Економічна сутність контролінгу в сучасних умовах

Размещено на http://www.allbest.ru/

ЕКОНОМІЧНА СУТНІСТЬ КОНТРОЛІНГУ В СУЧАСНИХ УМОВАХ

А. І. Кузнецова

Проведення економічних перетворень і процесів формування та розвитку ринкових відносин потребує перебудови системи господарського механізму й управління на всіх рівнях, що включає зміну цілей і завдань підприємства, систем забезпечення прийняття раціональних рішень. Формування дієвої системи управління передбачає як створення певних стратегій розвитку підприємства, так й проведення постійного безперервного контролю на підприємствах, які забезпечує контролінг. Вміле створення і запровадження адаптивної системи контролінгу виглядає безальтернативним реальним шляхом використання наявних на підприємстві ресурсів для забезпечення довготривалої стабільної діяльності підприємства.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Основи контролінгу викладено в наукових працях вітчизняних вчених М.М. Аксентюк, І.Є. Давидович, О.М. Деменіна, М.С. Пушкар, В.К. Савчук, А.Г. Семенов, М.В. Тарасюк, О.О. Терещенко, М.О. Шульга, М.Г. Чумаченко й іноземних вчених І.В. Бородушко, Є.К. Васильєва, Ю. Вебер, А. Дайле, О.М. Кармінський, А.Ф. Кочнєв, Е. Майер, Р. Манн, Т. Райхман, К. Серфінг, Х. Фольмут, Д. Хан, К. Хомбург, П. Хорват, У. Шеффер, Б. Штрайт.

Постановка завдання. Метою статті є визначення економічної сутності контролінгу в сучасних умовах господарювання. Відповідно до цього поставлено такі завдання: визначити економічну сутність контролінгу, сформувати мету та цілі контролінгу, розглянути існуючі функції і принципи контролінгу, представити розширену класифікацію контролінгу.

Виклад основного матеріалу. Ефективне економічне управління полягає в умінні передбачати ситуацію, вжити відповідні заходи щодо оптимізації співвідношення «витрати - результат», що забезпечить досягнення поставлених цілей та основних інтересів підприємства, узагальнених в табл.1. Контролінг є механізмом цього економічного управління, на розвиток і вдосконалення якого спрямовані зусилля зарубіжних і вітчизняних фахівців.

Таблиця 1. “Дерево” основних фінансових інтересів підприємства

Джерело: [1, с.6]

За умов ринкової економіки концепція управління постійно змінюється, що спрямовано на вдосконалення прийняття управлінських рішень відповідно швидкому зовнішньому середовищу підприємства. Основна складність вибору вірної стратегічної мети для її досягнення стабільно функціонуючим підприємством стає перешкодою для тих підприємств, які діють незмінно. Мінливість може зруйнувати підприємство або змінить його основну мету на постійну реорганізацію. Для ефективного функціонування і досягнення стратегічних цілей підприємства за наявності нестабільного зовнішнього середовища особливої важливості набуває процес обґрунтування управлінських рішень, який називають контролінгом.

Контролінг є новим механізмом управління, який базується на межі поєднання економічного аналізу, планування, управлінського обліку і менеджменту. В своїх працях провідні вчені А. Дайле [2], О. Кармінський, С. Фалько, О. Жевага, Н. Іванова [3], Е. Майер [5], М. Пушкар [6], Д. Хан [7] зазначають, що система контролінгу поєднує в собі теорії прийняття рішень, математичного моделювання, систем інформаційного та організаційного моделювання.

Необхідність системної інтеграції аспектів управління бізнес-процесами стала однією з визначальних причин виникнення і запровадження системи контролінгу на підприємствах. Контролінг виступає інструментарієм забезпечення методичної бази для підтримки основних функцій управління, до складу яких входять планування, контроль, облік та аналіз, а також для оцінки ситуації для прийняття обґрунтованих управлінських рішень [8, с.11].

Теоретичні засади контролінгу охоплюють формулювання економічної сутності, цілей, завдань, функцій та принципів даного терміну. Поняття контролінгу відноситься до групи економічних категорій, за якою у фахівців існує багато різнопланових тлумачень. Це зумовлено тим, що саме поняття інтегрує в собі всі сучасні підходи й інструменти, які постійно корегуються відповідно до зміни умов зовнішнього середовища. Як наслідок, існування різних підходів до визначення контролінгу та відсутність чітко окреслених меж його функціонування.

Існуючий перелік визначень поняття «контролінг» є базою для систематизації основних підходів до визначення його сутності, які узагальнено в табл. 2.

Таблиця 2 Підходи до визначення дефініції «контролінг»

Джерело: власне опрацювання

На підставі проведеного аналізу та узагальнення наукових підходів до сутності дефініції “контролінг” термін пропонується розглядати з трьох позицій: (1) як систему; (2) як процес; (3) як функцію, представлених на рис. 1.

Рис. 1. Схема контролінгу

Джерело: власна розробка

З позиції системного підходу контролінг складається з таких елементів: 1) структура; 2) завдання; 3) цілі; 4) людські ресурси; 5) техніка. З позиції процесного підходу контролінг має такі складові: 1) безперервний моніторинг ситуації; 2) виявлення проблеми; 3) вибір і прийняття оптимального рішення з врахуванням інтересів керівника й власників; 4) контроль за результатами реалізації прийнятого рішення. З позиції функціонального підходу до складу контролінгу віднесено: 1) планування; 2) організація; 3) координація; 4) облік й аналіз; 5) контроль.

Всі три підходи взаємопов'язані між собою й дають змогу розглядати термін «контролінг» у широкому спектрі. Цим підкреслено, по-перше, забезпечення постійного безперервного контролю за діяльністю підприємства, по-друге, забезпечення належного раціонального використання потенціалу підприємства у вирішенні тих чи інших завдань, по-третє, забезпечення захисту легітимних інтересів власників та керівництва підприємства у результатах діяльності.

За результатами власного дослідження літературних джерел із застосуванням динамічного підходу виділено шість етапів розвитку контролінгу, відповідно яким здійснено опис концептуальних підходів до розуміння суті контролінгу в системі управління підприємством. Еволюцію контролінгу за етапами його розвитку, представлено на рис. 2.

Рис. 2 Етапи еволюції контролінгу

Джерело: власна обробка на підставі [32]

Т.В. Каковкіна виокремлює оптимізацію фінансового результату при гарантованій ліквідності головною ціллю контролінгу.

Групою науковців Л.В. Поповою, Р.Є. Ісаковою і Т.О. Головіною виділено основною метою контролінгу орієнтацію управлінського процесу на досягнення цілей, поставлених на підприємстві [25, с.11].

Автором визначено мету контролінгу, яка досягається шляхом реалізації системи цілей, зображеної на рис.3.

Завдання і функції контролінгу постійно доповнюються і змінюються за змістом, оскільки змінюється економічна ситуація в країні, законодавство, напрям діяльності підприємства, вагомість окремих завдань.

Консультант Департаменту управлінських технологій Київської Аудиторської Групи О. Грамотенко вважає, що цільове завдання контролінгу - побудова на підприємстві ефективної системи прийняття, реалізації, контролю та аналізу управлінських рішень [37]. Контролінг, як система, дозволяє, оптимізувати вирішення проблеми задоволення безмежності потреб з обмеженими ресурсами. Тобто система взаємозв'язку управлінських впливів, різних інструментів на об'єкти управління з метою досягнення максимальної ефективності діяльності.

Рис. 3. Мета і цілі контролінгу

Джерело: власна розробка

Відповідно поглядам І.В. Бородушко і Є.К. Васильєвої основні завдання контролінгу полягають в інформаційному забезпеченні процесів планування, регулювання та контролю на підприємстві, у виконанні функції інтеграції та координації [13, с.100].

Д. Хан вважає, що завдання контролінгу полягають у тому, щоб шляхом підготовки і надання необхідної управлінської інформації орієнтувати керівництво на прийняття рішень і необхідні дії [7, с. 111 ]. Відповідно цьому основна функція контролінгу полягає у підтримці керівництва підприємства.

За твердженням Г.І. Просвєтова завдання контролінгу полягає в тому, щоб за допомогою необхідної інформації допомогти керівництву підприємства у прийнятті оптимальних рішень, оскільки успішне керівництво підприємством неможливо без планування та обліку.

У праці [13, с.114] зазначено, що досягнення цілей підприємства виконується за допомогою вирішення комплексу завдань щодо: (1) забезпечення прозорості інформації про виробничі результати, фінансовий стан, стратегії підприємства; (2) координації приватних цілей і приватних планів, складових елементів єдиного стратегічного плану компанії; (3) формування зон відповідальності співробітників, які беруть участь у прийнятті рішень (чим забезпечується висока ефективність реалізації стратегічних цілей); (4) забезпечення організаційно-методичної бази для вирішення завдань економічного моніторингу та забезпечення інших функцій зі збору первинної інформації; (5) підтримки і заохочення інноваційних рішень з ключових напрямів менеджменту на підприємстві, в тому числі стимулювання процесного підходу до управління (здатність «виходити» за межі конкретної приватної функції). Акцентується увага, що потреба у здійсненні функцій контролінгу найбільшою мірою відчувається на великих підприємствах, які є складною економічною системою, що потребує більш досконалих інструментів управління. Специфіку функцій контролера вбачають в його орієнтації на «налаштування» систем планування, контролю та інформаційного забезпечення на досягнення цілей підприємства.

Перелік функцій та завдань контролінгу для українських підприємств обґрунтовано в роботі О. Терещенко [39, с. 85]. До основних функцій контролінгу віднесено: (1) формування інформаційних каналів й інформаційне забезпечення підприємства; (2) координація планів і діяльності; (3) стратегічне та оперативне управління; (4) контроль, ревізія та внутрішній аудит; (5) методологічне забезпечення та внутрішній консалтинг. Домінуючу позицію серед переліку завдань контролінгу займають планування та бюджетування, контроль та інформаційне забезпечення, які представлені як «класичні» завдання контролінгу у повсякденній діяльності підприємств. Слід відзначити, що більшості завдань притаманні елементи аналізу. Цим підкреслюється неможливість контролінгу без фінансової аналітики.

В науці виділено загальні вимоги до побудови контролінгу, суттєві характеристики, що відповідають за раціональне його функціонування і сприяють виконанню призначення контролінгу на підприємстві, які називають принципами контролінгу. Розглянутий перелік принципів контролінгу узагальнено в табл.3.

Таблиця 3. Принципи контролінгу

Джерело: власна розробка

В праці польського економіста С. Марциняк і статті вітчизняних науковців В. Рудницький й Т. Рудницький [49] представлено повну класифікацію контролінгу за ознаками класифікації: (1) предмет діяльності (виробництва, логістики, охорони середовища, постачання, праці, фінансової діяльності й інших видів діяльності); (2) горизонт часу (оперативний, стратегічний); (3) сфера діяльності (виробничо-фінансовий, комплексний, фінансовий); (4) ідеї (цілі) діяльності (структур і результатів).

Поряд з цим науковці Н.Г. Мельник, Н.П. Михайлишин і А. Сафаров виділяють ще один вид контролінгу - диспозитивний, зміст якого визначається певними діями при ситуації, якщо справа зроблена неправильно, регулюванням виконання раніше визначених завдань. В процесі диспозитивного контролінгу виконують таке: (1) планові завдання порівнюють з фактично отриманими даними, (2) виявляють відхилення і розробляють варіанти управлінських рішень щодо корегування раніше визначених цілей, (3) пропонуються заходи щодо зміни поточної діяльності підприємства для досягнення оперативних цілей [50, с.258; 51].

Контролінг є самостійною складовою системи управління підприємством й забезпечує підвищення рівня ефективності усіх напрямів діяльності суб'єкта господарювання. Дослідження, які проведено в статті, є базою для подальшої розробки механізму і моделі функціонування контролінгу, розробки практичних заходів щодо впровадження і адаптації інструментарію контролінгу до мінливих вимог макро- і мікросередовища підприємства.

контролінг економічний господарювання фінансовий

Література

1. Горячева К.С. Механізм управління фінансовою безпекою підприємства: автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. екон. наук: спец. 08.06.01 «Економіка, організація і управління підприємствами» / К.С. Горячева. -- К., 2006, с. 19.

2. Дайле А. Практика контроллинга: Пер с нем. - М.: Финансы и статистика, 2001. - 336с.

3. Контроллинг в бизнесе. Методологические и практические основы построения контроллинга в организациях / А. М. Карминский, Н. И. Оленев, А. Г. Примак, С. Г. Фалько. - 2-е изд. - М.: Финансы и статистика, 2002. - 256с.

4. Майер Э. Контроллинг как система мышления и управления: Пер. с нем. - М.: Финансы и статистика, 1993. - 96 с.

5. Пушкар М. С. Контролінг [Текст] / М. С. Пушкар. - Тернопіль: ТАНГ, 1997. - 146 с.

6. Хан Д. Планирование и контроль: концепция контроллинга. Пер. с нем. / Под ред. и с предисл. А.А. Турчака, Л.Г. Головача, М.Л. Лукашевича. - М.: Финансы и статистика, 1997. - 800 с.

7. Деменіна О.М. Організаційно-економічний механізм оперативного контролінгу на промисловому підприємстві: дис. на здобуття наук. ступеня канд. екон. наук: спец. 08.06.01 «Економіка, організація і управління підприємствами» / О.М. Деменіна. -- К., 2005, с.182

8. Петрович Й.М., Панас Я.В. Еволюція контролінгу в сучасній теорії та практиці управління вітчизняними підприємствами. [Електронний ресурс]. - Режим доступу:http://essuir.sumdu.edu.ua/bitstream/123456789/30390/1/Petrovich%20Y.M.%20Evolutsiya.pdf

9. Попова Л.В., Исакова Р.Е., Головина Т.А. Контроллинг: Учебное пособие.- М.: Издательство «Дело и сервис», 2003.-192с.

10. Грамотенко О. Контроллинг. (Что? Зачем? Кому? Как?). [Электронный ресурс]. - Режим доступа: http://www.cfin.ru/management/controlling/what_is_controlling.shtml

11. Бородушко И.В., Васильева Э.К. Стратегическое планирование и контроллинг. СПб.: Питер, 2006. -- 192 с.

12. Терещенко О.О. Управління фінансовою санацією підприємств: підручник / Терещенко О.О. - К.: КНЕУ, 2006. - 552 с.

13. Рудницький В.С., Рудницький Т.В. Види сучасного контролінгу. [Електронний ресурс] - Режим доступу: http://ena.lp.edu.ua:8080/bitstream/ntb/12475/1/44_221-225_Vis_722_menegment.pdf

14. Мельник Н.Г., Михайлишин Н.П. Практичні аспекти організації контролінгу на підприємстві. Вісник Львівської комерційної академії [ред. кол.: Башнянин Г.I., Апопій В.В., Вовчак О.Д. та ін.]. - Львів: Видавництво Львівської комерційної академії, 2011. - Вип. 36. -- 486 с.

Размещено на Allbest.ru