Фінансово-економічні аспекти реформування адміністративно-територіального устрою

Размещено на http://www.allbest.ru/

ФІНАНСОВО-ЕКОНОМІЧНІ АСПЕКТИ РЕФОРМУВАННЯ АДМІНІСТРАТИВНО-ТЕРИТОРІАЛЬНОГО УСТРОЮ

І.В. Савенок,

Ірпінська фінансово-юридична академія

У статті розглянуто проблеми реформування адміністративно-територіального устрою, важливі аспекти, від яких залежить успіху реалізації зазначених реформ. Зроблено висновок про доцільність реформування адміністративно-територіального устрою.

Фінансове забезпечення соціально-економічного розвитку нових адміністративно-територіальних утворень і формувань нових фінансових відносин регіонів та центру полягає у розвитку в Україні системи міжбюджетних відносин.

У певних аспектах ці питання досліджували А. М. Балтін, І. К. Бистрякова, Б. М. Данилишина, Ю. А. Корчагін, В. І. Куценко, В. І. Нудельман, С. А. Романюк, Л. Г. Чернюк, М. А. Хвесик.

Держава як інститут, що забезпечує загальний розвиток країни, повинна правовими та фінансово-економічними засобами гарантувати урівноважений розвиток усіх первинних територіальних утворень.

Один зі шляхів забезпечення життєздатності базових територіальних громад, покращання соціально-економічної ситуації та створення передумов для динамічності розвитку муніципальних утворень - проведення адміністративно-територіальної реформи, яка вирішить проблему формування правових, економічних і організаційних умов для ефективної реалізації функцій місцевого самоврядування. Цей напрям задекларований у Концепції адміністративної реформи в Україні [1] та Концепції державної регіональної політики України [2], проте не розроблені практичні механізми його реалізації.

При реформуванні фінансових відносин регіонів і центру важливо сформувати такі регіони, які мали б достатній потенціал для розширеного відтворення та були економічно самодостатніми [3, с. 144].

Так, дуже складною проблемою проведення адміністративно-територіальної реформи в Україні є пошук шляхів її фінансового забезпечення. На це звертають увагу провідні економісти і практики з регіоналістики та місцевого самоврядування. Без визначення точної вартості проведення адміністративно-територіальної реформи її обговорення не є конструктивним.

Якщо витрати лише на перший етап адміністративно-територіальної реформи в Польщі оцінюються у 20 млрд дол. США, то, порівнюючи площу, чисельність населення та стан соціальної інфраструктури, Україні необхідно близько 30-40 млрд дол. Зіставлення цієї суми з обсягами річного бюджету свідчить про те, що адміністративно-територіальна реформа в Україні не може бути одномоментною, як мінімум, на неї необхідно 4-8 років [4, с. 84].

Фінансування проведення адміністративно-територіальної реформи в Україні можна здійснювати так. За рахунок коштів відповідних місцевих бюджетів, одержаних як цільова субвенція з Державного бюджету України, потрібно здійснювати витрати на проведення заходів, пов'язаних з: утворенням і ліквідацією адміністративно-територіальних одиниць, поселень, районів у місті; віднесенням поселенських утворень до категорії сіл або селищ- містечок, віднесенням сіл до категорії селищ-містечок, віднесенням поселень до категорії міст, надання громадам статусу міста-району, міста-регіону; встановленням і зміною меж адміністративно-територіальних одиниць, поселень, районів у місті, включаючи встановлення меж у натурі на місцевості; найменуванням адміністративно-територіальних одиниць, поселень, поселенських утворень, районів у місті та перейменуванням адміністративно-територіальних одиниць, не пов'язаних з найменуванням або перейменуванням поселень.

Витрати, пов'язані з проведенням загальних зборів громадян за місцем проживання, консультативного опитування, здійснюються відповідно до законодавства, але, як правило, за рахунок місцевих бюджетів. Інші витрати на здійснення заходів, пов'язаних із вирішенням питань територіального устрою, планується здійснювати виключно за рахунок коштів відповідних місцевих бюджетів, що також може викликати певні проблеми з їх фінансуванням в окремих регіонах, зокрема депресивних.

Також при проведенні реформи треба пам'ятати, що не всі регіони в Україні мають належні фінансові ресурси для проведення територіальної реформи. Частину з них відносять до депресивних, у тому числі й області Поліського економічного району (Волинська, Рівненська, Житомирська, Чернігівська), які характеризуються нестачею фінансових ресурсів для утримання навіть найнеобхідніших бюджетних закладів.

Проведення реформування адміністративно-територіального устрою та державної регіональної політики має ще один важливий аспект, від якого однаковою мірою залежать і успіх, і поразка в реалізації зазначених реформ. Йдеться про так званих провайдерів і головних учасників процесу - регіональну еліту. Ситуація, що склалася у період проведення соціально- економічних і політичних перетворень на місцевому рівні, викликає певне занепокоєння. І найбільше занепокоєні темпами, суттю, узгодженістю цих реформ саме представники регіональних еліт. Щодо цього визначають декілька причин: фінансовий економічний управління міжбюджетний

- сьогодні фактично зруйнована виконавча вертикаль державної влади на всіх рівнях, що проявляється насамперед в ігноруванні виконання вимог нормативно-правових актів, що приймаються центральною владою. Зазначене призводить до хаосу в забезпеченні належного державного управління не лише в центрі, а й на місцях;

- з іншого боку, регіональні еліти не відчувають себе захищеними державою від різних порушень, насамперед в юридичній та економічній площині;

- неузгодженість у фінансових і бюджетних питаннях між центром і місцевою владою стає реальною загрозою для подальшого розвитку як регіонів, так і держави в цілому;

- відсутність допомоги з боку центральної влади та природний інстинкт самозбереження штовхає регіональну еліту до самоорганізації для пошуку оптимальних шляхів щодо вирішення місцевих проблем;

- з іншого боку, реальне об'єднання місцевих еліт може стати потужною об'єднуючою силою для виведення України на більш високі щаблі соціально-економічного та політично- культурного рівня. І в цьому випадку саме регіональна еліта є рушійною силою у реформуванні всіх сфер життєдіяльності громадян [5, с. 630-631].

Фінансово-економічні аспекти реформування адміністративно-територіального устрою повинні включати в себе такі складові.

1. Формування фінансово-економічних засад комунальних об'єднань територіальних громад на основі, по-перше, встановлення оптимальних параметрів цих об'єднань з метою створення їх достатньої фінансово-економічної та ресурсної бази, по-друге, реалізації заходів щодо формування комунальної власності.

2. Здійснення заходів, спрямованих на формування фінансів територіальних громад, які повинні базуватися на таких місцевих фінансових інститутах, як місцеві бюджети, позабюджетні, валютні та цільові фонди, місцеві податки і збори, комунальний кредит, комунальні платежі, фінанси комунальних підприємств.

3. Забезпечення реального відокремлення бюджетів об'єднань територіальних громад від Державного бюджету України, що є необхідною передумовою їх самостійності.

4. Забезпечення можливостей надання всіма територіальними громадами та їх об'єднаннями громадських послуг на рівні державних мінімальних соціальних стандартів, подолання з цією метою вертикальних та горизонтальних фіскальних дисбалансів у державі внаслідок вжиття заходів фінансового вирівнювання. Система фінансового вирівнювання базуватиметься на об'єктивних критеріях і відповідній правовій базі.

5. Розробка механізму фінансування делегованих законом повноважень виконавчої влади місцевому самоврядуванню внаслідок виділення у Державному бюджеті України окремого розділу видатків „Фінансування делегованих повноважень виконавчої влади”. Ці кошти надаватимуться територіальним громадам та їх комунальним об'єднанням у формі субсидій.

6. Створення механізму державної фінансової підтримки місцевого самоврядування, зокрема у сфері інвестиційної діяльності, шляхом запровадження інвестиційних субвенцій територіальним громадам та їх об'єднанням за рахунок коштів Державного бюджету України і спеціальних державних позабюджетних фондів.

7. Подолання існуючої практики дублювання функцій органів, які здійснюють управління на різних територіальних рівнях, щодо фінансування бюджетних установ та організацій.

Отже, успішність реформування адміністративно-територіального устрою на рівні регіонів України залежить від декількох важливих моментів, а саме: розв'язання проблем економічної самостійності регіонів, забезпечення права на управління фінансовими ресурсами і перерозподіл коштів як на рівні держави, так і безпосередньо на регіональному рівні; оскільки за будь-якого територіального устрою держави завжди будуть більш економічно потужні регіони і менш потужні, останні будуть потребувати більше коштів і матеріальних ресурсів для свого розвитку, важливою є проблема правильного і збалансованого перерозподілу коштів. З огляду на це важливою є наявність консолідації нації та усвідомлення пріоритетів загального розвитку; усвідомлення як на загальнодержавному, так і на регіональному рівнях необхідності забезпечити баланс між загальнодержавними й регіональними інтересами, можна навіть говорити про правильне поєднання двох ідентичностей - загальнодержавної і регіональної; усвідомлення регіональною елітою своєї ролі як рушійної сили всього комплексу перетворень на загальнодержавному, регіональному і місцевому рівнях, наявність політичної волі і здатність приймати важкі та непопулярні рішення, вміння брати на себе відповідальність за їх наслідки; наявність для регіональної еліти ефективних каналів доступу до центрів прийняття політичних рішень. Будь-яка спроба держави заблокувати доступ до участі регіональної еліти в прийнятті політичних рішень, особливо якщо вони торкаються інтересів регіонів, зведе нанівець усі потуги регіоналізації та посилить конфронтацію між центром і регіонами. А зазначене може бути передумовою для появи регіонального сепаратизму.

Список використаної літератури

1. Про заходи щодо впровадження Концепції адміністративної реформи в Україні від 22 липня 1998 р. // Офіційний вісник України. - 1999. - № 21.

2. Про заходи щодо реалізації Концепції державної регіональної політики: Розпорядження Кабінету Міністрів України: від 13 вересня 2001 р. № 437-р

3. Нехайчук Д. В. Вплив адміністративно-територіальної реформи на фінансову забезпеченість розвитку регіонів / Д. В. Нехайчук // Ученые записки Таврического национального университета имени В. И. Вернадского. - 2011. - № 1. - С. 144. - (Серия „Экономика и управление”).

4. Лісовий А. В. Адміністративно-територіальне реформування регіонів України / А. В. Лісовий // Актуальні проблеми розвитку економіки регіону: збірник наукових праць. - 2008. - Вип. IV - Т. 2. - С. 84.

5. Дівак В. В. Деякі проблеми реформування адміністративно-територіального устрою та регіоналізація України / В. В. Дівак // Держава і право. Юридичні і політичні науки: зб. наукових праць / [ред. колегія: Ю. С. Шемшученко (голова), І.О. Кресіна (голов. ред.), О. М. Костенко (заст. голов. ред.) та ін.]. - К.: Ін-т держави і права ім. В. М. Корецького НАН України, 2009. - Вип. 45. - С. 630-631.

Размещено на Allbest.ru