Інтелектуальна власність як головна складова інтелектуального потенціалу суспільства

Інтелектуальна власність як економічна категорія, підходи до її сутності, структура та класифікація суб’єктів в Україні та за кордоном. Ціноутворення на ринку інтелектуальних продуктів, законодавчо-нормативна база з питань інтелектуальної власності.

Рубрика Экономика и экономическая теория
Вид статья
Язык украинский
Дата добавления 08.01.2019
Размер файла 51,9 K

Отправить свою хорошую работу в базу знаний просто. Используйте форму, расположенную ниже

Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.

Размещено на http://www.allbest.ru/

Інтелектуальна власність як головна складова інтелектуального потенціалу суспільства

В.Д. Дюндін, к. е. н., доцент Херсонської філії

Національного університету кораблебудування імені адмірала Макарова

Анотації

Визначено підходи до сутності інтелектуальної власності, проаналізовано структура інтелектуальної власності, розглянуто класифікація суб'єктів інтелектуальної власності в Україні та за кордоном, проаналізовано особливості ціноутворення на ринку інтелектуальних продуктів, проведено дослідження відчизняної законодавчо-нормативної бази з питань інтелектуальної власності.

Ключові слова: інтелектуальна власність, інтелектуальний капітал, промислова власність, інтелектуальний продукт.

Approaches to essence of intellectual property are defined, the structure of intellectual property is analysed, classification of subjects of intellectual property in Ukraine and abroad is considered, features of pricing in the market of intellectual products are analysed, research of domestic legislative regulatory base concerning intellectual property is conducted.

Keywords: intellectual property, intellectual capital, industrial property, intellectual product.

Основний зміст дослідження

Постановка проблеми. На сучасному етапі економічного розвитку провідні країни розглядають інтелектуальну власність як одну з головних складових національного багатства. В міру просування економіки до більш наукоємної моделі розвитку інтелектуальна власність стає одним з основних активів підприємства. Характерно, що чим успішніше працює підприємство, тим вища частка інтелектуальної власності в структурі його активів.

Соціально-економічний розвиток України в умовах глобалізації неможливий без урахування інноваційних процесів, що відбуваються в країні. Одним з ключових елементів протидії прагматизму ринкової економіки, на наш погляд, є розуміння економічної сутності й адекватний захист прав інтелектуальної власності як головної складової інтелектуального потенціалу.

Інтелектуальна власність, яка представлена загальнолюдськими інтелектуальними надбаннями та новаціями в науковій, технічній, технологічній та художній сферах, є головною складовою інтелектуального капіталу. Сьогодні інтелектуальна діяльність набуває все більшого значення в різних видах діяльності суспільства. Темпи його економічно-соціального піднесення в підсумку залежать від рівня інтелектуального потенціалу і культурного розвитку.

Правове закріплення певних правил використання результатів інтелектуальної діяльності є необхідної умовою розвитку науки, культури і техніки держави.

Вибір найкращої концепції й способів стимулювання інноваційної діяльності підвищує інтерес до наукових розробок через зростання матеріальної захищеності результатів праці у вигляді інтелектуальної власності. Розвиток інтелектуальної власності повинне бути пріоритетним і в рамках глобальної економіки й господарства будь-якої країни, у тому числі України, метою чого є можливість наблизитись до досягнень розвинених країн і створити умови для комфортного життя своїх громадян. Цим визначається актуальність і підвищений інтерес до досліджень у даній галузі науки й практики.

Аналіз останніх наукових досліджень. Стан розвитку відносин інтелектуальної власності, разнобічні її аспекти в Україні та за кордоном перебувають в центрі уваги спеціалістів у цій галузі: Андрощука Г., Боуена Г., Бутнік-Сіверського О., Довгого С., Дроб'язко В., Едвінсона Л., Жарова В., Ідріса К., Клявіна В., Орлюка О., Підопригори О., Прахова Б., Святоцького О. та інших авторів. Однак проблеми визначення об'єкта власності інтелектуальних працівників, класифікації нематеріальних активів та ціноутворення на ринку інтелектуальних продуктів залишаються недостатньо розкрити та закріплені на законодавчому рівні.

Метою статті є аналіз економічної сутності інтелектуальної власності та інтелектуального капіталу, різних варіантів класифікації суб'єктів інтелектуальної власності, дослідження особливостей ринку інтелектуальних продуктів, а також розгляд відчизняної законодавчо-нормативної бази з питань інтелектуальної власності.

Викладення основного матеріалу. Сьогодні існують два основних підходи до поняття інтелектуальної власності. Одні вчені підтримують закріплення в законі терміна інтелектуальна власність і не вбачають ненаукового підходу у використанні законодавцем цієї категорії. Інші вважають цей термін неточним і ненауковим, у зв'язку з чим він не повинен застосовуватися в нормативних актах.

У загальновживаному розумінні термін інтелектуальна власність - це права на результати розумової діяльності людини в науковій, художній, виробничій та інших сферах, які є об'єктом цивільно-правових відносин у частині права кожного володіти, користуватися і розпоряджатися результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. При цьому останні, будучи благом нематеріальним, зберігаються за його творцями і можуть використовуватися іншими особами лише за узгодженням з ними.

Майнові та особисті права утворюють нерозривну єдність. Цей зв'язок виявляється в тому, що внаслідок використання об'єктів інтелектуальної власності з'являються матеріальні об'єкти, тобто майно і право власності на нього.

У 1967 р. у Стокгольмі підписано конвенцію, що заснувала Всесвітню організацію інтелектуальної власності (ВОІВ), відповідно до якої до інтелектуальної власності належать права на літературні, художні та наукові твори; виконавську діяльність артистів, звукозапис, радіо - і телевізійні передачі; винаходи у всіх сферах людської діяльності; наукові відкриття; промислові зразки; товарні знаки, знаки обслуговування, фірмові найменування і комерційні позначення; захист від недобросовісної конкуренції; усі інші права, що належать до інтелектуальної діяльності у виробничій, науковій, літературній і художній сферах [1].

Аналіз економічної сутності інтелектуальної власності доцільно розпочати з визначення об'єкта власності інтелектуальних працівників. Тут можна виділити щонайменше три погляди.

У першому випадку мова йде про те, що головним об'єктом власності є інтелектуальний продукт творчої діяльності; у другому - про зміщення акценту на організаційний процес, що закладає основу для ланцюгової реакції, яка впливає на учасників процесу; у третьому - об'єктом власності стає власне діяльність.

На сучасному етапі економічного розвитку відбувається, з одного боку, формування груп незалежних працівників інтелектуальної праці і менеджерів, що відіграють роль власників умов праці, та, з іншого - власників компаній з інтелектуальною власністю. Але тільки власники інтелектуального капіталу виявляються сьогодні реальними розпорядниками процесу відтворення такого капіталу.

Найбільш повно сутність інтелектуального капіталу розкриває функціональний підхід, що відображає взаємодію елементів системи з погляду виявлення її внутрішньої й зовнішньої характеристик.

Загально-філософське розуміння функції полягає в тому, що вона є зовнішнім проявом властивостей будь-якого об'єкта в конкретній системі відносин. Можна сказати, що функція вказує на ту роль, яку окремий елемент виконує стосовно системи.

Формуючи концепцію інтелектуального капіталу, слід виділити два рівні. Перший - функціонально-ресурсний, який підкреслює первинність, значимість інтелектуального капіталу в процесі відтворення капіталу. Він є сферою впливу суб'єктів господарювання з приводу відтворення інтелектуального продукту. На цьому рівні категорії інтелектуальний капітал та інтелектуальна власність тотожні.

Другий рівень - функціонально-результативний, він визначає інтелектуальний капітал як цільову функцію, результат індивідуального відтворення капіталу. Але це не завжди тотожні поняття, тому що бажаний і досягнутий результати найчастіше не збігаються.

Для одержання максимального ефекту в процесі розвитку необхідне досягнення раціонального поєднання функціонально-ресурсного й функціонально-результативного рівнів, що забезпечує подальший розвиток інтелектуального капіталу. На встановлення такого співвідношення впливають багато специфічних характеристик діяльності суб'єкта господарювання (сфера діяльності, частка ринку, рівень конкурентоспроможності продукції, організаційна структура, обсяг залученого капіталу й інші).

Економічна сутність інтелектуальної власності як економічної категорії полягає в системі відносин між юридичними і (чи) фізичними особами у відтворювальному процесі інтелектуального продукту, а також інтелектуальних ресурсів з приводу присвоєння цих благ. Вона реалізується через три функції власності: володіння, використання й розпорядження.

На нашу думку, інтелектуальну власність доцільно визначити як економічну складову інтелектуального капіталу, що має вартісну оцінку та забезпечує його залучення до господарського обороту як самостійного об'єкта цивільно-правових відносин.

Інтелектуальна власність представлена трьома самостійними інститутами, які утворюють відповідно авторське право і суміжні права, право на об'єкти промислової власності і право на нетрадиційні об'єкти інтелектуальної власності. Наводимо відмінності щодо порядку функціонування окремих складових, який традиційно склався та передбачений законодавством України (табл.1).

Таблиця 1. Відмінності функціонування систем авторського та патентного права

ПРИНЦИПИ АВТОРСЬКОГО ПРАВА

ПРИНЦИПИ ПАТЕНТНОГО ПРАВА

Свобода творчості

Надання охорони лише тим розробкам, які в офіційному порядку визнані патентоспроможними

Невідчужуваність особистих немайнових прав автора

Визнання за власником патенту виняткового права на використання запатентованого об'єкта

Принцип свободи авторського договору

Надання охорони передусім справжнім авторам винаходів, корисних моделей і промислових зразків

Поєднання особистих інтересів автора з інтересами суспільства

Дотримання розумного балансу інтересів власника патенту та інтересів суспільства

Промислова власність є частиною інтелектуальної власності і безпосередньо стосується творів людини в будь-якій сфері її діяльності. Об'єктами промислової власності є винаходи, корисні моделі, промислові зразки, знаки для товарів і послуг, фірмові найменування, географічні вказівки походження товарів тощо.

Поняття промислова власність досить умовне, оскільки безпосередньо в промисловості застосовують в основному винаходи, корисні моделі та промислові зразки, які, на відміну від сфери матеріального виробництва (товари, промислова продукція), відображаються в описах, розрахунках, кресленнях, що можуть бути тиражовані та передані в промислове виробництво. Термін промислова власність використовують тому, що винаходи, корисні моделі, промислові зразки, знаки для товарів і послуг тощо, оцінюються передусім з позицій промислової значущості, економічної ефективності, отримання прибутку під час їх використання у виробничій діяльності.

За останні роки активність у подачі заявок збільшилася майже на всі об'єкти промислової власності (ОПВ) (табл.2).

Таблиця 2. Показники надходження заявок у 2009-2013 роках

ОПВ

Кількість поданих заявок

2009

2010

2010 у % до 2009

2011

2011 у % до 2010

2012

2012 у % до 2011

2013

2013 у % до 2012

2013 у % до 2009

Усього надходжень

42167

46256

110

47206

102

49081

104

53599

109

127

Винаходи

4812

5310

110

5248

99

4945

94

5428

110

113

Корисні моделі

9200

10679

116

10436

98

10228

98

10164

99

95

Промислові зразки

1669

1686

101

1761

105

1851

105

3778

204

226

Знаки для товарів і послуг

26479

28577

108

29756

104

32051

108

34226

107

120

Розраховано автором за даними [2]

Неухильний ріст подачі заявок протягом аналізованого періоду відбувався на такі ОПВ як промислові зразки та знаки для товарів і послуг, що привело до загального зростання в 2013 році в порівнянні з 2009 роком на 126 % і 20 % відповідно. При цьому загальне скорочення на 5 % за цей період ми можемо констатувати лише на корисні моделі.

Право на об'єкти промислової власності регулює майнові, а також пов'язані з ними немайнові відносини, які виникають у зв'язку із створенням і використанням винаходів, корисних моделей і промислових зразків, що також, як і твори науки, літератури і мистецтва, являють собою результати інтелектуальної, творчої діяльності.

Слід зазначити, що авторське право і суміжні права, а також промислова власність не вичерпують собою всього змісту поняття інтелектуальна власність. Крім традиційних об'єктів, що охороняються авторським і суміжними правами, а також правом промислової власності, правовій охороні підлягають чимало результатів інтелектуальної діяльності, наприклад, сорти рослин, топографії інтегральних мікросхем, комерційна таємниця (секрети виробництва, зокрема, ноу-хау) тощо. Їх відносять до нетрадиційних об'єктів інтелектуальної власності, оскільки вони, як правило, є результатами творчої діяльності людини.

Відповідно до практики господарювання в Україні склалася певна класифікація інтелектуальної власності, а саме:

промислова власність;

об'єкти авторського права і суміжних прав;

інформація, що представляє комерційну і (чи) службову таємницю.

Класифікацію суб'єктів інтелектуальної власності можна також представити з позиції їх участі у виробництві інтелектуального продукту і залежності від їхньої ролі в його споживанні. З погляду участі у виробництві, суб'єкти інтелектуальної власності поділяються на власника інтелекту і власника умов виробництва, з погляду ролі у споживанні - на виробника інтелектуального продукту (інтелектуального власника), посередника і споживача цих продуктів.

За рубежем існують дещо інші підходи до класифікації нематеріальних активів і інтелектуальної власності. У відомій монографії Г.М. Десмонда і Р.Е. Келлі "Посібник з оцінки бізнесу" інтелектуальна власність розглядається в складі нематеріальних активів. При такому підході вона не виділяється із загальної групи нематеріальних активів, які складають, у свою чергу, три групи за ознакою відокремленості від підприємства чи індивідуума.

До першої групи включені нематеріальні активи, невіддільні від підприємства: наявність навченого персоналу; системи і методи керування й функціонування, розроблені як складова частина підприємства; наявність клієнтури; стартові труднощі, що були подолані; досягнення у сфері реклами й просування своєї продукції; переваги територіального розташування; гудвіл, тобто репутація підприємства.

Нематеріальні активи, що відносяться до цієї групи, як правило, мають невизначений термін служби й оцінюються в сукупності. У зв'язку з цим вони не підлягають амортизації.

До другої групи нематеріальних активів, невідокремлених від індивідуума, входять: особиста репутація працівників чи власників підприємства серед громадськості, клієнтів, інших працівників, інших власників і позикодавців; особисті професійні якості індивідуумів, включаючи їхні ноу-хау, комерційні здібності, талант у сфері фінансових операцій і т.п.; загальна кваліфікація й особисті якості персоналу чи власника в таких сферах, як організація роботи персоналу, менеджмент, відносини з клієнтами, відносини в колективі тощо.

Нематеріальні активи другої групи не мають встановленого терміну використання (крім фахівців, що працюють на підприємстві за обумовленим терміном контрактом). Про необхідність включення таких об'єктів інтелектуальної власності до активів підприємства тривають дискусії на рівні вчених. На практиці вони також не включаються до складу інтелектуальної власності, хоча їх роль в одержанні фінансових результатів постійно зростає. Саме від фахівців і керівництва підприємства, їхніх умінь, навичок, організаторських здібностей і зв'язків залежать результати діяльності підприємства.

До третьої групи нематеріальних активів, що відділені від підприємства, відносяться: фабричні марки, товарні (фірмові) знаки, торгові марки, секретні методи і технології, технічні бібліотеки, авторські права, секретні формули, ліцензії, патенти, франшизи, креслення й шаблони, права на фільми, права користування, контракти (контракти про наймання, контракти на закупівлю, договори купівлі-продажу, рекламні контракти), списки (адресні відомості, списки клієнтів, передплатників тощо).

Наведена класифікація має суттєві переваги над тією, яка використовується в Україні, оскільки ознака розподілу тут більш однозначна й наочна. Однак при цій класифікації неможливо із всієї сукупності нематеріальних активів виділити інтелектуальну власність, що уявляється нам істотним недоліком. З іншого боку, об'єкти, що входять у перші дві групи, не мають правової бази для включення їх до складу нематеріальних активів українських підприємств, оскільки немає досвіду визначення їхньої вартості. З подальшим розвитком виробництва й зростанням ролі інтелектуального капіталу в умовах ринкових відносин ці суб'єкти, на наш погляд, повинні бути включені до складу інтелектуальної власності.

В сучасних умовах ключовими поняттями економічного управління інтелектуальною власністю стають капітал, нематеріальний актив, вартість, податкові пільги. Економічні інструменти мають свою державну, регіональну і місцеву специфіку через те, що норми регулювання пільг, оцінки й обліку вартості цих активів на різних рівнях не однакові.

Стосовно специфіки оцінки інтелектуальної власності слід відзначити, що, по-перше, ці активи не мають точної вартісної оцінки й об'єктивні критерії тут встановлювати досить складно. По-друге, значимість цих активів для бізнесу набагато важливіша, ніж інших активів, оскільки основну масу прибутку дають саме вони. Ці активи є головним дефіцитом у бізнесі, на відміну від тих, які купуються за фіксованими цінами в будь-якій кількості і будь-який час. На них будується основна кон'юнктурна боротьба і витіснення конкурентів з ринку. За допомогою цих активів провідні країни світу вже одержують левову частку доходів від експорту. Тому все, що стосується інтелектуального капіталу - від патентів до ноу-хау у вигляді технологій, стимулювання науково-технічної творчості й оцінки його результатів - у цих країнах ретельно охороняється і не поширюється в порядку обміну передовим досвідом.

По-третє, і на Заході оцінку цих активів почали здійснювати порівняно недавно, тому що фактично ці активи з'явилися в нормативних актах лише в липні 1967р., після Стокгольмської конвенції, що, як уже зазначалося, заснувала Всесвітню організацію інтелектуальної власності і сформулювала власне визначення цього виду власності.

По-четверте, інтерес до оцінки інтелектуальної власності і поширення її методології за рубежем стримується тим, що ці активи в бухгалтерському обліку й оподатковуванні провідних країн світу враховуються в основному по вартості витрат, зроблених на їхнє створення чи придбання. Ринкова вартість таких активів поки оцінюється в них не дуже часто.

Особливості ціноутворення на ринку інтелектуальних продуктів полягають у наступному:

ціна на інтелектуальний продукт значно залежить від вартості відтворення людського капіталу, що брав участь у його створенні, тому що вирішальними факторами вибору для споживачів є саме неповторність товару;

попит на інтелектуальні товари залежить від попиту на традиційні товари, оскільки при моральному старінні устаткування об'єктивно спостерігається падіння попиту на нього при одночасному постійному зростанню попиту на інновації, які здатні робити таку ж продукцію з меншими витратами ресурсів;

пропозиція інтелектуальних товарів і послуг залежить від попиту на ці продукти, вартості ресурсів для їхнього виробництва, а також від відкритості вхідної інформації і ціни на неї;

рішення про встановлення ціни на товар-інновацію приймається в умовах відсутності інформації про ефективність використання товару, що призводить до істотної економічної ризикованості цього рішення;

інтелектуальна власність продукт

ціноутворення на ринку інновацій ускладнюється існуванням комплексу позитивних і негативних інформаційних екстерналій, серед яких можна виділити фінансування створення продуктів, що згодом стають доступні багатьом агентам ринку без відповідного відшкодування;

товари, що мають статус суспільної новизни, приносять вигоду не тільки індивідуальним споживачам, але і суспільству в цілому. Ринок завдяки властивій йому економічній природі враховує лише попит перших, ігноруючи попит останнього, що призводить до обмеження виробництва цього виду товарів.

У цілому можна зробити висновок, що інтелектуальний продукт є продуктом природної монополії і має властивість обміну, але не відчужується цілком, а лише запозичається. Об'єкт інтелектуальної власності може бути проданий неодноразово як об'єкт декількох ринкових угод. Продукт інтелектуальної власності не зникає у процесі споживання. Створюється цей продукт винятково не для особистого, а для суспільного використання. Інтелектуальний продукт характеризується відносно незначними витратами на тиражування готового продукту порівняно з витратами на його розробку, тому тиражування суворо регулюється.

В контексті зазначеного вважаємо доцільним здійснити аналіз вітчизняної законодавчо-нормативної бази стосовно питань інтелектуальної власності, її відповідності міжнародним стандартам і сучасним потребам суспільства.

Базовим міжнародним правовим документом у галузі інтелектуальної власності є Конвенція про заснування Всесвітньої організації інтелектуальної власності, підписана в Стокгольмі 14 липня 1967 року та змінена 2 жовтня 1979 року. Ця організація створена з метою заохочення творчої діяльності, сприяння охороні інтелектуальної власності в усьому світі, модернізації та підвищенні ефективності діяльності у сфері охорони промислової власності й охорони літературних та мистецьких творів.

Згідно зі статтею 3 конвенції, Всесвітня організація інтелектуальної власності має сприяти охороні інтелектуальної власності в усьому світі шляхом співробітництва держав, а у відповідних випадках - у взаємодії з будь-якими іншими міжнародними організаціями та забезпечувати адміністративне співробітництво між ними.

Найважливішим документом, ухваленим цією організацією, на наш погляд, є Договір Всесвітньої організації інтелектуальної власності про авторське право, прийнятий Дипломатичною конференцією 20 грудня 1996 року [3].

Договір, згідно з преамбулою, покликаний вдосконалювати та підтримувати охорону прав авторів на їхні літературні та художні твори найбільш ефективним та однаковим шляхом, ввести нові міжнародні правила та більш чітке тлумачення певних існуючих правил з метою забезпечення адекватного вирішення питань, що виникають у зв'язку з економічним, соціальним, культурним і технічним розвитком, збереження балансу між правами авторів та інтересами широкої публіки, особливо в сфері освіти, наукових досліджень і доступу до інформації.

Слід відзначити важливі, з нашої точки зору, положення даного договору.

Згідно зі статтею 2 договору, охорона авторських прав поширюється на форму вираження, а не на ідеї, процеси, методи діяльності або математичні концепції як такі.

Відповідно до статті 4, комп'ютерні програми охороняються як літературні твори. Така охорона застосовується до комп'ютерних програм незалежно від способу або форми їх вираження. Стаття 5 передбачає, що компіляції даних або іншої інформації в будь-якій формі, які за підбором і розміщенням змісту є результатом інтелектуальної творчості, охороняються як такі. Така охорона не розповсюджується власне на дані або інформацію і не обмежує будь-яке авторське право, що належить до даних або інформації, яка містяться в компіляції.

Стаття 6 договору передбачає, що автори літературних та художніх творів користуються винятковим правом дозволяти розповсюдження серед широкої публіки оригіналу і примірників своїх творів шляхом продажу або іншої передачі права власності. В статті 7 зафіксовано, що автори комп'ютерних програм, кінематографічних творів і творів, втілених у фонограмах, як визначено національним законодавством договірних сторін, користуються винятковим правом дозволяти комерційний прокат для публіки оригіналів або примірників своїх творів.

Згідно з статтею 8, автори літературних і художніх творів користуються винятковим правом дозволяти будь-яке розповсюдження своїх творів серед широкої публіки через різні засоби зв'язку, включаючи розповсюдження своїх творів серед широкої публіки таким способом, що представники публіки можуть мати доступ до таких творів у будь-якому місці і в будь-який час за їх власним вибором.

Важливим нормативним актом, спрямованим на формування та розвиток цивілізованих відносин у сфері інтелектуальної власності ми вважаємо Указ Президента України "Про заходи щодо охорони інтелектуальної власності в Україні" № 285/2001, підписаний 27 квітня 2001 року. Указом, зокрема, передбачено комплекс заходів щодо приєднання України до Міжнародної конвенції про охорону прав виконавців, виробників фонограм і організацій мовлення, підписаної у Римі 26 жовтня 1961 року, Договору Всесвітньої організації інтелектуальної власності про авторське право, підписаного у Женеві 20 грудня 1996 року, Договору Всесвітньої організації інтелектуальної власності про виконання і фонограми, підписаного в Женеві 20 грудня 1996 року, Женевського акта Гаазької конвенції про міжнародну реєстрацію промислових знаків, підписаного в Женеві 2 липня 1999 року, Договору про патентне право, підписаного в Женеві 1 червня 2000 року.

Указом також встановлювалась необхідність розробки порядку набуття прав інтелектуальної власності на об'єкти, створені за рахунок коштів державного бюджету та державних цільових фондів, створення спеціалізованої бази даних про винаходи в Україні, запровадження механізмів державної підтримки патентування вітчизняних об'єктів інтелектуальної власності в іноземних державах, нормативного врегулювання методики оцінки вартості об'єктів інтелектуальної власності та впорядкування оціночної діяльності у сфері інтелектуальної власності та інші вимоги [4].

Головне значення цього документа, на наш погляд, полягало в тому, що в ньому передбачалося привести законодавство України у сфері відносин інтелектуальної власності у відповідність до міжнародних угод. І дійсно, згідно з прийнятим Законом України "Про приєднання України до Договору Всесвітньої організації інтелектуальної власності про авторське право" № 2733-III від 20 вересня 2001 року [3], наша держава з 2002 року є повноправним членом зазначеної угоди, і, відповідно, повинна дотримуватися всіх обов'язків, передбачених договором. На жаль, сьогодні спостерігається регулярне порушення авторських прав (використання неліцензійного програмного забезпечення, виробництво піратської аудіо - та відеопродукції тощо).

Аналіз вітчизняної законодавчо-нормативної бази з метою радикального покращення діяльності в галузі виробництва і використання інтелектуальної власності показав доцільним здійснити наступний комплекс заходів нормативно-регуляторного характеру:

1. Привести вітчизняне законодавство у повну відповідність до норм і вимог, що передбачені міжнародними угодами.

2. Розробити механізм диференційованого пільгового оподатковування підприємств залежно від рівня їхньої інноваційної активності в сфері розробки і застосування пріоритетних для держави винаходів (нововведень).

3. Встановити пільгові ставки державних і комерційних кредитів (за рахунок їхнього стимулювання), спрямованих на реалізацію інноваційно-інвестиційних проектів, що містять ефективні вітчизняні винаходи (нововведення).

4. Активізувати участь у міжнародному трансфері сучасних технологій з урахуванням вимог Закону України "Про державне регулювання діяльності у сфері трансферу технологій".

5. Обмежити санкції антимонопольних органів стосовно підприємств і організацій, що створюють і використовують об'єкти промислової власності високої значимості.

6. Ввести штрафні санкції до керівників підприємств і організацій, що порушують свої обов'язки стосовно прав на винаходи.

7. У зв'язку з прийняттям Закону України "Про Третейські суди" створити постійно діючий Третейський суд при Українському національному комітеті Міжнародної торгової палати з метою захисту майнових прав і охоронюваних законом інтересів сторін.

8. Удосконалити проведення судових експертиз, пов'язаних із промисловою власністю.

9. Гармонізувати бухгалтерський і податковий облік об'єктів прав інтелектуальної власності.

10. Створити системи інтелектуально-освітнього банкінгу, в основу якого покласти підготовку висококласних фахівців зі спеціальності "Інтелектуальна власність" (патентознавців, оцінювачів, судових експертів, економістів, фінансистів, бухгалтерів, менеджерів, правознавців).

11. Активізувати переведення результатів наукових досліджень у сферу практичного застосування, виробництва і маркетингу нових інтелектуальних продуктів з метою одержання комерційної вигоди.

12. Сприяти розвитку інформаційної бази об'єктів права інтелектуальної власності, зокрема створенню іменного (алфавітного) покажчика для вдосконалення процедури пошуку.

13. Розширити можливості доступу користувачів до інформаційної (патентної) бази.

Висновки

1. Інтелектуальна власність являє собою економічну складову інтелектуального капіталу, має вартісну оцінку та забезпечує його залучення до господарського обороту як самостійного об'єкта цивільно-правових відносин.

2. Аналіз відповідних показників промислової власності виявив загальну позитивну динаміку цей сфери в Україні.

3. У результаті досліджень установлено, що законодавчо визначена методика розрахунку вартості інтелектуальної власності не реалізується через відсутність інформації для проведення такої стандартизованої оцінки. Зокрема, до розрахунку включаються лише ті витрати, які підтверджені документально. Результати такої оцінки не можуть відповідати критеріям достовірності через неможливість урахування всіх витрат. У зв'язку з цим у пропонується застосування ринкових методів оцінки об'єктів інтелектуальної власності на підставі прибутку, що забезпечує їх використання в господарському обороті.

4. Запропонований комплекс заходів нормативно-правового характеру сприятиме посиленню економічної ефективності в галузі виробництва і використання інтелектуального потенціалу регіону як об'єкта цивільно-правових відносин.

Список літератури

1. Конвенція про заснування Всесвітньої організації інтелектуальної власності від 14 липня 1967 року [Електронний ресурс]. - Режим доступу: www.wipo. int.

2. Промислова власність у цифрах. Показники діяльності Державної служби інтелектуальної власності України та Державного підприємства "Українский інститут промислової власності" за 2013 рік [Електроний ресурс]. - Режим доступу: http://sips.gov.ua/i_upload/file/promvlas-2013. pdf.

3. Указ Президента України "Про заходи щодо охорони інтелектуальної власності в Україні" від 27 квітня 2001 року N 285/2001 [Текст] // Ліга: еліт Закон Copyright: ІАЦ "Ліга". - 2001.

4. Ульянов Р.В. К вопросу об интеллектуальной собственности как экономической категории: Материалы к лекции по экономической теории [Текст] / Р.В. Ульянов // Волгоградский гос. ун-т. - Волгоград: Перемена, 2001. - 26 с.

5. Стюарт Т. Интеллектуальный капитал. Новый источник богатства организаций [Текст] / Т. Стюарт. - М.: Поколение, 2007. - 368 с.

6. Порядок експертної оцінки нематеріальних активів, затверджений наказом Фонду державного майна України, Державного комітету з питань науки і технологій від 27 липня 1995 р. N 969/97/[Текст] / Ліга: еліт Закон Copyright: ІАЦ "Ліга". - 1995.

7. Порядок визначення оціночної вартості об'єктів права інтелектуальної власності, що перебувають у державній власності або були створені (придбані) за державні кошти, з метою зарахування на бухгалтерський облік, затверджений наказом Фонду державного майна України № 3162 від 13 грудня 2005 р. № 3162 [Текст] // Ліга: еліт Закон Copyright: ІАЦ "Ліга". - 2005.

Размещено на Allbest.ru

...

Подобные документы

  • Оцінка вартості інтелектуальної власності та механізм формування цін. Інтелектуальна власність України, її вплив на соціально-економічний розвиток держави та законодавче забезпечення. Державна система охорони та захисту інтелектуальної власності.

    курсовая работа [51,3 K], добавлен 13.04.2016

  • Сутність і особливості об’єктів інтелектуальної власності як результату творчої діяльності. Класифікація об'єктів права інтелектуальної власності. Здійснення експертизи заявок на промислові об'єкти. Визначення раціональної форми комерціалізації.

    контрольная работа [719,7 K], добавлен 19.04.2014

  • Авторське право як один з найбільш важливих інтелектуальних ресурсів економіки інформаційного суспільства. Взаємозв'язок між інноваціями та правами інтелектуальної власності в умовах сучасної економіки. Легальний захист інтелектуальної власності.

    научная работа [159,3 K], добавлен 11.03.2013

  • Інтелектуальна економіка як наука про функціонування ринкових структур та механізми взаємодії суб'єктів економічної діяльності, пов'язаних з інтелектуальним капіталом. Види інтелектуального капіталу та ринковий підхід до оцінки інтелектуальної власності.

    реферат [20,8 K], добавлен 21.07.2010

  • Поняття та право інтелектуальної власності. ЇЇ види, об’єкти і суб’єкти, розвиток і значення в глобальній економіці. Державна підтримка комерціалізації державної власності. Аналіз головних проблем і перспектив розвитку в Україні на сучасному етапі.

    курсовая работа [1,4 M], добавлен 23.04.2019

  • Специфіка творчої діяльності і особливості функціонування міжнародного ринку технологій. Етапи становлення права інтелектуальної власності в Україні, його юридична природа. Реєстр об'єктів інтелектуальної власності, їх характеристика та правова охорона.

    презентация [4,6 M], добавлен 26.01.2015

  • Сутність та місце захисту інтелектуальної власності в системі економічної безпеки підприємства. Інформаційно-аналітичне забезпечення управління інтелектуальною власністю. Розробка практичних рекомендацій забезпечення економічної безпеки в сучасних умовах.

    дипломная работа [496,9 K], добавлен 28.11.2014

  • Концепція облікового механізму інтелектуальної власності в інноваційній економіці. Нематеріальні активи як об’єкт бухгалтерського обліку та фінансової звітності. Методи визначення звичайних цін. Головні особливості застосування дохідного підходу.

    реферат [31,8 K], добавлен 28.09.2014

  • Власність як економічна категорія, теорія прав власності. Форми, місце та роль власності в економіці України, особливості становлення та основні тенденції розвитку відносин власності. Економічні, юридичні, політичні та інші суспільні відносини власності.

    курсовая работа [49,7 K], добавлен 13.11.2010

  • Власність як основа економічного ладу суспільства. Сутність економічної системи, її структура та класифікація. Типи та форми власності, їх еволюція. Закон відповідності економічних відносин характеру і рівню розвитку продуктивних сил. Способи виробництва.

    презентация [102,5 K], добавлен 24.09.2015

  • Дослідження сутності власності - закріплення права контролю економічних ресурсів та життєвих благ за економічними суб’єктами. Приватна і колективна власність: аспекти взаємодії. Роль, призначення і використання державної власності як виду колективної.

    курсовая работа [106,3 K], добавлен 29.03.2011

  • Використання інформаційних ресурсів на всіх рівнях інфраструктури суспільства. Використання інтелектуальної власності. Можливість правового захисту. Проблеми інтелектуальної власності. Поняття управління інтелектуальною власністю та його принципи.

    контрольная работа [1,2 M], добавлен 13.08.2008

  • У процесі тривалого історичного розвитку людства сформувались чотири основні типи економічної власності: суспільна; приватна; колективна; державна. Суб'єкти та об'єкти даних форм власності. Розкриття понять "власність", "володіння", "користування".

    реферат [23,4 K], добавлен 06.05.2010

  • Визначення організації та форми організації кожної зі сторін суспільного виробництва, продуктивних сил і відносин економічної власності. Характеристика натурального господарства. Причини виникнення товарного виробництва. Власність як економічна категорія.

    реферат [18,7 K], добавлен 03.02.2010

  • Соціально-економічна структура суспільства: відносини власності на засоби виробництва і споживання. Зв'язок економічної культури з політичною та правовою. Економічна поведінка та ринкові принципи господарювання: наймана праця, підприємництво, франчайзинг.

    презентация [1,0 M], добавлен 18.11.2015

  • Сутність поняття та історичні аспекти розвитку приватної власності, її основні види: індивідуально-трудова, партнерська та корпоративна. Світова практика реформування приватної власності. Перспективи та пріоритети приватизаційних процесів в Україні.

    курсовая работа [458,5 K], добавлен 20.12.2014

  • Суть та складові елементи економічної системи. Класифікація економічних систем за типом власності. Характеристики економічних систем та їх функцій. Особливості становлення економічної системи в Україні. Економічна політика України на сучасному етапі.

    курсовая работа [78,9 K], добавлен 17.03.2012

  • Соціальна відповідальність суб'єктів бізнесу як головна складова сталого розвитку економіки аграрного сектору. Загальна оцінка стану зміщення орієнтирів з питань максимізації прибутку та підвищення рентабельності на вирішення соціальних питань в Україні.

    научная работа [129,4 K], добавлен 07.05.2019

  • Економічні особливості організаційних форм й правових основ бізнесу, методів ціноутворення та оцінки вартості інтелектуального продукту, засобів мобілізації інтелектуального капіталу, систему сучасного обліку, фінансових відносин та укладання угод.

    контрольная работа [835,0 K], добавлен 17.12.2010

  • Види та типи власності, розвиток її відносин у інформаційному суспільстві. Структура економічної та юридичної власності. Дослідження понять державної, приватної, суспільної, колективної власності. Система прав та обов'язків господарюючих суб'єктів.

    курсовая работа [36,3 K], добавлен 19.11.2014

Работы в архивах красиво оформлены согласно требованиям ВУЗов и содержат рисунки, диаграммы, формулы и т.д.
PPT, PPTX и PDF-файлы представлены только в архивах.
Рекомендуем скачать работу.