Інтелектуальний капітал як економіко-правова категорія

Сучасний розвиток світового господарювання характеризується розвитком динаміки, нестабільності, посиленням конкуренції. В умовах обмеженості традиційних ресурсів, їх здороження, стабільно розвивати господарську діяльність і зберігати конкурентні переваги стає все важче. Враховуючи, що природні ресурси характеризуються ознакою вичерпності, фінансові ресурси підвержені зношуванню та піддаються змінам від нестабільної економічної політики, основна маса капіталу і склад майна переходять в сторону нематеріальних ресурсів, що швидко розширяються, якими є інтелектуальний капітал. Його якість і ступінь задіяння в господарській діяльності здійснюють вплив на рівень господарювання.

Альтернативою моделі промислової організації, де в основу покладені матеріальні ресурси можна вважати стратегію, в основу якої покладений інтелектуальний капітал. Цей підхід, популярність якого за останні десятиліття виросла, виходить із того, що фундаментальне джерело конкурентної переваги є внутрішні ресурси юридичної особи, які формуються внаслідок застосування інтелектуальних активів.

Конкурентні переваги з'являються і проявляються коли юридичні особи, що акумулюють і використовують складні ресурси, особливо нематеріального характеру, здатні реалізовувати більш складні стратегії і тим самим досягати передових позицій серед суперників, у яких таких ресурсів немає. майно правовий інтелектуальний капітал

При здійсненні господарської діяльності у розпорядженні юридичної особи знаходяться різні види майна в матеріальній та нематеріальній формах. В нових умовах ведення господарської діяльності ключову роль відіграють знання, інтелектуальний капітал та нематеріальні активи. Саме вони, а не традиційні фінансові ресурси, стають головним фактором конкурентоспроможності завдяки збільшенню їх наукоємності.

Україна повинна бути зорієнтована на використання нових видів майна у правовому режимі, що властиво індустріальному суспільству. Для покращення здійснення господарської діяльності та здатності конкурувати із іноземними представниками потрібно вдосконалити правовий режим використання інтелектуального капіталу.

Існує нагальна потреба у формуванні інституту права, який би безпосередньо був пов'язаний із введенням у господарський оборот інтелектуального капіталу як нового виду майна. Така орієнтація законодавця зблизить національне законодавство із законодавством світового співтовариства, що відповідає вимогам державної політики України.

Проблематика використання інтелектуального капіталу як майна досліджувалась вітчизняними науковцями, зокрема О. Вінник, О. Харенко, В. Щербиною. Вагомий внесок у дослідження проблем інтелектуального капіталу, а саме у розкриття його сутності, структури, формування, розвитку та застосування у господарській діяльності, зроблено у працях зарубіжних учених: Л. Едвін- сона, В. Іноземцева, М. Мелоуна, І. Но- наки, П. Салівана, Т. Стюарта, Г. Текю- чі, Д. Тіса, В. Базилевича, Г. Башнянина, О. Бутніка-Сіверського, В. Гейця, О. Кен- дюхова, А. Чухна та ін. Однак сучасний економіко-правовий розвиток потребує пошуку нових підходів до визначення інтелектуального капіталу як майна, окреслення його структури та можливостей формування за рахунок нього статутного капіталу.

Дослідження та аналіз наукових на- працювань дозволили зробити висновок про те, що багато аспектів щодо розвитку інтелектуального капіталу перш за все як економіко-правової категорії та виду майна залишаються недостатньо розробленими як у науковому, так і організаційно-практичному аспектах, особливо при умовах здійснення адаптування українського законодавства до законодавства Європейського Союзу (ЄС).

Відсутність досліджень, в яких інтелектуальний капітал розглядається як вид майна в основі здійснення господарювання приховує потенційний аспект модернізації структури майна юридичних осіб в Україні, альтернативність формування статутного капіталу. Наявна ситуація на науковому рівні й спонукає до необхідності досліджень в даному напрямку.

В другій половині ХХ століття всі світові системи вступили в нову стадію свого розвитку. Новий етап історії насичений процесами трансформації, реорганізації, інтеграції та глобалізації господарюючих систем, висуває вимогу ефективного і гармонійного використання ресурсів. Його особливою рисою стала зміна ролі факторів, що приймали участь в процесі суспільного виробництва. Це обумовлено співвідношенням в системі «природа - людина - суспільство», що включає людський, тех- нічний, природний, інституційний, організаційний, інформаційний фактори, які в умовах ринкової економіки набувають форми капіталів.

В епоху глобалізації змінюється і предмет господарювання - акценти зміщуються із перетворення природи до перетворення свідомості. Ще академік В. І. Вернадський висловлював думку, що майбутній людський прогрес буде проходити у сфері знань та розуму, що називається ноосферою і стверджував, що наукова думка вперше виявляється як сила, яка створює ноосферу з характером стихійного процесу.

Швидкість, інтенсивність та глибина проникнення потоків товарів, робіт, послуг, інформації, обміну ідеями призводять до заміни кількісного росту взаємодії на якісний. Характеристикою сьогодення є те що, в розвинутих країнах пріоритетним напрямком матеріальних та фінансових інвестицій став інтелектуальний капітал, що набуває форми майна, який приймає безпосередню участь у створенні суспільних благ.

Інтелектуальні активи існують в різних формах, їхній ефект обмежений лише здібностями людей використовувати його. Можливості управління людським інтелектом і конвертація його в корисні товари та послуги забезпечує конкурентоздатність товариств.

Практичне використання певних форм, що відносяться до інтелектуального капіталу, пов'язане із початком виробничої діяльності людини, а в наукову площину поняття «інтелектуальний капітал» введено досить недавно.

Найчастіше поняття «інтелектуальний капітал» визначає нематеріальні активи, без яких юридична особа не зможе існувати. Сучасні уявлення про наявність нематеріальних факторів у структурі майна юридичних осіб, а також можливість формування статутного капіталу з їх застосуванням, втілюються в поняття «інтелектуальний капітал».

Спроби аналізу феномену знань в господарській діяльності спостерігаються на всіх етапах її розвитку. Ф. У. Тейлор в своїй школі «наукового управління» розпочав формалізувати досвід і навички працівників в об'єктивне і наукове знання. С. Барнард вивчав значення «по- ведінкового знання» в процесах управління юридичною особою. П. Друкер, вводячи термін «інформаційний працівник», пізніше стверджував, що в «суспільстві знань» базисним ресурсом уже являються знання, а не капітал, природні ресурси чи робоча сила. В подальшому він відмічав, що знання стало ключовим економічним ресурсом, домінантою і, можливо, навіть єдиним джерелом конкурентної переваги. Віддає пріоритет знанням і А. Маршалл, який стверджує, що капітал суб'єкта господарювання складають більшою мірою знання та організація і знання являються найбільшою рушійною силою виробництва.

У 1969 році Дж. К. Гелбрейт визначив інтелектуальний капітал як дещо більше ніж «чистий інтелект» людини. Сучасне трактування даного терміна має джерела в практиці менеджменту. Відомим цей термін зробив Томас Стюарт, редактор журналу «Фортуна», його стаття «Розумова сила» послужила каталізатором для розгляду теми інтелектуального капіталу теоретиками. З цього часу визначення інтелектуального капіталу багаторазово коректувалось і доповнювалось. У наш час існує цілий ряд визначень. Найбільш широко використовується в практиці розуміння інтелектуального капіталу як тих нематеріальних (або невідчутних) активів, що не вказуються в фінансових документах компанії, але можуть бути виявлені, оцінені та юридична особа може ними керувати. Термін «нематеріальні активи» використовуються в бухгалтерських звітах юридичних осіб.

Науковці та практики єдині в думці стосовно назви цього явища, його вмісту, а також в тому, що сучасна правова наука, бухгалтерія та економіка не здатні врахувати ці нові активи (компетенція співробітників, відносини з клієнтами, комп'ютерні та адміністративні системи, бази даних та ін.). Деякі дослідники навіть стверджують, що для врахування інтелектуального капіталу потрібна нова фінансова, правова та управлінська концепції. Фінансисти ведуть дискусії про те чи варто змінювати традиційні бухгалтерські терміни, а також про можливість вартісної оцінки нового показника, його обліку та відображення в звітах.

Потрібно зазначити, що поняття «інтелектуального капіталу», його структура найчастіше трактується саме через економічні категорії. Законодавча база щодо характеристики даного явища вміщується в поняття «нематеріальні активи» у Положенні (стандарті) бухгалтерського обліку 8 «Нематеріальні активи» затвердженого Наказом Міністерства фінансів України № 242 від 18.10.99 (далі - П(с)БО 8), яке швидше є по своїй суті бухгалтерським терміном. Згідно з П(с)БО, до нематеріальних активів належать немонетарні активи, що не мають матеріальної форми та можуть бути ідентифіковані.

Юридичні напрацювання, що виявляються у законодавчих актах, повинні встигати за розвитком суспільних відносин, а особливо за їх важливим блоком -- економічними відносинами. Сучасна правова наука не повинна поспішати у наданні чіткого визначення поняття «інтелектуального капіталу», яке було б законодавчо закріплене. Оскільки часто визначення обмежує природу явища, не враховує повною мірою всіх сут- нісних ознак.

Термін «інтелектуальний капітал» є більшою мірою теоретичним доробком, який повинен ще пройти ряд наукового правового дослідження і увійти в законодавчий обіг як новий вид майна, яке може використовуватись у господарській діяльності юридичної особи.

Щодо іноземного досвіду, визнання категорії інтелектуального капіталу спостерігається на міжнародному рівні. У 1990 році створена спеціалізована програма у складі ООН, яка публікує щорічні звіти про розвиток інтелектуального капіталу та динаміку його накопичення. Відомим є проект датського уряду 1997 року, по вивченню інноваційних процесів, що протікають в 19 компаніях, а також якості управління інтелектуальним капіталом. Після 2003 року в цьому проекті приймають участь вже більше 100 датських компаній, що публікують щорічні звіти про стан інтелектуального капіталу в структурі їх майна.

При здійсненні аналізу економі- ко-правової категорії «інтелектуальний капітал», потрібно розуміти, його бага- тоаспектність, складність. Самі ці ознаки привертають все більшу увагу науковців за умов гуманізації та соціалізації економіко-правового розвитку провідних країн світу.

Дана категорія має дуалістичний еко- номіко-правовий характер і розкривається у єдності економічних та юридичних відносин. Розгляд інтелектуального капіталу як виду майна, що є основою при здійсненні господарювання із позиції цих двох площин дає змогу подолати спрощений, поверхневий підхід. За цих обставин дослідження взаємозв'язку економічної та юридичної сторін інтелектуального капіталу не обмежується виявленням ступеня їх адекватності, первинності і вторинності, сутності та зовнішнього прояву. Розгляд через дану призму дозволяє розуміти, що саме тісний взаємозв'язок правової та економічної сутності лежить в інтелектуальному капіталі.

За роки незалежності в Україні була проведена колосальна робота з реформування системи бухгалтерського обліку, однак досі ще не створена єдина методологія та документація операцій з нематеріальними активами. Бухгалтерський аналог поняттю «інтелектуальний капітал» -- «нематеріальні активи» по-різному трактується в системі нормативно-правових актів і в економічній літературі. Вони відрізняються один від одного не тільки своїми обсягами і ступенем деталізації, а ще й не збігаються за змістом як з правової, так і з економічної точки зору.

Так, вчені-економісти схильні трактувати інтелектуальний капітал та нематеріальні активи як умовну вартість об'єктів промислової та інтелектуальної власності, а також права користування землею, водними та іншими природними ресурсами. До даних категорій відносять об'єкти, що не мають фізичних якостей, але приносять підприємству прибуток або створюють умови для його одержання.

В правовому полі також відзначається дана особливість, проте при розгляді інтелектуального капіталу як правової категорії важливими є не стільки результати використання позначених об'єктів (прибуток), скільки сам механізм їхнього обігу, його законодавче регулювання, правове використання в господарській діяльності та можливість внесення такого виду майна в статутний капітал юридичної особи.

Оскільки вищевказані об'єкти грають надзвичайно важливу роль у правовому та соціально-економічному прогресі, то важливо розробити ефективну систему їхньої схоронності і використання, для чого потрібно уніфікувати необхідні визначення і провести відповідне наукове групування (класифікацію) об'єктів.

Початок ХХІ століття ознаменувався інформаційною революцією, коли на перший план вийшли такі поняття, як «інформаційне суспільство», «управління знаннями», «інтелектуальний капітал», «нематеріальні блага» першоосновою яких є інтелект, ідеї та інновації.

У світі відбувається стрімкий процес економізації науки та інтелектуалізації господарської діяльності. Найціннішим стратегічним ресурсом і провідною конкурентною перевагою сучасного суспільства є ресурс інтелектуального капіталу. Жорстка світова конкуренція потребує нових ідей, високоякісної продукції, постійних інновацій, а тому без залучення інвестицій в науку неможливо вести мову про сталий економічний розвиток.

Саме застосування інтелектуального капіталу при здійсненні господарської діяльності дозволяє виготовляти продукцію та надавати послуги, які відповідають світовим стандартам. Організації, які не визначили інтелектуальний капітал одним із своїх пріоритетів, в кращому випадку ризикують втратити конкурентні переваги, а в гіршому - їм загрожує втрата своїх позицій на ринку.

Размещено на Allbest.ru