаторів, що впливає на достатність капіталу банків є інфляційні очікування, які мають прояв у діяльності банків через збалансування активних і пасивних операцій. Тому, дослідження впливу інфляційної складової на достатність банківського капіталу є досить актуальної темою.

Серед зарубіжних учених, які вивчають проблеми забезпечення необхідного рівня достатності капіталу банків, привертають увагу наукові праці П. Бондарчука, О. Лаврушина, В. Мануйленко, Г. Панова, П. Роуза, Д. Синки, В. Усоскина. Різні аспекти управління капіталом банку досліджували у своїх роботах українські учені, серед яких В. Базелевич, М. Боровиков, З. Васильченко, Н. Версаль, А. Вожжов, І. Лютий, В. Мищенко, С. Науменкова, К. Черкашина та інші.

Однак, залишаються не вирішеними питання щодо оцінки достатності капіталу банків, виходячи із врахування інфляційних індикаторів.

Основними оціночними критеріями, які засвідчують про інфляційні очікування в банківській системі виступають показники співвідношення власного капіталу, активів, зобов'язань, кредитних ресурсів банків до валового внутрішнього продукту (рис.1).

достатність капітал банк інфляційний

Рис. 1. Динаміка співвідношень активів, капіталу, зобов'язань, наданих кредитів банками до ВВП за період з 2007 по 2013 рр. (складено автором за матеріалами [1])

Як свідчать дані, представлені на рис. 1, основні показники діяльності банківської системи до валового внутрішнього продукту у 2013 році мають тенденцію до збільшення, що свідчить про нарощування грошової маси у реальний сектор економіки. Особливо це стосується кредитних вкладень, які на 01.01.2014 становили 62,24 % від ВВП. При цьому, позитивним моментом є те, що частка зобов'язань банків у ВВП випереджає темпи нарощування кредитних вкладень. При цьому, як негативний чинник слід відмітити те, що показник співвідношення капіталу до ВВП у 2013 р. зріс тільки на 1,24 % у порівнянні з 2012 р., а показник співвідношення кредитних вкладень до ВВП на 4,87 %, що свідчить про ситуацію не покриття власним капіталом банків кредитних вкладень в реальний сектор економіки та виникнення кредитного ризику. Також слід відмітити, що у Росії - показник співвідношення капіталу до валового внутрішнього продукту складає 37,2 %, а в країнах Центральної Європи - понад 40 % [2].

Капітал банків України за 2013 рік збільшився на 13,7 %, або на 23,3 млрд. грн. (за 2012 рік - на 8,9 %), і на кінець року становив 192,6 млрд. грн. Питома вага капіталу в пасивах банків на 01.01.2014 становила 15,1 % і порівняно з початком року практично не змінилася. Статутний капітал за 2013 рік зріс на 5,7 % (на 10,0 млрд. грн.) - до 185,2 млрд. грн., що підвищило рівень капіталізації банківського сектору (рис. 2).

Рис. 2. Динаміка капіталу банків України, рентабельності капіталу та його достатності за період 2007-2013 рр. (складено автором за матеріалами [1])

Регулятивний капітал банків зріс за 2013 рік на 14,6 % (на 26,1 млрд. грн.) - до 205,0 млрд. грн. в основному за рахунок збільшення внесків за незареєстрованим статутним капіталом (на 14,6 млрд. грн.) та статутного капіталу (на 9,8 млрд. грн., або на 5,6 %).

Протягом 2013 року відбулися зміни у структурі регулятивного капіталу. Зокрема, на 01.01.2014 частка статутного капіталу (складова основного капіталу) у структурі регулятивного капіталу зменшилася з 68,3 до 65,7 %. Натомість частка субординованого боргу (складова додаткового капіталу) в регулятивному капіталі зросла з 11,0 до 11.4 % на 01.01.2014, а частка внесків за незареєстрованим статутним капіталом (складова основного капіталу) - до 5,5 % (на 01.01.2013 - 0,3 %). Порівнянні вимог до достатності капіталу банків відповідно до міжнародних стандартів до достатності капіталу банків представлено на рисунку 3.

Рис. 3. Методики оцінки достатності капіталу банків (складено автором з використанням матеріалів [3; 4; 5; 6]



Розглядаючи підходи до визначення достатності капіталу банків можна виділити три: за допомогою нормативних вимог, що висуваються регулятором, експертної оцінки та внутрішньої оцінки.

Розглянемо зазначені підходи до визначення достатності капіталу банків.

Перший підхід - нормативний. До переваг єдиного для усіх банків мінімального стандарту капіталу слід віднести: легко реалізується регулятором в практиці управління діяльністю банків; усуває недолік порівняння з обраною групою банків.

Проте і у цього підходу до підтримки адекватної величини капіталу є недоліки: може прискорювати процеси масового вилучення депозитів вкладниками; не враховує, що відношення капіталу конкретного банку до його сукупних активів значно залежить від їх складу і структури, а також розміру банку.

Відповідно до Інструкції «Про порядок регулювання діяльності банків України», достатність капіталу - це спроможність банку захистити кредиторів та вкладників від непередбачених збитків, яких може зазнати банк у процесі своєї діяльності залежно від розміру різноманітних ризиків [7]. Норматив достатності (адекватності) регулятивного капіталу відображає здатність банку своєчасно і в повному обсязі розрахуватися за своїми зобов'язаннями, що випливають із торговельних, кредитних або інших операцій грошового характеру. Чим вище значення показника достатності (адекватності) регулятивного капіталу, тим більша частка ризику, що її беруть на себе власники банку; і навпаки, чим нижче значення показника, тим більша частка ризику, що її приймають на себе кредитори/вкладники банку [7].

Згідно даної інструкції, Національний банк України встановлює наступні нормативні вимоги до капіталу банків:

- мінімальний розмір регулятивного капіталу банків (Н1) - має становити

- 120 млн. грн. Розмір регулятивного капіталу банку не може бути меншим,

- ніж його статутний капітал. Ця вимога не поширюється на новостворений банк протягом одного року з дня отримання ним банківської ліцензії;

- норматив достатності (адекватності) капіталу банків (Н2) - визначається як співвідношення регулятивного капіталу до сумарних активів і певних позабалансових інструментів, зважених за ступенем кредитного ризику, нормативне значення не менше 10 %;

- норматив (коефіцієнт) співвідношення регулятивного капіталу до сукупних активів (Н3) - відображає розмір регулятивного капіталу, необхідний для здійснення банком активних операцій, нормативне значення не менше 9 %;

- норматив (коефіцієнт) співвідношення регулятивного капіталу до зобов'язань (Н3-1) - визначає достатність власних коштів банку для виконання зобов'язань перед вкладниками та кредиторами, нормативне значення не менше 10 % [7].

В цілому, слід відмітити, що по банківській системі зазначені нормативи виконуються у повному обсязі (рис. 4). Зазначене супроводжується тим, що до банків при порушенні нормативів капіталу, Національним банком України застосовуються певні заходи впливу відповідно до положення «Про застосування Національним банком України заходів впливу за порушення банківського законодавства» [8].



Рис. 4. Динаміка нормативних вимог Національного банку України до капіталу банків України за період з 2008-2013 рр. (складено автором з використанням матеріалів [9])

Відповідно до вище викладеного, можемо зробити висновок про те, що нормативний метод оцінки достатності капіталу банків полягає у нагляді за дотриманням виконання нормативів капіталу банків, порядком формування структури капіталу банків та регулювання контрциклічного буферу капіталу банків.

Внутрішня оцінка достатності капіталу банків передбачає застосування прийомів інфлюювання до статутного капіталу та емісійного доходу; розрахунок загальної достатності власних коштів відносно ризику незбалансованості ліквідності; визначення коефіцієнту покриття за зобов'язаннями.

Метод інфлюювання доцільно використовувати для прогнозування інфляційних очікувань щодо зміни вартості капіталу банків та визначення монетарних збитків від дії інфляції. Його сутність полягає у коректуванні статутного капіталу і емісійного доходу на прогнозований індекс інфляції, тобто використовуються прийоми ринкової оцінки (29-й стандарт міжнародних стандартів фінансової звітності «Фінансова звітність в умовах гіперінфляції) [10, с. 210]. Інфлюювання величини статутного капіталу і емісійного доходу за даним стандартом здійснюється за формулою (1):



(1)

де - інфлюйований капітал банку; - статутний капітал банку; - емісійний дохід банку; - індекс інфлюювання.

Для визначення ступеня впливу рівня інфляції на капітал банків розраховується величина монетарних збитків від інфляційного знецінення статутного капіталу та емісійного доходу (табл. 1). Для прикладу було взято банки першої групи за класифікацією Національного банку України станом на 01.01.2014

Таблиця 1. Порівняння величини капіталу за діючою методикою та визначення інфлюйованого розміру капіталу банків І групи станом на 01.01.2014, тис. грн. (розраховано автором з використанням матеріалів [11])

Назва банку	Розмір власного капіталу за діючою методикою, тис. грн.	Інфлюйований розмір власних коштів, тис. грн.	Монетарні збитки, тис. грн.
Приватбанк	20 791 059	18712954	2 078 106
Ощадбанк	20 449 927	18093269	2 356 657
Укрексімбанк	18 159 054	18875561	-716 506
Дельтабанк	4 463 373	2659761	1 803 612
Промінвестбанк	6 300 432	9398195	-3 097 762
Укрсоцбанк	8 544 256	4691436	3 852 820
Райффайзен банк Аваль	6 788 978	6899241	-110 263
Сбербанк Росії	3 831 585	4186830	-355 245
Перший Український міжнародний банк	4 756 211	3881802	874 410
Альфа-Банк	4 207 956	5302523	-1 094 566
"Надра"	4 033 109	5176958	-1 143 850
ВТБ Банк	4 480 872	6190242	-1 709 370
Банк фінансти та кредит	2 538 875	2628900	-90 025
Укрсиббанк	2 371 634	2955333	-583 699
Укргазбанк	4 573 489	11150448	-6576959



Із отриманих результатів можна зробити висновок про те, що врахування міжнародних стандартів фінансової звітності при визначенні величини власного капіталу з використанням прийомів інфлюювання, підвищує рівень прозорості інформації про достатність капіталу банків для усіх учасників фінансового ринку, оцінити надійність банку, а для самого банку - це здатність врахувати реальну захищеність від ризику банкрутства.

Третій метод до оцінки достатності капіталу банків - експертний. При застосуванні експертного методу оцінки адекватності величини капіталу банку використовуються наступні характеристики: якість управління у банку, рівень ліквідності активів, динаміка прибутковості, якість власності, якість ведення банківських операцій, динаміка розміру депозитів, внутрішні умови розвитку банку.

У разі коли банки виконують умови мінімального стандарту капіталу, можуть бути визнані експертами такими, що мають недостатній капітал, якщо вони здійснюють власну діяльність в умовах підвищеного ризику, хоча і отримують достатній рівень доходу. За таких обставин, вважаємо за доцільне проводити експертну оцінку достатності капіталу банку з використанням методу ієрархій.

Виходячи з того, що до показників оцінки достатності капіталу банків, окрім нормативів, відноситься досить значна кількість, необхідно визначитися з найбільш вагомими. Тому є потреба у розгляді методів побудови функції належності для вибору найбільш ефективного.

Для теорії нечіткої множини основним поняттям є поняття нечіткої множини, яке характеризується функцією належності [12, с. 84]. Фіксування певних значень при цьому носить суб'єктивний характер. Для експертних методів важливим є характер виміру та тип шкали, за якою отримують інформацію від експерта і яка визначає певний вид операцій, що можна застосовувати до експертної інформації. Також визначається два види властивостей: ті, які можна безпосередньо виміряти, і ті, що є якісними і вимагають попарного порівняння показників для визначення їх відносного місця щодо поняття, яке розглядається (достатність капіталу банків). Розгляд методів побудови функції належності, свідчить про те, що найбільш точним і математично обґрунтованим є метод оцінки достатності капіталу банків з використанням теорії нечіткої множини (метод Т. Сааті) [13].

Зазначений підхід передбачає виділення декілька етапів.

Перший етап. Формування вихідної інформації. Вихідною інформацією для побудови функції належності є експертні парні порівняння. Для кожної пари елементів універсальної множини експерт оцінює перевагу одного елемента над іншим по відношенню до властивості нечіткої множини. Парні порівняння подаються у вигляді такої матриці А (2):

(2)

де - рівень переваги елемента Кі над Кj (i,j = ), що визначається за дев'ятибальною шкалою Сааті.

Матриця парних порівнянь складається за такими принципами: при порівнянні вагомості показників виходять з 10-бальної системи; оцінки, отримані, з одного боку, від головної діагоналі матриці, повинні бути зворотними оцінкам з іншого боку від головної діагоналі; самі оцінки складаються виходячи з їх значущості, що подано у таблиці 2.

Таблиця 2. Оцінка значущості показників для розрахунку рівня достатності капіталу банків[13, с.57-63]

Інтенсивність	Якісна оцінка	Пояснення
0	не можна порівнювати	немає сенсу порівнювати показники
1	однакова значущість	елементи рівні за значущістю
3	слабка значущість	існують докази переваги одного елемента порівняно з іншим
5	суттєва або сильна значущість	існують докази і логічні критерії, що підтверджують значущість
7	очевидна значущість	існують переконливі докази значущості
9	абсолютна значущість	цілком підтверджуються переваги одного елемента порівняно з іншим
2, 4, 6, 8	проміжні оцінки, між сусідніми оцінками	коли необхідний компроміс при виборі показників

При формуванні попарних порівнянь експерт повинен відобразити результати оцінки за такими критеріями: встановити, який із запропонованих показників, на його думку, найбільш важливий; оцінити сприйняття інтенсивності відмінностей у вигляді рангу важливості за певною ранговою шкалою [14].

Другий етап. Побудова власного вектору та нормування його компонентів.

Матриця парних порівнянь є діагональною (aiі =1, i = ) та обернено симетричною (aij = , i, j = ).

Ступені належності приймаються рівними відповідним координатам власного вектора W = (w1,w2,wn) матриці парних порівнянь (3):

µ(Ui) = Wi, i = (3)

Власний вектор знаходиться за такою системою рівнянь (4):

, (4)

де - максимальне власне значення матриці А. від n може виступати мірою неузгодженості парних порівнянь експерта.

При цьому якщо Ј 0,1, тоді результати обчислень прийнятні.

Слід зазначити, що при узгодженості парних порівнянь процедура побудови функцій належності значно спрощується. Тобто при узгодженості думок експертів матриця парних порівнянь має такі властивості:

вона діагональна, якщо aij = 1, i = 1….n;

вона обернено симетрична, тобто елементи, симетричні відносно головної діагоналі, пов'язані залежністю aij = 1/ aij, i, j = 1…..n;

вона транзитивна, тобто aik , akj, i, j, k = 1….n.

Наявність зазначених властивостей дозволяє визначити усі елементи матриці парних порівнянь, якщо відомі (n-1) недіагональних елементів. Якщо відомий k-тий рядок, тобто елементи akj, i, j= 1….n, то вільний елемент aij визначається за формулою (5):

, (5)

Третій етап. Визначення ступені належності нечіткої множини, що визначається за формулою (6):

, (6)

Для застосування представленого методу як матрицю А будемо використовувати матрицю парних порівнянь (отриманих експертним шляхом) вагомості обраних для розрахунку показників: коефіцієнт надійності - співвідношення власного капіталу до залучених коштів (К1); коефіцієнт фінансового важеля - співвідношення зобов'язань банку до капіталу (К2); коефіцієнт участі капіталу у формуванні активів - співвідношення власного капіталу до загальних активів (K3), співвідношення статутного і балансового капіталу (K4), коефіцієнт концентрації власного капіталу - співвідношення капіталу-брутто, тобто балансового капіталу, до пасивів банку (K5), коефіцієнт захищеності власного капіталу - співвідношення капіталізованих активів (основних фондів) і власного капіталу (K6), коефіцієнт мультиплікатора капіталу - ступінь покриття активів банку, акціонерним капіталом (K7), коефіцієнт левериджу - капітал першого рівня до активів, зважених з урахуванням ризиків (K8), рентабельність статутного капіталу (K9), рентабельність загального капіталу банку (K10), норматив (коефіцієнт) співвідношення регулятивного капіталу до сукупних активів (K11) та норматив (коефіцієнт) співвідношення регулятивного капіталу до зобов'язань (K12), за допомогою яких буде визначено рівень достатності капіталу банків за експертним методом.

Найбільш вагомим показником у зазначеній сукупності, за експертною оцінкою, є коефіцієнт надійності K1. Відповідно до нього за значущістю має будуватися матриця парних порівнянь показників.

Власний ваговий вектор обраних показників має наступний вигляд:

Виходячи із отриманих вагових характеристик показників формула для розрахунку рівня достатності капіталу банків має наступний вигляд:

Виходячи з того, що сукупність показників, яка взята для розрахунку має значне амплітудне коливання, була проведена стандартизація дані за допомогою програми STATISTICA.6. За результатами проведених розрахунків, рівень достатності капіталу банків з використанням експертного методу, засвідчив про те, що його динаміка має тенденцію до негативного значення (рис. 5).



Рис. 5. Динаміка рівня достатності капіталу банків, розрахованого експертним шляхом, %(розраховано автором)

Представлені дані на рис. 5, засвідчили, що використання нормативного методу необхідного для підтримки регуляторних функцій Національного банку України, які певним чином забезпечують утримування інфляційних очікувань у діяльності банків. Використання експертного методу дозволяє встановити реальний рівень достатності капіталу банків, і за наведеними даними відповідає тим кризовим ситуаціям, які відбуваються в банківській системі щодо монетарного параметру - капіталізації банків.



Висновки

З метою вирішення проблеми капіталізації та концентрації банківського капіталу необхідно вирішити наступні питання: формування оптимальної структури капіталу банків, зокрема в частині джерел формування і використання субординованого боргу; розробка комплексу обмежень у процесі залучення іноземного капіталу в банківську систему країни; забезпечення передового досвіду у банківську систему: новітні технології ведення банківського бізнесу, нових послуг і продуктів, програмного забезпечення, що заохочувало б вітчизняні банки до підвищення рівня обслуговування власної клієнтури; застосування системи пільгового оподаткування прибутку, що спрямовується на збільшення банківського капіталу; створення належної нормативної бази щодо процедури злиття і поглинання банківських установ без адміністративного тиску на основі об'єктивних економічних потреб.

Таким чином, проведене дослідження засвідчило, що використання нормативного, внутрішнього та експертного методів до оцінки достатності капіталу банків дає змогу розробляти стратегічні і оперативні плани щодо застосування програм капіталізації банків України.



Література

1. Основні показники діяльності банків України [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://www.bank.gov.ua/control/uk/publish/article?art_id=36807&cat_id=36798.

2. Коваленко В.В. Оцінка впливу монетарної та регуляторної політики центрального банку на розвиток банківського капіталу / В.В. Коваленко, В.П. Прадун // Актуальні проблеми економіки. - 2006. - №6. - С.16-27.

3. Основні принципи ефективного банківського нагляду: http://bank.gov.ua/control/uk/publish/category?cat_id=45216.

4. Международная конвергенция измерения капитала и стандартов капитала: новые подходы" (Базель II) [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://analitik.io.ua/s20376/skachat_bazel_2_basel_ii_vse_v_1_arhive

5. Базель ІІІ: анализ новых требований Базельского комитета [Електронний ресурс]. - Режим доступу: www.scorto.ru/downloads/basel_III.pdf.

6. Міщенко В. Капіталізація банківської системи України: сьогодення та перспективи / В. Міщенко // Вісник Національного банку України. - 2013. - №9. - С. 11-17.

7. Про порядок регулювання діяльності банків України [Електронний ресурс]: інструкція, затверджена постановою Правління Національного банку України від 28.08.2001 №368. - Режим доступу: http://zakon.nau.ua/doc/?code=z0841-01.

8. Про застосування Національним банком України заходів впливу за порушення банківського законодавства [Електронний ресурс]: положення, затверджене постановою Національного банку України від 17.08.2012 № 346. - Режим доступу: http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/z1590-12.

9. Значення економічних нормативів по системі банків України [Електронний ресурс]. - режим доступу: http://www.bank.gov.ua/control/uk/publish/article?art_id=4919415&cat_id=36800

10. Комментарии к международным стандартам финансовой отчетности / за ред. В.Ф. Палия - М. : Аскери, 1999. - 352 с.

11. Дані фінансової звітності банків України [Електронний ресурс]. - Режим доступу:http://www.bank.gov.ua/control/uk/publish/category?cat_id=359492

12. Управление, информация, интеллект / [Берг А. И., Бирюков Б. В., Геллер

Е. С., Поворов Г. И.] / за общей ред. Берг А. И. - М. : Мысль, 1976. - 383 с.

13. Saaty T.L. Exploring the interface between hierarchies, multiple objec - tives and fuzzy sets / T.L. Saaty. // Fuzzy Sets and Systems. -1978. - V. 1. - P. 57-69.

14. Поправка О.Г. Формування системи контрциклічного регулювання банківської діяльності / О.Г. Поправка // Економічні науки. Серія «Облік і фінанси». - 2012. - Випуск 9 (33). - Частина 4. - С. 321- 331.

1. Natsional'nyj bank Ukrainy (2013), “Osnovni pokaznyky diial'nosti bankiv Ukrainy, available at: http://www.bank.gov.ua/control/uk/publish/article?art_id=36807&cat_id=36798 (Accessed 9 August 2014).

2. Kovalenko, V.V. and of Pradun, V.P. (2006),”Estimation influence of монетарної and regulator policy of central bank on development of bank capital”, Aktual'ni problemy ekonomiky, vol. 6, pp. 16-27.

3. Osnovni pryntsypy efektyvnoho bankivs'koho nahliadu (1988), available at: http://bank.gov.ua/control/uk/publish/category?cat_id=45216 (Accessed 8 August 2014).

4. Mezhdunarodnaia konverhentsyia yzmerenyia kapytala y standartov kapytala: novye podkhody (Bazel' II) (2006), available at: http://analitik.io.ua/s20376/skachat_bazel_2_basel_ii_vse_v_1_arhive(Accessed 8 August 2014).

4. Bazel' III: analyz novykh trebovanyj Bazel'skoho komyteta (2011), available at: www.scorto.ru/downloads/basel_III.pdf (Accessed 8 August 2014).

5. Mischenko, V. (2013) “Capitalization of the banking system of Ukraine : present time and prospects”, Natsional'noho banku Ukrainy, vol. 9, pp. 11-17.

6. National of bank of Ukraine (2001), Instruction, ratified by the decision of Rule of the National bank of Ukraine “About of the order adjusting of activity of banks of Ukraine”, available at: http://zakon.nau.ua/doc/?code=z0841-01(Accessed 8 August 2014).

7. National of bank of Ukraine (2012), Instruction, ratified by the decision of Rule of the of National of bank of Ukraine “About application of Ukraine of measures of influence the National bank for violation of bank laws”, available at: http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/z1590-12(Accessed 8 August 2014).

8. Natsional'nyj bank Ukrainy (2013), “Value of economic norms on the system of banks of Ukraine”, available at: http://www.bank.gov.ua/control/uk/publish

/article?art_id=4919415&cat_id=36800 (Accessed 8 August 2014).

9. Palyj, V.F. (1999), Kommentaryy k mezhdunarodnym standartam fynansovoj otchetnosty [Comments to the international standards of the financial reporting], Askery, Moscow, Rasian.

10. Natsional'nyj bank Ukrainy (2013), “Data of the financial reporting of banks of Ukraine”, available at: http://www.bank.gov.ua/control/uk/publish/category?

cat_id=359492(Accessed 8 August 2014).

11. Berh, A. Y., Byriukov, B. V., Heller, E. S. and Povorov , H. Y.(1976) Upravlenye, ynformatsyia, yntellekt [Management, information, intellect], Mysl', Moscow, Rasian.

12. Saaty, T.L. (1978) “Exploring the interface between hierarchies, multiple objec - tives and fuzzy sets”, Fuzzy Sets and Systems, vol.1, pp. 57-69.

13. Popravka, O.H. (2012) “Forming of the system of the cyclic adjusting of bank activity”, Ekonomichni nauky. Seriia “Oblik i finansy” , vol.9 (33), pp. 321-331.

Размещено на Allbest.ru

...