Господарський досвід проведення аграрних перетворень (зцілення земель) у Волинському регіоні у 1919-1939 роках

Размещено на http://www.allbest.ru/

Луцький національний технічний університет

Господарський досвід проведення аграрних перетворень (зцілення земель) у Волинському регіоні у 1919-1939 роках

к.е.н., доцент Т.Л. Никитюк

к.е.н., доцент О.В. Баула

Анотація

У публікації здійснено історико-екомічний огляд проведення аграрних перетворень у Волинському регіоні у 20-30-ті роки ХХ ст. Основний акцент зроблено на аналізі реформи зцілення ґрунтів та виділено значення проведених заходів для сільського господарства краю.

Ключові слова: Волинський регіон, сільське господарство, аграрна реформа, зцілення ґрунтів, господарський досвід.

Аннотация

В публикации осуществлен историко-экономический обзор проведения аграрных превращений в Волынском регионе в 20-30-ые годы ХХ ст. Основной акцент сделан на анализе реформы исцеления почв и выделено значение проведенных мероприятий для сельского хозяйства края.

Ключевые слова: Волынский регион, сельское хозяйства, аграрная реформа, исцеление почв, хозяйственный опыт.

Annotation

The dominant of the modem globalized age is asymmetry that shows up not only in levels and rates of height of economy, and also in specialization of both countries and separate regions. Planning reforms in Ukraine it should be remembered about economic asymmetry of regions and actively to use accumulated centuries historical and economic experience. Times pass, however many problems in development have an old root. To untie them economic strategy must extrapolate the past, concentrated on present time and plan the future.

A research aim is an analysis of process of healing of soils, that passed in the Volyn region 20-30th ХХ of century and possibility of the use of historical and economic experience of agrarian reform in our time.

Agrarian reform Poland had stage-by-stage and passed in three degrees. The first stage of agrarian alteration included three basic events: crushing of large estates, healing of shallow lot lands and colonization that passed in form military and civil mastering.

The conducted review shows that useful to further extrapolation economic experience can serve: taking into account agrarian character western Ukrainian earth in intermediary time, basic reformative activity was sent to agriculture that became the mortgage of speed-up economic development. Thus, by the base of modern strategy of modernizations of the Ukrainian economic system of both country on the whole, and western the Ukrainian regions in particular, an agro industrial complex can become; in 1920-30th power worked out integral conception of agrarian reform, that carried successive character and expected was on the protracted prospect. Thus, forming of modern strategy of agrarian alteration can embrace a 20-years-old period also; the first stage of agrarian reform envisaged implementation of three basic events. First two events assisted the improvement of land-tenure and organization of the use of land in general, the third was sent to satisfaction of interests of certain community group. In the modern terms of menage, after dividing into the shares of earth, overcoming of breaking up of lot lands also is actual. Healing of soils (lot lands of distinguished under the garden, landed shares and others like that) can serve as the mortgage of conduct of effective agribusiness. Modern strategy of agrarian transformations too can give mind on strengthening of peasant domestic economies; during realization of the first stage of agrarian reform it was succeeded to attain desirable results. Gradually western Ukrainian earth on the whole and Volyn in particular, began to acquire a new economic kind, forming the different types of agrarian economies, a dominant role that middle peasant economies began to play. Conduct of modern agribusiness on small after an area lot lands from 3 to 20 hectare can be profitable only at the terms of the use of certain specialization.

Key words: the Volyn region, rural economies, agrarian reform, healing of soils, economic experience.

Постановка проблеми у загальному вигляді і її зв'язок з важливими науковими та практичними завданнями. Домінантою сучасного глобалізованого віку є асиметрія, яка проявляється не лише у рівнях та темпах росту економіки, а також у спеціалізації як країн, так і окремих регіонів. Плануючи реформи в Україні слід пам'ятати про господарську асиметрію регіонів та активно використовувати нагромаджений віками історико- економічний досвід. Часи минають, однак багато проблем у розвитку мають давнє коріння. Щоб їх розв'язати господарська стратегія має екстраполювати минуле, зосередитися на сьогоденні та спланувати майбутнє.

У сучасній Україні трансформація торкнулася усіх господарських секторів. Все ж перебіг аграрної реформи проходить складно та з певними затримками. Модернізація сільського господарства має базуватися як на кращих світових зразках, так і надбаннях власної «хліборобської нації» (концепція В .Липинського). аграрний перетворення волинський грунт

Аналіз останніх досліджень, у яких започатковано вирішення проблеми. Наукових досліджень аграрних реформ на Волині у міжвоєнні часи є чимало. У справі комасації земель дотепер точаться наукові суперечки щодо добровільності її проведення збоку українських селян. Васюта І.К. стверджує, що вона носила примусовий характер [1]. Я. Шабала [2;3] та В. Галуха [4;5] дотримуються протилежної точки зору, спираються при цьому на дослідження сучасника тих подій поляка Е. Рюле [6], а також архівні матеріали. Все ж питання екстраполяції досвіду проведення аграрних реформ 20-30-их років ХХ ст. у сьогодення залишається відкритим.

Цілі статті. Метою дослідження є аналіз процесу зцілення ґрунтів, що проходив у Волинському регіоні 20-30-ті рр. ХХ ст. та можливість використання історико-економічного досвіду аграрної реформи у наш час.

Виклад основного матеріалу дослідження з повним обґрунтуванням отриманих наукових результатів. В силу історичних колізій та волі іноземних держав, з одного боку - дозволу від 1919 р. Верховної ради Паризької конференції на окупацію цих територій, з іншого - згідно з договором Радянської Росії і Польщі від 1921 р., західноукраїнські території опинилися під юрисдикцією Річпосполитої. Із метою інкорпорації ново приєднаних територій уряд у 1920 р. замінив назви “Західна Україна” та “Східна Галичина” на “Східна Малопольща” або “східні креси”[7, с.130]. Карта “Східних кресів” подана на рис. 1.

Рис. 1. Карта Східних кресів

Польська держава у міжвоєнні часи здійснила ряд господарських реформ. Наголос було зроблено на адаптації західного досвіду до особливостей ресурсного та ментального потенціалу країни - аграрного. В. Яворський визначив стан господарства Західної України у 1920-х рр.: “знаходилося у хаосі... і визначальним для нього було - брак документів на володіння ґрунтами, черезсмужжя, неліквідовані сервітути, високий відсоток малоземельних господарств, збільшення маси сільського пролетаріату, низький культурний рівень села, примітивні способи господарювання, слабо організована сільська торгівля, брак кредитів та недостатній відплив населення у промисловість” [8, с. 25]. На наш погляд, такий напрям перетворення був викликаний тим, що реформування цієї сфери вимагало менших фінансових затрат і могло стертися на землеробський досвід народу, чого не було у промисловості; бажанням влади подолати вузькість внутрішнього ринку, розвиток якого залежав від товарності аграрної продукції.

Для узгодженості реформ у Польщі було створено Міністерство сільського господарства та добр державних [9, арк.1], згодом перейменоване у Міністерство сільського господарства іземельної реформи [10, арк.1], на місцевому рівні діяли Рільничі палати.

Законодавчо аграрні зрушення було закріплено у 1919 р. та на початку 1920-х рр. Однак у промові від 8 липня 1924 р. посла сейму М. Чачмая наголошувалося, що “Міністерство реформ рольних на протязі 5 літ не виконало властивих завдань спрямованої перебудови устрою земельного у державі. Як було щось зроблено Мінреформ рольних на засадах устав, з 17/7.1919 р. і 15/7.1920 р., то зроблене це однобоко, без узгодження потреб людскости непольської національності. Не досталося рівно ж народові українському від польської держави ані одного гроша на цілі зфінансування реформи рільної” [11, с.202]. 20 серпня 1925 р. Польський сейм ухвалив новий закон “Про виконання аграрної реформи», який визначав основні засади розвитку сільського господарства, а саме: впровадження нового устрою на селі, обмеження великого землеволодіння, формування ринку землі, утворення сильних, високопродуктивних господарств різних типів, що базувалися на приватній власності на землю, а отже створив передумови для перебудови за ринковим зразком.

Аграрна реформа у Річпосполитій була поетапною та носила триступеневий характер. Перший етап аграрної перебудови включав три основні заходи: парцеляцію або дроблення великих маєтків, комасацію або зцілення дрібних земельних ділянок та колонізацію, що проходила у формі військового та цивільного осадництва. Аграрний міністр В. Станевич заявляв, що “питання землекористування висувається на перше місце серед аграрних заходів Польщі” [13, с.183]. Польська влада не перша, хто намагався врегулювати систему землекористування та землеволодіння на західноукраїнських землях. У часи столипінської аграрної реформи на поч. ХХ ст. передбачалося зведення селянських наділів в єдине хутірне господарство. Тоді волинські селяни не виявили бажання переселятися на хутори.

Згідно зі статистичними даними, на Волині 40% селянських господарств мали земельні наділи завдовжки понад один кілометр та завширшки до двох мерів, хоча траплялися і такі, довжина яких складала два кілометри, а ширина - до одного метра [1, с.36]. З метою виправлення цієї ситуації було розпочато політику об'єднання парцел в єдине ціле - комасацією (зцілення ґрунтів). Початок цій справі поклала урядова постанова від 31.07.1923 р. “Про комасацію (зцілення) земель” [14, арк. 14]. На Волині ця політика розпочалася у 1924 р., однак в активну фазу перейшла лише з 1926 р.

Згідно з урядовими постановами комасація могла бути проведена у випадках, коли ґрунти були роздроблені, або довжина ґрунту перевищувала ширину більш як у 15 разів [16, с.2]. Після зцілення кожен селянин одержував взамін за належні йому парцели скомасовану (об'єднану) частину ґрунту тієї самої вартості. Якщо вартість ґрунтів перед і після перетворень була різна, уряд компенсував різницю власнику. Зцілення ґрунтів проводилося на добровільній основі, для чого бажаючі мали подати відповідне прохання до повітового земельного уряду. Такі подання вносили селяни, котрі володіли наділами не меншими за 50 моргів у роздрібних парцелах та знаходилися в одній громаді. Повітові земельні уряди виготовляли планів зцілення і формували списки учасників, які затверджувалися Окружною земельною комісією, а у разі відхилення слід було звертатися до Головної земельної комісії у Варшаві. План зцілення включав карту ґрунтів, планування шляхів сполучення і під'їздів, відведення місць під громадські споруди, об'єкти господарського призначення (кар'єри, копальні) тощо, що мало сприяти загальному благоустрою сіл.

Учасники зцілення на загальних зборах вибирали раду, до якої входило від 3 до 7 повноважених і стільки ж заступників. У компетенції цієї ради був нагляд над комасаційними роботами. Справа зцілення була платною. Платили землеміру, якого винаймали місцеві земельні уряди. Фінансування камасації здійснювалося як збоку селянина, так і влади. Селяни здійснювали оплату землемірних робіт залежно від площі зцілення, причому середня ціна складала біля 6 зл. за гектар [14, арк. 11]. Якщо селянин не мав коштів на проведення комасації, влада через Державний сільськогосподарський банк могла цю справу кредитувати [17, арк. 1]. Із Оборотного фонду аграрної реформи виділялися кошти на оплату персоналу вимірювального та контролюючого [10, арк. 5].

Зцілення мало прискорити хід аграрної реформи, зокрема:

У зведення всіх ділянок в єдину робило господарство незалежним від громади, давало можливість раціонально організувати господарство;

У господар отримував можливість спеціалізувати виробництво (закладати овочеві ділянки, хмелярні тощо);

У виникало більше зручностей в обробітку землі (можливість поперечної оранки), наближувала поле до житла, що давало змогу заощаджувати час і фізичну працю у господарстві;

У формувалися умови для запровадження нових методів господарювання (нової сільськогосподарської техніки і новітніх агротехнічних заходів тощо);

У передбачалось зростання культурного рівня громади через усвідомлення себе як повноправного власника землі;

У усувалися сварки та суперечки за межі [14, арк. 13-15].

Е. Рюле стверджує, що селяни Волинського Полісся вдавалися до самочинної комасації ще до початку XX ст. Так, села Ковельського повіту внаслідок природного приросту населення ще до XX ст. були великими і значна частина із них нараховувала понад 150 житлових будинків. Така перенаселеність змушувала жителів сіл удаватися до використання необжитих земельних ділянок, які містилися далеко від села, що викликало інтенсивне викорчовування лісів, а також переорювання ділянок, котрі колись були сіножатями. Селяни басейну Прип'яті протягом кн. XIX - поч. XX ст., пристосовуючись до місцевих умов, застосовували нові форми господарювання, однією з таких форм, як стверджував Е. Рюле, була комасація (зцілення ґрунтів), в ході якої великі села розпадалися на менші поселення, а часто на відстані від села виникали однобудинкові господарства, так звані “хутори”. І це селяни робили добровільно [6, с. 513]. Аналіз архівних матеріалів показує, що волинські селяни активно проявляли ініціативу у справі комасації ґрунтів. Так, на зборах села Лаврів Полонківської гмінни Луцького повіту 5 липня 1925 р. більшість проголосувала за зцілення ґрунтів у якнайкоротший час [15, арк.2].

Аналіз архівних матеріалів показує, що у перебігу зцілення ґрунтів на Волині у 1924-30-му рр. спостерігається позитивна динаміка [18, арк.3-4]. За неповних 6 років щорічне зцілення ґрунтів у краї зросло майже у 40 разів. Повне зцілення земель було проведено у 443 селах, площею 460 783 га або 70729 господарствах, часткове зцілення - у 165 селах, площею 150 839 га або 24552 господарствах.

На Волинському Поліссі комасація прискорилася тільки з 1930-х роках, що, на наш погляд, пояснюється, тісним зв'язком цих процесів із потребою меліорації цих територій. Якщо у Сарненському повіті впродовж 1924-37 рр. зцілення відбулося у 26 селах, то протягом трьох років з 1935-37р. - у 21 селі, а у 1938 р. - іще 21 село [19, с.13]. На початок 1939 р. у поліських повітах Волинського воєводства необхідно було здійснити комасаційні роботи ще у 46,5 % населених пунктів (306 сіл і поселень), які включали 36,69 % селянських господарств і охоплювали земельну площу, яка складала 39,76 % від загальної кількості земель повітів, що потребували зцілення [20, с. 13]. У 1928-37 рр. зцілення на Волині в охопило біля 750000 га в 690 селах, а в 1938 р. комасаційні роботи тривали іще в 230 селах. Все ж зцілення вимагало іще 900 сіл і 740 000 га. [21, с. 53]. На господарській конференції 10 січня 1939 р. сенатор С. Тимошенко зазначив, що “на загал перебудова аграрного устрою на Волині проводить найкраще у цілій Польщі. Із Волинським воєводством може конкурувати лише Білостоцьке, але у справі комасації співвідношення складає 100 до 1”. Сенатор наголосив на тому, що останніми роками стало помітним ослаблення комасаційних робіт, але з причин, незалежних від місцевого населення, яке всіма силами добивається якнайшвидшого її проведення [22, с.3].

Все ж справа зцілення ґрунтів проходила відносно повільно. До основних перешкод, на наш погляд, слід віднести:

> наявність на Волинському Поліссі не лише черезсмужжя, а й анклавів. Так, в селі Яблунька Степанської гмінни Костопільського повіту анклави Моквинського державного надлісництва вклинювалися в селянські наділи. Тому постанова Окружного земельного управління в Луцьку від 12 серпня 1931 р. про початок зцілення у цьому селі набрала чинності лише 14 листопада 1932 р., після узгодження з надлісництвом питання про обмін земель [23, с. 266];

> бюрократичні перепони. Так, в селі Рокитно Костопільського повіту тільки через 7 років, із 15.091928 р. до 12.02.1935 р., тривало оформлення протоколу про заміну земель Костопільського надлісництва на землі селян цього села і ще три роки власне ішла комасація [4, с. 145]. Також за несвоєчасну оплату комасаційних робіт селян обкладали штрафами;

> нечіткість меж між окремими наділами, а часто і відсутністю документів на земельні ділянки, що заважало узгодженню інтересів учасників комасаційного проекту. Так, із 160 господарств с. Пулганова Полонківської гмінної Луцького повіту, які брали участь у цьому проекті, більше 30-ти подали скарги (на гірші землі, отримання ділянок не у тому місці, яке бажали тощо). На кожну скаргу повітове староство надало письмову відповідь [24, арк. 433-439];

> недостатню кількістю та низьким кваліфікаційним рівнем технічного персоналу. У цілому Волинському воєводстві до справи реорганізації земельного устрою було залучено 199 осіб, з них із відповідною кваліфікацією - 63, практикантів - 35, землевпорядників беї фахової підготовки - 96 [25, арк. 8]. Волинська адміністрація таку незадовільну кадрову ситуацію пояснювала низькою оплатою праці персоналу, складністю виробничих та побутових умов на Волині, порівняно з іншими регіонами Польщі. Труднощі технічного характеру пояснюються великою кількістю заболочених територій, особливо на півночі воєводства, що вимагало паралельного проведення меліорації.

Воєвода А. Науке-Новак у 1939 р. заявляв, що “на комасацію звернено особливу увагу, як на найвищу як за кількістю, так і за якістю господарську турботу, що регулює перебудову дрібних земельних господарств” [26, с. 20].

Висновки

Таким чином, проведений історико-економічний огляд показує, що корисним для подальшої екстраполяції може слугувати господарський досвід:

> по-перше, врахувавши аграрний характер західноукраїнських земель у міжвоєнний час, основну реформаторську діяльність було спрямовано на сільське господарство, що стало запорукою прискореного господарського розвитку. Отже, базою сучасної стратегії модернізації української господарської системи як країни в цілому, так і західноукраїнських регіонів зокрема, може стати агропромисловий комплекс;

> по-друге, в 1920-30-ті роки влада розробила цілісну концепцію аграрної реформи, яка носила паралельно-послідовний характер та розрахована була на тривалу перспективу. Отже, формування сучасної стратегії аграрної перебудови може охоплювати тривалий (мах 20 років) період;

> по-третє, перший етап аграрної реформи передбачав виконання трьох основних моментів: парцеляції та зцілення ґрунтів, а також колонізації західноукраїнських земель польськими військовими та цивільними осадниками. Перших два заходи сприяли покращенню землекористування та землеустрою взагалі, третій ж був направлений на задоволення інтересів певної суспільної групи (у даному випадку спрацювала національна ознака, хоча пропольські мотиви переважили). В сучасних умовах господарювання, після розпаювання земель, подолання роздроблення земельних ділянок також є актуальним. Зцілення ґрунтів (земельних ділянок виділених під присадибні, городні, земельні паї тощо) може слугувати запорукою ведення ефективного агробізнесу. Сучасна стратегія аграрних перетворень має сприяти зміцненню селянських сімейних господарств;

> по-четверте, в ході реалізації першого етапу аграрної реформи вдалося досягнути бажаних результатів. Поступово західноукраїнські землі в цілому та волинські зокрема, стали набувати нового господарського вигляду, формуючи різні типи аграрних господарств, домінуючу роль у яких стали відігравати середняцькі селянські господарства. Ведення сучасного агробізнесу на невеликих за площею земельних ділянках від 3 до 20 га може бути прибутковим лише за умов використання певної спеціалізації (як показує господарський досвід: хмелярства, садівництва, городництва тощо).

Література

1. Васюта І.К. Соціально-економічні відносини на селі Західної України до возз'єднання (1918-39рр.) / І.К.Васюта. - Львів: Вища школа, 1978. - 191 с.

2. Шабала Я. Реорганізація земельного устрою у Волинському воєводстві в 1921-39рр. Комасація / Я.Шабала //Науковий вісник ВДУ: Історичні науки. - 1997. - № 7. - С. 50-54.

3. Шабала Я. Зміни у структурі селянських господарств Волинського воєводства у 1921-1939 рр. / Я.Шабала // Науковий вісник ВДУ: Історичні науки. - 2001. - №10. - С. 119-122.

4. Галуха В.Л. З історії аграрних реформ на Волині: комасація земельних угідь у 20-30-х рр. ХХ ст. / В.Л.Галуха // Науковий вісник ВДУ: Історичні науки. - 2001. - № 5. - С.144-147.

5. Галуха В. Л. Особливості камасації у поліських повітах Волинського воєводства / В. Л. Галуха // Науковий вісник ВДУ: Історичні науки. - 2001. - № 11. - С. 65-70.

6. Ruhle E. Osadnictwo sezonowe i samotniczu Prypeci / E.Ruhle // Wiadomosci Sluzby Geograficznej. - Warszawa, 1936. - № 1.

7. Возз'єднання західноукраїнських земель з Радянською Україною / Ю.Ю.Сливка, В.І.Масловський, М.М.Швагуляк та ін. - К.: Наукова думка, 1989.- 488 с.

8. Boryssowicz S. Wojewodzstwo Wolynskie / S.Boryssowicz // Rocznik ziem Wschodnich / pod red. Edwarda Ruhlego. - 1938. - S. 205 - 210.

9. Державний архів Волинської області ( далі ДАВО). - Фонд 46. - Оп. 1. - Спр. 4769.

10. ДАВО. - Фонд 46. - Оп. 3. - Спр. 224.

11. Роде наш красний... / Волинь у долях краян і людських документах / Наук. вид. / Упорядники Л. К. Оляндер, Л. В. Бублейник, М. М. Кучерепа. - Луцьк: Вежа, 1996. - Т.ІІ. - С. 179-208.

12. Оксенюк Р.Н. Нарис історії Волині. Соціально-економічний розвиток, революційна та національно-визвольний рух трудящих (1861-1939) / Р.Н.Оксенюк. - Львів: Вид-во Львівського ун-ту, 1970. - 276 с.

13. Гольдштейн И. Аграрные отношения в бывшей Польше, Западной Украине и Западной Белоруссии / И.Гольдштейн. - М.: Гос. социальноэкономическое из-во, 1940. - 298с.

14. ДАВО. - Фонд 46. - Оп. 4. - Спр. 379.

15. ДАВО. - Фонд 54. - Оп.1. - Спр.122.

16. Комасація ґрунтів // Воля народна. - 1926. - ч. 281.

17. ДАВО. - Фонд 46. - Оп.1. - Спр. 4894.

18. ДАВО. - Фонд 46. - Оп.1. - Спр. 645.

19. Wolyn blizej. Kwartalnik Spolecznego Komitetu Pomocy Parafii Rzymskokatolickiej w Rownem na Wolynir. - Rok VI. - № 2. - 1939.- 90 s.

20. Wolyn w liczbax. - Luck, 1939.

21. M^drzecki W. Wojewodzstwo Wolynskie 1921 - 1939. Elementy przemien cywilizacyjnych, spolecznych i politycznych / W.M^drzecki. - Wroclaw - Warszawa - Krakow - Gdansk - Lodz, 1988. - 202 s.

22. Господарча конференція // Волинське слово. - 1939 . - № 3 (74).

23. Ogloszenie Okr^gowego Urz^du Ziemskiego w sprawie wdrozenia post^powania szaleniowego we wsi Jablonka // Wolynski Dziennik Wojewodzki. - Luck, 1932.

24. ДАВО. - Фонд 36. Луцьке повітове староство. - Оп. 4. - Спр. 99.

25. ДАВО. - Фонд 46. - Оп. 4. - Спр. 380.

Przemowienie Wojewody Wolynskiego Aleksandra Hauke-Nowaka na posiedzeniu Rady Wojewodzkiej w dniu 19 marca b.r. // Wolynski Dziennik Wojewodzki. - Luck, 1939. - № 7.

Размещено на Allbest.ru