Венчурні фонди як інвестиційні інститути: західний досвід і практика функціонування в Україні

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Венчурні фонди як інвестиційні інститути: західний досвід і практика функціонування в Україні

На сьогодні в Україні склалася складна економічна ситуація, а тому значні кошти з бюджетних фондів виділяються не завжди. Як показує світовий досвід, одним з найефективніших заходів для пожвавлення інвестиційного процесу в умовах дефіциту власних коштів і низької кредитної активності комерційних банків є сприяння розбудові системи інститутів спільного інвестування, зокрема сприяння розвитку венчурного фінансування.

В успішному та позитивному розвитку інститутів спільного інвестування (далі - ІСІ), зокрема венчурних фондів, зацікавлені і підприємства, які отримують альтернативні банківським кредитам джерела фінансування, і населення, яке з відносно невеликими коштами може стати учасником фондового ринку, і держава, яка завдяки активному розвитку економіки й фондового ринку в цілому та інвестиційних фондів як невід'ємної його частини отримує додаткові кошти в бюджети.

Незважаючи на наявність публікацій з даної проблематики, вона нині є актуальною. З урахуванням сучасного стану розвитку України, зокрема подолання наслідків світової фінансової кризи, розширення формування ринкового середовища, є потреба у продовженні наукових розробок у цьому напрямі. Окремі аспекти з вказаної проблематики досліджували такі вчені, як Т.В. Галенко, М. С Дороніна, Д.А. Лєонов, В.В. Корнєєв, В.П. Нагребельний, І.Р. Назарчук, А.А. Пересада, О.Д. Радкевич, А.В. Омельченко, А.В. Федоренко, В.П. Унинець-Ходаківська, Є. П. Жуков, І.О. Бланк та ін.

Метою даної статті є наукове обґрунтування та оцінка ефективності функціонування венчурних фондів як інвестиційних інститутів і визначення перспектив їх розвитку.

Для підсилення інноваційної активності та інноваційно-інвестиційної привабливості урядом була розроблена Стратегія інноваційного розвитку України на 2010-2020 роки в умовах глобалізаційних викликів, результатами реалізації якої повинні стати: утвердження інноваційної моделі економічного й соціального розвитку України; підвищення ефективності використання інтелектуального потенціалу країни; посилення конкурентоспроможності національної економіки; досягнення стабільного сталого розвитку й покращання добробуту громадян, а також збільшення інвестицій в економіку. Залучення інвестицій в економіку України за останні роки показано на рис. 1 [6].

Прийняття Закону України «Про інститути спільного інвестування (пайові та корпоративні інвестиційні фонди)» від 15.03.2001 р. (із змінами та доповненнями) виявилося важливим кроком на шляху розвитку вітчизняної індустрії спільного інвестування. Воно наблизило українське законодавство до стандартів цивілізованих країн. Результати діяльності інститутів спільного інвестування за останні роки подано в табл. 1.

Таблиця 1. Результати діяльності інститутів спільного інвестування за 2008-2012 рр.

У Інвестиційному словнику венчурний фонд визначено як недиверсифікований інститут спільного інвестування закритого типу, який здійснює виключно приватне розміщення цінних паперів власного випуску, активи якого більше ніж на 50 відсотків складаються з корпоративних прав і цінних паперів, які не допущені до торгів на фондовій біржі або в торгово-інформаційній системі [1]. Венчурний бізнес - вид бізнесу, орієнтований на практичне використання технічних новинок, результатів наукових досягнень, ноу-хау, не випробуваних на практиці [2]. Венчурний бізнес пов'язаний з великим ризиком, тому його часто називають ризиковим.

Американські економісти Ж.У. Фенн, Н. Лайанг, С. Прауз, П. Джонсон, перші ідеологи венчурного капіталу, визначили венчурний капітал, як фінансування акціонерного капіталу інноваційних підприємств малого бізнесу, які мають значний потенціал зростання на стадії їх створення і реалізації продукції, в сукупності з консультаційною підтримкою і високим ступенем залучення в процес прийняття рішень [3, с. 278]. Тобто венчурний капітал є інвестиціями у венчурні, або «ризикові», проекти освоєння нових технологій або продукції.

Венчурне підприємництво - це діяльність, спрямована на здійснення «ризикових» проектів з метою отримання прибутків, підприємницького і засновницького доходів. Здійснюється таке підприємництво через створення малої наукоємної фірми з наступним перетворенням її у закриту або відкриту корпорацію, яка дозволяє засновникам придбати великий пакет акцій [3, с. 279].

Отже, венчурним фондом є недиверсифікований інститут спільного інвестування закритого типу, для якого характерним є приватне розміщення цінних паперів, як правило, тих, що не допущені до торгів на фондовій біржі; а венчурним бізнесом - діяльність, спрямована на реалізацію ризикових проектів.

Тім Дрейпер, який досліджував венчурні капітали, зазначав: «Венчурний бізнес - це коли інвестуються 10 компаній, з них половина стає банкрутами, у трьох інвестиції повертаються, одна дає 10-кратне зростання, й у ще одній компанії прибуток у 100 разів перевищує вкладення» [4]. Процес становлення і розвитку венчурного бізнесу на певному етапі вимагав створення професійних організацій. Вони стали виникати як некомерційні асоціації. Спочатку створювалися національні асоціації, серед яких найстарішою є Британська асоціація венчурного капіталу (BVCA), заснована у 1973 році.

Європейська асоціація венчурного капіталу (EVCA), заснована у 1983 році 43 членами, нині нараховує 320. За останні 15 років EVCA розробила різноманітні професійні стандарти, провела навчання більше 500 венчурних капіталістів, опублікувала глибокі маркетингові дослідження і організувала ряд великих конференцій.

У 1997 році 12 діючих на території Росії венчурних фондів заснували Російську Асоціацію венчурного інвестування (РАВІ) зі штаб-квартирою у Москві і відділенням у Санкт - Петербурзі [5]. Ринок венчурного капіталу в Україні становить близько 400 млн дол. (потенційний його обсяг за даними деяких компаній сягає 800 млрд дол.) і нараховує не більше десятка працюючих на ньому компаній. Серед них можна назвати Western NIS Enterprise Fund (капітал 150 млн дол., виділений урядом США для освоєння у харчовій промисловості, сільському господарстві, виробництві будівельних матеріалів, фінансовому секторі України), SigmaBlazer (капітал 100 млн дол.) [6]. Формування інститутів венчурного фінансування і розвиток венчурного бізнесу в Україні започатковано у 1992 році. У багатьох розвинених країнах світу цей вид ІСІ направляє кошти інвесторів в інноваційну сферу. В Україні тенденції абсолютно інші: кошти венчурних фондів інвестуються в будівництво і нерухомість і поки що слабко орієнтовані на «хай-тек» технології.

Традиційні джерела формування інвестиційних фондів у більшості країн світу - це кошти приватних інвесторів, інвестиційних інститутів, пенсійних фондів, страхових компаній, різних урядових агентств і міжнародних організацій [6]. Проте структура джерел венчурного капіталу значно відрізняється специфікою країн, що є наслідком особливостей законодавчого регулювання і укоріненими у фінансовій сфері нормами.

У США до джерел венчурного капіталу належать пенсійні фонди, а також промислові і торгові корпорації, страхові компанії, різні фонди. Помітну роль у венчурному бізнесі США відіграють фізичні особи.

У країнах Західної Європи список учасників венчурних фондів дещо ширший. Його доповнюють державні установи, комерційні і клірингові банки, університети й інші джерела.

Найбільш характерна особливість країн Західної Європи порівняно зі США - вища питома вага у венчурному бізнесі банківських структур. Необхідно особливо виділити участь у венчурному бізнесі великих промислових компаній [7].

В Україні джерелами венчурного капіталу виступають вільні фінансові ресурси великих компаній, пенсійних фондів, страхових компаній та інших комерційних установ. Порівняно зі США та країнами Західної Європи спектр значно вужчий, що спричинює дефіцит фінансування для розвитку та функціонування венчурних фондів в Україні (табл. 3).

Венчурні капіталовкладення можна розділити на чотири групи:

а) стартові;

б) у період розвитку компанії;

в) при реалізації певної операції;

г) інші.

Венчурний капітал - це довгостроковий ризиковий капітал, що інвестується в акції нових і швидкозростаючих компаній з метою отримання великого прибутку після реєстрації акцій цих компаній на фондовій біржі.

Таблиця 3. Венчурні фонди, що діють в Україні з найбільшою вартістю активів

Ринок венчурного капіталу складається з двох секторів: неформального (представленого індивідуальними інвесторами) і формального (представленого венчурними фондами).

Неформальний сектор. Фінансуванням проектів на початкових стадіях їх розробки займаються, як правило, приватні особи («business angels»), які вкладають «посівний капітал» («seed finance»). Розмір інвестицій бізнес-ангелів перебуває в межах від 10 тисяч до декількох мільйонів доларів і зазвичай становить 5-20% їх коштів.

Бізнес-ангели часто здійснюють декілька інвестицій, розподіляючи так свої вкладення і знижуючи ризики. Вони можуть здійснювати інвестиції від свого імені або через свої компанії, що може бути пов'язано з оподаткуванням або іншими причинами. Зазвичай бізнес-ангели не афішують свою діяльність і віддають перевагу анонімності, тому оцінити реальний розмір ринку неформальних інвестицій неможливо.

Проте, за існуючими даними, кількість активних бізнес-ангелів у Європі оцінюється в 125 000, а кількість здійснюваних ними інвестицій у 30-40 разів перевищує число інвестицій венчурних фондів. Кількість потенційних бізнес-ангелів перевищує число активних у 10 разів. У США бізнес-ангели здійснюють більше 80% інвестицій на початкових стадіях і відіграють неоціненну роль у розвитку малого бізнесу [7].

Формальний сектор. На пізніших стадіях розвитку інвестованих компаній розміри фінансування значно більші. У США зазвичай мова йде про суми від 250 тис. до 20 млн дол. на одне «коло» фінансування. Займаються цим найчастіше спеціальні інститути.

Унаслідок недосконалості національних законодавств практично всюди прийнятою практикою є реєстрація як фондів, так і компаній, що управляють, в офшорних зонах. Це дозволяє максимально спростити процедуру оформлення і допомагає уникнути складних питань, пов'язаних з подвійним оподаткуванням доходів і прибутку [5].

Доцільно зауважити, що формальний і неформальний сектори відіграють взаємодоповнюючі ролі. Інвестиції неформального сектору особливо важливі на ранніх стадіях розвитку «стартових» фірм, коли вони потребують «посівного капіталу» для розробки концепціїпродукту і дослідного зразка, тоді як формальний сектор активніший на стадії швидкого зростання фірми, коли потрібні кошти на розширення виробництва і збільшення обсягу продажів.

Отже, розвиток венчурної індустрії України стримують такі негативні чинники:

1. Неефективна законодавча база. Термін «венчурний бізнес» уже протягом багатьох років використовують в окремих законодавчих актах України, проте й донині не розкрито його сутності, функції та принципи діяльності справжніх венчурних фондів і венчурних фірм.

2. Недостатньо джерел венчурного фінансування та накладання обмежень на залучення коштів від окремих учасників (зокрема, фізичних осіб).

3. Погіршення ситуації у секторі генерації наукових знань.

4. Недостатня кількість у сфері венчурного інвестування «якісних» проектів, яким притаманні потужна маркетингова стратегія та істотна потенційна місткість ринку.

5. Відсутність у сфері венчурного менеджменту досвідчених фахівців, що володіють знаннями селективного добору перспективних інноваційних проектів, а також оцінки їх майбутньої ефективності з достатньо високим ступенем вірогідності.

Незважаючи на перераховані вище проблеми та недоліки, увага до венчурного бізнесу в Україні поступово зростає. Це можна пояснити тим, що в умовах інтенсивного науково - технічного прогресу відмова від здійснення ризикових, але перспективних підприємницьких проектів на практиці становить для економіки та суспільства в цілому загрозу значно більших фінансових втрат, пов'язаних з можливою втратою конкурентоспроможності національних виробників на внутрішньому та зовнішніх ринках.

Список використаної літератури

1. Інвестиційний словник [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http:// priorityfimnce.com.ua/ukr/investor_info/invest_glos/2008/09/02/venchurnij_fond_1093.html. - Назва з екрана.

2. Венчурний бізнес [Електронний ресурс] // Енциклопедія «Вікіпедія»: [сайт]. - Режим доступу: http://uk.wikipedia.org/wiki/венчурний_бізнес. - Назва з екрана.

3. Коваленко Ю.М. Управління фінансовими інвестиціями [Текст] / Ю.М. Коваленко. - Ірпінь: НУДПСУ 2010. - 350 с.

4. Рошка М.С. Сучасний стан венчурного інвестування малих інноваційних підприємств в Україні [Електронний ресурс] / Рошка М.С. - Режим доступу: http:// www.economy.nayka.com.ua/index.php? operation=1&iid.

5. Янченко З.Б. Сучасні особливості та перспективи розвитку венчурного фінансування в Україні [Електронний ресурс] / З.Б. Янченко // Ефективна економіка: [сайт]. - Режим доступу: http://www.economy.nayka.com.ua/index.php? operation=1&iid=361. - Назва з екрана.

6. Українська асоціація інвестиційного бізнесу [сайт]. - Режим доступу: http:// www.uaib.com.ua. - Назва з екрана.

7. Венчурна діяльність [Електронний ресурс] // Записки молодого і перспективного фінансиста: [сайт]. - Режим доступу: http://finansist.hiblogger.net/198278.html. - Назва з екрана.

Размещено на Allbest.ru