Роль регіональної структурної політики в сучасних умовах розвитку регіонів України

Размещено на http://www.allbest.ru/

Роль регіональної структурної політики в сучасних умовах розвитку регіонів України

Попадинець Н.М.

ІРД НАН України

У статті розкриті суть і принципи регіональної структурної політики. З'ясовані її основні складові та стратегічні завдання. Визначено, що державна та регіональна структурна політики мають враховувати й об'єднувати в собі регіоналізацію та інтеграцію як об'єктивні фактори динамічного розвитку економіки регіону та держави. Встановлено, що регіональна структурна політика має виявлятись у сфері діяльності з управління економічним і соціальним розвитком, визначаючи міжрегіональні взаємини, і має бути складовою частиною стратегії соціально-економічного розвитку регіону та держави. Вона має включати в себе такі основні напрями: формування співвідношення рушійних сил регіонального розвитку та забезпечення їх взаємодії; визначення співвідношення регіонального аспектів розвитку та управління економікою; формування системи інструментів реалізації структурної політики регіону; підтримку депресивних регіонів за допомогою використання законодавчих і фінансових інструментів; освоєння слаборозвинених територій, реструктуризацію депресивних галузей промисловості; децентралізацію агломерацій і районів концентрації промислового виробництва; формування технопарків, не пов'язаних з наявними центрами промисловості; розвиток і впровадження інноваційних проектів у перспективні галузі економіки; створення вертикально інтегрованих виробництв і промислових комплексів; ефективне освоєння природних і трудових ресурсів; проведення ефективної конверсії військово-промислового комплексу; раціональне розміщення інноваційних проектів. Встановлено суб'єкти управління структурною політикою у регіоні. Визначено, що метою регіональної структурної політики є створення умов для входження у ринок усіх зацікавлених суб'єктів підприємництва, спільноти і громадян з урахуванням територіальної та економічної специфіки.

Ключові слова: міжрегіональні зв'язки, регіоналізація, регіони, реструктуризація, регіональна структурна політика, розвиток.

The paper presents the essence and principles of regional structural policy. It was shown its main components and strategic objectives. Was determined that the state and regional structural policy must take into account combine the regionalization and integration as objective factors of dynamic economic development of the region and state. Was determined that the regional structural policy must be shown in the management of economic and social development defining inter-relationships, and must be a part of the strategy for socio-economic development of the region and the state as a whole. It should include the following main areas: formation of the ratio of driving forces of regional development and ensure their cooperation; determination of the ratio of the regional aspects of development and management of the economy; formation of a system of tools implementing structural policy in the region; support for depressed regions through the use of legislative and financial instruments; the development of underdeveloped areas, restructuring depressed industries; decentralization of agglomerations and areas of concentration of industrial production; the formation of technopark not associated with existing centers of industry; development and implementation of innovative projects in promising sectors of the economy; the creation of a vertically integrated manufacturing and industrial complexes; effective development of natural and human resources; an effective conversion of the military-industrial complex; rational distribution of innovative projects. Were established control subjects of structural policy in the region. Was determined that the goal of regional structural policy is to create conditions for entry into the market of all interested entities, communities and citizens considering territorial and economic specifics strategic direction of the country.

Key words: interregional relations, regionalization, regions, restructuring, regional structural policy development.

В статье раскрыты суть и принципы региональной структурной политики. Выяснены ее основные составляющие и стратегические задачи. Определено, что государственная и региональная структурная политики должны учитывать и объединять в себе регионализацию и интеграцию как объективные факторы динамического развития экономики региона и государства. Установлено, что региональная структурная политика должна проявляться в сфере деятельности по управлению экономическим и социальным развитием, определяя межрегиональные отношения, и должен выступать составной частью стратегии социально-экономического развития региона и государства в целом. Она должна включать в себя следующие основные направления: формирование соотношения движущих сил регионального развития и обеспечение их взаимодействия; определение соотношения регионального аспектов развития и управления экономикой; формирование системы инструментов реализации структурной политики региона; поддержку депрессивных регионов посредством использования законодательных и финансовых инструментов; освоение слаборазвитых территорий, реструктуризацию депрессивных отраслей промышленности; децентрализацию агломераций и районов концентрации промышленного производства; формирование технопарков, не связанных с существующими центрами промышленности; развитие и внедрение инновационных проектов в перспективных отраслях экономики; создание вертикально интегрированных производств и промышленных комплексов; эффективное освоение природных и трудовых ресурсов; проведение эффективной конверсии военно-промышленного комплекса; рациональное размещение инновационных проектов.

Установлено субъекты управления структурной политикой в регионе. Определено, что целью региональной структурной политики является создание условий для вхождения в рынок всех заинтересованных субъектов предпринимательства, сообщества и граждан с учетом территориальной и экономической специфики.

Ключевые слова: межрегиональные связи, регионализация, регионы, реструктуризация, региональная структурная политика, развитие.

Постановка проблеми. Функціонування регіону характеризується динамічністю зовнішнього середовища, а також підвищенням ступеня його невизначеності. Основою вирішення багатьох проблем регіональних соціально-економічних систем є регіональна структурна політика, що передбачає розгляд системи управління як цілісної сукупності елементів структурної політики держави.

Глобальною метою такої політики є забезпечення гідних життєвих стандартів населення, формування демократичної унітарної держави, створення ефективної конкурентоспроможної економіки як у міжрегіональному, так і світовому співтоваристві.

Аналіз останніх досліджень. Проблемам розвитку регіональної структурної політики присвячені роботи таких вітчизняних дослідників: С.О. Білої, Я.А. Жаліла, М.О. Кобзистого, І.З. Сторонянської, Л.І. Федулової, О.В. Черевко, Т.П. Шинкоренко С.Л. Шульц та ін.

Проте, попри значну кількість публікацій у зазначеній сфері, у вітчизняній теорії та практиці формування структурних процесів розвитку регіонів немає комплексного стратегічного підходу з урахуванням реалій і перспектив піднесення регіону.

Метою дослідження є визначення ролі регіональної структурної політики в сучасних умовах розвитку регіонів України.

Виклад основного матеріалу. Регіональна структурна політика включає в себе комплекс законодавчих, адміністративних, економічних і соціальних заходів, що проводяться регіональними органами влади [1, с. 53].

Зміна змісту регіональної структурної політики висуває перед регіональною економікою нові теоретичні та практичні завдання.

Перехід до ринкової економіки призвів до глибоких соціально-економічних провалів у регіонах. На наш погляд, особливо вразливими виявилися регіони з високою концентрацією виробництв, що стали нерентабельними при ринкових цінах або різко втратили попит на свою продукцію та ті, що одержували раніше з державного бюджету значні дотації і раптово втратили їх.

Наявні соціально-економічні відмінності розвитку регіонів та чинний устрій держави не забезпечує ефективне проведення реформ. Оскільки структурна перебудова регіонів здійснюється у руслі стратегічного напряму розвитку країни та обліку загальноекономічних тенденцій, то для реструктуризації економіки необхідне розумне поєднання двох течій: регіоналізації та інтеграції.

Суть регіоналізації полягає в обліку специфіки регіонів у загальноукраїнській структурній, інвестиційній і фінансовій політиці; перенесенні низки напрямів реформ на регіональний рівень (наприклад, реформа в житлово-комунальному секторі); розробці спеціальних програм реформування для регіонів з особливими умовами розвитку.

На нашу думку, просторова інтеграція економіки держави та регіонів має бути спрямована на:

- стабілізацію інфраструктурних інтегруючих систем (магістральний і регіональний транспортний зв'язок, енергетична і водна системи);

- вдосконалення механізму вертикальних і горизонтальних взаємодій суб'єктів регіонів в умовах ринкових відносин [2, с. 95];

- проведення єдиної зовнішньоекономічної та міжрегіональної політики, що створює для усіх регіонів загальні умови для виходу на зовнішні ринки.

Отже, державна і регіональна структурна політики мають враховувати і об'єднувати в собі регіоналізацію та інтеграцію як об'єктивні фактори динамічного розвитку економіки регіону та держави.

Регіональна структурна політика має виявлятися у сфері діяльності з управління економічним і соціальним розвитком, визначаючи міжрегіональні взаємини, і має бути складовою частиною стратегії соціально-економічного розвитку регіону та держави загалом. Вона має включати в себе такі основні напрями [3, с. 370]: формування співвідношення рушійних сил регіонального розвитку та забезпечення їх взаємодії; визначення співвідношення регіональних аспектів розвитку та управління економікою; формування системи інструментів реалізації структурної політики регіону; підтримку депресивних регіонів за допомогою використання законодавчих і фінансових інструментів; освоєння слаборозвинених територій, реструктуризацію депресивних галузей промисловості; децентралізацію агломерацій і районів концентрації промислового виробництва; формування технопарків, не пов'язаних з наявними центрами промисловості; розвиток і впровадження інноваційних проектів у перспективні галузі економіки; створення вертикально інтегрованих виробництв і промислових комплексів; ефективне освоєння природних і трудових ресурсів; проведення ефективної конверсії військово- промислового комплексу; раціональне розміщення інноваційних проектів.

Без реструктуризації структурної політики диспропорції як у регіонах, так і в масштабі всієї країни зростатимуть.

Для України регіональна структурна політика має винятково важливе і специфічне значення. Внаслідок значних територіальних і природно-географічних відмінностей, національно- демографічних, соціально-економічних та інших умов уніфікований підхід до регіонів неможливий. У період формування ринкових відносин роль регіональної структурної політики ще більше зростає з таких причин:

- необхідний облік специфіки регіонів при проведенні економічної та структурної реформи;

- перенесення низки повноважень з державного на регіональний рівень, облік диференціацій економік регіонів;

- суперечливість тривалих перетворень національно- державного устрою та розмежування компетенції державних і регіональних органів управління у рамках адміністративної реформи [4, с. 19];

- висока залежність від імпорту наукоємної та високотехнологічної продукції.

Враховуючи це, стратегічними цілями регіонального розвитку сьогодення мають стати [5]:

- формування структурної політики в умовах ринкових відносин з високим ступенем конкурентоспроможності;

- диверсифікація економіки промислових регіонів і великих міських агломерацій шляхом конверсії оборонних і цивільних галузей, модернізації інфраструктури;

- відродження малих міст і сільських поселень, відновлення життєвого середовища у сільській місцевості, розвиток муніципальної економіки виробничої та соціальної інфраструктури, відновлення деградуючих сільськогосподарських земельних угідь;

- формування кластерів шляхом інвестицій і виробництв з комплексним використанням місцевої сировини та природних ресурсів;

- розвиток експортних та імпортозамінних виробництв у регіонах, що мають для цього найсприятливіші умови;

- формування вільних економічних зон, а також технопарків як регіональних центрів розвитку науки;

- створення і подальший розвиток регіональних і міжрегіональних інфраструктурних систем (транспорту, зв'язку), що забезпечують і стимулюють регіональні структурні зрушення та ефективність регіональної економіки;

- скорочення і вирівнювання відставання за рівнем і якістю життя населення окремих регіонів.

Регіональна структурна політика, на нашу думку, має враховувати як особливості соціально-економічної ситуації у країні, так і динаміку виробництва, притаманну конкретному регіону.

Звідси випливає, що метою регіональної структурної політики є створення умов для входження в ринок усіх зацікавлених суб'єктів підприємництва, спільноти і громадян з урахуванням територіальної та економічної специфіки.

Стратегічними завданнями регіональної структурної політики є:

- розробка і прийняття програми виведення економіки України та її регіонів з економічної кризи з максимальним використанням наявних можливостей і переваг на основі переспеціалізації й оновлення економіки;

- реалізація найбільших регіональних програм в умовах взаємної участі приватних інвесторів і державних вкладень;

- визначення регіональних переваг економічного та соціального розвитку, що мають враховуватись при реалізації інноваційної, фінансової, інвестиційної та зовнішньоекономічної політики держави [6, с. 35];

- впровадження механізму державного та ринкового регулювання регіонального розвитку економіки.

Відповідно до цього потрібно створити Концепцію довгострокового соціально-економічного розвитку України та забезпечити збалансований соціально-економічний розвиток регіонів, що вимагатиме синхронізації трьох напрямів регіональної структурної політики:

- стимулювання економічного розвитку шляхом створення нових центрів зростання у регіонах на основі конкурентних переваг;

- координація інфраструктурних інвестицій держави та інвестиційних стратегій бізнесу в регіонах з урахуванням пріоритетів просторового розвитку та ресурсних обмежень, у тому числі демографічних;

- скорочення диференціації у рівні й якості життя населення у різних регіонах і на території кожного з них за допомогою ефективних механізмів соціальної та бюджетної політики, що забезпечують зростання людського потенціалу усіх регіонів України.

Реалізація цих напрямів має бути спрямована на створення оптимальних умов для реалізації потенціалу розвитку регіону шляхом подолання інфраструктурних та інституційних обмежень, поліпшення координації діяльності державної влади, органів місцевого самоврядування, бізнесу, населення.

Основні принципи державної політики, що спрямовані на регіональний розвиток, мають полягати у:

- наданні фінансової підтримки регіонам на умовах скорочення диференціації і проведення перетворень;

- створенні максимально сприятливих умов для комплексного соціально-економічного розвитку регіонів;

- скоординованості прийняття на регіональному та місцевому рівнях заходів щодо створення умов для розвитку галузей економіки і соціальної сфери, їх структурної перебудови [3, с. 371];

- використанні механізмів стимулювання органів державної влади регіонів та органів місцевого самоврядування до ефективного здійснення їх повноважень.

Для забезпечення конкурентоспроможності економіки регіону структурна політика має здійснюватись з урахуванням інноваційної складової.

Для цього потрібно напрацювати Концепцію інноваційного і соціального вектора довгострокового соціально-економічного розвитку України в регіональному розрізі, суть якої має полягати у:

- реструктуризації науково-технічного та освітнього потенціалу великих міських агломерацій з високою якістю середовища проживання і людським потенціалом, динамічною інноваційною та освітньою інфраструктурою (м. Київ, Київська, Харківська, Донецька, Дніпропетровська, Одеська і Львівська області);

- формуванні територіально-виробничих кластерів, орієнтованих на високотехнологічні виробництва в пріоритетних галузях економіки держави, з концентрацією таких кластерів в урбанізованих регіонах (усі області України);

- формуванні територіально-виробничих кластерів на слаборозвинених (слабо освоєних) територіях, орієнтованих на глибокий видобуток і переробку сировини, виробництво енергії з використанням сучасних технологій (механізованих, ресурсозберігаючих та екологічних, нетрудомістких) (Донецька і Луганська області);

- розвитку туристично-рекреаційних зон з високим рівнем надання послуг сервісу на територіях з унікальними природно- кліматичними умовами (Івано-Франківська, Львівська, Закарпатська, Чернівецька області, АР Крим);

- розвитку великих транспортно-логістичних і виробничих вузлів у рамках формування опорної національної транспортної мережі, що володіє необхідним потенціалом пропускної здатності та забезпечує цілісний взаємозв'язок центрів економічного зростання з поступовою її інтеграцією у світові транспортні системи (Волинська, Дніпропетровська, Донецька, Київська, Львівська і Харківська області);

- зниженні міжрегіональної та внутрішньорегіональної диференціації у рівні і якості соціального середовища та доходів населення, зближенні стандартів життя між столичним регіоном і провінціями, великими і малими містами, міськими і сільськими населеними пунктами (усі області України);

- збереження культурного різноманіття, традиційного укладу життя і зайнятості населення різних національностей у різних регіонах України (усі області України).

Також можна виділити дві основні складові регіональної структурної політики, що включають низку напрямів їх реалізації:

Формування інституційного середовища інноваційного розвитку: прийняття комплексу інноваційних законів; розвиток механізмів взаємодії влади, бізнесу та співтовариства; розвиток конкурентного середовища; розвиток ринку землі та нерухомості; сприяння розвитку малого і середнього підприємництва; пріоритети бюджетної політики; розвиток фінансових ринків; розвиток банківського сектору; підвищення ефективності державного управління тощо.

Розвиток конкурентних переваг: формування високотехнологічних підприємств і комплексів; створення конкурентоспроможної транспортної системи; програма енергоефективності; програма глибокої переробки деревини; програма залучення в господарський оборот водних ресурсів; комплексний розвиток сільських територій; створення галузевих і міжгалузевих кластерів; формування асоціації кластерів та асоціації роботодавців; програма розвитку аграрно-промислового комплексу; розвиток вертикально-інтегрованих структур і т. п.

Інноваційна складова структурної політики регіонів, на нашу думку, передбачає формування регіональної інноваційної системи.

Інноваційний напрям розвитку регіонів включає не тільки комплекс відповідних законів, але й нові відносини між основними групами інтересів: владою, бізнесом і спільнотою, що мають пронизувати господарське життя регіону, а роль локомотива в інноваційній сфері відводиться середньому і малому бізнесу, для розвитку якого необхідно формувати адекватну інноваційну інфраструктуру в рамках структурної політики.

Висновки

регіональний структурний ринковий економічний

Структурна політика регіону має передбачати модернізацію економіки зі створенням високотехнологічних підприємств, зростанням енергоефективності, розвитком комунікацій усіх видів, раціональним використанням природних ресурсів, формуванням кластерів у нових і традиційних галузях.

Структурна політика регіонів має реалізуватися через систему взаємодій органів державного управління, бізнесу і спільноти, що забезпечують реформування і реструктуризацію економічної та господарської системи на інноваційній основі. Отже, у регіональній структурній політиці акценти переміщуються з екстенсивного підходу вирішення проблем до використання інтенсивних прийомів розвитку; з обмеження зростання великих міст - на відродження малих міст, міст-супутників і сільських поселень.

Таким чином, зміст структурної політики можна представити як сукупність законодавчих, економічних і організаційно- управлінських інститутів, спрямованих на виконання цілей і завдань органів регіональної влади щодо управління політичним, економічним і соціальним розвитком суб'єкта, що забезпечує формування інноваційної конкурентоспроможної економічної системи.

Література

1. Механізми формування регіональних пріоритетів розвитку. За редакцією д.держ.упр., проф., С.О.Білої. - Київ: НІСД, 2013. - 88 с.

2. Дудкін П., Дудкіна О. Структурні трансформації розвитку регіональної економіки та їх інституційне забезпечення / Галицький економічний вісник. - 2010. - №4. - С. 92-97.

3. Попадинець Н.М. Структурна політика регіону: напрями та цілі реалізації / Матеріали конференції. - Луцьк, 2014. - С. 370-372.

4. Регіональний вимір соціально-економічного розвитку і засади нової регіональної політики. За редакцією д.держ.упр., проф., С.О.Білої. - Київ: НІСД, 2013. - 82 с.

5. Кобзистий М.О. Інституціональні умови реалізації структурних зрушень у трансформаційній економіці / Науково-технічна інформація. - 2005. - № 2. - С. 34-38.

Размещено на Allbest.ru