Механізми регулювання дитячої праці

Анотація

регулювання дитячий праця політика

Розглянуто сучасне пріоритетне значення регулювання дитячої праці в ідеології добробуту населення в контексті розподілу й соціальної згуртованості навколо праці. Проаналізовано систему соціально-економічних індикаторів, що відображають поширення дитячої праці як необхідної умови формування механізмів її регулювання. Визначено та обгрунтовано структуру стратегічних пріоритетів моделі державної політики у сфері регулювання дитячої праці.

Ключові слова: дитяча праця, трудове виховання, соціально-економічні фактори, механізми регулювання дитячої праці, державна політика регулювання дитячої праці, інтегральний індекс «добробуту дітей».

Аннотация

Рассмотрено современное приоритетное значение регулирования детского труда в идеологии благосостояния населения в контексте распределения и социальной сплоченности вокруг труда. Проанализирована система социально-экономических индикаторов, влияющих на процессы распространения детского труда как необходимого условия формирования механизмов его регулирования. Определена и обоснована структура стратегических приоритетов модели государственной политики в сфере регулирования детского труда.

Annotation

The modern priority of child labor in the ideology of welfare as a principle of distribution and social cohesion around work is revealed. The system of socio-economic indicators that influence the processes of dissemination of child labor as a prerequisite for the formation mechanisms of its regulation is analyzed. Structure model of strategic imperatives of public policy in the regulation of child labor is defined and reasonable.

Виклад основного матеріалу

мають свою історію. Вони давно вийшли на глобальний рівень і мають переважно міждисциплінарний характер. Теоретичні ідеї знаходять своїх послідовників у різних галузях наукових знань - в економіці, соціології, психології, медицині, педагогіці (О. Бакаєв, О. Циганов, О. Пебращук, А. Пригожин, Л. Горват, О. Литвиненко, Т. Сурніна, Г. Шкутько). В українській науковій думці проблематика вивчення ДП бере свої витоки ще у працях Г. Сковороди, Т. Шевченка, а згодом В. Вернадського, М. ТуганБарановського. Особливо результативними є дослідження соціальних і психологічних аспектів використання ДП, що проводили С. Злупка, К. Левченко, О. Удалова, І. Трубавіна, О. Котуков, Н. Копилова та І. Шваб. У працях Е. Лібанової, О. Макарової, Л. Чернюк, Н. Андрусишин, С. Полякової, В. Новікова, О. Грішнової, М. Семикіної та У. Садової розкриваються економічні та соціальні аспекти дослідження явища ДП. Дотепер залишаються невирішеними проблеми концептуального розмежування правових, інституційних і фінансових механізмів регулювання ДП, обґрунтування методологічних засад оцінювання її масштабів, а також забезпечення умов ефективного застосування моніторингу ДП у державній політиці щодо захисту інтересів, прав і свобод дітей, їх розвитку та навчання, запобігання безпритульності та соціальної девіації.

Метою статті є обґрунтування науково-методологічних засад і розробка рекомендацій щодо розвитку механізмів регулювання ДП в Україні у контексті забезпечення належного рівня життя дітей.

Дослідження соціально-економічних проблем ДП розпочинається з конкретизації поняття «дитинства» - особливої психосоціокультурної категорії, що допомагає ученим осмислити і легітимувати вікові процеси становлення людини, періодизації її активності та самореалізації як особистості. Саме це обумовлює існування різних наукових поглядів на дитячу трудову активність (економічних і позаекономічних), що загалом вказують на позитивну її роль на різних вікових стадіях загального розвитку дитини (фізичного, психоемоційного, соціального, культурного).

Дитяча трудова активність може мати як соціально-виховний, так і економічний зміст. Економічні інтереси, що виникають при її включенні у систему суспільного виробництва, можуть давати підстави вбачати у ДП ознаки фактора економіки (ресурсу), хоча й такого, що перебуває у протиріччі як з моделями формування світу дитини, так й основними гуманістично-цивілізаційними концепціями людського розвитку. Якщо ДП стає об'єктом економічних відносин (комерційних чи некомерційних), набирає ознак статусної характеристики зайнятості економічно активного населення (легальної чи нелегальної) і її використання допускається віковими й іншими межами національного законодавства в економічних цілях, то проведення наукових досліджень цього явища мають бути доповнені аналізом факторів середовища його виникнення та розвитку (норми звичаєвого права, історичні, геокультурні, економічні, інституційні особливості соціогуманітарного розвитку держави та її частин, становлення нових нормативно-правових, конституційних рамок функціонування соціально-трудових відносин тощо). Обов'язковою вимогою проведення досліджень ДП є визнання загальних вимог Декларації прав дитини, проголошеної Генеральною Асамблеєю ООН (20 листопада 1959 р.), у якій йдеться, що «дитину не слід приймати на роботу до досягнення належного вікового мінімуму; їй ні в якому разі не повинні доручатися чи дозволятися роботи або заняття, які були б шкідливі для її здоров'я чи освіти, або перешкоджали її фізичному, розумовому чи моральному розвиткові» І залучення дитячої праці (ДП) у суспільне виробництво. З одного боку, це явище щільно корелює з аргументами її виховної ролі у людському житті. З іншого - є соціальним викликом, що не лише суперечить гарантуванню прав і свобод дітей, але й заважає просуванню держави до загальноцивілізаційних норм і цінностей. В умовах неефективної, нестабільної та неформальної економіки занурення молодого покоління у середовище ризиків соціально-трудових відносин є актуальною проблемою українського суспільства. Поширеними наслідками ДП є втрата фізичного та психічного здоров'я нації, шансів професійноосвітнього зростання її членів і виконання ними статусних ролей. Вирішенню цих проблем сприяє ефективна соціальна політика держави. Механізми реалізації такої політики вимагають узгодження інтересів ринку та держави, сім'ї та громадських організацій. Вони означають вироблення чітких кроків на шляху просування концепції соціальної відповідальності суб'єктів ринку, утвердження нової їх етики й культури.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Наукові дослідження проблеми поширення ДП. Декларація про права дитини // Резолюція Генеральної Асамблеї ООН від 22.11.1959., пр. 9 [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/995_384

Під дитячою працею нами розуміється особлива форма економічної активності дітей (осіб у віці 8-17 років), що має легальний чи нелегальний статус, організована самостійно чи за допомогою інших осіб (батьків, родичів, вихователів, працедавців тощо).

Дослідження явища ДП акумулює теоретичні та методологічні надбання різних методів аналізу (економічного, правового, соціального, психологічного та освітньо-виховного) і дає змогу розмежувати поняття «трудове виховання» та «дозволена праця (робота) дітей». «Дозволена робота» дітей розглядається як вид ДП, до якої може входити трудова зайнятість дітей протягом кількох годин до чи після шкільних занять, а також під час канікул для отримання кишенькових грошей (наприклад, участь дітей у виконанні деяких видів легких робіт, допомога батькам у родинних і домашніх справах, що не забирають багато часу). Така робота насамперед виступає елементом виховання дітей, а також як спосіб набуття професійних базових навичок чи вміння адаптуватися в суспільстві, сприяє підвищенню самосвідомості та впевненості у собі і водночас дає можливість зробити внесок у сімейний бюджет.

Дефініцію «трудове виховання» варто використовувати для характеристики роботи дитини, що спрямована на розвиток особистості, формування її ставлення до праці, що приносить користь у майбутньому професійному становленні, і виступає об'єктом впливу зі сторони батьків.

Авторами запропоновано перелік видів і форм ДП за такими ознаками: 1) часом використання - постійна (помічники у супермаркетах, домашня прислуга, продавці на продуктових ринках); тимчасова (робота на вулиці, на автозаправних станціях, будівельні види робіт); сезонна (збір сільськогосподарської продукції, продаж ягід/фруктів/овочів); 2) сферами економічної діяльності - сільське господарство (нагляд за тваринами, збирання овочів, випасання домашніх тварин, робота з добривами, хімікатами, підсобний працівник під час ремонту сільськогосподарської техніки); домашнє господарство (нагляд за тваринами, присадибними ділянками, нагляд за дітьми та хворими, ремісництво (вишивання, плетіння, різьба по дереву); будівництво (сортування будівельних відходів, підсобні працівники); вугільна промисловість (вугільні копанки, шахти); торгівля (встановлення торгових палаток, виконання розвантажувальних робіт, виконання ролі «живого манекена» з рекламою, сортування товарів, прибирання приміщень, продаж роздрібних товарів, газет у транспорті); легка промисловість (розвантажування чи навантажування сировини та матеріалів, помічники у виробничому процесі тощо); лісова промисловість (виконання підсобних робіт); робота на вулиці (миття автомашин, вулична торгівля); 3) умовами праці - сприятлива (роль домашньої прислуги); несприятлива (робота на вулиці, будівництві, на продовольчих ринках, робота з добривами); небезпечна (на шахтах, копанках, сексбізнес, порнографія); 4) юридичними нормами - легальна (дозволена законодавством, зокрема відповідає нормам трудового законодавства); нелегальна - протизаконна (заборонена вітчизняним трудовим законодавством) та найгірші форми дитячої праці (види робіт, що за своїми характерами чи умовами, у яких вони виконуються, завдають непоправної шкоди здоров'ю, безпеці чи моральності дітей і приносять додатковий ефект для роботодавця).

Авторська інтерпретація дефініції «механізми регулювання ДП» розглядає систему інститутів, відносин та чинників, що певним чином регулюють використання дитячої праці на ринку праці. У свою чергу взаємодія механізмів регулювання ДП визначається дією законодавчо-нормативних, інституціональних, фінансових, економічних та соціально-партнерських інструментів.

Нами запропоновано такі підходи щодо обґрунтування концепції формування механізмів регулювання ДП.: 1) соціальна філантропія, що покладається на приватний сектор економіки, особливо через волонтерську діяльність і громадські інститути, в забезпеченні потреб дитини та покращенні чи вирішенні фінансово-матеріальних проблем родини, створення особливих можливостей як для батьків, так і для дітей; 2) соціальне адміністрування, що покладається на державну інтервенцію через законодавче забезпечення дітей та їх родин системою державних соціальних послуг або допомоги; 3) соціальний розвиток, що об'єднує елементи соціальної політики та соціальні програми захисту прав та інтересів дитини з економічного розвитку, і зосереджується на процесах, що існують у суспільстві, оскільки воно обслуговує потреби дітей чи їх родин; 4) робота, що в досягненні цілей державної політики у сфері регулювання дитячої праці, покладається на професійні та кваліфіковані кадри, які працюють з дітьми, батьками та громадськістю.

Недоліки сучасного законодавчо-нормативного механізму регулювання ДП проявляються у частковому недотриманні прав і свобод дітей, недостатній надійності захисту від економічного та іншого роду насильства, неповному забезпеченні належних умов для розвитку дітей. Розв'язання значної частини проблем регулювання ДП можливе зі зростанням обсягів фінансових надходжень, посиленням координаційних функцій державних органів влади, місцевого самоврядування та громадських організацій.

Для вивчення причинно-наслідкового зв'язку між досліджуваною проблемою та соціально-економічними явищами (мінімальною заробітною платою, обсягами фінансування програм соціального захисту, межею бідності та рівнем працевлаштування зайнятого населення) використано методи кореляційного аналізу. Результати аналізу підтвердили існування тісного зв'язку між обсягами ДП і соціально-економічними факторами розвитку населення Львівської області. Так, між показниками межі бідності її мешканців і масштабів ДП присутній зворотний зв'язок (г = -0,89). Це означає, що із підняттям рівня соціального індикатора «межа бідності» населення, чисельність дітей, які працюють, зменшуватиметься, причому у значній пропорції. За шкалою Чеддока між вказаними факторами присутній сильний зв'язок (оскільки 0,7<г<0,9). Отже, цим підтверджується наша гіпотеза, що обсяги ДП корелюють із матеріальними нестатками родин. Цікаво, що найменш щільний зв'язок з масштабами дитячої праці серед досліджених факторів зафіксовано стосовно показника рівня працевлаштування населення. Серед сукупності незалежних факторів було відібрано ті, у яких відсутній мультиколінеарний зв'язок, а коефіцієнти парної кореляції із залежною ознакою (масштаби дитячої праці) були вищі. Результати аналізу (на прикладі Львівської області) представлені у табл. 1.

З метою вивчення впливу соціально-економічних факторів на масштаби поширення та використання ДП у досліджуваному регіоні нами проведено також соціологічне опитування дітей на предмет вивчення їх мотивації до економічної активності. Досліджено умови їх праці та зайнятості, а також види економічної діяльності. Програмою опитування охоплено респондентів у м. Львів, Городоцькому, Турківському, Жовківському районах Львівської області (обсяг вибірки - 4000 осіб, дата проведення дослідження - жовтень-грудень 2011 р.). У результаті дослідження також знайшла підтвердження гіпотеза, що основним мотивом праці дітей є низький матеріальний рівень сім'ї (1/4 опитаних вказали, що родини мають кошти лише на їжу).

Доведено, що причини поширення ДП мають економічну та соціальну природу. Насамперед, вони стосуються мотиву дітей працювати через низький рівень матеріального забезпечення сім'ї, а також бажання отримати кошти для задоволення фізіологічних потреб (їжа, одяг, напої). Така ситуація призводить до підміни ролі батьків і деформації життєвих пріоритетів у дітей. Вибір дитиною цінностей заробітчанства на противагу навчанню стає ризиком втрати шансів розвитку у майбутньому.

Встановлено, що найчастіше вид діяльності дітей прямо залежить від економічної спеціалізації населеного пункту (рис. 1).

Таблиця 1

Зв'язок соціально-економічних індикаторів та обсягів ДПу Львівській області (2002-2011 рр.)Розраховано авторами на основі даних: База даних Головного управління статистики у Львівській області [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://database.ukrcensus.gov.ua/ukrcensus/Dialog/statfile1_c.asp; Діти, жінки та сім'я в Україні у 2002, 2004, 2006, 2008, 2010, 2011 рр.: Стат. Збірник / Державна служба статистики України; «Бюджет України - 2004, 2006, 2008, 2010, 2011, 2012»: Статистичний збірник, Київ. - 2005-2013.