Оцінка рамкових умов для реалізації комерційних проектів у сфері відновлюваної енергетики України

Рожко Алла

Постановка проблеми. В епоху зміни технологічних укладів розвитку цивілізації постає потреба розвитку інноваційних сфер економіки, у яких ключову роль в економічному зростанні відведено не класичним факторам виробництва - землі, капіталу, праці і технологіям, а більшою мірою "невидимим" факторам, так званим soft skills - інформації, комунікуванню, здібностям, соціальному капіталу тощо. Еволюція економічної думки у світі призвела до розуміння того, що сьогодні навіть фактор часу може суттєво вплинути на економічні показники держав, сприяти чи, навпаки, перешкоджати реалізації тих чи інших бізнес-проектів та в кінцевому підсумку визначити перевагу не у володінні, а саме в рівні освоєння традиційних факторів виробництва. Очевидно, що сьогодні наша держава опинилася перед вибором - йти інноваційним шляхом, реалізуючи свій науковий, технологічний, суспільний та ресурсний потенціал, чи залишатись "аутсайдером" світового поступу, збільшуючи розрив із провідними економіками. паливно енергетичний комерційний міжнародний

Реалізація комерційних проектів із залученням та використанням відновлюваних джерел енергії є ключовим завданням для України, зважаючи на дотримання нею концепції сталого розвитку, а також на офіційно затверджену урядом стратегію інноваційного розвитку Саме з огляду на це необхідно оцінити рамкові умови для імплементації таких ініціатив та зважити потенційні можливості для їх успішного розвитку

Аналіз основних досліджень і публікацій. Дослідженню проблем освоєння й використання відновлюваних джерел енергії присвячені праці В. О. Баранніка, Г Гелетухи, А. А. Долінського, Б. Заннера (B. Sanner), С. Ф. Єрмілова, М. Кальтшмітта (M.Kaltschmitt), А. Е. Ко- неченкова, Б. Коробка, С. О. Кудрі, Н. Мхітаряна, Є. І. Сухіна, Г Шеєра (H. Scheer), А. Шидловського, В. Штрайхера (W. Streicher), А. Р Щокіна, Р Юнґа (R. Jung) та ін. Однак комплексність теми дослідження змушує опрацьовувати й роботи, що опосередковано торкаються сфери відновлюваних джерел, а основна мета дослідження в них полягає у висвітленні різних аспектів реалізації комерційних проектів у середовищі міжнародних економічних відносин. Серед таких дослідників, у першу чергу, слід назвати А. Філіпен- ка, Д. Лук'яненка, Л. Антонюк, С. Уоткінса, В. Вергуна, Є. Савельєва, Ф. Рут та інших. Зважаючи на комплексність та багатоаспектність проблеми, ми маємо виконувати дослідження на міждисциплінарному рівні.

Відтак, метою статті є дослідження стану й перспектив реалізації в Україні міжнародних комерційних проектів у сфері відновлюваної енергетики. Поставлена мета визначила постановку відповідних завдань, націлених на виявлення ознак та окреслення тенденцій сучасного розвитку сфери відновлюваної енергетики в Україні та світі, виявлення проблем та слабких місць у бізнес-середовищі України щодо реалізації інвестиційних проектів, пов'язаних з освоєнням і використанням нетрадиційних джерел енергії, а також внесення пропозицій щодо активізації програм і проектів міжнародного співробітництва у сфері відновлюваної енергетики в складних умовах соціально-економічного розвитку України.

Виклад основного матеріалу. Система економічних зв'язків у державі, як і сфера життєдіяльності людини, потребують забезпеченості енергетичними потоками, які підтримують їхній активний розвиток та змушують елементи цих систем взаємодіяти. Важливим завданням сучасного розвитку суспільства є забезпечення високої якості життя нинішнього та майбутнього поколінь на основі розв'язання проблем соціально-економічного розвитку, збереження екологічно збалансованої взаємодії економіки та суспільства з урахуванням раціонального та економічно доцільного використання природних ресурсів, у тому числі й енергетичних. Основою для забезпечення цих взаємовідносин є ефективний енергетичний сектор держави.

Енергетичний сектор держави становить складну систему взаємозв'язків між виробниками, постачальниками та споживачами енергетичних ресурсів. При цьому взаємодіють різні сегменти та рівні - видобувна промисловість, переробна промисловість, інфраструктура, житлово-комунальне господарство, екологічно-природоохоронна діяльність. У [1] дається таке визначення паливно-енергетичного комплексу (ПЕК) - сукупність галузей промисловості, які спеціалізуються на видобутку, збагаченні, переробці та споживанні твердого, рідкого й газоподібного палива, виробництві, передачі та використанні електроенергії й тепла.

Відновлювана енергетика є частиною ПЕК країни, оскільки спеціалізується на отриманні та використанні енергії з відновлюваних джерел енергії (ВДЕ). Слід сказати, що до відновлюваних джерел енергії належать періодичні або сталі потоки енергії, що розповсюджуються в природі й обмежені лише стабільністю Землі як космопланетарного елемента: променева енергія Сонця, вітер, гідроенергія, природна теплова енергія тощо.

Термін "відновлюваний" за означенням є антонімічним терміна "вичерпуваний", який уживається щодо викопних енергоносіїв, таких як кам'яне вугілля, нафта, природний газ або торф. У широкому розумінні ці джерела енергії теж відновлювані, але не за мірками тривалості життя людини, оскільки процес їхнього утворення вимагає сотень мільйонів років, а їх використання відбувається набагато швидше.

Основною відмінністю відновлюваних джерел енергії є те, що вони не знищуються під час використання, на відміну від мінеральних палив, які споживаються для вироблення енергії.

Законом України "Про альтернативні джерела енергії" визначено, що "альтернативні джерела енергії - відновлювані джерела енергії, до яких належать енергія сонячна, вітрова, геотермальна, енергія хвиль та припливів, гідроенергія, енергія біомаси, газу з органічних відходів, газу каналізаційно-очисних станцій, біо- газів, та вторинні енергетичні ресурси, до яких належать доменний та коксівний гази, газ метан дегазації вугільних родовищ, перетворення скидного енерго- потенціалу технологічних процесів" [2]. Слід відзначити, що в цьому трактуванні означення "альтернативний" має таке саме смислове навантаження, як і "відновлюваний" чи "нетрадиційний", однак, на нашу думку, усе ж доцільніше вживати останні поняття.

Моніторинг світових тенденцій розвитку ВДЕ свідчить, що за останні 30 років використання відновлюваних джерел енергії щорічно зростало в середньому на 2,1 %, при цьому так звані "нові види" ВДЕ розвивались випереджаючими темпами. Рівень використання геотермальної енергії щорічно зростав у середньому на 8,8 %, енергії хвиль та припливів - на 8,4 %, сонячної - на 32,6 %. Найбільш бурхливими темпами за останній час розвивалася вітроенергетика (52,1 % приросту на рік). Важливо відзначити, що із загальної кількості енергії з відновлюваних джерел для виробництва електричної енергії у 2011 р. було використано 21 %, а для виробництва теплової енергії в комунальному секторі та сфері суспільного виробництва - 58 % ВДЕ. Промислове споживання ВДЕ склало 9 % [3].

Ситуація впродовж 2012-2013 рр. залишалась стабільною, хоча приріст потужностей Ве уповільнився. За прогнозом Міжнародного енергетичного агентства, на відновлювані джерела енергії припадає майже половина росту світового виробництва електроенергії до 2035 р., а 45 % цього приросту забезпечить використання вітрової та сонячної енергії. Експерти відзначають, що в деяких регіонах збільшення частки відновлюваних джерел енергії поставить під сумнів існуючу структуру ринку електроенергії та його здатність залучати необхідні інвестиції, а також гарантувати безпеку поставок. Із ростом виробництва електроенергії з відновлюваних джерел енергії їхня частка складе понад 30 % валового виробництва електроенергії, обійшовши спочатку частку природного газу, а до 2035 р. - і вугілля [4].

Оцінюючи динаміку інвестування в енергетичну галузь загалом й у сферу відновлюваної енергетики зокрема, слід засвідчити суттєвий приріст щорічного обсягу інвестицій з 60 млрд доларів США у 2000 р. до 300 млрд дол. США у 2011 р. І хоча у 2013 р. спостерігається абсолютне зменшення обсягів інвестування у ВДЕ до 260 млрд дол. США, проте у відносних показниках їхня частка в загальному потоці інвестування в енергетиці зросла з 9 % до 16 % [5].

Ураховуючи те, що Україна є повноцінним учасником європейського енергетичного простору, об'єктивними стимулами для вітчизняної економіки є необхідність підвищення її енергоефективності, скорочення викидів, використання чистих технологій, зменшення втрат енергії й розвиток ринку альтернативної енергетики. Державна політика в цій площині передбачає повну диверсифікацію ринку енергоносіїв, що задекларовано у відповідних урядових програмах Серед таких документів є Енергетична стратегія України до 2030 року.. Вагоме значення при цьому має також й активізація бізнес-про- цесів, а саме: реалізація комерційних проектів у сфері енергетики, зокрема, відновлюваної.

Реалізація комерційних проектів у сфері відновлюваної енергетики є актуальним та перспективним напрямком підвищення конкурентоспроможності вітчизняної економіки в рамках світового інноваційного поступу, оскільки, по-перше, корелюється з трендами, зініційованими провідними країнами світу, по-друге, є привабливою для інвестування сферою, у якій створюється додаткова вартість, по-третє, є базою для вирішення структурних проблем в економіці (насамперед, через зниження рівня енергомісткості ВВП). Проте, зважаючи на високий потенціал ВДЕ в Україні, володіння технологіями отримання "чистої" енергії, рівень реалізації комерційних проектів з їх використання є недостатнім.

Фахівці Інституту відновлюваної енергетики НАН України підрахували обсяги потенційного заміщення традиційних видів палива за рахунок розробки та залучення в економіку відновлюваних джерел. Так, на рис. 1 наведено ці дані.

Узагальнюючи думки аналітиків, що займаються моніторингом сфери ВДЕ в Україні та світі, можемо виявити основні перешкоди як щодо розвитку відновлюваної енергетики, так й енергетичної галузі загалом (рис. 2).

Таким чином, як видно з наведеної діаграми, переважна більшість опитаних респондентів уважає наявність і вартість капіталу (50 %), економічну нестабільність (47 %) та нормативні перешкоди (47 %) основними факторами, що стримують розвиток підприємств енергетичної галузі в Україні. До інших чинників, зазначених у відповідях, також додаються такі варіанти: корупція в регулюючих та контролюючих органах і судовій системі, вибірковість застосування норм нормативно-законодавчих документів, невідповідність чинних тарифів на газ та електроенергію для населення собівартості. Водночас набагато менше значення українські експерти надають проблемам старіння та кваліфікації робочої сили, які були названі серед п'яти пріоритетів згідно з міжнародним опитуванням.

Звичайно, наявність вищезазначених перешкод деформує систему рамкових умов, що можуть сприяти динамічному розвитку сфери та реалізації комерційних проектів у ній.

Размещено на http://www.allbest.ru/

Інше

Зростання витрат Рівень кваліфікації та старіння робочої сили Рівень податкового навантаження Геополітичні ризики Ціни енергоносіїв Використання новітніх технологій Доступ до ресурсів Нормативні перешкоди Економічна нестабільність Рівень доступності і вартості капіталу

Примітка: побудовано автором на основі [7].

У свою чергу, рамкові умови повинні формуватися на основі визначеного потенціалу, передумов для розвитку галузі, нормативно-правового поля, інституційної підтримки, стану соціально-економічного становища в державі, інвестиційного клімату, активності міждержавного співробітництва тощо.

У теорії міжнародної економіки міжнародна комерційна діяльність як складова частина системи господарських зв'язків є низкою взаємопов'язаних операцій, що обслуговують міжнародний обмін матеріальними благами (товарами та послугами). Для здійснення такого обміну необхідно, по-перше, знайти покупця, по-друге, укласти з ним угоду-договір, де сторони обумовлюють всі умови, і, по-третє, виконати цей договір [8, с. 23]. Такі дії носять комерційний характер, а коли угода відбувається з іноземними контрагентами, то вона розглядається як зовнішньоекономічна діяльність суб'єкта господарювання.

Спираючись на специфіку функціонування дослід - жуваної сфери, зазначимо, що об'єктом ВДЕ тут енергогенеруючу станцію, установку або мережу установок, за допомогою яких відбувається використання первинних відновлюваних джерел енергії та генерування на їх основі вторинних або кінцевих енергоносіїв, придатних для накопичення, передачі, розподілу та споживання. При цьому під міжнародним комерційним проектом у сфері ВДЕ будемо розуміти результат взаємодії двох або більше іноземних контрагентів щодо освоєння, дослідження, використання та/ чи споживання відновлюваних джерел енергії на основі формалізованого чи неформалізованого партнерства. Характер партнерської взаємодії визначатиме наявність між контрагентами угоди.

Так, основними чинниками розвитку відновлюваної енергетики в Україні та причинами активізації міжнародної комерційної взаємодії слід уважати:

- відсутність в Україні достатніх обсягів власного органічного палива, енергетичну залежність від імпортерів, що посилюється через військово-політичне протистояння 2014 р.;

- Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

- необхідність невідкладного оновлення обладнання в електроенергетиці, тепловій генерації, комунальній інфраструктурі;

- підписання Угоди про асоціацію з ЄС, яка містить розділ 11 "Питання, пов'язані з торгівлею енергоносіями", у тому числі необхідність формування методики визначення регульованих цін, зокрема, на електроенергію з відновлюваних джерел;

- зобов'язання, взяті Україною в межах Енергетичного співтовариства, що зумовлює потребу в диверсифікації енергетичного балансу країни, підвищення енер- гоефективності всіх галузей економіки (зниження енергоємності ВВП);

- ратифікація Україною пост-Кіотського протоколу, згідно з яким існує обов'язок утримувати належний рівень викидів парникових газів;

- гостра потреба в збалансуванні екологічної ситуації в окремих регіонах країни, а також у підвищенні екологічної свідомості в рамках ведення господарської діяльності підприємствами України.

Оцінка потенціалу відновлюваних джерел енергії, виконана фахівцями ІВЕ НАНУ, свідчить про значний потенціал досліджуваної сфери, а приплив інвестицій у 2011 році, після внесення змін до законодавства, підтвердив економічну зацікавленість інвесторів у реалізації проектів у галузі.

За результатами дослідження, проведеного аналітичним центром KPMG - міжнародної мережі фірм, які надають аудиторські, податкові, юридичні та консультаційні послуги, - пріоритетами відновлюваної енергетики для інвесторів є виробництво енергії з біомаси й відходів (72 %), очевидно, зважаючи на розвиненість сировинної бази для цієї підгалузі, сонячну енергетику (59 %) та вітроенергетику (56 %). На рис. 3 систематизовано привабливість підгалузей відновлюваної енергетики в порядку спадання.

Як свідчать результати моніторингу сфери, із припливом у країну інвестицій в енергоефективні проекти значно активізувався також і розвиток посередницьких послуг в енергетичній сфері. Так, говорячи про перспективність нової форми енергозабезпечення у вітчизняній практиці, слід зауважити, що зараз в Україні поступово формуються необхідні для цього передумови. Передусім зауважимо, що сьогодні спостерігається пожвавлення попиту на послуги щодо підвищення енер- гоефективності обладнання. У структурі управлінської ланки багатьох підприємств з'являються спеціалісти з енергозбереження (як правило, заступники головного енергетика чи головного інженера). Енергозбереження стає прямим завданням інженерних служб підприємств. За підтримки просвітницької діяльності Агентства США з міжнародного розвитку (USAID) та з Асоціацією енергетичних інженерів (АЕЕ) і Національною асоціацією енергосервісних компаній (NAESCO) почали утворюватися енергосервісні компанії (ЕСКО) в Україні. Першою комерційно життєздатною стала створена в 1996 році "УкрЕСКО" на основі кредиту ЄБРР у розмірі 20 млн дол. США, що успішно продовжує свою господарську діяльність в Україні. Сьогодні енергосервісні компанії сконцентрувались переважно у великих містах з метою більш повного охоплення діючих об'єктів у регіонах. Так, у Запоріжжі - це ЕСКО "Схід", ЕСКО "Екологічні системи", ЕСКО "Ресурс" та ЕСКО "Запоріжжя" [9], у Києві - "ЕСКО Україна", ТОВ "Компанія ЕСКО-"Центр", "ЕСКО Біомаса". У той же час існують й інші українські компанії, що пропонують сервісні послуги у сфері енергозбереження, такі як "Арена-Еко" (Агенція з раціонального використання енергії та довкілля), "Аква-Україна", Альянс за збереження енергії, Український центр чистих технологій та кілька регіональних ЕСКО, які є членами Української асоціації енергетичних сервісних компаній. За винятком "Арена-Еко", яку фінансує USAID та Міністерство енергетики США, усі ці ЕСКО не мають у своєму розпорядженні коштів для самостійної реалізації великих енергозберігаючих проектів. Більшість із них залучає фінансування третіми сторонами.

ЕСКО з використанням своїх власних або залучених коштів надає своїм замовникам послуги з енергопостачання або енергозбереження, здійснюючи капіталовкладення в енергетичне обладнання замовника і, таким чином, зменшуючи його витрати на енергоносії та (або) їх споживання. Витрати ЕСКО відшкодовуються з реально одержаного економічного ефекту. Такий підхід означає, що замовник, як правило, без жодної попередньої оплати, одержує від ЕСКО гарантію того, що сума його фактичних платежів не буде перевищувати початкову суму рахунків за енергопостачання. Після відшкодування ЕСКО капіталовкладень (із прибутком), замовник одержує в своє розпорядження всю повноту вигід нової системи енергопостачання.

У випадку "ЕСКО Біомаса" для зацікавлення приватних інвесторів було залучено Програму ЄС TACIS, на основі чого отримано грант для здійснення інвестицій в устаткування для двох демонстраційних проектів на суму 600 000 євро, що в подальшому буде передано до ЕСКО-Б.

Цей проект, розпочатий 2006 року дозволив одержати дуже важливі для України результати, а саме:

1) реалізація значної кількості малих та середніх за розміром біомасових енергетичних проектів із використанням досвіду провідних фахівців у галузі біомаси та ЕСКО;

2) використання місцевих енергоресурсів і, таким чином, зменшення потреби України в імпортованих енергоносіях;

3) створення нових робочих місць у сільській місцевості.

Характеризуючи можливості фінансування проектів на прикладі "ЕСКО Біомаса", слід відзначити, що невеликі проекти могли б здійснюватися на засадах самофінансування, проте в більшості випадків, такий підхід не є можливим для інвесторів у цьому сегменті в Україні.

Фінансування шляхом отримання кредитних позик є одним із можливих варіантів здійснення "біомасових" проектів. Проте відсоткові ставки, що пропонуються українськими банківськими установами, становлять не менше, ніж 12-15 %. Так, окремі банки (наприклад, банк "Львів") пропонують цільові кредити на реалізацію енергозберігаючих проектів (як для юридичних осіб у промисловому секторі, ЖКГ, так і для фізичних осіб - для потреб домогосподарств), які є навіть дорожчими (20 % і вище річних) у разі освоєння альтернативних газу джерел енергії. Очевидно, що такі параметри кредитування значно продовжують термін окупності проектів або й узагалі роблять їх нерентабельними.

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Отже, високі відсоткові ставки та труднощі в забезпеченні гарантій позики - це основні сьогодні перешкоди для фінансування шляхом банківських запозичень.

УкрЕСКО була першою українською організацією, яка мала досвід використання коштів міжнародних фінансових інституцій (передусім, ЄБРР) для фінансування малих та середніх за розміром проектів із підвищення енергоефективності. Упровадження таких проектів дало змогу вітчизняним підприємствам знизити витрати на енергоносії на 25-50 %.

Примітно те, що ЄС надавав усебічну підтримку в підготовці бізнес-планів, становленні, нарощуванні потужності компанії, визначенні проектів із підвищення енергоефективності та розробці відповідних ТЕО інвестицій. Узагалі, Україна не надає державних гарантій, але у випадку "УкрЕСКО" Міністерство фінансів виділи-

Проект "Енергія природи" був презентований у кожному регіоні України, що дало змогу на основі визначення техніко-досяжного та економічно-доцільного потенціалу визначити напрямки розвитку й реалізації комерційних проектів (із залученням інвестицій) у сфері відновлюваної енергетики та енергоефективності. Так, наприклад, у Тернопільській області пріоритетними напрямками розвитку визначено такі:

1) будівництво та експлуатація системи малих гідроелектростанцій;

2) спорудження вітрових та сонячних електростанцій;

3) будівництво заводів із виготовлення твердого альтернативного палива.

Спираючись на дані дослідження міжнародних консультаційних агентств, ми маємо вивчити специфіку інвестиційного співробітництва при реалізації проектів з упровадження відновлюваних джерел в Україні та світі (рис. 5).

Як видно з наведених вище рисунків, суттєва різниця в оцінках експертами основних чинників інвестування у відновлювану енергетику, вочевидь, пояснюється об'єктивно різною ситуацією в розвинутих країнах, де компанії сектора активно вкладають у дослідження й розвиток технологій, та в Україні, яка в основному імпортує вже існуючі технології.

На думку фахівця Ю. Березовської, керуючого дипозики ЄБРР Термін першої програми кредитування збіг наприкінці 2004 року, проте ЄБРР надало "УкрЕСКО" другу позику.

Фінансування здійснювалось із річною ставкою LIBOR + 1 %, проте встановлювало вищі ставки відсотка (до 12 %) своїм замовникам залежно від умов виконання проекту.

Компанією надаються різні послуги, включаючи управління проектами "під ключ". Лише впродовж 20002005 рр. реалізовано 19 енергозберігаючих проектів (а з початку своєї діяльності у 1998 р. - 36 проектів) із використанням кредитних коштів ЄБРР На сьогодні компанія "УкрЕСКО" продовжує успішно впроваджувати енергозберігаючі проекти із залученням кредитних коштів ЄБРР, наданих у рамках Кредитної угоди "Фінансування Української еСКо (друга фаза)" [10].

До ініціативи щодо активізації інтересу національних інвесторів долучились і науково-дослідні установи країни. Так, Інститутом відновлюваної енергетики НАН України було запропоновано реалізацію Національного проекту "Енергія природи" (рис. 4), метою якого є популяризація використання ВДЕ та отримання позитивних ефектів у сферах екології, енергетики, соціальних ректора ^Centre (Innovative Business Centre - дослідницька і консалтингова організація, яка фокусується на темі розвитку проектів бізнес-інновацій на основі чистих технологій, у сфері "зеленого" бізнесу, відновлюваної енергетики та енергоефективності, проектах "зеленого" маркетингу на ринках Східної Європи та СНД), "різниця в результатах дослідження українського енергетичного ринку та міжнародного аналогу такого дослідження багато в чому пояснюється тим, що європейські ринки вже наближаються до свого насичення й державні програми країн Єврозони зменшують підтримку індустрії відновлювальної енергетики" [13]. Але з діаграм на рис. 5 видно наявні перспективні точки концентрацій зусиль на ринках СНД взагалі та в Україні зокрема.

Слід відзначити, що останні зміни в законодавстві щодо регулювання ринку відновлювальної енергетики викликали багато відкритих питань як в учасників ринку, так і в потенційних інвесторів. Але вже зараз зацікавлені організації готують пропозиції щодо вдосконалення законодавчої бази, а також внесення уточнень у термінологію та спрощення процедур отримання дозволів і погоджень для проектів відновлюваної енергетики.

Зміни до законодавства України щодо стимулювання розвитку відновлюваної енергетики [14] з 2012 р. створили певні рамкові умови для розвитку галузі, але більшістю експертів оцінюються все ж як недостатні та суперечливі. Крім цього, тривають дискусії у фахових колах та на урядовому рівні щодо деталізації умов використання біомаси як альтернативної сировини для виробництва електричної та теплової енергії, а також палива.

Характеризуючи стан міждержавного співробітництва України, а також відносини з міжнародними організаціями у сфері відновлюваної енергетики, зазначимо, що тут складається приваблива кон'юнктура, яка свідчить, з одного боку про значний інтерес до нашої країни стосовно розвитку досліджуваної сфери, а з іншого - про активізацію переговорного процесу щодо реалізації спільних проектів на місцевому регіональному та державному рівнях.

Висновки

Проведене дослідження щодо оцінки рамкових умов для реалізації комерційних (інвестиційних) проектів у сфері відновлюваної енергетики дає підстави стверджувати, що результати імплементації проектів ВЕ в Україні в діючому економічному середовищі (у т ч. фінансовому, інвестиційному регуляторному) є неоднозначними. Так, з одного боку, спостерігається пожвавлення в законотворчій діяльності щодо прийняття низки стимулів для збільшення кількості учасників ринку ВДЕ та освоєння потенціалу в усіх регіонах України. До того ж упродовж останніх 5-7 років не згасає інтерес зарубіжних інвесторів до роботи в досліджуваній сфері. Проте, з іншого боку суперечливе інституційне середовище та неналежне врядування в середовищі управління проектами (як на локальному, так і на регіональному та державному рівнях) створюють надмірні бюрократичні перешкоди на шляху лібералізації ринку й доступу нових гравців. Таким чином, це дає підстави стверджувати, що сьогодні в Україні механізм державного сприяння розвитку сфери відновлюваної енергетики загалом не є оптимальним, а інструментарій - не повним для максимальної зацікавленості іноземних інвесторів у проектах енергетичної сфери загалом і сфери ВДЕ зокрема.

Відтак, подальші дослідження будуть зосереджені на окремих аспектах функціонування відновлюваної енергетики як важливого інфраструктурного сегмента енергетичного комплексу для забезпечення позитивної динаміки в національній економіці.

Література