Облік та оцінювання трансакційних витрат на підприємствах України

Размещено на http://www.Allbest.Ru/

Размещено на http://www.Allbest.Ru/

Размещено на http://www.Allbest.Ru/

ХНЕУ ім. С. Кузнеця

Факультет міжнародних економічних відносин

Облік та оцінювання трансакційних витрат на підприємствах України

Льон А.В., студент

Анотація

Ключові слова: трансакційні витрати, облік, методика оцінювання, законодавча база обліку трансакційних витрат.

Через посилення процесів глобалізації економіки конкурентна боротьба змушує підприємства шукати додаткові джерела конкурентоспроможності, а отже, питання виявлення, оцінювання та обліку трансакційних витрат стають особливо актуальними.

Трансакційні витрати (TrC) - одне з ключових понять сучасної інституціональної теорії. Мабуть тому їх часто визначають як трансакційний аналіз або економічну теорію трансакційних витрат. Представниками цього напряму є такі економісти, як: Р. Коуз, Д. Норт, О. Уільямсон, К. Далман, А. Алчіан, Г. Демсець, У. Меклінг, М. Дженсен, Й. Барцел, К. Ерроу, Дж. Стиглер, Ф. Хайєк, С. Ченг, К. Менар, Е. Фуруботн, Р. Ріхтер, А. Олейник, Р Капелюшников, С. Малахов, А. Шастітко, Р. Нуреєв, Я. Кузьмінов, С. Архієреєв, В. Дементьєв та ін. Але, не зважаючи на чисельні публікації щодо теми дослідження, проблеми виміру та оцінки потребує уваги українських економістів. Виходячи з цього, метою статті є узагальнення визначень TrC та аналіз найбільш поширених підходів відображення даних витрат у бухгалтерському обліку.

TrC - це витрати у сфері обміну, в основі якого лежить не просто факт фізичної передачі благ, а обмін правочинностями. Це витрати, які пов'язані зі збиранням, накопиченням, обробкою та аналізом інформації про ринок, проведенням переговорів та контролем і захистом виконання контрактів.

У тлумаченні поняття TrC існує доволі багато суперечностей, що пов'язано з розбіжністю поглядів до пояснення суті досліджуваної категорії. TrC є надзвичайно різноманітними. Вони охоплюють витрати на прийняття рішень, розробку планів й організацію майбутньої діяльності, ведення переговорів про її зміст і умови; витрати на зміну планів, перегляд умов угоди та вирішення спірних питань; витрати на забезпечення того, щоб учасники додержували досягнутої домовленості. Одночасно вони відображають невизначеність, суперечливість економічних інтересів партнерів, особливості і форми координації шляху трансакцій.

До трансакційних можна віднести витрати, пов'язані зі збиранням, накопиченням, обробкою та аналізом інформації про ринок, проведенням переговорів і прийняттям рішень, контролем та захистом виконання контрактів. А також витрати на дослідження ринку та його інформаційне забезпечення, проведення переговорів та укладання контрактів, витрати на реалізацію угод і забезпечення конкурентоспроможності підприємства, витрати, пов'язані з реалізацією механізму оподаткування і соціальних заходів (безробіття, соціальне страхування, пенсійний фонд).

Поняття TrC можна розглядати під різними кутами зору. З одного боку, трансакційні витрати, як і будь-які інші витрати, зменшують дохід підприємства. Однак з іншого боку, такі витрати, якщо вони спрямовані на розширення виробництва, захоплення нових сегментів ринку або ж якщо в результаті їх здійснення будуть скорочуватися інші витрати, мають позитивні наслідки і сприяють підвищенню ефективності роботи економічних суб'єктів. Отже, оскільки типологія трансакційних витрат має дещо розмитий характер, не існує загальноприйнятої номенклатури статей витрат на рівні підприємства.

Таким чином, через нечіткі методичні підходи до визначення поняття TrC та значну кількість класифікацій останніх, аналіз виявлення та оцінювання даних витрат значно ускладнюється. Це обумовлює необхідність у додаткових дослідженнях щодо конкретизації номенклатури статей витрат. Огляд літератури з проблеми дослідження показав, що на сучасному етапі склались два підходи до проблеми виміру TrC: кардиналістський та ординалістський. Перший підхід передбачає можливість безпосередньо кількісного виміру TrC та включає в трансакційні такі витрати, які відбуваються усередині фірм у нетрасакційних галузях. Відповідно до другого підходу, який отримав більше поширення, для практичного застосування концепції TrC має значення лише напрям їх виміру. Оскільки головна роль TrC вбачається у визначенні ефективності різних соціально-економічних інститутів, то під час порівняння наявних альтернатив вважається достатнім установити їх відносну величину в рамках діючих інституційних угод.

Варто простежити за поглядами представників другого підходу. За думкою С. Малахова, значна частина цих витрат невловима, вони лишаються невидимими для неокласичної теорії, а в неоінституціональній теорії вивчаються у порівняльному плані [1]. Згідно з В. Кокорєвим, на мікрорівні трансакційні витрати визначаються часткою накладних витрат фірм щодо інших статей собівартості. Рівень TrC визначається через виявлення та підсумовування його складових. На думку Г. Кірейцева, категорія TrC є абстракцією реальних економічних відносин між людьми та підприємницькими структурами. Тому важливою передумовою гармонізації таких відносин є всебічне уявлення про якісні характеристики трансакційних витрат та знання закономірностей формування кількісних їй параметрів [2]. Як свідчить аналіз теоретико-методичних джерел, на даному етапі розвитку економічної теорії поки що не склалось єдиної загальноприйнятої, науково обґрунтованої та апробованої концепції вимірювання та оцінки TrC. Більшість авторів теоретичних робіт використовують метод порівняльної статистики, який ґрунтується на встановленні результатів підвищення або зниження рівня трансакційних витрат. Суттєвим недоліком цього методу є те, що зміна загального рівня трансакційних витрат залишається за межами уваги, в результаті чого можливість пояснення економічної системи є відсутньою.

Вперше методику оцінки рівня непродуктивних TrC, тобто витрат, які вимушені нести економічні агенти для подолання штучно створених економічних та адміністративних бар'єрів на мікрорівні зробив Е. де Сото. Автор виділяє такі непродуктивні TrC (рис. 1) [3].

Зробивши огляд даних видів витрат стає зрозумілим, що такі витрати, як офіційні витрати на проходження бюрократичних процедур, податкові витрати та частина витрат на моніторинг та виконання контрактів є офіційними, їх здійснення може бути підтверджене відповідними документами та відображене в бухгалтерському обліку, а отже, ці витрати можуть бути оцінені.

Рис. 1. Непродуктивні трансакційні витрати

трансакційний витрата обмін правочинність облік

Інші 4 види витрат за допомогою різних методик також можливо приблизно оцінити, але це оцінювання не вплине на бухгалтерській облік і ці витрати не знайдуть відображення у фінансовій звітності, хоча вони суттєво впливають на процес прийняття управлінських рішень, а отже, їх оцінка має вагоме значення. На основі методики Е. де Сото, були зроблені емпіричні дослідження, в результаті яких було виявлено, що витрати як офіційні, так і неофіційні на ведення бізнесу та сплати податків у структурі трансакційних витрат займають більше половини.

Високий рівень TrC спонукає підприємців знижувати ці витрати через відхід "у тінь". На дуку Е. де Сото, основною причиною нелегального здійснення економічної діяльності є високі офіційні трансакційні витрати, тобто ті, які пов'язані з дією в рамках закону [4]. Таким чином, в умовах відсутності сприятливого інституціонального середовища не залежно від країни, підприємці будуть реагувати однаково та в разі можливості укласти більш вигідні неофіційні угоди, ухилятися від виконання формальних правил. Автор пояснює: "Якщо "ціна дотримання закону" перевищує "ціну уходу від закону", то фірма йде в нелегальний сектор економіки" [3]. До того ж, однією з основних причин недотримання формальних норм в інституціональному середовищі є високе податкове навантаження. Така ситуація притаманна більшості пострадянських країн. В. Лєсних та Є. Попов вказують на те, що в розвинених країнах значна питома вага TrC зумовлена великою кількістю потенційних суб'єктів господарювання та кількістю трансакцій, які здійснюються ними. Що стосується країн із перехідною економікою, то високий рівень цих витрат обумовлений ще і тим, що механізм взаємодії між державними органами і суб'єктами підприємства ще й досі не відпрацьований [3]. М. Проніна також звертає увагу на те, що суб'єкти господарювання несуть значні TrC у результаті походження адміністративних процедур: надання послуг зі сторони державних службовців, нескінченні узгодження та затвердження тощо. Таким чином, нелегальність здійснюваних платежів, які не мають підтвердження у первинних документах, ускладнюють оцінку TrC та унеможливлюють відображення цих витрат на бухгалтерських рахунках. Як свідчить аналіз, найбільші витрати у суб'єктів економічної діяльності виникають через опортуністичну поведінку ділових партнерів. На сьогодні існує таке поняття, як "одноденна фірма". Це такі фірми, які існують на папері протягом декількох днів та одразу ж зникають після отримання передплати від контрагента згідно з укладеною угодою. Тому Т. Шишлова виділяє такі джерела виникнення TrC підприємства (таблиця).

Таблиця

Джерела виникнення трансакційних витрат [5]

На даному етапі законодавча база України є недосконалою: відсутній механізм вільного доступу до ділової інформації про репутацію та діяльність фірм, слабкий механізм захисту прав власності з боку держави. Економіка України характеризується нерозвиненістю ринкових інститутів, недосконалістю інституційних структур, адміністративного апарату країни та заборгованістю держави перед суб'єктами господарювання, що призводить до підвищення рівня трансакційних витрат як на мікро-, так і на макрорівні.

Складність оцінки TrC підприємства полягає в тому, що існуючи системи бухгалтерського та управлінського обліку не передбачають здійснення повноцінного обліку даних витрат, хоча облік TrC дозволяє виявляти невикористані ресурси для здійснення трансакцій та регулювати рівень останніх. Тому для аналізу та оцінки рівня TrC підприємству необхідно пройти етапи, визначені на рис. 2 [6].

Рис. 2. Етапи оцінки та аналізу трансакційних витрат

Оскільки стала законодавча база відображення TrC у бухгалтерському обліку в Україні тільки формується, виникає необхідність запровадження низки заходів щодо вдосконалення розвитку обліку трансакційних витрат (рис. 3) [7]. До того ж, на думку автора, доцільно застосовувати додаткові методи оцінки TrC: соціологічний метод, проведення анкетного опитування керівників виробничих підприємств із використанням методу експертних оцінок.

Рис. 3. Заходи, спрямовані на вдосконалення обліку трансакційних витрат

Існують й інші пропозиції. Так, О. Брендельова пропонує застосовувати такі методи оцінювання трансакційних витрат (рис. 4) [8]:

Рис. 4. Методи оцінювання трансакційних витрат

На думку О. Брендельової, для виміру TrC необхідно провести збір повноцінної інформації про TrC та їх ідентифікацію, виділити зі сукупності вимірювані та не вимірювані витрати, опрацювати сформовані дані та оцінити кінцеві результати.

Н. Сараєва вказує на існування суттєвих недоліків у методиках оцінювання TrC, запропонованих у працях як російських, так і українських вчених. Вона вважає, що останні можуть забезпечити лише приблизні оцінки через відсутність окремого обліку ведення бізнесу та відповідних статистичних даних, що, в свою чергу, вказує на необхідність обліку TrC окремих підприємств (на мікрорівні). Ще у 2002 році Н. Сараєва провела дослідження рівня регуляторних TrC підприємницького сектору економіки України за першими трьома компонентами методики, яку запропонував Е. де Сото, в результаті чого рівень витрат склав 600 млн. дол.. США, що у 2,5 рази більше порівняно з Росією [9].

Підхід, запропонований І. Булеєвим, передбачає оцінку рівня TrC на основі аналізу всіх статей видатків бухгалтерської звітності. Цей підхід передбачає врахування видатків на науково-дослідну працю, що пов'язано з вивченням ринку, розширенням збуту продукції та вдосконалюванням структури підприємства [10]. Тому його доцільно застосовувати середнім та великим підприємствам, де науково-інноваційну діяльність розглядають як спосіб забезпечення більшої конкурентоспроможності підприємства та досягання TrC. Недоліком цього підходу є неповнота використання інформаційної бази, зокрема статистичних форм звітності підприємств, у результаті чого рівень TrC залишається "недооціненим". Приєднуючись до думки І. Булеєва, О. Шепеленко також виділяє лише офіційну частину, яка фіксується в бухгалтерському обліку. Таким чином, суттєвим недоліком цього підходу, є те, що неофіційні витрати, які пов'язані з подоланням бюрократичних бар'єрів залишаються поза даними обліку. І, нарешті, Г. Макухін, досліджуючи способи оцінки TrC, пропонує використовувати ряд загальних та часткових показників. На його думку, до загальних показників входять: TrC на гривню валового доходу підприємства, рентабельність TrC та інтегральний коефіцієнт трансакційності. Використання даних показників дає змогу отримати панорамний вигляд TrC підприємства. До числа часткових показників належить частина витрат на формування та ведення інформаційних баз, на маркетингові дослідження, рекламу тощо.

Отже, слід визнати, що, по-перше, TrC становлять значну частку серед витрат підприємств та мають вагомий вплив на розвиток як окремих підприємств, так і на економіку в цілому. По-друге, проблема вимірювання та оцінювання TrC є однією з провідних для вітчизняних вчених. По-третє, для того, щоб оцінити динаміку TrC у сучасній економіці, необхідно визначити співвідношення між явною та неявною частинам трансакційних витрат. По-четверте, питання щодо обліку та оцінки TrC підприємств досі залишається відкритим, а отже, потребує здійснення подальших наукових досліджень та вдосконалення методології бухгалтерського обліку даних витрат. По-п'яте, як встановлено під час дослідження, найбільш перспективними з вітчизняних є методики визначення та оцінювання TrC є методики І. Булеєва та О. Шепеленко, але й вони потребують удосконалення та адаптації на підприємствах. По-шосте, результати оцінки TrC мають практичне застосування під час фінансового планування та управління витратами, забезпечення інвестиційної привабливості, конкурентоспроможності та економічної безпеки підприємств тощо.

Література

1. Малахов С. Трансакционные издержки в российской экономике / С. Малахов // Вопросы экономики. 1997. №7.

2. Власенко О.П. Управління трансакційними витратами в агробізнесі: автореф. дис... канд. екон. наук: 08.00.04 / О.П. Власенко // Житомирський нац. Агроекологічний ун-т. - Житомир, 2009. - 20 с.

3. Лесных В. Минимизация трансакционных издержек / В. Лесных, Е. Попов // Общество и экономика. - 2005. - №5. - С. 36-53.

4. Сото Э. де. Иной путь. Невидимая революция в третьем мире / Сото Э. де. - М.: Catallaxy, 1995.

5. Шишлова Т.А. Роль трансакционных издержек в международном маркетинге [Электронный ресурс] / Т.А. Шишлова

6. Макалюк І.В. Необхідність і сутність управління трансакційними витратами на підприємствах / І.В. Макалюк // Сборник научных трудов "Вестник НТУ "ХПИ": Технічний прогрес та ефективність виробництва. - 2011. - № 26.

7. Яцина В.В. Особливості визначення трансакційних витрат на підприємстві / В.В. Яцина // Сборник научных трудов "Вестник НТУ "ХПИ": Технічний прогрес та ефективність виробництва. Вестник НТУ "ХПИ". - 2011. - №26.

8. Бренделева Е.А. Неоинституциональная экономическая теория : учебн. пособ. / Е.А. Бренделева. - М.: Дело и Сервис, 2006.

9. Сараева И.М. Проблемы оценки уровня трансакционных издержек в предпринимательском секторе экономики Украины / И.М. Сараева // Научные труды Дон НТУ. Серия: экономическая. Вып. 103-2. - Донецк: ДНТУ, 2006. - С. 153-159.

10. Булеев И.П. Управление трансакционными издержками в переходной экономике / И.П. Булеев // Ин-т экономики промышленности НАН Украины. - Донецк, 2002. -154 с.

11. Данько М. Теоретико-методологічний аспект визначення трансакційних витрат / М. Данько // Економічна теорія. - 2007. - №1.

Размещено на allbest.ru