Методичні засади економічної оцінки сільськогосподарських угідь

Размещено на http://www.allbest.ru/

Методичні засади економічної оцінки сільськогосподарських угідь

Здійснено аналіз нормативно-правових передумов проведення економічної оцінки земель в Україні. Наведено методичні засади економічної оцінки сільськогосподарських угідь в сучасних умовах.

Відповідно до статті 196 Земельного кодексу України від 25.10.2001 № 2768-ІІІ [1], економічна оцінка земель є однією зі складових державного земельного кадастру. Статтею 200 Кодексу та статтею 1 Закону України «Про оцінку земель» від 11.12.2003 № 1378-IV [2] вказується, що економічна оцінка земель - це оцінка землі як природного ресурсу і засобу виробництва в сільському і лісовому господарстві та як просторового базису в суспільному виробництві за показниками, що характеризують продуктивність земель, ефективність їх використання та дохідність з одиниці площі.

Попри те, що необхідність періодичного проведення економічної оцінки земель сільськогосподарського призначення закріплена в Україні на законодавчому рівні (не рідше як один раз у 5-7 років, згідно статті 17 Закону України «Про оцінку земель» від 11.12.2003 № 1378-IV), останній її тур був проведений у 1988 році [3] ще за радянських часів, відповідно до результатів господарювання колгоспів і радгоспів УРСР у 1981-87 рр.

Таким чином, відповідно до нормативних вимог, за часів незалежності мало б пройти принаймні три тури економічної оцінки земель сільськогосподарського призначення. Натомість, внаслідок відсутності відповідного нормативно-методичного та організаційно-фінансового забезпечення, економічна оцінка залишається єдиним видом землеоціночних робіт, що позбавлений практичної реалізації за нових ринкових умов господарювання. За таких умов, значної актуальності набуває розробка методичних засад проведення економічної оцінки земель в сучасних умовах.

Аналіз останніх наукових досліджень. Значний вклад у розробку науково-методичних засад економічної оцінки земель в Україні зробили такі науковці, як Д.С. Добряк, Ю.М. Вагін, О.П. Канаш, А.І. Пантелеймонов, І.А. Розумний, А.М. Третяк М.М. Федоров, Б.З. Харченко та інші. В той же час, методологія економічної оцінки земель сільськогосподарського призначення в сучасних економіко-господарських умовах значною мірою дискусійною.

Метою цієї публікації є аналіз нормативно-правових передумов проведення економічної оцінки земель в Україні, а також викладення методичних засад економічної оцінки сільськогосподарських угідь в ринкових умовах.

Виклад основного матеріалу. Відповідно до законодавства, економічна оцінка земель різного призначення проводиться для порівняльного аналізу ефективності їх використання. Дані економічної оцінки земель є основою при:

* проведенні нормативної грошової оцінки земельних ділянок;

* аналізі ефективності використання земель порівняно з іншими природними ресурсами;

* визначенні економічної придатності земель сільськогосподарського призначення для вирощування сільськогосподарських культур.

Економічна оцінка земель визначається в умовних кадастрових гектарах або у грошовому виразі.

Згідно Закону України «Про оцінку земель» від 11.12.2003 № 1378-IV, розробниками технічної документації з економічної оцінки земель є юридичні особи, які отримали ліцензії на проведення робіт із землеустрою. Підставою для проведення економічної оцінки земель є рішення органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування.

Проведення економічної оцінки земель має здійснюватися відповідно до державних стандартів, норм і правил, а також інших нормативно-правових актів на землях сільськогосподарського призначення незалежно від форм власності.

Об'єктом економічної оцінки земель сільськогосподарського призначення є сільськогосподарські угіддя:

* рілля - землі, які систематично обробляють і використовують під посіви сільськогосподарських культур, включаючи посіви багаторічних трав, а також чисті пари, площі парників і теплиць;

* багаторічні насадження - землі, які використовуються під штучно створеними деревними, чагарниковими або трав'янистими багаторічними насадженнями, призначеними для отримання врожаю плодово-ягідних, технічних, лікарських культур, а також для декоративного оформлення територій (сади, виноградники, ягідники, тутівники, хмільники, насадження ефіроолійних культур, розсадники плодових культур, лікарські багаторічні насадження тощо);

* сіножаті - землі, які систематично використовуються для сінокосіння;

* пасовища - землі, які систематично використовуються для випасання худоби.

Інформаційною базою для економічної оцінки земель сільськогосподарського призначення мають бути матеріали обстеження ґрунтів, природно-сільськогосподарського районування, бонітування ґрунтів, державного земельного кадастру, державні статистичні спостереження та нормативно-довідкова інформація органів виконавчої влади в сфері сільського господарства, річні звіти сільськогосподарських підприємств.

Територіальною основою економічної оцінки земель, відповідно до статті 179 Земельного кодексу України від 25.10.2001 № 2768-ІІІ та постанови Кабінету Міністрів України від 26.05.2004 № 681 «Про затвердження Порядку здійснення природно-сільськогосподарського, еколого-економічного, протиерозійного та інших видів районування (зонування) земель» [4], має бути природно-сільськогосподарське районування, адже природно-сільськогосподарський район - це виділена в межах адміністративної області територія, яка характеризується подібністю кліматичних, гідрологічних та геоморфологічних умов, специфічною структурою ґрунтового покриву та земельних угідь;

Економічна оцінка земель має проводитись по ріллі, багаторічних насадженнях, сіножатях, пасовищах (в тому числі зрошуваних і осушених) по природно-сільськогосподарських районах АР Крим, областей, мм. Київ та Севастополь. В подальшому, показники оцінки можуть бути конкретизовані до рівня окремої земельної ділянки, або узагальнені на більш високих рівнях генералізації (області, природно-сільськогосподарські провінції та зони, Україна).

Обліковою одиницею економічної оцінки земель сільськогосподарського призначення слід прийняти агровиробничу групу ґрунтів (згідно «Номенклатурного списку агровиробничих груп ґрунтів Української РСР») - об'єднання ґрунтових відмін на підставі близькості генезису, властивостей ґрунтотворної породи, поживного режиму, фізико-хімічних показників і умов залягання, що дозволяє застосовувати однакові заходи щодо раціонального використання ґрунтів та підвищення їх родючості.

Головна задача економічної оцінки земель полягає у визначенні диференціального рентного доходу на сільськогосподарських угіддях, а саме - частини чистого доходу, яка виражає вартість додаткового приросту сільськогосподарської продукції на відносно кращих і середніх землях при вирощуванні сільськогосподарських культур.

Основними оціночними показниками економічної оцінки земель є:

* урожайність основних сільськогосподарських культур (ц/га), продуктивність природних кормових угідь (ц/га);

* диференціальний рентний доход (грн/га).

Визначення цих оціночних показників по агровиробничих групах ґрунтів та складання відповідних оціночних шкал проводиться в межах природно-сільськогосподарських районів.

В розрахунках основними мають бути вибіркові методи статистичних досліджень, які передбачають використання однофакторних типових вибірок за переважаючими агрогрупами ґрунтів, структурних вибірок залежно від строкатості ґрунтового покриву земель, що оцінюються методом кореляційного і регресійного аналізу, математичного моделювання, фактичних та дослідних даних про урожайність сільськогосподарських культур.

Метод типових однофакторних вибірок застосовується при наявності в природно-сільськогосподарському районі значного числа господарств (більше 10) з однією оціночною агровиробничою групою ґрунтів близьких за своїми властивостями, що займають не менше 75% оцінюваної площі.

Метод структурних вибірок передбачає визначення оціночних показників на основі рішення системи лінійних рівнянь множинної регресії або економіко-математичної моделі за укрупненими групами ґрунтів з послідуючою диференціацією одержаних показників по окремих агровиробничих групах ґрунтів. Таких груп повинно бути не більше 5. При цьому кількість господарств в природно-сільськогосподарському районі повинно складати не менше 20-25, що обумовлено вимогами економіко-статистичного аналізу вибірки. В структурну вибірку включаються господарства з однорідною спеціалізацією, однаковим рівнем забезпеченості фондами і трудовими ресурсами, виробничих затрат тощо. Коливання за цими показниками не повинно перевищувати середню по сукупності відповідного показника більше ніж на 20-25% при відносній похибці вибіркової середньої - 5-7%.

Дані про фактичну урожайність сільськогосподарських культур в природно-сільськогосподарському районі використовується при наявності достовірних та достатніх для нормального розподілу статистичних даних про урожайність на переважаючих оцінюваних агрогрупах ґрунтів за 5-7 років, або даних польових дослідів про урожайність культур на відповідних агровиробничих групах ґрунтів.

Розраховуються показники урожайності сільськогосподарських культур по укрупнених групах ґрунтів по природно-сільськогосподарському району. Диференціація урожайності агровиробничих груп ґрунтів в складі укрупнених груп ґрунтів за здійснюється пропорційно до балів бонітету. Для малопоширених за площею агровиробничих груп ґрунтів, що складають менше 1% від загальної площі угіддя, можуть використовуватися показники нормативної урожайності сільськогосподарських культур.

Диференціальний рентний доход (ДД) по кожній агровиробничій групі ґрунтів розраховується за формулою:

ДД = ВП - З - З Ч Кнр,

економічний земля сільськогосподарський

де: ВП - вартість урожаю з 1 га відповідної агровиробничої групи ґрунтів, грн/га;

З - виробничі затрати, грн/га;

Кнр - коефіцієнт норми рентабельності, %.

Визначення виробничих затрат на 1 га угіддя (З) має проводитись виходячи із середньобагаторічної по природно-сільськогосподарському району виробничої собівартості одиниці сільськогосподарської продукції та урожайності сільськогосподарської культури. Виробничі затрати за період спостереження приводяться на дату оцінки із урахуванням індексів цін реалізації сільськогосподарської продукції.

Вартість урожаю з 1 га посівів сільськогосподарської культури (ВП) по кожній агрогрупі ґрунтів визначається за порівняльною ціною центнера сільськогосподарської продукції (середні реалізаційні ціни на сільськогосподарську продукцію по Україні на дату оцінки за даними Держкомстату України).

Коефіцієнт норми рентабельності виробництва для розрахунків диференціального рентного доходу (Кнр) доцільно приймати на рівні ставки рефінансування Національного банку України.

Отримані значення основних показників оцінки земель по агрогрупах ґрунтів урівноважуються відносно відповідних середніх по природно-сільськогосподарського району і зводяться в оціночні шкали. Шкали оцінки земель складаються по кожному природно-сільськогосподарського району за основними сільськогосподарськими культурами та природними кормовими угіддями в тому числі на зрошуваних та осушуваних землях. Оціночні шкали складаються в абсолютних величинах (ц/га, грн./га) і відносних показниках (балах). За 100 балів приймається найвище значення оціночного показника.

Оціночні показники земель по урожайності сільськогосподарських культур і диференціальному рентному доходу по окремих земельних ділянках мають розраховуватися на основі оціночних шкал як середньозважені величини через площі відповідних агровиробничих груп ґрунтів. Оцінку перелогів слід проводити за відкоректованими шкалами оцінки агрогруп ґрунтів орних земель.

Оцінка земель під багаторічними насадженнями в неспеціалізованих господарствах проводиться за шкалами оцінки агрогруп ґрунтів орних земель, а в спеціалізованих садівничих господарствах - за відкоректованими шкалами оцінки багаторічних насаджень неспеціалізованих господарств.

Оцінка природних кормових угідь має проводитись за відкоректованими шкалами оцінки природних кормових угідь на основі фактичних даних по продуктивності кормових угідь і за матеріалами геоботанічних обстежень.

Технічна документація з економічної оцінки земель підлягає державній експертизі відповідно до Закону України від 17.06.2004 № 1808-IV «Про державну експертизу землевпорядної документації».

Затвердження технічної документації з економічної оцінки земель у межах населених пунктів здійснюється відповідною сільською, селищною, міською радою, а щодо земель, розташованих за межами населених пунктів, - районними радами. Розробники технічної документації зобов'язані безоплатно передавати копії матеріалів у Державний фонд документації із землеустрою.

Висновки

економічний земля сільськогосподарський

Запропоновані науково-методичні підходи до проведення економічної оцінки сільськогосподарських угідь в сучасних умовах доцільно використати при удосконаленні нормативно-правової бази землеоціночних робіт. Застосування оновлених показників економічної оцінки земель (зокрема, при проведенні грошової оцінки земель сільськогосподарського призначення) сприятиме удосконаленню економічних відносин у сільському господарстві.

Список літератури

1. Земельний кодекс України від 25.10.2001 № 2768-ІІІ // Відомості Верховної Ради України. - 2002. - № 3-4. - Ст. 27.

2. Закон України «Про оцінку земель» від 11.12.2003 № 1378-IV // Відомості Верховної Ради України від 09.04.2004 - 2004 р., № 15, стаття 229.

3. Экономическая оценка земель Украинской ССР. - К.: Госагропром УССР "Укрземпроект", 1988. - 33 с.

4. Постанова Кабінету Міністрів України від 26.05.2004 № 681 «Про затвердження Порядку здійснення природно-сільськогосподарського, еколого-економічного, протиерозійного та інших видів районування (зонування) земель» // Офіційний вісник України вiд 11.06.2004 - 2004 р., № 21, стор. 51, стаття 1429, код акту 28966/2004.

Размещено на Allbest.ru