Державно-управлінський аспект аналізу показників продуктивності праці як фактору підвищення конкурентоспроможності регіонів України

Однак із середини 2008 р. тенденція зростання вітчизняної економіки змінилася великомасштабним спадом, що стало наслідком світової кризи. Зниження темпів та обсягів виробництва відбулося в усіх промислових регіонах України, загострилися проблеми в реальному секторі, у фінансовій та соціальній сферах. Наприклад, у Дніпропетровській області, важливому промисловому центрі металургійного комплексу країни, продукція якого користується попитом майже в кожній галузі національної економіки [6], спад промислового виробництва за підсумками 2008 р. становив 8,6 % [2]. При цьому найбільше зниження зафіксовано в переробній промисловості (9,7 %), зокрема металургії, через падіння цін на відповідні види продукції як на внутрішньому, так і на зовнішніх ринках, а також у машинобудуванні. Відновлення завантаження виробничих потужностей металургії та машинобудування області відбулося лише у 2010 р.: індекси промислової продукції становили відповідно 114,1 % та 161,7 % від попереднього року [2]. У наступні роки зростання цих індексів відбувалося повільніше. У післякризовий період (2009 - 2011 рр.) в області спостерігалося зростання безробіття в середньому на 0,5 % за рік, доходи обласного бюджету суттєво скоротилися, як і кількість реалізації інвестиційних програм. Рентабельність виробництва відновилася лише у 2011 р., досягши 12,1 %, у 2012 р. вона знову знизилася і становила 6,2 % [8].

Для прискорення відновлення економіки в регіонах України після структурної кризи стало необхідним вироблення довгострокової стратегії підвищення її ефективності та конкурентоспроможності. Набув розвитку новий підхід до забезпечення економічного зростання, що ґрунтується на більш високій продуктивності праці, а не на сприятливій кон'юнктурі сировинного ринку.

Показово, що в радянський період за значних темпів індустріалізації українські території відставали від розвинених країн за продуктивністю праці. За роки ринкових реформ це відставання не тільки не було ліквідовано, але й помітно посилилося. На наше переконання, подолання такого відставання - ключове завдання розвитку України на найближче майбутнє. Воно має бути визнаним Урядом нашої держави: цей показник доцільно обрати як головний орієнтир під час розробки Концепції довгострокового соціально- економічного розвитку України.

Однак очевидним є і те, що багаторазове зростання продуктивності праці в основних секторах економіки уможливлюється за рахунок технічного переозброєння підприємств, застосування новітніх інноваційних технологій та збільшення обсягу інвестицій.

Інвестиційна привабливість промислового виробництва України досі залишається низькою як для іноземних, так і для вітчизняних інвесторів. Ситуація, яка складається сьогодні в Україні, свідчить про те, що фінансові вкладення в технічне переозброєння промислових підприємств не є достатніми. За статистичними даними обсяг реалізованої промислової продукції України за 2013 р. становив 1 006 281 млн грн [7], при цьому капітальні інвестиції в промисловість становили всього 101 858,3 млн грн [3], тобто 1 % від обсягу реалізації продукції промислового виробництва. Що ж стосується джерел фінансування капітальних інвестицій у 2013 р. у їх обсязі переважали власні кошти підприємств (63,4 % у загальному обсязі інвестицій) [4]. За рахунок коштів державного та місцевих бюджетів було здійснено відповідно лише 2,5 та 2,8 % капітальних інвестицій [4].

Так, зміна власників, вливання фінансових коштів у модернізацію виробництва за програмами технічного переозброєння, оновлення парку обладнання на окремих промислових підприємствах сприяло стійкому приросту продуктивності праці та лідерства за цим показником серед українських виробників. Це сприяло оптимізації управління, запровадженню в експлуатацію нових об'єктів і обладнання, що забезпечило певне зростання обсягів виробництва й продуктивності праці за збільшення кількості зайнятих.

Водночас не на всіх промислових підприємствах України нині оновлюється парк. Серед основних причин, що стримують оновлення техніки і технологій. Рівень оплати праці щодо її реальної продуктивності не можна вважати достатнім (при цьому така ситуація характерна для всіх секторів економіки та простежується в більшості регіонів України). Висока вартість нової техніки і відносна дешевизна робочої сили роблять більш вигідним збільшення виробництва шляхом додаткового найму працівників. Низька заробітна плата не стимулює підвищення продуктивності праці та підтримання її на досягнутому рівні, при цьому власник підприємства нічого не втрачає від того, що праця його робітників є малопродуктивною. Утворюється замкнене коло: дешевизна робочої сили не стимулює оновлення засобів виробництва, стримуючи тим самим зростання продуктивності праці [11, с. 150]. А низька продуктивність не створює економічних передумов для підвищення оплати праці.

Проілюструємо цю ситуацію на прикладі аналізу економічної активності населення та її відповідності рівню оплати праці. Щодо економічної активності населення України цей показник демонструє тенденцію до повільного зростання (табл. 4). Найвищий рівень економічної активності спостерігається для осіб віком 30 - 49 років, найнижчий - для молоді віком 15 - 24 років та осіб віком 60 - 70 років [9, с. 5].

Рівень економічної активності населення України за статтю, місцем

Зростання рівня зайнятості населення відбувається у всіх регіонах країни. Найбільше зростання зазначеного показника спостерігається в Івано-Франківській, Кіровоградській та Луганській областях. Максимальне значення цього показника в І півріччі 2013 р. було зареєстроване у м. Києві (64,5 %), а мінімальне - в Івано-Франківській області (55,4 %) [9, с. 5]. При цьому показовим є те, що серед зайнятого населення країни віком 15 --70 років майже кожен п'ятий працює в сільському господарстві та промисловому секторі, кожен шостий - у торгівлі [9, с. 5].

В аналізованому періоді в структурі зайнятих спостерігалось зменшення питомої ваги найманих працівників, при цьому частка працюючих у секторі самостійної зайнятості збільшилася.

Оплата праці найманих працівників у 2013 р. дещо варіювалася в розрізі регіонів (рисунок) [10].

Середня щомісячна заробітна плата за регіонами України у 2013 р., тис. грн

Середня заробітна плата в Україні у 2013 р. становила 2 934 грн у межах варіації від 2 400 тис. грн до 5 000 тис. грн. Найнижчий рівень оплати праці зафіксовано в західних регіонах України, найвищий - у м. Києві, Донецькій, Київській, Луганській, Дніпропетровській та Запорізькій областях. Очевидно, що найвищий рівень оплати праці спостерігається в промислових регіонах, де розташована переважна більшість виробничих підприємств України, проте і він не є достатнім порівняно зі зростаючими потребами у видатках.

Для виходу з такого становища необхідно, насамперед, збільшити мінімальний розмір заробітної плати. Це сприятиме підвищенню загального рівня оплати праці в економіці, змусить власників підприємств опікуватися підвищенням ефективності використання трудових ресурсів, а отже, і підвищенням продуктивності праці.

Ще одним джерелом підвищення продуктивності праці є використання інформаційних технологій. Інформаційні технології та знання (інтелектуальний капітал) у розвинених країнах нині стають досить визначальним фактором економічного зростання. Наприклад, досягнення значного (у середньому на 2,5 % на рік) та стабільного зростання продуктивності праці в США у другій половині 1990-х рр. було зумовлено спрямуванням інвестицій в інформаційні технології, наданням державної підтримки розвиткові мережі Інтернет. Завдяки впровадженню інформаційних технологій високих темпів продуктивності праці досягли і такі країни, як Фінляндія, Ірландія, Швеція, Канада, Австралія [11, с. 151].

У сучасному національному вимірі інформаційні технології використовуються на більшості вітчизняних підприємств. Однак якщо врахувати той факт, що значна частина з них обмежується автоматизацією інженерної праці та облікових операцій, то можна говорити про наявність істотного потенціалу для підвищення продуктивності праці.

Не менш важливими факторами підвищення продуктивності праці на вітчизняних підприємствах є більш ефективне використання людського капіталу, удосконалення організації праці, виробництва й управління, структурні зміни виробництва. Одним зі шляхів вирішення цього завдання є формування виробничих кластерів. Так, у промислових регіонах України, зокрема у Дніпропетровській області, є ресурси та можливості для об'єднання зусиль металургії і хімічної промисловості. Крім того, Комплексною стратегією розвитку Дніпропетровської області на період до 2015 р. було передбачено кластеризацію галузей економіки з високим потенціалом зростання - сільського господарства та будівництва [5]. Проте за 4 роки реалізації стратегії базовими галузями регіонального розвитку залишився гірничо- металургійний комплекс, де працює 109 тис. осіб [5]. Тому кластеризація підприємств цієї галузі має на меті забезпечення модернізації базових виробництв, посилення виробничих потужностей за рахунок упровадження інновацій, підвищення якості і зниження собівартості продукції, а також упровадження ресурсозберігаючих та високоекологічних технологій. Відповідно до цього доцільним видається інтегрування підприємств по всьому ланцюжку виробничого процесу шляхом формування злагодженого приватно-корпоративного сектору, що дозволить подолати деіндустріалізацію української економіки й забезпечити збільшення продуктивності праці на виробництві. При цьому у формуванні вертикально інтегрованих структур провідна роль має належати не державі, а власникам підприємств.

Так чи інакше, в умовах обмеженості природних ресурсів резерви зростання продуктивності праці слід шукати, насамперед, у збільшенні капіталоозброєності, розвитку технологій, що забезпечують інтенсифікацію виробничого процесу. Звертаючись до засад класичної економічної теорії, слід зауважити, що залежно від тих чи інших напрямів економії виробничих ресурсів виділяються три види інтенсифікації: працезберігаюча, капіталозберігаюча та всебічна [11, с. 153]. Працезберігаюча інтенсифікація припускає, що нова техніка витісняє з виробництва робочу силу. У цьому випадку швидкість зростання обсягів випуску продукції випереджає темпи зміни чисельності працівників. Такий процес у широких масштабах відбувався в результаті першої промислової революції на індустріальній стадії виробництва. Капіталозберігаюча інтенсифікація передбачає застосування більш ефективних машин і устаткування, сировини і матеріалів, завдяки яким досягається економне витрачання засобів виробництва. Всебічна інтенсифікація передбачає використання всіх зазначених форм ресурсозбереження, у результаті чого досягається економія і трудових, і речовинних умов виробництва [11, с. 153 - 154]. Даний вид інтенсифікації сьогодні практично впроваджується в умовах розвитку високих технологій у більшості розвинених країнах. Усебічна інтенсифікація зумовлює якісне оновлення всього процесу розширеного виробництва.

Таким чином, джерелами економічного зростання мають стати збільшення економічно активного населення, нагромадження капіталу і технічний прогрес, що визначає стійкий рівень капіталоозброєності. Проте збільшення чисельності зайнятих працівників і фізичного обсягу капіталу сьогодні вже не можна вважати головними факторами економічного зростання: на перший план виходить прогрес техніки і технології. Новими факторами сталого економічного зростання та посилення позицій конкурентоспроможності стають інновації та знання, здатні забезпечувати високу продуктивність праці.

З огляду на вищенаведене можна зробити такі висновки:

- регіон є складною, нерівноважною системою, у якій виникає безліч зв'язків, що визначають напрями посилення його конкурентоспроможності. Людський капітал є визначальною ланкою цієї системи, продуктивність праці якої має здатність трансформувати наявні ресурси в інвестиції в економічний розвиток;

- аналіз ситуації, наявної сьогодні в економіці України, виявляє необхідність посилення ролі продуктивності праці у виробництві основних видів продукції. Нині економічне зростання базується на експлуатації застарілих виробничих потужностей і певного запасу робочої сили, що не може забезпечити підвищення конкурентоспроможності регіонів;

- зростання продуктивності праці в основних секторах регіональної економіки має відбуватися за рахунок технічного переозброєння підприємств, застосування новітніх інноваційних технологій та збільшення обсягу інвестицій;

- основою економічного зростання регіонів сьогодні повинна стати підтримка розвитку людського капіталу, активізація впровадження високих технологій та інтегрування передових знань і наукових здобутків у виробничі процеси, що забезпечить високу продуктивність праці та, відповідно, поліпшення технічних характеристик вироблених товарів.

Список використаних джерел

1. Валовый внутренний продукт Украины : аналитическая справка Министерства доходов и сборов Украины. - Режим доступа : index. minfin.com.ua/index/gdp.

2. Індекси промислової продукції за основними видами діяльності за 2003 - 2012 роки : звіт Головного управління статистики у Дніпропетровській області. - Режим доступу : www.dneprstat.gov.ua/statinfo/ p/2013/p5.htm.

3. Капітальні інвестиції за видами економічної діяльності за 2013 рік : аналітична довідка Головного управління статистики України. - Режим доступу: www.ukrstat.gov.ua/operativ/operativ2013.htm.

4. Капітальні інвестиції за джерелами фінансування за січень - грудень 2013 року. - Режим доступу : www.ukrstat.gov.ua/operativ/ operativ2013/ibd/kindj/infin_u/infin04_13u.htm.

5. Комплексна стратегія розвитку Дніпропетровської області на період до 2015 року. - Режим доступу : profapk.dp.ua/docs/2011.05.31.pdf.

6. Металургійне виробництво та виробництво готових металевих виробів - основний вид промислової діяльності області : звіт Головного управління статистики у Дніпропетровській області від 5 лип. 2013 р. № 04-13/2024. - Режим доступу : www.dneprstat.gov.ua/pres_vipuski/2013/ 07/8_07_13/METAL_PRESS.pdf.

7. Основні показники соціально-економічного розвитку України : аналітична довідка Головного управління статистики України. - Режим доступу : www.ukrstat.gov.ua/operativ/operativ2013/mp/op/op_u/ op1213_u.htm.

8. Рентабельність операційної діяльності підприємств Дніпропетровської області за видами економічної діяльності. - Режим доступу : www.dneprstat.gov.ua/statinfo/f/2012_1/f6_k03.htm.

9. Ринок праці у І півріччі 2013 року : доповідь Державної служби статистики України від 17 жовг. 2013 р. № 09.2-26/323. - К. : ДССУ, 2013. - 27 с.

10. Средняя зарплата по Украине / М-во финансов Украины. - Режим доступа : index.minfin.com.ua/index/average.

11. Ускова Т. В. Управление устойчивым развитием региона : монографія / Т. В. Ускова. - Вологда : ИСЭРТ РАН, 2009. - 355 с.

Размещено на Allbest.ru