Сучасний стан вітчизняних підприємств олійно-жирової галузі в Україні

Размещено на http://www.allbest.ru

Размещено на http://www.allbest.ru

Олійно-жирова галузь України є однією з провідних та мобільних в агропромисловому комплексі країни. Її внесок у національну економіку характеризується модернізацією обладнання, використанням сучасних ресурсозберігаючих технологій, широким асортиментом продукції, високим рівнем конкурентоспроможності, значною інвестиційною привабливістю. Важливим аспектом розвитку цієї галузі вітчизняної економіки є її експортна орієнтація, особлива роль у забезпеченні продовольчої безпеки населення країни та, що важливо, значний мультиплікативний вплив на розвиток суміжних галузей і сфер виробництва.

Зазначені аспекти проблематики відобразилися у працях таких учених, як В. Андрійчук, О. Антонюк, Н. Валінкевич, А. Заїнчковський, С. Капшук, О. Манойленко, П. Саблук, О. Шпичак, А. Фаїзов та інші. Напрями дослідження більшості науковців пов'язані з аналізом проблем розвитку агропромислового комплексу України й продовольчої безпеки, впливу глобалізації на розвиток вітчизняної харчової промисловості, особливостями розвитку олійно-жирової галузі та практичними аспектами її державного регулювання.

Незважаючи на значну кількість опублікованих праць і їх практичну цінність, сучасний стан розвитку олійно-жирової галузі потребує подальших досліджень. Ці питання набувають особливої актуальності та мають наукову цінність у зв'язку з необхідністю визначення особливостей розвитку підприємств олійно-жирової галузі з метою подальшого вивчити проблем їх функціонування в сучасних умовах. Головна мета дослідження дослідити сучасний стан підприємств олійно-жирової галузі України та виявити особливості її розвитку.

Підприємства олійно-жирової галузі України можна поділити на три категорії. Першу складають підприємства, що виробляють рослинну олію: олійно-жирові й олійно-екстракційні комбінати та заводи, які внаслідок високої матеріаломісткості знаходяться в зонах вирощування олійних культур. До другої категорії належать переробні підприємства, на них налагоджено виробництво дрібних партій олії, що використовуються для потреб сільського населення. Третю категорію складають маргаринові заводи, миловарні комбінати та інші виробники олійно-жирової продукції.

Продукція, отримана в результаті переробки насіння олійних культур, поділяється на: продукти первинної переробки (рослинна олія і шрот); продукти більш глибокої переробки (майонез, маргарин, мило, жири кондитерські, оліфа); кісточкова крихта, отримана після переробки плодових кісточок, соняшникове борошно і білкові кислоти [4].

Олійно-жирова галузь представлена великими підприємствами олійно-екстракційними й жировими комбінатами, що виробляють до 85% олії, та дрібними сільськогосподарськими підприємствами, які використовують для переробки насіння власні маслоробні. Так, до складу галузі входять понад 1,2 тис. підприємств, але на дев'ять найбільших компаній у 2013 р. припадало 85% виробництва олії соняшникової нерафінованої й 66% виробництва олії соняшникової рафінованої від відповідних обсягів їх загального виробництва в Україні [8].

До п'ятірки найбільших компаній належать ГК «Кернел Груп», ЗАТ «АТ Каргілл», «Бунге Україна», ПГ «АТ Креатив», ПГ «ВіОйл». У 2013 році лідером і у переробці олійного насіння, і у виробництві олії була компанія «Кернел» із часткою ринку 25,3% [6], що пов'язано з процесами концентрації виробництва і централізації капіталів (табл. 1).

Табл. 1

Як бачимо, більшість спеціалізованих підприємств галузі входять до складу великих корпоративних агропромислових формувань, агрохолдингів та транснаціональних компаній. Як цілком правильно зазначає В. Андрійчук, понад 30 великих олійно-екстракційних та 23 олійно-жирових комбінати (за неповними даними) стали асоційованими підприємствами і знаходяться у їх склад. Через глибинні процеси концентрації виробництва й централізації капіталів в олійно-жировій галузі, що здійснюється головним чином шляхом консолідації власності, все більше й більше переробних підприємств втрачають самостійність та перетворюються у залежні асоційовані структури [1, с. 5-6].

Така ситуація не тільки загострює соціальні проблеми в агропромисловому комплексі, але й посилює монополізацію ринку, сприяє виникненню можливостей монопольних змов і спекулятивних дій з боку торговельних посередників, є засобом тиску на органи державної влади. Хоча, не можна не відмітити, що зазначені процеси є цілком об'єктивними, такими, що відповідають світовій практиці. У цьому розумінні більш шкідливим для суспільства є не посилення монополізму взагалі, а посилення монополій іноземних капіталів. Останнє, на наше переконання, є аргументом посилення функцій держави в цій сфері з метою оптимізації позитивних та негативних впливів монополізму на вітчизняну економіку.

Олійно-жирова галузь відіграє важливу роль у формуванні фонду споживання. Фонд споживання олії включає споживання рослинної олії (соняшникової, соєвої, лляної та ін.), а також олію, яка використовується для виробництва кондитерських і хлібобулочних виробів, маргарину, майонезу, консервів та інших продуктів харчування (табл. 2).

Табл. 2

Як бачимо з таблиці 2, у 2013-2014 МР порівняно із 2012-2013 МР фонд споживання олії збільшився на 34,7%, в тому числі олії соняшникової на 19,8% (однак порівняно з 2009-2010 МР фонд споживання, в тому числі й соняшникової олії, залишився на сталому рівні). Рівень самозабезпеченості внутрішнього ринку рослинною олією протягом п'яти останніх років перевищує її внутрішнє споживання майже вп'ятеро у 2009-2010 МР та 7,3 разу у 2012-2013 МР, що є фактором високого рівня продовольчої безпеки країни за олійно-жировою продукцією. Значний внесок олійно-жирова галузь здійснює й у зменшення негативного сальдо зовнішньоторговельного балансу України (табл. 3).

Табл. 3

Як видно із табл. 3, у 2013-2014 МР порівняно із 2009-2010 МР зовнішньоторговельний оборот олійно-жирової галузі збільшився на 38,5%, обсяги експорту на 45,6%, а обсяги імпорту зменшилися на 22,6%. Зовнішньоторговельне сальдо олійно-жирової галузі протягом дослідженого періоду було позитивним і у 2013-2014 МР порівняно з 2009-2010 МР збільшилось у 1,5 рази. Аналіз даних засвідчує високу і зростаючу експортоорієнтованість олійно-жирової галузі. Так, наприклад, за обсягами експорту соняшникової олії галузь вийшла на перше місце у світі й поставляє її до дев'яноста країн. У 2013-2014 МР Україна стала головним експортером соняшникової олії у світі, її частка у світовому експорті соняшникової олії склала 57,7% [7].

Аналіз показників виробництва основних олійних культур в Україні протягом 2007-2013 років свідчить про збільшення посівних площ для виробництва соняшника, ріпака та сої у 1,5 рази, в 1,2 разу та у 2,3 разу відповідно. Останнє супроводжувалося і підвищенням урожайності цих культур в 1,8 разу, в 1,8 разу та 1,7 разу відповідно за досліджуваний період. Висхідною тенденцією характеризувався також валовий збір олійних культур, зокрема: збір насіння соняшника збільшився за 2007-2013 роки у 2,5 рази, ріпака 2,2 разу та сої 3,8 разу (табл. 4).

Табл. 4

олійний капітал експортоорієнтованість

Використання інтенсивних технологій у виробництві насіння соняшнику в останні роки дозволило збільшити валові збори не за рахунок збільшення посівних площ, а завдяки підвищенню врожайності майже вдвічі з 12,2 ц/га у 2007 році до 21,7 ц/га у 2013 році. Стійке нарощування обсягів виробництва насіння сої можна пояснити великим попитом на неї на світовому ринку та розширенням можливостей її переробки вітчизняними підприємствами. Останнім часом зберігається тенденція до зниження обсягів виробництва насіння ріпака, що пов'язано зі зниженням цін на ріпак на європейському ринку через скорочення його використання як біопалива, відсутністю внутрішнього попиту на продукти його переробки.

Отже, основними сучасними особливостями розвитку підприємств олійножирової галузі є такі:

- висока концентрація виробництва та централізація капіталу підприємств олійно-жирової галузі, яка пригнічує прояви підприємницької приватної ініціативи за рахунок високого рівня монополізації ринку;

- залежність від вітчизняної кон'юнктури й важлива роль у формуванні фонду споживання, що є фактором високого рівня продовольчої безпеки країни за олійно-жировою продукцією;

- висока експортна орієнтація галузі, яка підвищує залежність від інших країн світу та попиту цих країн на вітчизняну продукцію;

- позитивні тенденції в розвитку олійно-жирової галузі, що характеризуються зростанням обсягів виробництва не лише олійних культур, але й рослинних олій.

Визначення проблем та шляхів їх розв'язання з метою розкриття потенціалу олійно-жирової галузі у забезпеченні зайнятості населення, розвитку зовнішньоекономічних відносин з іншими країнами світу, стимулювання розвитку інших суміжних галузей національної економіки стане напрямом наших подальших досліджень.

Література

1. Андрійчук, В.Г. Надконцентрація агропромислового виробництва і земельних ресурсів та її наслідки / В.Г. Андрійчук // Економіка АПК. 2009. № 2. С. 3 9.

2. Листопад, В.Л. Стратегия и тактика компаний на украинском рынке подсолнечного масла / В.Л. Листопад // Масложировой комплекс. 2012. №1 (36). С. 23 28.

3. Державна служба статистики України [Електронний ресурс]. Режим доступу: http://www.ukrstat.gov.ua/.

4. Информационно-аналитическое агентство «Союз-Информ» [Електронний ресурс]. Режим доступу: http://www.souz-inform.com.ua

5. Олійно-жирова галузь України. Інформаційно-аналітичний бюлетень олійно-жирової галузі України та Російської Федерації. Показники роботи за 2012 рік та січень 2013 року, 2012/13 МР. Х.: УкрНДІОЖ НААН. 2012. № 4 (24). 112 с.

6. Олійно-жирова галузь України. Інформаційно-аналітичний бюлетень олійно-жирової галузі України та Російської Федерації. Показники роботи за 2013 рік та січень 2014 року, 2013/14 МР. Х.: УкрНДІОЖ НААН. 2013. № 4 (28). 98 с.

7. Офіційне видання «АПК-информ» Режим доступу: http://www.apk-inform.com/ru/exdusive/topic/1023853#.U7qQddGMTfy Заголовок з екрана.

8. Офіційний сайт асоціації «Укроліяпром» [Електронний ресурс]. Режим доступу: http://ukroliaprom.org.ua.