Постановка проблеми. Оцінка земель належить до числа провідних регуляторів земельних відносин. Відповідно до Закону України "Про оцінку земель" від 11.12.2003 № 1378-IV, дані з економічної оцінки земель є основою при проведенні нормативної грошової оцінки земельних ділянок, аналізі ефективності використання земель порівняно з іншими природними ресурсами та визначенні економічної придатності земель сільськогосподарського призначення для вирощування сільськогосподарських культур. В свою чергу, грошова оцінка земельних ділянок залежно від призначення та порядку проведення може бути нормативною і експертною. Нормативна грошова оцінка земельних ділянок використовується для визначення розміру земельного податку, державного мита при міні, спадкуванні та даруванні земельних ділянок згідно із законом, орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, втрат сільськогосподарського і лісогосподарського виробництва, а також при розробці показників та механізмів економічного стимулювання раціонального використання та охорони земель.

Експертна грошова оцінка земельних ділянок та прав на них проводиться з метою визначення вартості об'єкта оцінки. Експертна грошова оцінка земельних ділянок використовується при здійсненні цивільно-правових угод щодо земельних ділянок та прав на них.

В сучасних умовах, значною науковою та практичною проблемою стає оцінка земельних ресурсів у сільськогосподарському виробництві, адже методичні засади такої оцінки, які закладені 14 років тому (із прийняттям постанови Кабінету Міністрів України від 23.03.1995 № 213 "Про Методику нормативної грошової оцінки земель сільськогосподарського призначення та населених пунктів") і дотепер спираються на дані останнього туру економічної оцінки земель Української РСР 1988 року, не можна вважати адекватними сучасним соціально-економічним та господарським умовам.

Аналіз останніх наукових досліджень. Питанням оцінки земель сільськогосподарського призначення в України присвячено роботи таких науковців як Б.М. Данилишин, Д.С. Добряк, О.П. Канаш, А.Г. Мартин, В.М. Месель-Веселяк, Л.Я. Новаковський, Б.Й. Пасхавер, І.А. Розумний, П.Т. Саблук, В.М. Трегобчук, А.М. Третяк, М.М. Федоров, О.М. Шпичак та інших. В той же час, наукові засади використання затратного підходу в економічній та грошовій оцінці сільськогосподарських земель залишаються малодослідженими.

Метою даної статті є дослідження методичних основ затратного підходу в економічній та грошовій оцінці сільськогосподарських земель, а також їх апробація в умовах Автономної Республіки Крим.

Виклад основного матеріалу. Одним із можливих способів визначення вартості землі сільськогосподарського призначення є застосування затратного підходу, який базується на встановленні (розрахунку) витрат на освоєння земельної ділянки (вартості відтворення ресурсу), що забезпечує перетворення її в головний (основний) засіб виробництва у сільському господарстві.

В основу розрахунків нами було покладено метод визначення вартості родючого шару ґрунту, як осередку максимальної потенційної природної продуктивної спроможності сільськогосподарського угіддя, яка використовується для повної компенсації (відшкодування) втрат при вилученні із сільськогосподарського обороту, або зміні цільового призначення, пов'язаного не із сільськогосподарським використанням сільськогосподарських угідь.

Вихідною основою для застосування цього методу є розрахунки оцінки вартості рекультивації землі, які забезпечують визначення вартості відтворення гумусового шару ґрунту з врахуванням збитків від втрат врожаю на період його відтворення. Оскільки витрати суспільної праці по заміщенню діяльності природи при здійсненні рекультивації земель наближені до вирішення питання оцінки земель щодо відтворення земельних ресурсів за їх капіталізованими суспільними аналогами, то застосування цього методу дає співставні результати оцінки землі як засобу виробництва і основного елементу авансованого капіталу з оцінками землі, які застосовуються в розвинених країнах з ринковою економікою.

Сам метод імітує широко використовуваний в розвинених країнах метод оцінки авансованого капіталу, в тому числі землі, з метою оподаткування та регулювання землекористування, які базуються на визначенні відтворення вартості об'єкта, яка включає витрати і норми прибутку на капітал [3].

Сутність методу полягає у визначенні вартості земельних угідь сільськогосподарського призначення через оцінку відтворення 1 т гумусу родючого шару ґрунту.

У відповідності з експериментальними розробками по рекультивації порушених земель [5] встановлено, що найбільший ефект отримується внаслідок нанесенням на порушену ділянку родючого шару ґрунту потужністю до 30 см, а подальше збільшення родючого шару майже не впливає на збільшення врожайності сільгоспкультур. Це дає підставу враховувати при економічній оцінці сільськогосподарських угідь запас гумусу в ґрунті у шарі до 30 см. Виходячи з цих міркувань, розраховується вартість (ціна) відтворення енергетичного ресурсу (запасу гумусу) (табл.1). При цьому на основі тих же експериментальних розробок по рекультивації, які здійснювались у 1970-80-х роках минулого століття, вартість відтворення 1 т гумусу становила 150 крб.

В той час курс карбованця до долара США становив 0,64 крб. Переводячи в долари США, вартість відтворення 1 т гумусу (Ц) буде становити:

Ц = 150 Ч (1/0,64) = 234,4 доларів США.

економічна грошова оцінка сільськогосподарська земля крим

Такий спосіб був використаний при оцінці земельних ресурсів в АР Крим, а потім переведено по курсу гривні до долара США на час проведення дослідження (перше півріччя 2008 року) - 5,05 гривні за 1 долар. При цьому також враховувалось наявність зрошуваних орних земель у АР Крим, площа яких становить 232 тис. га.

При економічній оцінці земель, яка здійснювалась в АР Крим (1980 і 1992 роки) було встановлено, що 1 бал бонітетної оцінки орних земель був визначений у грошовому вимірі на рівні 356,99 крб. Якщо перевести вказану вартість через курс долара США (0,64 крб.) в гривні, то станом на 2008 рік вартість 1 га орних земель без зрошення буде дорівнювати:

356,99 крб. Ч (1/0,64) Ч 5,05 грн. Ч 37 балів = 104224,9 гривні.

Вартість 1 га ріллі яка розрахована на основі відтворення енергетичного ресурсу (гумусу) без врахування зрошення, становить 104580 грн. Отже, різниця у вартості, яка розрахована за двома методами дорівнює похибці розрахунків. Це дає підставу здійснити розрахунки вартості 1 га ріллі в розрізі природно-сільськогосподарських районів на основі співвідношення балів бонітету району до балу бонітету регіону (табл.2).

Аналогічним методом розраховувались вартість 1 га кормових угідь та багаторічних насаджень. При цьому враховувались коефіцієнти цінності інших сільськогосподарських угідь стосовно ріллі (табл.3).

Таблиця 1 - Розрахунок вартості (ціни) орних земель на основі витратного підходу в Автономній Республіці Крим^** *Примітка: показники таблиці сформовані на основі даних Регіональної програми захисту ґрунтів АР Крим від вітрової та водної ерозії і інших видів деградації, а також розрахунків авторів.

Таблиця 2 - Розрахунок вартості 1 га орних земель в розрізі природно-сільськогосподарських районів АР Крим

Таблиця 3 - Коефіцієнти цінності сільськогосподарських угідь щодо ріллі

Примітка. Дані сформовано на основі матеріалів [3].

Виходячи з вказаних коефіцієнтів переводу цінності сільськогосподарських угідь у порівнянні з ріллею, визначається вартість 1 га багаторічних насаджень, сіножатей і пасовищ. Вона буде мати такі величини:

багаторічні насадження:

а) без зрошення = 104560 грн. Ч 4,8 = 501984 грн.;

б) із зрошенням = 125503 грн. Ч 8,0 = 1004024 грн.;

сіножаті:

а) без зрошення = 104580 грн. Ч 0,21 = 21962 грн.;

б) із зрошенням = 125503 грн. Ч 0,21 = 26356 грн.;

пасовища:

а) без зрошення = 104580 грн. Ч 0,20 = 20916 грн.;

б) із зрошенням = 125503 грн. Ч 0,20 = 25109 грн.

На основі цих даних балів бонітету по багаторічним насадженням (сади та виноградники) розраховується вартість 1 га багаторічних насаджень окремо по садам і виноградникам в розрізі природно-сільськогосподарських районів. (табл.4).

На основі коефіцієнтів цінності сільськогосподарських угідь (багаторічні насадження, сіножаті і пасовища), які наведені в табл.3 розраховувалась вартість 1 га пасовищ в розрізі природно-сільськогосподарських районів (табл.5).

Таблиця 4 - Розрахунок вартості 1 га багаторічних насаджень в розрізі природно-сільськогосподарських районів АР Крим

Примітка. Дані сформовано за матеріалами [3] та розрахунків авторів.

Таблиця 5 - Розрахунок вартості 1 га пасовищ в розрізі природно-сільськогосподарських районів АР Крим

Примітка. Дані сформовано за матеріалами [3] та розрахунками авторів.

Необхідно відмітити, що розраховані вартості 1 га відповідних сільськогосподарських угідь є середньозваженими величинами як в цілому по АР Крим так і в розрізі природно-сільськогосподарських районів. Якщо ж земельна ділянка (рілля, багаторічні насадження, сіножаті, пасовища) вилучається для цілей, не пов'язаних із сільськогосподарським виробництвом, розрахунок її вартості здійснюється, приймаючи за базову середньозважену по природно-сільськогосподарському району з урахуванням коефіцієнта співвідношення балів ділянки, що вилучається і середньозважених балів природно-сільськогосподарського району.

Вартість земельної ділянки визначається за такою формулою:

Ц_зд = В_ур Р_зд,

де: Ц_{зд -} вартість земельної ділянки, що вилучається, або змінюється цільове призначення, не пов'язане з сільськогосподарським використанням;

В_{ур -} вартість сільськогосподарського угіддя природно-сільськогосподарського району, грн. /га;

Б - бал бонітету угіддя по природно-сільськогосподарському району;

Б_і - середньозважений бал бонітету угіддя ґрунтів земельної ділянки;

Р_{зд -} площа земельної ділянки, га.

Крім того, мають враховуватися понижуючі коефіцієнти в залежності від змитості чи дефльованості.

На основі експериментальних землевпорядних розробок та ряду наукових публікацій [3] визначені поправочні коефіцієнти, які вносяться у розрахункову вартість по кожному виду сільськогосподарських угідь (рілля, багаторічні насадження, пасовища). Слід зазначити, що вартість сіножатей не розраховувалась, оскільки в досліджуваному регіоні їх нараховується лише 50 га. Отже, прояви еродованості (змитості і дефльованості) слід враховувати за трьома градаціями (табл.6).

Таблиця 6 - Поправочні коефіцієнти за ступенем еродованості ґрунтів

Примітка. Показники розраховані авторами на основі [3].

Поправочні коефіцієнти щодо рівня засоленості визначались також на основі експериментальних землевпорядних розробок по трьом параметрам (табл.7).

Таблиця 7 - Поправочні коефіцієнти за ступенем засоленості ґрунтів

Висновки. Одним із нових підходів щодо економічної та грошової оцінки земельних ресурсів поправу вважається затратний. В основу цього підходу покладено прямі витрати суспільства на створення того чи іншого виду ресурсів. В сільськогосподарському землекористуванні оцінку земельних ресурсів за цим підходом доцільно здійснювати за витратами на їх освоєння та формування родючості. Не зважаючи на те, що затратний підхід в оцінці має досить багато противників, головним аргументом котрих є можливе створення неправильного уявлення щодо вигідності землекористування для суспільства, його застосування дозволяє уникнути протиріч між підвищенням рівня витрат і зниженням природної родючості земель.

Оцінка земельних ресурсів на основі затратного підходу не пов'язується ні з поточними, а ні з перспективними проблемами ефективності їх використання. Це дозволяє розглядати її як основу для розробки механізмів еколого-економічного регулювання земельних відносин.

Список літератури