Корпоративні моделі управління природними ресурсами сільського господарства як інструменти "синьої економіки" та об’єкти регіонального бенчмаркінгу

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

КОРПОРАТИВНІ МОДЕЛІ УПРАВЛІННЯ ПРИРОДНИМИ РЕСУРСАМИ СІЛЬСЬКОГО ГОСПОДАРСТВА - ЯК ІНСТРУМЕНТИ «СИНЬОЇ ЕКОНОМІКИ» ТА ОБ'ЄКТИ РЕГІОНАЛЬНОГО БЕНЧМАРКІНГУ

Фесіна Ю.Г.

доцент кафедри економіки та підприємництва

Луцький національний технічний університет

Впровадження основ «синьої економіки» передбачає максимізацію ефективності використання територіальних природних ресурсів, створення умов для формування економічної основи відтворення екосистемної цілісності відповідного територіального простору. Забезпечення ефекту масштабу агропромисловими формуваннями відкриває можливості для впровадження кращих практик у сфері управління природними ресурсами сільського господарства та дозволяє поширити передовий досвід в регіональному вимірі серед інших суб'єктів сфери аграрної економіки.

Корпоративні моделі управління природними ресурсами агропромислових формувань почали формуватися внаслідок трансформації системи відносин власності на землю. Вони покликані забезпечити гармонійне поєднання економічної, екологічної та соціальної сфери. Сучасні агрокомпанії прагнуть підтримувати інновації та технічний прогрес, інвестуючи в передову техніку і технології. Енергоефективні технології дозволяють економити енергію, природні ресурси і забезпечити їх збереження.

Ключові слова: «синя економіка», корпоративна модель, управління природними ресурсами, регіональний бенчмаркінг, інновації.

Fesina Yu.G.

CORPORATIVE MODELS NATURAL RESOURCE MANAGEMENT OF AGRICULTURAL ECONOMICS - AS TOOLS "BLUE ECONOMY” AND OBJECTS OF REGIONAL BENCHMARKING

"Blue economy" is the best for environment and the cheapest way functioning of the local system of production and consumption. Introduction of the idea of "blue economy" should include a combination of targeting businesses, government and the public to maximize the efficient use of local resources and conditions of compensation not only environmental damage but also the revenue part to play ecosystem integrity respective territorial space.

Modern agroindustrial formations brings many benefits to the Ukrainian economy as produces organic products, improves the quality of farmland and uses sustainable agricultural practices across a growing land bank. Lot of them products are exported to Europe, Asia and Africa, meeting the needs of the global population and generating valuable earnings for shareholders. The agrocompanies are the partners of choice for many large international and local food producers and trading companies. Agriholdings pays a great attention to the communities' interests in which they operates, providing continuous support and contributing to their social and economic development. The companies successfully combines agricultural expertise with the most advanced technological innovations to maintain quality and ensure efficiency and reliability during key harvesting seasons.

One of the principles of the companies' activity is “Do no harm”. Concerned about the environment they support environmental programs and projects as well as use innovative technology, modern equipment and machinery in land cultivation. Environmental protection, rational use of natural resources are an integral part of the companies environmental policy.

They activity are guided by an environmental management system based on the principles of reducing negative environmental impacts, ration use of natural recourses and raw materials, reduction of emissions, minimization and recycling of waste. The companies are committed to sustainable farming and uses the latest technologies and optimal crop rotation approach designed to balance the demand of various crops for nutrients and to avoid excessive soil depletion, as well as constantly optimising yields.

Corporative models of natural resource management develop harmoniously combining economical, environmental and social spheres. They represents a significant step in assessing current climate change challenges and the application of safe and pollution-free technologies. The companies strives to support innovations and technological progress by investing in cutting-edge equipment and machinery. Modern and energy-efficient technologies helps to save energy, recycle water and most importantly to preserve natural resources.

Key words: "blue economy", corporate model, natural resource management, regional benchmarking, innovation.

Фесина Ю.Г.

Внедрение основ «синей экономики» предусматривает максимизацию эффективности использования территориальных природных ресурсов, создание условий для формирования экономической основы воспроизводства экосистемной целостности соответствующего территориального пространства. Обеспечение эффекта масштаба агропромышленными формированиями открывает возможности для внедрения лучших практик в сфере управления природными ресурсами сельского хозяйства и позволяет распространить передовой опыт в региональном измерении среди других субъектов сферы аграрной экономики.

Корпоративные модели управления природными ресурсами агропромышленных формирований начали формироваться вследствие трансформации отношений собственности на землю. Они призваны обеспечить гармоничное сочетание экономической, экологической и социальной сферы. Современные агрокомпании стремятся поддерживать инновации и технический прогресс, инвестируя в передовую технику и технологии. Современные энергоэффективные технологии позволяют экономить энергию, природные ресурсы и обеспечить их сохранность.

Ключевые слова: «синяя экономика», корпоративная модель, управления природными ресурсами, региональный бенчмаркинг, инновации.

Постановка проблеми у загальному вигляді і її зв'язок з важливими науковими та практичними завданнями

Сучасні тенденції розвитку напрямів економічної філософії щодо забезпечення реалізації потреб суспільства за умов обмеженості ресурсів, в тому числі й природних, характеризуються зміною палітри управління ресурсами. Так, на зміну «зеленої економіки» приходить «синя економіка». Бізнес-модель останньої була запропонована дійсним членом Римського клубу Г. Паулі. В своїй праці цей економіст стверджує, що просте розуміння логіки розвитку природних систем та забезпечення їх збалансованості дозволяє за менших витрат капіталу отримувати більше економічної вигоди. При цьому основним критерієм результатів діяльності має бути не економічний вимірник ефекту, а інтегральний показник еколого-економічного ефекту. Така система функціонує на основі каскадного використання ресурсів у процесах діяльності екосистем із застосуванням інновацій, що орієнтовані на продовження тривалості циклу перетворення сировини та максимального виходу з неї енергії [1].

Отже, така модель якнайбільше підходить для вітчизняних реалій природокористування, оскільки є економною щодо необхідності інвестування в сферу використання природних ресурсів. Якщо в моделі «зеленій економіці» акцентувалася увага на захисті та відновленні природних ресурсів, що вимагало додаткових фінансових вкладень, то в моделі «синьої економіки» ще додатково визначається необхідність розвитку природних систем на основі економії енерговитрат, що забезпечуватиме генерацію фінансових потоків у сфері природокористування. Так, наприклад, нині маємо проблеми із забезпеченням раціональності повноцінного використання продукції, що отримується від біологічних ресурсів. В останні роки (особливо в малих формах господарювання) почастішали випадки спалювання соломи на полях, що зумовлює втрату органічної речовини та руйнує мікрофлору ґрунту. Альтернативою є заорювання кореневих решток рослин і нетоварної частини сільськогосподарських культур (солома, стебла кукурудзи, соняшника, гички буряків). Зокрема, солома корисна для регулювання балансу органічних речовин, адже 1 т соломи прирівнюється до 3,5-4 т гною й здатна утворити 0,2 т гумусу [2].

Науковці Інституту економіки природокористування та сталого розвитку вважають, що впровадження ідеї «синьої економіки» має передбачати поєднання орієнтування бізнес-структур, влади та громадськості на максимізацію ефективності використання територіальних ресурсів зі створенням умов відшкодування не тільки екологічних збитків, але й формування дохідної частини для відтворення екосистемної цілісності відповідного територіального простору. У зв'язку з чим пропонується переглянути принципи використання наявних природних ресурсів у напрямі досягнення ефекту підвищення благополуччя, насамперед, територіальної громади. У свою чергу, це потребує зосередження уваги на ефекті масштабу, який відкриває можливості для нового покоління підприємців, орієнтованих на задоволення екологічних потреб місцевих громадян [3].

Найбільшим потенціалом для пошуку інноваційних рішень, безпечних для довкілля та суспільства, в сфері управління природними ресурсами сільського господарства володіють крупні сільськогосподарські товаровиробники - агрохолдинги. Вони забезпечують високу продуктивність біологічних ресурсів (наприклад, у 2013 р. рівень урожайності сільськогосподарських культур в агрохолдингах на 48 % перевищував його середнє значення в країні). Проте використання інтенсивних технологій у виробництві продукції підвищує їх чутливість до цінових коливань із-за високої собівартості виробництва. Тому пошук шляхів доповнення альтернативних каналів отримання вигоди агротоваровиробниками, в тому числі й за рахунок покращення використання побічної продукції, є актуальним завданням.

Аналіз останніх досліджень, у яких започатковано вирішення проблеми

Дослідженню особливостей діяльності специфічних організаційно-правових форм господарювання в сільському господарстві займалися ряд вчених, як от: В. Андрійчук [4], А. Данкевич [5], А. Мартин [6] та ін. У ході проведених досліджень виявлено шляхи створення агрохолдингів (первинне інвестування капіталу, насамперед, у переробну промисловість), їх роль у формуванні системи агрологістики та встановлено особливості застосування орендного механізму в сфері використання майнових та земельних ресурсів. Крім того, виділено низку принципово важливих переваг агрохолдингів перед іншими формами господарювання в сільському господарстві.

Відмітимо, що розвиток агрохолдингів у вітчизняному АПК дозволив трансформувати його (хоч і не до кінця) в систему агробізнесу. Агрохолдинги володіють фінансовими перевагами, що дозволяє їм залучати сучасні технології, техніку тощо. Вони здатні впливати на розвиток ринку оренди земельних ресурсів, володіючи економічними можливостями їх концентрації.

Окрім цього агрохолдинги характеризуються значною територіально-географічної розосередженістю. А тому місцеві сільськогосподарські підприємства, фермери перебувають під впливом їх систематичного пошуку і впровадження найкращих сільськогосподарських практик. Агрохолдинги є своєрідними еталонами економічно успішного функціонування. Звідси вони виступають об'єктами переймання найкращих методів роботи регіональними агробізнес-структурами. Останні, використовуючи передові підходи до покращення рівня конкурентоспроможності разом із інструментом планування роботи підприємства, здатні більш ефективно розвиватися. Таким чином, концентрація та інтеграція агробізнесу вимагають застосування сучасного менеджменту на всіх рівнях управління. Це, в свою чергу, потребує перегляду й напрямів функціональних ланок орієнтації управління, що висуває на перший план необхідність управління природними ресурсами.

синя економіка територіальний природний

Цілі статті

Досягнення вагомих результатів у сфері природокористування можливе шляхом визначення на певному територіальному просторі відповідних кластерів, орієнтованих на використання комплексного чи окремого природного ресурсу. Для бізнесу кластер є засобом, що дає реальну можливість забезпечити собі конкурентоспроможність у майбутньому, тобто створювати довгострокову стратегію розвитку виробництва. Для територіальної громади, що володіє природними ресурсами, він є засобом забезпечення за його рахунок умов самовідтворення [7]. Тому метою поточного дослідження є аналіз існуючих практик корпоративних структур у сфері побудови моделей управління природними ресурсами сільського господарства.

Виклад основного матеріалу дослідження з повним обґрунтуванням отриманих наукових результатів

Корпоративні моделі управління природними ресурсами агропромислових формувань почали формуватися внаслідок трансформації системи відносин власності на землю. Це зумовило необхідність перегляду підходів до використання, охорони та відтворення земельних ресурсів корпоративними господарськими структурами. При цьому корпоратизація земельних відносин слугувала не лише засобом концентрації капіталу, але й сприяла еколого-безпечному і економічно ефективному господарському освоєнню територій, оптимізації схем землекористування, регіональному розвитку і вирішенню соціально-економічних проблем.

У широкому розумінні капіталізація земель - процес поступового нарощування вартості земельного капіталу як у результаті дії об'єктивних закономірностей просторового розвитку, так і цілеспрямованого впливу системи заходів економічного, планувального та адміністративно-організаційного змісту щодо його зростання [8].

Корпоративна модель управління природними ресурсами компанії «Кернел Холдинг» орієнтована на застосування мінімальних технологій обробітку ґрунтових ресурсів, що зменшує ризик ерозії ґрунту, а також скорочує витрати палива під час обробки. Збереження і поліпшення продуктивності ґрунтів включає в себе застосування правильних сівозмін, внесення раціональних доз добрив і збереження вологи в ґрунті. Використання сучасної техніки сприяє зниженню споживання паливно-мастильних ресурсів та скорочує втрати продукції під час збирання (наприклад, використання сучасних комбайнів дозволяє підвищити збір насіння соняшнику на 7-10%). У 2013 р. була створена моніторингова база для централізованого контролю використання техніки за допомогою GPS-датчиків. Повне впровадження проекту цифрового контролю пересування техніки, а також поступове збільшення частки менш інтенсивних технологій обробки ґрунту сприяли скороченню питомих витрат палива. Підприємства компанії реалізують свою систему управління природними ресурсами з орієнтацією на продовження технологічних ланцюгів переробки продукції та її відходів. Так, маслоекстракційні заводи використовують лузгу соняшника в якості палива для виробництва пари та електроенергії. Виробничі підприємства, елеватори і термінальні комплекси, що входять до складу холдингу моніторять і мінімізують кількість відходів і використовуваної води для зменшення негативного впливу на навколишнє середовище.

ТОВ СП «НІБУЛОН» свою корпоративну модель управління природними ресурсами будує на таких принципах: превентивність у вирішенні екологічних проблем; ініціативність та відповідальність у сфері охорони навколишнього середовища; розвиток та поширення екологічно безпечних технологій.

Для захисту атмосферного повітря компанія застосовує закриту технологію транспортування зернових вантажів; встановила мережу аспірації забрудненого повітря з очищенням на пилоочисному обладнанні; використовує енергозберігаючі технології в зерносушінні; використовує для транспортування зернових вантажів водний транспорт. Для захисту водних ресурсів ТОВ СП «НІБУЛОН» перейшло на використання безфосфатних миючих засобів; застосовує сучасні технології для очищення господарсько-побутових і дощових стічних вод (на філіях підприємства впроваджено біоплатогідропонний тип доочистки стічних вод); дотримується режимів санітарної охорони підземних вод, що використовуються для водопостачання.

Компанія впроваджує енергозберігаючі технології в процесах здійснення доробки зерна. Так, встановлення сучасних пальників та силосів із активною вентиляцією на 14-ти сушарках дозволило скоротити обсяги споживання природного газу у розмірі приблизно 10 млн м³ та зменшити на цій основі викиди діоксину вуглецю й підвищити якість продукції. Загалом за період 2009-2013 рр. витрати підприємств компанії на охорону навколишнього природного середовища склали понад 107 млн грн.

Корпоративна модель управління природними ресурсами вертикально інтегрованої компанії ПАТ «Миронівський хлібопродукт» орієнтована на розробку цілісної системи біобезпеки. При цьому вона виходить за межі підприємств, що входять до складу компанії й поширюється на всіх франчайзі-партнерів. Так, з метою мінімізації ризиків виникнення інфекційних захворювань та їх розповсюдження серед поголів'я птиці передбачено: утримання птиці в закритих приміщеннях, постійний ветнагляду за птахами, контроль доступу на виробництво, дезінфекцію співробітників і транспортних засобів. Компанія сповідує принцип географічної диференціації розташування зон вирощування птиці в рамках однієї птахофабрики на відстані як мінімум 1 км один від одного з метою запобігання розповсюдження інфекції. Відстань між пташниками на території однієї зони вирощування становить 50 м. Будь-яка птахофабрика знаходиться на відстані не менше, ніж в 1,5 км від найближчого населеного пункту. Компанія застосовує суворі заходи біобезпеки й на комбікормових заводах, зокрема: обмежений доступ на виробництво, бар'єри дезінфекції та регулярну перевірку кормів у лабораторії. Суворі заходи біобезпеки застосовуються й в процесі утилізації відходів. Зазначимо, що ПАТ «Миронівський хлібопродукт» постійно стежить за інноваціями в галузі біобезпеки і регулярно вдосконалює свої системи біобезпеки для реалізації новітніх і найбільш ефективних заходів.

Компанія володіє власними потужностями для утилізації відходів тваринного походження. При кожному м'ясопереробному підприємстві функціонують заводи з утилізації відходів тваринного походження. Побічна продукція використовується як органічне добриво. Крім того, в 2012 р. ПАТ «Миронівський хлібопродукт» ввело у експлуатацію свою першу біогазову станцію, де в якості сировини використовуються відходи тваринного походження.

Відмітимо, що функціонування корпоративної моделі управління природними ресурсами компанії здійснюється на основі реалізації ряду програм, а саме: програми управління у сфері екології, програми впровадження системи екологічного менеджменту, програми зниження викидів парникових газів, плану управління пестицидами на підприємствах ПАТ «Миронівський хлібопродукт».

Корпоративна модель управління природними ресурсами агропромислового холдингу «Астарта-Київ» базується на таких принципах: відповідальна діяльність у сфері охорони навколишнього середовища; стійкий розвиток підприємств шляхом впровадження нових екологічно безпечних технологій та скорочення викидів та відходів на кожному етапі виробництва; співпраця із зацікавленими сторонами, громадськістю та населенням у сфері екологічної безпеки; проведення навчання, професійної підготовки та підвищення кваліфікації працівників із питань охорони навколишнього середовища. Функціонування моделі здійснюється через реалізацію ряду програм. Так, наприклад, програма капітальних інвестицій у модернізацію цукрових заводів, яка ґрунтується на найкращих доступних технологіях, спрямована на раціональне використання сировини, удосконалення енергоефективності, оптимізацію споживання води, скорочення викидів парникових газів, використання біогазу, мінімізацію утворення відходів. Загалом, на підприємствах холдингу реалізовується інтегрована система менеджменту. В сфері використання природних ресурсів вона ґрунтується на вимогах міжнародних стандартів ISO 14001 (система менеджменту охорони навколишнього середовища), FSSC 22000 (система менеджменту харчової безпеки), що дає змогу застосовувати однакові принципи та підходи для забезпечення безпеки всіх видів діяльності.

Агрокорпорація «Сварог Вест Груп» свою модель управління природними ресурсами реалізує на принципах виробництва екологічно чистої та безпечної сільськогосподарської продукції, невиснажливого землекористування, покращення родючості ґрунтів та впровадження новітніх агроекологічних технологій. У рамках своєї корпоративної моделі, компанія запровадила низку систем, що дозволяють вирощувати культури з високою врожайністю, мінімізувавши негативний вплив на навколишнє середовище: система точного землеробства, виважені сівозміни, краплинне зрошення та налагодження виробництва органічних добрив. У 2013 р. «Сварог Вест Груп» на площі 50 тис. га впровадила систему точного землеробства, яка дозволяє визначати та вносити оптимальну кількість міндобрив та інших поживних речовин. Розроблено детальну картографію кожного поля. Як наслідок, досягається економія мінеральних добрив до 10 % та запобігається перенасичення ґрунтів хімічними речовинами. Дотримання виваженої системи сівозміни сприяє максимальному збереженню ґрунтів. Це дозволяє знизити їх засміченість бур'янами та шкідниками, забезпечивши ґрунт необхідними елементами живлення.

У корпорації «Сварог Вест Груп» створено замкнений цикл у системі «рослинництво-тваринництво», в процесі якого відходи ВРХ шляхом розподілу і переробки перетворюються на біогумус, що використовується для підживлення рослин. Таким чином, забезпечується повна безвідходність виробництва, що позитивно позначається на екологічній ситуації земельних угідь корпорації.

Висновки

Отже, модель управління природними ресурсами корпорацій повинна забезпечувати генерацію певних ідей, спрямованих на забезпечення взаємозв'язку між екологічним балансом та економічним розвитком. У подальшому триватимуть процеси концентрації економічного та природного потенціалів агрохолдингів, що вимагатиме використання в якості інструментарію управління природними ресурсами біотехнологій, нанотехнологій, які визначають не лише економічні можливості розвитку, але й зменшують рівень навантаження на природно-ресурсну складову. Важливо, щоб технологічні ланцюги в галузі не закінчувалися виробництвом основної продукції, а знаходили своє продовження в процесах перетворення відходів, побічної продукції (наприклад, виробництво біоенергетичних ресурсів). Кластерна модель використання природних ресурсів агропромислових формувань та просторово-географічна розосередженість їх діяльності дозволяють не лише користуватися ключовими конкурентними перевагами, але й забезпечувати передачу передового досвіду іншим суб'єктам господарювання.

Джерела

1. Pauli G. Blue Economy - 10 Years, 100 Innovations, 100 Million Jobs Paperback / Gunter Pauli - Paradigm Pubns, 2010. - 336 p.

2. Корчинская Е.А. Повышение эффективности применения органических удобрений в Украине / Корчинская Е.А. // Вестник АПК Верхневолжья. - 2013. - № 2 (22). - С. 30-34.

3. Наукові основи національної стратегії сталого розвитку України / [за наук. ред. акад. НААН України, д.е.н., проф. М.А. Хвесика]. - К.: ДУ ІЕПСР НАН України, 2013. - 40 с.

4. Андрійчук В.Г. Капіталізація сільського господарства: стан та економічне регулювання розвитку: монографія / В.Г. Андрійчук. - Ніжин: Аспект-Поліграф, 2007. - 216 с.

5. Данкевич А.Є. Організаційно-економічні засади розвитку агрохолдингів / А.Є. Данкевич // Економіка АПК. - 2012. - № 1. - С. 138-149.

6. Мартин А. Захист економічної конкуренції у сільськогосподарському землекористуванні: переваги і недоліки агрохолдингів / А. Мартин // Землевпорядний вісник. - 2010. - № 8. - С. 26-32.

7. Сучасні напрями економічного забезпечення раціонального природокористування в Україні / за наук. ред. акад. НААН України, д.е.н., проф. М.А. Хвесика, д.г.-м.н., проф. С.О. Лизуна. - К.: ДУ ІЕПСР НАН України, 201з. - 64 с.

8. Механізми управління земельними відносинами в контексті забезпечення сталого розвитку / Ш.І. Ібатуллін, О.В. Степенко, О.В. Сакаль [та ін.]. - К.: Державна установа «Інститут економіки природокористування та сталого розвитку Національної академії наук України», 2012. - 52 с.

Размещено на Allbest.ru