Сезонне безробіття у сільській місцевості: причини виникнення та шляхи подолання

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Сезонне безробіття у сільській місцевості: причини виникнення та шляхи подолання

О.В. Корж

Анотація

Ключові слова: сезонне безробіття, зайнятість, сільська місцевість, аграрна сфера, державна політика.

Annotation

Keywords: seasonal unemployment, employment, rural area, agriculture, government policy.

Постановка проблеми. Проблема безробіття в Україні у наш час набула особливої актуальності. Основною причиною її виникнення залишається відсутність належних економічних, політичних, правових, соціальних, ресурсних та інших умов розвитку національного господарства, що унеможливлює повноцінне використання населенням країни своїх навичок продуктивної праці й отримання за це гідної винагороди. Наслідками ж безробіття стають зниження купівельної спроможності населення, скорочення чисельності платників податків, зростання соціальної напруги, бідність і криміналізація суспільства тощо, що у свою чергу ще більше впливає на стан економіки, а отже й ускладнює підвищення рівня зайнятості населення у перспективі.

Особливо значимою проблема безробіття стала у сільській місцевості. Адже поряд зі скороченням упродовж останніх десятиліть чисельності зайнятих у традиційних аграрних виробництвах на селі майже відсутні можливості альтернативного працевлаштування. Крім того, внаслідок природних особливостей сільського господарства загострення проблем безробіття має чітко виражений сезонний характер, що додатково ускладнює соціально-трудові відносини та забезпечення зайнятості. Тому особливої актуальності набуло винайдення ефективних методів і механізмів подолання сезонного безробіття у сільській місцевості.

Аналіз останніх досліджень і публікацій, з яких започатковано розв'язання даної проблеми. Питання, пов'язані із зайнятістю сільського населення, поглиблено вивчаються вітчизняними і зарубіжними науковцями, а результати досліджень широко представленні у літературі. Так, вивченню проблем функціонування ринку праці, формуванню і використанню кадрового потенціалу присвячені роботи А. Баланди, О. Бєлоусової, С. Гриневич, П. Дрок, А. Заікіної, О. Іляша, Г. Козлової, О. Чурилової та інших. Особливості забезпечення зайнятості сільського населення та трудового потенціалу аграрних підприємств розкриті у дослідженнях В. Берлінського, М. Талана, В. Трегобчу- ка, Ю. Чернявської тощо.

Виділення невирішених раніше частин загальної проблеми, котрим присвячена означена стаття.

Незважаючи на значний науковий доробок, нині недостатньо вивчені причини сезонного безробіття у сільській місцевості, не розроблені й не впроваджені у практику ефективні методи і механізми його усунення.

Мета дослідження. Виходячи із вищевикладеного, метою даного дослідження стало виявлення причин виникнення сезонного безробіття у сільській місцевості та обґрунтування шляхів його подолання.

Виклад основного матеріалу дослідження. Зазвичай у науковій літературі та практиці безробіття визначають як соціально-економічне явище, за якого частина працездатного активного населення не може знайти застосування своїй робочій силі та стає відносно надлишковою з господарської точки зору [1-2]. Безробіття більшою чи меншою мірою притаманне всім державам світу, що будують свої національні господарства на ринкових засадах. Проте залежно від стану економіки, провідного вектора її розвитку, фази кон'юнктурного циклу, особливостей функціонування окремих галузей та інших чинників проблема безробіття може загострюватися чи, навпаки, послаблюватися, призводити до різних наслідків, проявлятися цілою сукупністю різновидів безробіття - фрикційним, структурним, циклічним, інституційним, прихованим, а також сезонним [1, 3, 4].

За механізмами прояву сезонне безробіття має багато спільного з циклічним, проте сезонні коливання попиту на працю, на відміну від циклічних, краще піддаються прогнозуванню. Поява сезонного безробіття пов'язана перш за все з неоднаковими обсягами виробництва продукції деякими галузями в різні пори року, що призводить до коливань у попиті на робочу силу [5-8]. До таких галузей зокрема належать туризм і рекреація, сільське господарство, цукрова, м'ясомолочна та загалом харчосмакова промисловість, деякі інші. безробіття сільський сезонний аграрний

У разі, коли діяльність більшості підприємств, щорозташовані на певній території, вирізняється сезонністю, сезонне безробіття переростає із галузевої проблеми у проблему регіональну. Саме це відбувається у сільській місцевості, де більшість підприємств належать до аграрної сфери економіки. Так, дослідженнями на підставі даних Державної служби статистики України [9] встановлено, що з року в рік амплітуда та вектор коливань чисельності безробітного сільського населення упродовж року повторюються (рис. 1).

Максимальний рівень безробіття припадає на січень-лютий, поступово знижуючись навесні та влітку, досягає свого мінімального значення на початку осені, а далі знову зростає до січня-лютого наступного року.

Причин сезонного безробіття у сільській місцевості можна виділити кілька. Перш за все, як уже зазначалося, це сезонність аграрного виробництва, яке здійснюється у межах природного циклу.

Водночас, як показує досвід розвинених країн, раціональна організація виробничого процесу, формування виваженої спеціалізації та галузевої структури сільськогосподарських підприємств, інтенсифікація діяльності, розвиток кооперації тощо дозволяють істотно знизити сезонність. Проте недосконалість господарського устрою значної частки сучасних сільськогосподарських підприємств не дозволяють реалізувати на практиці ці резерви зниження сезонних коливань виробництва і стають другою вагомою причиною сезонного безробіття.

Ще однією причиною стала недосконалість проведених у країні аграрних реформ, у результаті яких більшість селян так і не була забезпечена роботою на власній землі. Крім того розформовані великі й потужні підприємства, а натомість виникли невеликі фермерські господарства, здебільшого орієнтовані на виробництво моно-продукції. В умовах незадовільного фінансово-ресурсного забезпечення ці підприємства часто неспроможні й незацікавлені удосконалювати власний господарський устрій з метою зниження сезонних коливань в обсягах діяльності та потреби у трудових ресурсах.

Поряд з тим значна частка сільськогосподарських підприємств проводить недосконалу кадрову політику, що стає наступною причиною сезонного безробіття. За такої кадрової політики у періоди міжсезоння перевага надається не зниженню заробітної платні із збереженням робочого місця та певних соціальних гарантій для працівників, а їх звільненню з наступним працевлаштуванням на початку наступного господарського сезону.

Наступною причиною є низька активність на селі господарюючих суб'єктів інших галузей національного господарства та сфер економічної діяльності, що унеможливлює альтернативну зайнятість сільського населення в періоди міжсезоння.

Відносна пасивність сільського населення, яке поступово звикає до власного становища і втрачає інтерес до активних форм пошуку роботи, є однією з основних причин сезонного безробіття.

Незалежно від провідної причини виникнення, сезонне безробіття призводить до низки вкрай негативних наслідків, зокрема до формування депресивних аграрних територій. Однією з офіційно визнаних депресивних територій з чітко вираженим сезонним безробіттям є Токмацький район та місто Токмак Запорізької області, де проживає понад 34 тис. людей, з яких близько 20 тис. - у місті, а решта - у сільській місцевості. Нині в районі повноцінно не працює жодне велике підприємство: дизелебудівний завод ВАТ "Південдизельмаш" переживає процедуру банкрутства, ВАТ "Токмацький ковальсько-штампувальний завод" перебуває на межі ліквідації, а ВАТ "Молочанський молочноконсервний комбінат" уже ліквідований. Відповідно, значна частина колишніх працівників цих підприємств втратила роботу. На кількох інших підприємствах, що переважно належать до аграрної сфери, чисельність працюючих у середньому не перевищує 80 осіб, а приватні підприємці працюють самостійно чи забезпечують роботою лише 10-15 осіб.

Більшість підприємств аграрної сфери району спеціалізуються на вирощуванні зернових, соняшнику і рапсу та мають сезонний характер роботи. Починаючи з кінця осені вони звільняють працівників - в основному трактористів, механізаторів, водіїв, підсобних робітників, слюсарів та навіть керівників низових виробничих ланок. В умовах відсутності можливостей альтернативної зайнятості в період міжсезоння значна частина звільнених працівників реєструється як безробітні у Токмацькому міськрайонному центрі зайнятості (табл. 1).

Зазначені безробітні вирізняються досить пасивною поведінкою у плані працевлаштування. Здебільшого упродовж періоду міжсезоння вони отримують допомогу по безробіттю та очікують початку сезону. Складається ситуація, за якої фінансова підтримка сезонних безробітних здійснюється лише державою, а роботодавці самоусуваються від участі в ній. Наприклад, при середньому розмірі допомоги по безробіттю у 2013 р. на рівні 793,8 грн на місяць витрати Фонду державного соціального страхування на випадок безробіття впродовж листопада - березня цього ж року перевищили 584 тис. грн.

Проте більшою проблемою є зростання пасивності сезонних безробітних. Адже до активних форм підтримки вони залучаються лише у разі наявності вакансій на тимчасові роботи на підприємствах, в яких зазвичай працюють протягом сільськогосподарського сезону й на які планують працевлаштуватись згодом (табл. 2).

Особи, які звернулись до служби зайнятості та отримали статус безробітного, до початку сільськогосподарського сезону перебувають в стані очікування та психологічної нестабільності. І хоча жоден з них не може бути до кінця впевненим у своєму подальшому працевлаштуванні з початком сезону, спроби працівників служби зайнятості щодо їхньої професійної переорієнтації здебільшого марні.

На тлі відсутності альтернатив працевлаштування та реальної активної громадської і державної підтримки пасивність безробітних зростає через зневіру у можливість позитивних змін та призводить до катастрофічних соціальних наслідків. Дослідженнями встановлено, що такими наслідками є збільшення у періоди міжсезоння чисельності осіб, які починають пиячити чи вживати наркотики, зростання рівня злочинності, руйнування родин, посилення вимушеної внутрішньої міграції між селом і містом. У свою чергу, наслідком цих соціальних катаклізмів стає дефіцит кваліфікованої робочої сили в сільських територіях із початком виробничого сезону.

Поряд з тим незадовільною залишається й ситуація з професійним навчанням сезонних безробітних, адже у більшості випадків вони погоджуються тільки на підвищення кваліфікації з аграрної професії сезонного характеру, якою вже володіють. Натомість в отриманні нової спеціальності переважна більшість з них не зацікавлена. І це тоді, коли лише перенавчання та перекваліфікація можуть забезпечити зниження рівня загального та сезонного безробіття. Адже у результаті досліджень встановлено, що з кожним роком сільськогосподарські роботодавці поступово зменшують кількість найманих працівників через підвищення рівня механізації виробництва та використання нових технологій, що замінюють ручну працю. Це призводить до посилення внутрішньої міграції найбільш активних громадян між селом і містом. Натомість люди, що залишаються у селі, як зазначалося вище, поступово втрачають кваліфікацію. Як наслідок - роботодавці при працевлаштуванні надають перевагу міським мешканцям навіть якщо їх залучення призводить до збільшення витрат підприємства на транспортне сполучення. Виникає замкнене коло, коли у результаті сезонності спроможність подальшого працевлаштування сільських мешканців з року в рік знижується.

Отже сезонне безробіття призводить до зростання соціальної напруги на селі, зниження рівня життя сільських мешканців, зневіри людей у власне майбутнє, втрати трудового потенціалу аграрних підприємств, посилення процесів внутрішньої міграції, збільшення державного фінансового тягаря тощо, тому потребує запровадження дієвих й ефективних заходів державного впливу.

Державне регулювання у сфері вирішення проблем сезонного безробіття у сільській місцевості повинне здійснюватись:

- по-перше, за рахунок реалізації збалансованої інвестиційної та податкової політики, яка сприятиме більш ефективному використанню наявних робочих місць, створенню нових, розвитку малих підприємств та індивідуальної трудової діяльності;

- по-друге, через регулювання пропозиції та підвищення якості робочої сили шляхом профпідготовки та перепідготовки трудових ресурсів;

- по-третє, оптимізацією форм, методів і розмірів соціального забезпеченням громадян на випадок безробіття.

Необхідно удосконалювати методи і механізми регулювання зайнятості у сільських територіях. Зокрема для подолання проблем сезонного безробіття доцільно:

• запровадити компенсацію єдиного соціального внеску для підприємств аграрної сфери за умови збереження робочих місць у період міжсезоння;

• надавати пільгові кредити, зокрема й за участю держави у сплаті частини відсотків за користування позиковими коштами, для розвитку переробного виробництва з метою забезпечення роботою працівників після закінчення сільськогосподарського сезону в рослинництві;

• посилити фінансову підтримку на започаткування бізнесу особами, які забезпечують себе роботою самостійно, наймають додаткових робітників, розширюють виробництво у сільській місцевості, що сприятиме працевлаштуванню сільських мешканців у період міжсезоння;

• розвивати співпрацю служби зайнятості з навчальними закладами для проведення більш плідної профорієнтаційної роботи з сільською молоддю при виборі майбутньої професії.

Запропоновані заходи сприятимуть вирішенню проблем сезонного безробіття у сільській місцевості, забезпечуватимуть збереження робочих місць у період міжсезоння та створення нових, уможливлять розвиток переробної промисловості в аграрному виробництві, збільшать рівень самозайнятості сільського населення, допоможуть у перспективі процесам формування оптимальної структури кадрів, кваліфікація яких ліпше відповідає потребам аграрного бізнесу тощо.

Висновки

Основними причинами сезонного безробіття у сільській місцевості стали сезонність аграрного виробництва, недосконалість господарського устрою та структури спеціалізації сільськогосподарських підприємств, низькі рівні кооперації та інтенсифікації, незавершеність і недосконалість аграрних реформ, відсутність можливостей альтернативного працевлаштування, неефективна кадрова політика підприємств, пасивність сільського населення тощо. Наслідками сезонного безробіття стають зростання соціальної напруги, зниження рівня життя й зневіра людей у власному майбутньому, втрата трудового потенціалу аграрної сфери, посилення внутрішньої міграції, збільшення витрат держави. Вирішувати проблеми, пов'язані із сезонним безробіттям на селі, слід шляхом удосконалення інвестиційної та податкової політики, розвитку механізмів регулювання ринку зайнятості, оптимізації соціального захисту безробітних. Зокрема доцільно удосконалити механізм компенсації єдиного соціального внеску для сільськогосподарських підприємств, поліпшити кредитне забезпечення створення переробних виробництв, підтримувати розвиток самозайнятості сільського населення, поліпшити профорієнтаційну роботу з молоддю.

Для вирішення проблем безробіття у сільській місцевості, у т.ч. й сезонного, у майбутньому необхідно удосконалити законодавчо-нормативне забезпечення функціонування ринку робочої сили в аграрній сфері економіки та регулювання трудових відносин сільськогосподарських підприємств, поліпшувати підходи до профорієнтації сільської молоді, розвивати систему підготовки кадрів, сприяти оптимізації роботи служби зайнятості тощо.

Список використаних джерел