Особливості формування знаннєвої економіки в сучасних умовах

Размещено на http://www.allbest.ru

Размещено на http://www.allbest.ru

На кінець минулого століття широке розповсюдження в західній та вітчизняній науці отримав термін «знаннєва економіка». Цей тип економіки відрізняється від аграрного та індустріального, що передували йому, тим, що хоча природні ресурси продовжують виступати основою для створення економічних благ, зростання та розвиток господарської системи забезпечуються вже не стільки зовнішніми, скільки внутрішніми, нематеріальними факторами, важливими з яких виступають знання та людські ресурси. Визнання першорядної ролі знань у появі та розвиту нових секторів зайнятості, масової доступності вищої освіти, швидкого зростання високотехнологічного сектора послуг та інших важливих соціально-економічних явищ підштовхнуло економістів різних країн до розробки концепції знаннєвої економіки та питань, пов'язаних з її проявами [1, с. 115]. Знання дедалі більше стають запорукою сталого розвитку держави, а здатність набувати та використовувати знання стає головним чинником конкурентоспроможності країни [2, с. 4]. Передбачається, що саме ця здатність буде більшою мірою визначати межу між бідністю та процвітанням.

Окремі аспекти формування знаннєвої економіки в сучасних умовах розглядалися такими вченими, як К. Антонеллі, Л. Бреннан, Дж. Крафт, Л. Мінделі, К. Остергаард, Р. Флорида, Д. Фролов та ін. Однак цілісного уявлення щодо переходу суспільства до знаннєвої економіки, її сутності, рушійних сил, особливостей формування поки що не склалося.

Метою дослідження є подальша розробка теоретичних уявлень щодо знаннєвої економіки, розкриття рушійних сил та систематизація особливостей її формування. Для досягнення поставленої мети використовувалися такі методи: абстрактно-логічний, аналіз та синтез, порівняння, графічний.

В аграрних економіках земля є ключовим ресурсом. В індустріальних такими ресурсами виступають природні ресурси: вугілля, залізна руда, праця. Знаннєва економіка це економіка, де знання є ключовим ресурсом, «... в якій генерування та використання знань грає первинну роль у створенні багатства. Мова йде не просто про збільшення обсягів знань, а про необхідність більш ефективного використання та експлуатації всіх видів знань у всіх видах економічної діяльності» [3, с. 122]. Деякі вчені наголошують, що економіка знань це новітня стадія інституціональної еволюції капіталізму, що базується на зростанні когнітивізації всіх господарських процесів у постіндустріальних країнах світу. Синтез різних підходів до визначення економіки знань дозволяє розглядати її як інституційну модель сучасної економічної системи інноваційного типу, засновану на пріоритетності інтелектуальної власності, креативній праці, наукоємному виробництві, безперервній освіті та зростанні потреб у самореалізатцї [4, с. 14]. Токан М.С. зазначає, що перехід до знаннєвої економіки являє собою всеосяжний та глибокий процес, який генерує основні зміни в усіх складових господарської діяльності [5]. Однак ще наприкінці XIX ст. Альфред Маршалл зазначив, що «знання це наш найбільш потужний двигун виробництва» [6, с. 208].

Ступінь включення знання та інформації в економічну діяльність на сьогодні є настільки великим, що зумовлює глибинні структурні та якісні зміни у функціонуванні економіки і трансформації основних конкурентних переваг. Зростання знаннямісткості світової економіки та можливостей розповсюдження знань збільшує свою цінність для всіх учасників економічної системи.

Підґрунтям для формування знаннєвої економіки виступають дві рушійні сили: зростання інтенсивності використання знання в господарській діяльності та глобалізація економічних відносин. Перше забезпечується за рахунок комбінації революційних інформаційних технологій та прискорення темпів технологічних змін. Глобалізація забезпечується за рахунок національного та міжнародного дерегулювання, революційних змін у галузі комунікацій.

Розглянемо їх детально. Протягом останніх 20 років стався вибух у застосуванні комп'ютерів і комунікаційних технологій у всіх сферах бізнесу та суспільного життя. Цей вибух був зумовлений різким падінням вартості обчислювальної техніки та комунікацій, а також швидким розвитком програмного забезпечення, що мають відношення до потреб користувачів. Оцифровка, розвиток програм, допоміжних технологій для впровадження нових комп'ютерних та комунікаційних систем, зокрема сканування і технології відтворення зображень, нарощування пам'яті й зберігання даних, систем відображення та копіювання.

Саме в інтернеті зібралися ці технології разом. Динаміка його розвитку відображає IT-революцію. Протягом першого десятиліття свого розвитку ініернет залишався лише мережею для науковців. Так, станом на січень 1993 р. нараховувалось 1,3 млн інтернет-вузлів по всьому світу. Із часом зростає масовість у використанні суспільством. Уже на початок 2014 р. 1 010 млн (рис. 1).

Рис. 1

З економічної точки зору, центральним елементом інформаційної революції є здатність маніпулювати, зберігати та передавати значні обсяги інформації за дуже низькими цінами. Не менш важливою особливістю цих технологій є їх поширеність. Хоча на ранніх етапах свого розвитку були зосереджені в конкретних товарах або галузях промисловості, сьогодні інформаційні технології є універсальними. Вони впливають на кожен товар, послугу, на кожен елемент бізнес-ланцюжка від НДДКР, виробництва, маркетингу та дистрибуції тощо.

Оскільки граничні виграти маніпулювання, зберігання та передачі інформації практично мають нульове значення, то суттєво полегшено застосування знань в економіці і значно зросла інтенсивність їх використання в господарській діяльності.

Іншою рушійною силою розвитку нової знаннєвої економіки є швидка глобалізація економічної діяльності. Хоча були й інші періоди відносної відкритості світової економіки, темпи та масштаби нинішнього етапу глобалізації безпрецедентні.

Глобальна революція в галузі комунікацій супроводжується суттєвим дерегулюванням економіки, у тому числі: зниження тарифних та нетарифних бар'єрів на торгівлю товарами та послугами; установлення плаваючого курсу валют і дерегулювання фінансового ринку в цілому; скорочення бар'єрів для прямих іноземних інвестицій та інших міжнародних потоків капіталу, для передачі технологій; зняття обмежень у таких галузях, як телекомунікації, повітряний транспорт, фінанси і страхування. У сукупності ці зміни призвели до стрімкої глобалізації.

Розглянемо особливості формування знаннєвої економіки в контексті інформаційної революції; гнучкості організації; знання, навичок і навчання; інновацій та знаннєвих мереж; навчання організацій та інноваційних систем; глобальної конкуренції та виробництва; стратегії та місця розташування підприємств; кластеризації економіки; економіки знання; конвергенції та дивергенції економік дивергенції і концентрації. Такий метод розкриття особливостей надасть можливість дати відповідь на питання: чим знаннєва економіка відрізняється від індустріальної?

Інформаційна революція. IT-революція активізувала кодифікацію знань та забезпечила підвищення частки систематизованих знань у запасі знань. Усі знання, які можуть бути кодифіковані і зведені до інформації тепер можуть бути передані по всьому світу за відносно незначних витрат. Отже, знання набувають більше властивостей товару. Кодифікація сприяє ринку трансакцій. Прискорюється розповсюдження знань.

Залежно від розробки нових продуктів і процесів фірми визначають, які заходи вони будуть проводити індивідуально, які у співробітництві з іншими, які у співпраці з університетами або науководослідними установами, а які за підтримки уряду [9]. Отже, інновації є результатом численної взаємодії між суб'єктами та інститутами, які в сукупності утворюють інноваційну систему.

Ці інноваційні системи складаються з потоків та зв'язків, які існують між промисловістю, урядом і науковими колами. Взаємодія в рамках цих систем впливає на інновації, фірми, у підсумку на економіку.

Глобальна конкуренція та виробництво. Наслідком дерегулювання і прогресу в галузі комунікаційних технологій стає зміцнення світової конкуренції та появи нових форм «глобальної конкуренції». Більшість компаній з домінантним становищем уже не належить тільки одній провідній країні. Вони є багато національними та мають транснаціональний характер. Щоб успішно конкурувати зі своїми суперниками, вони мають тепер конкурувати на всіх ринках (у тому числі на внутрішньому ринку), оперативно досягати глобальних масштабів виробництва та/або швидко розгортати продукти та послуги на різних ринках. У цьому новому середовищі конкурентоспроможність дедалі більше залежить від координації та взаємодії, яка генерується між ними. Широкий спектр спеціалізованих промислових, фінансових, технологічних, комерційних, адміністративних та культурних навичок може бути розташованим у будь-якому місці земної кулі. Виробництво раціоналізується в усьому світі. Фірми комбінують чинники, особливості і навички різних місцевостей у процесі конкуренції на глобальних ринках.

Стратегія і місце розташування. Після Другої світової війни відбулося кілька речей, які викликали необхідність переосмислення поняття відносних переваг. По суті, стає більш очевидним, що моделі торгівлі та спеціалізації, не завжди узгоджуються із законом порівняльних переваг. Традиційні пояснення міжнародної торгівлі і розміщення виробництва не працювали.

Крім того, глобалізація являє собою принципово мікроекономічне явище, рушійними силами якого виступають стратегії та поведінка фірм. У глобальній стратегії порівняльних переваг кожна нація, держава або регіон уже не розглядаються окремо. Порівняльні переваги визначаються цілями фірм, низькими витратами виробництва, новими ринками збуту, стандартизованими або диференційованими продуктами, доступом до нових технологій та ноу-хау. Вони будуть варіюватися залежно від глобальних стратегій фірм [3]. Націям, державам та регіонам необхідно приділити увагу розвитку комплексу переваг і знайти свою нішу у світовій економіці, яка відповідає типу економічної активності, яку вони хочуть розвивати. Приділяти увагу розвитку загального бізнес-середовшца необхідно, але цього не достатньо.

Кластеризація економіки. Мережі та географічні кластери фірм є особливо важливою рисою знаннєвої економіки. У зв'язку зі зростанням вартості, ускладненням і розширенням сфери технологій фірмам стає дедалі більш необхідним працювати з іншими організаціями в технологічних альянсах. Багато підприємств стають багатотехнологічними корпораціями та розміщуються 13 навколо центрів передового досвіду в різних країнах. Незважаючи на поліпшення можливості для глобального спілкування, сігіврозмігцення фірм залишається єдиним ефективним способом обміну неявними знаннями.

Навички та стиль життя стають дедалі важливішими географічними чинниками. «Коли ми вступаємо в еру людського капіталу, коли фірми можуть легко орендувати знання-активи, рішення фірми щодо розташування буде більше засноване на факторах рівня життя, важливих для залучення і зберігання найбільш важливого економічного активу. У високотехнологічних послугах суворі заходи щодо бізнес-витрат будуть менш важливими для зростаючих технологічних кластерів локації, які є привабливими до знаннєвих активів, будуть грати життєво важливу роль у визначенні економічних успіхів регіоні» [9, с. 199].

Економіка знання. У знаннєвій економіці є нові правиш. Знання принципово відмінні від звичайних товарів, і ці розбіжності суттєво впливають на ставлення до того, як знаннєва економіка має бути організована. Уся природа економічної діяльності, наше розуміння її змінюються.

На відміну від фізичного товару, інформація не знищується у споживанні. Її цінністю у споживанні можна насолоджу валися знову і знову. Отже, соціальна віддача від інвестицій в її генерування може бути збільшена шляхом її дифузії.

Традиційна економіка заснована на системі, яка передбачає оптимізацію розподілу дефіцитних ресурсів, але через унікальні характеристики інформації' та знання сенс дефіциту змінюється. Дійсно, усупереч дефіциту експансивність знання виступає коренем найважливішої характерної риси.

Як тільки знання відкриті та опубліковані, мають місце практично нульові граничні витрати від збільшення користувачів. Знаннєві товари і послуги є предметами майже кожної форми «провалу ринку». Вони носять системний характер.

Конвергенція та дивергенція. Одною тривожною особливістю формування знаннєвої економіки є поляризація країн світу. Стандартні неокласичні теорії зростання економіки дозволяють припустити, що залежно від ринкової сили повинні сходитися ВВП на душу населення, або абсолютно або відносно.

Але реальність зовсім інша. Країни рухаються у напрямку формування двох груп. Перша високодохідних країн, а друга низькодохідних. Ця поляризащя країн у різних полюсах економічної активності та рівнях життя стає одночасно вираженою та постійною [10].

Дивергенція і концентрація. Дані динаміки можуть призвести до зміни у структурі промислового виробництва знаннєвої економіки. Деякі економісти вказують, що збільшення доходів від мережевої економіки та економіки навчання виступає характерною особливістю знаннєвої і сприяє промисловій концентрації. У цьому разі переможець отримує все [3, с. 132].

Рушійні сили, які призвели до появи знаннєвої економіки, радикально змінили світову економіку. Цей процес іде більш швидкими темпами, і кожна нація повинна знайти свою адекватну відповідь на нові економічні реалії.

Відповідно, сьогодні необхідно розпочати розробку комплексної стратегії формування та забезпечення стабільного розвитку знаннєвої економіки. Україна не повинна залишитися поза цивілізаційним поступом суспільства.

Література

економічний знаннєвий ціна

1. Миндели Л.Э. Концептуальные аспекты формирования экономики знаний / Л.Э. Миндели, Л.К. Пипия // Проблемы прогнозирования. -2007. -№ 3. -С. 115-136.

2. Building Knowledge economies: opportunities and challenges for EU Accession Countries. N.Y., 2002. P. 4-6.

3. Brennan L. The role of knowledge in internationalization / L. Brennan, D. Garvey // Research in International Business and Finance.-2009.-№23,-P. 120-133.

4. Фролов Д.П. Экономика знаний и когнитивная реиндустриализация России: институционально-эволюционный анализ / Д.П. Фролов, Д.А. Шелестова, А.В. Лаврентьева // Национальные интересы: приоритеты и безопасность. 2013. № 13.-С. 14-23.

5. Tocan М.С. Knowledge Based Economy Assessment / M.С. Tocan // Journal of Knowledge Management, Economics and Information Technology 2012. Issue 5, October.

6. Маршалл А. Принципы экономической науки / А. Маршалл. Т. 1. -М. : Прогресс, 1993. -415 с.

7. Florida R. The new age of capitalism: Innovation-mediated production / R. Florida, M. Kenney // Futures. 1993. № 25. P. 637-651.

8. Vasudeva G. How national institutions influence technology policies and firms' knowledge-building strategies: A study of fuel cell innovation across industrialized countries / G. Vasudeva // Research Policy. 2009. № 38. P. 1248-1259.

9. Ostergaard C. Knowledge flows through social networks in a cluster: Comparing university and industry links / C. R. Ostergaard // Structural Change and Economic Dynamics. -2009. -№ 20. -P. 196-210.

10. Antonelli C. Recombinant knowledge and growth: The case of ICTs / C. Antonelli, J. Krafft, F. Quatraro // Structural Change and Economic Dynamics. 2010. № 21. P. 50-69.

Размещено на Allbest.ru