Сутність поняття "послуга": теоретичні аспекти

Размещено на http://www.allbest.ru/

СУТНІСТЬ ПОНЯТТЯ “ПОСЛУГА”: ТЕОРЕТИЧНІ АСПЕКТИ

Т. І. Данилюк

Постановка проблеми у загальному вигляді та її зв'язок із важливими науковими чи практичними завданнями. Сучасні тенденції в розвитку споживання, що супроводжуються підвищенням добробуту та зміною структури споживчих пріоритетів, характеризуються різким зростанням ролі послуг в системі потреб людини, оскільки “послуга - це одна із форм задоволення потреб людини” [11, 5]. Такий стан обумовлений по-перше, високим рівнем розвитку сфери матеріального виробництва, завдяки чому досягається повне товарне забезпечення населення при зменшенні кількості зайнятих в цій сфері. По-друге, суттєвим моментом розширення сфери послуг є нове уявлення про зміст складових якості та рівня життя (здоров'я, харчування, житло, домашнє майно, включаючи одяг і взуття, послуги, культурне забезпечення, умови праці, умови відпочинку, соціальне забезпечення, соціально-побутові умови тощо) [15, 23].

Слід зазначити, що активна робота вітчизняної економічної науки над проблематикою сфери послуг на початку 80-х років змінилась зі зниженням уваги до неї в 90-х роках. Сучасний же розвиток економіки характеризується тенденцією феноменального розширення сфери послуг. Практика функціонування соціально-економічних моделей господарювання в розвинутих країнах показала, що сфера послуг виявилась надзвичайно важливою і з точки зору формування освітнього, культурного рівня трудового потенціалу, і з точки зору задоволення потреб членів суспільства, і з точки зору впливу на виробничу сферу в плані підвищення рівня задоволення суспільних потреб. Водночас, радикальні перетворення в економіці України загострили проблему недооцінювання важливої ролі сфери послуг, що в свою чергу, зумовлює необхідність у визначенні економічної сутності послуги в сучасних умовах господарювання.

Аналіз останніх досліджень і публікацій, в яких започатковано розв'язання даної проблеми і на які спирається автор, виділення не вирішених раніше частин загальної проблеми, котрим присвячується означена стаття. Зростаюча роль ринку послуг у світовій економіці характеризує підвищений інтерес учених-економістів до теоретичних і практичних аспектів щодо економічної сутності послуги. Серед українських та закордонних вчених досить вичерпно розкривають проведення наукових досліджень з даного питання такі вчені як: Евсеев В.I. [6], Калачова І. В. [7], Кочерга А. I. [10], Решетникова Е. Г. [12], Россинский М. Б. [13], Сидорова А. В. [14], Співак Л. С. [15], Стаханов В. Н. [16], Ткаченко Л. В.[18], Хмелевська Л. П. [19] та інші. З огляду на незначну кількість наукових досліджень можна стверджувати, що теоретичні питання за даною проблемою розроблені недостатньо, знаходяться на етапі постановки та вимагають подальшого дослідження.

Формулювання цілей статті (постановка завдання). Актуальність і невідкладність вирішення проблем становлення та розвитку сфери послуг України окреслити коло цілей на рахунок дослідження теоретичних питань щодо економічної сутності послуги в сучасних умовах господарювання.

Виклад основного матеріалу дослідження з повним обґрунтуванням отриманих наукових результатів. Виникнення послуги як економічної категорії і як виду діяльності пов'язано з періодом, коли людина почала обмінюватися результатами праці, коли склались виробничі відносини та ін. Незважаючи на те, що в економічній літературі склалося уявлення про сферу послуг, досі не вироблене загальноприйняте визначення поняття “послуги”. Це пов'язано з тим, що сутність послуги можна розглядати з різних точок зору [14, 10]:

- як економічну категорію;

- як вид діяльності;

- як сферу;

- як грошовий потік.

Найбільшого розповсюдження отримало формулювання послуги як економічної категорії. Термін “послуга” був уперше введений Ж.Б. Сеєм у його “Graite d'Economic Politique”, написаному у 1803 році [2, 19].

На початку XIX століття французький економіст Фредерік Бастіа прийшов до висновку, що суспільний розвиток складається із послуг, які люди надають один одному. Він розглядав послуги як діяльність людей, яка передбачається для людей і споживається людьми. Як будь-яка діяльність, вона матеріалізується у споживчій вартості, а представлена в такій якості послуга стає товаром.

О. Ланге рахує, що послугами можна назвати: “будь-які функції, які пов'язані... із задоволенням людських потреб, але які безпосередньо направлені на виробництво будь-яких предметів” [13, 7].

Е.М. Агабабьян визначає категорію послуг як: “Під послугою необхідно розуміти корисний ефект, який виникає в процесі продуктивної праці як цілеспрямованої діяльності. Корисний ефект є не що інше як сукупність корисних властивостей, які направлені на задоволення певної потреби людини” [1, 24].

М.В. Солодков визначає послугу: “як специфічна форма економічних відносин з приводу конкретної трудової діяльності” [13, 8]. Леонард Л. Беррі визначав послугу як “справу, виконання, зусилля” [4, 195].

Т. Хідл сформулював наступне визначення: “Послуга може бути визначена як стан людини або предмету, який належить будь-якому учаснику економічних відносин...” [14, 11].

За визначенням Ф. Котлера, “послуги - це об'єкти продажу у вигляді дій, вигод або задоволення”. З цього випливає, що послуги не зберігаються і клієнту пропонується щось таке, що не має матеріальної форми [9, 638].

А.І. Горанін дає визначення послуги як: “важлива економічна категорія, яка є ключовим пунктом для правильного розуміння сутності процесів обслуговування...” [5, 31].

Решетнікова Е.Г. під послугою розуміє: “форму економічних відносин з приводу конкретної трудової діяльності, в процесі якої створюється спеціальна споживча вартість” [12, 64].

М.Б. Росинский приходить до висновку, що: “Послуга - це специфічна політико-економічна категорія, яка виражає відносини праці, яка реалізується безпосередньо як корисний ефект діяльності і яка функціонує в базі споживання” [13, 10].

Комаров В.Е. визначив послугу: “як самостійний об'єкт застосування праці і додаткових джерел споживаючих населенням благ” [8, 12].

Наступне визначення послуги дає Л.П. Хмелевська: “Послуга - це діяльність, яка виконана для задоволення чиїхось потреб, господарчих або інших зручностей, що надаються будь-кому” [19, 32]. Вона також визначає послугу товаром, специфіка якого виявляється у фізичній неосяжності, невіддільності від свого джерела, у неможливості накопичення та зберігання, в індивідуальності та плинності якісних характеристик, у відсутності речового змісту (це лише діяльність, а не продукт) [19, 57].

І.В. Калачова визначає послугу: “як результати економічної діяльності, які не набувають матеріально-речової форми і задовольняють певні потреби - особисті, колективні, суспільні” [7, 24].

Стаханов В.Н. визначає послугу як: “продукт праці, корисний ефект якого виступає не у формі предмету, а у формі діяльності, яка направлена на предмет або на людину” [16, 9].

Л.І. Тикоцкий рахує, що: “послуги є продуктом суспільної праці і які подібні за своєю економічною природою до матеріальних благ” [6, 11].

Ш.Я. Турецький відносить до послуг те виробництво, яке: “пов'язане із забезпеченням нормального користуванням населенням раніше придбаних промислових товарів” [3, 17].

Л.В. Ткаченко запропонував наступне визначення послуги: “це результат корисної діяльності, яка змінює стан обличчя або товару, які представляють економічні суб'єкти один одному за попередньою згодою” [18, .8].

Н. Панкратьєва дала наступне визначення послуги: “економічна діяльність яка безпосередньо задовольняє потреби членів суспільства, домашніх господарств, потреби різного роду підприємств різних форм власності, об'єднань., організацій і суспільні потреби або потреби суспільства в цілому, не втілені в матеріально-речовій формі” [3, 16].

Варто погодитися з визначенням послуги як економічної категорії, оскільки теоретичне її обґрунтування набирає сьогодні все більшої ваги з розвитком економічних зв'язків, які супроводжуються охопленням всіх сфер господарської діяльності ринковими відносинами.

Про сутність послуг як виду діяльності писали В. Крижановський, Й..Залурський, Т. Котабинський, Ч. Невадзе. Вони підкреслювали, що послуги - це діяльність, спрямована на задоволення людських потреб, але не має матеріальної форми. Результат діяльності у сфері послуг може мати більш тривалий характер, ніж деякі матеріальні цінності. Прикладом можуть бути послуги у сфері науки, освіти, культури.

Л.С. Глязер пише: “Послуга - це діяльність, результат якої, як правило, не фіксується у речовій формі” [3, 36].

О. Ланге (1967 р.) послугами вважав діяльність, пов'язану із задоволенням людських потреб, але не спрямовану безпосередньо на виробництво товару [13, 8]. Це визначення виникло на базі марксистської теорії, яка вважала надання послуг особливим виявом “споживчої вартості”, що створюється працею. Вчений стверджував, що результатом цієї праці є дія, а не товар.

Ч. Невадзе (1915 р.) вважав, що послуги - це будь-яка діяльність у вигляді обслуговування одних фізичних чи юридичних осіб іншими, яка задовольняє людські потреби, але не пов'язана безпосередньо з виготовленням продукції [3, .178].

К. Полярчик (1970-1971 pp.) під поняттям послуги розуміє продуктивну працю, результатом якої є споживча вартість, відтворена внаслідок надання йому послуги [3, 59].

І.В. Калачова та багато інших вчених розповсюджують точку зору, що результати діяльності поділяються на товари і послуги [7, 24]. Тобто, результатом будь-якої діяльності є “товар”, в складі якого необхідно виділити “продукт” - товар, який має натурально-речову форму, - і “послугу”, яка, як правило, не має її [3, 34].

Співак Л. С. визначає, що послуга - це результати економічної діяльності, які набувають матеріально-речової форми і задовольняють певні потреби [19, 57].

Оцінюючи послугу в приведених визначеннях можна сказати, що послуги розглядаються як види діяльності або праця, в процесі виконання якої зазвичай не створюється новий, раніше не існуючий продукт, але змінюється стан або якість уже існуючого продукту, тобто до послуг відносять блага, які пропонуються, як правило, не у вигляді речей, а у формі діяльності.

На нашу думку, трактування послуги як виду діяльності є обґрунтованим, оскільки до послуг відносять блага, які пропонуються, як правило, не у вигляді речей, а у вигляді корисної діяльності.

Досить часто послугу порівнюють із сферою послуг. М. Портер визначає, що термін послуга охвачує широке коло галузей, які виконують різні функції для їх покупців [14, 12].

Слід зазначити, що активна робота вітчизняної економічної науки над проблематикою сфери послуг на початку 80-х років змінилась зі зниженням уваги до неї в 90-х роках. Практично відсутня проблематика сфери послуг і її ролі в сучасній трансформації економіки.

Однією з причин такого стану є майже повна відсутність питань сфери послуг у відомих економічних виданнях - підручниках з економічної теорії, присвячених як макро- так і мікрорівню економічних процесів. Крім того, на розробку проблем сфери послуг вплинули ідеологізовані підходи економістів радянської економічної школи, коли сфера послуг розглядалась переважно як “непродуктивна” сфера, праця в якій була усе таки менш корисна, ніж у сфері матеріального виробництва.

До недавнього часу сферу послуг порівнювали з невиробничою сферою, до якої відносили [16, 9]:

- житлово-комунальне господарство і побутове обслуговування;

- транспорт та зв'язок по обслуговуванню організацій невиробничої сфери населення;

- геологію і розвідку надр (за вирахуванням глибокого розвідувального буріння на нафту та газ);

- охорону здоров'я, фізичну культуру і соціальне забезпечення;

- освіту;

- культуру і мистецтво;

- науку і наукове обслуговування;

- фінансове кредитне і страхове обслуговування;

- управління;

- громадські організації.

Як видно, із сфери послуг виключали вантажний транспорт і зв'язок, торгівлю і громадське харчування, туристичний та готельний бізнес.

Сьогодні ж сферу послуг відділяють від виробничої та невиробничої сфери.

М.В. Солодков [3, 67] і В.Е. Комаров [8, 12] поділяє всі галузі на (рис. 1):

- сфера матеріального виробництва;

- невиробнича сфера;

- сфера послуг.

Рис. 1. ABCD - сфера матеріального виробництва; EFKL - невиробнича сфера; OPMN - сфера послуг

В.Н. Стаханов здійснює подібний поділ галузей, але термін “невиробнича сфера” замінюється термінами “соціальна сфера” та “інституціональна сфера”. З такої класифікації видно, що сфера послуг в більшій чи меншій степені охвачує всі сфери людської діяльності (рис. 2) [16, 11].

Рис. 2. Модель основних сфер людської життєдіяльності

В даній моделі:

- інституціональна сфера включає всі інститути державного управління від вищих органів влади до місцевого самоуправління;

- виробнича сфера включає всі форми організації виробництва матеріальних благ;

- соціальна сфера всі різновидності способів задоволення соціальних потреб людини;

- сфера послуг включає всі види виробництва самих різних видів послуг.

Крім того В.Н. Стаханов дає таке визначення сфери послуг: “комплекс підприємств, установ, організацій і видів діяльності, які зайняті виробництвом всього різновиду послуг”.

О.І. Кочерга включає до сфери послуг “всі види діяльності, які безпосередньо спрямовані на задоволення особистих потреб людини, на забезпечення її життєдіяльності та її інтелектуального розвитку” [10, 4].

Е.Н. Жильцов включає у сферу послуг послуги як виробничого так і невиробничого характеру [6, 5].

Калачова І. В. визначає сферу послуг як: “зведену узагальнюючу категорію, що включає надання різноманітних видів послуг, яке здійснюється юридичними та фізичними особами [7, 24].

Хмелевська Л.П. дає таке визначення: “Сфера послуг вміщує в себе не тільки види праці, які не мають речової форми, а й види трудової діяльності з чітко вираженим матеріальним характером” [19, 56].

І.М. Євдокимова відносить до сфери послуг всі галузі і види діяльності, продукт яких не має уречевленого виразу і визначає сферу як: “сукупність галузей і видів діяльності, що надають послуги невиробничого характеру інституційним одиницям усіх секторів економіки... де є не лише споживання послуг, а й їх виробництво” [19, 37].

Сидорова А.В. сформулювала сферу послуг як: “сукупність підприємств, організацій, установ та їх підрозділів, для яких надання послуг є основним або додатковим видом діяльності” [14, 29].

Зазначимо, що сфера послуг включає велику групу галузей, важливою рисою діяльності яких є створення специфічного товару з відповідними особливостями. С.В. Жуков відзначає: “в сфері послуг фази виробництва і споживання фактично співпадають в часі і просторі” [6, 118].

Послуги також розглядають з точки зору витрат населення або суспільства на їх придбання, тобто як грошовий потік. В роботі [17, 51] відзначено, що “житлово-комунальні послуги - це квартирна плата, плата за електроенергію, газ, воду...”, “послуги пасажирського транспорту - грошова виручка від продажу білетів” і т.д. [14, 12].

На наш погляд, визначення послуги як плати за її надання не характеризує сутність послуги, а виражає грошовий еквівалент її обміну, тобто грошовий потік, який відповідає отриманому результату діяльності у формі послуги.

Теоретичне обґрунтування послуги набирає сьогодні все більшої ваги з розвитком економічних зв'язків, які супроводжуються охопленням всіх сфер господарської діяльності ринковими відносинами. Таким чином, за результатами дослідження на теоретичному рівні проведений аналіз економічної сутності послуги в сучасних умовах господарювання з різних точок зору: як економічної категорії, як виду діяльності, як сфери, як грошового потоку, що дозволило сформувати її наступне визначення: “Послуга - це діяльність, яка здійснюється для задоволення певних потреб або інших зручностей наданих будь-кому”.

господарювання грошовий економічний послуга

Список літератури

1. Агабабьян Э.М. Экономический анализ сферы услуг / Э.М. Агабабьян. - М.: Экономика, 1968. - 160 с.

2. Болт Гордон Дж. Практическое руководство по управлению сбытом / Гордон Дж. Болт; [пер. с англ.] - М.: МТ- Пресс, 2001. - 268 с.

3. Гаркавенко С. С. Маркетинг / С.С. Гаркавенко. - К.: Лібра, 2002. - 708 с.

4. Герасимчук В. Г. Маркетинг: Теорія і практика / В. Г. Герасимчук. - К.: Вища шк., 1994. - 326 с.

5. Горанин А. И. Бытовые услуги при социализме / А.И. Горанин. - Минск: Наука и техника, 1977. - 238 с.

6. Евсеев В.И. Потребление услуг непроизводственной сферы / В.И. Евсеев. - К.: Наукова думка, 1987. - 114 с.

7. Калачова І. В. Статистика послуг: концептуальні основи реформування / І.В. Калачова // Статистика України. - 2001. - № 4. - С. 24-28.

8. Комаров В. Е. Социально-экономическая эффективность сферы услуг / В.Е. Комаров, В.Д. Улановская. - М.: Наука, 1980. - 126 с.

9. Котлер Ф. Основы маркетинга / Ф. Котлер, Г. Армстронг, Д. Сондерс и др.; [пер. с англ.]. - M.: Изд. дом "Вильямс", 2006. - 942 с.

10. Кочерга А. И. Сфера обслуживания населения: региональные проблемы / А.И. Кочерга. - К.: Наук. думка, 1980. - 424 с.

11. Легорнев С. Ф. Что считать услугой? / С.Ф. Легорнев. - М.: Знание, 1990. - 62 с.

12. Решетникова Е. Г. Сфера услуг: планирование, проблемы, перспективы / Е.Г. Решетникова. - Саратов: Изд-во Саратов. ун-та, 1988. - 256 с.

13. Россинский М. Б. Сфера услуг в экономике развитого социализма / М. Б. Россинский. - Саратов: Изд-во Саратовс. ун-та, 1976. - 152 с.

14. Сидорова А. В. Экономико-статистические методы в управлении сферой услуг / А.В. Сидорова. - Донецк: ДонНУ, 2002. - 240 с.

15. Співак Л. С. Формування ринку послуг в трансформаційній економіці: дис. … канд. екон. наук: 08.01.01 / Л.С. Співак. - К., 2002. - 192 с.

16. Стаханов В. Н. Маркетинг сферы услуг: учеб. пособ. / В.Н. Стаханов. - М.: Экспертное бюро, 2001. - 160 с.

17. Тавокин Е. П. Социальная статистика: учеб. пособ. / Е.П. Тавокин. - М.: РАГС, 2001. - 108 с.

18. Ткаченко Л. В. Маркетинг услуг: учеб. пособ. для студ. экон. спец. / Л.В. Ткаченко. - Д.: ДАУБП, 2000. - 102 с.

19. Хмелевська Л. П. Особливості розвитку малого підприємництва у сфері побутового обслуговування населення України: дис. … канд. екон. наук: 08.01.01 / Л.П. Хмелевська. - К., 2002. - 230 с.

Размещено на Allbest.ru