Розвиток продуктивних сил і регіональна економіка

бурякоцукровий показник результативність галузь

Исследовано развитие предприятий сахарной промышленности Украины. Осуществлено всеобщее обозрение сахарной промышленности и определены основные тенденции и проблемы ее функционирования. Проведено сравнение количественных и качественных показателей результативности свеклосахарной отрасли Украины, в том числе в разрезе регионов. Определены основные направления диверсификации производства. Сформулированы основные подходы к сочетанию производства сахара и другой продукции в условиях одного сахарного завода. Отмечена необходимость налаживания и наращивание производства биоэтанола в сахарной отрасли. Установлены причины влияния на диверсификацию. Отдельное внимание сосредоточено на особенностях развития сахарной отрасли ЕС. Проанализирован опыт отдельных стран Латинской Америки. Доказана целесообразность использования отдельных аспектов исследуемого зарубежного опыта в Украине. Аргументировано необходимость дальнейшего развития и поддержки отечественной сахарной отрасли. Определены предпосылки для выращивания сахарной свеклы в наиболее благоприятных регионах Украины.

The article investigates the development of sugar production enterprises of Ukraine The authors have carried out an overall review of the sugar industry and the main tendencies and problems of operation. It has been compared quantitative and qualitative performance indicators of sugar-beet industry in Ukraine including different regions. The main directions of diversification have been formulated. The article shows the basic approaches to the combination of sugar and other products in terms of one sugar factory. The authors make an accent on the necessity of establishing and increasing ethanol production in the sugar industry. It has been established the causes of impact on diversification. Special attention is focused on the features of the sugar sector in the European Union. The authors have analysed the experience of some countries in Latin America. It has been proved the expediency of the use of certain aspects of the international experience in Ukraine. It has been substantiated the necessity of further development and support of the domestic sugar industry. Preconditions for sugar beet growing in the most favorable regions of Ukraine were determined.

У період структурної перебудови економіки та переходу до ринкових відносин значна частина українських підприємств опинилася у важкому фінансовому стані. Не стали виключенням і підприємства цукрового виробництва України, які донедавна за виробничим потенціалом належали до найбільш потужних світових виробників бурякового цукру. Проте за останні роки досліджувана галузь у державі зазнала суттєвих змін. Більше того, її виробництво перетворилось у збиткову діяльність, а банкрутство цукрових заводів серйозно вплинуло не лише на становище України в світовій рейгинговій таблиці лідерів -- експортерів цукру, але й на формування її продовольчої безпеки. І це при тому, що виробництво цукру є стратегічною галуззю, яка відіграє одну з ключових ролей при формуванні продовольчого фонду, в забезпеченні продовольчої безпеки та відтворенні національної економіки.

Загальновідомо, що цукрова галузь в Україні -- це одна з найдавніших і найважливіших галузей харчової промисловості, яка своїми витоками сягає 20-х років XIX ст. -- періоду, коли засновано перші цукрові заводи у Подільській, Чернігівській і Київській губерніях [6, с. 39]. Загалом, перші цукроварні з'явились в Росії в Тульській (1802 р.), а згодом в Московській, Орловській та інших губерніях. Уже в 1832 році цукрові буряки переробляли на цукор 20 заводів, хоча потужність їх була невелика, а прибутковість -- проблематична. Однією з причин була мала придатність тих земель для вирощування буряків, саме тому бурякоцукрова промисловість поступово перемістилась в Україну [6, с. 17]. Про високу ефективність цукрового виробництва в Україні у той час свідчать порівняння, зроблені вітчизняними науковцями. Так, за рік всередньому на один завод припадало: в Росії -- 9,5 тис. крб., в Україні -- 25,5 тис. крб., в Київській губернії -- 53,5 тис. крб. [5, с. 6].

В умовах сьогодення цукрова галузь залишається однією з провідних серед переробних галузей агропромислового комплексу України. Проте наявні результати роботи галузі досить неоднозначні: впродовж 2010-2011 та 2012-2013 маркетингових років спостерігався рекордний урожай цукрових буряків, який спричинив перевиробництво цукру на 471 та 392 тис. тонн відповідно. Зазначений фактор є причиною неузгодженості між попитом та пропозицією на ринку цукру. Звичайно, позитивною стороною цієї ситуації є те, що цукор став більш доступним для споживача, втім, з іншого боку, такий стан негативно впливає на виробників: цукрові заводи або працюють збитково, або взагалі не відкривають новий виробничий сезон.

Таблиця 1

Порівняльний аналіз кількості працюючих цукрових заводів у 2004 та 2013 роках

Звісно, мова не йде про констатацію банкрутства всіх закритих заводів, оскільки деякі з них законсервовані в силу неспроможності підготуватися до переробки та стимулювати виробництво цукрової сировини. Але навіть врахувавши зазначені особливості, варто наголосити, що переважна більшість підприємств цукрового виробництва розташована в сільській місцевості, а відтак матиме місце масова втрата робочих місць. Підсилює негативну ситуацію в галузі ще й той факт, що цукровий завод -- це не тільки комплекс з виробництва цукру, це і населенні пункти, селища, школи, інфраструктура, яка була навколо цукрового заводу, тому призупинення роботи чи його закриття неминуче призведе до соціальної напруги в регіоні. Останнє ще більше переконує у доцільності відновлення та збереження виробничої діяльності цукрових заводів. Проте для того, щоб усунути дисбаланс між попитом і пропозицією бурякового цукру, необхідно здійснити диверсифікацію підприємств цукрового виробництва. Тому ми погоджуємось із думкою М. М. Ярчука, який зазначає, що саме використання проміжних продуктів дасть змогу збалансувати потреби України в цукрі та зберегти й розвинути земельні площі під вирощування цукрових буряків за рахунок виробництва біоетанолу [3].

З огляду на необхідний подальший розвиток цукрової промисловості, на нашу думку, доволі важливим є аналіз показників формування чистого прибутку підприємств цукрового виробництва Вінницької, Полтавської, Хмельницької та Тернопільської областей, який дозволить виявити можливість проведення диверсифікації цукрового виробництва власними зусиллями (табл. 2).

Враховуючи темп зростання усіх показників, які представлені в табл. 2, є підстави ідентифікувати фінансове становище підприємств цукрового виробництва як нестійке, оскільки діючі цукроварні 3 регіонів з 4 характеризуються збитковістю щонайменше впродовж двох років поспіль. Відповідно за аналізований період лише цукрові заводи Полтавщини отримали прибуток у розмірі 76 391,9 тис. грн., хоча і в цьому регіоні наявний регрес чистого прибутку на 26,7 %.

Зважаючи на зазначене, вважаємо неможливим самостійне проведення диверсифікації виробництва на цукрових заводах у зв'язку з відсутністю достатніх власних коштів. В силу цього підприємства цукрової галузі через фінансово нестабільний стан не користуються довірою банків та інших інвесторів як позичальники. Принагідно відмітимо, що проблема дефіциту основних та оборотних коштів у підприємств цукрового виробництва, на жаль, не нова. Так, ще десятиріччя тому існувала проблема нестачі фінансових ресурсів та відсутність у необхідних межах інвестицій, яка не дає змогу цукровим заводам виконувати заходи щодо технічного переоснащення та технічного ремонту обладнання [11, с. 305].

Таблиця 2

Примітка. Складено авторами за даними Головних управлінь статистики у Вінницькій, Полтавській, Тернопільській та Хмельницькій областях.

Разом з цим, на нашу думку, проведення диверсифікації виробництва стане можливим у зв'язку із залучення як вітчизняних, так і іноземних інвестицій у цукрову галузь при умові сприятливих організаційних та інвестиційних умов, а також зацікавленості держави в ефективному функціонуванні цукрової промисловості, яка має працювати в першу чергу на внутрішній ринок, забезпечуючи при цьому продовольчу безпеку України.