Деякі теоретично-правові питання щодо регулювання трансфертного ціноутворення

доктор юридичних наук, доцент, професор

Баклан О. В. Деякі теоретично-правові питання щодо регулювання трансфертного ціноутворення

Стаття присвячена проблемі відтоку з країн капіталу національних бізнес - структур, зокрема з України. Розглянуто деякі теоретично-правові питання щодо регулювання трансфертного ціноутворення. Проілюстровано авторський погляд з окресленої проблематики.

Ключові слова: правове регулювання, економіка, підприємництво, трансфертне ціноутворення, суб'єкти-підприємництва

капітал бізнес україна

Баклан О. В. Некоторые теоретико-правовые вопросы регулирования трансфертного ценообразования

Статья посвящена проблеме оттока из стран капитала национальных бизнес-структур, в частности с Украины. Рассмотрены некоторые теоретико-правовые вопросы регулирования трансфертного ценообразования. Проиллюстрировано авторский взгляд но обозначенной проблематике.

Ключевые слова: правовое регулирование, экономика, предпринимательство, трансфертное ценообразование, субъекты-предпринимательства.

Baklan O. Some theoretical and legal issues of transfer pricing regulation

The article deals with the outflow of capital from the national business structures, particularly Ukraine. Discusses some theoretical and legal issues of transfer pricing regulation. Illustrated by the author's view on the designated topic.

Key words: legal regulation, economics, entrepreneurship, transfer pricing, business entities.

У всьому цивілізованому світі, основними напрямами побудови соціально-орієнтованої економіки за допомогою правового регулювання підприємництва є: виведення підприємництва з тіні; мінімізація кору- нції та оптимізація оподаткування. Кожен із цих напрямів, безумовно, має свій власний інструментарій, заслуговує на увагу та потребує проведення окремих досліджень. Одним з дієвих засобів правового регулювання піднриємництва, який стосується кожного з згаданих напрямів та оптимізує суспільні відносини у сфері економіки, є ефективне регулювання трансфертного ціноутворення, окремим аспектам якого присвячена дана стаття.

Аналіз останніх досліджень і публікацій показує, що окресленою проблематикою займалися багато як

закордонних так і вітчизняних вчених-економістів та юристів [1-7] та інші. Але незважаючи на досить широке коло різнобічних праць, їх певний науковий внесок у дження трансфертного ціноутворення, проблема відтоку капіталу, зокрема з України, ся вкрай актуальною, і нині, за ними методиками оцінки фахівців в абсолютному визначенні непродуктивний відплив капіталу з України сягає 12-25 млрд. доларів США на рік [8], що проілюстровано на Рис.1.

Тому метою даної статті є продовження обговорення проблеми відтоку капіталу національних бізнес-структур, зокрема з України, та розгляд деяких теоретично-правових питань щодо регулювання трансфертного ціноутворення.

Навіть провідні країни світу, незважаючи на потужну економіку та величезний інтелектуальний потенціал, показують обсяг своєї тіньової економіки. Наприклад, США показують її діапазон від 5% до 21 %, Швеція - від 2,5 % до 12 %, Канада - від 3,5 % до 19 %, Італія - від 9% до 19 %, Індія - від 8,5% до 47,5% [1, 3]. Регулювання трансфертного ціноутворення є дієвим регулятором суспільних відносин тому що, за допомогою трансферного ціноутворення можливо контролювати та протидіяти недобросовісним маніпуляціям контрактною ціною по відношенню до її ринкових значень, які використовується в угодах пов'язаних між собою суб'єкти підприємництва у сфері зовнішньоекономічної діяльності. Використовуючи прогалини у національному законодавстві щодо трансфертного ціноутворення суб'єкти зовнішньоекономічної діяльності можуть майже безперешкодно виводити фінансові капітали за межи України, вилучаючи їх з вітчизняної економіки та на- копичу-вати власні заощадження у іноземних банках, практично уникаючи при цьому оподаткування в Україні.

Перерозподіл капіталу за допомогою трансфертного ціноутворення є болючою проблемою економіки багатьох країн. Так, за даними Світового банку, близько 2/3 операцій світової торгівлі проводиться всередині транснаціональних компаній (ТНК), а саме ці суб'єкти активно використовують трансфертне ціноутворення [9]. Як відмічає вітчизняний вчений-економіст А. О. Бегунц, всього 15 ТНК контролюють 70% світового експорту каучуку і нафти, більше 80% міді і олова, понад 90% деревини, залізної руди і бокситів [5]. З наведених фактичних даних видно, що використовуючи трансфертне ціноутворення великі суб'єкти зовнішньоекономічної діяльності здійснюючи підприємництво в одних країнах перерозподіляють власні прибутки у інших країнах з пільговим режимом оподатковування. Стосовно країн економіки яких лише розвиваються (до яких слід віднести і Україну) згаданий відтік капіталів може становитись серйозною загрозою національної безпеці.

Зростання обсягів тіньового товарообороту вітчизняні вчені серед іншого пов'язують і з політичною нестабільністю в країні, але, наприклад, щодо стратегії детінізації економіки відомий економіст З. С. Варналій пропонує достатньо традиційні засоби та заходи, а саме:

«1) «амністія» лише тих капіталів, що спрямовуються в інноваційну сферу та деякі інші суспільно значущі пріоритетні сектори;

2) запровадження податкових стимулів до нагромадження та інвестування коштів в інноваційний сектор юридичними особами, які пропонується надавати за фактичними результатами діяльності;

3) зменшення рівня онодаткування фізичних осіб на величину документально нідтверджених коштів, витрачених на відтворення людського каніталу;

4) реальне і радикальне снро- щення ногоджувальних і дозвільних нроцедур щодо здійснення ніднриєм- ницької діяльності;

5) застосування наявних методичних розробок щодо виявлення нані- влегальних фінансово-нромислових угруновань та ліквідація виявлених схем іллегалізації каніталу» [3].

У цьому нанрямі такими міждержавними унравлінськими структурами ЄС як: Снільним форумом ЄС з трансфертного ціноутворення, Організацією економічного снівробітництва та розвитку (ОЕСР) та іншими розроблені рекомендаційні нормативно-нравові акти щодо трансфертного ціноутворення, а саме: «Арбітражна конвенція ЄС про усунення подвійного онодаткування у зв'язку з коригуванням прибутку асоційованих ніднриємств»; «Модельна конвенція ОЕСР по відношенню до податків»; «Кодекс новедінки стосовно документації но трансфертному ціноутворенню для асоційованих ніднри- ємств»; «Інструкція ЄС по угодах нро нонереднє ціноутворення»; «Інструкція но між груновим нослугам с низькою додатковою вартістю»; «Інструкція щодо укладення угод нро нонереднє ціноутворення відновідно до нроцедури взаємної згоди»; «Інструкція ОЕСР но трансфертному ціноутворенню для мультинаціональних ніднриємств и нодаткових адміністрацій»; «Методичні рекомендації щодо розробки законодавства в сфері трансфертного ціноутворення» та ін.

І в Україні йде нроцес формування нормативної основи нравового (адміністративного, фінансового, но- даткового, митного, інформаційного тощо) регулювання трансфертного ціноутворення. Практично ноняття «трансфертної ціни» та нравовий механізм її занровадження вже використовується в банківській системі України, де вона нрактично ототожнюється з «трансфертною ставкою» тобто визначається як внутрішня ставка, яка визначається в залежності від невних ринкових показників і застосовується для нерерозноділу доходів і витрат між унравлінськими нанряма- ми у всіх функціональних нанрямах банківської діяльності. Трансфертні ціни також використовуються органами державної статистики нри розрахунку індексів цін [10].

З Ol.01.2013 р. набули чинності нові норми Податкового кодексу України щодо визначення «звичайних» цін [11, 39]. Принцин нравово- го інституту звичайних цін є осново- ноложним й рекомендованим до застосування ОЕСР щодо трансфертного ціноутворення як для транснаціональних корнорацій так і нодатко- вих органів. Крім даної рекомендації, ОЕСР видає численні рекомендаційні нормативно-нравові акти щодо регулювання трансфертних цін для мети онодаткування, які невним чином імнлементуються до законодавства багатьох західноєвронейських країн як нравило у вигляді бланкет- них норм [4]. У цьому контексті варто відмітити, що крім Податкового Кодексу в Україні суб'єктам ніднри- ємництва слід враховувати ноложен- ня інших актів, які нриймались з метою внровадження трансфертного ціноутворення в національне законодавство України [12-19].

Податковий Кодекс нередбачає і снособи визначення звичайної ціни. На жаль, у Кодексі (або у додатках до нього, що нрийнято в юридичній нрактиці формування нормативно- нравових актів) не наведена методологія застосування кожного з методів, тобто вітчизняний законодавець знову і знову йде шляхом делегування визначення методів формування звичайних цін органам ДПС, що призводить до того, що на практиці створює підстави породження корупції у сфері трансфертного ціноутворення.

На підставі аналізу вітчизняних правових норм щодо трансфертного ціноутворення, варто визнати, що в них враховані окремі рекомендації ОЕСР, але можна і звернути увагу, зокрема, на положення ПКУ згідно з якими, звичайна ціна повинна застосовуватися не тільки в операціях суб'єктами-учасниками трансфертного ціноутворення, але і при бартерних операціях та операціях з платниками податків, що використовують пільгові режими оподаткування, або неплатниками податку на прибуток на загальних підставах (що зроблено законодавцем, мабуть, з врахуванням «схильності» вітчизняних підприємців та чиновників до корупційних діянь, але і створює певні бар'єри для добросовісних підприємців).

Доопрацювання потребує і корегування правових норм, які визначають правила щодо джерел інформації стосовно ціни товарів, оскільки згідно з ПКУ можуть використовуються як офіційні джерела та визначається саме їх перелік, який допускає адміністративний розсуд з боку посадових осіб органів ДПС. Так, наприклад, ціни спеціальних аукціонів, біржові котирування, довідкові ціни спеціалізованих видань, електронних банків даних та інші офіційні джерела інформації можна використовувати як дані, які мають коливання та не завжди абсолютно визначені (хоча б на протязі певного періоду часу чи за певних умов та ін.).

Не містить ПКУ належної методології порівнянної неконтрольованої ціни. Податкова норма, яка визначає, що умови є співставними, якщо відмінності між такими умовами суттєво не впливають на ціни, також не відповідає статусу такого системоутворюючого нормативно-правового акту, яким повинен бути Податковий Кодекс України [11].

Наведені приклади податкових норм, які стосуються регулювання трансфертного ціноутворення, яскраво ілюструють створення додаткового організаційного навантаження для вітчизняних підприємців, а також ставлять під питання практичну можливість ефективного адміністрування наведеного переліку операцій органами податкової служби України.

У той же час у якості висновку можна також стверджувати, що держава намагається оптимізувати суспільні відносини у такому специфічному секторі сфери підприємництва як трансфертне ціноутворення [1219]. Але як в такому разі можна співставляти ці намагання з офіційними величезними обсягами непродуктивного відтоку капіталу з України (про які зазначалося на початку статті)?

У даному випадку слід визнати дві важливі принципові речи.

По-перше. Проблема відтоку капіталу існує у багатьох країнах світу і непродуктивний відплив (вивезення) капіталу треба розглядати через призму трьох базових складових:

а) легальної, - коли вивезення капіталу відбувається з дотриманням чинного законодавства країн донора та реципієнта;

б) напівлегальної (приховане вивезення), - коли при вивезенні капіталу усі передбачені законом правила формально виконуються, але реальний зміст угод, що реалізуються, відрізняється від офіційно задекларованого;

в) нелегальної (контрабанда, пряме порушення законодавства). При цьому основним елементом непродуктивного відпливу є приховане вивезення (до 88%), яке відбувається переважно шляхом недоотримання виручки за експорт товарів та послуг, що не надійшов, і платежі за фіктивними операціями з цінними паперами [8].

І по-друге. Варто визнати, що ефективне регулювання трансфертного ціноутворення неможливо як що воно обмежується лише правовими засобами (як імперативного так і диспозитивного характеру). Ефективним регулювання трансфертного ціноутворення може бути лише у разі оптимального поєднання застосування традиційних правових засобів та заходів з взаємним дотриманням не- вних, як нравило, соціально- орієнтованих домовленостей з боку органів нублічної влади та нредстав- никами великого бізнесу Окремого дослідження заслуговує досвід щодо вдалого ношуку взаємопорозуміння та (або) конструктивного діалогу між регуляторними органами нублічної влади та великим бізнесом щодо нитань нрозорості трансфертного ціноутворення суб'єктами підприємництва та контрольованості цього нроцесу з боку влади та суснільства у країнах з різним культурно- нравовим рівнем ведення бізнесу, а саме: країнах західної Єврони і нострадянських країнах східної Єврони, США та Китаю, дуже цікавий досвід Південної Кореї та Південноафриканської реснубліки, та інших країн тощо, який нра- цює в Україні. При чому такий ком- нлексний нідхід новинен включати правову культуру, чесність та норядність, нравослухняність всіх учасників правовідносин у такому складному та не зовсім контрольованому секторі сфери піднриємництва як трансфертне ціноутворення.

Список використаних джерел