Дистанційна зайнятість працівників в умовах ринкової економіки

Размещено на http://www.Allbest.Ru/

Размещено на http://www.Allbest.Ru/

Размещено на http://www.Allbest.Ru/

Київський національний університет імені Тараса Шевченка

Дистанційна зайнятість працівників в умовах ринкової економіки

М.Л. Іншин, д.ю.н., професор

Анотація

Ключові слова: дистанційна зайнятість, працівник, трудові права, роботодавець

Inshyn М.Л. Distance-Time Workers in a Market Economy

The article analyzes the essence and importance of remote employment in a market economy. The author made a general theoretical analysis of the questions.

Зважаючи на науково-технічний прогрес і розвиток інформаційного суспільства відбуваються постійні зміни в економіці, адже соціально-трудові відносини динамічно трансформуються до нових вимог ринку праці. У працівників виникають інноваційні потреби, наприклад, виконувати трудові обов'язки на відстані. Мобільність становлення нових форм та видів трудових відносин вимагають зумовлюють потребу їх загальнотеоретичного дослідження. Дистанційна зайнятість працівників станом на сьогодні є однією із найбільш актуальних проблем для наукового аналізу.

Так, адже дистанційна зайнятість на ринку праці на даний час швидко розвивається та швидко трансформується у різновиди гнучкої зайнятості. А це, відповідно, вимагає вироблення механізму регулювання соціально-трудових відносин та державного регулювання зайнятості в умовах дистанційної зайнятості [І, С.П2].

Тематики сутності та значення дистанційної зайнятості працівників зверталися в тій чи іншій мірі різні науковці у своїх наукових дослідженнях. Основної уваги потребують наукові праці наступних вчених: В.К. Антошкін, М.В. Бобринкова, О.В. Волкова, ВТ. Герасимчук, О.А. Грішнова, М.І. Карлін, Т.С. Кобринь, А.М. Колот, О.В. Моцная, І.М. Моторна, І.Л. Петрова, В.М. Петюх, П.Ю. Світайло, ЯВ. Свічкарьова, С.В. Юрьєва та інші. Тим не менш, не применшуючи ролі вищезазначених авторів, досліджуване питання розкривалося авторами поверхнево, що й обумовлює необхідність проведення комплексного дослідження.

Тому метою статті є комплексний аналіз сутності та значення дистанційної зайнятості працівників в Україні.

Функціонування і розвиток глобальної інформаційно-телекомунікаційної інфраструктури, інноваційний спосіб господарювання, ускладнення економічних зв'язків дали підстави висловлювати думку про зародження економіки нового типу, спрямованої не на екстенсивне виробництво та використання наявних ресурсів держави, а на інтенсифікацію науки і техніки, створення винаходів та отримання нових результатів наукових досліджень із метою їх подальшої комерціалізації [2, с.79]. Так, завдяки новим здобуткам у телекомунікаційній сфері перед стандартними трудовими відносинами відкриваються нові можливості - можливість підтримання контакту працівника із роботодавцем на відстані.

А.М. Колот звертає увагу на те, що електронний сегмент українського ринку праці лише формується, але темпи його розвитку випереджають започаткування відповідних інститутів та прийняття необхідних заходів правового, організаційного, політичного характеру задля забезпечення легітимності дистанційної зайнятості та створення умов для її ефективного використання [3, с.7].

Працівників, які працюють на умовах дистанційної зайнятості називають «дистанційними працівниками». Найґрунтовніше визначення поняття «дистанційний працівник» міститься у тлумачному словнику Macmillan Dictionary, де роз'яснюється, що під даним поняттям слід розуміти особу, яка працює вдома, використовуючи при цьому комп'ютер та спілкуючись з офісом або покупцями за допомогою телефону, факсу або електронної пошти [4]. Все ж, не варто обмежуватися лише зазначеними способами спілкування. Це також можуть бути соціальні мережі (facebook, вконтакте) чи спеціальні програми (наприклад, skype). Використовувати також не обов'язково саме комп'ютер, адже є можливість застосування і смартфонів та гаджетів. Отже, можна констатувати, що сутність дистанційно зайнятості працівників полягає у тому, що всі умови, необхідні для якісного виконання особою своїх трудових обов'язків створені поза межами офісу, що не прив'язує працівника до обов'язкового відвідування офісу. Ці трудові умови можуть бути створені вдома або в іншому місці.

Дистанційна зайнятість на міжнародному ринку трудових ресурсів являється відносно молодою формою працевлаштування, яка пройшла тернистий шлях до моменту популяризації та підтримки з боку законодавців. Цей шлях супроводжувався й об'єктивними економічними причинами для розвитку (світова нафтова криза), та намаганнями засновників даної концепції її популяризувати (перша національна конференція з телероботи 1982 р. в США; і процесом поширення в інших країнах (відкриття телецентрів в Швеції і Швейцарії, запровадження дистанційної мобільної роботи для японського підрозділу компанії IBM), і до моменту її законодавчого закріплення та фактично віднесенім до традиційних форм зайнятості [5, с. І ІЗ]. дистанційний зайнятість ринковий соціальний трудовий

Особливу увагу питанню дистанційної зайнятості працівників ще з середини 90-х рр. XX ст. приділяє МОП. Так, 20.07.1996 р. вказаною організацією прийнята Конвенція №177 «Про надомну працю» [6]. Вже 1997 році до телероботи в Європі було залучено понад 2 млн. громадян, в США - 11 млн. населення [7, с.48]. За оцінками експертів WorldWork, в 2009 р. кількість телеробітників в США досягнула 100 млн. осіб [8]. У Великобританії кількість дистанційно зайнятих працівників станом на 20П р. складала З,І млн.. осіб [9, с.20]. На основі цього випливає, що дистанційна зайнятість відповідає вимогам інформаційного суспільства, ритму життя працівників та розвитку науково-технічного прогресу.

Також варто наголосити на тому, що значний внесок на цьому етапі в дослідження «роботи на відстані» внесла Міжнародна організація праці (МОП), спеціалісти якої в рамках концепції «Достойної праці» проводили аналіз дистанційної зайнятості, що дозволило в 2001 р. опублікувати книгу Вітторіо Ді Мартіно «На шляху до роботи на відстані», де розглядалися зміни в змістовності віддаленої роботи і пропонувались власні підходи до дослідження даного явища [10, с.79]

Значення дистанційної зайнятості проявляється у тому, що вона представляє собою позитивні зрушення у соціально-трудових відносинах. Так, впровадження дистанційної зайнятості несе позитивні моменти для ринку праці зазначаючи, що застосування нестандартних форм зайнятості дає змогу посилювати гнучкість ринку праці, але це відбувається переважно за рахунок соціальної захищеності працівників, оскільки правова база для регулювання нетипових трудових відносин практично відсутня [П, с.ІЗО].

Як стверджують науковці, надзвичайно важливим є те, що завдяки електронній дистанційній роботі істотно збільшиться обсяг зайнятості за інтернет-спеціальностями. В галузі програмування Україна цілком конкурентоспроможна на світовому ринку, і нам варто активно розвивати наявний потенціал. Розширення ділових можливостей, створене в результаті безперешкодного розвитку електронної мережі, дасть можливість багатьом спеціалістам залишитися на батьківщині, отримувати більш високу заробітну плату, витрачати зароблені кошти, а також вкладати їх у розвиток економіки країни, а не експортувати свої таланти і доходи за кордон. Але для впровадження дистанційних форм зайнятості в Україні слід зробити деякі зміни [12, с.168-169]. Підтримуємо автора з приводу того, що необхідно вносити відповідні зміни у чинне трудове законодавство для запровадження якісних умов для розвитку дистанційної зайнятості працівників на практиці. Більше того, нині відсутнє узагалі нормативно-правове забезпечення досліджуваного питання на належному рівні.

В.А. Красномовець вважає, що основними перевагами дистанційної зайнятості є: скорочення витрат працедавця на оренду приміщень і організацію робочих місць; істотна економія часу, енергії і засобів працівника внаслідок відсутності транспортних проблем; зростання продуктивності праці при її організації відповідно до індивідуальних запитів індивіда в комфортніших домашніх умовах; зменшення забруднення навколишнього середовища через скорочення транспортних потоків; можливість підвищення ділової активності дистанційно працюючих; деякі верстви населення (люди з інвалідністю, жінки з малолітніми дітьми та ін.) завдяки новим технологіям зайнятості отримують можливість працювати, не покидаючи дім; підприємці можуть залучати працівників, не забезпечуючи останніх робочим місцем [ІЗ, с.87]. Звідси випливає, що позитив розвитку дистанційної зайнятості має правовий, економічний, соціальний та екологічний характер.

О.О. Муравйова, у свою чергу, розділяє позитивні ознаки на дві групи. По-перше, це об'єктивна потреба окремих категорій працівників у працевлаштуванні, для яких повна зайнятість з якихось причин скрутна або небажана (працівники похилого віку, матері-одиначки, безробітна молодь без професійних навичок та ін.). По-друге, така зайнятість продиктована об'єктивною потребою ринку в мобільній робочій силі, викликаній глобалізацією, децентралізацією і спеціалізацією виробництва, а також появою нових технологій [14, с.46].

П.Ю. Світайло вірно відмічає, що дистанційна праця має чимало переваг як для працівника так і для роботодавця. Науковець наголошує на тому, що працівникові не дуже зручно витрачати свій час та кошти на проїзд на робоче місце, тим більше в умовах великих міст, з їх постійними транспортними заторами в години-пік. Крім того, якщо торкатися інтелектуальної праці, то можна побачити, що вона потребує значної зосередженності та концентрації, чого в умовах бурхливого офісного життя в більшості випадків досягнути неможливо. Для роботодавців також може бути зручним такий засіб організації найманої праці як економія офісного простору, енергоресурсів, устаткування (наприклад, комп'ютерної техніки) тощо [15, С.193].

Про позитив дистанційної зайнятості відмічає й М.М. Моцар, зазначаючи, що віддалена (дистанційна) форма зайнятості із застосуванням інформаційно-комунікаційних технологій дає можливість дистанційно виконувати роботу, яку раніше виконували на робочому місці. Це не лише мінімізує витрати роботодавця, а й дає можливість практично всім категоріям населенім дистанційно отримувати засоби до існування [16, с.23]. Зокрема, відсутня потреба постійно перебувати працівнику на робочому місці, цінується більше час відпочинку, оскільки останній може за більш короткий строк виконати усі трудові обов'язки впродовж робочого часу.

Ефективне застосування дистанційна робота знаходить в IT-сфері: системні адміністратори, розробники, веб-майстри і дизайнери, аналітики та інші фахівці інформаційних технологій можуть обслуговувати і консультувати клієнтів віддалено, вирішуючи у Всесвітній мережі всі виникаючі питання [17]. Як бачимо, зазначені професії є одними з передових в інформаційній трансформації суспільства.

Отже, підводячи підсумки, можемо відмітити, що дистанційна зайнятість працівників є надзвичайно потрібною формою трудових відносин в умовах ринкової економіки. Дистанційна зайнятість несе собою позитивні зміни як для окремих громадян, так і для суспільства в цілому, сприяє розвитку нових форм трудових відносин, стабілізації економіки, підвищує рівень життя населення.

Література

1. Колосова Р.П. Дистанционная занятость / Р.П. Колосова, Т.Н. Василюк, М. В. Луданик. - М.: МГУ, ТЕИС, 2006. - 219 с.

2. Кохан В. П. Нестандартна зайнятість в Україні: виклики часу / В. П. Кохан // Актуальні питання інноваційного розвитку: науково-практичний журнал. - X.: ФІНИ, 2012 С. 78-84.

3. Колот А. Трансформація інституту зайнятості як складова глобальних змін у соціально-трудовій сфері / А. Колот // Україна: аспекти праці. - 2009. - №8. - С. 3-14.

4. Macmillan Dictionary [Електронний ресурс].

5. Минина В.Н. Гуманитарные аспекты внедрения HR-технологий / В.Н. Минина // Модернизация экономики и глобализация:

6. Международная науч. конф. (l-З апреля 2008). - 2008. - №9. - Кн. 2. - С. Ю6-117.

7. Конвенция Международной организации труда «О надомном труде» от 20.06.1996 р., №111 [Електронний ресурс]

8. Волкова О.В. Телеробота та фактори її впливу на розвиток соціально-економічних систем глобального, макро-, мезо-, мікро- та індивідуального рівня / О.В. Волкова // Формування ринкових відносин в Україні. - 2008. - №3. - С. 48-51.

9. Бондаренко В.А. Опыт США в развитии домашней занятости и в трудоустройстве инвалидов / Бондаренко В.А. [Електронний ресурс].

10. Кветной Л.М. Развитие дистанционных форм занятости в современной мировой экономике: автореф. дисс. на соискание ученой степени канд. экон. наук. - Л.М. Кветной. - Москва, 2011. - 24 с.

11. Ю. Луданик М.В. Дистанционная занятость на российском рынке труда: формирование, развитие и механизмы регулирования: дне. ... кандидата экон. наук: спец. 08.00.05 / М.В. Луданик. - Москва, 2006. -219 с.

12. Свічкарьова Я.В. Дистанційна робота як одна із форм атипової зайнятості / Я.В. Свічкарьова // Держава та регіони. - Серія: Право. -2013. -№1 (39). - С. 129-134.

13. Войтенко О.А. Сучасний стан віртуальної зайнятості в АПК / О.А. Войтенко [Електронний ресурс]

14. Красномовець В.А. Характеристика трудових відносин в умовах дистанційної зайнятості / В.А. Красномовець // Соціально-трудові відносини: теорія і практика: зб. наук праць / М-во освіти і науки, молоді та спорту України, ДВНЗ «Київський нац. екон. ун-т ім. Вадима Гетьмана»; [відп. ред. Т.Г. Кицак]. - 2011. -№2. -С. 86-91.

15. Муравьева А.А. Труд, основанный на знаниях: высшая школа и производство (опыт стран ЕС) / А.А. Муравьева // Труд за рубежом. - 2007. - №1. - С. 37-58.

16. Світайло П.Ю. Щодо правового регулювання робочого часу при виконанні дистанційної праці / П.Ю. Світайло // Митна справа. - 2013. - №5 (89). - 4.2. - Кн. 2. - С. 192196

17. Моцар М.М. Міжнародні аспекта та передумови для формування дистанційної форми зайнятості в Україні / Моцар М.М. // SW World: Сучасні проблеми і шляхи їх вирішення в науці, транспорті, виробництві та в освіті 2012: матеріали Міжнар. наук.-практ. конф. (18-27 груд. 2012 р.) / уклад. С.В. Купрієнко. - Одеса: ЕЦГГ, 2012. - Вип. 4. - Т: 29. - С. 21-25.

18. Удаленная работа - мечта или наказание? [Електронный ресурс].

Размещено на allbest.ru