Регуляція і дерегуляція національної економіки в екстремальних умовах

Размещено на http://www.allbest.ru/

Академія наук ВО України

Львівський національний університет імені Івана Франка

Кафедра економіки підприємства

РЕГУЛЯЦІЯ І ДЕРЕГУЛЯЦІЯ НАЦІОНАЛЬНОЇ ЕКОНОМІКИ В ЕКСТРЕМАЛЬНИХ УМОВАХ

Іван Михасюк

доктор економічних наук, професор

Володимир Чаус

аспірант

Досліджено поєднання регуляції і дерегуляції національної економіки України в екстремальних умовах (російської агресії) з посиленням державного регулювання щодо зміцнення військово-промислового комплексу й одночасного дерегулювання бізнесу підприємств в.т.ч. оборонної промисловості, перспективи євроатлантичного партнерства.

Ключові слова: національна економіка, регуляція, дерегуляція, російська агресія, інтеграція, геополітика, НАТО, ЄС.

Исследовано сочетание регуляции и дерегуляции национальной экономики Украины в экстремальных условиях (российской агрессии) с усилением государственного регулирования по укреплению военно-промышленного комплекса и одновременного дерегулирования бизнеса предприятий в т.ч. оборонной промышленности, перспективы евроатлантического партнерства.

Ключевые слова: национальная экономика, регуляция, дерегуляция, российская агрессия, интеграция, геополитика, НАТО, ЕС.

The article investigates the combination of Ukraine National economy's regulation and deregulation in extreme conditions (Russian aggression) with increased government regulation to strengthening the military- industrial complex and simultaneous deregulation of business enterprises including defense industry and prospects for Euro-Atlantic Partnership.

Keywords: National Economy, regulation, deregulation, Russian aggression, integration, geopolitics, NATO, the European Union.

Поруч із економічною складовою, вирішальне значення у формуванні України як повноправного євроатлантичного партнера мають безпека і оборонна сфери як важлива умова ефективності національної безпеки держави. Пріоритетними тут є забезпечення національних інтересів, державної незалежності, протидія і запобігання сучасним внутрішнім та зовнішнім викликам і загрозам.

Російська агресія, як головна загроза національній безпеці України та українців, національна безпека внутрішнього походження змушує нас обирати систему колективної безпеки та оборони країни за принципом ряду пострадянських країн - через НАТО - в ЄС.

Доля Європи вирішується сьогодні в Україні. Тому Україна мусить не лише забезпечити власну безпеку, а й зробити посильний внесок у формування простору безпеки на Європейському континенті. Звичайно курс на європейську інтеграцію та євроатлантичну співпрацю пов'язаний з ризиками, усунення яких потребує вжиття відповідних заходів. Задекларований курс України на інтеграцію в європейський політичний і безпековий простір є невід'ємною складовою євроатлантичного простору і має спиратися на принципово нову модель суспільно-політичного розвитку, відповідну стратегію внутрішніх перетворень та послідовні зусилля, спрямовані на зміну геополітичної ситуації.

Все це вимагає від України посилити державне регулювання економіки в бік зміцнення військово-промислового комплексу (ВПК) й одночасного дерегулювання бізнесу підприємств в тому числі й оборонної промисловості.

У 2013 р. до стратегічних напрямів економічної та соціальної політики України передбачалось віднести такі: дерегуляція та мотивація бізнесу до зростання; розвиток внутрішнього ринку і стимулювання імпортозаміщення; реалізація потенціалу аграрного сектору в умовах загострення ризиків світової продовольчої кризи; сприяння експортерам і зміцнення конкурентоспроможності експорту; модернізація важелів макроекономічної стабілізації в умовах збереження нестабільності глобальної економіки; оптимізація фіскальної політики в умовах жорстоких бюджетних обмежень; диверсифікація та підвищення ефективності соціальної політики.

Проте сьогодні (2014 р.) - в екстремальних умовах - окупація Криму Росією і вторгнення на Схід України змушує Уряд взяти на себе, насамперед, обороноздатність, а отже й змінити вектор в бік державного регулювання економіки не чекаючи повномасштабного вторгнення російського агресора. Тому регуляторну роль Уряду України слід в першу чергу скерувати на зміцнення військово-промислового комплексу

Світовий досвід вчить: раз почалась війна - все для фронту, все для перемоги. За таких умов на передній план виходить державна регуляція економіки оборонної промисловості. А щоб промисловість ВПК й інших підприємств більш ефективно працювали, слід дерегулювати та мотивувати бізнес до зростання. В цьому й полягає поєднання регуляції і дерегуляції національної економіки в екстремальних умовах.

В умовах ведення Вітчизняної війни вбачається за необхідне посилити виконання вимог законодавства України щодо державної регуляторної політики в частині кількісного аналізу вигод і витрат на дотримання обов'язкових регуляцій при підготовці нормативно-правових актів відповідних центральних органів виконавчої влади щодо оборонних заходів Вітчизни. З цих позицій стратегічна орієнтованість політики дерегуляції обумовлює необхідність впровадження модернізованих регуляторних механізмів в поєднанні з дерегулюванням, насамперед, підприємств оборонного комплексу Державне регулювання ВПК в поєднанні з дерегулюванням - скороченням дозвільних і реєстраційних процедур, поширення практики електронного надання адміністративних послуг для бізнесу на усій території України, як і формування стійкого податкового середовища тощо слід скеровувати в бік підвищення ефективності державної оборонної політики.

Відомо, що в цілому нинішня ситуація в Україні нестабільна. Це відштовхує потенційних інвесторів. Подібна внутрішня ситуація у свій час мала місце у таких країнах як Литва, Латвія, Естонія. Ці країни прагнули приєднатися до НАТО не через те, що їм загрожував якийсь зовнішній ворог, як Україні сьогодні, а задля вигідного та надійного проведення внутрішніх реформ, оптимізації витрат на безпеку і перерозподілу звільнених бюджетних коштів на виплати вчителям, лікарям, пенсіонерам. І сьогодні, життя людей цих країн загалом відповідає європейським стандартам, до яких належать: гарантований суверенітет і національна безпека, цивілізована політика, стабільна розвинута економіка, забезпечена старість, надійний соціальний захист, безпечна праця. Для України НАТО сьогодні - це механізм реалізації більш глобальних планів, зокрема зростання економіки. Адже в НАТО вступає не лише Міністерство оборони, а держава загалом задля серйозного впливу на внутрішню ситуацію в країні.

Процес євроатлантичної інтеграції веде до позитивних змін у різних сферах життя країни як в економіці, так і політиці, поліпшиться інвестиційна привабливість країни. У потенційного інвестора думка про Україну зміниться. Слід прискорити доведення до логічного завершення процес євроінтеграції шляхом підписання і подальшої ратифікації парламентами всіх країн-членів ЄС Угоди про асоціацію і зону вільної торгівлі.

За оцінками вітчизняних експертів, для безболісного вступу до ЄС Україні бажано збільшити ВВП до 300 млрд доларів США, а сукупний обсяг прямих іноземних інвестицій має досягти майже 80 млрд. доларів США. Для подолання відчутного розриву в обсягах ВВП на душу населення між Україною та членами ЄС щорічні темпи зростання ВВП повинні бути на рівні не менше 6 - 7%, а товарооборот становити як мінімум 60% [1, 167].

Проте, вказані цифри, на нашу думку, надто завищені і не можуть служити головною умовою вступу до ЄС, зокрема сьогодні, в умовах неоголошеної війни з Росією. Проте лише приєднання до цивілізації ЄС є запорукою виходу України з соціально-економічної префиренції.

Чим більше відставання, тим активніше повинна втручатися держава у господарський процес, зокрема, шляхом державного інвестування в економіку, визначення пріоритетів бюджетних капітальних видатків. Інвестиційна сфера, особливо у країнах із перехідною економікою, неспроможна одужати за рахунок саморегулювальних механізмів. Потрібне впровадження відповідних адекватних державних програм, спрямованих на поліпшення інвестиційного клімату.

На сьогодні немає загальновизнаної методики визначення оптимального та порогового рівня державних витрат і, відповідно, рівня податкового навантаження, при перевищенні яких економічне зростання зупиняється. Отже, доцільно здійснювати експертні оцінки щодо визначення оптимального та порогового рівнів розміру та враховувати їх при формуванні податкової, бюджетної та інвестиційної політики.

На сьогоднішній день найбільш доцільним як для України, так і Європи вибудувати і зміцнювати Балтійсько-Чорноморську оборонну вісь - Швеція - Норвегія - Фінляндія - Литва - Латвія - Естонія, Польща - Болгарія, а у перспективі і Білорусія, ініціювати взаємно вигідні умови між вказаними країнами від торговельної до оборонної політики. Спільні інтереси країн Балтії і регіону Чорного моря дадуть можливість сформувати новий Політико-Східний Союз на теренах Східної Європи. В цьому зацікавлені також Швеція, Фінляндія як позаблокові країни а також Туреччина, яка не прямо, проте підтримує своїх одновірців - кримських татар. Правда, робити подальших кроків в цьому плані поки що не бажає, щоб не зіпсувати відносини з Росією. Повноцінну допомогу від Туреччини зможемо отримати тільки тоді, коли США та Європа почнуть діяти.

Союз вищевказаних держав був би значно сильніший в економічному і військовому відношенні, ніж московський агресор. Україна в такому Союзі, зважаючи на розміри території, природні ресурси та географічне положення, створення, по суті, нової боєздатної справжньої української армії, має шанс відіграти основну роль як в оборонному, так і в економічному аспекті.

Для цього в першу чергу Україні слід посилити гальмування динаміки зростання видатків. Головним завданням бюджетної політики має бути оптимізація структури видатків. Зокрема, підвищення рівня соціального захисту можливе за рахунок скасування необґрунтованих пільг для заможних верств населення, мінімізації корупційних втрат, раціоналізації структури закупівель. На дострокове погашення частини зовнішнього державного боргу слід спрямувати понадпланові надходження до бюджету, а видатки - спрямовувати на проекти, які в коротко- чи середньостроковій перспективі дозволять значно зменшити видатки бюджету, збільшити його доходи передовсім на оборону країни.

Доцільним у державному регулюванні слід вважати посилення уваги до спрямування акумульованих у бюджеті коштів на цілі розвитку, уникнути розпорошення інвестиційних ресурсів. Слід радикально удосконалити управління державними підприємствами й акціонерними товариствами з контрольним пакетом акцій, з огляду на необхідність спрямування коштів на технологічну модернізацію виробництва.

В 2012 році спад промислового виробництва в Україні заклав передумови адаптаційної перебудови економіки для функціонування в умовах значного зменшення ваги експортного чинника. Змістом такої перебудови має стати зменшення питомої ваги традиційних експортних секторів промисловості, переорієнтація ресурсів на забезпечення потреб внутрішнього ринку та освоєння нових зовнішніх ринків продукції з переорієнтацією в країни ЄС.

Нинішня макроекономічна модель валютно- грошової політики, в якій грошова пропозиція критично залежить від стану платіжного балансу, вимагає зміни інструментарію та пріоритетів політики державного регулювання. державний дерегуляція бізнес

В 2014 р. через витрати на оборону а також низькі темпи зростання експорту українських товарів спонукало до цілеспрямованої девальвації гривні, що вимагає залучення інноваційних технологій. Уповільнення інвестиційної активності негативно позначається на процесах імпортозаміщення, що і без цього посилює падіння гривні.

Застосування Національним банком адміністративних заходів, у тому числі тимчасових обмежень щодо купівлі-продажу валюти, посилення контролю за поверненням експортної виручки в Україну, обов'язкового продажу її більшої частини тощо, можуть створити передумови для укріплення курсу гривні.

Незважаючи на зовнішні загрози, скерування економіки країни для перемоги над ворогом (регулювання економіки) держава й далі повинна дерегулювати процеси обмеження втручання в поточну діяльність суб'єктів господарювання при розробленні та просуванні нових товарів на ринок у спосіб повноцінного запровадження процедур ринкового нагляду відповідно до міжнародних норм і практики країн ЄС, сприяти розширенню бази інвестиційних ресурсів підприємств та їхньому спрямуванню в напрямах, необхідних для реалізації програми модернізаційних реформ, включно із новими програмами модернізації оборонного сектору України.

Після закінчення воєнних дій на Сході та відновлення припливу інвестиційних ресурсів можна очікувати відбудову зруйнованих заводів із застосуванням новітніх технологій, а отже, збільшення випуску конкурентоспроможної високотехнологічної продукції.

Література

1. Офіційний сайт Державного комітету статистики України [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://www. ukrstatgov. ua.

2. Олег Шамшур, Микола Капітоненко. В пошуках витраченого часу: проблема вибору стратегії безпеки України. Дзеркало тижня, № 40 (186) 1 листопада 2014 р.

3. А. Філіпенко. Економічний часопис -ХХІ№ 7- 8, 2011, С. 66.

Размещено на Allbest.ru