Інноваційна політика кластероутворення в рекреаційно-туристичній сфері України

D.M. Stechenko, doctor of economic sciences, professor, I.V. Bezuhlyi, candidate of economic sciences

INNOVATION POLICY OF CLUSTERS CREATION IN THE RECREATION AND TOURISM SECTOR OF UKRAINE

Abstract

Постановка проблеми

Становлення конкурентоздатності національної економіки України потребує впровадження ефективних форм ведення бізнесу, зокрема кластерних, мережевих утворень, зон та територій зі спеціальним режимом господарської діяльності. В умовах глобалізації спостерігається низька ефективність класичних ієрархічних управлінських структур, які не спроможні забезпечити високий рівень конкурентоспроможності господарюючих суб'єктів [7, с. 6]. Найбільш ефективною формою підтримки малого бізнесу в рекреаційно-туристичній сфері є кластери. Актуальність кластерізації окремих секторів національної економіки зросла у зв'язку з посиленням конкуренції, ускладненням ситуації на світових ринках та інформатизацією суспільства. Кластерізація забезпечує формування критичної маси для подальших структурних перетворень у національній економіці та активізації інтеграційних процесів. Вважається, що використання кластерного підходу в Україні сприятиме підвищенню ефективності національної та регіональної економіки.

Аналіз останніх публікацій

Подальше впровадження кластерного підходу в національній та регіональній економіці пов'язують з процесами екологізації, підвищенням ефективності управління мережевих структур, створенням транскордонних кластерів, активізацією інноваційного розвитку територій та іншими проблемами. Завдання екологізації рекреаційно-туристичної сфери може бути вирішено на основі використання нових форм екологічних кластерів. Останні базуються на концепціях ZeroWaste (композиція відходів), Palingenesis (екологічний палігенезис), BANC (Biologically active natural complex), ZERI (Zero environ mental resistan timplication). Перша концепція передбачає впровадження інноваційних технологій для поліпшення природного середовища та введення у структуру кластерів спеціально еколого-орієнтованих господарюючих суб'єктів. Друга концепція формування кластерів базується на виробництві чистих будівельних матеріалів для рекреаційно-туристичної сфери. У межах третьої концепції реалізація кластерних проектів передбачає залучення штучно створених ландшафтів у рекреаційно-туристичну архітектуру. Четверта концепція передбачає формування кластерів на основі об'єднання існуючих рекреаційних територій з об'єктами, які забезпечують їхню антропогенну стійкість. Показники ефективності функціонування кластерів мають відображувати [1, с. 4-5]:

- зниження енергоємності та ресурсоємності;

- підвищення попиту на запропонований туристичний продукт;

- зміну прибутку підприємств; зменшення кількості забруднюючих речовин;

- впровадження технології з переробки відходів;

- зменшення сукупного антропогенного впливу;

- активізація споживання відновлених ресурсів; впровадження нових стандартів екологічного менеджменту: відповідність методів управління охороною здоров'я європейським стандартам.

До складу кластерів у рекреаційно-туристичній сфері доцільно включати об'єкти природно-заповідного фонду, що сприятиме впровадженню товарно-грошових відносин у процеси природокористування.

Забезпечення сталості природно-заповідних об'єктів вимагає поєднання природоохоронних та рекреаційно-туристичних функцій у певних організаційних формах, зокрема у природоохоронних кластерах. Процес їхнього створення передбачає невиснажливе використання компонентів природного середовища для задоволення суспільних потреб і базується на поєднанні підприємницьких структур, органів влади та громадських організацій на основі комплексного підходу до використання, відтворення та охорони природних ресурсів [2, с. 7].

Дослідники інноваційних процесів пропонують значну кількість типологій. Так, Й. А. Шумпетер запропонував виділяти розробки та впровадження нової або удосконаленої продукції, використання нової сировини, нової техніки та технологічних процесів, зміни в організації виробництва та його матеріально-технічного забезпечення, появу нових ринків збуту [17]. У сучасних концепціях формування інноваційної політики значне місце посідають інновації, які пов'язують з організацією суспільного виробництва, зокрема організаційними, економічними, політичними, соціальними, юридичними нововведеннями [6, с. 23-24]. Поява нових ринків збуту інтерпретується як маркетингові інновації [14, с. 57-59; 16, с. 91]. При розробці типологій інновацій у рекреаційно- туристичній сфері необхідно враховувати особливості суспільного виробництва послуг та європейський досвід структурування нововведень.

Організаційна структура кластерного утворення передбачає створення дорадчого органу, який через комітет з питань регіонального розвитку та некомерційні організації впливає на функціонування кластеру [12, с. 88]. Створенню кластерів має передувати процес формування необхідних інституцій, зокрема інноваційних центрів, суспільних організацій тощо.

Створення транскордонних кластерів вважається одним з інструментів активізації інтеграційних процесів України. Реалізація такого проекту має спиратися на відповідну державну стратегію, формування якої передбачає:

- врахування європейського досвіду;

- розробку методологічних основ виявлення та підтримки транскордонних кластерів;

- створення робочих груп для підготовки інформаційно-аналітичних матеріалів;

- обґрунтування пріоритетів прикордонного співробітництва, реалізація яких забезпечується функціонуванням транскордонних кластерів;

- підготовку та проведення круглих столів з метою виявлення кластерних ініціатив і пошук можливостей включення їх в регіональні програми соціально-економічного розвитку.

Запропонована стратегія має містити цілі щодо розбудови інфраструктури природоохоронного сектору та сфери відпочинку, проведення міжнародних досліджень, створення технополісів, технопарків, євроінформаційних центрів та ін. [15]. На основі особливостей інституційного середовища щодо розвитку промислово-інноваційних кластерів в Європі, дослідження впливу на інноваційний потенціал європейських країн визначені шляхи формування транскордонних кластерів [11]. Європейському рівню розвитку транскордонних кластерів приділяється недостатня увага.

Реалізація стратегії інноваційного розвитку транскордонних територій передбачає виділення двох етапів. На першому - створюються транскордонні індустріальні, технологічні та наукові парки, промислові зони, діяльність яких орієнтована на створення інноваційної інфраструктури. Стимулюючим фактором, який сприяє розбудові необхідної інфраструктури, є можливість зниження трансакційних витрат інвесторів. В умовах, коли отримали поширення усталені транскордонні зв'язки між суб'єктами підприємництва прикордонних територій сусідніх країн, стає можливе виділення кластерів [4, с. 57-58].

В Україні кластерна форма організації транскордонного співробітництва не отримала належного поширення, зокрема, не впроваджені інноваційно-інвестиційні механізми формування та функціонування кластерів. Майже не застосовуються такі інструменти державного регулювання, як цільове фінансування, надання субвенцій, субсидій тощо. Грошово-кредитна, податкова, амортизаційна, інвестиційна складові державної економічної політики недостатньо впливають на активізацію регіонального розвитку [5, с. 249].

Методичні рекомендації, розроблені фахівцями Інституту регіональних досліджень, спрямовані на виявлення транскордонних кластерів та кластерних ініціатив і містять перелік необхідних даних, наукових методів та етапів для проведення аналітичної роботи та розробки заходів щодо активізації транскордонного співробітництва [7]. Проте для розробки заходів щодо активізації існуючих рекреаційно-туристичних кластерів необхідно враховувати регіональні особливості функціонування сфери відпочинку.

Виділення недосліджених частин загальної проблеми

Аналіз фахової літератури свідчить про недостатній рівень науково-теоретичного та методичного забезпечення процесів створення транскордонних кластерів. Існує потреба розробки методичних рекомендацій для впровадження організаційно-економічних механізмів активізації транскордонної кластерізації. Такі методичні розробки мають поєднувати концепції інноваційного розвитку з процесами транскордонної кластерізації.

Постановка завдання. Метою роботи є дослідження окремих аспектів процесу кластерізації в рекреаційно-туристичній сфері. Основними завданнями є: висвітлення заходів щодо інтенсифікації створення транскордонних рекреаційно-туристичних кластерів, наведення прикладів інновацій реалізації кластерних ініціатив у рекреаційно-туристичній сфері України, обґрунтування критеріїв типології інновацій, сукупності якісних і кількісних показників аналізу характерних типів кластерів, сформулювати основні принципи використання інноваційного підходу в процесі кластерізації в рекреаційно-туристичній сфері.

Виклад основного матеріалу

Поняття «кластер» для характеристики специфічної форми організації виробництв і послуг було введено американським вченим М. Портером при дослідженні проблем міжнародної економіки. Він зазначав різні види кластерів («промисловий кластер», «регіональний кластер», «галузевий кластер» та ін.), проте не давав їм однозначних визначень. Цим зберігав основу - наявність певних видів зв'язків між фірмами, що утворюють кластер як «географічно обмежену групу компаній, поставщиків, провайдерів послуг і асоційованих інститутів відповідної сфери, зв'язаних взаємовідносинами різних типів» [10, с. 109].

По суті в цьому вбачається один з напрямів становлення інноваційного підходу регіонального кластероутворення як інституту розвитку, що сприяє зняттю бар'єрів в активізації формування міжгалузевих і міжсекторіальних економічних зв'язків. Такі зв'язки проявляються у злитті сфери матеріального виробництва з нематеріальним.

Інноваційний підхід регіонального рекреаційно-туристичного кластероутворення має складатися з:

- пошуку оптимальних шляхів розвитку;

- виявлення перспективної взаємодії підприємств, організацій і установ;

- економічного регулювання процесу інноваційного кластероутворення;

- організаційного, правового, інвестиційного та іншого забезпечення прискореного злиття сфери виробництва та послуг інноваційного характеру.

У процесі реалізації інноваційного підходу регіонального рекреаційно-туристичного кластероутворення його цілі можуть істотно змінюватися, трансформуватися у зв'язку з усвідомленням нових фактів і умов функціонування. Отже, актуальним стає прогнозування найбільш доцільних траєкторій створення та ефективного функціонування кластерних утворень на досить тривалий період.

У ринкових умовах центральна функція реалізації інноваційного підходу кластероутворення належить регіональним органам влади. Він має реалізовуватися у трьох напрямках:

- сприяння в узгодженні інтересів суб'єктів рекреаційно-туристичного кластеру;

- формування сприятливої інфраструктури ринку рекреаційно-туристичних послуг;

- вироблення єдиних цивілізованих правил і механізмів координації самодіяльності всіх суб'єктів рекреаційно-туристичного ринку на взаємовигідній основі кооперування «за інтересами» на різних стадіях технологічних циклів, що забезпечують розширене відтворення соціальних інновацій і розширення дій даного механізму на інші сфери життєдіяльності.

Регіональні органи управління мають бути заінтересовані в комплексному соціально-економічному розвитку рекреаційно-туристичних територій, забезпеченні нормальних умов життєдіяльності населення, створенні кластерів і досягненні їхньої ефективної структури. Разом з тим істотного значення набуває сервісна складова економіки регіону як множина різноманітних господарських суб'єктів у різних сферах діяльності, орієнтована на створення і надання різного роду рекреаційно-туристичних послуг.

Забезпечення збалансованого розвитку регіонального рекреаційно-туристичного кластера можливе за умови використання організаційних технологій, за допомогою яких відбувається обмін інформацією, установлюються єдині критерії якості, правила підготовки персоналу, посилення конкурентних переваг тощо. Збалансований розвиток регіонального рекреаційно-туристичного кластера повинен здійснюватися при всебічному врахуванні наступних обставин:

- можливостей, умов і способів консолідації активів;

- необхідності й доцільності централізації управління (в т. ч. організаційних, економічних, маркетингових, технологічних, фінансових та ін.);

- корисності перетворення (реорганізації, реструктуризації) окремих підрозділів (фірм, служб, виробництв) і зв'язків між ними;

- розвиток партнерських відносин між учасниками кластера;

- активізації інвестиційної діяльності та росту інноваційного потенціалу.

При формуванні кластерної стратегії має бути врахований тип побудови кластеру: географічний, горизонтальний, вертикальний, латеральний, технологічний, фокусний, якісний. Для рекреаційно-туристичної сфери характерне поєднання декількох галузей чи секторів економіки. Це свідчить про пріоритетність горизонтального типу побудови рекреаційно-туристичних кластерів. Для виявлення типу побудови кластеру та кластерних ініціатив доцільно використати методи локалізації, аналізу на мікрорівні, аналізу непрямих ознак [7, с. 10, с. 26-27].

Створення кластерів за ініціативою органів регіональної влади та органів місцевого самоврядування можливе на основі фокусного типу, коли мережева структура формується навколо одного центра-підприємства, науково-дослідної чи навчальної установи. До функціональної структури кластера можна віднести: «ядро» - об'єкти, навколо якого формується кластер; «суміжні» - об'єкти, які безпосередньо забезпечують функціонування базових об'єктів «ядра»; «обслуговуючі» - об'єкти, наявність яких обов'язкова, але діяльність яких напряму не пов'язана з функціонуванням об'єктів «ядра»; «допоміжні» - наявність яких бажана, але не обов'язкова для функціонування інших об'єктів кластера. Такі структурні складові можуть виступати як всі типи об'єктів кластера. Наприклад, транспортна і комунікативна складові можуть виступати одночасно і ядром кластера, і бути його суміжним, обслуговуючим і допоміжним.

Реалізація кластерного підходу вимагає належної уваги з боку всіх учасників процесу кластероутворення. Як показує зарубіжний досвід економічного розвитку, недостатньо визнати факт формування кластерної структуризації економіки. Якщо регіон має особливості для стимулювання створення кластерів, що володіють потенціалом економічного розвитку, доцільно задіяти відповідні організаційно-економічні механізми управління даними інтеграційними структурами.

Ефективна діяльність кластера визначається характером взаємовідносин його потенціальних учасників з регіональними органами управління. Кластерний підхід дає організаційно-ринкові та функціональні переваги як для учасників кластера, так і для регіональних органів управління, а також для регіональної бізнес-спільноти.

Для регіонального рекреаційно-туристичного бізнесу переваги можна вбачати в наступному: зниження трансакційних затрат; поліпшення можливостей для більш результативного виходу на глобальні ринки; активізація інноваційної діяльності та поява нових знань; поява зручного інструменту для взаємодії з адміністрацією регіону; удосконалення і модернізація ринкової інфраструктури надання рекреаційно-туристичних послуг. Перевага самого кластеру проявляється в різних напрямках внутрішніх зв'язків:

- більш гарантована реалізація рекреаційно-туристичних послуг (продукту);

- підвищення доступності рекреаційно-туристичних ресурсів;

- вільний обмін інформацією, знаннями;

- виникнення нових умов конкуренції і партнерства;

- можливості для диверсифікації діяльності.

Управління розвитком послуг регіонального рекреаційно-туристичного кластера слід розглядати як довгострокове завдання, вирішити яке можна лише професійно, не перетворюючи його на побічну функцію.

У процес кластероутворення залучається багато господарських суб'єктів різних форм власності, кожний із яких керується своїми економічними інтересами. За таких обставин оптимальним варіантом управління стають інструменти побічної дії (координація, стимулювання, регулювання), що дозволяють без прямого втручання створити сприятливі умови для функціонування і розвитку регіонального рекреаційно-туристичного кластера. Разом з тим, стає більш складно приймати правильне управлінське рішення і забезпечувати його реалізацію нинішньому суб'єкту управління, спираючись лише на знання про його загальні функції. Значна кількість традиційних управлінських функцій, наприклад, регулювання і контроль, планування і організація, у нинішніх умовах вимагають іншого змістовного наповнення.

Для підвищення ефективності функціонування і розвитку регіонального рекреаційно- туристичного кластера необхідний організаційно-економічний механізм управління, основу дії якого становить узгодження цілей і завдань з методами і засобами досягнення намічених результатів реалізації прийнятих рішень. Важливою функцією організаційно-економічного механізму управління стає формування принципово нових підходів адаптації учасників кластера до взаємодії, коопераційних зв'язків, готовності розвитку форм і методів внутрішньосітьового співробітництва. Інноваційний підхід результативно-орієнтованого спрямування об'єднує увесь управлінський цикл від планування і закінчуючи контролем.

Інноваційний підхід регіонального рекреаційно-туристичного кластероутворення можливий з дотриманням наступних принципів:

- побудова такої організаційної структури, яка формує сприятливі умови для креативної праці;

- визначення загальних напрямів функціонування і розвитку рекреаційно-туристичних послуг регіону, спираючись на управління контрольованими факторами змінного середовища з метою забезпечення необхідного вектору їхнього розвитку;

- створення сприятливих умов для генерації альтернативних поглядів та ідей;

- заохочення готовності брати на себе відповідальність і самостійність організації праці в наданні якісних рекреаційно-туристичних послуг.

Інновації в рекреаційно-туристичній сфері можна розглядати як результат дій, які спрямовані на створення нового продукту, освоєння нових ринків, впровадження інформаційних технологій, вдосконалення процесу надання рекреаційно-туристичних послуг, створення стратегічних альянсів для здійснення бізнесу, впровадження сучасних організаційно-управлінських форм діяльності спеціалізованих підприємств. Інноваційним продуктом у рекреаційно-туристичній сфері можуть називатися нові пропозиції послуг, напрями, маршрути, які пропонуються та реалізуються на ринку [13, с. 64].

Реалізація цієї концепції можлива на основі інноваційної політики розвитку рекреаційно-туристичної сфери, яка має на меті активізувати трансформаційні процеси в національній економіці України, сприяти впровадженню технологій такого рівня, які забезпечать конкурентоспроможність вітчизняним товарам та послугам на світових і внутрішніх ринках. Підґрунтям інноваційної політики розвитку рекреаційно-туристичної сфери мають стати нові знання та їхня ефективна реалізація. Одним з напрямів використання нових знань є впровадження кластерних технологій в рекреаційно-туристичну сферу.

Інтерпретуючи поняття «інновація» до рекреаційно-туристичної сфери, можна подати наступне визначення. Інноваціями в рекреаційно-туристичній сфері є розроблені або удосконалені технології надання послуг, нові види рекреаційно-туристичних послуг, сукупні товари, а також організаційно-технічні рішення щодо форм рекреаційно-туристичної діяльності, методів контролю якості та надання послуг, що істотно поліпшують структуру виробництва та збільшують їхнє споживання.

Така широка інтерпретація орієнтує на використання методу типології для структурування інновацій. Типологія інновацій має бути спрямована на обґрунтування напрямів інноваційного розвитку та удосконалення процесів управління. В основу такого структурування мають бути покладені рекомендації Організації економічного співробітництва і розвитку, які передбачають виділення продуктових, процесних, організаційних та маркетингових інновацій (табл. 1). Запропоновані приклади інновацій у рекреаційно-туристичній сфері можуть бути використані при складанні програм соціально-економічного розвитку регіонів України.

У законодавстві України відсутні нормативно-правові акти, які регулюють процес кластеріза- ції. Проект «Концепції стратегії формування та розвитку транскордонних кластерів» не знайшов підтримки в органах влади. Керуючись існуючими нормативно-правовими актами, згідно з Постановою Кабінету Міністрів України від 22.05.1996 року № 549 «Про затвердження Положення про порядок створення і функціонування технопарків та інноваційних структур інших типів» кластер може бути охарактеризований як інноваційна структура [7, с. 19]. Тому створення кластерів є одним з організаційних напрямів інноваційного розвитку рекреаційно-туристичної сфери.

Виділяють декілька видів кластерних політик: посередницькі політики (broker policies), які спрямовані на співробітництво з бізнесом, розвиток наукових парків і бізнес-інкубаторів; політики з стимулювання попиту (demand-side polisies), що включають в себе акумулювання інформації щодо перспектив розвитку та доведення її до потенційних споживачів; заходи з реалізації освітніх програм; стимулювання міжнародних зв'язків на основі транскордонних кластерів; структурні політики, що спрямовані на розбудову інфраструктури та інституційний розвиток [11, с. 36]. Представлені види кластерних політик мають узгоджуватися з пріоритетами та особливостями розвитку певного регіону України.

інноваційний кластероутворення рекреаційний туристичний

Таблиця 1

Типологія інновацій у рекреаційно-туристичній сфері