Значення антимонопольно-конкурентної політики у підвищенні дієвості фактора праця в молокопродуктовому підкомплексі

Размещено на http://www.allbest.ru/

УДК 325.456 : 332.021 : 009.12

Значення антимонопольно-конкурентної політики у підвищенні дієвості фактора праця в молокопродуктовому підкомплексі

Н.В. Припута

У статті аналізуються особливості використання фактора праця в господарській діяльності молокопродуктового підкомплексу та значення антимонопольно-конкурентної політики у підвищенні його дієвості.

Ключові слова: молокопродуктовий підкомплекс, фактор праця, антимонопольно-конкурентна політика, економічна ефективність, суспільна ефективність. молокопродуктовий антимонопольний конкурентний економіка

This article analyzes the peculiarities of using the labour factor in economic activity of a dairy sub-sector and the significance of antitrust and competition policy in improving its effectiveness.

Keywords: dairy sub-sector, the factor labour, antitrust and competition policy, economic effectiveness, social effectiveness.

Постановка проблеми. Суть економіки будь-якого суспільства полягає у задоволенні потреб населення. Для виконання цього завдання суспільство у своєму розпорядженні має достатню кількість різноманітних видів ресурсів, що по своїй суті мають обмежений характер. Дана обмеженість обумовлена тим, що використання певної одиниці будь-якого ресурсу у виробництві одного продукту робить неможливим його використання при виробництві іншого продукту. Тому важливість економіки полягає у визначенні раціонального шляху використання обмежених ресурсів суспільства з метою більш повного задоволення потреб. Історичний досвід доводить, що раціональність використання обмежених ресурсів може бути забез-печена за рахунок функціонування економіки на конку-рентних засадах.

Раціональність використання трудових ресурсів обумовлена професійними здібностями, навичками пра-цівників, станом їх здоров'я на різних рівнях функціону-вання економіки. В економічній теорії поширеним є підхід щодо віднесення всіх працівників до поняття фактора праця. Це обумовлює дві сторони розгляду проблеми використання фактора праця. З одного боку, це забезпечення належних умов для відтворення працездатності робітників. А з іншого, - налагодження регуляторних механізмів використання фактора праця, що унеможлив-лює викривлення стану ринків та формування неконку-рентного середовища. У зв'язку з цим актуальним є дослідження питання антимонопольно-конкурентної політики в підвищенні дієвості фактора праця на прикладі молокопродуктового підкомплексу як одного із секторів економіки.

Аналіз останніх досліджень та публікацій.

Дослідженню питань підвищення дієвості використання факторів виробництва та фактора праця у молокопродуктовому підкомплексі на основі формування належного конкурентного середовища та заходів антимонопольно- конкурентної політики присвятили свої роботи багато вітчизняних учених, серед яких В.І. Бойко [4], Ю.О. Луценко [5], В.Я. Месель-Веселяк [1], П.Т. Саблук [1, 4], О.М. Шпичак [5], М.П. Сичевський [6], Н.І. Шиян [8] та інші. Узагальнення результатів їх наукових досліджень підтверджує важливість налагодження конкурентного середовища щодо різних ринків та факторів виробництва, одним із важливих серед яких є фактор праця. Складовою частиною підвищення дієвості фактора праця у молоко-продуктовому підкомплексі є формування особливостей його функціонування та вплив на нього антимонопольно- конкурентної політики як у сфері виробництва молока, так і його переробки.

Мета статті полягає в характеристиці значення антимонопольно-конкурентної політики держави та її спроможності впливати на фактор праця у молокопродуктовому підкомплексі аграрного сектору економіки України.

Виклад основного матеріалу. Галузь виробництва та переробки молока має велике значення для України. Вона історично сформувалась і традиційно відіграє вагому роль у вирішенні суспільних проблем держави. У першу чергу молокопродуктовий підкомплекс та його продукція незамінні у вирішенні проблеми продовольчого забезпечення населення. Невід'ємним є також його вплив на економіку аграрних підприємств щодо можливостей диверсифікації напрямів використання ресурсів та отримуваної продукції.

У молокопродуктовому підкомплексі продовжуються процеси ринкової трансформації. Їх здійснення на різних рівнях управління потребує враховування умов функціонування підкомплексу, а це, в першу чергу, ринкові та природні умови. Тобто використання всіх факторів виробництва, задіяних у господарський процес, повинно співвідноситись із впливом цих двох визначальних сил.

У переважній більшості наукових праць загальна сукупність факторів виробництва узагальнюється до чотирьох: праця, земля, капітал та підприємницькі здібності. Предметом даної статті є розгляд питань підвищення дієвості фактора праця у контексті впливу на нього анти- монопольно-конкурентної політики.

У спрощеній інтерпретації термін фактор праця у молокопродуктовому підкомплексі охоплює всі продук-тивні сили в галузі виробництва і переробки молока, а також спеціалістів, які задіяні або можуть бути задіяні в роботі з підвищення кваліфікаційного рівня працівників та управлінців галузі. Включення спеціалістів з підготовки та підвищення кваліфікаційного рівня працівників для галузей економіки є беззаперечним. Зазначене обумовлене тим, що в економіці розгляд будь-якого суспільного явища, а в нашій статті це фактор праця в молокопродуктовому підкомплексі, поряд із з'ясуванням його сутнісного значення, повинен характеризуватись показниками ефективності використання. Більш ефективна реалізація фактора праця залежить від рівня кваліфікації працівників та менеджерів на всіх рівнях управління, що залежить від системи підготовки та перепідготовки галузевих кадрів. Саме тому неприпустимим є допущення монополізму як у виробничій сфері галузі, так і у сфері підготовки кадрів.

Структурна характеристика фактора праця в молокопродуктовому підкомплексі представлена на рисунку.

У цілому значення антимонопольно-конкурентної політики проявляється в:

1. стриманні розвитку процесів монополізації;

2. забезпеченні ефективного функціонування конкурентного середовища за рахунок налагодження прозорості процесів, що супроводжують інтеграцію кількох суб'єктів господарювання;

3. зниженні бар'єрів доступу на ринок;

4. формуванні ефективних механізмів моніторингу та протидії недобросовісній конкуренції та надмірної концентрації.

Формами досягнення зазначених завдань на рівні держави у молокопродуктовому підкомплексі є:

1. формування дієвої нормативно-правової бази, що сприятиме стриманню тенденцій монополізації та формуванню конкурентного середовища;

2. підтримання організаційної структури в галузі виробництва та переробки молока, що протидіятиме монополізації ринків;

3. делегування частини прав суспільним та професійним організаціям із виконання функцій моніторингу рівня монополізованості ринків та добросовісністю конкуренції.

Відносно фактора праця в молокопродуктовому підкомплексі важливим є підтримання конкурентного середовища на ринках навчальних закладів, установ з інформаційно-консультаційного забезпечення, серед організаційно-правових форм господарювання в галузі виробництва та переробки молока.

Ефективне використання фактора праця пов'язане з надмірною концентрацією виробництва та переробки молока та впливом монополізму на ситуацію в галузі та на споживчому ринку. Серед організаційно-правових форм господарювання виділяються дві узагальнених форми: сільськогосподарські підприємства та господарства населення. Вони вирішують різні завдання в економіці. Це обумовлює різні вимоги до фактора праця як передумови здійснення господарської діяльності та до міри його використання як результативності задіяння одного із факторів. Сільськогосподарські підприємства мають більшу міру концентрації сільськогосподарських угідь та активів у виробництві. У них більші можливості для залучення інноваційних розробок, здійснення модернізації виробництва. Це обумовлює їх інтерес до спеціалістів із знаннями відповідної техніки, технології, менеджменту. Як негативний чинник концентрації виробництва в сільськогосподарських підприємствах є інерційність та відсутність гнучкості. Формування великого молочного стада потребує значного часу. І погіршення впливу умов господарювання в галузі спричиняє значний дестабілізуючий вплив на неї. Одним із варіантів реакції підприємств на це є значне зменшення поголів'я, що складно буде відновити за короткий період.

Результативність використання всіх факторів виробництва, у т.ч. і фактора праця, характеризується загальними показниками, одним із важливих серед яких є виробництво валової продукції (табл. 1).

Господарства населення початково виконували функцію працевлаштування. Їх важливість також полягає у формуванні середовища, з якого виходять менеджери та головні спеціалісти агробізнесу, а характеризує значна гнучкість щодо реакції на зміни впливу ситуації на ринку на галузь. Значна кількість господарств населення утримують від 1 до 10 голів худоби, що дозволяє їм гнучко реагувати на ситуацію на ринку та відновлюватися в разі потреби після покращання умов виробництва в галузі. Слід відзначити відсутність особливих вимог до фактора праця. На рівні господарств населення знадобляться володіння навичками виробництва й інших сільськогосподарських та несількогосподарських видів продукції, тому важливим є певна багатопрофільність працівників. Невеликі обсяги партій виробленого молока не потре-бують пошуку спеціальних працівників з їх транспорту-вання, переробки та реалізації. Дані функції виконуються або безпосередньо в цих господарствах, або передаються для виконання спеціалізованим учасникам аграрного ринку. Недоліком таких господарств є низький техніко- технологічний рівень виробництва внаслідок неможливості здійснити акумулювання необхідних обсягів фінансових ресурсів для його модернізації.

З метою підвищення конкурентоспроможності національних виробників та їх продукції на світових ринках необхідно вирішити питання забезпечення якості молока, що виробляється в господарствах населення. Аналіз табл. 1 свідчить про відсутність монополізації на ринку виробництва молока у 2013 р.: 22% молока пропо-нувалось сільськогосподарськими підприємствами, а 78% - господарствами населення. У цілому для більшості господарств населення проблемним є досягнення законодавчо визначених стандартів з якості молока, тому в перспективі передбачається продовження організаційно-структурної трансформації галузі виробництва молока в бік зменшення питомої ваги кількості виробленого ними молока в його загальних обсягах. Для цієї категорії виробників результатом введення в дію положень законодавства щодо якості молока буде: зосередження на виробництві суто для задоволення внутрішніх потреб, припинення виробництва молока, самостійне вкладення необхідних ресурсів для забезпечення виробництва молока належної якості, поєднання зусиль з іншими госпо-дарствами населення для підвищення потенціалу вироб-ництва та можливості проведення необхідних заходів із забезпечення виробництва якісної продукції, підпоряко- ване входження з різним статусом в інтегровані структури.

Результативність господарської діяльності та використання фактора праця в молокопродуктовому підком- плексі характеризується показниками продуктивності праці, серед яких виділяються: рівень виробництва молока на 100 га сільськогосподарських угідь, на одного працюючого в галузі, на одну особу. Аналіз рівня виробництва молока на одну особу за період з 1990 по 2013 рр. свідчить про відносну негативну стабілізацію галузі, коли відзначається поступовий спад виробництва (з 1990 до 1995 р. - до 335 кг на одну особу, з 1995 до 2000 р. - до рівня 257 кг на одну особу та відносне збереження цього показника протягом останніх чотирьох років на рівні 243-253 кг на одну особу (табл. 2).

Функціональне значення підкомплексу проявля-ється у забезпеченні населення молоком та молочними продуктами. За аналізований період відзначається змен-шення значення підкомплексу, що відчулося у зменшенні рівня задоволення молокопродукцією (відносно реко-мендованої норми споживання у 380 кг (табл. 3). Відзначається схожість тенденцій по країні в цілому та Київській області. При цьому слід зазначити, що Київська область відрізняється кращим рівнем забезпечення про-дукцією підкомплексу.

Найбільш наближеним до норми рівень задово-лення молокопродукцією в Україні був у 1990 р. - 98,2%. А в Київській області на той період цей показник перевищував норму на 17,2%. У подальшому підкомплекс зазнав схожих тенденцій що в Україні, що в Київській області. Результати табл. 3 свідчать про необхідність терміново приділити увагу молокопродуктовому підкомплексу, оскільки що в цілому по державі, що по Київській області задоволення споживання знаходиться на рівні 60% при наявності незначної тенденції до підвищення цього показника протягом останніх трьох років: по Україні - з 54,9 до 59,2%, а по Київській області - з 52,6 до 60,8%.

У цілому підвищення суспільного значення молокопродуктового підкомплексу буде більш ефективним, коли заходи антимонопольно-конкурентного регулювання здійснюватимуться разом із структурними, функціональними змінами в економіці у напрямі формування регульованого ринку молока та молочної продукції і дійсного визнання важливості підкомплексу відносно забезпечення продовольчої безпеки держави.

Висновки. Фактор праця є одним із важливих факторів економічного розвитку економіки та молокопродуктового підкомплексу. У підкомплексі йому властиві

Динаміка споживання молока та молочних продуктів в Україні та Київській області за 1990-2013 рр. (на одну особу за рік; кг)

Особливості щодо структурного співвідношення компо-нентів. Наголошується на важливості включення у змі-стовне трактування фактора праця поряд із працівни-ками та менеджерами галузей виробництва та переробки молока також і представників навчальних закладів та служб інформаційно-консультаційного забезпечення. Приєднання останніх обумовлено тим, що результат їх роботи спрямований на підвищення продуктивної сили підкомплексу та його значення в економіці.

Відзначається багатоукладність в галузі вироб-ництва молока, у межах якої переважає результативність використання фактора праця в господарствах населення (78% загального виробництва молока) над сільськогосподарськими підприємствами (22% загального виробництва молока). Відзначається негативна стабілізація галузі та зменшення рівня виконання нею своєї суспільної місії: споживання молока - на рівні 58% від рекомендованої норми споживання.

Подальша трансформація галузі в напрямі здій-снення її модернізації, переходу на вищий техніко- технологічний рівень потребуватиме здійснення карди-нальних заходів, наслідком чого стане організаційна трансформація фактора праця в бік кількісного зменшен-ня чисельності господарств населення та підвищення якісної готовності менеджерів та працівників суб'єктів господарювання до здійснення необхідних трансформа-ційних заходів у молокопродуктовому підкомплексі у процесі інтеграції України в Євросоюз та інші світові економічні організації.

Здійснення заходів з реформування молокопро-дуктового підкомплексу обов'язково повинно враховувати складові антимонопольно-конкурентної політики для уне- можливлення викривлення впливу конкуренції у виробництві та переробці молока та для створення здорових конкурентних відносин на ринках менеджерів, спеціалістів, викладачів, спеціалістів консалтингових служб, що сприятиме покращенню стану в галузі та підвищенню рівня її ефективності в економіці.

У свою чергу підвищення дієвості фактора праця в молокопродуктовому підкомплексі на основі здійснення заходів антимонопольно-конкурентного регулювання можна досягти за рахунок формування дієвої нормативно- правової бази, підтримання організаційної структури в галузі виробництва і переробки молока та делегування частини прав суспільним і професійним організаціям з виконання функцій моніторингу рівня монополізованою ринків та добросовісністю конкуренції.

Список використаних джерел

1. Аграрний сектор економіки України (стан і перспективи розвитку) / [Присяжнюк М.В., Зубець М.В., Саблук П.Т. та ін.] ; за ред. М.В. Присяжнюка, М.В. Зубця, П.Т. Саблука та ін. - К. : ННЦ ІАЕ, 2011. - 1008 с.

2. Арнаут І.П. Шляхи досягнення сталого розвитку підприємств молокопереробної галузі / І.П. Арнаут // Сталий розвиток та безпека агропродовольчої сфери України в умовах глобалізаційних викликів : монографія / Павлов О.І., Хвесик М.А., Юрчишин В.В. та ін.; за ред. О.І. Павлова. - Одеса : Астропринт, 2012. - С. 313-322.

3. Валова продукція сільського господарства України за 2013 рік (у постійних цінах 2010 р.). Остаточні дані. Статистичний бюллетень / Відп. за вип. О.М. Прокопенко.

- К. : Державна служба статистики України, 2014. - 24 с.

4. Економіка виробництва молока і молочної продукції в Україні : монографія / за ред. П.Т. Саблука, В.І. Бойка. - К. : ННЦ ІАЕ, 2005. - 340 с.

5. Ємність внутрішнього споживчого ринку сільськогосподарської продукції та продовольства : монографія / [Шпичак О.М., Луценко Ю.О., Жук В.М. та ін.]; за ред. О.М. Шпичака. - К. : ННЦ "ІАЕ", 2013. - 186 с.

6. Концептуальні засади галузевої паспортизації харчової індустрії України / [М.П. Сичевський, О.І. Куць, О.В. Коваленко та ін.]. - К. : ННЦ "ІАЕ", 2013. - 264 с.

7. Сільське господарство України за 2013 рік. Статистичний збірник / за ред. Н.С. Власенка; відп. за вип. О.М. Прокопенко. - К. : Державна служба статистики України, 2014. - 399 с.

8. Шиян Н.І. Парадигма визначення закономірностей роз-витку молочного скотарства / Н.І. Шиян // Економіка АПК. - 2014. - № 9. - С. 57-63.

Размещено на Allbest.ru