Підходи до обґрунтування економічного стимулювання стійкого управління водними ресурсами

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Підходи до обґрунтування економічного стимулювання стійкого управління водними ресурсами

О.М. Маценко

У даній статті для досягнення динамічно стійкого рівня самопідтримки водних басейнів пропонується використання зворотних зв'язків, в основі яких лежать економічні стимули та обмеження.

Подходы к обоснованию экономического стимулирования устойчивого управления водными ресурсами

В данной статье для достижения динамично стойкого уровня самоподдержания водных бассейнов предлагается использование обратных связей, в основе которых лежат экономические стимулы и ограничения.

Вступ

Водний кодекс України передбачає, що «державне управління в галузі використання і охорони вод та відтворення водних ресурсів здійснюється за басейновим принципом…». Але підходи управління окремими водними об'єктами в межах регіону, що діють на сьогодні, не мають нічого спільного з басейновим принципом, у той час, коли сучасні процеси водокористування України потребують реформування, в основі якого повинен лежати саме басейновий принцип управління водними ресурсами. Під басейном будемо розуміти природну екологічно сформовану систему, що має природні межі, включає в себе сукупність залежностей біотичних і абіотичних факторів, що визначають її замкнутість і впливають на процеси її розвитку.

Постановка проблеми

Економічне зростання будь-якої системи не можливе без використання природного потенціалу. Варто звернути увагу, що існуючі тенденції зростання антропогенного навантаження на водні ресурси [4] рано чи пізно можуть призвести до екологічної катастрофи.

Світова спільнота досі намагається зрозуміти ідею самопідтримки (стійкого розвитку) екосиситем. Наприклад, Медоуз [1] вважає, що рівень антропогенного навантаження вже перевищив обґрунтовані межі самопідтримки екосистем та знаходиться у нестійкій зоні. З іншого боку, Саймон Дж. [7] вважає, що дефіцитні шоки, які виникають, це лише тимчасове явище, яке спонукає до розвитку наукових інноваційних досліджень і стимулює подальше економічне зростання. Автор виражає припущення, що мова йде про вплив негативних та позитивних зв'язків, дію яких буде розглянуто далі на умовному прикладі моделювання ринкової вартості води та антропогенного навантаження окремого басейну.

водний ресурс стимул

Аналіз останніх досліджень та публікацій

Питанням стійкого використання відновних природних ресурсів приділяється значна увага. Аналіз сучасних досліджень показує [2; 3; 5; 6; 8; 9; 11], що існує достатньо методичних підходів до стійкого управління водними ресурсами.

Проблеми стійкого та раціонального водокористування і підходи до їх вирішення висвітлені у наукових працях вітчизняних вчених: Хвесика М.А., Данилишина Б.М., Яцика А.В., Яроцької О.В., Дорогунцова С.І., Мельника Л.Г., Гордійчука А.С., Паламарчука В.О. та ін.; російських дослідників: Зекцера І.С., Левина А.Н., Потравного І.М. та ін.

Серед вчених, які комплексно досліджували проблеми стійкого розвитку, варто виділити Реймерса М.Ф., Денніса Медоуза, Мельника Л.Г., Лона Ф., Лук'янихіна В.О. та ін.

Постановка завдання

Якщо аналізувати антропогенне навантаження на водні басейни, необхідно підкреслити, що на окремий басейн припадає певна кількість споживачів певної потужності, які і визначають рівень такого навантеження. Тому управління стійким водокористуванням має ґрунтуватися на економічному механізмі, який забезпечить оптимальне антропогенне навантаження на водний басейн. Для цього треба виділити управляючі параметри господарської системи водного басейну і основні позитивні та негативні зв'язки між ними.

Викладення результатів дослідження

Проблема стійкого використання водних ресурсів ототожнюється із проблемою нормування їх використання у часі. Екологічне нормування є ключовою проблемою розподілу ресурсів у часі та формування екологічної безпеки населення. На думку деяких вчених [10, 11], загальне антропогенне навантаження на басейн не повинне перевищувати 10% від обсягу водних ресурсів. Згідно (Демиденко, 2008, с. 20) Європейське екологічне агентство межею водозабору між стійким і нестійким використанням вважає 40% річкового водозабору відносно існуючих місцевих ресурсів. Остання межа водозабору буде прийнята у даному дослідженні за рекомендовану величину антропогенного навантаження.

Основними управляючими параметрами для господарської системи водокористування окремого басейну будуть такі:

- умовна ціна одного м³ води;

- коефіцієнт антропогенного навантаження на водний басейн за певний період:

, (1)

де - коефіцієнт антропогенного навантаження на водний басейн; - об'єм безповоротного відбору води з басейну, м³; - об'єм свіжої води, необхідний для розбавлення до безпечної концентрації забруднених вод, які скидаються до басейну, м³; - рекомендована норма антропогенного навантаження (об'єм свіжої води, який можна відібрати для безповоротного водоспоживання і розбавлення забруднених вод не порушуючи відновлювальні та асиміляційні процеси басейну згідно з Європейським екологічним агентством), м³;

- коефіцієнт «попиту інвестицій» в очисні споруди та маловодні технології:

, (2)

де EIв - середня ефективність інвестицій в очисні споруди та маловодні технології підприємств, які знаходяться в межах басейну, який досліджується; EIa - середня ефективність інвестицій в альтернативні шляхи підвищення результатів економічної діяльності підприємств, які знаходяться в межах басейну, який досліджується.

Представимо взаємозв'язок виділених управляючих параметрів (рис. 1.) через механізми зворотного зв'язку.

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Рис. 1. - Адміністративно-ринковий механізм управління викидами у водні джерела («+» позитивні зворотні зв'язки; «-» негативні зворотні зв'язки)

Таким чином, можна сформувати синергетичну модель взаємодії виділених управляючих параметрів:

(3)

де, C_ok - ціна ліцензії, при якій інвестиції в очисні споруди будуть рентабельними; - зростання антропогенного навантаження в результаті росту виробництва; - зменшення скидів в результаті введення додаткових очисних споруд та маловодних технологій та при підвищенні ціни на ліцензії; - збільшення скидів в результаті зношення очисних споруд та маловодних технологій; - підвищення ціни на ліцензії в результаті росту конкуренції за скиди ( залежить від кількості наявних ліцензій або лімітів на скиди і обсягів споживання та скидання забруднених вод конкурентами); - зменшення ціни в результаті інфляції, виходу з ринку конкурента тощо; - зростання інвестицій в очисні споруди в результаті підвищення цін на ліцензії; - час введення в дію очисних споруд та маловодних технологій; - час на амортизацію очисних споруд та маловодних технологій.

Рис.2. - Результат розв'язку системи рівнянь 3 при умовних параметрах, наближених до реальних даних

Рішення системи (1) дозволить спостерігати динамічну поведінку управляючих параметрів, приймаючи при цьому відповідні управлінські рішення. На рис.2 наведено зміну рівня антропогенного навантаження на умовний басейн при умовних параметрах.

Запропонована модель дозволяє моделювати та прогнозувати ціну, антропогенне навантаження та динаміку середніх інвестицій в межах окремого водного басейну.

Висновки

Басейновий принцип передбачає управління природно взаємопов'язаними найменшими ланками - басейнами малих річок. Але з іншого боку до кожного басейну річки чи озера необхідний особливий підхід, оскільки фізичні, хімічні, біологічні властивості та антропогенне навантаження для кожного джерела відрізняються. Тому, для спрощення управління водними джерелами, у межах великих басейнів необхідно виділяти менші і навіть окремі об'єкти, створювати бази даних, які будуть містити інформацію про кожне джерело басейну, наприклад, середня швидкість течії річки, середньорічний стік, рекомендовані норми відбору води з джерела, норми скидів, ГДК, об'єм води у джерелі, швидкість самовідновлення джерела при рекомендованих нормах відбору і скидів, взаємозв'язок з іншими підземними і поверхневими джерелами і т. ін.

Запропонована модель враховує все вищесказане і дозволяє комплексно управляти процесами водокористування.

Література

1. Донелла Медоуз, Йорген Рандерс, Деннис Медоуз. Пределы роста. 30 лет спустя/Пер. с англ. - М.: ИКЦ «Академкнига», 2007. - 342 с.

2. Лощинин М.Б. Сотник И.Н. Маценко А.М. Статистический подход к эколого-экономическому анализу рынка потребления воды. / Економіст. - №3, 2008. - С. 26-37.

3. Маценко О.М. Метод щільності розподілу як індикатор ефективності споживання водних ресурсів // Економічні проблеми сталого розвитку. Науково-технічна конференція викладачів, співробітників, аспірантів і студентів факультету економіки та менеджменту. м. Суми, 21-25 квітня 2008 р. - Т.1. - С. 66-67.

4. Маценко О.М. Стійкий розвиток та економічні проблеми використання водних ресурсів. / Механізм регулювання економіки. - №1 (33), 2008. - С. 226-233.

5. Мельник Л.Г., Маценко О.М. Економічне обґрунтування механізму раціонального водокористування при переході до стійкого розвитку // Стратегія забезпечення сталого розвитку України. Секція «Сталий розвиток водного господарства та раціональне використання водних ресурсів країни». Матеріали міжнар. наук.-прак. конф. м. Київ, 20 травня 2008 р. - У трьох частинах. РВПС України НАН України, 2008. - Ч. 2. - С. 42-46.

6. Сабадаш В.В., Маценко А.М. Эколого-экономические проблемы комплексного управления водными ресурсами // Пятая международная научно-практическая конференция «Социально-экономические реформы в контексте интеграционного выбора Украины». Секция «Экономика природопользования и энергосбережения». г. Днепропетровск, 15-16 мая, 2008.

7. Саймон Дж. Неисчерпаемый ресурс. Джулиан Саймон: пер. с англ. Б.С. Пинскера. - Челябинск: Социум, 2005. - 797 с.

8. Социально-экономический потенциал устойчивого развития: Учебник/Под ред. проф. Л.Г. Мельника (Украина) и проф. Л. Хенса (Бельгия). - Сумы: ИТД «Университетская книга», 2007. - 1120 с.

9. Хвесик М.А., Голян В.А. Інституціональна модель природокористування в умовах глобальних викликів: Монографія. - К.: Кондор, 2007. - 480 с.

10. Яроцька О.В. Еколого-економічна оцінка водокористування в басейнових водогосподарських комплексах України: Автореферат канд. екон. наук: 08.00.06. - К., 2007.

11. Яцик А.В. Водогосподарська екологія: у 4 т., 7 кн. - К.: Генеза, 2004. - Т.3, кн. 5. - 496 с.

Размещено на Allbest.ru