Концептуальні засади комплексної оцінки природного багатства України

Размещено на http://www.allbest.ru/

УДК 330.5:330.15

ДУ «Інститут економіки природокористування та сталого розвитку НАН України»

КОНЦЕПТУАЛЬНІ ЗАСАДИ КОМПЛЕКСНОЇ ОЦІНКИ ПРИРОДНОГО БАГАТСТВА УКРАЇНИ

Д.В. Клиновий

У світлі новітніх тенденцій економічного розвитку, проголошених на глобальному Саміті Ріо+20 і висвітлених у супутніх документах, зокрема в „Декларації природного капіталу”, при прийнятті управлінських рішень на всіх економічних рівнях - від підприємства до великої корпорації, регіону чи країни, управлінці повинні враховувати природний капітал у своїх продуктах і послугах. Щодо України немає поки що адекватної сучасним реаліям оцінки природного капіталу в системі її національного багатства. Попередніми дослідженнями, Клиновий Д. В., Петровська І. О., 2014 проведеними на початку 2000-х років, встановлено, що частка природного багатства, навіть без урахування окремих природних ресурсів (водних, повітряних, природно-рекреаційних), становить майже третину всього національного багатства країни [1].

Вирішення завдання економічної оцінки природного багатства України дозволить отримати системне уявлення про вартість і територіально-просторовий розподіл природного капіталу України та її регіонів, розробити наукові рекомендації щодо напрямів удосконалення використання природних ресурсів в обігу, їх капіталізації тощо.

Об'єктом дослідження є природне багатство України як цілісна сукупність природних багатств, представлених земельним, водним, лісовим, мінерально-сировинним та іншими видами природних капіталів.

Предметом дослідження є теоретико-методологічні та науково-прикладні засади оцінки природного багатства України в системі її національного багатства.

Основною метою даної публікації є розробка концептуальних засад комплексної економічної територіально-просторової розрахункової оцінки природного багатства України та її регіонів. Результати наукових досліджень матимуть практичний характер і розкривають сутність механізмів економічної оцінки природних ресурсів як складових національного багатства України.

Природне багатство (природний капіталі) країни, одночасно з іншими видами капіталів, є однією з системних складових національного багатства держави. Воно визначається як накопичений у державі матеріально-енергетичний ресурс (капітал) природного походження, що несе в собі актуальний потенціал безпосереднього використання у виробництві в системі національної економіки в умовах ринку. Отже, основною ознакою природного багатства є можливість його актуального, безпосереднього використання у виробництві в системі національного господарства.

Більшість дослідників питання оцінки природного капіталу (Г. Аширова, В. Близнюк, С. Дорогунцов, Я. Кваша, О. Ляховська, Б. Пасхавер, Н. Руденко, М. Хвесик, С. Шумська та ін.) дотримуються думки, що природний капітал відіграє третю за важливістю, після людського і виробничого капіталів, допоміжну й обслуговуючу, на даний час, роль у структурі національного багатства нашої країни та світу. На сьогодні існує значний вітчизняний теоретичний і методологічний потенціал у сфері економіки природокористування, у т.ч. в царині економічної оцінки природних ресурсів, проте питання сучасного методичного інструментарію оцінки за видами ресурсів і в інтегральному вимірі, в ринкових умовах, вимагають нового осмислення, а природне багатство - детального обрахунку і всебічної оцінки для ефективного його використання. На підставі цього можна запропонувати такі основні теоретичні положення щодо оцінки, використання, збереження і відтворення природного багатства країни у системі його національного багатства.

Природний капітал, як показано вище, за своєю сутністю є комплексною сукупністю різних видів капіталів природного походження, які, у свою чергу, є агрегованими сукупностями видів капіталів у межах оцінок природних ресурсів, що належать до складу різних явищ природи. Аналіз різнобічних методичних підходів до оцінки як різних елементів природних ресурсів, так і їх систем (природно-ресурсних комплексів) проведений багатьма дослідниками, серед яких доцільно виділити класичні праці А. А. Мінца, К. Г. Гофмана, М. Н. Лойтера, В. С. Немчинова, Л. І. Нестерова, І. А. Ніколаєва, Т. С. Хачатурова, та ін., теоретико- методологічні дослідження щодо оцінок природних ресурсів останнього десятиліття, проведені вже в незалежній Україні В. М. Гейцем, Н. В. Збагерською, Б. Й. Пасхавером, В. П. Руденком, М. А. Хвесиком та ін., дозволяє зробити певні узагальнення щодо створення методичного підходу до комплексної оцінки природних ресурсів. З економічного погляду, методика комплексної оцінки природних ресурсів повинна виходити з того, що така оцінка природних ресурсів (об'єктів) являє собою визначення ринкової вартості природного капіталу (природних економічних активів), тобто встановлення, у вартісному вираженні, їхньої цінності у фіксованих соціально-економічних умовах виробництва при заданих режимах природокористування й екологічних обмеженнях на господарську діяльність. У цьому розумінні найважливішою характеристикою природного ресурсу, як елементу природного багатства, є його алокація, а саме - розміщення ресурсу як продуктивної сили і елементу природного багатства (капіталу) в господарському просторі країни. Вона передбачає не тільки фіксацію територіального розміщення ресурсу, але й юридичної приналежності, інституціональних характеристик (орендатора, користувача та ін.), екосистемного значення тощо. Алокація природного багатства, як базис для його оцінки, є інноваційним підходом. На сучасному етапі вона обмежується здебільшого кадастровим інструментарієм, що, однак, уже є системною основою для повноцінного оцінювання елементів природного багатства у системі національного господарства.

З позицій системного підходу, найадекватнішою на сьогодні методикою, яка дозволяє оцінити розміри природного капіталу, є постадійний підрахунок вартості природного капіталу на різних системних рівнях у галузево-регіональному розрізі що комплексність оцінки природного капіталу відбувається через агреговану вартісну оцінку його компонентів. Останнє передбачає визначення суми вартостей елементів природних ресурсів у територіально- галузевому розрізі і дозволяє з достатньою точністю визначити вартість компонентів сукупного природного капіталу за його основними видами, а саме - земельного, водного, лісового та мінерально-сировинного. На даний момент для цих видів ресурсів створено як нормативну, так і науково-практичну базу (розширена та удосконалена, порівняно з існуючими нормативними оцінками, наукова методологія оцінки природного капіталу) для оцінки відповідних ресурсів у вигляді рентних, витратних, порівняльних ринкових та інших оцінок елементів природного багатства. капітал рента дохід вартість

У загальному випадку агрегована вартісна оцінка природного капіталу являє собою сумарну оцінку вартості всіх наявних у регіональному вимірі природних ресурсів, що належать до певної складової, виділеної за ознакою належності до складу явищ природи за різними джерелами ресурсів і видами їх використання тощо:

АОпк = ZZ 0ікІ,

1 к=1 І=1

де АОпк - агрегована оцінка природного капіталу і-го виду;

Оікі - вартісна оцінка обсягу природного капіталу і-го виду джерела k за видом використання і.

Агрегована (підсумовуюча) вартісна оцінка земельних, водних, лісових та інших ресурсів за напрямами і видами використання створює основу для комплексної (вартісної) оцінки природного капіталу в геопросторовому вимірі. Цей процес повинний проводитися з урахуванням явища системної емерджентності цілісної сукупності елементів природного капіталу, за якого сукупна продуктивність елементів природно-ресурсної системи є вищою за просту суму окремих її елементів. У методичних підходах до комплексної оцінки природних ресурсів явище емерджентності природного капіталу можна оцінити через відповідний коефіцієнт емерджентності (ke), що є множинником до суми агрегованих вартісних оцінок різних видів природного капіталу:

Пк = ке (Зк + Вк + Лк + Мк),

де Пк - природний капітал;

ке - коефіцієнт емерджентності;

Зк - земельний природний капітал;

Вк - водний природний капітал;

Лк - лісовий природний капітал;

Мк - мінерально-сировинний природний капітал (агрегована оцінка).

Визначення коефіцієнта емерджентності може базуватися на різних підходах, серед яких, як практичні у межах дохідного підходу, можна порекомендувати врахування, як основного чинника його утворення, системний еколого-економічний ефект від комплексного використання природного капіталу, який визначається величиною ставки доходу від екологічної або відтворювальної ренти.

Також подібну оцінку можна провести, врахувавши в оцінці природного капіталу, одночасно з чотирма перерахованими агрегатами, також вартість екосистемного ресурсу, який є джерелом екосистемних послуг і є, фактично, джерелом додаткової вартості, що отримується через системну взаємодію усіх компонентів природи у природно-антропогенних господарських системах, у такому випадку наведена формула трансформується так:

Пк = Зк + Вк + Лк + Мк + Ек,

де Пк - природний капітал;

Зк - земельний природний капітал;

Вк - водний природний капітал;

Лк - лісовий природний капітал;

Мк - мінерально-сировинний природний капітал;

Ек - екосистемний природний капітал.

Урахування вартості екосистемного природного капіталу є тим більше цінним, оскільки викриває „приховану” вартість ресурсів, за фактом використовуваних екосистемних у національному господарстві. Так, можна повноцінно оцінити весь комплекс природних ресурсів держави як природний капітал.

Особливу увагу у методичних підходах до комплексної оцінки природного капіталу необхідно приділити методиці вартісної комплексної оцінки природних ресурсів. У ринкових умовах господарювання найбільш методологічно обґрунтованим є визначення вартісної (грошової) ціни природного капіталу, в умовах ринкових відносин, на основі дохідного підходу (віддачі капіталу від наявного природного багатства як безпосередньо використовуваного в господарському обігу елементу національного господарства). Це не виключає інших видів оцінок (витратної, ринкової порівняльної та ін.), однак саме за дохідним підходом побудовано більшість сучасних нормативних оцінок ресурсів, і, головне - саме цей підхід дозволяє оцінити ступінь соціально-економічної (включаючи екологічну складову) ефективності господарювання в природно-ресурсній сфері, інвестиційну привабливість природокористування, природну ренту та реальні можливості залучення наявних природних ресурсів у господарський обіг.

Основними параметрами такої оцінки в загальному випадку є: капіталізований дохід (рента), ставка доходу, вартість використання природного капіталу, дисконт, екосистемна, у т.ч. соціальна та екологічна цінність природного капіталу, час, ризики (виробничі, природні, ринкові, техногенні та ін.), екосистемні витрати та ін., що комплексна оцінка природного капіталу виступає системною функцією від відповідних параметрів:

Ко = f (P;R;V;C;I),

де Ко - комплексна оцінка, є функцією від факторів: ринкової ціни ресурсу (P), природної ренти (R), екосистемної, в т.ч. соціально-екологічної цінності (V), витрат природокористування та еколого-економічного ризику (I).

При цьому функціональними складовими комплексної оцінки Ко є:

І. Ринкова ціна ресурсу:

P= f (D;S;Q; f1 fn),

де D - попит на ресурс;

S - пропозиція;

Q - кількість ресурсу на ринку;

f1 fn - інші фактори ціноутворення (монополія, конкуренція, наявність ресурсузамінника та ін.).

ІІ. Природна рента:

R = f (D, C, r, t),

де D - дохід;

C - витрати; t - фактор часу;

r - ставка відсотка (дисконту), коефіцієнт.

ІІІ. Соціально-екологічна цінність ресурсу:

V = f (NI; K=f (Кс; Ке)),

де V - вартість (цінність) ресурсу;

NI - чистий дохід (екологічний, соціальний ефект);

К - коефіцієнт капіталізації, який включає в себе коефіцієнти (множинники) врахування соціальної (Кс) та екологічної (Ке) цінності ресурсу. IV Еколого-економічний ризик:

І=f

де І - еколого-економічний ризик;

Ib- виробничі (у т.ч. кредитно-фінансові, інвестиційні та ринкові) ризики;

I -природно-екологічні ризики (рівень деформації довкілля, включаючи біорізнозманіття, цілісності природних екосистем, рівень забруднення тощо);Іу- управлінські ризики, які є наслідком неефективного корпоративного або територіального управління.

У цілому, вказаний методичний підхід дозволяє використовувати в межах дохідного підходу різні методи оцінки природних ресурсів, зокрема - господарський, рентний, дисконтованих грошових потоків, залишкового доходу тощо, частково він включає в себе витратні підходи для визначення виробничих або екосистемних витрат, а також дозволяє визначати вартість природного капіталу опосередковано, виходячи зі структури національного та природного багатства, природно-ресурсного потенціалу країни і її регіонів, обсягів і структури суспільного виробництва, дохідності природного капіталу, за відтворювальною рентою через виробничу функцію тощо. При цьому також необхідною умовою є урахування в комплексній оцінці природного капіталу трьох основних просторових рівнів господарювання - локального (місцевого), регіонального та загальнодержавного. Таке системне розгортання просторової структури природного багатства може бути описано моделлю фракталу, в якому системи вищого рангу включають у себе повністю територіальні системи нижчих рангів і об'єднують їх в єдине ціле.

Основними очікуваними результатами від комплексної оцінки природного багатства повинні стати: створення адекватної системи обліку вартості природних ресурсів у складі економічних активів та ефективної системи регіональних реєстрів природних ресурсів; вирішення проблем раціонального їх використання природних ресурсів; суттєве підвищення привабливості природного капіталу як об'єкта інвестування; визначення можливостей щодо сек'юритизації природних ресурсів, їх використання як джерел похідного фінансового капіталу та ефективна капіталізація сфери природокористування; створення ефективної системи екологічного та господарського права; корпоратизація природокористування; визначення бази оподаткування; впровадження інноваційних форм природно-ресурсного менеджменту та розбудова системи ефективного управління природними ресурсами та ін.

Отже, у запропонованих загальних підходах до оцінки природного багатства застосовано комплексний підхід до вартісної оцінки природного капіталу через агреговані оцінки компонентів природного капіталу (земельного, водного, лісового та мінерально-сировинного). Основними параметрами оцінки встановлено: капіталізований дохід - ренту, ставку доходу, вартість і цінність природного капталу, дисконт, екосистемні витрати тощо. Природний ресурс запропоновано розглядати в просторовому розрізі з позицій фрактального підходу, як господарський компонент, і складову природного багатства регіонів та країни у цілому.

Список використаної літератури

1. Капіталізація економіки України / [В. М. Геєць та ін.]; за ред. В. М. Гейця, А. А. Гриценка. - К. : Інститут економіки та прогнозування, 2007. - 220 с.

Анотація

Дано визначення природного багатства. Застосовано комплексний підхід до вартісної оцінки природного капіталу через агрегацію його компонентів. Параметрами оцінки встановлено ренту, ставку доходу, вартість і цінність природного капіталу, дисконт, екосистемні витрати. Запропоновано поняття алокації природного капіталу як фактор оцінки ресурсу, фрактальний підхід до оцінки природного капіталу, а також емерджентний - для оцінки комплексної вартості природного багатства.

Дано определение природного богатства. Применен комплексный подход к стоимостной оценке природного капитала через агрегацию его компонентов. Параметрами оценки установлены рента, ставка дохода, стоимость и ценность природного капитала, дисконт, экосистемные расходы. Предложено понятие аллокации природного капитала как фактор оценки ресурса, фрактальний подход к оценке природного капитала, а также эмерджентный - для оценки комплексной стоимости природного богатства.

Ключові слова: комплексна оцінка, природне багатство.