Ринок праці: аналіз попиту і пропозиції робочої сили

Размещено на http://www.allbest.ru

Размещено на http://www.allbest.ru

Вступ

Ринкова економіка формується і розвивається як органічна єдність багатьох ринків: капіталу, землі, житла, товарів, послуг, робочої сили тощо. Особливе місце займає ринок праці наслідки функціонування якого постійно знаходяться в полі зору держави, оскільки відтворення такого товару як робоча сила - це відтворення трудових ресурсів і в цілому продуктивних сил суспільства.

Ринок праці є невід'ємною складовою частиною загальноекономічного ринкового механізму. Саме ринок праці повинен сприяти більш раціональному використанню трудового потенціалу країни, ефективному регулюванню руху незайнятої робочої сили. Він стає своєрідною ареною на поліпшення якісних характеристик працівників.

Тому насамперед слід створити таке макроекономічне середовище, яке, спираючись на соціальні, організаційні, правові заходи, стримувало б розвиток негативних процесів у галузі зайнятості.

1. Ринок праці і механізм його функціонування

Важливу роль у формуванні структури і зайнятості відіграє ринок робочої сили. Він є невід'ємною складовою частиною системи ринкового господарства. Під ринком робочої сили (ринком праці) розуміють сукупність засобів, установ та соціальних організацій, з допомогою яких роботодавці наймають працівників для реалізації своїх проектів, а ті, хто шукає роботу, знаходять її відповідно до своєї професії, кваліфікації, бажання тощо. Ринок робочої сили характеризується системою відносин між продавцями (власниками) робочої сили і її покупцями та відповідною інфраструктурою.

Головними суб'єктами ринку робочої сили є найманий працівник та роботодавець. Кожен з них має свою суспільну форму і розгалужену структуру. Систему суб'єктів ринку робочої сили доповнюють посередники.

З одного боку, ринок праці подібний до інших ринків (засобів виробництва чи споживчих товарів), а з іншого - він має низку характерних особливостей. Як і будь-який інший, ринок праці регулюється законами попиту та пропозиції. Внаслідок їх дії формується рівноважна ціна товару "робоча сила", яка називається заробітною платою. Зрозуміло, що ринок праці є узагальнюючим поняттям щодо множини різних конкретних ринків праці, на яких пропонується й купується праця різних спеціальностей.

Механізми ринку праці складають попит на працю, пропозиція праці, заробітна плата - ціна праці.

Пропозиція робочої сили - це кількість праці, яка пропонується для реалізації при визначених ставках заробітної плати. Як і для будь-якого товару, величина пропозиції збільшується, коли росте ціна - заробітна плата зменшується - при її зниженні. Пропозиція робочої сили носить вільний характер: люди самі добровільно вибирають між зайнятістю і незайнятістю, визначають професію, вид діяльності, приймають рішення про зміну роботи.

Другою стороною на ринку праці виступає роботодавець - той, хто формує попит на працю.

Попит на робочу силу - це платоспроможна потреба роботодавців щодо трудових послуг працівників певних професій і кваліфікації. Величина попиту залежить в першу чергу від економічного стану країни, темпів зростання економіки, а також від умов діяльності підприємства, положення підприємства. Високі темпи зростання створюють підвищений попит на робочу силу. Коли економіка перебуває в кризовому стані, то кількість робочих місць зменшується, а попит на робочу силу падає.

Співвідношення попиту та пропозиції на ринку праці визначає ціну робочої сили. Ціною праці є ставка заробітної плати, або оплата праці за одиницю часу: годину, день, місяць. За певних умов криві попиту та пропозиції робочої сили можуть не перетинатися. Це має місце тоді, коли наймані працівники вимагають такого рівня оплати, на який не погоджуються роботодавці, а останні пропонують таку оплату, яка не влаштовує робітників. Така ситуація складається досить рідко і стосується тільки окремих професій. У цілому ж роботодавці та наймані робітники не можуть обійтись одні без одних.

2. Формування пропозиції робочої сили

Метою сучасної стратегії зайнятості є забезпечення робочими місцями всіх працездатних осіб, що пропонують свою робочу силу на ринку праці. Тому найпершим етапом практичного формування такої стратегії має бути визначення масштабів пропозиції робочої сили з урахуванням чисельності осіб, які претендують на реалізацію своєї трудової активності на умовах первинної, вторинної та часткової зайнятості.

Масштаби пропозиції робочої сили на регіональних ринках праці визначаються чисельністю і складом працездатних жителів регіону, їх трудовою активністю та сальдо маятникової міграції. Оскільки прагнення працювати, одержуючи за це винагороду, диференційоване в залежності від регіональної економічної ситуації, сімейного стану, професійно-кваліфікаційної та освітньої підготовки, стану здоров'я та наявності інших (крім заробітної плати) джерел доходів, в складі робочої сили необхідно розрізняти:

молодь, що не має належної професійної підготовки;

молодь, що вперше вступає до складу робочої сили;

працездатних жінок працездатного віку, серед яких окреме місце займають ті, що повертаються до складу робочої сили після перерви, пов'язаної з народженням дитини;

працездатних чоловіків працездатного віку;

частково працездатних осіб працездатного віку (хронічно хворих, інвалідів);

осіб працездатного віку, що одержують пенсії на пільгових умовах;

осіб передпенсійного віку, яким у випадку неможливості працевлаштування гарантується право на дострокове одержання пенсії;

осіб пенсійного віку, що прагнуть реалізувати свою трудову активність;

Проте зрозуміло, що не все населення пропонує свою робочу силу на ринку праці. За його межами лишаються непрацездатні (за віком або станом здоров'я) та працездатні особи, що з будь-яких причин не бажають реалізувати свою працездатність. Отже, пропозиція робочої сили - це загальна сукупність осіб, які є трудоактивними, тобто такими, що активно пропонують свою здатність до праці (свою робочу силу) на ринку праці.

Найважливішим показником, що характеризує масштаби пропозиції робочої сили, є загальна чисельність працездатних контингентів. Але, по-перше, не всі особи прагнуть працювати на умовах повної первинної зайнятості (дехто орієнтується на часткову, вторинну), а по-друге, можливості реалізації трудової активності є різними для різних груп.

Система показників оцінки пропозиції робочої сили повинна включати характеристики якісного складу трудоактивного населення в розрізі статті, укрупнених вікових груп, галузевої належності. Таким чином, зазначена система складається з двох груп показників: реальної та умовної чисельності трудоактивних осіб. Обидві вони розраховуються в розрізі: статті; вікових груп; галузей економіки.

Оскільки головною характерною рисою безробіття є структурна не- відповідність якісного складу робочої сили потребам виробництва, необхідні оцінки складу трудоактивного населення за фахом, кваліфікацією, освітою. Але ці характеристики мають визначатися або шляхом соціологічних обстежень, або за даними перепису населення. Оцінка масштабів пропозиції робочої сили може проводитись двома способами, що спираються на різні статистичні дані.

Перший передбачає головним чином демографічні оцінки формування чисельності та складу працездатного населення, які потім корегуються відповідними статево-віковими рівнями трудової активності. Останні оцінюються за даними перепису населення або соціологічного обстеження та результатами аналізу регіональної економічної ситуації.

Другий спосіб спирається на оцінку чисельності трудоактивного населення як суми зайнятих (за даними статистичної звітності) і зареєстрованих службою зайнятості незайнятих громадян. Однак в цих службах реєструються не всі шукачі роботи, а лише ті, хто вважає себе не здатним працевлаштуватись самостійно або взагалі розраховує тільки на одержання грошової допомоги.

3. Формування попиту на робочу силу

Формування попиту робочої сили повинно підпорядковуватися дії об'єктивних економічних законів ринкової економіки. Насамперед визначення обсягу та структури попиту повинно здійснюватися за законом "прибуток - максимізуючої зайнятості". Згідно цього закону економічно вигідно залучати до виробництва й наймати саме таку кількість працівників, при якій досягається найбільший економічний ефект - максимальний обсяг виробництва, рівень продуктивності праці, прибутку при якомога менших витратах, зокрема на робочу силу. Якщо ж подальше розширення попиту на працю призводить до зниження названих результативних показників, то наймати робочу силу недоцільно.

В основі попиту економіки на робочу силу лежать робочі місця. Система робочих місць становить матеріальну основу попиту на робочу силу. Проте попит на робочу силу залежить не тільки від наявності робочих місць, але формується також під впливом комплексу соціально-економічних процесів, які відбуваються в суспільстві. Зайнятість - це наслідок наявності робочих місць (як фізичних одиниць) і стимулів, що визначають масштаби попиту та пропозиції робочої сили.

Поняття робочого місця має двояке тлумачення соціально-економічне та техніко-організаційне. В першому випадку робоче місце асоціюється з потребою в працівникові, виходячи з наявності обладнання (площі), призначеного для виконання технологічних операцій; в другому випадку воно розглядається як частина виробничо-технологічної структури підприємства, виходячи з функціонального розподілу праці робітників при їх взаємозв'язку із засобами праці. Очевидно, що друге поняття робочого місця є основою формування попиту на робочу силу. Для аналізу попиту на робочу силу виділяють дві категорії робочих місць: фізичні та економічні.

Наявність ФРМ - необхідна, але недостатня умова існування попиту на працю. Для трудової діяльності потрібен комплекс ресурсів та умов виробництва - матеріали, енергія, фонд заробітної плати, оборотні засоби тощо. Тому, для існування попиту на працю потрібно, щоб наявність ФРМ була необхідною і достатньою умовою забезпечення попиту на робочу силу.

Економічне робоче місце (ЕРМ) - це сукупність матеріально-речових, економічних і соціальних умов забезпечення зайнятості без відношення до кількості фізичних робочих місць. У цьому розумінні робочого місця основним вихідним чинником є працівник: його наявність, потреба в ньому або можливість виконання ним робіт. З цих позицій, робоче місце працівника, місце докладання праці, характеризується наявністю закріпленої площі чи технічних засобів (основних виробничих і невиробничих фондів, інвентарю) або їх сукупності, необхідних для виробництва продукції, надання послуг, виконання робіт.

На мій погляд, прийнятним і обґрунтованим є саме другий підхід. Хоча вони обидва відображають різні чинники виробництва, але постійною характеристикою робочого місця є саме наявність працівника, з урахуванням якого постійно відбувається насичення робочого місця засобами праці, що означає процес зміни технічної перебудови виробництва за рахунок різних напрямів його вдосконалення.

Попит на робочу силу є важливим складовим елементом ринку праці, а останній-головним елементом ринкової економіки, функціонування якої пов'язано з іншими ринками: товарів, цінних паперів, капіталу, грошей. Саме тут відбувається трансформація макроекономічних умов функціонування економіки в конкретні макроекономічні параметри: робочі місця, номінальну та реальну заробітну плату, продуктивність та умови праці. Динаміка виробництва та зайнятості визначає динаміку ефективності праці, процеси зростання та падіння прихованого безробіття. Рівень інфляції та ставка позичкового проценту визначають інвестиційну активність, що, в свою чергу, формує динаміку і технологічний рівень системи робочих місць. Від технологічного рівня робочих місць та рівня їх використання залежать розмір трудових доходів населення, а звідси, і рівень його трудової активності та соціально-психологічної комфортності.

Сукупний попит на робочу силу - це попит всіх роботодавців представлених на ринку праці. Сукупний попит відображає потребу економіки в робочій силі, яка представлена зайнятими робочими місцями та наявними вакансіями.

Обсяг і структуру попиту на робочу силу необхідно визначати, виходячи із суспільних потреб в тих чи інших видах продукції, послуг. Важливою закономірністю формування попиту на робочу силу є його нестабільність в часі. В міру насичення ринку товарів чи послуг потреба в певних видах продукції може падати, що призведе до галузевого перерозподілу трудових ресурсів, зміни структури та обсягу попиту. Крім того, закономірною властивістю попиту робочої сили є те, що він перебуває у постійному русі, взаємозв'язку з пропозицією, намагаючись досягнути взаємного балансу за обсягом і структурою.

Попит на робочу силу формується під впливом соціально-економічних, природно-біологічних, техніко-технологічних, демографічних, організаційних, нормативно-правових чинників.

До соціально-економічних чинників належать: попит на продукцію, інвестиції, обсяг виробництва, наявність трудових ресурсів, робочих місць та перспектива їх створення, рівень продуктивності праці, статево-віковий, освітній та професійно-кваліфікаційний склад.

Основним природно-біологічним чинником, що впливає на попит робочої сили, є сезонність виробництва. Наприклад, у період максимального виконання сільськогосподарських робіт потреба галузі в трудових ресурсах на 30% перевищує середньорічну, внаслідок чого доводиться тимчасово залучати додаткову робочу силу.

Базовим роком для розрахунку кількості фізичних робочих місць доцільно прийняти 1990 р., тому що в цьому році зайнятість і виробництво були відносно стабільними, динаміка чисельності зайнятих з більшості галузей була малозмінною, введення фондів перевищувало їх вибуття, не розпочався процес нагромадження прихованого безробіття. Таким чином, приймаємо, що на початок 1990 р. кількість фізичних робочих місць дорівнювала кількості економічних, поділених на коефіцієнт змінності.

Серед демографічних чинників можна виділити статево-віковий склад, природне та механічне вибуття населення. Враховуючи стать та вік претендентів на робочі місця можна передбачити попит на них. Так, нині характерним і широко розповсюдженим явищем є обмеження попиту на працю соціально- вразливих верств населення (жінок, осіб передпенсійного віку, молоді).

До техніко-технологічних чинників належать: розвиток НТП, насамперед технічна оснащеність, механізація та автоматизація виробництва, застосування прогресивних технологій.

До організаційних чинників належать: реформування форм власності, створення на цій основі багатоукладної економіки, умов на розвитку різних типів підприємств.

Нормативно-правові чинники регулюють трудові відносини, встановлюють чіткі вікові межі, з яких допускається приймання на роботу та вихід на пенсію, умови зайнятості, праці різних категорій населення, гарантій, компенсації, тривалість робочого дня, відпусток.

4. Аналіз ринку праці

Формування інноваційної економіки неможливо без раціонального використання робочої сили. Особливістю вітчизняного ринку праці є наявність значного числа вакансій і безробітних одночасно, що свідчить про невідповідність професійно-кваліфікаційної структури припливу і відтоку робочої сили на ринку праці.

В результаті виникають диспропорції між структурою попиту і пропозиції на ринку праці, що приводять до значних втрат країни. Ці втрати виражаються у вигляді недовиробництва ВВП, зростання чисельності безробітних, неефективного використання значної частини бюджетних коштів на систему освіти робочої сили, підвищення її кваліфікації та якості. Втрати працівників пов'язані з низькою заробітною платою; із здійсненням відтворення робочої сили в простому, а не в розширеному масштабі; з більш низькою продуктивністю праці; з неефективністю робочих місць або повною їх відсутністю в багатьох економічних районах країни

Зростання ринку праці в Україні цього року триває. Перші місяці 2017-го позначені високою активністю працедавців і кількість робочих місць в Україні збільшується.

"Торік ринок праці зростав і в середньому вакансій розміщувалося на 62% більше, ніж у 2015-му. В цьому році ринок праці продовжує зростати. З початку 2017-го роботодавці розміщували значно більше вакансій, ніж в минулому, рекордному для ринку праці році. В січні вакансій було 58 тисяч, що на 43% більше, ніж у січні 2016-го, у лютому ринок показав 37% зростання, в березні - 28%", - сказав Марченко.

"У зростанні ринку за категоріями першість, як і торік, тримають виробництво і робітничі спеціальності, а також будівництво і архітектура - базові галузі економіки і їх зростання дозволяє сподіватися на те, що економічне зростання в Україні надовго, також серед лідерів - логістика, транспорт, сфера обслуговування",

Попит на робочу силу спадає кожного року майже в усіх областях виключенням є лише Волинська, Львівська та Чернівецька обл. Вважаю що це пов'язано з відтоком працездатного населення на заробітки в Європу оскільки області є прикордонними.

Рис. 1. Питома вага попиту на робочу силу («Потреба підприємств у працівниках на заміщення вільних робочих місць (вакантних посад)» поділити на «Кількість зареєстрованих безробітних»)

Рис. 2. Економічна активність населення у віці 15-70 років

Висновки

зайнятість ринковий попит трудовий

Проблеми ринку праці України можна вирішити шляхом формування продуктивної зайнятості, яка дає змогу забезпечити ефективне суспільне виробництво, задоволення потреб працівників на рівні встановлених законодавством гарантій, забезпечення балансу між попитом і пропозицією робочої сили, відповідність наявної кількості робочих місць та професійно-кваліфікаційної робочої сили, а також зорієнтована на скорочення ручної, непрестижної та важкої праці.

Зараз ми можемо спостерігати:

- тенденцію до зростання рівня зайнятості одночасні зі зменшенням чисельності зайнятих;

- значну розбіжність між зареєстрованим безробіттям та реальним, при чому спостерігається чітка тенденція до зменшення кількості зареєстрованих офіційно;

- найвищий рівень безробіття спостерігається у віковій групі 15-24 роки;

Рис. 3

Отже, ринок праці України перебуває під впливом політичних, економічних та інших чинників. Наявні фактори, що можуть привести до ще більш стрімкого погіршення ситуації, тому необхідно проводити комплексного державного регулювання для залучення працездатного населення до зайнятості в стратегічно важливих секторах економіки України (промисловість, освіта, наука та інновації).

Успішно подолати кризові явища можливо через вдосконалення технології роботи державної служби зайнятості (реалізацію заходів зі створення додаткових робочих місць, удосконалення податкового законодавства і, як наслідок - збільшення рівня зареєстрованого безробіття разом зі зменшення загального рівня безробіття, і відповідно підвищення фактичного рівня зайнятості та доходів населення.

Размещено на Allbest.ru