Трансфертне ціноутворення у сфері сільського господарства України: особливості, проблеми, ризики та шляхи їх мінімізації

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Трансфертне ціноутворення у сфері сільського господарства України: особливості, проблеми, ризики та шляхи їх мінімізації

Сільське господарство України - чи не єдина галузь національної економіки, яка за останні роки показує високі результати, що значною мірою пояснюються високим природним аграрним потенціалом країни; наявністю безпрецедентних податкових пільг; низькими витратами на заробітну плату, модернізацію соціальної інфраструктури тощо; кон'юнктурою світових ринкових відносин та еколого-економічної ситуації.

Основними товаровиробниками високорентабельної продукції сільського господарства є агрохолдинги та різні корпорації. У першу чергу це стосується виробництва продукції рослинництва та птахівництва і галузі переробки сільськогосподарської продукції, де відносно незначна кількість компаній формують цінову та інформаційну політику на відповідну продукцію. Причому одним із вагомих та універсальних інструментів регулювання цінових ризиків агробізнесу є врахування особливостей трансфертного ціноутворення у контексті оптимізації оподаткування.

Серед дослідників особливостей трансфертного ціноутворення відзначимо публікації таких науковців, як Н. Алексеєва, В. Башкатов, Д. Борисов, Н. Волошнюк, О. Порублев, Т Савченко, Ю. Сігідов, Т Скоромцова, Т Суханова, А. Терещенко, М. Фрай, І. Шеламова, І. Яцкевич [18] та ін. Системний аналіз досліджень у цій сфері показав наявність значної кількості неузгоджених авторських методик визначення трансфертної ціни та відсутність теоретико - методологічних засад трансфертного ціноутворення, які одночасно враховували державні інтереси (належні податкові надходження) та інтереси аграрного бізнесу. Крім того, у науковій літературі недостатньо висвітлено проблеми трансфертного ціноутворення у вітчизняному сільському господарстві, що приховують ряд ризиків для національної безпеки та податкової системи України зокрема.

Мета дослідження полягає у науковому обґрунтуванні особливостей мінімізації ризиків трансфертного ціноутворення у сфері сільського господарства України для удосконалення податкової системи України (структуризації податкового навантаження) та наближення її до європейських стандартів.

Перехід економіки України на ринкові відносини за відсутності у вітчизняному законодавстві чітких правил контролю за трансфертним ціноутворенням уже більше 20 років призводить до заниження податкових надходжень до державного бюджету. Особливо яскраво ці негативні процеси проявилися у зв'язку з агрохолдингізацією сільського господарства України, яка сприяла залученню значної кількості іноземних компаній, що прагнуть мінімізувати свої витрати. Присутність у вітчизняній агросфері великих міжнародних компаній дає можливість не обмежуватися податковим законодавством країни-виробника, а оптимізувати податкові витрати, використовуючи законодавство країн з лояльною системою оподаткування. Цим самим порушується логіка ринкової економіки, згідно з якою відповідно до отриманого прибутку сплачуються податки у тій країні, де цей прибуток отримано. Такі негативні наслідки від глобалізації агроекономіки характерні не лише для України, а й для більшості країн з високим аграрним потенціалом та ринковою економікою.

Попри важливість прийнятих у 2013 р. документів, що стосувалися трансфертного ціноутворення, зазначимо, що більшість непорозумінь із бізнесом, зокрема й аграрним, в основному торкалися питань вартісного критерію контрольованих операцій (виникає питання доцільності його встановлення у сумі 50 млн грн). У запропонованому відсотковому інтервалі (-5; 5) відсутній повний перелік товарів зовнішньоекономічної діяльності для цілей трансфертного ціноутворення [9]. Зокрема, йдеться про експорт меду. Починаючи з 2003 р., коли Єврокомісія визнала належну якість вітчизняного меду, Україна почала суттєво нарощувати експорт даної продукції і стабільно входила у десятку світових виробників та експортерів меду. За статистичними даними, у 2013 р. Україна експортувала більше 20 тис. меду, що є абсолютним рекордом, і це дало можливість зайняти майже 10% загальносвітового експорту цієї продукції та увійти у сімку країн, що найбільше експортують відповідну продукцію. Детальний аналіз діяльності агрохолдингів, які офіційно позиціонуються як виробники зернової продукції, птахівництва чи переробники сільськогосподарської продукції, показав, що за останні роки, у зв'язку із суттєвим збільшенням ціни на продукцію бджільництва, вертикально інтегровані структури почали інтенсивно вводити до сфери своїх інтересів виробництво меду. Це стосується насамперед тих підприємств, які займаються виробництвомпродукції рослинництва (соняшник, гречка, ріпак та ін.), оскільки вони одночасно отримують доходи від реалізації меду та іншої продукції бджільництва і збільшують урожайність своїх посівів, які використовуються як медоноси. Опосередковано це підтверджується тим, що, починаючи з 2010 року, приватним підприємцям, фермерам та місцевим селянам або заборонено привозити свої пасіки на поля, які орендуються деякими агрохолдингами, чи їх дочірніми підприємствами, або ж ціни за ці послуги виросли у декілька разів. Зазначимо, що з боку держави не ведеться належний облік та контроль у цьому важливому сегменті економіки.

На жаль, брак інформації про формування цін в аграрній сфері навіть для випадку, коли операції здійснюються на території України, стосується не лише виробництва меду. У подібній ситуації опинилась м'ясо-молочна галузь, сфера переробки сільськогосподарської продукції та деякі сектори рослинництва. Основною специфікою виробництва продукції рослинництва є розтягненість у часі збору зернових у зв'язку із різними термінами збирання урожаю, залежність урожайності від природно-кліматичних умов та інших факторів, що унеможливлює передбачення: чи буде та чи інша поставка відповідної сільськогосподарської продукції контрольованою.

Для формування так званої звичайної («правильної трансфертної») ціни, зокрема і на сільськогосподарську продукцію, вітчизняним законодавством (стаття 39 ПКУ) передбачено 5 основних методів (рис. 1).

Проте лише один із цих методів базується на визначенні ринкової ціни на продукцію, а решта - на зосередженні навколо визначення прибутку (валової маржі, додаткового або чистого валового прибутку тощо) і для них потрібно розраховувати ринковий показник рентабельності, що у випадку із сільськогосподарською продукцією є складним завданням. Це пояснюється багатьма факторами.

По-перше, існує значна регіональна диспропорція рентабельності у сільському господарстві, що унеможливлює повноцінне використання методів зіставлення цін.

По-друге, деякі галузі сільського господарства (особливо тваринництво) є хронічно нерентабельними і отримують багатомільйонні дотації. По-третє, обмеженість джерел інформації про ринкові ціни на сільгосппродукцію для цілей трансфертного ціноутворення, які встановлено Кабінетом Міністрів, впливає на дезінформацію підприємців та податківців. По суті, основним джерелом такої інформаціє є лише відомості з офіційного сайта Аграрної біржі, яка на сьогодні не виконує свої функції повною мірою.

По-четверте, у вітчизняній сільськогосподарській діяльності наявні бартерні операції, для яких звичайна ціна співпадає з договірною, і цей момент підлягає додатковому вивченню.

По-п'яте, рентабельність сільського господарства суттєво залежить від погодно - кліматичних умов, які складно врахувати зазначеними методиками.

Ми поділяємо думку О. Порублева, що «у сільському господарстві часто виникає ситуація, коли ринок проміжної продукції відсутній або є несумісним в частині порівняння цін в різних господарствах» [4]. Особливо диспропорційними є регіональні порівняння відповідних показників сільськогосподарської діяльності.

Крім того, вкотре у питаннях аграрної діяльності, зокрема у сфері визначення рентабельності, не згадується така важлива складова, як розвиток сільської території, на якій відбувається сільськогосподарська діяльність. Такий безвідповідальний підхід призвів до занепаду соціальної інфраструктури сільських територій, без якої неможливий повноцінний їх розвиток, що може призвести до цілковитої деградації українського села. Тому, на нашу думку, метод «затрати +» доцільно розширити і, крім урахування валової рентабельності собівартості зіставних операцій, потрібно враховувати бюджет на розвиток сільських територій, на яких відбувається сільськогосподарське виробництво. Оновлений метод (можна назвати «затрати ++») передбачатиме, що кожен об'єкт оподаткування буде обчислювати повну собівартість наданих послуг (пов'язаним особам) з урахуванням бюджету розвитку сільських територій через збільшення фонду оплати праці для місцевих працівників, витрат на модернізацію комунальної, транспортної, енергетичної, соціальної та інших видів інфраструктур. Такий підхід для визначення трансфертної ціни на сільськогосподарське виробництво підвищить об'єктивність податкових відрахувань і покращить соціально - економічний стан сільських територій України.

Зазначимо, що внаслідок внесення законодавчих змін до Податкового кодексу України щодо вдосконалення трансфертного ціноутворення відбудеться суттєве зменшення штрафів. Так, за відсутність звіту у відповідній формі штраф зменшився з мінімум 2,5 млн грн (5% від 50 млн) до 114,7 тис. грн, а за невчасне подання документації про всі контрольовані операції - з 114,7 до 11,47 тис. грн (10 мінімальних зарплат). На нашу думку, відмова від прив'язки до суми контрольованої операції не є доцільною, оскільки в такому випадку штрафні санкції за контрольовані операції у розмірі 500 млн грн та 50 млн будуть однаковими і суттєво не вплинуть на діяльність великих агрохолдингів, стимулюючи їх до ще більшої консолідації і укрупнення. Тому пропонуємо залишити визначення штрафу як частки від суми контрольованої операції, зменшивши її у 20 разів (0,25% відповідає 125 тис. грн), причому обов'язковою має бути перевірка трансферного ціноутворення для вартісного критерію 50,0 млн грн і більше, а операцій з меншими сумами - на розгляд відповідного податкового органу. Це дасть змогу мінімізувати ухилення від сплати податків завдяки диверсифікації операції з різними контрагентами.

Таким чином, виділимо наступні проблемні моменти, які пов'язані із трансфертним ціноутворенням у сфері сільського господарства України: відсутність або непорівнюваністьрегіонального ринку проміжної сільськогосподарської продукції; складність визначення ринкової ціни (ринкового показника рентабельності) продукції сільського господарства України, що є основою трансфертного ціноутворення; збільшення ризику під час укладання ф «ючерсних та форвардних договорів (більшість операцій є контрольованими, а ринкові ціни на початку посівної компанії, коли потрібні залучення коштів, і ринкові ціни під час збору урожаю можуть суттєво відрізнятися); високі штрафні санкції та відсутність корпоративної відповідальності; неналежна увага законодавства щодо всієї експортно-орієнтованої продукції; ненадання відповідних пільг сільськогосподарським кооперативам, що об'єднують значну кількість дрібних сільських товаровиробників та сімейний бізнес; відсутність програмного забезпечення для автоматизованого контролю за трансфертним ціноутворенням, що зменшить документообіг та навантаження на підприємців і податківців тощо.

Невикористання вітчизняними сільськогосподарськими підприємствами Аграрної біржі повною мірою призвело до того, що цінова політика на сільськогосподарську продукцію формується за залишковим принципом і залежить від діяльності аграрних бірж інших країн, які не враховують інтереси та особливості аграрної України. Така ситуація суттєво сповільнює наповнення державного бюджету і трансферна ціна не стане вагомим інструментом вітчизняних податкових органів щодо збільшення податкових надходжень.

Більше того, без впровадження системи автоматизованого контролю за трансфертним ціноутворенням, яку доцільно розробити на основі мікросимуляційного моделювання (що активно використовується у розвинених країнах світу і враховує умови для сталого розвитку сільських територій), ефективність контролю у цьому секторі діяльності державної податкової служби буде мінімальною, а рівень корупції може значно збільшитися. Тому зазначені вище нововведення мають бути складовою єдиного механізму (бажано комп'ютеризованого), запрограмованого на додаткове стимулювання соціально-економічного розвитку сільських територій та зміцнення національної економіки.

Список використаної літератури

трансфертний ціноутворення сільський

1. Алексеева Н. Методика трансфертного ценообразования в речном рыболовстве [Текст] / Н. Алексеева, Р. Ямилов // АПК: экономика, управление. - 2012. - №3. - С. 53-57.

2. Борисов Д.Н. Трансфертное ценообразование в интегрированных экономических системах (ИЭС). Методы определения применимых цен / Д.Н. Борисов // Актуальные проблемы Российской экономики. - Нальчик: Изд-во М. и В. Котляровых, 2008. - 108 с.

3. Вафина Н.Х. Трансфертное ценообразование: зарубежный опыт / Н.Х. Вафина // Финансы и кредит. - 2003. - №9. - C. 30-36.

4. Порублев А.В. Формирование рациональной системы трансфертного ценообразования в сельскохозяйственных предприятиях [Электронный ресурс] / А.В. Порублев // Научный журнал КубГАУ - 2008. - №37 (3). - Режим доступа: http://ej.kubagro.ru/2008/03/pdf/04.pdf.

5. Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо трансфертного ціноутворення: Закон України: від 04.07.2013 №408-VII [Електронний ресурс] / Офіційний сайт Міністерства доходів і зборів України. - Режим доступу: http://minrd.gov.ua/zakonodavstvo/podatkove - zakonodavstvo/zakoni-ukraini/62886.html. Фрай М.Е. Система трансферного ценообразования в топливно-энергетическом комплексе России / М.Е. Фрай // Вестник Удмуртского университета. - 2013. - Вып. 4. - С. 100 - 106. - (Серия Экономика и право).

6. Шульга Н.П. Трансфертне ціноутворення як інструмент бюджетування комерційного банку /Н.П. Шульга // Проблеми і перспективи розвитку банківської системи України. - Суми: Мрія ЛТД, 2002. - Т 5. - 288 с.

7. Laixun Zhao Decentralization and Transfer Pricing Under Oligopoly // Southern Economic Journal. - 2000. - 67 (2). - P. 414-426.

8. Про затвердження відсоткового діапазону цін для деяких товарних позицій згідно з класифікацією товарів зовнішньоекономічної діяльності для цілей трансфертного ціноутворення: постанова Кабінету Міністрів України: від 02.10.2013 р.. №749. [Електронний ресурс] / Офіційний сайт Міністерства доходів і зборів України. - Режим доступу: http:// minrd.gov.ua/zakonodavstvo/podatkove-zakonodavstvo/postanovi-kabinetu-ministr/62887.html.

Размещено на Allbest.ru